Документ № 97993907

Слідчий суддя у 1-й інстанції: Хамзін Т.Р.Справа № 991/3363/21

Доповідач: Глотов М.С.Провадження №11-сс/991/415/21

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

УХВАЛА

І м е н е м У к р а ї н и

29 червня 2021 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Глотова М. С.,

суддів: Калугіної І. О., Чорної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Міленко О. В.,

представника Лазаревича Д. В.

власника майна ОСОБА_1

прокурора Корзуна В. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу, подану представником Лазаревичем Дмитром Васильовичем в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 травня 2021 року у кримінальному провадженні №52017000000000065,

В С Т А Н О В И Л А:

І. Зміст оскаржуваного рішення.

1. 21.05.2021 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду постановив ухвалу.

1.1. Цією ухвалою клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) задоволено частково - накладено арешт на майно шляхом накладення заборони на його відчуження, а саме на: (1) квартиру загальною площею 197 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ); (2) паркомісце №2 загальною площею 16,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 1902753880000); (3) паркомісце №3 загальною площею 16,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 1902735380000).

1.2. Ухвала мотивована тим, що: (1) у кримінальному провадженні №52017000000000065 від 27.01.2017 здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК); (2) ОСОБА_1 є колишньою дружиною підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_2 , з якою вони надалі, після розлучення, проживають разом, та із їх спільною донькою; (3) податкова звітність ОСОБА_1 свідчить, що вона не мала фінансової можливості придбати таку нерухомість; (4) є підстави вважати, що вказані квартира та два паркомісця могли бути придбані ОСОБА_2 за рахунок частини коштів, здобутих злочинним шляхом, і з метою приховування їх походження та попередження можливої конфіскації реєстрацію такої нерухомості здійснено на ОСОБА_1 ; (5) квартира та два паркомісця можуть бути об`єктами спеціальної конфіскації і для усунення ризику подальшого їх відчуження, перетворення чи зникнення існує необхідність у накладенні арешту; (6) втручання у право власності ОСОБА_1 шляхом заборони відчуження нерухомого майна є пропорційним, оскільки унеможливить його продаж на користь інших осіб і, в той же час, дозволить власнику використовувати його у своїх інтересах.

ІI. Вимоги і доводи апеляційної скарги.

2. Не погодившись із зазначеним рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_1 - адвокат Лазаревич Д. В. оскаржив його до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (далі - Апеляційна палата).

2.1. В апеляційній скарзі він просить скасувати ухвалу слідчого судді від 21.05.2021 та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора САП про накладення арешту на майно.

2.2. Апеляційна скарга мотивована таким: (1) відсутністю обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, оскільки не доведено наявності у його діях мети і корисливого мотиву отримати будь-яку неправомірну вигоду для себе, а також за результатами проведеної ревізії не встановлено тяжких наслідків; (2) не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження висновки слідчого судді про відсутність у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 офіційних доходів, які б дозволяли придбати майно, на яке у подальшому й накладено арешт; (3) не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження висновок слідчого судді щодо того, що ОСОБА_1 після розірвання шлюбу й надалі проживає однією сім`єю разом із ОСОБА_2 ; (4) ОСОБА_1 придбала квартиру та паркомісця не безоплатно від підозрюваного ОСОБА_2 , а за власні, позичені та надані рідними і близькими для неї та її дочки людьми кошти; (5) майно, на яке накладено арешт, не купувалося за кошти, одержані внаслідок вчинення злочину; (6) ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, а тому до її майна неможливо застосувати спеціальну конфіскацію; (7) накладення арешту на квартиру позбавляє ОСОБА_1 права використовувати її в інтересах своєї сім`ї, у т. ч. можливості зареєструвати в ній її малолітню дочку.

ІII. Позиції учасників.

3. Учасники судового провадження висловили свої доводи.

3.1. Представник власника майна Лазаревич Д. В. і власник майна ОСОБА_1 просили задовольнити апеляційну скаргу з урахуванням наведених у ній мотивів. Серед іншого, ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердила, що на фотознімку, зробленому в квартирі її колишнього чоловіка, наявному в матеріалах кримінального провадження, зображена саме вона в домашньому халаті. При цьому пояснила, що вона перебувала того дня, коли зроблено такий знімок, вранці у квартирі, у якій проживає ОСОБА_2 , оскільки планували спільно святкувати день народження їх дочки, який був напередодні.

