Документ № 98267621

Постанова

Іменем України

07 липня 2021 року

м. Київ

справа № 361/3207/19

провадження № 51-4753км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої Вус С.М.,

суддів Єремейчука С.В., Стороженка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Голубенко О.В.,

захисників Ванджурака Р.В., Ярошенко О.О.,

прокурора Подгорця С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників Ярошенко О.О.та Ванджурака Р.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Вищого антикорупційного суду від 26 жовтня 2020 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 січня 2021 року в кримінальному провадженні № 12017110130004841 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Вищого антикорупційного суду від 26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України № 1261-VII від 13 травня 2014 року), та у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 364 КК України, призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 366 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на 3 роки і на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено від основного та додаткового покарання у зв`язку із закінченням строків давності; ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 364 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на 3 роки, зі штрафом у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. Початок строку відбування покарання ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_1 з метою направлення для відбування покарання. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 січня 2021 року зазначений вирок стосовно ОСОБА_1 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у період часу із січня по квітень 2017 року, але не пізніше 25 квітня 2017 року, більш точного часу в ході судового розгляду не встановлено, обіймаючи посаду Требухівського сільського голови Броварського району Київської області та будучи службовою особою, яка має вільний доступ до документів, що створюються в процесі діяльності сільської ради, а також маючи у володінні та розпорядженні гербову печатку Требухівської сільської ради, маючи умисел на зловживання владою та службовим становищем, діючи в інтересах заздалегідь визначених третіх осіб, з метою протиправної безоплатної передачі у їх приватну власність земельних ділянок на території с. Требухів, діючи умисно, всупереч інтересам служби, перебуваючи у приміщенні Требухівської сільської ради, що розташована за адресою: вул. Гоголівська, 5, с. Требухів, Броварський р-н, Київська обл., склав завідомо неправдиві витяги з рішення 9 сесії Требухівської сільської ради VI скликання від 28 липня 2011 року № 197, рішення 10 позачергової сесії Требухівської сільської ради VI скликання від 07 вересня 2011 року № 242 і рішення 14 сесії Требухівської сільської ради VI скликання від 16 грудня 2011 року № 338 та завідомо неправдиві викопіювання з проекту формування території Требухівської сільської ради, які передав особі, стосовно якої матеріали виділено в окреме провадження, з метою виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність вказаних осіб для будівництва й обслуговування жилого будинку площею 0,25 га кожна, за рахунок земель запасу сільської ради, що могло призвести до протиправної безоплатної передачі у приватну власність 34 земельних ділянок загальною вартістю 8 302 800 грн, однак з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, у зв`язку з відмовою землевпорядної організації ПП «ІК «Меркурій Інвест» розробляти проекти землеустрою щодо відведення зазначених 34 земельних ділянок, а також початком відповідного кримінального провадження за фактом вчинення ОСОБА_1 злочинів. Ці дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 364 КК України як незакінчений замах на зловживання владою, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб використання влади та службового становища всупереч інтересам служби, що могло спричинити тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та державним і громадським інтересам.

Також згідно з вироком ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він з метою приховання зловживання своїм службовим становищем, у період часу із січня по квітень 2017 року, але не пізніше 25 квітня 2017 року, більш точного часу в ході судового розгляду не встановлено, обіймаючи посаду Требухівського сільського голови Броварського району Київської області та будучи службовою особою, яка має вільний доступ до документів, що створюються у процесі діяльності сільської ради, діючи в інтересах заздалегідь визначених третіх осіб, з метою протиправної безоплатної передачі у їх приватну власність земельних ділянок на території с. Требухів, діючи умисно, достовірно знаючи, що рішення про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 та ОСОБА_34 Требухівською сільською радою Броварського району Київської області не приймалося, перебуваючи у приміщенні Требухівської сільської ради за вищевказаною адресою склав та видав завідомо неправдиві офіційні документи - витяги з рішень 9 сесії Требухівської сільської ради VI скликання від 28 липня 2011 року № 197, 10 позачергової сесії Требухівської сільської ради VI скликання від 07 вересня 2011 року № 242 та 14 сесії Требухівської сільської ради VI скликання від 16 грудня 2011 року № 338, внісши в них завідомо неправдиві відомості стосовно надання вказаним особам дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність, підробивши підписи колишнього Требухівського сільського голови Броварського району Київської області ОСОБА_35 та землевпорядника Требухівської сільської ради Броварського району Київської області ОСОБА_36 . Ці дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковано як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, за ознаками складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

