Документ № 98073351

Справа № 991/1071/20

Номер провадження 1-кп/991/20/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікори К.О.,

суддів Гавриленко Т.Г.,

Танасевич О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Тарана А.В.,

прокурора Перова А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

його захисників адвокатів Коломійця В.А.,

Ореховського М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Ореховського М.Л. про надання тимчасового доступу до речей і документів у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000003675 від 14 листопада 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

І. Історія провадження

1.1. У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває вищевказане кримінальне провадження.

1.2. 22 червня 2016 року до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Ореховського М.Л. про тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме оригіналів рапортів заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , які подавалися ним Генеральному прокурору України та керівнику Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України з приводу обставин зустрічі з ОСОБА_1 протягом червня та липня 2018 року і були використані як підстава проведення негласних слідчих дій у кримінальному провадженні № 42017000000003675.

В обґрунтування свого клопотання захисник Ореховський М.Л. зазначає, що тимчасовий доступ до вказаних документів необхідно отримати з метою встановлення обставин та підстав законності проведення негласних слідчих дій стосовно ОСОБА_1 .

Зокрема, захисник Ореховський М.Л. вказав, що проведення слідчих дій відносно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42017000000003675 розпочалося з того, що 21 червня 2021 року заступник начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України - прокурор ОСОБА_3 надав показання про те, що до нього звернувся ОСОБА_1 з приводу надання фінансової винагороди за скасування арешту газу у кримінальному провадженні № 12014000000000134, в якому ОСОБА_3 здійснював процесуальне керівництво.

Захисник у клопотанні звернув увагу, що у судовому засіданні 19 травня 2021 року ОСОБА_3 повідомив, що перша зустріч з ОСОБА_1 відбулася 10 липня 2018 року та про всі зустрічі з ОСОБА_1 він подавав рапорти і доповідав Генеральному прокурору України.

Захисник наголосив, що під час досудового розслідування рапорти ОСОБА_3 , на які слідчі посилалися у клопотаннях про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій від 23 червня 2018 року та 04 липня 2018 року, стороні захисту у порядку статті 290 Кримінального кодексу України не відкривалися.

Водночас, у судовому засіданні в ході допиту свідок ОСОБА_4 повідомив, що був присутній під час першої зустрічі ОСОБА_3 з ОСОБА_1 , а тому, на думку захисника Ореховського М.Л., рапорти, про доступ до яких заявлено у клопотанні, не були долучені до матеріалів кримінального провадження з метою приховати ознаки підбурювання в діях ОСОБА_4 під час організації зустрічей ОСОБА_3 і ОСОБА_1 .

Крім того, захисник Ореховський М.Л. зазначив, що вказані рапорти повинні перебувати у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки їх використовували слідчі в ОВС відділу досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених прокурорами та працівниками органів прокуратури Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Середа М.М. та Стародуб С.П. при підготовці клопотань від 23 червня 2018 року та 04 липня 2018 року, відповідно, як підставу для отримання дозволу на проведення НСРД відносно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42017000000003675.

ІІ. Позиції учасників судового засідання

2.1. У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Ореховський М.Л. своє клопотання підтримав повністю та просив задовольнити з наведених у ньому підстав.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його другий захисник - адвокат Коломієць В.А. також просили клопотання захисника Ореховського М.Л. задовольнити.

2.2. Прокурор Перов А.В. у задоволенні клопотання захисника Ореховського М.Л. просив відмовити, оскільки свідок ОСОБА_3 під час надання показань у суді не говорив, що подавав Генеральному прокурору рапорти, а лише зазначав, що доповідав про зустрічі з ОСОБА_1 .

Також прокурор зазначив, що відсутні будь-які відомості про те, що вказані рапорти існують та є частиною матеріалів кримінального провадження.

Прокурор наголосив, що навіть якщо вказані рапорти існують, то вони підтвердять те, що ОСОБА_3 повідомляв Генеральному прокурору про зустрічі з ОСОБА_1 , але вказані факти ніхто не оспорює. Прокурор звернув увагу, що захисником не доведено, що вказані рапорти знаходяться у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 та мають значення для кримінального провадження.

2.3. Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 прокурора у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

ІІІ. Мотиви Суду

3.1. Заслухавши думку учасників судового засідання, проаналізувавши клопотання та додатки до нього, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 333 Кримінального процесуального кодексу України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до частини першої та пункту 5 частини другої статті 131 Кримінального процесуального кодексу України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, заходом забезпечення кримінального провадження є тимчасовий доступ до речей і документів.

Частиною першою статті 159 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку) ; тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах або їх частинах, без їх вилучення.

Згідно з частиною п`ятою статті 163 Кримінального процесуального кодексу України суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи:

1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;

2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні;

3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

З вищевикладеної норми слідує, що кримінальне процесуальне законодавство покладає на сторону, яка звертається з відповідним клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, обов`язок обґрунтувати наявність передбачених законом підстав для надання такого доступу.

