Документ № 97637372

Справа № 991/3966/20

Провадження № 1-кп/991/43/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретарів судового засідання ОСОБА_4, ОСОБА_5

прокурорів ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_9

захисників, адвокатів ОСОБА_10, ОСОБА_11

представника потерпілого

Управління справами Апарату

Верховної Ради України ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером №52020000000000078 від 27.01.2020, за обвинуваченням

ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.м.т. Піщанка Піщанського р-ну Вінницької обл., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, з вищою освітою, має доньку, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Історія провадження

1.1 19.05.2020 зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора надійшли матеріали цього кримінального провадження.

1.2 20.05.2020 ухвалою Вищого антикорупційного суду у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, а 22.05.2020 закінчено підготовче судове засідання та призначено судовий розгляд.

ІІ. Формулювання пред`явленого обвинувачення

2.1 Відповідно до викладу в обвинувальному акті фактичних обставин, які прокурор вважав встановленими, ОСОБА_9 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за таких обставин.

Відповідно до протоколу Центральної виборчої комісії від 26.10.2014 «Про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі» ОСОБА_9 обраний народним депутатом України VІІІ скликання.

Набувши повноважень народного депутата України з часу складання присяги 27.11.2014, ОСОБА_9 на постійній основі здійснював функції представника колегіального органу державної влади, тобто у розумінні примітки 1 до ст. 364 КК України був службовою особою.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України» у витратах на забезпечення діяльності Верховної Ради України передбачаються кошти на оренду житла або винайм готельного номера. Цим Законом також передбачалось, що народному депутату на оренду житла або винайм готельного номера на підставі його заяви та копії документа, до якого внесені відомості про місце його проживання, Апаратом Верховної Ради України щомісячно видаються кошти в розмірі, встановленому кошторисом Верховної Ради України для компенсації вартості оренди (винайму) житла. Право на отримання таких коштів мали народні депутати, не забезпечені житлом у м. Києві, у разі якщо місце їх проживання, відповідно до їх реєстрації, знаходилось на відстані понад 30 км від меж м. Києва.

Відповідно до п.10 Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25.08.2011 №769, Апарат здійснює фінансове та матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України через Управління справами.

26.11.2014 ОСОБА_9 подав на ім`я Керівника Апарату Верховної Ради України три заяви щодо розміщення його у готелі «Київ» у зв`язку з відсутністю у нього власного житла у м. Києві, нарахування йому коштів для винайму готельного номера та перерахування їх на рахунок Державного підприємства «Готельний комплекс «Київ» Управління справами Апарату Верховної Ради України (далі ДП «Готельний комплекс «Київ») протягом усього строку виконання депутатських повноважень. Ці заяви були зареєстровані 16.12.2014 за №227720 в Апараті Верховної Ради України.

Тоді ж, 26.11.2014 ОСОБА_9 уклав договір №186 з ДП «Готельний комплекс «Київ» про надання послуг, на підставі якого отримав у користування готельний номер, вартість винайму якого оплачувалась Управлінням справами Апарату Верховної Ради України за рахунок бюджетних коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України.

29.01.2016 Розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України № 12 затверджено новий порядок видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера.

Ознайомившись 16.03.2016 з цим Розпорядженням, ОСОБА_9 подав до Апарату Верховної Ради України заяву про подальше перерахування грошових коштів, що нараховувались йому для компенсації вартості винайму готельного номера на розрахункові рахунки ДП «Готельний комплекс «Київ». Ця заява була зареєстрована 17.03.2016 за № 62837 в Апараті Верховної Ради України.

01.03.2017 ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.03.2017 № 175 набув у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Використовуючи власний електронний цифровий підпис, 06.03.2017 ОСОБА_9 подав повідомлення про суттєві зміни у майновому стані через офіційний сайт Національного агентства з питань запобігання і протидії корупції.

Однак, набувши у власність житло у м. Києві, з метою збереження за собою права користування готельним номером у готелі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за рахунок бюджетних коштів, передбачених на компенсацію його вартості, використовуючи як службова особа надані йому як народному депутату владні повноваження, обумовлені його статусом, в межах наданої йому компетенції ставити обов`язкові для виконання юридичною особою вимоги щодо забезпечення гарантії його депутатської діяльності в частині виплати компенсації за оренду житла чи винайму готельного номера, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, маючи намір отримувати неправомірну вигоду для себе за рахунок коштів, передбачених для компенсації вартості оренди (винайму) житла народним депутатам, не вжив заходів для повідомлення Керівника Апарату Верховної Ради України або Управління справами Верховної Ради України про втрату права на отримання компенсаційних виплат.

Крім того, продовжуючи реалізацію умислу на одержання неправомірної вигоди для себе у виді оплати за рахунок бюджетних коштів користування готельним номером, 01.09.2017 ОСОБА_9 уклав договір № 108 із ДП «Готельний комплекс «Київ» про винайм готельного номера.

Проте, внаслідок суспільного резонансу, викликаного журналістським розслідуванням щодо безпідставного одержання окремими народними депутатами України компенсацій за оренду житла чи винайм готельного номера, 19.11.2018 ОСОБА_9 звернувся до Апарату Верховної Ради України з поданням про припинення нарахування компенсаційних виплат за винайм готельного номеру з 01.11.2018, припинивши таким чином вчинюване кримінальне правопорушення.

Внаслідок вказаних протиправних дій у період з 01.03.2017 по 31.10.2018 ОСОБА_9 отримав неправомірну вигоду для себе, а саме право користування готельним номером в ДП «Готельний комплекс «Київ» за рахунок бюджетних коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, чим спричинив Управлінню справами Апарату Верховної Ради України тяжкі наслідки у вигляді безповоротної втрати бюджетних коштів у сумі 361540,00 грн, що більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

2.2 Дії ОСОБА_9 під час досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 364 КК України (у редакції зі змінами, внесеними Законом №770-VІІІ від 10.11.2015) як зловживання владою, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для самого себе, використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам в особі юридичної особи публічного права.

ІІІ. Позиція сторін

3.1 На підтвердження пред`явленого ОСОБА_9 обвинувачення за ч. 2 ст. 364 КК України сторона обвинувачення подала докази, які містились у документах, висновках експертів, показаннях свідків та представника потерпілого, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду. Під час виступу у судових дебатах прокурор вважав, що надані докази доводять склад кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_9 .

Зокрема, на думку прокурора, ОСОБА_9, підписавши та подавши на ім`я Керівника Апарату ВРУ заяви про компенсацію проживання згідно з повноваженнями, передбаченими у ч.1 ст.35 Закону України «Про статус народного депутата», здійснюючи функції представника влади, фактично поставив обов`язкову для виконання посадовими особами Апарату ВРУ вимогу щодо забезпечення гарантії його депутатської діяльності, в частині забезпечення житлом. Тобто вчинив дії які випливають з його владних повноважень та пов`язані із реалізацією права, яким він був наділений в силу посади, яку обіймав, тобто були можливостями, які виникли завдяки авторитету посади.

Прокурор зауважував, посилаючись на досліджені документи та показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, що Апарат ВРУ не був наділений повноваженнями перевіряти достовірність інформації, яку надає депутат чи вимагати у нього додаткові документи на підтвердження права на компенсацію вартості житла, а також не міг відмовити в наданні такої компенсації.

