Документ № 97583028

Справа № 676/176/18

Провадження 1-кп/991/101/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гавриленко Т.Г.

суддів Танасевич О.В.

Сікори К.О.

за участі:

секретаря судового засідання Чеботаренка А.П.

прокурора Шкрума В.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

його захисників, адвокатів Плахотнюка О.А.

Даниленка М.В.

представника потерпілого, адвоката Хільчевської Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві в залі судових засідань клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000320 від 13.05.2017, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України,

ВСТАНОВИВ:

I.Історія провадження

1.1 На розгляді Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження.

1.2 Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.05.2020 у цьому кримінальному провадженні призначено судовий розгляд.

1.3 07.06.2021 від обвинуваченого ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати.

В обґрунтування поданого клопотання обвинувачений зазначив, що повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри йому, як депутату Хмельницької обласної ради, було вручено старшим детективом НАБ України Боднарчуком Р.М. , а не особисто заступником Генерального прокурора Холодницьким Н.І. , як того вимагав п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України в редакції закону, що діяла на той час. При цьому матеріали кримінального провадження не містять окремого процесуального документу ? постанови заступника Генерального прокурора Холодницького Н.І. про доручення детективу виконати ці процесуальні дії.

Вказане, на думку обвинуваченого, свідчить про те, що здійснення процедури повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри відбулось з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а отже зібрані у цьому кримінальному провадженні докази є недопустимими.

ІІ. Позиції сторін судового провадження

2.1 У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтримав своє клопотання та просив його задовольнити.

2.2 Захисники обвинуваченого ОСОБА_1 , адвокати Плахотнюк О.А. та Даниленко М.В., підтримали позицію обвинуваченого та просили суд закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Свою позицію захисники обґрунтовували тим, що після встановлення порушення порядку здійснення повідомлення про підозру всі докази вважаються недопустимими, а отже втрачається необхідність продовжувати подальший судовий розгляд. Вважали, що розгляд питання про закриття кримінального провадження на даному етапі може зберегти процесуальний час розгляду цього кримінального провадження.

2.3 Прокурор проти задоволення клопотання заперечував, обґрунтовував свою позицію тим, що на стадії судового розгляду суд не може закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки прийняття такого рішення є компетенцією прокурора, яка реалізується на стадії досудового розслідування.

Крім того, на його думку, право прокурора уповноважувати слідчого, орган досудового розслідування на повідомлення особі про підозру передбачене п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України, у зв`язку з чим вважав, що до ОСОБА_1 було застосовано належну правову процедуру, а тому його доводи про недопустимість зібраних у цьому кримінальному провадженні доказів не заслуговують на увагу.

2.4 Представник потерпілого, адвокат Хільчевська Н.О. підтримала позицію прокурора.

ІІІ. Мотиви та обґрунтування суду

3.1 Заслухавши думку учасників судового засідання та проаналізувавши доводи поданого клопотання, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Відповідно до правил, визначених у п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Положення ч. 7 ст. 284 КПК України містять вказівку на форму рішення у разі встановлення під час судового провадження обставин, передбачених ст. 284 КПК України, зокрема, якщо виявляються обставини, передбачені п.п. 1, 2 частини першої цієї статті ? суд ухвалює вирок; якщо виявляються обставини, передбачені п.п. 5, 6, 7, 8, 9, 9-1 частини першої цієї статті ? ухвалу про закриття кримінального провадження. Прийняття судом рішення під час судового провадження з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, положеннями цієї норми не передбачено.

Водночас, вказівка на форму рішення та суб`єкта, який вправі таке рішення приймати, міститься у ч. 4 ст. 284 КПК України, яка передбачає, що з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, яка включає в себе пункт третій про закриття провадження у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи і вичерпані можливості їх отримати, прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного.

Отже, наведені положення закону дають підстави для висновку, що суд не наділений повноваженням закривати кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України під час судового розгляду.

Такий висновок підтверджується також тим, що закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачає вирішення питань: по-перше, достатності зібраних у кримінальному провадженні доказів, що потребує їх сукупної оцінки, яка може бути надана судом після дослідження усіх зібраних у кримінальному провадженні доказів, тобто по закінченню з`ясування обставин та перевірки їх доказами; по-друге, доведеності винуватості особи, яке за правилами ст. 368 КПК України вирішується судом при ухваленні вироку.

Зважаючи на це, колегія суддів приходить до висновку, що вимога обвинуваченого про закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України не ґрунтується на вимогах закону.

