- Головуючий суддя (ВАКС) : Крикливий В.В.
- Секретар : Чумаченко А.О.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
Справа № 991/2744/20
Провадження № 1-кп/991/35/20
УХВАЛА
09 липня 2021 року місто Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі: головуючого Крикливого В.В., суддів Маслова В.В. та Строгого І.Л.,
за участю секретаря судового засідання Чумаченко А.О.,
здійснивши у відкритому судовому засіданні розгляд клопотань третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,
в с т а н о в и в :
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016160000000429 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Ухвалою суду від 18.08.2020 призначено судовий розгляд у згаданому кримінальному провадженні.
На стадії судового провадження до Вищого антикорупційного суду від третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт (далі - третя особа), ОСОБА_1 надійшло клопотання про скасування арешту, належної йому земельної ділянки (т. 11 а.с. 203).
Своє клопотання ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 42016160000000429 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.02.2019 задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5123755800:01:002:2920, яку він отримав у приватну власність у встановленому законом порядку.
Необхідність скасування арешту майна вмотивована тим, що у згаданому кримінальному провадженні ОСОБА_1 не є підозрюваним (обвинуваченим) чи цивільним відповідачем. Зазначена земельна ділянка не є речовим доказом у кримінальному провадженні, так як не може бути знаряддям вчинення злочину та не зберегла на собі сліди вчинення кримінального правопорушення. На переконання заявника, на теперішній час відпала потреба в арешті вказаної земельної ділянки, оскільки щодо неї проведені або мали бути проведені вже всі необхідні слідчі дії. Заявник є добросовісним набувачем земельної ділянки, оскільки отримав право власності у встановленому законом порядку. Тому вона не може бути витребувана в нього навіть у разі доведення вини обвинувачених. А шкода, завдана неправомірними діями інтересам держави має відшкодовуватися особою, яка її завдала.
З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 просить скасувати арешт, накладений на його земельну ділянку та скасувати заборону вчиняти будь - які реєстраційні дії відносно неї.
Окрім того, на адресу суду надійшли аналогічні за своїм змістом клопотання про скасування арешту майна наступних третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в яких вони прохають про скасування арешту, накладеного на належні їм земельні ділянки (т. 11 а.с. 203, 208, 234, т. 1 а.с. 12 а.с. 1, 22, 30, 43).
Зазначені клопотання вмотивовані тим, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 42016160000000429 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.02.2019 задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на земельні ділянки, належні заявникам на праві приватної власності.
Про час і місце проведення судового засідання треті особи, представники третіх осіб, прокурор, обвинувачені та їх захисники повідомлені належним чином.
Прокурор Висоцька Н.В. до суду не з`явилася, направила заяву про розгляд вищевказаних клопотань за її відсутності. Крім того, у заяві зазначила, що проти скасування арешту не заперечує, оскільки у цьому кримінальному провадженні заявники мають процесуальний статус третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, та не є фігурантами іншого кримінального провадження, пов`язаного із згаданими земельними ділянками.
Захисники Латій О.В., Казарановський О.Л. та обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , будучи належно повідомленими про дату, час і місце розгляду згаданих клопотань, в судове засідання не прибули.
Треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , представник третіх осіб Калюжний А.Є. до Вищого антикорупційного суду та Приморського районного суду міста Одеси не прибули.
Треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у своїх клопотаннях про скасування арешту майна просили провести розгляд клопотання за їх відсутності (т. 11 а.с. 203, 208, 234, т. 1 а.с. 12 а.с. 1, 22, 30, 43).
Неприбуття в судове засідання третіх осіб, їх представників, прокурора, обвинувачених та їх захисників не перешкоджає розгляду клопотань про скасування арешту майна.
Дослідивши клопотання та додані до них матеріали, перевіривши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що клопотання: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною другою ст. 131 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) передбачено, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості.
У відповідності до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 10 згаданої статті, арешт може бути накладений на нерухоме майно.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом першим частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частина четверта статті 962 КК України містить застереження, що спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача.
Системний аналіз положень матеріального та процесуального законодавства дає підстави дійти висновку, що арешт майна добросовісного набувача дозволяється лише з метою забезпечення збереження доказів.
