Документ № 97936288

Справа № 991/2288/21

1-кп/991/15/21

У Х В А Л А

23 червня 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючий - Маслов В.В.,

судді - Федорак Л.М., Строгий І.Л.

учасники кримінального провадження:

секретар судового засідання - Луганський О.Ю.,

прокурор - Перов А.В.,

обвинувачені - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисники - Білявський Я.М., Штокалов Є.А., Лисак О.М., Терефенко О.Р., Сухов Ю.М., Стороженко Д.О.,

розглядаючи у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 52020000000000362 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ялти АР Крим, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Озаричі Конотопського району Сумської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтування заявлених відводів

1.У судовому засіданні 23 червня 2021 рокузахисники Штокалов Є.А. та Лисак О.М. заявили відводи суддям Маслову В.В., Федорак Л.М., Строгому І.Л.

2.В обґрунтування заявленого відводу захисник Штокалов Є.А. посилався на те, що з 8 квітня по 7 червня 2021 року колегією суддів у складі Строгого І.Л., Маслова В.В. та Федорак Л.М. здійснювався судовий розгляд даного кримінального провадження (справа № 991/2288/21), за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

3.7 червня 2021 року судом було постановлено ухвалу про виділення матеріалів кримінального провадження у частині обвинувачення ОСОБА_3 , у зв`язку із досягненням згоди між нею та прокурором щодо укладення угоди про визнання винуватості.

4.Виділеній справі було присвоєно № 991/3848/21.

5.17 червня 2021 року, судом, у тому ж складі суддів, за наслідками закритого судового розгляду, було ухвалено вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_3 . У вказаному вироку, на думку захисника, судом було встановлено фактичні обставини, які підлягають доказуванню у даній справі (№ 991/2288/21), зокрема, щодо наявності події злочину, кваліфікації дій обвинувачених, вчинення злочину обвинуваченими у змові.

6.Захисник зазначає, що внаслідок затвердження вказаної угоди про визнання винуватості у суддів Маслова В.В. , Федорак Л.М. , Строгого І.Л. сформувалась певна позиція щодо фактичних обставин кримінального провадження як доведених, перевірених та обґрунтованих фактів, а відповідно, переконання суддів не може бути неупередженим та безстороннім.

7.Також захисник Штокалов Є.А. зазначає, що висловлювання, які містяться у вироку по справі № 991/3848/21 вказують на те, що судді наперед сформували думку про доведену вину обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а тому, вони не зможуть відступити від висновків, сформованих при затвердженні угоди, та об`єктивно і неупереджено здійснити розгляд справи № 991/2288/21.

8.Захисник, Лисак О.М. , обґрунтовуючи заявлений відвід посилався переважно на обставини, аналогічні тим, які зазначені у заяві захисника Штокалова Є.А. Додатково, в обґрунтування відводу вказував на те, що: (1) висновки суду, викладені у вироку у справі № 991/3848/21, щодо наявності обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , не узгоджуються з матеріалами справи, (2) під час розгляду угоди судом було відмовлено ОСОБА_1 в участі у справі № 991/3848/21 та загалом її розгляд відбувався у закритому судовому засіданні; (3) вирок, ухвалений судом на підставі угоди, містить інформацію, яка підлягає захисту та з якою сторона захисту не має можливості ознайомитись.

9.Вказане, на думку захисника Лисака О.М., викликає побоювання щодо того, що колегія суддів сформувала думку у даному кримінальному провадженні про необхідність ухвалення обвинувального вироку.

Позиції учасників судового провадження щодо заявлених відводів

10.Обвинувачені та їх захисники підтримали заявлені відводи.