3.2. Прокурор Корзун В. С. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги у зв`язку з її безпідставністю.

IV. Межі перегляду оскаржуваної ухвали

4. Судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ч. 1 ст. 370 КПК).

4.1. Незважаючи на те, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди мотивувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (п. 30 рішення Європейського суду з прав людини від 27.09.2001 у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» / Hirvisaari v. Finland, заява №49684/99).

4.2. Тому, вирішуючи на які саме аргументи власника майна надавати відповіді в ухвалі за результатами апеляційного розгляду, колегія суддів, зважаючи на положення ч. 6 ст. 9, ч. 1 ст. 22, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 404, ст. ст. 409, 410, 411, 412 КПК, здійснює перегляд оскаржуваного рішення у межах доводів учасників судового провадження.

5. Із урахуванням вищенаведеного, апеляційним судом з`ясовується дотримання строків ОСОБА_1 на апеляційне оскарження, і в разі їх порушення - наявність підстав для їх поновлення, а також перевіряється: (1) наявність у кримінальному провадженні №52017000000000065 обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для арешту майна; (2) відповідність фактичним обставинам кримінального провадження висновків слідчого судді про можливість накладення арешту на майно, належне ОСОБА_1 , і про розумність та співрозмірність застосованих обмежень.

5.1. Лише у разі встановлення, що строк на апеляційне оскарження не пропущений колегія суддів переходить до вирішення інших питань, вказаних у п. 5 цієї ухвали.

5.2. Якщо ж колегія суддів дійде висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням строку на апеляційне оскарження, оскільки клопотання про поновлення строків не заявлено, провадження за апеляційною скаргою підлягатиме закриттю, а апеляційна скарга поверненню відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК (ухвала Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №569/17036/18).

V. Обставини, встановлені слідчим суддею та судом апеляційної інстанції.

6. Як установлено слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі від 21.05.2021:

6.1. Досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000065 від 27.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, здійснюється, зокрема, за фактом можливого зловживання службовим становищем службовими особами філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця», які діючи всупереч інтересам служби та на користь і в інтересах ТОВ «Вог Аеро Джет», забезпечили укладання додаткових договорів, у результаті чого ПАТ «Укрзалізниця» спричинено шкоду на суму 102 792 994,96 грн, що є тяжкими наслідками (т. 1 а. с. 11-12).

6.2. У кримінальному провадженні №52017000000000065 від 27.01.2017 ОСОБА_2 , як особі, яка займала посаду начальника філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця», 18.05.2021 було повідомлено про підозру у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, використанні свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненого за попередньою змовою групою осіб (т. 1 а. с. 13-20).

6.3. Відповідно до актового запису про шлюб №1615 від 14.10.2011 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, який згідно з рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12.03.2019 (справа №752/3545/19) розірвано, у зв`язку з чим ОСОБА_1 є колишньою дружиною підозрюваного ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 217-219; т. 2 а. с. 144-145).

6.4. Відповідно до протоколу огляду речей від 28.04.2021, під час обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_2 , у квартирі перебувала його колишня дружина ОСОБА_1 , з якою вони надалі, після розлучення, проживають разом, та їх спільна донька, що свідчить про зв`язок ОСОБА_2 з ОСОБА_1 на даний час (т. 1 а. с. 220-222).

6.5. Згідно з відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві власності належить квартира загальною площею 197 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , придбана 29.08.2019, та два паркомісця, площею по 16,2 кв. м. за цією ж адресою, придбані 30.08.2019 (т. 1 а. с. 223-225).

6.6. Відповідно до протоколу огляду речей від 16.06.2020 вартість квадратного метра в житловому комплексі за вказаною вище адресою станом на 26.05.2020, ураховуючи всі знижки та за умови 100% оплати, становить від 54 050 до 74 900 грн/кв. м. (т. 1 а. с. 226).

6.7. Податкова звітність ОСОБА_1 свідчить, що вона не мала фінансової можливості придбати таку нерухомість, адже з 2001 по 2018 сума її доходу складає 660 284 грн., у зв`язку з чим логічним видається припущення, що вона могла набути таке майно безоплатно чи використовуючи для цього не власні грошові кошти (т. 2 а. с. 7-11).

6.8. У податковій звітності ОСОБА_2 вказано, що його дохід з 2015 по 2020 становив 4 451 686 грн., який також є суттєво менше, ніж вартість нерухомості, придбаної його колишньою дружиною (т. 1 а. с. 209-210).

