Документ № 98417744

Справа № 757/39375/19-к

Провадження №11-сс/991/362/21

суддя 1 інст.Новак Р.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорненької Д.С.,

суддів: Глотова М.С., Калугіної І.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Шковири А.М.,

адвокатів Ляховича С.О., Хоруженка В.А.

особа в інтересах, якої подано апеляційну скаргу ОСОБА_1 , адвокат Маліцька І.О. та прокурор не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката Ляховича Станіслава Олексійовича, подану в інтересах ОСОБА_2 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 липня 2019 року про арешт майна у кримінальному провадженні №42019000000000673 від 26 березня 2019 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 липня 2019 року клопотання слідчого про накладення арешту задоволено. Накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_2 на ім`я ІНФОРМАЦІЯ_6, НОМЕР_6 на ім`я ІНФОРМАЦІЯ_6 НОМЕР_5 на ім`я ІНФОРМАЦІЯ_7 (бенефіціарним власником яких є ОСОБА_1 ), відкритих в банку LA COMPAGNIE MONEGASQUE DE BANQUE (м.Монако, Князівство Монако), заборонено видаткові операції по вищевказаному рахунку з підстави - наявності ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.209КК України у діянні підозрюваного ОСОБА_1 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, 08 грудня 2020 року адвокат Ляхович С.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою. Просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно. Вважає, що рішення слідчого судді є незаконним та необґрунтованим, постановлене з істотним порушенням вимог КПК України, оскільки ОСОБА_1 не набув процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №42019000000000673, так як повідомлення про підозру йому не вручено, повідомлення про підозру є необґрунтованим, не ґрунтується на конкретних фактах і відомостях, що об`єктивно пов`язували б вчинення його підзахисним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.209КК України. Крім того, зазначає про недостатність доказів, які б вказували на вчинення ним інкримінованого злочину, а тому вважає, що відсутні правові підстави для накладення арешту, в тому числі, у зв`язку з поданням клопотання слідчим, а не прокурором.

Згідно ухвали Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року матеріали справи за апеляційною скаргою від 08 грудня 2020 року передано до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за підсудністю.

Прокурор 30 червня 2021 року подав заперечення на апеляційну скаргу, згідно якого вважає, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 вручене у встановлений кримінальним процесуальним законом спосіб, шляхом скерування його супровідним листом від 25 лютого 2019 року на адресу останнього місця його проживання та на адресу житлово-експлуатаційної організації за місцем проживання. Крім того, враховуючи встановлені у ході досудового розслідування кримінального провадження фактичні дані, 14 березня 2019 року письмове повідомлення про підозру для його вручення ОСОБА_1 скероване директору Офісу міжнародних справ управління у кримінальних справах Департаменту юстиції США та 27 березня 2019 року - управлінню Судових служб князівства Монако та Директорату судів Держави Ізраїль. Вручена ОСОБА_1 підозра є обгрунтованою. Вважає, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просив залишити його без змін.

У судовому засіданні адвокати Шульмана В.М., апеляційну скаргупідтримали з підстав, зазначених у ній, просили її задовольнити.

Особа, в інтересах якої подано апеляційну скаргу ОСОБА_1 та адвокат Маліцька І.О. у судове засідання не з`явилися. Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.

Прокурор у судове засідання не з`явився, повідомивши про перебування у щорічній відпустці, а тому просив розглядати справу без його участі.

Заслухавши учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. При перегляді судового рішення колегія суддів враховує, у тому числі, положення КПК України в редакції, яка діяла станом на час постановлення слідчим суддею ухвали.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною 2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, у тому числі, з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

З ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 липня 2019 року вбачається, що арешт накладено з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими мотивами слідчого судді, оскільки у матеріалах, доданих до клопотання, відсутні докази вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру, а тому в даному випадку не може бути накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Разом з тим, вказана обставина не може свідчити про відсутність підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно, з іншої підстави, про яку зазначає слідчий в клопотанні, зокрема з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Так, клопотання слідчого про необхідність накладення арешту на рахунки та грошові кошти обґрунтовується: 1) проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019000000000673 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.209КК України, яке виділено з іншого кримінального провадження щодо інших співучасників (а.с.9-10); 2) розміром шкоди, заподіяної ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Укрнафта», у сумі 2 196 176 418,64 грн. (а.с.4); 3) складенням письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 за ч.3 ст.209КК України (а.с.19-27); 4) кошти, отримані ОСОБА_1 , підлягатимуть спеціальній конфіскації за ст.ст.96-1, 96-2 КК України, забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (а.с.6).

