- Головуюча суддя (ВАКС): Федорак Л.М.
- Суддя (ВАКС): Галабала М.В., Строгий І.Л.
- Секретар : Бикова К.В.
- Прокурор : Макар О.І.
Справа № 369/10079/17
1-кп/991/106/19
У Х В А Л А
01 липня 2021 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуюча - Федорак Л.М.,
судді - Галабала М.В., Строгий І.Л.,
секретар судового засідання - Бикова К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника Красовської Уляни-Іванни Дмитрівни про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 42016000000001067 за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Радивилів Рівненської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст.369, ч. 1 ст. 190 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
сторона обвинувачення прокурор Макар О.І.,
сторона захисту обвинувачений ОСОБА_1 ,
захисники Красовська У.-І.Д., Хальзєв С.І., Шупеня М.М.,
в с т а н о в и в:
1.Вищим антикорупційним судом (далі - суд) отримано клопотання захисника Красовської Уляни-Іванни Дмитрівни про зміну запобіжного заходу. Зокрема, захисник просила змінити застосований на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11 серпня 2017 року у справі № 760/15104/17 (провадження № 1-кс/760/11605/17) до її підзахисного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави, а саме шляхом її зменшення із 134 720 гривень до 34 720 гривень. В обґрунтування свого клопотання захисник зазначила, що строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків закінчився 05 грудня 2018 року, тобто близько 3 років тому, а відтак, на її переконання відпала потреба у застосуванні застави. Захисник вказувала, що на разі зникли усі ймовірні ризики негативної процесуальної поведінки обвинуваченого, передбачені ст. 177 КПК України, пройшов тривалий час, сам обвинувачений позитивно характеризується, має бездоганну процесуальну поведінку. Також захисник звертала увагу, що безпідставне продовження застосування запобіжного заходу у вигляді застави обмежує право власності заставодавця.
2.Обвинувачений ОСОБА_1 , а також захисники Хальзєв С.І. та Шупеня М.М. клопотання захисника Красовської У.-І.Д. підтримали.
3.Прокурор проти задоволення клопотання заперечував та вказував, що ризики, які враховувались слідчим суддею при обранні відповідного запобіжного заходу не відпали. Зазначив, що у разі зміни запобіжного заходу, обвинувачений може впливати на свідків та, з огляду, на неналежну процесуальну поведінку, на кримінальне провадження загалом.
4.Вирішуючи подане клопотання, суд виходить із такого.
5.Судом встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11 серпня 2017 року у справі № 760/15104/17 (провадження № 1-кс/760/11605/17) до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 134 720 гривень. Крім того, продовжено дію обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, однак у відповідній частині ухвала припинила дію.
6.Частиною 1 ст. 201 КПК України передбачено право обвинуваченого, до якого застосовано запобіжний захід або його захисника звернутися до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу. Водночас, кримінальне процесуальне законодавство не визначає підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту. Натомість ст. 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що під час кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
7.Згідно із ч. 4 ст. 201 КПК України клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу. Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків вчинення обвинуваченим дій, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
8.Наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості переховування ОСОБА_1 від суду у разі зміни покладених на нього процесуальних обов`язків, підтверджується відомостями, відображеними в обвинувальному акті стосовно останнього, оскільки злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду. До такого висновку суд доходить з огляду на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Moskalenko v. Ukraine), заява № 37466/04, від 20 травня 2010 року, згідно із якою суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
9. До того ж, належна явка обвинуваченого у судові засідання лише підтверджує те, що обраний стосовно нього запобіжний захід є ефективним.
10.При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
11. Оскільки свідок сторони обвинувачення ОСОБА_3 у цьому кримінальному провадженні ще не був допитаний у судовому засіданні, суд вважає, що ризик впливу на свідків та перешкоджання таким чином кримінальному провадженню продовжує існувати.
12.До того ж, зазначеному свідку були передані на відповідальне зберігання частина доказів, на які покликається сторона обвинувачення, які однак не були досліджені у судовому засіданні, що вказує на наявність ризику знищення, приховування чи спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для кримінального провадження.
13.Будь-яких обставин, які б могли свідчити про наявність ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення судом не встановлено.
14. Водночас, суд не погоджується із доводами сторони захисту про бездоганну процесуальну поведінку обвинуваченого. Так, хоч обвинувачений і з`являється на виклики суду, проте його процесуальна поведінка у судових засіданнях подекуди супроводжується недотриманням встановленого порядку у судовому засіданні. Зокрема, судом встановлені випадки порушення обвинуваченим обов`язків присутніх у залі судового засідання, а саме перебивання обвинуваченим суддів зі складу колегії та учасників кримінального провадження. При цьому, відповідним розпорядженням головуючої, спрямованим на запобігання такої поведінки, обвинувачений беззаперечно не підкорявся. Така поведінка на переконання суду перешкоджає кримінальному провадженню та, таким чином, свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
15. Таким чином, ризики, які були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у вигляді застави, продовжують існувати.