6.9. Із огляду на вищенаведене є підстави вважати, що вказані квартира і паркомісця могли бути придбані ОСОБА_2 за рахунок частини коштів, здобутих злочинним шляхом та з метою приховування злочинного їх походження і попередження можливої конфіскації реєстрацію нерухомості було здійснено на ОСОБА_1 .

7. Заслухавши суддю-доповідача, представника Лазаревича Д. В. , власника майна ОСОБА_1 , прокурора Корзуна В. С., вивчивши матеріали провадження та перевіривши наведені доводи, колегія суддів вважає, що слідчий суддя в цілому правильно встановив обставини, зазначені у п. 6 цієї ухвали, виходячи із наявних у матеріалах провадження у справі №991/3363/21 копій документів, а саме: договору поставки №ЦЗВ-14-00317-01 від 05.01.2017 з додатковими угодами №1 від 10.01.2017, №2 від 16.01.2017, №3 від 25.01.2017 (т. 1 а. с. 21-34); договору поставки №ЦЗВ-14-00817-01 від 11.01.2017 з додатковими угодами №1 від 16.01.2017, №2 від 25.01.2017 (т. 1 а. с. 35-45); договору поставки №ЦЗВ-14-00917-01 від 11.01.2017 з додатковими угодами №1 від 16.01.2017, №2 від 25.01.2017 (т. 1 а. с. 46-56); договору поставки №ЦЗВ-14-01017-01 від 11.01.2017 з додатковими угодами №1 від 16.01.2017, №2 від 25.01.2017 (т. 1 а. с. 57-67); листування між представниками філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» та ДП «Держзовнішінформ», між представниками філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» та ТОВ «Вог Аеро Джет» (т. 1 а. с. 68-104); висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) від 16.11.2017 №5539/5540/17-53 (т. 1 а. с. 105-109); висновку Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності від 21.01.2021 (т. 1 а. с. 110-124); копії листа-запиту до Інституту держави і права ім. В. М. Корецького та відповіді на нього (роз`яснення) від 10.11.2016 №126/532 (т. 1 а. с. 125-127); листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №3302-06/35883-03 від 09.11.2016 (т. 1 а. с. 128); протоколів допиту свідків (т. 1 а. с. 129-177); протоколу огляду речей від 18.02.2020 (т. 1 а. с. 178-186); протоколу огляду речей і документів від 23.04.2020 (т. 1 а. с. 191-194); особової картки ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 195); наказів про призначення ОСОБА_2 на посади (т. 1 а. с. 196-198); наказу про розподіл обов`язків між начальником філії, його заступниками та головним бухгалтером (т. 1 а. с. 199-208); відомостей про доходи ОСОБА_2 за 2015 - 2020 роки (т. 1 а. с. 209-210); декларації ОСОБА_2 перед звільненням за період 01.01.2021 - 04.01.2021 (т. 1 а. с. 211-215); відомостей про перетин кордону ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 216); актового запису про шлюб (т. 1 а. с. 217-218); протоколу огляду речей від 28.04.2021 (т. 1 а. с. 220-222); інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо квартири і двох паркомісць (т. 1 а. с. 223-225); протоколу огляду речей (веб-сайту) (т. 1 а. с. 226); інформації про доходи ОСОБА_1 за період 2001 - 2018 роки (т. 2 а. с. 7 - 11); витягу з ЄРДР (т. 1 а. с. 11-12); повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (т. 1 а. с. 13-20); договорів купівлі-продажу квартири та двох паркомісць (т. 2 а. с. 52-63); декларацій за 2016-2019 роки (т. 2 а. с. 69-91); витягу із довідки Державної аудиторської служби України від 04.06.2018 (т. 2 а. с. 92-133); рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12.03.2019 про розірвання шлюбу (т. 2 а. с. 144-145).

8. Оцінивши доводи особи, яка звернулася з апеляційною скаргою, колегією суддів було встановлено нижченаведене.

8.1. 20.05.2021 прокурор САП звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду із клопотанням про накладення арешту на майно ОСОБА_1 , а саме: квартиру загальною площею 197 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та два паркомісця по 16,2 кв. м. під № 2 та №3 реєстраційні номера 1902753880000 та 1902735380000 (т. 1 а. с. 1-10, т. 2 а. с. 1).

8.2. 21.05.2021 слідчий суддя у закритому судовому засіданні з участю в ньому прокурора та без виклику власника майна постановив ухвалу про арешт вищевказаних квартири та двох паркомісць (т. 2 а. с.13, 16-19).