11.Захисник Сухов Ю.М. додатково зазначив, що колегія суддів, ухвалюючи обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_3 , встановила певні аспекти та факти щодо вини цієї особи у співучасті з іншими особами, та вийшла за межі висунутого обвинувачення. На думку захисника, відсутні сумніви вважати, що цей вирок стосується ОСОБА_2 , оскільки в пункті 3 вироку суд його ідентифікував, вказавши: «ОСОБА_3, обіймаючи посаду першого заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у м. Києві..». Також, суд у вироку від 17 червня 2021 року встановив обставини вчинення кримінального правопорушення, які мають ще доводитися в цьому кримінальному провадженні. Захисник, вважає, що колегія суддів у виділеному провадженні щодо ОСОБА_3 вже сформувала певну думку та встановила факти, що стосуються ОСОБА_2 , а тому розгляд даного кримінального провадження цим складом суду суперечитиме Бангалорським принципам.

12.Захисник Білявський Я.М. також додатково посилався на порушення правил здійснення розподілу виділеного провадження стосовно ОСОБА_3 . Зазначив, що розподіл цієї справи мав відбуватися шляхом автоматизованого розподілу між всіма суддями суду, згідно з правилами, визначеними КПК. Натомість, справа № 991/3848/21, після її виділення, була передана раніше визначеному складу суду, тобто суддям Маслову В.В., Федорак Л.М., Строгому І.Л. Після надходження такої справи судді могли лише вирішити питання про її об`єднання зі справою, у якій беруть участь обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а не розглядати справу по суті.

13.Прокурор заперечував проти задоволення заяв захисників Штокалова Є.А. та Лисака О.М. про відвід суддям, з підстав їх необґрунтованості. Зазначив, що під час затвердження угоди у виділеному провадженні стосовно ОСОБА_3 , суд не досліджував докази, не встановлював інших осіб та обставин вчинення ними кримінального правопорушення, оскільки це не передбачено положеннями КПК. У виділеному провадженні у розпорядженні суду була лише угода, яка за фактичними обставинами відповідає обвинувальному акту, що не може сформувати у колегії упереджене ставлення. Угода не носить преюдиційний характер та не є сформованою позицією суду. Також, на думку прокурора, відсутні порушення під час автоматизованого розподілу виділеного кримінального провадження, оскільки розподіл цієї справи, на цю ж колегію, врегульований відповідними положеннями про автоматизовану систему документообігу суду.

Мотиви суду

14.Розглядаючи заяви захисників про відвід суддям Маслову В.В. , Строгому І.Л. , Федорак Л.М. , суд виходить із такого.

15.Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.

16.Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.

17.З метою дотримання цієї гарантії, учасники судового провадження наділені правом заявити судді відвід, який повинен бути вмотивованим (ст. 80 КПК).

18.Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід судді передбачений ст. 75, 76 КПК України.

19.Так, зокрема, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості (п. 4 ч.1 ст.75 КПК).

20.Саме на цю законодавчу підставу посилалися захисники Штокалов Є.А. та Лисак О.М. у своїх заявах про відвід суддів, зазначаючи про наявність у них сумнівів щодо об`єктивності та неупередженості суду.

21.Критерії, за якими можна визначити чи є суд, що розглядає справу, об`єктивним та неупередженим, розроблені усталеною судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

22.Так, у рішенні ЄСПЛ «Олександр Волков проти України», зазначається, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 Рішення).

23.Також, у справі «Білуха проти України» ЄСПЛ прийшов до висновку, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

24.Проаналізувавши зазначені у заявах захисників обставини для відводу суддів з урахуванням вищенаведених критеріїв, суд мав визначити чи є наведені захисниками факти такими, які можуть викликати сумнів щодо неупередженості суддів.

25.Заявлені відводи фактично зводяться до того, що судді Маслов В.В., Строгий І.Л., Федорак Л.М. ухвалювали вирок у справі № 991/3848/21 за обвинуваченням ОСОБА_3 , що є пов`язаною зі справою за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,внаслідок чого наперед сформували свою думку щодо обставин справи № 991/2288/21 та зробили висновки щодо винуватості останніх у вчиненні злочину.