16.Відтак, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді застави є співмірним з існуючими ризиками, з урахуванням обставин, встановлених ст. 178 КПК України за виключенням вагомості доказів щодо висунутого обвинувачення, адже зазначене суд на даній стадії не вправі оцінювати.
17.При цьому, суд відхиляє доводи захисника Красовської У.-І.Д. про зменшення ризиків з огляду на тривалість застосування такого запобіжного заходу, а відтак необхідність зменшення розміру застави.
18.Беззаперечним є те, що за наслідками проведення досудового розслідування та судового розгляду, зокрема, зібрання та дослідження доказів, проведення допитів свідків, зменшуються ризики впливу обвинуваченого на кримінальне провадження. Однак, як встановив суд у пунктах 8-12, 14, ризики вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню та уникнення кримінальної відповідальності не відпали остаточно і продовжують існувати.
19.Зокрема, в обставинах цього кримінального провадження, дію запобіжного заходу зумовлює наявність вчинення обвинуваченим спроб переховування від суду, впливу на свідків, знищення, приховування або спотворення речових доказів. Такі ризики є досить реальними, їх реалізація призведе до перешкоджання здійсненню правосуддя у справі, може затягнути процес розгляду кримінального провадження по суті або призвести до інших негативних наслідків, перешкоджаючи виконанню завдань цього провадження.
20.При цьому, обов`язкова мета дії будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжного заходу - це забезпечення дієвості провадження.
21.Суд також виходить із того, що розмір запобіжного заходу у вигляді застави має бути достатнім стимулюючим фактором, який би обвинувачений або інша особа (заставодавець) боялася б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Станом на 2017 рік 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб становило 134 720 грн.; в той же час станом на 01 липня 2021 року внаслідок зниження купівельної спроможності грошової одиниці України дана сума становить вже 59 прожиткових мінімумів. Тобто стимулюючий характер обраного розміру застави зменшився в силу інфляційних процесів.
22.Разом із цим, попри обрання до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави він, недотримуючись встановленого у судовому засіданні порядку, продовжував перешкоджати кримінальному провадженню. Відтак, зменшення розміру застави в обставинах даного кримінального провадження, суперечитиме законодавчо визначеній меті її застосування.
23.При цьому, при визначенні розміру застави за змістом приписів ч. 4 ст. 182 КПК України суд, серед іншого, враховує майновий та сімейний стан обвинуваченого, відомості про його особу.
24.З цього приводу, згідно із практикою Європейського суду з прав людини обвинувачений, якого судові органи готові відпустити під заставу, повинен надати вірну інформацію, яку за необхідності можливо перевірити, щодо суми застави, яка може бути призначена (рішення у справах «Іванчук проти Польщі» (Ivanchuk v. Poland) від 15 листопада 2001 року, заява № 25196/94, п. 66; «Тошев проти Болгарії» (Toshev v. Bulgaria) від 10 серпня 2006 року, заява № 56308/00, п. 68).
25.Зазначена позиція ЄСПЛ узгоджується і з вимогами кримінального процесуального законодавства, зокрема п. 1 ч. 3 ст. 201 КПК України, згідно із яким до клопотання мають бути додані матеріали, якими воно обґрунтовується.
26.Всупереч цьому, достатньої інформації для обґрунтування зменшення суми застави на 100 000 гривень до клопотання про зміну запобіжного заходу додано не було.
27. Відтак, твердження обвинуваченого про малий щомісячний дохід у виді мінімальної заробітної плати залишились непідтвердженими, а тому відхиляються судом.
28.Те ж саме стосується і покликань захисника Красовської У.-І.Д. на позитивну характеристику обвинуваченого як сім`янина, наявність офіційного працевлаштування, міцних соціальних зв`язків тощо.
29.Стосовно ж посилання захисника Красовської У.-І.Д. на закінчення строку дії застави у зв`язку із закінченням строку, на який на обвинуваченого були покладені обов`язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, то згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України після закінчення строку, на який на обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію саме в цій частині, а обов`язки скасовуються.
30. Натомість, в частині застосованого запобіжного заходу у вигляді застави ухвала продовжує діяти. КПК України взагалі не визначено строку дії запобіжного заходу у вигляді застави, а тому такий є безстроковим і діє до його скасування або зміни.
31. З огляду на зазначене, доводи захисника Красовської У.-І.Д. з цього приводу є безпідставними, а застава, сплачена 14 серпня 2017 року, із підстав, зазначених у клопотанні поверненню не підлягає.
32.Суд також не приймає доводи захисника Красовської У.-І.Д. про порушення права власності заставодавця, оскільки на підтвердження зазначеного документів до клопотання додано не було. Крім того, внесення застави було правом заставодавця, а сам він не звертався до суду із будь-якими клопотаннями, у яких зазначав би про порушення його майнових прав у зв`язку із внесенням ним застави.
33.За таких обставин, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання захисника Красовської У.-І.Д. про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 177, 182, 194, 201, 372, 376 КПК України, суд
п о с т а н о в и в:
У задоволенні клопотання захисника Красовької У.-І. Д. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.
Судді:
М.В. Галабала І.Л. Строгий Л.М. Федорак