Відповідно до ст. 84 КК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Частиною першою статті 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016160000000429 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.
Відповідно до обвинувального акта, директор Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» ОСОБА_8 , заступник директора Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» ОСОБА_9 , директор Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» ОСОБА_12 , голова Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_13 , заступник голови Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, начальник управління сільського господарства та продовольства ОСОБА_14 , голова Держкомзему в Овідіопольському районі Одеської області ОСОБА_15 , головний спеціаліст юридичного відділу апарату Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_10 , обвинувачуються у тому, що у період з 13.09.2007 по 22.11.2010, за попередньою змовою між собою, вчинили зловживання службовим становищем, внаслідок чого 18.08.2010 Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області було прийнято незаконне розпорядження № 919 «Про припинення права користування на частину земельної ділянки ДП «Дослідне господарство «Таїровське» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту)». Внаслідок чого з державної власності було вилучено 10,73 га особливо цінних земель для створення садового товариства працівників Інституту ім. В.Є. Таїрова та Дослідне господарство «Таїровське». На масиві згаданої частини земельної ділянки загальною були сформовані низка окремих земельних ділянок.
У результаті послідуючих узгоджених злочинних дій обвинувачених, Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області було прийнято незаконне розпорядження від 22.11.2010 № 1344, яким затверджено проекти землеустрою щодо безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_1 та іншим громадянам України (всього 143 особи) земельних ділянок загальною площею 9,8230 га, для ведення садівництва.
Внаслідок дій обвинувачених земельна ділянка загальною площею 10,73 га протиправно вибула з державної власності, чим спричинено шкоду державі у розмірі 20 943 598 грн.
Ухвалами Вищого антикорупційного суду від 03.02.2021 та від 02.03.2021 кримінальне провадження № 42016160000000429 в частині обвинувачення ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, закрито з підстав, визначених п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України.
У зазначеному кримінальному провадженні потерпілий не залучався, цивільний позов не залучався.
Як вбачається з постанови слідчого від 13.02.2019, сто п`ятдесят одна земельні ділянки (кадастрові номери зазначаються) визнані речовими доказами з тих підстав, що вони є об`єктом кримінальних протиправних дій і набуті кримінально протиправним шляхом.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26.02.2019 задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області, погоджене прокурором відділу Прокуратури Одеської області, про арешт майна, в межах кримінального провадження № 42016160000000429, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.
З метою забезпечення збереження речових доказів накладено арешт на земельні ділянки, Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області (та його структурним підрозділам), а також державним реєстраторам, заборонено вчиняти будь - які реєстраційні дії або інші дії, що стосуються зміни конфігурації, даних, форм власності, параметрів, цільового призначення зазначених в ухвалі слідчого судді земельних ділянок.
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 363873, виданого на підставі розпоряджень Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 22.11.2010 за № 1344 та від 27.04.2011 за № 404, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:002:2953 (т. 11 а.с. 206).
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 363842, виданого на підставі розпоряджень Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 22.11.2010 за № 1344 та від 27.04.2011 за № 404, ОСОБА_16 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:002:2922 (т. 11 а.с. 231). Відповідно до договору купівлі - продажу від 15.11.2011 заявник ОСОБА_2 набув вказану земельну ділянку у приватну власність (т. 11 а.с. 229).
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 363885, виданого на підставі розпоряджень Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 22.11.2010 за № 1344 та від 27.04.2011 за № 404, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:002:2966 (т. 11 а.с. 237).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 11811079 від 29.10.2013 земельна ділянка з кадастровим номером 5123755800:01:002:3007 належить заявниці ОСОБА_4 . Остання набула її у приватну власність на підставі договору купівлі - продажу від 29.10.2013 (т. 12 а.с. 8).
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 363546, виданого на підставі розпоряджень Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 22.11.2010 за № 1344 та від 27.04.2011 за № 404, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:002:2926 (т. 12 а.с. 27).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 13644186 від 28.11.2013 земельна ділянка з кадастровим номером 5123755800:01:002:2885 належить заявниці ОСОБА_6 . Остання набула її у приватну власність на підставі договору купівлі - продажу від 28.11.2013 (т. 12 а.с. 33).