Однак, попри те, що сторона захисту обрала неналежний спосіб порушення перед судом питання про недопустимість доказів, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, вважає за необхідне вирішити викладені у клопотанні питання в порядку ст. 89 КПК України, створивши у такий спосіб необхідні умови для реалізації стороною захисту їхніх процесуальних прав.

3.2 Перш ніж надати оцінку викладеним у клопотанні обвинуваченого доводам, колегія суддів вважає за необхідне вказати на релевантне законодавство та практику Верховного Суду щодо порядку вручення повідомлення про підозру окремій категорії осіб. Така потреба обумовлена тим, що висновки про порушення порядку вручення підозри обвинувачений обґрунтовував правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.02.2019 (справа № 349/1487/14-к) та від 05.02.2019 (справа № 759/15166/15-к).

Загальні положення, що регулюють процедуру повідомлення про підозру, містяться в Главі 22 КПК України, згідно з якими письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором (ч. 1 ст. 277 КПК України). Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу прокурором у кримінальному провадженні є особа, яка обіймає посаду, передбачену ст. 15 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах своїх повноважень.

У ст. 276 КПК України зазначено, що особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються Главою 37 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України, письмове повідомлення про підозру депутата місцевої ради здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень.

У постанові від 11.12.2019 Велика Палата Верховного Суду (справа № 536/2475/14-к, провадження № 13-34кс19) зробила висновок щодо застосування норм права, які стосуються вручення підозри спеціальним суб`єктам, до яких в тому числі відносяться депутати місцевих рад, зауваживши, що процедуру здійснення повідомлення про підозру особі можна умовно поділити на етапи: 1) прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру (цей етап передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з ч. 1 ст. 276 КПК України, дотримання процесуальних гарантій під час проведення тих чи інших слідчих або оперативно-розшукових дій або застосування запобіжних заходів, які вчинялись до моменту здійснення такого повідомлення); 2) об`єктивації/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених ст. 277 КПК України, та його підписання; 3) доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі ст. 278 КПК України (на цьому етапі також здійснюється повідомлення прав підозрюваному і в разі необхідності ? їх детальне роз`яснення (ч. 3 ст. 276 КПК України).

У постанові Верховного Суду від 25.11.2020 (справа № 627/927/19, провадження № 51-3752км20) міститься правовий висновок, відповідно до якого виключно Генеральний прокурор, його заступник або керівник відповідної регіональної прокуратури перевіряють підстави для повідомлення депутату місцевої ради про підозру, складають та підписують її текст, а також можуть повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру. Письмове повідомлення про підозру, яке передбачає погодження та подальше підписання такого процесуального документа, може здійснюватися лише Генеральним прокурором, його заступником або керівником відповідної регіональної прокуратури, це повноваження є винятковим і не може бути передоручене іншим особам. Однак вони можуть доручити вручення прийнятого (складеного) та підписаного ними повідомлення про підозру суб`єкту, уповноваженому здійснювати процесуальні дії у конкретному кримінальному провадженні.

3.3 Судом встановлено, що 20.06.2017 заступник Генерального прокурора ? керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницький Н.І. повідомив депутату Хмельницької обласної ради ? ОСОБА_1 про те, що він підозрюється у вчиненні закінченого замаху на шахрайство, тобто у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, та у підбурюванні до закінченого замаху на пропозицію і надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України (т. 11, а.с. 104-116).

Вручення цього письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 заступник Генерального прокурора ? керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницький Н.І. доручив старшому детективу Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБ України Боднарчуку Р.М. (т. 11, а.с. 116-119).

06.11.2017 заступник Генерального прокурора ? керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницький Н.І. повідомив депутату Хмельницької обласної ради ? ОСОБА_1 про зміну раніше повідомленої підозри від 20.06.2017 та про те, що він підозрюється у вчиненні закінченого замаху на шахрайство, тобто у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, та у підбурюванні до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення та невчинення службовою особою в інтересах того, хто дає таку вигоду, дій з використанням наданої влади та службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України (т. 11, а.с. 120-136).

Вручення цього письмового повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 заступник Генерального прокурора ? керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницький Н.І. доручив старшому детективу Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБ України Боднарчуку Р.М. (т. 11, а.с. 136).

Відповідно до доручення від 13.05.2017 та постанови від 16.05.2017 старшого детектива ? заступника керівника Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного Підрозділу детективів НАБ України Абакумова О.Ю. старший детектив Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного Підрозділу детективів НАБ України Боднарчук Р.М. уповноважений на здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні (т. 3, а.с. 65-67).