Зазначив, про неможливість кваліфікації дій ОСОБА_9 як шахрайства, з огляду на відсутність у його діях обману, як способу вчинення кримінального правопорушення. Таких висновків прокурор дійшов з огляду на відсутність прямо передбаченого законом обов`язку повідомляти про зміну обставин щодо забезпечення чи незабезпечення депутата житлом у м.Києві, а у органу, уповноваженого проводити виплату, - здійснювати таку перевірку.

3.2 Обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав та просив суд його виправдати. Пояснював, що на початку його каденції, тобто з 08.11.2014, секретаріатом Верховної Ради України всьому депутатському корпусу було доведено до відома інформацію про можливість проживання в готелі «Київ», але їм не пояснювали, що право на винайм готельного номеру мають лише ті народні депутати, які мешкають поза межами 30-тикілометрової зони Києва. Про це стало відомо пізніше. А тому з самого початку ОСОБА_9 було обрано готельний номер, в якому він проживав.

Через зміни порядку такого проживання, у березні 2016 року Апарат Верховної Ради України надав народним депутатам проекти нових заяв. Від обвинуваченого вимагалось лише їх підписати, вся інша інформація вже була заповнена. Оскільки підстав не довіряти Апарату Верховної Ради України у нього не було і заяви вже були заповнені, то він без роздумів їх підписав.

У 2017 році ОСОБА_9 отримав у спадщину від матері квартиру у м.Києві. Відомості про це нерухоме майно він одразу задекларував. Однак в успадкованій квартирі він не проживав, оскільки вона була в непридатному для проживання стані. У зв`язку з цим він продовжив винаймати готельний номер у готелі «Київ».

Через певний час у засобах масової інформації почали поширюватись відомості про незаконний винайм народними депутатами України готельних номерів за рахунок бюджетних коштів. Дізнавшись про це, ОСОБА_9 одразу відмовився від готельного номеру, який винаймав. Тоді ж він відшкодував Управлінню справами Апарату Верховної Ради України понесені витрати.

Також обвинувачений повідомив суду, що у період здійснення депутатської діяльності він постійно мешкав у м. Фастові та у м. Києві в готельному номері. Місце реєстрації за цей період він не змінював. Зазначив, що він не був наділений повноваженнями впливати на Апарат Верховної Ради України, у його компетенції було підписувати депутатські запити і голосувати у складі своєї депутатської групи.

3.3 Захисники обвинуваченого ОСОБА_9, адвокати ОСОБА_10 та ОСОБА_11, в ході судового розгляду та під час дебатів висловили своє твердження про невинуватість свого підзахисного з огляду на наступні підстави.

На переконання захисників, ОСОБА_9, як народний депутат не мав повноважень розпоряджатися бюджетними коштами, за виключенням голосування за Державний бюджет України, тобто не є спеціальним суб`єктом злочину, передбаченого ст.364 КК України. Вказали на відсутність суб`єктивної сторони складу злочину, з огляду на відсутність корисливого мотиву та мети, так як ОСОБА_9 кошти безпосередньо не отримував. Також стверджували, що квартира, отримана у спадок ОСОБА_9, за своїм станом була не придатна для проживання, а тому не відповідає поняттю «житло» в розумінні ст.35 Закону України «Про статус народного депутата України».

ІV. Докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження обставин кримінального провадження та їх оцінка

4.1 Відповідно до ст. 94 КПК України кожен доказ повинен бути оцінений з точки зору належності, допустимості і достовірності, а в сукупності зібраних доказів ? з точки зору достатності та взаємозв`язку.

У ст. 85 КПК України належність доказів відображає положення про те, що на підставі цих даних установлюється наявність чи відсутність фактів і обставин, які мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Відповідно до ст. 86 КПК України допустимість доказів означає отримання фактичних даних у встановленому законом порядку.

Щодо ознаки достовірності доказів, то вона закладена у розумінні фактичних даних як правдивих відомостей. Під достатністю слід розуміти сукупність належних та допустимих фактичних даних, які у своїй єдності забезпечують відображення всіх елементів предмета доказування та приводять до висновку про доведеність (недоведеність) обставин кримінального провадження, тоді як критерій взаємопов`язаності слід розглядати з тієї позиції, що докази не повинні суперечити один одному чи створювати неоднозначне уявлення про ті чи інші факти.

4.2 В судовому засіданні у порядку, визначеному ст. 358 КПК України, було досліджено документи, тобто спеціально створені з метою збереження інформації матеріальні об`єкти, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображень тощо відомості, які на думку прокурора доводять винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Зокрема, прокурором надано суду документи, отримані у результаті проведеного тимчасового доступу до речей і документів, які знаходились в Апараті Верховної Ради України, у Національного агентства з питань запобігання корупції, у ДП «Готельний комплекс «Київ», у Державної казначейської служби України та у приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (т. 2, а.с. 52-53, 122-135; т. 4, а.с. 120-250; т. 5, а.с. 1-57; т. 6, а.с. 166-167, 175-177, 194-210, 241-245; т. 7, а.с. 42-44, 46).

За результатом дослідження цих документів судом встановлено наступні обставини.

Протоколом ЦВК від 26.10.2014 «Про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі» ОСОБА_9 був визнаний таким, що обраний народним депутатом України VІІІ скликання (https://www.cvk.gov.ua/wp-content/uploads/2018/10/protokol_bmvo_ndu_ 26102014.pdf).

Обвинувачений ОСОБА_9 склав присягу перед Верховною Радою України і з 27.11.2014 був наділений повноваженнями народного депутата VІІІ скликання (т. 6, а.с. 211-213, 216).

Положенням «Про порядок виплати народним депутатам України щомісячної компенсації для оренди житла або винайму готельного номера», затвердженим розпорядженням Голови Верховної Ради України № 248 від 08.04.2014 (т. 3, а.с. 212), визначався порядок реалізації права народного депутата України на отримання коштів на оренду житла або винайм готельного номера, за умови, що суб`єкт звернення не забезпечений житлом у місті Києві, і місце його проживання, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Києва. Таке право було визначене ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України».

Згідно з цим Положенням рішення щодо виплати народному депутату України щомісячної компенсації для оренди житла або винайму готельного номера приймалось комітетом, до компетенції якого належало питання забезпечення діяльності народних депутатів України, а до створення комітетів нового скликання ? Підготовчою депутатською групою на підставі заяви народного депутата України та копії документа, до якого внесено відомості про місце його проживання (т. 3, а.с. 144).

Листом заступника голови Київської обласної державної адміністрації до Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України від 17.04.2014 за вих. № 11-11/12224 надано перелік населених пунктів Київської області, які розташовані на відстані менше, ніж 30 км від зовнішніх меж м. Києва (т. 3, а.с. 183-185).

Відповідно до відомостей інформаційних довідок з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в м.Києві та ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 14.11.2018 та 08.01.2019, з 22.08.2012 ОСОБА_9 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 27-28).