Згідно ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Вказані вимоги слідчим при подані клопотання про арешт майна виконані.

Питання щодо того, хто має право на звернення із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні регулюється ст.171 КПК України, а права на участь сторони обвинувачення у судовому засіданні по його розгляду - ст.172 КПК України. Так, із клопотанням про арешт майна до слідчого судді має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором (ч.1 ст.171 КПК України). Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею не пізніше двох днів з дня його надходження до суду серед іншого за участю слідчого та/або прокурора (ч.1 ст.172 КПК України). У свою чергу ч.ч.1, 2 ст.64-2 КПК України передбачають, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. На думку колегії суддів, зміст вищенаведених ч.1 ст.171 і ч.1 ст.172 КПК України дозволяє дійти висновку, що слідчий (детектив) на рівні із прокурором наділений правом на звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, а також на участь у судовому засіданні під час розгляду такого клопотання. Єдиною особливістю, що відрізняє в такій ситуації з поданням клопотання слідчого, детектива від прокурора є необхідність слідчому, детективу перед зверненням до слідчого судді з відповідним клопотанням отримати погодження на його подачу від прокурора. Із огляду на те, що, слідчий звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, яке було погоджене прокурором, колегія суддів вважає, що він мав право на відповідне звернення. У той же час у слідчого судді не було підстав для повернення такого клопотання.

Відповідно до ч.4 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому п.2 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Крім цього, відповідно ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Відносно ОСОБА_1 складена підозра за ч.3 ст.209КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років.

При цьому, згідно до ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;

3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

У разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у ч.1 цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у ч.1 цієї статті, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.

Спеціальна конфіскація застосовується також у разі, коли особа не підлягає кримінальній відповідальності у зв`язку з недосягненням віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, або неосудністю, або звільняється від кримінальної відповідальності чи покарання з підстав, передбачених цим Кодексом, крім звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у п.п.1-4 ч.1 цієї статті.

Разом з тим, відповідно абз.2 ч.4 ст.96-2 КК України вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів. У даному ж випадку стоїть питання про спеціальну конфіскацію майна згідно п.1 ч.1 ст.96-2 КК України, яке одержано внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна. Колегії суддів будь-яких доказів ОСОБА_1 як добросовісного набувача майна під час апеляційного розгляду надано не було, що не спростовує доводів сторони обвинувачення, зазначених у клопотанні щодо його обізнаності у джерелі походженні цих коштів.

Слідчий суддя, при постановлені ухвали від 29 липня 2019 року не взяв до уваги вказаних обставин та прийшов до помилкового висновку про накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, за відсутності у матеріалах, доданих до клопотання, даних щодо вручення підозри ОСОБА_1 у порядку, передбаченому КПК України, а також щодо навності підстав для застосування заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Згідно з ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги: скасування ухвали з постановленням нової та з задоволенням клопотання слідчого в частині накладення арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Керуючись ст.ст.132, 170, 171, 173, 309, 395, 405, 407, 409, 412, 422 КПК України, ст.ст.96-1, 96-2 КК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу адвоката Ляховича Станіслава Олексійовича, подану в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року про арешт майна у кримінальному провадженні №42019000000000673 від 26 березня 2019 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні №42019000000000673 від 26 березня 2019 року задовольнити в частині накладення арешту на майно з метою забезпечення його спеціальної конфіскації.

Накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_2 на ім`я ІНФОРМАЦІЯ_6, НОМЕР_6 на ім`я ІНФОРМАЦІЯ_6 НОМЕР_5 на ім`я ІНФОРМАЦІЯ_7 (бенефіціарним власником яких є ОСОБА_1 ), відкритих в банку LA COMPAGNIE MONEGASQUE DE BANQUE (м.Монако, Князівство Монако).

Заборонити видаткові операції по рахунках № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_2 на ім`я ІНФОРМАЦІЯ_6 , № НОМЕР_3 на ім`я ІНФОРМАЦІЯ_6 НОМЕР_5 на ім`я ІНФОРМАЦІЯ_7 (бенефіціарним власником яких є ОСОБА_1 ), відкритих в банку LA COMPAGNIE MONEGASQUE DE BANQUE (м.Монако, Князівство Монако).

У задоволенні клопотання в іншій частині відмовити.

Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: Д.С.Чорненька

судді: М.С.Глотов

І.О.Калугіна