У сукупності дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційній скарзі захисник Ярошенко О.О. просить скасувати вирок та ухвалу стосовно ОСОБА_1 з мотивів істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. Даючи свій аналіз доказам у кримінальному провадженні, вважає викладені в судових рішеннях висновки судів щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 та кваліфікації його дій помилковими, оскільки вони ґрунтуються на недопустимих доказах, припущеннях та обставинах справи, які не знайшли свого підтвердження. Зокрема, вказує на таке: всупереч положенням ст. 374 КПК України вирок суду не містить інформації щодо місця, часу та способу вчинення кримінального правопорушення, мотиву дій засудженого та форми вини; не встановлено розміру матеріальної шкоди для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 364 КК України за ознакою спричинення тяжких наслідків, оскільки вартість земельних ділянок, які є предметом цього кримінального правопорушення, визначено неправильно; не доведено, що саме ОСОБА_1 виготовив та передав особі, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, підроблені документи для звернення до землевпорядної організації з метою оформлення проектної документації щодо відведення земельних ділянок у власність заздалегідь визначених осіб; наводить аргументи щодо недопустимості висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 25 січня 2018 року. За змістом касаційної скарги, посилаючись на відсутність матеріальної шкоди внаслідок вчинених кримінальних правопорушень та дані, що позитивно характеризують ОСОБА_1 , захисник вважає, що наявні підстави для застосування ст. 69 КК України та призначення засудженому більш м`якого покарання, ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 364 КК України.

Також стверджує, що ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду не відповідає приписам ст. 419 КПК України, оскільки суд апеляційної інстанції, порушуючи вимоги ст. 404 цього Кодексу, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження обставин кримінального провадження, які було досліджено судом першої інстанції не повністю та з порушеннями, при цьому всупереч положенням частин 3 і 5 ст. 405 цього Кодексу позбавив обвинуваченого ОСОБА_1 можливості підготуватися та висловити свої доводи у дебатах і виступити з останнім словом. Крім того, вказує на те, що за наявності підстав для закриття судом кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення його не було закрито.

Захисник Ванджурак Р.В. у своїй касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення судами вимог кримінального процесуального закону, також порушує питання про скасування оскаржених судових рішень стосовно ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вважає, що вирок стосовно ОСОБА_1 ухвалено з порушенням правил підсудності. Стверджує, що викладені у вироку висновки суду ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються доказами у справі, мотивуючи свою позицію в цій частині доводами, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги захисника Ярошенко О.О. Так само наводить аналогічні аргументи щодо недопустимості висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 25 січня 2018 року. Зазначає, що під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 було позбавлено права давати пояснення по суті пред`явленого обвинувачення й належним чином захищати свої права.

Від прокурора у кримінальному провадженні надійшли заперечення на касаційну скаргу сторони захисту, в яких він просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення стосовно ОСОБА_1 без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисники Ярошенко О.О. та Ванджурак Р.В. виступили на підтримку доводів у поданих ними касаційних скаргах і просили скарги задовольнити з наведених у них мотивів.

Прокурор Подгорець С.В. просив у задоволенні касаційних скарг відмовити, вважаючи постановлені стосовно ОСОБА_1 судові рішення законними та обґрунтованими.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).

Таким чином, неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав.

Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилаються у своїх касаційних скаргах захисники, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який не встановив порушень вимог КПК України під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції. Тому в ході перегляду судових рішень колегія суддів керується фактичними обставинами справи, встановленими судом першої інстанції.