26.11.2014 ОСОБА_9 звернувся із заявами на ім`я Керівника Апарату Верховної Ради України ОСОБА_19 щодо розміщення його у готелі «Київ» у зв`язку з відсутністю у нього власного житла у м. Києві, про нарахування коштів для винайму готельного номера та про перерахування цих коштів на рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ» протягом усього строку виконання депутатських повноважень (т. 6, а.с.128-130).

Цього ж дня ОСОБА_9 уклав договір №186 з ДП «Готельний комплекс «Київ» про надання послуг строком до 31.12.2015, на підставі якого він отримав у користування готельний номер (т. 6, а. с. 39-42, 247-250).

Додатковою угодою № 305 до договору № 186 від 26.11.2014, строк дії договору сторони продовжили до 31.12.2016 (т. 7, а.с. 1).

Розпорядженням Голови Верховної Ради України №35 від 29.01.2016 розпорядження Голови Верховної Ради України №248 від 08.04.2014 визнано таким, що втратило чинність (т. 4, а.с. 33).

Починаючи з 29.01.2016, механізм видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера був урегульований Порядком видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номеру, затвердженим розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України № 12 від 29.01.2016 (т. 3, а.с. 145).

Новим Порядком передбачалось, що з метою отримання коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера народний депутат України має звернутись до Апарату Верховної Ради України із заявою, до якої додається довідка банку про відкриття карткового (поточного) рахунку та документ, що підтверджує місце проживання народного депутата України, відповідно до його реєстрації, на відстані понад 30 км від меж міста Києва. На підставі цих документів Управлінням справами Апарату Верховної Ради України щомісячно перераховуються на картковий рахунок народного депутата України кошти для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера (т.3, а.с. 146).

16.03.2016 ОСОБА_9 подав на ім`я Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України ОСОБА_15 заяву про подальше перерахування грошових коштів, що нараховувались йому для компенсації вартості винайму готельного номера на розрахункові рахунки ДП «Готельний комплекс «Київ», яка була зареєстрована в Апараті Верховної Ради України 17.03.2016 за № 62837 (т. 6, а.с. 131).

01.01.2017 ОСОБА_9 уклав договір №52-Д з ДП «Готельний комплекс «Київ» строком дії до 31.12.2017, на підставі якого він продовжив винаймати готельний номер (т. 7, а.с. 2-4).

01.03.2017 ОСОБА_9 отримав у спадщину квартиру АДРЕСА_3 (т. 2, а.с. 62-64).

06.03.2017 ОСОБА_9 подав повідомлення про суттєві зміни у майновому стані через офіційний сайт Національного агентства з питань запобігання і протидії корупції, у яких вказав про набуття у власність вищевказаної квартири (т.8, а.с. 161-195).

Відомостями щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, також підтверджується декларування народним депутатом України ОСОБА_9 у 2018 році відомостей щодо об`єкта нерухомості ? квартири АДРЕСА_3 загальною площею 42,9 м2, право власності на яку ОСОБА_9 набув 01.03.2017 (т. 2, а.с. 136,139-143, 144, 156-164).

01.09.2017 ОСОБА_9 уклав новий договір з ДП «Готельний комплекс «Київ» № 108 про винайм готельного номера строком до 31.12.2018 (т. 7, а.с. 5-7).

19.11.2018 ОСОБА_9 звернувся до Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України ? керуючого справами ОСОБА_16 з поданням про припинення нарахування компенсаційних виплат за винайм готельного номеру з 01.11.2018 (т. 2, а.с. 177, 180).

Згідно з наданою ДП «Готельний комплекс «Київ» на запит детектива інформацією, за проживання народного депутата України ОСОБА_9 за його письмовою заявою на розрахунковий рахунок цього підприємства Управлінням справами Апарату Верховної Ради України перераховувались кошти у такі періоди: у 2015 році з 01.01.2015 по 31.12.2015; у 2016 році з 01.01.2016 по 31.12.2016; у 2017 році з 01.01.2017 по 31.12.2017, у 2018 році з 01.01.2018 по 31.10.2018 (т. 5, а.с. 232-236).

Відповідно до долучених стороною обвинувачення реєстрів на виплату коштів Управлінням справами Апарату Верховної Ради України, сума компенсацій за користування готельним номером ОСОБА_9 у період з 01.03.2017 по 01.11.2018 становить 361540,00 грн, що дорівнює сумі переказів згідно з платіжними дорученнями Управління справами Апарату Верховної Ради України щодо переказу коштів ДП «Готельний комплекс «Київ» (т. 5, а.с. 133-159).

Також прокурором долучено локальні нормативно-правові акти, які визначають функції Апарату Верховної Ради України, Управління справами Апарату Верховної Ради України та повноваження Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України ? керуючого справами.

Зокрема, Положенням про Апарат Верховної Ради України, яке затверджене розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25.08.2011 №769, визначено, що у сфері фінансового та матеріально-технічного забезпечення діяльності Верховної Ради України забезпечення фінансування діяльності Верховної Ради України та її Апарату відповідно до видатків, передбачених кошторисом витрат на реалізацію повноважень Верховної Ради України, покладається на Апарат. При цьому Апарат Верховної Ради України здійснює в межах наявних коштів матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України та забезпечує в установленому порядку належні житлові умови народним депутатам України через Управління справами (т. 3, а.с. 166-173).

Відповідно до п. 14 цього Положення функція здійснення загального керівництва, організації і координації роботи структурних підрозділів Апарату Верховної Ради України покладається на Керівника Апарату Верховної Ради України.

Згідно з розпорядженням Голови Верховної Ради України № 1366 від 30.09.2015 «Про розподіл обов`язків між Керівником Апарату Верховної Ради України та заступниками Керівника Апарату Верховної Ради України» Перший заступник Керівника Апарату Верховної Ради України ? керуючий справами ОСОБА_20 здійснює керівництво Управлінням справами Апарату Верховної Ради України та оперативне управління майном, що забезпечує діяльність Верховної Ради України, організовує здійснення матеріально-технічного, фінансового та господарського забезпечення діяльності Верховної Ради України та її Апарату, забезпечення житлових та інших умов діяльності народних депутатів України і працівників Апарату Верховної Ради України відповідно до видатків, передбачених кошторисом Верховної Ради України (т. 3, а.с. 174-178).

П. 12 Положення про Апарат Верховної Ради України визначено, що розподіл обов`язків між Керівником Апарату, його першим заступником ? керуючим справами та заступниками визначає Голова Верховної Ради України (т.3, а.с.166-173).

Одночасно з вказаними документами судом було досліджено процесуальні підстави для отримання цих доказів, які стороною обвинувачення долучені до матеріалів даного кримінального провадження з метою оцінки їх належності та допустимості, зокрема: ухвали слідчих суддів про надання тимчасового доступу до речей і документів, клопотання про надання тимчасового доступу, запити та звернення (т. 2, а.с. 44, 46-51, 65-66, 71-72, 90-91, 94-95, 99-100, 107-108, 113-121, 171, 178, 181, 194, 196, 201, 212; т. 3, а.с. 40-41, 134-135, 163, 179, 186; т. 4, а. с. 11, 19-24, 31, 34, 38-39, 55, 62, 66, 68, 73, 99, 102-103, 114-116, 118-119; т. 5, а.с. 160, 231; т. 6, а.с. 161-165, 170-174, 183-193, 230-240, т. 7, а.с. 33-41; т. 8, а.с. 147).