26.Проте, з такими доводами суд погодитись не може, з огляду на їх безпідставність.

27.З доданих до заяви захисника Штокалова Є.А. про відвід документів вбачається, що 17 червня 2021 року судді Маслов В.В., Стргий І.Л. та Федорак Л.М., розглядаючи кримінальне провадження у складі колегії суддів Вищого антикорупційного суду, ухвалили вирок щодо затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_3 .

28.Зі змісту даного вироку вбачається, що з метою недопущення порушення презумпції невинуватості осіб, які не є учасниками цього кримінального провадження, суд у вироку виключив дані, які б давали можливість так чи інакше ідентифікувати осіб, про яких йде мова у ньому, окрім даних про обвинувачену ОСОБА_3 . Згадуючи про факти причетності до кримінального правопорушення третіх осіб, суд уникав надання інформації в більшому обсязі, ніж це необхідно для вирішення питання про юридичну відповідальність ОСОБА_3 .

29.Окрім того, суд також не висловлював у вироку думку про винуватість таких осіб у вчиненні злочину та не робив аналізу чи жодних припущень з цього приводу.

30.Таким чином, під час ухвалення вказаного вироку суд забезпечив достатні гарантії для забезпечення презумпції невинуватості таких осіб.

31.Також, суд не здійснював оцінку та посилань на будь - які докази, які у подальшому можуть стати предметом оцінки у даному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

32.Фактично, справу щодо ОСОБА_3 було розглянуто судом за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 474 КПК і факти щодо обставин кримінального правопорушення були встановлені судом на підставі укладеної угоди про визнання винуватості, а не дослідження в суді доказів.

33.З огляду на положення ст. 90, 94 КПК, жодні обставини, встановлені у вироку суду від 17 червня 2021 року, не матимуть преюдиціального значення під час розгляду справи за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і жоден доказ не матиме для суду наперед встановленої сили. У даній справі суд має провести розгляд обвинувачень щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , спираючись виключно на докази, досліджені у цьому процесі.

34.У рішенні у справі «Навальний та Офіцеров проти Росії» (Navalnyy and Ofitserov v. Russia) від 23 лютого 2016 року Європейський суд з прав людини встановив, що умовою судового розгляду справ виділеного провадження є те, що фактам, встановленим у справі, у якій особа не брала участі, не притаманні властивості принципу res judicata (п. 105), тобто вони не мають преюдиційного значення для кримінальних проваджень, які здійснюються щодо інших співучасників.

35.Отже, сам факт того, що судді Маслов В.В., Строгий І.Л., Федорак Л.М. приймали участь в розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 не може свідчити про обґрунтованість побоювань щодо неупередженості суддів у даній справі.

36.Питання, подібні за своїм змістом до тих, які є предметом заявленого відводу у даній справі, неодноразово ставали предметом розгляду ЄСПЛ.

37.Так, у рішенні у справі Поппе проти Нідерландів ЄСПЛ проаналізував доводи заявника, який вказував про те, що стосовно нього не було проведено справедливого судового розгляду, оскільки у кримінальному провадженні проти нього два судді Регіонального суду не були неупередженими, так як раніше вони розглядали справи стосовно співучасників заявника та у судових рішеннях, що стосуються тих кого обвинувачували, викладали обставини щодо того, як заявник був причетний до розглядуваних цим судом кримінальних злочинів.

38.За результатами розгляду цих доводів заявника ЄСПЛ не встановив упередженості суддів. При цьому суд зазначив, що робота кримінальних судів, як правило, часто включає суддів, які головують у різних судових процесах, в яких обвинувачується чимало осіб. Тому робота кримінальних судів була б неможливою, якщо тільки цим фактом можна було б поставити під сумнів неупередженість судді.

39.На думку ЄСПЛ сам факт того, що суддя вже здійснював судовий розгляд в окремих кримінальних провадженнях не є достатнім, щоб викликати сумніви в неупередженості цього судді в подальшому.

