- Головуючий суддя (ККС ВС): Луганський Ю.М.
- Суддя (ККС ВС): Іваненко І.В., Ковтунович М.І.
Ухвала
Іменем України
14 червня 2021 року
м. Київ
справа № 991/9599/20
провадження № 51-2929 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів: Іваненка І. В., Ковтуновича М. І.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Вищого антикорупційного суду від 05 січня 2021 року, слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 січня 2021 року, Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02 березня 2021 року,
встановив:
До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України про закриття кримінального провадження від 21 лютого 2020 року та постанову про відмову у визнанні потерпілим від 26 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні
№ 52017000000000715 від 23 жовтня 2017 року, у якій порушувалось питання про їх скасування.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 05 січня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду Воронька В. Д. від розгляду вказаної скарги.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 січня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанови детектива Національного антикорупційного бюро України від 21 лютого 2020 року про закриття кримінального провадження № 52017000000000715 від 23 жовтня 2017 року та від 26 жовтня 2017 року про відмову у визнання потерпілим у цьому ж кримінальному провадженні.
Не погодившись із вказаними рішеннями, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 05 січня 2021 року про відмову у задоволенні заяви про відвід та ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 січня 2021 року, а також скасувати постанови детектива Національного антикорупційного бюро України про закриття кримінального провадження № 52017000000000715 від 21 лютого 2020 року та про відмову у визнанні потерпілим від 26 жовтня 2017 року.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 січня 2021 року про відмову у задоволенні його скарги
на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України від 21 лютого 2020 року про закриття кримінального провадження № 52017000000000715 від
21 лютого 2020 року залишено без задоволення, а ухвалу - без змін. В іншій частині провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - закрито.
09 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд вказаних судових рішень у касаційному порядку. Разом з касаційною скаргою подано клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якого зазначає, що повний текст ухвали апеляційного суду він отримав 15 березня 2021 року. Вважає, що подає касаційну скаргу в межах тримісячного строку після отримання оскаржуваного судового рішення, однак просить поновити строк на касаційне оскарження.
Перевіривши касаційну скаргу, дослідивши доводи клопотання, долучені копії судових рішень, Суд дійшов наступного.
За приписами ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
З огляду на викладені положення кримінального процесуального закону ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 січня 2021 року та постановлена за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02 березня 2021 року, якою залишено без змін ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 січня 2021 року в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України від 21 лютого 2020 року про закриття кримінального провадження № 52017000000000715 від 21 лютого 2020 року, не підлягають оскарженню в касаційному порядку, а тому в цій частині слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Що стосується ухвали Вищого антикорупційного суду від 05 січня 2021 року про відмову у задоволенні заяви про відвід слідчого судді, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
За приписами ч. 2 ст. 424 КПК України вказана ухвала від 05 січня 2021 року відноситься до ухвал, окреме оскарження яких законом не перебачено, натомість заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження. Таким чином, у разі незгоди із вказаним судовим рішенням заперечення щодо нього включаються до доводів касаційної скарги на судове рішення по суті - ухвала за наслідками апеляційного провадження.
Як слідує зі змісту касаційної скарги, заперечення проти ухвали від 05 січня 2021 року за своєю правовою природою є доводами щодо незаконності ухвали слідчого судді від 19 січня 2021 року, при цьому вони не стосуються ухвали суду апеляційної інстанції.
Отже, враховуючи, що ухвала слідчого судді не є предметом касаційного оскарження, Верховний Суд не перевіряє доводи касаційної скарги в цій частині, оскільки це потягне втручання у судове рішення, щодо перегляду якого у суду касаційної інстанції відсутні повноваження.
Натомість, ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02 березня 2021 року в частині закриття апеляційного провадження, відповідно до приписів ч. 2 ст. 424 КПК України, підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Проте, з метою вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження в цій частині, необхідно вирішити клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Дослідивши доводи клопотання, долучені копії судових рішень та інші документи, суд касаційної інстанції дійшов висновку,що у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження необхідно відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 КПК України касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Як слідує із копії ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, судове засідання 02 березня 2021 року, у якому було проголошено ухвалу, відбувалось за участю ОСОБА_1 , що свідчить про його обізнаність із результатом розгляду апеляційної скарги.
З урахуванням положень статей 115, 116, 426 КПК України, початок перебігу строку на касаційне оскарження рахується з моменту проголошення ухвали апеляційного суду та останнім днем такого строку було 03 червня 2021 року. Натомість, до Верховного Суду ОСОБА_1 звернувся поза межами строку на касаційне оскарження, порушуючи при цьому питання про його поновлення.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України, касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.
Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
За сталою практикою Верховного Суду, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Також, суд звертає увагу, що у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
При вирішенні питання про поновлення строку на касаційне оскарження Суд виходить із того, що визначений процесуальним законом трьохмісячний строк для подання касаційної скарги є досить тривалим і достатнім для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень. При цьому особа, яка бажає подати касаційну скаргу має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на касаційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Разом з тим, Верховний Суд наголошує, що правило щодо початку перебігу строку на касаційне оскарження, визначене ст. 426 КПК України, є загальним для всіх учасників кримінального провадження, за винятком засудженого, який перебуває під вартою.
Та обставина, що копія ухвали апеляційного суду була отримана 15 березня 2021 року, тобто через 12 днів після прийняття рішення, не може слугувати поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, з огляду на те, що до закінчення цього строку залишалось понад два з половиною місяці. Водночас ОСОБА_1 не зазначає обставин, які перешкодили йому протягом цього часу звернутися до Суду із касаційною скаргою.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не навів переконливих доводів щодо наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02 березня 2021 року, а тому заявлене клопотання не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
За таких обставин, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України, Суд вважає, що касаційну скаргу слід повернути ОСОБА_1 , оскільки вона подана після закінчення строку касаційного оскарження та відсутні підстави для його поновлення.
Керуючись ст. ст. 117, 424, п. 1 ч. 2 ст. 428, п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 05 січня 2021 року, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 січня 2021 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02 березня 2021 року в частині залишення без змін ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 січня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні його скарги на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України від 21 лютого 2020 року про закриття кримінального провадження № 52017000000000715 від 21 лютого 2020 року.
Відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку на касаційне оскарження ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02 березня 2021 року в частині закриття апеляційного провадження, касаційну скаргуповернути разом з усіма доданими матеріалами.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
Ю. М. Луганський І. В. Іваненко М. І. Ковтунович