Надаючи оцінку цим документам, колегія суддів вважає, що вони відповідають критеріям належності, допустимості та достовірності, а в своїй сукупності ? достатності та взаємозв`язку для доведеності існування таких фактів, як набуття з 27.11.2014 ОСОБА_9 повноважень народного депутата України VІІІ скликання; набуття 01.03.2017 ОСОБА_9 у власність квартири АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.03.2017 №175; отримання ОСОБА_9 у користування готельного номеру у період з 27.11.2014 по 31.10.2018.

4.3 Відповідно до положень ст. 85 КПК України суд визнає неналежними, тобто такими, які не стосуються предмету доказування у цьому кримінальному провадженні, наступні документи:

- лист Керівника Апарату Верховної Ради України ОСОБА_21 на адресу першого заступника голови Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України ОСОБА_22 №15/11-1600(234801) від 24.12.2014 (т.3, а.с. 117); рішення Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України (протокол № 6 від 13.01.2015) (т. 3, а.с. 113; т. 4, а.с. 79); інформацію Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України №0431/9-7 від 15.01.2015 (т. 4, а. с. 76-78).

Ці документи суд визнає неналежними з огляду на те, що вони стосуються народного депутата України ОСОБА_23, який не є учасником цього кримінального провадження, а відтак ці докази виходять за межі предмету доказування;

- заяву народного депутата України ОСОБА_24 з додатками № 804 від 30.03.2016 (т. 3, а.с. 125); запит першого заступника голови Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України ОСОБА_22 до начальника Генерального штабу ЗСУ ОСОБА_25 за вих. № 04-31/12-210(76380) від 30.03.2016 (т. 3, а.с. 126); відповідь начальника Генерального штабу ЗСУ ОСОБА_25 на запит першого заступника голови Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України ОСОБА_22 за вих.№ 04-31/12-210(76380) від 30.03.2016 (т. 3, а.с. 123); акт обстеження житлового приміщення від 30.03.2016 (т. 3, а.с. 124); інформацію Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України № 04-31/12-247(89400) від 13.04.2016 (т. 3, а.с.120-122); рішення Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України (протокол № 49 від 13.04.2016) (т. 3, а.с. 118-119).

Вказані документи стосуються народного депутата України ОСОБА_24, який не є учасником цього кримінального провадження, а тому суд не бере їх до уваги;

- заяву народного депутата України ОСОБА_26 (т. 3, а.с. 132); довідку за підписом начальника штабу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_27 №331/212 від 17.10.2018 (т. 3, а.с. 133); рішення Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України (протокол № 130 від 17.10.2018) (т. 3, а.с. 127-129); інформацію Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України № 04-31/9-501(218384) від 19.10.2018 (т. 3, а.с. 130-131).

Зазначені документи є неналежними доказами з тих підстав, що вони стосуються особи, яка не є учасником даного кримінального провадження, а саме народного депутата України ОСОБА_26, а отже вони виходять за межі предмету доказування;

- Порядок видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості проїзду територією України, затверджений розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України № 12 від 29.01.2016 (т. 4, а.с. 91), та Положення «Про порядок видачі народним депутатам України коштів для проїзду усіма видами транспорту територією України», затверджене розпорядженням Голови Верховної Ради України № 248 від 08.04.2014 (т. 3, а.с.144, 215; т. 4, а.с. 65; т. 5, а.с. 225).

Ці відомчі акти регулюють інший вид правовідносин ? порядок здійснення компенсації вартості проїзду народним депутатам України та не мають доказового значення у цьому кримінальному провадженні.

4.4 Крім того, належними, допустимими та достовірними, однак такими, що не встановлюють взаємозв`язок між встановленими даними і подією, що підлягає доведенню у межах цього кримінального провадження, суд визнає документи, які були вилучені в Апараті Верховної Ради України та у Національному агентстві з питань запобігання корупції під час тимчасового доступу, а саме: декларації ОСОБА_9 про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2013-2016 роки; попередження про встановлені законами України обмеження, заборони та вимоги, пов`язані з виконанням ОСОБА_9 повноважень народного депутата України від 12.12.2012 та від 20.11.2014; згода ОСОБА_9 на збір та обробку персональних даних від 12.12.2012 (т. 6, а.с. 217-229; т. 2, а.с. 145-155).

Вказані документи суд не враховує з тих підстав, що вони охоплюють періоди, які перебувають поза межами події кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 .

4.5 Відповідно до ст. 101 КПК України суд також дослідив надані стороною обвинувачення висновки експертів, а саме:

- висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи № 13-2/130 від 04.11.2019, згідно з яким сума перерахованих коштів компенсації вартості оренди житла або винайм готельного номера для народного депутата України ОСОБА_9 за період з 01.03.2017 по 01.11.2018 документально підтверджується у розмірі 361540 грн (т. 5, а.с. 125-132);

- висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи № 23/1613, 1614, 2327-2329-19 від 08.11.2019, яким встановлено, що підпис в актах готельних послуг № 74 від 15.01.2015, № 1851 від 30.11.2015, №1575 від 15.10.2015, № 1773 від 15.11.2015, № 1491 від 30.09.2015, №1654 від 31.10.2015 та № 1943 від 01.12.2015 від імені народного депутата України ОСОБА_9 виконані не ним (т. 6, а.с. 69-131).

Разом з висновками експертів судом було досліджено клопотання про їх залучення; ухвали слідчого судді, якими експертам доручалось провести експертизу; клопотання про надання матеріалів для проведення експертизи; довідки про витрати; постанову про отримання зразків для експертизи; протокол відібрання зразків (т. 5, а.с. 115-120, 125; т. 6, а.с. 44-56, 60-61, 132-160).

За результатом оцінки цих висновків експертів, а також процесуальних підстав для їх отримання, колегія суддів встановила, що вони є належними та допустимими доказами.

Разом з тим, висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи суд не бере до уваги, оскільки предметом цього дослідження були акти готельних послуг, які надавались ДП «Готельний комплекс «Київ» народному депутату України ОСОБА_9 у період 2014-2016 років, тоді як в обвинувачення ОСОБА_9 ставиться період вчинення ним зловживання владою, починаючи з 01.03.2017.

4.6 У порядку, передбаченому статтею 352 КПК України, у ході судового розгляду було допитано свідка сторони обвинувачення ? ОСОБА_16, який повідомив суду, що у 2016 році він обіймав посаду Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України ? керуючого справами. У 2014 році, у зв`язку з внесенням змін до законодавства у сфері соціального забезпечення народних депутатів України, незабезпечені житлом у межах м.Києва народні депутати набули право на отримання компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номеру. Порядок виплати такої компенсації був урегульований відповідним Положенням, яке затверджував голова Верховної Ради України ОСОБА_28 . У подальшому розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України ОСОБА_15 від 29.01.2016 №12 було затверджено нове Положення, згідно з яким у разі відсутності у власності народного депутата України житла у м. Києві чи у межах 30 кілометрів навколо нього останній звертався з відповідною заявою до Голови Верховної Ради України або Керівника Апарату Верховної Ради України. Така заява візувалась юридичним відділом, бухгалтерією та профільними заступниками Керівника Апарату Верховної Ради України. Виплату компенсації здійснювала юридична особа ? Управління справами Апарату Верховної Ради України.