40.До подібних висновків ЄСПЛ дійшов і у справі Шварценберг проти Німеччини.

41.Окрім того, у схожій ситуації, у справі Міміношвілі проти Росії ЄСПЛ також дійшов висновку, що суд першої інстанції був неупереджений. Проаналізувавши вирок у справі брата заявника ЄСПЛ підкреслив, що ім`я заявника ніколи не згадувалося в обвинувальному аспекті: внутрішньодержавний суд не згадував заявника як «злочинця» або співучасника. Суд у справі брата заявника не встановив, чи був винен заявник, і була відсутня кваліфікація вчинених ним дій. ЄСПЛ також врахував, що суддя, яка розглядала справу, була професійною суддею і в якості такої вона апріорі була більш підготовлена до того, щоб дистанціюватися від свого попереднього досвіду у справі М, ніж, наприклад, народний або присяжний засідатель.

42.Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, положення процесуального законодавства та практику ЄСПЛ, суд доходить висновку, що наведені захисниками підстави для відводу суддів є такими, що не створюють обґрунтованих сумнів у їх неупередженості.

43.Посилання сторони захисту на рішення ЄСПЛ у інших справах, суд вважає не релевантними, а тому не бере їх до уваги. Зокрема, у рішенні у справі Рудніченко проти України, на яке звертала увагу сторона захисту, були встановлені відмінні обставини від тих, що мають місце у даному випадку, оскільки згідно з вказаним рішенням, головуючий суддя, яка одноособово розглядала справу заявника, у пов`язаній справі ухвалила рішення стосовно однієї і тієї ж події, здійснивши оцінку одних і тих самих доказів та висловивши свою думку щодо участі та ролі двох обвинувачених. Окрім того, суддя сама мала сумніви щодо своєї безсторонності при розгляді цієї справи та заявила собі самовідвід, у задоволенні якого було відмовлено.

44.Окремо, суд вважає за необхідне зазначити, що вищенаведені доводи захисників Штокалова Є.А., Лисака О.М., Сухова Ю.М., Білявського Я.М. з приводу заявленого відводу частково є висловленням незгоди з вироком суду від 17 червня 2021 року у справі № 991/3848/21, а також незгоди з іншими обставинами щодо розгляду відповідної справи і ухваленими судом рішеннями. До таких слід віднести доводи, що стосуються порушення порядку розподілу судової справи № 991/3848/21, невірної оцінки судом обставин цієї справи та помилкової кваліфікації дій обвинуваченої, ухвалених рішень щодо порядку розгляду справи та щодо кола осіб, які можуть брати у ній участь.

45.Такі доводи не є обґрунтованою підставою для відводу суддів Маслова В.В., Строгого І.Л., Федорак Л.М., оскільки розгляд справи та ухвалення судом рішення є формою реалізації судової влади і не може розглядатися як обставина, що свідчить про упередженість суду. Разом із тим, доводи захисників щодо можливих порушень судом законодавства під час розгляду справи можуть бути перевірені за наслідками апеляційного та касаційного перегляду відповідної справи.

46.Інших обставин, які б об`єктивно вказували на упередженість суддів Маслова В.В., Строгого І.Л., Федорак Л.М., або унеможливлювали їх участь у кримінальному провадженні не було зазначено в заявах захисників.

47.З огляду на це, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяв захисників Штоколова Є.А., Лисака О.М.про відвід суддів Маслова В.В., Строгого І.Л. та Федорак Л.М., внаслідок чого такі заяви задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 75, 76, 80, 81 КПК , суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяв захисників Штоколова Єгора Андрійовича , Лисака Олександра Миколайовича про відвід суддям Маслову Віктору Васильовичу , Федорак Лесі Миколаївні , Строгому Ігорю Леонідовичу - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК.

Судді:

В.В. Маслов І.Л. Строгий Л.М. Федорак