3.2. Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що 23 червня 2018 року старший слідчий в ОВС відділу досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених прокурорами та працівниками органів прокуратури Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Середа М.М. звернувся до слідчого судді Апеляційного суду міста Києва з клопотанням про надання дозволу на проведення негласних слідчий дій (том № 2 а.с. 35-38), у задоволенні якого ухвалою від 23 червня 2018 року відмовлено у зв`язку з недоведеністю підстав вважати, що вчиняється злочин, передбачений частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України.

04 липня 2018 року старший слідчий в ОВС відділу досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених прокурорами та працівниками органів прокуратури Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Стародуб С.П. повторно звернувся до слідчого судді Апеляційного суду міста Києва з клопотанням про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій відносно ОСОБА_1 (том № 4 а.с. 1-4), в якому зазначив, що ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_3 не лише 21 червня 2018 року, а й 25 червня та 02 липня 2018 року.

Вищевказані клопотання старших слідчих є єдиними документами, в яких повідомляється про рапорти (але без вказівки на те, що це рапорти прокурора ОСОБА_3 ), а саме зазначається: «Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у скоєнні злочину, є рапорт та допит заявника».

Захисник Ореховський М.Л. наголошує, що у вищевказаних клопотаннях вказується саме про один із тих рапортів, про доступ до яких він подав відповідне клопотання.

Разом із тим, зі змісту клопотань старших слідчих ніяким чином неможливо ідентифікувати, ким складені рапорти, на чиє ім`я та їх зміст, а тому твердження захисника, що йдеться саме про цей рапорт, який містить відомості про зустріч ОСОБА_3 з ОСОБА_1 , вочевидь, є лише припущенням.

Крім того, захисником не надано будь-яких відомостей про те, що рапорти, про які вказано в клопотанні, були складені у межах цього кримінального провадження, або ж будь-якого іншого та наразі містяться у ньому, а також що вони відкривалися стороні захисту у межах цього кримінального провадження у порядку статті 290 Кримінального процесуального кодексу України. Більше того, як у суду, так і у сторін кримінального провадження відсутні точні відомості про існування вказаних рапортів, а якщо вони все ж таки існують, то відсутні будь-які ознаки, за якими їх можна було б ідентифікувати.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що вказівка про рапорт у клопотаннях старших слідчих Генеральної прокуратури України ніяким чином не свідчить, що вони наразі перебувають чи можуть перебувати у правонаступника ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З викладеного слідує, що захисником Ореховським М.Л. у своєму клопотанні не доведено існування передбаченої пунктом 1 частини п`ятої статті 163 Кримінального процесуального кодексу України підстави, за наявності якої та у сукупності з іншими підставами, передбаченими вказаною частиною, може бути задоволено клопотання про тимчасовий доступ до документів.

3.3. Відповідно до частини першої та другої статті 84 Кримінального процесуального кодексу України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Тобто, з аналізу змісту вищевказаної норми та пункту другого частини п`ятої статті 163 Кримінального процесуального кодексу України слідує, що сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про тимчасовий доступ до документів, має довести, що ці документи містять дані, які є доказами у кримінальному провадженні.

Разом із тим, рапорт не є процесуальним джерелом доказів, а сторона захисту не довела, що відомості, які містяться у рапортах, про які йдеться у клопотанні, можуть бути використані в якості доказів у цьому кримінальному провадженні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі № 585/1899/17 від 20 травня 2020 року, а саме: «Під час судового розгляду суд ретельно проаналізував докази, на які посилається захисник у касаційній скарзі, та правильно визнав їх допустимими. Суд не спирався на рапорти ст. оперуповноважених Роменського ВП ГУНП в Сумській області як на докази винуватості засуджених в інкримінованому злочині, оскільки інформація, яка зазначена в них, не є тими фактичними даними, на підставі яких встановлюється наявність або відсутність обставин, що входять до предмета доказування», а також у постанові Верховного Суду по справі № 663/2742/17 від 24 вересня 2020 року, а саме: «Зокрема, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що рапорт старшого інспектора поліції від 18 липня 2017 року містить лише відомості про фіксування повідомлення події, не є доказом у розумінні ст. 84 КПК України, та місцевим судом обґрунтовано не прийнято його до уваги як доказ …».

3.4. Щодо тверджень захисника Ореховського М.Л. про необхідність отримання тимчасового доступу до вказаних рапортів з метою встановлення обставин та підстав законності проведення негласних слідчих дій стосовно ОСОБА_1 , колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 92 Кримінального процесуального кодексу України обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Тобто положення вищевикладеної норми свідчать про те, саме на сторону обвинувачення буде покладатись тягар доказування допустимості доказів, які покладені в основу обвинувачення та допустимість яких ставиться стороною захисту під сумнів.

З урахуванням викладеного, оскільки захисником Ореховським М.Л. не доведено наявності сукупності підстав, передбачених частиною п`ятою статті 163 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до документів належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159, 163, 369, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Ореховського М.Л. про надання тимчасового доступу до речей і документів - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.

Головуючий суддя К.О. Сікора

Судді Т.Г. Гавриленко

О.В. Танасевич