За статтею 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.

Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Судові рішення попередніх інстанцій у цьому кримінальному провадженні свідчать, що доводи сторони захисту, аналогічні викладеним у касаційних скаргах, були предметом ретельної перевірки судами. Зазначені в них мотиви про відхилення цих доводів колегія суддів касаційного суду вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї винуватості у пред`явленому йому обвинуваченні, відмову від дачі показань та відповідей на поставлені запитання, висновки суду про доведеність його винності у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень ґрунтуються, згідно з вимогами ст. 370 КПК України, на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені відповідними доказами.

Мотивуючи свої висновки у цій частині, суд у вироку послався, зокрема, на: показання свідків ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_10 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , які у 2011 році були депутатами 6 скликання Требухівської сільської ради Броварського району Київської області та підтвердили, що на сесіях ради не приймалися рішення про надання громадянам земельних ділянок на АДРЕСА_3 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; аналогічні показання землевпорядника Требухівської сільської ради - свідка ОСОБА_36 , яка, крім цього, також зазначила, що підписи від її імені у 34 витягах з відповідних рішень сільської ради їй не належать; дані висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 25 січня 2018 року за № 5518-5520/17-24, відповідно до яких підписи від імені ОСОБА_35 та ОСОБА_36 у графах «Сільський голова ОСОБА_60 » та «Землевпорядник: ОСОБА_61 » у вказаних 34 витягах з рішень Требухівської сільської ради та викопіюваннях з проекту формування території зазначеної ради виконані ОСОБА_1 ; показання свідка ОСОБА_62 про те, що особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, звернулася до землевпорядної організації ПП «ІК «Меркурій Інвест» з вищевказаними підробленими документами для розроблення проектів землеустрою щодо відведення 34 земельних ділянок з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_3 , однак інформація, яка містилася у цих документах, не відповідала даним Міськрайонного управління у Броварському районі та м. Броварах Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо обліку наявності земель та розподілу їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, через що у виготовленні проектів землеустрою було відмовлено; показання співробітників сільської ради - свідків ОСОБА_63 та ОСОБА_64 про те, що рішення сільської ради зберігалися в кабінеті секретаря сільської ради, доступ до них мав тільки сільський голова, інші співробітники ради отримували доступ до рішень лише з дозволу голови сільської ради і знімали з них копії у його кабінеті; дані протоколів засідань Требухівської сільської ради та прийнятих на них рішень від 28 липня 2011 року № 197, від 07 вересня 2011 року № 242 та від 16 грудня 2011 року № 338, відповідно до яких рішення про виділення 34 громадянам земельних ділянок площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, про які йдеться у підроблених витягах з цих рішень, не приймалися; інші, у тому числі письмові, докази.

При цьому суд першої інстанції, з яким погодився також суд апеляційної інстанції, обґрунтовано піддав критичній оцінці показання свідка ОСОБА_65 у тій частині, що доступ до рішень сільської ради мали також інші її співробітники, оскільки такі показання свідка спростовуються іншими доказами у кримінальному провадженні, зокрема показаннями свідків ОСОБА_63 та ОСОБА_64 . До того ж сама ОСОБА_65 , даючи показання, зазначила, що, звільняючись з посади секретаря Требухівської сільської ради у 2015 році, всі документи, у тому числі прийняті на сесії сільської ради рішення, які зберігалися у неї в кабінеті, передала ОСОБА_1 .