8.3. Листом від 25.05.2021 на адресу ОСОБА_1 направлено копію ухвали від 21.05.2021, але докази її вручення власниці майна у матеріалах відсутні (т. 2 а. с. 27).

8.4. 22.06.2021 Апеляційною палатою отримано, надіслану поштою 18.06.2021, апеляційну скаргу представника Лазаревича Д. В. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді від 21.05.2021 (т. 2 а. с. 32-40, 146-147).

VI. Мотиви і висновки колегії суддів.

9. Надаючи оцінку обставинам, установленим під час розгляду апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

(§1) Щодо дотримання строків на апеляційне оскарження

10. Строки, у межах яких особа може оскаржити ухвалу слідчого судді, передбачені ст. 395 КПК.

10.1. Так, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення (п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК).

10.2. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК).

10.3. Оскільки оскаржувану ухвалу постановлено слідчим суддею 21.05.2021 без виклику ОСОБА_1 і її представника та за їх відсутності, то перебіг строку на її апеляційне оскарження мав розпочатися з наступного дня після отримання одним із них копії такого рішення.

10.4. Ураховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 або її представником копії ухвали слідчого судді від 21.05.2021 та її постановлення без виклику власника майна (див. підп. 8.2.-8.3. п. 8 цієї ухвали), колегія суддів дійшла висновку, що представник ОСОБА_1 - адвокат Лазаревич Д. В. звернувся з апеляційною скаргою до суду із дотриманням строків на апеляційне оскарження.

(§2) Щодо наявності/відсутності обґрунтованої підозри

11. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо відсутності підстав, за яких слідчий суддя мав би право накласти арешт на майно ОСОБА_1 з метою спеціальної конфіскації, зокрема відсутності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, оскільки не доведено наявності у його діях мети і корисливого мотиву отримати будь-яку неправомірну вигоду для себе, а також невстановлення за результатами ревізії настання тяжких наслідків, колегія суддів зауважує, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК).

11.1. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК).

11.2. «Обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» /Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, заява №42310/04).

11.3. Використане законодавцем у п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК формулювання «існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості», якщо його порівняти із формулюванням «наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення», застосованим у п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК і ч. 2 ст. 177 КПК, вказує на те, що для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна достатньо, щоб сторона обвинувачення довела не факт повідомлення певній особі про підозру чи наявність усіх ознак складу злочину в діях особи, а лише наявність відомостей, котрі можуть свідчити про сам факт вчинення кримінального правопорушення. Оскільки, на відміну від п. 3 ч. 2 ст. 173, ч. 2 ст. 177 КПК, у п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК не зазначено про вчинення кримінального правопорушення особою, а лише вказано про його вчинення.

11.4. Отже, стандарт «обґрунтованої підозри», який використовується судом при вирішенні питання щодо арешту майна є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, і тим більше на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акту. Оскільки в ході вирішення питання про арешт майна суд має врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК), а не вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК), яка враховується під час обрання запобіжного заходу.

12. В оскаржуваній ухвалі із посиланням на докази (див. підп. 6.1.-6.2. п. 6, п. 7 цієї ухвали) наведено відомості, котрі, на думку колегії суддів, можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що мав місце факт вчинення злочину і ОСОБА_2 може бути причетним до подій, що є предметом розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000065, зокрема до зловживання службовим становищем службовими особами філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця», у результаті якого ПАТ «Укрзалізниця» спричинено шкоду на суму 102 792 994,96 грн.

12.1. У разі доведення винуватості ОСОБА_2 може бути притягнуто до відповідальності з призначенням покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

12.2. Отже, у кримінальному провадженні №52017000000000065 існує обґрунтована підозра вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 364 КК) такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для накладення арешту на майно.

(§3) Щодо можливості спеціальної конфіскації майна

13. Арешт майна допускається з метою спеціальної конфіскації (п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК).

14. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу) (п. 3-1 ч. 2 ст. 173 КПК).

14.1. У випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п. п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК (ч. 4 ст. 170 КПК).

14.2. Отже, застосовуючи положення п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК, апеляційний суд зауважує, що стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого у даній ситуації передбачає ч. 4 ст. 170 КПК, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку, що майно підлягатиме спеціальній конфіскації.

15. Спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу (ч. 1 ст. 96-1 КК у редакції на час вчинення злочину, що інкримінується особі).