Як зауважив ОСОБА_16, Управління справами Апарату Верховної Ради України не здійснювало перевірку достовірності викладених у заявах народних депутатів відомостей. Однак юридичний відділ проводив моніторинг декларацій народних депутатів в частині підтвердження чи спростування викладених у заяві відомостей щодо місця проживання та нерухомості, яка знаходиться у власності народного депутата. Крім того, траплялись поодинокі випадки надходження до Управління інформації про наявність у народного депутата України житла у м.Києві, у такому разі про це сповіщався сам народний депутат або це питання виносилось на розгляд фракції.

Допитаний як свідок Перший заступник Керівника Апарату Верховної Ради України і виконувач обов`язків Керівника Апарату Верховної Ради України у період з вересня 2015 року по липень 2016 року ОСОБА_15 повідомив суду, що у кошторисі Верховної Ради України передбачались кошти на здійснення виплат, якими народним депутатам України компенсувались витрати за винайм готельного номера. Ці кошти виділялись з державного бюджету, в якому окремою графою передбачались видатки на забезпечення діяльності Верховної Ради України. Попереднім скликанням Верховної Ради України були внесені законодавчі зміни в частині здійснення компенсаційних виплат народним депутатам України. У зв`язку з цим було видано розпорядження про приведення порядку виплати компенсації за оренду житла або винайм готельного номера у відповідність з новою редакцією закону. Але вказаний порядок так і не був змінений, з огляду на що він застосовувався в частині, що не суперечила новій редакції закону.

При цьому, як зазначив ОСОБА_15, питання виплати такої компенсації було також врегульовано Положенням про Апарат Верховної Ради України. Процедура була такою, що народний депутат подавав заяву про виплату компенсації до Апарату Верховної Ради України. Ця заява на підставі резолюції Керівника Апарату Верховної Ради України направлялись для опрацювання головному розпоряднику коштів ? Управлінню справами Апарату Верховної Ради України, яке в подальшому і здійснювало компенсацію. Разом з цим, ані Апарат Верховної Ради України, ані Управління справами Апарату Верховної Ради України не проводило перевірок дійсності викладених у заяві народного депутата відомостей, оскільки, по-перше, вони не були наділені такими повноваженнями, по-друге, у них був відсутній доступ до реєстрів, які містили викладену у заявах інформацію.

Також ОСОБА_15 додав, що його повноваження не поширювались на народних депутатів України, лише на Апарат Верховної Ради України.

Допитана як свідок ОСОБА_29 повідомила суду, що з 2007 по 2017 роки працювала в Управлінні справами Апарату Верховної Ради України на посаді головного бухгалтера. Управління, будучи юридичною особою, уповноважувалось на здійснення фінансового забезпечення діяльності Верховної Ради України, у тому числі і виплати компенсації народним депутатам України за винайм житла або оренду готельного номеру. Така виплата здійснювалась на підставі заяви народного депутата України, на якій керівництво накладало резолюцію для здійснення бухгалтерією виплат. Перевірку інформації щодо наявності у конкретного народного депутата України підстав для отримання компенсації проводили відповідальні за це працівники Апарату Верховної Ради України. Разом з заявою про виплату компенсації народний депутат повинен був подати ще одну заяву, в якій зазначав спосіб нарахування компенсації: або на відкритий банківський рахунок, або на рахунок готельного комплексу. Одночасно з цим ДП «Готельний комплекс «Київ» надсилав Управлінню справами Апарату Верховної Ради України перелік народних депутатів, які здійснюють винайм готельного номеру.

Свідок ОСОБА_14 надала суду показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_29, при цьому вона підтвердила, що у 2014 році народний депутат України ОСОБА_9 звертався до Керівника Апарату Верховної Ради України із заявою про необхідність перерахування компенсації за винайм готельного номера на розрахунковий рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ». Також свідок повідомила, що в Управлінні справами Апарату Верховної Ради України діяв відділ соціального забезпечення народних депутатів України, який здійснював перевірку інформації щодо наявності у конкретного народного депутата України підстав для отримання відповідної компенсації.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що з 2016 року працювала в Управлінні справами Апарату Верховної Ради України, а з липня 2017 року ? обіймала посаду головного бухгалтера. Управлінням, як юридичною особою, здійснювались усі розрахунки Апарату Верховної Ради України, зокрема, і виплата народним депутатам України компенсації для оренди житла або винайму готельного номера. Для цього народний депутат, який не мав житла у місті Києві або в межах 30 км від нього, звертався до керівництва Апарату Верховної Ради України або Управління справами Апарату Верховної Ради України із заявою про виплату такої компенсації. До заяви додавалась копія паспорта, де містилась інформація про місце реєстрації народного депутата. Витребування інших документів чинними нормативно-правовими актами не вимагалось. Таку заяву необхідно було подавати один раз, в подальшому виплати здійснювались автоматично. У межах свої компетенції бухгалтерія звіряла відомості, зазначені у паспорті народного депутата України, з інформацією, яка була у розпорядженні Управління щодо переліку населених пунктів, які входили у 30-тикілометрову зону навколо м. Києва. Потім заява із резолюцією керівництва надходила до бухгалтерії для здійснення виплати за проживання у ДП «Готельний комплекс «Київ» шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок готелю, який був окремою юридичною особою, що заснована Управлінням справами Апарату Верховної Ради України.

Також свідок ОСОБА_13 повідомила, що народному депутату України ОСОБА_9 здійснювались виплати, якими компенсувались витрати за винайм готельного номера за період з 27.11.2014 по 31.10.2018.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_30 показала суду, що з 14.04.2016 перебувала на посаді директора ДП «Готельний комплекс «Київ», до цього була заступником директора. Свідок зазначила, що для заселення до готельного комплексу народний депутат звертався до керівництва готелю та обирав кімнату, в якій він буде проживати. У подальшому народний депутат звертався із заявою до Апарату Верховної Ради України про компенсацію витрат на винайм обраного ним готельного номеру. Кошти, які компенсувались народному депутату, були його власністю і лише за його особистою заявою могли бути перераховані на розрахунковий рахунок ДП«Готельний комплекс «Київ». Свідок ОСОБА_31 повідомила, що ОСОБА_9 проживав в орендованому номері у ДП «Готельний комплекс «Київ».

Допитаний як свідок ОСОБА_32 показав суду, що з 2003 року він проживав за адресою: АДРЕСА_4 . По сусідству, у квартирі під АДРЕСА_5, останні 3-5 років жили люди похилого віку. Потім кілька разів бачив, що до цієї квартири приходила незнайома жінка.

Допитаний під час судового розгляду представник потерпілого ОСОБА_12, працюючий завідуючим сектору відділу юридичного забезпечення Управління справами Апарату Верховної Ради України, надав суду показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_16, які стосувались порядку отримання народними депутатами України компенсації за оренду житла або винайму готельного номера, а також функцій управління з її виплати.