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 363826, виданого на підставі розпоряджень Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 22.11.2010 за № 1344 та від 27.04.2011 за № 404, ОСОБА_17 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:002:2905. Заявник ОСОБА_7 набув її у приватну власність на підставі договору про поділ спадкового майна від 02.10.2020 (т. 12 а.с. 49).
Разом із цим, згідно з обвинувальним актом, заявникам, які є власниками земельних ділянок, будь-якого звинувачення не висунуто. У відповідності до ст. 642 КПК України, з моменту звернення прокурора із клопотанням про арешт майна (земельних ділянок), зазначені фізичні особи у цьому кримінальному провадженні набули процесуального статусу третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт.
Зі змісту висунутого ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачення вбачається, що для цього кримінального провадження мають значення та підлягають доказуванню факти та обставини вибуття з власності держави зазначених в ухвалі слідчого судді земельних ділянок, а процесуальним джерелом цих доказів є показання, документи, висновки експертів.
Разом із цим, земельні ділянки зазначених третіх осіб, на які накладено арешт ухвалою слідчого судді від 26.02.2019, не є знаряддям вчинення злочину та не зберігають на собі його сліди, також не містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Таким чином, арештовані земельні ділянки не можуть слугувати процесуальним джерелом доказів у цьому кримінальному провадженні.
За версією сторони обвинувачення, зазначені земельні ділянки є об`єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом. Проте, враховуючи положення, закріплені в п. 3 ч. 1 та ч. 4 ст. 962 КК України, ці земельні ділянки підлягають поверненню власникам.
З метою забезпечення кримінального провадження процесуальним законом передбачена можливість накладення арешту на об`єкти кримінально протиправних дій. Проте, при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для позбавлення особи права розпоряджатися майном має існувати очевидна (навіть мінімальна) причина, яка б виправдовувала подальше втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення справедливого балансу між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи.
Зі змісту викладеного в обвинувальному акті формулювання обвинувачення вбачається, що земельні ділянки, перелічені в ухвалі слідчого судді від 26.02.2019, формально підпадають під ознаки речових доказів, так як фактично є об`єктом кримінально протиправних дій.
Однак, як слідує з наданих прокурором в попередніх судових засіданнях пояснень, стороною обвинувачення та іншими державними органами не ставиться під сумнів факт добросовісного набуття громадянами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 належних їм земельних ділянок. Питання про позбавлення заявників права власності на це майно не порушується.
Таким чином, після завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016160000000429 таке втручання у право власності третіх осіб, як арешт майна, вже не відповідає принципу пропорційності, коли має бути дотримано справедливий баланс між вимогами загального інтересу та захистом основних прав людини. А враховуючи конкретні обставини справи, скасування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження (арешту майна) жодним чином не зашкодить виконанню завдань кримінального провадження.
З огляду на викладене та враховуючи, що в межах цього кримінального провадження цивільний позов не подавався, зазначені земельні ділянки конфіскації та спеціальній конфіскації не підлягають, є очевидним, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відпала потреба.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170, 174 КПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26.02.2019 (справа № 520/2188/19, провадження № 1 - кс/520/2426/19), - задовольнити.
Арешт земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , з кадастровим номером 5123755800:01:002:2953 - скасувати.
Арешт земельної ділянки, належної ОСОБА_2 , з кадастровим номером 5123755800:01:002:2922 - скасувати.
Арешт земельної ділянки, належної ОСОБА_3 , з кадастровим номером 5123755800:01:002:2966 - скасувати.
Арешт земельної ділянки, належної ОСОБА_4 , з кадастровим номером 5123755800:01:002:3007 - скасувати.
Арешт земельної ділянки, належної ОСОБА_5 , з кадастровим номером 5123755800:01:002:2926 - скасувати.
Арешт земельної ділянки, належної ОСОБА_6 , з кадастровим номером 5123755800:01:002:2885 - скасувати.
Арешт земельної ділянки, належної ОСОБА_7 , з кадастровим номером 5123755800:01:002:2905 - скасувати.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
В.В. Крикливий В.В. Маслов І.Л. Строгий