Відхиляючи доводи сторони захисту з приводу недопустимості як доказу висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 25 січня 2018 року за № 5518-5520/17-24, суди обох інстанцій, допитавши експертів ОСОБА_66 , яка склала цей висновок, та ОСОБА_67 , яка складала висновок судово-почеркознавчої експертизи від 13 листопада 2017 року за № 8- 4/2191, з посиланням на приписи статей 69, 102 КПК України щодо прав, обов`язків та змісту висновку експерта, норми Закону України «Про судову експертизу», відповідні положення Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень і Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, дійшли обґрунтованих висновків про те, що зазначене експертне дослідження проведене атестованим експертом державної спеціалізованої установи - Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_66 , якій у встановленому порядку присвоєно кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 1.1 «Дослідження почерку та підписів», 2.1 «Дослідження реквізитів документів» і 2.3 «Дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів», стаж експертної роботи з 2001 року, була у встановленому законом порядку попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку. Експертне дослідження проведено відповідно до методик порівняння та дослідження, й експертом зроблені категоричні висновки у зв`язку з встановленням співпадінь за загальними ознаками, дані про недотримання чи відхилення від методик дослідження відсутні. Вирішення експертом питань у порядку експертної ініціативи не є порушенням порядку проведення судової експертизи та не може бути підставою для визнання відомостей, які містяться у висновку, недопустимими доказами, а звернення експерта з усними клопотаннями до слідчого з метою проведення експертизи не є порушенням заборони вступати у не передбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи опосередковано зацікавлені в результатах експертизи. Питання про те, що підписи у графах: «Сільський голова ОСОБА_60 » та «Землевпорядник: ОСОБА_61 » виконані ОСОБА_1 , вирішено по суті один раз, тому на противагу позиції сторони захисту немає підстав для твердження про наявність у матеріалах справи двох висновків експерта, які би суперечили один одному. Колегія суддів суду касаційної інстанції цілком погоджується з такими аргументами судів попередніх інстанцій.

Також колегія суддів підтримує аргументи суду першої інстанції, який, провівши судовий розгляд у межах висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, як того вимагає ст. 337 КПК України, погодився з обставинами місця і часу вчинення інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, зазначеними в обвинувальному акті, обґрунтовано зауваживши, що встановлення більш точного часу їх вчинення на кваліфікацію дій обвинуваченого не впливає.

Як убачається з даних висновку за результатами проведення оціночно-земельної експертизи від 08 лютого 2019 року № 13687/18-41/2915-2947/19-41, експертами на підставі інформації, яка міститься у витребуваній землевпорядній документації Требухівської сільської ради, було встановлено, що земельні ділянки, які підлягали оцінці, віднесені до земель громадської забудови. Сумарна орієнтовна вартість 34 земельних ділянок площею по 0,25 га кожна з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих у с. Требухів Броварського району Київської області, за умови завершення процедури передачі у приватну власність станом на 01 квітня 2017 року визначена в розмірі 8 302 800 грн, що більш ніж в 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення злочину. Враховуючи те, що кваліфікація дій ОСОБА_1 за обставин не доведення умислу до кінця здійснена з урахуванням спрямованості його умислу на незаконне заволодіння земельними ділянками саме з таким цільовим призначенням, відсутні підстави вважати, що розмір предмета посягання визначено неправильно.

З метою оцінки досліджених під час судового розгляду доказів за ознаками належності, допустимості та достовірності, встановлення інших обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, вирішення питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку, судом першої інстанції також було досліджено копію заяви землевпорядника сільської ради ОСОБА_36 від 08 серпня 2017 року з додатками про вчинення злочину, витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні за № 12017110130004841 від 30 листопада 2017 року за заявою ОСОБА_36 , постанову прокурора Броварської місцевої прокуратури про виділення матеріалів досудового розслідування від 30 листопада 2017 року, якою виділено з матеріалів кримінального провадження № 42017111130000208 від 08 серпня 2017 року в окреме провадження за № 12017110130004841 від 30 листопада 2017 року матеріали кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України, та інші процесуальні документи, дані яких узгоджуються з вищевказаними доказами і в сукупності дозволили судам дійти висновку, що виготовлення завідомо підроблених витягів з рішень Требухівської сільської ради шляхом підроблення в них підписів попереднього голови та землевпорядника, подальше їхнє передання особі, стосовно якої матеріали виділено в окреме провадження, звернення цієї особи до землевпорядної організації ПП «ІК Меркурій Інвест» з метою оформлення проектної документації щодо відведення земельних ділянок у власність заздалегідь визначених осіб свідчить про наявність та направленість умислу ОСОБА_1 на здійснення дій щодо передачі вказаних земельних ділянок у приватну власність третіх осіб.