Додатково представник потерпілого повідомив, що перевірку неправомірного отримання ОСОБА_9 коштів на здійснення виплати, якими йому компенсувались витрати за винайм готельного номера, Управління справами Апарату Верховної Ради України не здійснювало. Цей факт та розмір завданих Управлінню збитків був установлений органом досудового розслідування. На підставі цих даних Управлінням було подано цивільний позов.

Отже, показання допитаних судом свідків та представника потерпілого суд оцінює як такі, що відповідають критеріям належності, допустимості та достовірності, з урахуванням того, що обставин, регламентованих ст.ст. 87, 96 КПК України, щодо допитаних осіб в ході судового розгляду встановлено не було. Крім того, під час дослідження матеріалів кримінального провадження не було виявлено відомостей, які б давали підстави вважати, що особи, які були допитані судом під присягою, з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого у зазначеному кримінальному правопорушенні.

V. Докази, надані стороною захисту та їх оцінка

5.1 За клопотаннямсторони захистусуд допитавсвідка ОСОБА_22,який упродовж 2014-2019 обіймав посаду першого заступника голови Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України і був виконувачем обов`язків голови цього комітету.

Свідок повідомив, що компенсація вартості оренди житла і винайму готельного номеру була передбачена Законом України «Про статус народного депутата України». На його думку, цей закон не регламентував порядок здійснення цих виплат, а внутрішні нормативно-правові акти не передбачали обов`язку народного депутата надавати документи на підтвердження права на отримання компенсації на вимогу Апарату.

5.2 На підтвердження своєї позиції сторона захисту також надала висновок фахівця в галузі кримінального права від 24.01.2020, який був отриманий на запит адвоката ОСОБА_11, згідно з яким дії, інкриміновані ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 364 КК України, кваліфіковані неправильно (т. 10, а.с. 137-156).

Оцінивши вказаний висновок, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Частина 2 ст. 84 КПК України надає вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, якими встановлюється наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження. До них законодавець відносить: показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Тобто для визнання доказу допустимим необхідно встановити існування наступних умов: 1) належне процесуальне джерело; 2) належний суб`єкт збирання; 3) належна процесуальна форма.

Так, за змістом ст. 69 КПК України висновки з питань, які виникають під час кримінального провадження, надає експерт, тобто особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об`єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення.

З досліджуваного висновку слідує, що його надано науковцем, який називає себе фахівцем в галузі права, і який за наслідками аналізу наданих йому матеріалів кримінального провадження висловлює своє бачення щодо кримінально-правової кваліфікації діянь ОСОБА_9 .

Однак, в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 368 КПК України вирішення питання, чи містить вчинене діяння склад кримінального правопорушення, покладається на суд при ухваленні вироку. Це обумовлено проявом принципу «Jura novit curia» (з лат. «суд знає закони»), який полягає в тому, що суд самостійно вирішує який закон (норму права) слід застосовувати для вирішення правових питань.

Із урахуванням викладеного, оскільки наданий стороною захисту висновок фахівця в галузі права від 24.01.2020 отриманий неналежним суб`єктом і не є процесуальним джерелом доказів, то колегія суддів доходить висновку про його недопустимість.

5.2 Також сторона захисту в якості доказу надала звіт про результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету та Управління державним майном Апаратом Верховної Ради України, що мають фінансові наслідки для державного бюджету у період 2013-2019 років, затверджений рішенням Рахункової палати від 04.08.2020 № 20-1 (т. 11, а.с. 59-250; т. 12, а.с. 1-129).

Згаданий звіт є загальнодоступним документом (https://rp.gov.ua/upload-files/Activity/Collegium/2020/20-1_2020/Zvit_20-1_2020.pdf), отже сторона захисту отримала з його відкритих джерел. Таким чином, у контексті положень ч. 1 ст. 86 КПК України цей доказ вважається таким, що отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Поміж тим, оцінюючи зміст цього документу, колегія суддів бере до уваги, що його висновки стосуються неналежного нормативного регулювання питання існування у народного депутата України права на отримання коштів для оренди житла або винайму готельного номера та механізму здійснення таких компенсаційних виплат. Тобто зміст цього доказу стосується якості положень Закону України «Про статус народного депутата України» та підзаконних актів в сфері соціальних гарантій народних депутатів, що не відноситься до предмету доказування у цьому кримінальному провадженні.

За таких обставин, колегія суддів вважає відомості, викладені у цьому звіті, неналежними доказами.

VІ. Мотиви, з яких суд відкидає докази обвинувачення

6.1 Здійснюючи сукупну оцінку зібраних у цьому кримінальному провадженні доказів, суд робить висновок, що за виключенням документів та висновків, про які вказано у п.п. 4.3, 4.4, 4.5, 5.2, 5.3 вироку, надані сторонами докази відповідають критеріям належності, допустимості, достовірності, а в своїй сукупності ? взаємозв`язку.

На підставі цих доказів судом встановлено такі обставини:

- 26.10.2014 ОСОБА_9 був обраний народним депутатом України VІІІ скликання;

- у період з 27.11.2014 по 31.10.2018 ОСОБА_9 мав право користування готельним номером, вартість якого компенсувалась за рахунок державного бюджету України Управлінням справами Апарату Верховної Ради України;

- 01.03.2017 ОСОБА_9 набув у власність квартиру у м. Києві на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Натомість, вивчивши вказані обставини, колегія суддів доходить висновку, що досліджені судом докази у своїй сукупності не підтверджують наявність всіх елементів складу інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, у зв`язку з чим суд зазначає наступні мотиви для його виправдання.

VІІ. Підстави для виправдання обвинуваченого

7.1 За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Положеннями ст. 17 КПК України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.

Зокрема, поза розумним сумнівом підлягає доведенню кожен з елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності таких спеціальних ознак в їх сукупності, а саме: вчинення такого діяння службовою особою; використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; вчинення такого діяння з корисливих мотивів або надання будь-якої неправомірної вигоди іншій фізичній особі; заподіяння істотної шкоди громадянам або юридичним особам.

Ч. 2 ст. 364 КК України передбачено ще одну кваліфікуючу ознаку зловживання владою або службовим становищем ? тяжкі наслідки.

Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України.

7.2 Першочергово судом вирішено питання щодо належності ОСОБА_9 до суб`єкта злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме чи є він службовою особою.

Суб`єктом зловживання владою або службовим становищем може бути лише службова особа, зазначена у п. 1 та 2 примітки до ст. 364 КК України.

Відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України (у редакції зі змінами, внесеними Законом №770-VІІІ від 10.11.2015) службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про статус народного депутата України» народним депутатом України є обраний відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України.

Судом встановлено, що протоколом ЦВК від 26.10.2014 ОСОБА_9 був обраний народним депутатом України VІІІ скликання і, склавши 27.11.2014 перед Верховною Радою України присягу, набув повноважень народного депутата VІІІ скликання.

Отже, на час здійснення функції народного депутата України ОСОБА_9 був службовою особою, а відтак і суб`єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

7.3 Щодо об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та кваліфікації дій ОСОБА_9 як зловживання владою, яке спричинило тяжкі наслідки, суд виходить з наступних обставин та положень закону.

