Документ № 98191450

Дата засідання: 06/07/2021
Дата винесення рішення: 06/07/2021
Справа №: 991/4349/21
Провадження №: 52018000000000385
Інстанція: ВАКС
Форма судочинства: Кримінальне

Головуючий суддя (ВАКС) : Хамзін Т.Р.
Секретар : Фінько Ю.В.

Справа № 991/4349/21

Провадження 1-кс/991/4412/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р.

за участю:

секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,

представника ОСОБА_1 адвоката Тетарчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання адвоката Марфіна Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.06.2021 (справа 991/2975/21) у межах кримінального провадження № 52018000000000385 від 17.04.2018,

ВСТАНОВИВ:

29 червня 2021 року до Вищого антикорупційного суду надійшло означене клопотання адвоката Марфіна В.В., подане в інтересах ОСОБА_1 .

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду клопотання передано для розгляду слідчому судді Хамзіну Т.Р.

1. Заявлені вимоги та їх обґрунтування

У клопотанні зазначено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.04.2021 (справа № 991/2975/21) накладено арешт із забороною розпорядження на майно, що належить ОСОБА_1 а саме:

-земельну ділянку загальною площею 0,1015 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222486201:01:017:0060);

-автомобіль MERCEDES-BENZ E350, VIN: НОМЕР_1 , 2011 року випуску;

-садовий будинок загальною площею 134,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

-земельну ділянку площею 0,0497 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 3222488200:05:006:5073);

-земельну ділянку площею 0,1505 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий номер 3222485201:01:003:0033);

-автомобіль VOLKSWAGEN BEETLE, 2013 року випуску, VIN: НОМЕР_2 .

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду вищевказана ухвала скасована та постановлено нову ухвалу, згідно з якою накладено арешт на:

- Ѕ частини земельної ділянки загальною площею 0,1015 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222486201:01:017:0060);

- Ѕ частини автомобіля MERCEDES-BENZ E350, VIN: НОМЕР_1 , 2011 року випуску;

- Ѕ частини садового будинку загальною площею 134,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- Ѕ частини земельної ділянки площею 0,0497 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 3222488200:05:006:5073);

- Ѕ частини земельної ділянки площею 0,1505 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий номер 3222485201:01:003:0033);

- Ѕ частини автомобіля VOLKSWAGEN BEETLE, 2013 року випуску, VIN: НОМЕР_2 .

В ухвалі зазначено, що це майно перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , якому у межах кримінального провадження № 52018000000000385 від 17.04.2018 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України та може бути предметом конфіскації майна як виду покарання.

Заявник стверджує, що арешт накладено необґрунтовано. В обґрунтування цього твердження заявник зазначає, що за нормами Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу є їх спільною сумісною власністю у разі якщо інше не встановлено договором або законом. Натомість між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюбний договір за умовами якого нерухоме та рухоме майно, яке підлягає реєстрації, особисті майнові права, що придбані після укладення шлюбу вважають особистою приватною власністю того із них на чиє ім`я вони придбані та/або зареєстровані і розпорядження таким майном і особистими майновими правами здійснюється власником на власний розсуд і при розпорядженні та відчуженні згода другого з подружжя не потрібна.

Таким чином з огляду на умови шлюбного договору, арештоване майно є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , яка процесуального статусу підозрюваної у кримінальному провадженні не має, та відповідно належне їй майно не може бути арештоване з підстав забезпечення конфіскації майна.

Заявник зазначає, що усна домовленість щодо режиму майна придбаного у період шлюбу існувала між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ще з 1986 року, перед укладенням шлюбу вдруге, але лише у травні 2021 року знайшла своє письмове вираження у формі шлюбного договору.

Крім наведеного, заявник зазначає, що земельна ділянка площею 0,1505 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий номер 3222485201:01:003:0033) була набута ОСОБА_1 у власність у порядку приватизації на підставі рішення Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району та не є спільною сумісною власністю.

Земельна ділянка загальною площею 0,1015 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222486201:01:017:0060), садовий будинок загальною площею 134,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка площею 0,0497 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 3222488200:05:006:5073) були придбані (побудовані) за особисті кошти ОСОБА_1 , отримані від продажу квартири по АДРЕСА_4 , яку вона отримала на підставі договору дарування від своїх батьків, а отже і це майно не може бути спільною сумісною власністю подружжя.

З огляду на викладені обставини, заявник просить скасувати арешт, накладений на вищевказане майно ОСОБА_1 .

2. Позиції сторін у судовому засіданні

Представник ОСОБА_1 адвокат Тетарчук І.В. у судовому засіданні клопотання підтримала з підстав, що у ньому наведені та просила клопотання задовольнити. Наголосила на тому, що за умовами шлюбного договору, який у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, арештоване майно є особистою приватною власністю ОСОБА_1 . Оскільки ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваної у кримінальному провадженні не має, то у такому разі на її майно не може бути арештоване з підстав забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Підтримала клопотання і в частині доводів, які свідчать про те, що вищевказане майно не може відноситися до спільної сумісної власності подружжя.