При цьому, як правильно зазначив у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції, наявність у діяннях обвинуваченого умислу на вчинення неправомірних дій в інтересах третіх осіб є достатнім для кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 364 КК України незалежно від особистої зацікавленості самого ОСОБА_1 та наявності у нього корисливого мотиву.

Таким чином, за встановлених судами фактичних обставин дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 15 і ч. 2 ст. 364 КК України як незакінчений замах на зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб використання влади та службового становища всупереч інтересам служби, що могло спричинити тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та державним і громадським інтересам, та за ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України № 1261-VII від 13 травня 2014 року) як складання та видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей кваліфіковано правильно.

Покарання засудженому призначено з дотриманням вимог статей 50, 65, 68 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, даних про його особу та конкретних обставин справи відповідно до найнижчої межі санкції ч. 2 ст. 364 КК України і вважати таке покарання занадто суворим підстав не вбачається. При цьому суд, крім іншого, цілком підставно зважив на загрозу, яку становить поширення корупції демократичному розвитку, конституційному ладу та авторитету України на міжнародній арені, стадію вчинення корупційного злочину, якою є незакінчений замах на його вчинення, і те, що тяжкі наслідки внаслідок нього не настали. Призначене покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів. Також не вбачається підстав для застосування ст. 69 КК України і призначення засудженому більш м`якого покарання, ніж передбачено кримінальним законом за вчинений ним злочин. Від відбування покарання за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_1 обґрунтовано звільнено на підставі ст. 49 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Ванджурака Р.В., належним чином перевірив доводи у них, аналогічні доводам у касаційних скаргах останнього та захисника Ярошенко О.О., і, погоджуючись із викладеними у вироку суду першої інстанції висновками та мотивами прийнятого ним рішення, законно й обґрунтовано постановив залишити цей вирок без змін, із чим погоджується і колегія суддів касаційного суду. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

При цьому, відхиляючи клопотання сторони захисту про повторний допит свідків ОСОБА_65 та ОСОБА_62 , апеляційний суд з огляду на положення ч. 3 ст. 404 КПК України виходив із того, що воно не містить відповідних аргументів про дослідження судом першої інстанції цих доказів були досліджені неповністю або з порушеннями. З мотивами апеляційного суду погоджується і колегія суддів.

За результатами прослуховування аудіозапису судового засідання суду апеляційної інстанції встановлено, що колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду обвинуваченому ОСОБА_1 неодноразово надавалася можливість виступити з метою надання пояснень по суті пред`явленого йому обвинувачення, якою він жодного разу не скористався. Також даними, зафіксованими на технічному носії інформації, спростовуються твердження сторони захисту з приводу позбавлення ОСОБА_1 останнього слова в суді апеляційної інстанції.

Спростовуючи доводи сторони захисту щодо розгляду кримінального провадження неуповноваженим складом суду з підстави непідсудності Вищому антикорупційному суду, Апеляційна палата вказаного суду обґрунтовано послалася на ухвалу Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25 вересня 2019 року, якою за результатами вирішення питання про підсудність цього кримінального провадження його передано на розгляд до Вищого антикорупційного суду.

Таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цьому кримінальному провадженні, колегією суддів не встановлено.

Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу, що, як неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Урахувавши наведене та керуючись статтями 434, 436 КПК України, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги захисників Ванджурака Р.В. та Ярошенко О.О. слід залишити без задоволення, а судові рішення стосовно ОСОБА_1 - без зміни.

З цих підстав Суд ухвалив:

Касаційні скарги захисників Ярошенко О.О. та Ванджурака Р.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Вищого антикорупційного суду від 26 жовтня 2020 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 січня 2021 року стосовно ОСОБА_1 без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

С.М. Вус С.В. Єремейчук С.О. Стороженко