Об`єктивна сторона зловживання владою або службовим становищем має три обов`язкові ознаки: діяння (використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що полягає у певних діях або бездіяльності суб`єкта), наслідки (виявляються у завданні шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним, громадським інтересам або інтересам юридичних осіб), причинний зв`язок між діяннями і наслідками.

Під зловживанням владою слід розуміти умисне використання службовою особою, яка має владні повноваження, всупереч інтересам служби своїх прав щодо пред`явлення вимог, а також прийняття рішень, обов`язкових для виконання іншими фізичними чи юридичними особами.

У постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 646/7942/14-к (провадження № 41-5804-км18) міститься правовий висновок, згідно з яким зловживанням владою або службовим становищем можуть бути визнані лише такі дії посадової особи, які випливають з його службових повноважень та були пов`язані із здійсненням прав та обов`язків, якими ця особа наділена в силу посади, яку обіймає.

Тобто, виходячи з обставин даного кримінального провадження та з урахуванням цього правового висновку, факт вчинення обвинуваченим дій чи бездіяльності усупереч інтересам служби, який констатується стороною обвинувачення, має доказове значення при кваліфікації дій за ст. 364 КК України лише за умови доведення факту використання при цьому ОСОБА_9 своїх владних повноважень для досягнення злочинної мети.

Так, поняття «інтереси служби» безпосередньо пов`язане з обсягом прав та обов`язків службової особи, тобто її повноваженнями (компетенцією).

У загальному розумінні владні повноваження ? це формально визначене право наділеного владою суб`єкта нав`язувати свою волю (приймати рішення, віддавати накази, розподіляти ресурси, тощо) для досягнення бажаних організаційних результатів.

При визначенні кола владних повноважень народного депутата України слід виходити з сукупності його прав і обов`язків, які закріплені в Законі України «Про статус народного депутата України».

Судом установлено, що положеннями ст. 35 цього Закону передбачено право народного депутата України на отримання коштів на оренду житла або винайм готельного номера, за умови, що такий народний депутат України не забезпечений житлом у місті Києві, і місце його проживання відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Києва.

Також суд установив, що до 29.01.2016 рішення про виплату народному депутату України щомісячної компенсації для оренди житла або винайму готельного номера приймалось профільним комітетом Верховної Ради України або Підготовчою депутатською групою.

З моменту прийняття та набрання чинності Порядком видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номеру від 29.01.2016 прийняття рішення про виплату народному депутату України щомісячної компенсації для оренди житла або винайму готельного номера покладалось на Управління справами Апарату Верховної Ради України.

При цьому, як вже зазначалось у п. 4.2 вироку, згідно з розпорядженням Голови Верховної Ради України № 1366 від 30.09.2015 керівництво Управлінням справами Апарату Верховної Ради України здійснював Перший заступник Керівника Апарату Верховної Ради України ? керуючий справами ОСОБА_16 .

Відповідно до п.п. 12, 14 Положення про Апарат Верховної Ради України функція здійснення загального керівництва, організації і координації структурних підрозділів Апарату Верховної Ради України, до яких у тому числі належить Управління справами Апарату Верховної Ради України, покладалась на Керівника Апарату, тоді як розподіл обов`язків між Керівником Апарату, його першим заступником ? керуючим справами та заступниками ? визначав Голова Верховної Ради України.

Отже, повноваженнями приймати рішення про виплату народному депутату України щомісячної компенсації за оренду житла або винайм готельного номера було наділене Управління справами Апарату Верховної Ради України в особі керуючого справами.

Разом з цим, аналізуючи визначений у Законі України «Про статус народного депутата України» обсяг прав і обов`язків, якими наділений народний депутат України, а також зважаючи на службову підпорядкованість керуючого справами, колегія суддів дотримується думки, що ОСОБА_9 не був наділений компетенцією ставити обов`язкові для виконання Управлінням справами Апарату Верховної Ради України в особі керуючого справами або Керівника Апарату Верховної Ради України вимоги щодо здійснення виплат, якими йому компенсувались витрати за винайм готельного номера.

Виходячи з цих міркувань, суд доходить висновку, що відсутність у ОСОБА_9 владних повноважень для прийняття рішення про здійснення виплат, якими йому компенсувались витрати за винайм готельного номера, повністю виключає ймовірність здійснення останнім зловживання владою.

7.4 Одночасно з аналізом владних повноважень, якими був наділений ОСОБА_9, колегія суддів вважає за необхідне зупинитись на рішенні Управління справами Апарату Верховної Ради України про оплату ОСОБА_9 користування готельним номером.

Так, згідно з показаннями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_13 та ОСОБА_29, рішення про виплату компенсаційних виплат народним депутатам України приймалось у формі накладення резолюції на заяві народного депутата України керівництвом Апарату Верховної ради України або Управління справами Апарату Верховної ради України.

Водночас, безпосередньо досліджений судом оригінал заяви ОСОБА_9 від 16.03.2016 на ім`я Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України ОСОБА_15 про подальше перерахування грошових коштів, що нараховувались йому для компенсації вартості винайму готельного номера, на розрахункові рахунки ДП «Готельний комплекс «Київ», не містить резолюції про результат прийнятого щодо неї Першим заступником Керівника Апарату (керуючим справами) чи Керівником Апарату рішення.

Зазначена обставина свідчить про те, що у цьому кримінальному провадженні не було встановлено осіб, на яких ОСОБА_9 мав можливість вчиняти вплив, зловживаючи своєю владою, з метою отримання неправомірної вигоди для себе за рахунок коштів, передбачених для компенсації вартості оренди (винайму) житла.

7.5 Щодо доведеності фактів вчинених ОСОБА_9 дій, які сторона обвинувачення кваліфікує як зловживання владою.

Так, сторона обвинувачення зосередилась на доведенні факту отримання обвинуваченим ОСОБА_9 у спадок 01.03.2017 квартири у м. Києві та факту отримання ним у користування готельного номеру за який здійснювалась оплата за рахунок державного бюджету у період з 01.03.2017 по 01.11.2018, які знайшли своє документальне підтвердження в суді, та які сторона захисту не заперечує.

Разом з тим, в обвинувальному акті вказується, що спосіб вчинення ОСОБА_9 зловживання владою полягав у тому, що він не повідомив Керівника Апарату Верховної Ради України та Управління справами Апарату Верховної Ради України про факт втрати ним права на компенсацію витрат за проживання в готельному номері, тоді як співробітники Апарату Верховної Ради України не були уповноважені на здійснення перевірки підстав у народного депутата України для їх отримання.

Втім, доведення того факту, що Управління справами Апарату Верховної Ради України не здійснювало перевірку правомірності отримання ОСОБА_9 компенсації за винайм готельного номера, про що суду повідомили свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_15, не свідчить про те, що ця обставина залежала від волевиявлення обвинуваченого. А тому, встановлення цієї обставини не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з задіянням ОСОБА_9 своєї владної компетенції, обумовленої його статусом народного депутата України, для досягнення злочинної мети.

Таким чином, обвинувальна теза про те, що ОСОБА_9 зловживав владними повноваженнями, які обумовлювались його статусом народного депутата України, не знаходить свого доказового підтвердження.