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кохно В.О., який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52018000000000385 від 17.04.2018 та за клопотанням якого було накладено арешт, у судове засідання не з`явився. Про день та час розгляду клопотання повідомлявся належним чином, про причини неявки слідчого суддю не повідомив.

Неявка прокурора, з огляду на положення ч. 2 ст. 174 КПК України, яка передбачає повідомлення сторони про дату судового засідання, а не виклик, не є перешкодою для розгляду клопотання без його участі.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків.

3. Обставини, встановлені слідчим суддею

Із наданих матеріалів слідчий суддя встановив, що детективами Національного антикорупційного бюро України проводиться досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52018000000000385 від 17.04.2018 у межах якого ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.04.2021 (справа № 991/2975/21) накладено арешт із забороною розпорядження, на майно, що належить ОСОБА_1 а саме:

-автомобіль MERCEDES-BENZ E350, VIN: НОМЕР_1 , 2011 року випуску;

-садовий будинок загальною площею 134,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

-земельну ділянку площею 0,0497 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 3222488200:05:006:5073);

-земельну ділянку площею 0,1505 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий номер 3222485201:01:003:0033);

-автомобіль VOLKSWAGEN BEETLE, 2013 року випуску, VIN: НОМЕР_2 .

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.06.2021 вищевказана ухвала скасована та постановлено нову ухвалу, згідно з якою шляхом заборони розпорядження накладено арешт на:

- Ѕ частини автомобіля MERCEDES-BENZ E350, VIN: НОМЕР_1 , 2011 року випуску;

- Ѕ частини садового будинку загальною площею 134,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- Ѕ частини автомобіля VOLKSWAGEN BEETLE, 2013 року випуску, VIN: НОМЕР_2 ,

зареєстрованих за ОСОБА_1 та належних ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя.

Арешт накладено з підстав, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

4. Оцінка та висновки слідчого судді

Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе лише за таких умов:

- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба;

- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

У клопотанні заявник зазначає про необґрунтованість арешту майна з підстав відсутності у ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваної у кримінальному провадженні та належності їй арештованого майна на праві особистої приватної власності.

Тому це клопотання розглядається слідчим суддею саме у контексті обґрунтованості арешту майна.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 2 ст. 170 КПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається зокрема з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

У цьому випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).

Отже, про обґрунтованість арешту, накладеного на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, свідчить, зокрема таке: такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом; існують факти або інформація, які вказують на те, що майно, на яке накладено арешт, належить підозрюваному.

Із змісту доданих до клопотання матеріалів та відповідно до обставин, встановлених під час розгляду клопотання про арешт майна вбачається, що ОСОБА_2 на момент арешту майна підозрювався у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає, у тому числі покарання у виді конфіскації майна. У такому разі арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання є обґрунтованим, оскільки санкція статті, яка інкримінована ОСОБА_2 передбачає покарання у виді конфіскації майна.

За змістом ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном (ч.1 ст.67 СК України). У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. (стаття 70 СК України).

Із змісту ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.04.2021 та наданих матеріалів вбачається, що:

- автомобіль VOLKSWAGEN BEETLE, 2013 року випуску, VIN: НОМЕР_2 зареєстрований за ОСОБА_1 23.04.2021;

- автомобіль MERCEDES-BENZ E350, VIN: НОМЕР_1 , 2011 року випуску, 23.04.2021 на підставі договору купівлі-продажузареєстрований за ОСОБА_1 ;

- земельна ділянка площею 0,0497 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 3222488200:05:006:5073) була придбана ОСОБА_1 на підставі договору-купівлі продажу від 24.03.2000;

- садовий будинок загальною площею 134,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрований за ОСОБА_1 27.03.2019 на підставі технічного паспорту та декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 27.11.2018;

- земельна ділянка площею 0,1505 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий номер 3222485201:01:003:0033) набута ОСОБА_1 внаслідок безоплатної передачі на підставі рішення 17 сесії 4 скликання від 24.12.2005 року Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району.

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу, наданої заявником, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений 03.09.1981. В подальшому 22.04.1985 цей шлюб розірвано, а 04.12.1986 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знову уклали шлюб.

Таким чином вищевказане майно було набуто ОСОБА_1 у період шлюбу із ОСОБА_2 та за загальним правилом є їх спільною сумісною власністю.

Доводи заявника про те, що земельна ділянка площею 0,1505 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий номер 3222485201:01:003:0033) та садовий будинок загальною площею 134,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 придбані ОСОБА_1 за особисті кошти від продажу квартири, що була подарована їй батьками, документального підтвердження у судовому засіданні не знайшли. До клопотання не надано жодного документу на підтвердження перебування квартири про яку зазначає заявник у власності ОСОБА_1 чи документу, який підтверджує факт її продажу чи вартість. Надана заявником довідка форми ОК-5 з Пенсійного фонду України по ОСОБА_1 за період з 1998 по 2021 в свою чергу є свідченням недостатнього доходу ОСОБА_1 для придбання вищевказаного майна за особисті кошти.