15.1. Гроші, цінності, у тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті (ч. 4 ст. 96-2 КК у редакції на час вчинення злочину, що інкримінується особі).

15.2. Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави (п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК).

16. За вчинення кримінального правопорушення, зазначеного у ч. 2 ст. 364 КК, передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.

17. Зважаючи на обставини, зазначені у п. п. 6, 7 цієї ухвали, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про наявність достатніх підстав вважати, що нерухоме майно, арешт якого оскаржується, може бути предметом спеціальної конфіскації. Адже є достатні підстави для того, щоб вважати, що вказані квартира та два паркомісця могли бути придбані ОСОБА_2 за рахунок частини коштів, здобутих злочинним шляхом, і з метою приховування злочинного їх походження та попередження можливої конфіскації майна реєстрацію такої нерухомості було здійснено на ОСОБА_1 .

17.1. Так, не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 та її представника про невідповідність фактичним обставинам кримінального провадження висновку слідчого судді щодо того, що після розірвання шлюбу ОСОБА_1 й надалі проживає однією сім`єю разом із ОСОБА_2 . Зокрема, факт спільного проживання підтверджується інформацією з протоколу огляду речей від 28.04.2021 (див. підп. 6.4. п. 6 цієї ухвали), у тому числі фотознімком ОСОБА_1 , присутньої в квартирі підозрюваного, одягнутої в домашній халат.

17.2. Тому, і з огляду на одяг, у якому в ранковий час доби в квартирі, у якій мешкає ОСОБА_2 , перебувала ОСОБА_1 , до наведених на спростування факту спільного проживання доводів власниці майна та її представника апеляційний суд відноситься критично.

17.3. Також колегією суддів відхиляються твердження про те, що ОСОБА_1 мала можливість придбати майно за власні заощадження, а також отримані від третіх осіб кошти. Оскільки документи та їх копії, які досліджувалися слідчим суддею при вирішенні клопотання про арешт майна, не доводять наявність у ОСОБА_1 такої можливості (див. підп. 6.5.-6.8. п. 6 цієї ухвали).

17.4. Ураховуючи неспростований факт спільного проживання ОСОБА_1 разом із колишнім чоловіком ОСОБА_2 та відсутність у неї достатніх коштів вона, на думку колегії суддів, знала або повинна була знати про джерела доходів колишнього чоловіка.

18. Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що у подальшому спеціальна конфіскація може бути застосована до: (1) квартири загальною площею 197 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ); (2) паркомісця №2 загальною площею 16,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 1902753880000); (3) паркомісця №3 загальною площею 16,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 1902735380000).

(§4) Щодо інших доводів апеляційної скарги

19. У ході оцінки розумності та співрозмірності втручання у право ОСОБА_1 апеляційним судом ураховується, що арештом майна право власника на мирне володіння ним не позбавлено, а лише тимчасово обмежено в окремих її правомочностях.

20. Тому, оцінюючи розумність та співрозмірність обмеження прав ОСОБА_1 завданням кримінального провадження у конкретній ситуації, колегія суддів констатує, що на даній стадії кримінального провадження загальносуспільний інтерес обмежити право ОСОБА_1 щодо заборони на відчуження зазначеного майнадля цілей кримінального провадження, переважає право такої особи на мирне розпорядження цим майном. Саме тому, з огляду на суспільну небезпечність діяння і його можливі наслідки для значної кількості жителів України, застосування арешту майна не порушує справедливого балансу між інтересами власника такого майна і завданнями кримінального провадження. Крім того, заборона відчуження нерухомого майна лише унеможливить його продаж на користь інших осіб, і в той же час дозволить власнику майна використовувати його у власних інтересах.

21. Також у ході апеляційного розгляду не встановлено інших обставин, які б вказували на наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення. Й інші доводи представника власника майна не знайшли свого підтвердження.

22. Із огляду на вищенаведене, слідчий суддя дійшов правильного висновку про можливість накладення арешту на майно.

(§5) Висновки

23. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.

23.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: (1) залишити ухвалу без змін; (2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (ч. 3 ст. 407 КПК).

23.2. Ураховуючи, що підстав для скасування оскаржуваного рішення, передбачених КПК, не встановлено, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 115, 117, 131-132, 170-173, 370, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Лазаревича Дмитра Васильовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 травня 2021 року - без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:М.С. Глотов

Судді:І. О. Калугіна

В. В. Чорна