Документ № 97736354

Ухвала

15 червня 2021 року

м. Київ

справа № 760/4297/18

провадження № № 51-3787 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Булейко О. Л.,

суддів Іваненка І. В., Фоміна С. Б.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 16 грудня 2020 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15 лютого 2021 року,

встановив:

18 травня 2021 року Касаційним кримінальним судом Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 через її невідповідність п. 4 ч. 2 ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) залишено без руху і надано строк для усунення недоліків. ОСОБА_1 було роз`яснено, що у разі неусунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк касаційна скарга повертається особі, яка її подала.

У межах наданого строку для усунення недоліків касаційної скарги та на виконання ухвали касаційного суду ОСОБА_1 направила доповнення до касаційної скарги, проте приписів ст. 427 КПК не дотрималась та недоліків, які пов`язані зі змістом касаційної скарги, не усунула.

Як вбачається з касаційної скарги ОСОБА_1 , предметом касаційного оскарження є ухвала Вищого антикорупційного суду від 16 грудня 2020 року та ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15 лютого 2021 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про перевірку вказаних судових рішень у касаційному порядку та просить скасувати їх у зв`язку з істотним порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Проте, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність ухвал судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 не наводить належного обґрунтування зазначеним в касаційній скарзі доводам, які з огляду на положення ст. 412 КПК були підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, а також не зазначає переконливих доводів на спростування висновків суддів попередніх інстанцій щодо недоведеності факту існування рішення Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2019 року.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15 лютого 2021 року встановлено, що за матеріалами кримінального провадження, вироку Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2019 року не існує. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути підставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).

Оскільки суд касаційної інстанції є судом права, а не факту та відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, та переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. Тому, відсутність у касаційній скарзі обґрунтування з підстав, передбачених у ст. 438 КПК, про що було наголошено ОСОБА_1 в ухвалі Верховного Суду від 18 травня 2021 року, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, Суд

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 16 грудня 2020 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15 лютого 2021 року повернути.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

О. Л. Булейко І. В. Іваненко С. Б. Фомін