Оцінка бездіяльності ОСОБА_9, яка полягала у неповідомленні ним Керівника Апарату Верховної Ради України та Управління справами Апарату Верховної Ради України про факт втрати права на компенсацію вартості винайму готельного номера, судом буде надана після з`ясування питання спричинених у цьому кримінальному провадженні наслідків.

7.6 Вирішуючи питання про спричинені злочином наслідки, колегія суддів, перш за все, враховує матеріальний характер складу інкримінованого ОСОБА_9 злочину. Це означає, що кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем настає за умови, що внаслідок вчиненого діяння службовою особою охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб завдано шкоду («тяжкі наслідки»).

Повертаючись до пред`явленого ОСОБА_9 обвинувачення, суд нагадує, що відповідно до обвинувального акта діяння ОСОБА_9 призвело до безповоротної втрати бюджетних коштів у сумі 361540,00 грн.

На підтвердження цього факту судом досліджено висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи № 13-2/130 від 04.11.2019, а також платіжні доручення та реєстри, які доводять факт перерахування Державною казначейською службою в м. Києві на розрахунковий рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ» Управління справами Апарату Верховної Ради України коштів, які призначались для платежів по компенсації вартості винайму готельних номерів народними депутатами України, та факт понесених народним депутатом України ОСОБА_9 витрат за винайм готельного номера у період з березня 2017 року по жовтень 2018 року.

Також, з метою доведення виду та розміру завданої у цьому кримінальному провадженні майнової (матеріальної) шкоди, за клопотанням сторони обвинувачення суд допитав представника потерпілого ОСОБА_12 та свідків ОСОБА_13, ОСОБА_29 та ОСОБА_14 .

Оцінивши надані стороною обвинувачення докази на підтвердження завдання Управлінню справами Апарату Верховної Ради України шкоди, колегія суддів вважає, що показання представника потерпілого та свідків не містять в собі відомостей, які мають значення для встановлення шкоди у даному кримінальному провадженні, у зв`язку з чим суд не враховує їх під час ухвалення вироку.

Водночас, аналіз письмових доказів свідчить про те, що сума перерахованих коштів компенсації вартості оренди житла або винайм готельного номера народному депутату України ОСОБА_9 за період з 01.03.2017 по 01.11.2018 становить 361540 грн.

Однак, доведення факту безповоротної втрати бюджетних коштів Управлінням справами Апарату Верховної Ради України має значення для кваліфікації за ст. 364 КК України лише у тому випадку, коли він стає наслідком зловживання особою владою, тоді як така обставина у цьому кримінальному провадженні не встановлена.

Виходячи з цього, колегія суддів доходить висновку, що завдані Управлінню справами Апарату Верховної Ради України матеріальні збитки були результатом вчинення злочину проти власності та не були результатом службової діяльності обвинуваченого.

7.7 Щодо оцінки діяння ОСОБА_9, яке полягало у неповідомленні Керівника Апарату Верховної Ради України та Управління справами Апарату Верховної Ради України про втрату права компенсації виплат за винайм готельного номеру, то суд зазначає, що замовчування (приховання) відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, які вчиняються з метою викликати у потерпілого впевненість про обов`язковість передачі йому майна, є обманом, тобто одним із способів шахрайського заволодіння чужим майном.

Колегія суддів доводи прокурора про відсутність у діях ОСОБА_9 обману з огляду на відсутність законодавчого обов`язку повідомляти про забезпечення житлом у м. Києві відхиляє з огляду на наступне.

Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридично значимої інформації) характер. У другому випадку для наявності шахрайства необхідно встановити, що бездіяльність винного призвела до помилки потерпілого щодо обов`язковості або вигідності передачі майна (права на майно) шахраєві, була причиною добровільної передачі потерпілим майнових благ.

З огляду на те, що ОСОБА_9 підписав договір на продовження користування готельним номером уже після оформлення спадщини, тобто будучи свідомим, що у нього змінилися обставини, за яких він на нього мав право, але не повідомив про їх зміну, отже здійснив умисне замовчування юридично значимої інформації. Право народного депутата на отримання коштів для оренди житла або винайму готельного номера Закон України «Про статус народного депутата України» пов`язував із забезпеченістю житлом у місті Києві. Тому відсутність прямого обов`язку в нормативно правових актах повідомляти про зміну цієї обставини не може скасувати її обов`язкову наявність для існування цього права.

У той же час, оскільки факт втрати Управлінням справами Апарату Верховної Ради України бюджетних коштів у сумі 361540,00 грн у цьому кримінальному провадженні знайшов своє доказове підтвердження, то шахрайство слід розглядати як таке, що вчинено у великих розмірах.

Втім, суд нагадує, що положеннями ч. 3 ст. 337 КПК України передбачено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

У зв`язку з цим, оскільки шахрайство, вчинене у великих розмірах, є більш тяжким злочином у порівнянні з ч. 2 ст. 364 КК України, то зміна кваліфікації дій обвинуваченого з ч. 2 ст. 364 КК України на ч. 3 ст. 190 КК України призведе до погіршення становища обвинуваченого, а отже така перекваліфікація можлива лише шляхом зміни обвинувачення прокурором, який таким правом не скористався.

7.8 Пунктом 3 ч. 1 ст. 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини вказують на недоведеність існування у діянні ОСОБА_9 всіх елементів об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Зокрема у цьому кримінальному провадженні не доведено використання ОСОБА_9 своїх владних повноважень всупереч інтересам служби, задля отримання в користування готельного номера за рахунок бюджетних коштів, що призвело до тяжких наслідків для Управління справами Апарату Верховної Ради України.

З цих підстав ОСОБА_9 підлягає виправданню у пред`явленому обвинуваченні.

VІІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

8.1 Речові докази у цьому кримінальному провадженні відсутні.

8.2 Витрати, пов`язані із проведенням судової економічної експертизи та комісійної судово-почеркознавчої експертизи, необхідно розподілити відповідно до ч. 1 ст. 122 КПК України, віднісши їх на сторону кримінального провадження, яка заявила клопотання про залучення експертів.

8.3 Пред`явлений Управлінням справами Апарату Верховної Ради України до ОСОБА_9 цивільний позов на суму 361540,00 грн, з огляду на заяву Управління, яка надійшла до суду 01.04.2020 за вх. № 7195/20-Вх, та відповідно до правил ч. 3 ст. 129 КПК України, підлягає залишенню без розгляду.

8.4 Вирішуючи питання щодо застосованих до ОСОБА_9 заходів забезпечення кримінального провадження, суд враховує, що внесена ОСОБА_33 та ОСОБА_34 застава у розмірі 80000,00 грн та 290000,00грн, відповідно, була їм повернута на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 22.05.2020.

Термін дії застосованого до ОСОБА_9 ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.05.2020 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання сплив 20.07.2020.

Таким чином, питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження повторному вирішенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370-371, 373-376 КПК України, ?

УХВАЛИВ:

ОСОБА_9 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364 КК України, та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу цього кримінального правопорушення.

Пред`явлений Управлінням справами Апарату Верховної Ради України до ОСОБА_9 цивільний позов, залишити без розгляду.

Витрати, пов`язані із проведенням судової економічної експертизи та комісійної судово-почеркознавчої експертизи, віднести на рахунок держави.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому і прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_2