У пункті 5 ч. 1 ст. 57 СК України в редакції, що діяла як на дату розгляду клопотання про арешт майна, так і на дату розгляду цього клопотання, зазначено, що особистою приватною власністю дружини та чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Згідно зі ст. 58 Конституції України та ч. 2 ст. 5 ЦК України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Слідчий суддя встановив, що земельна ділянка набута ОСОБА_1 на підставі рішення Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району 24.12.2005. Стаття 57 СК України у редакції, що діяла на момент набуття ОСОБА_1 цієї земельної ділянки у власність не містила норми згідно з якою земельна ділянка, набута внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України, вважалася особистою приватною власністю. Стаття 89 Земельного кодексу України передбачала можливість володіння земельною ділянкою на праві спільної сумісної власності, у тому числі подружжя.

Таким чином доводи заявника про те, що земельна ділянка площею 0,1505 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий номер 3222485201:01:003:0033) є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.

Отже висновки, наведені в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.04.2021 та ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.06.2021 про те, що вищевказані об`єкти рухомого та нерухомого майна є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як подружжя є обґрунтованими. Таким чином, частка ОСОБА_2 у цьому майна у майбутньому може бути об`єктом конфіскації.

Посилання заявника на укладення 27.05.2021 шлюбного договору та визначення у ньому умов про те, що нерухоме та рухоме майно, яке підлягає реєстрації, особисті майнові права, що придбані після укладення шлюбу вважають особистою приватною власністю того із них на чиє ім`я вони придбані та/або зареєстровані і розпорядження таким майном і особистими майновими правами здійснюється власником на власний розсуд і при розпорядженні та відчуженні згода другого з подружжя не потрібна, на переконання слідчого судді, на обґрунтованість арешту у цьому випадку не впливають з огляду на таке.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2019 у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.01.2020 у справі № 711/10526/16-ц (провадження № 61-39840св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.05.2019 у справі № 461/12463/15-ц (провадження № 61-9637 св 18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.09.2019 у справі № 638/8669/18 (провадження № 61-11371св19), постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 14-712цс19 (провадження № 638/18231/15-ц).

Оскільки шлюбний договір укладено після повідомлення ОСОБА_2 про підозру та вирішення питання про арешт вищевказаного майна, слідчий суддя розцінює укладення цього договору як намагання вивести майно з-під арешту чи можливої конфіскації майна як виду покарання.

З огляду на викладене, слідчий суддя не вбачає підстав розцінювати вищевказане майно як таке, що належать ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності і вважає їх спільною сумісною власністю подружжя.

Колегія суддів Апеляційної палати при перегляді ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.04.2021 наклала арешт лише на половину майна, яка з огляду на визначену ч. 2 ст. 370 ЦК України презумпцію рівності часток належить підозрюваному ОСОБА_2 та може бути об`єктом конфіскації як виду покарання. Арешт накладено лише із забороною розпорядження ним, що за своєю сутністю є найменш обтяжливим способом арешту майна, який не призведе до суттєвих наслідків, які позначаться на інтересах власника майна та з урахуванням обставин та характеру кримінального провадження є пропорційним втручанням у право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Отже, арешт Ѕ частини автомобіля MERCEDES-BENZ E350, VIN: НОМЕР_1 , 2011 року випуску, Ѕ частини садового будинку загальною площею 134,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , Ѕ частини земельної ділянки площею 0,0497 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 3222488200:05:006:5073), Ѕ частини земельної ділянки площею 0,1505 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий номер 3222485201:01:003:0033), Ѕ частини автомобіля VOLKSWAGEN BEETLE, 2013 року випуску, VIN: НОМЕР_2 є обґрунтованим.

Водночас, дослідивши надані заявником документи, слідчий суддя дійшов висновку про те, що арешт на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1015 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486201:01:017:0060 накладено необґрунтовано.

Так право власності на цю земельну ділянку було набуте ОСОБА_1 на підставі договору від 21.04.2021, укладеного із ОСОБА_2 .

За умовами цього договору, сторони домовилися про розподіл цієї земельної ділянки відповідно до ст. 70 СК України, тобто по Ѕ частці кожному із подружжя. У цьому ж договорі ОСОБА_2 подарував свою частку ОСОБА_1 .

Таким чином, зазначена земельна ділянка, враховуючи положення п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , оскільки набута на підставі договору дарування.

З урахуванням викладеного, клопотання адвоката Марфіна В.В. в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту у кримінальному провадженні № 52018000000000385 від 17.04.2018 належить задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 170, 174, 372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката Марфіна Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.06.2021 (справа 991/2975/21) у межах кримінального провадження № 52018000000000385 від 17.04.2018 задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.06.2021 (справа 991/2975/21) у межах кримінального провадження № 52018000000000385 від 17.04.2018 на 1/2 (одну другу) частину земельної ділянки площею 0,1015 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486201:01:017:0060.

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Т.Р. Хамзін