Документ № 98069545

Справа № 331/4672/16-к

1-кп/910/47/19

УХВАЛА

11 червня 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючий - Маслов В.В.,

судді - Федорак Л.М., Федоров О.В.

учасники кримінального провадження:

секретар судового засідання - Луганський О.Ю.,

обвинувачений - ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про скасування ухвали Вищого антикорупційного суду від 23 квітня 2021 року у кримінальному провадженні № 22015080000000010,

в с т а н о в и в:

1.На розгляді у Вищому антикорупційному суді (далі - суд) перебуває зазначене кримінальне провадження.

2.17 травня 2021 року до суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про скасування ухвали про накладення на нього грошового стягнення, яке обвинувачений підтримав під час судового засідання та просив його задовольнити.

3.Клопотання мотивовано тим, що обвинувачений не зміг прибути у судове засідання 23 квітня 2021 року через поширення на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та прийняття у зв`язку з цим протиепідемічних заходів, зокрема, обмеження у перевезенні громадським транспортом. Окрім того зазначив, що поважною причиною його неприбуття до суду була необхідність здійснення ним догляду за матір`ю похилого віку, яка проживає у місті Конотоп Сумської області та має незадовільний стан здоров`я, що підтверджується наданою ним відповідною медичною документацією. Підставою для скасування ухвали про накладення грошового стягнення, на думку ОСОБА_1 , є також допущене судом процесуальне порушення, яке полягає у прийнятті зазначеного рішення у нарадчій кімнаті без його попереднього обговорення з учасниками судового розгляду під час судового засідання.

4.Заслухавши думку обвинуваченого, вирішуючи подане клопотання, суд виходить з наступного.

5.Судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку та здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків передбачених КПК України (ст. 318 Кримінального процесуального кодексу України - далі КПК).

6.Відповідно до вимог п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК, обвинувачений зобов`язаний прибути за викликом до суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це. Частина 1 ст. 138 КПК містить перелік поважних причин неприбуття особи на виклик. Із системного аналізу зазначених норми закону вбачається, що беззаперечним обов`язком обвинуваченого є його явка за викликом до суду, а в разі наявності поважних причин неможливості прибути за викликом до суду у визначений час, передбачених ст. 138 КПК, обвинувачений зобов`язаний заздалегідь про це повідомити суд.

7.Судом встановлено, що ухвалою суду від 23 квітня 2021 року, зокрема, визнано причини неявки обвинуваченого ОСОБА_1 у судове засідання неповажними та постановлено накласти на нього грошове стягнення у розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп., з викладенням мотивів прийняття такого рішення.

8.Порядок скасування ухвали про накладення грошового стягнення регулюється положеннями ст. 147 КПК, згідно з якими особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання судом, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення. Суд скасовує ухвалу про накладення на особу грошового стягнення за результатами його розгляду в судовому засіданні, якщо буде встановлено, що стягнення накладено безпідставно, а в іншому випадку - відмовляє у задоволенні клопотання.

9.Таким чином, суду належить перевірити, чи з огляду на посилання, викладенні у клопотанні про скасування грошового стягнення, таке стягнення може вважатись накладеним безпідставно.

10.Приймаючи відповідне рішення, суд виходив із того, що відповідно до ч. 7 ст. 42 КПК обвинувачений зобов`язаний прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд. А тому повідомлення суду про неможливість прибуття є обов`язком самого обвинуваченого, який не було виконано. Також суд взяв до уваги, що захисник, у клопотанні про відкладення судового засідання, посилався на неможливість прибуття його підзахисного у судове засідання через поширення на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та прийняття у зв`язку з цим протиепідемічних заходів, зокрема, обмеження у перевезенні громадським транспортом. Разом з тим, суд зауважив, що запроваджені урядом обмежувальні протиепідемічні станом на 23 квітня 2021 року, тобто на день розгляду клопотання про відкладення судового розгляду, не передбачали заборони міжміського сполучення, здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним та залізничним транспортом (Постанова КМУ від 9 грудня 2020 року № 1236). Між містом Конотоп та містом Києвом існувало сполучення автомобільним та залізничним транспортом, а отже обвинувачений не мав будь-яких перешкод для прибуття з м. Конотоп до м. Києва у заплановане завчасно судове засідання, як громадським так і приватним транспортом. Відповідно, суд визнав причини неявки обвинуваченого ОСОБА_1 у судове засідання неповажними та застосував грошове стягнення.

11.Наведені обставини не спростовуються посиланнями обвинуваченого, викладеними у клопотанні про скасування ухвали, який у судовому засіданні зазначив, що транспортне сполучення і справді існувало та не створювало для нього перешкод для прибуття 23 квітня 2021 року у судове засідання.

12.Не заслуговують на увагу і доводи обвинуваченого про допущені судом процесуальні порушення, оскільки суд, з огляду на норму ч. 2 ст. 144 КПК, вправі накласти грошове стягнення за власною ініціативою та жодного обов`язку щодо необхідності обговорення вказаного питання з учасниками судового провадження, кримінальний процесуальний закон не містить. При прийнятті рішення про накладення грошового стягнення суд повинен з`ясувати причини невиконання процесуального обов`язку, їх поважність та врахувати при вирішенні даного питання. Вказані вимоги були дотримані судом у повній мірі.

13.Разом з тим аналіз норм КПК дає можливість зробити висновок про те, що накладення грошового стягнення у кримінальному провадженні має профілактичний та забезпечувальний характер, однак з метою недопущення безпідставного обмеження прав та законних інтересів особи кримінальним процесуальним законом передбачено можливість скасування ухвали про накладення грошового стягнення.

14.Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив, що єдиною перешкодою для його прибуття 23 квітня 2021 до суду була необхідність здійснення догляду за матір`ю похилого віку, яка проживає у місті Конотоп Сумської області. На підтвердження вказаних обставин обвинуваченим долучено до клопотання медичні документи щодо стану її здоров`я, які підтверджують факт госпіталізації та перебування ОСОБА_3 , 1934 року народження в хірургічному відділенні КЗ «Конотопська ЦРЛ» з 22 по 23 квітня 2021 року. Також обвинувачений зазначив, що інших осіб, які б могли здійснювати вказаний догляд окрім нього, немає.

15.З урахуванням зазначеного, беручи до уваги, що згідно з медичною документацією стан здоров`я матері обвинуваченого стрімко погіршився безпосередньо напередодні судового засідання, колегія суддів приходить до висновку, що наведену підставу неприбуття до суду, у даному випадку, слід визнати поважною, а тому ухвала суду від 23 квітня 2021 року про накладення на обвинуваченого ОСОБА_1 грошового стягнення підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 138, 147, 369 КПК, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про скасування ухвали Вищого антикорупційного суду від 23 квітня 2021 року - задовольнити.

Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 23 квітня 2021 року, згідно з якою на обвинуваченого ОСОБА_1 накладено грошове стягнення - скасувати.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та окремому оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Маслов О.В. Федоров Л.М. Федорак