3.4 Оцінюючи доводи клопотання про допущення стороною обвинувачення істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час вручення ОСОБА_1 підозри і зміненої підозри, колегія суддів вважає, що вони ґрунтуються на хибному тлумаченні положень кримінального процесуального закону та на застарілій практиці Верховного Суду, зважаючи на таке.

Як слідує з висновку Великої Палати Верховного Суду (справа № 536/2475/14-к, провадження № 13-34кс19) «здійснення повідомлення про підозру» є комплексним поняттям, яке включає в себе: прийняття рішення про повідомлення особі про підозру, підписання тексту повідомлення, вручення цього тексту повідомлення та роз`яснення підозрюваному його прав.

Особливий порядок здійснення повідомлення про підозру депутатам місцевих рад є однією з визначених законом гарантій депутатської діяльності, які мають публічно-правове призначення та служать захистом від необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності.

Зазначені гарантії здійснення депутатами місцевої ради своїх повноважень кореспондують з тими, що визначені у ч. 1 ст. 31 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» (у редакції, чинній на момент повідомлення про підозру і зміну підозри ОСОБА_1 ), де встановлено, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату місцевої ради може бути здійснено Генеральним прокурором, заступником Генерального прокурора, керівником відповідної регіональної прокуратури.

Проте, хоча законодавець наділяє Генерального прокурора, його заступника та керівника регіональної прокуратури виключним правом на здійснення письмового повідомлення про підозру депутату місцевої ради, однак глава 37 КПК України не передбачає імперативної вимоги про особисте вручення цими суб`єктами письмового повідомлення.

З наведених положень закону слідує, що кримінальний процесуальний закон не забороняє вручення повідомлення про підозру депутату місцевої ради уповноваженим на підставі доручення суб`єктом за умови, що таке рішення було прийняте (складене) та підписане Генеральним прокурором, його заступником або керівником відповідної регіональної прокуратури.

Отже, оскільки матеріалами цього кримінального провадження підтверджено, що письмове повідомлення про підозру та письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 , яке передбачає погодження та подальше підписання цього процесуального документа, було здійснено заступником Генерального прокурора ? керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницьким Н.І., тобто уповноваженим на це суб`єктом, а вручення цього письмового повідомлення про підозру та зміненої підозри здійснив у порядку п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України уповноважений на цю дію суб`єкт ? старший детектив Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБ України Боднарчук Р.М. , то гарантії депутатської діяльності ОСОБА_1 під час здійснення цих процесуальних дій порушені не були.

Аналогічний правовий висновок щодо дотримання гарантій депутатської діяльності під час здійснення повідомлення про підозру депутатам місцевих рад викладений в постанові Верховного Суду від 25.11.2020 (справа № 627/927/19, провадження № 51-3752км20).

Крім того, на користь такого висновку свідчить законодавча тенденція доповнення ст. 481 КПК України частиною другою згідно із Законом № 187-ІХ від 04.10.2019, відповідно до якої Генеральний прокурор (виконувач обов`язків Генерального прокурора), його заступник, керівник обласної прокуратури може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру особам, визначеним частиною першою цієї статті, у порядку, передбаченому ч.ч. 1, 2 ст. 278 цього Кодексу.

Разом з цим, хоча на час здійснення цих процесуальних дій ч. 2 ст. 481 КПК України не була чинною, проте і застережень щодо неможливості доручати слідчому (детективу) здійснення вручення письмового повідомлення про підозру та письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, кримінальний процесуальний закон не містив. У зв`язку з цим суд робить висновок, що в даному випадку старший детектив Боднарчук Р.М. діяв відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України, який наділяв детектива повноваженнями вчиняти процесуальні дії у цьому кримінальному провадженні.

З огляду на вказане доводи обвинуваченого про визнання доказів недопустимими у зв`язку з порушенням процедури вручення йому повідомлення про підозру та зміненої підозри, є неспроможними.

3.5 Також у клопотанні порушено питання про відсутність у матеріалах кримінального провадження постанови прокурора, якою він доручив детективу вручити ОСОБА_1 письмове повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри.

Оцінюючи цей довід, колегія суддів вважає його надуманим, оскільки зміст п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України передбачає, що прокурор уповноважений доручати слідчому, органу досудового розслідування проводити процесуальні дії і це повноваження не вимагає обов`язкового винесення постанови.

3.6 За таких обставин, оскільки викладені у клопотанні доводи не знайшли свого підтвердження, то у задоволенні клопотання належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 284, 350, 372, 376 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий суддя: Т.Г. Гавриленко

Судді: О.В. Танасевич

К.О. Сікора