Документ № 98473894

Справа № 991/3599/21

Провадження 1-кс/991/3661/21

У Х В А Л А

іменем України

19 липня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В.,

за участю секретаря Будкової В.О.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисника адвоката Харченка І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генерального прокурора Венедіктової І.В. щодо розгляду клопотання в порядку ст. 220 КПК України,

В С Т А Н О В И Л А :

До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність Генерального прокурора Венедіктової І.В., яка полягає у нерозгляді клопотання в порядку ст. 220 КПК України.

Вимоги скарги обґрунтовані тим, що 05.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Генерального прокурора у порядку ст. 220 КПК України з клопотанням про скасування постанови від 13.07.2020 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016161010000308. Однак станом на час подання скарги він не отримав відомостей про результати розгляду цього клопотання. У зв`язку з цим робить висновок про порушення Генеральним прокурором порядку, встановленого ст. 220 КПК України. Просить визнати протиправною бездіяльність Генерального прокурора Венедіктової І.В., яка полягає у нерозгляді клопотання та зобов`язати її розглянути клопотання ОСОБА_1 від 05.05.2021.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлену скаргу та просив її задовольнити. Захисник підтримав позицію скаржника.

Прокурор в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд скарги без його участі, висловив заперечення проти задоволення скарги. Посилався на те, що подане ОСОБА_1 клопотання не відповідає вимогам ст. 220 КПК України, оскільки стосувалося прийняття процесуального рішення, а не вчинення процесуальних дій. Також зазначив, що Генеральний прокурор не уповноважений розглядати клопотання в порядку ст. 220 КПК України у кримінальному провадженні, в якому він не здійснює процесуальне керівництво.

Заслухавши захисника, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшла такого висновку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, що полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений Кодексом строк. Статтею 220 КПК України встановлений порядок розгляду клопотань під час досудового розслідування. Клопотання сторони захисту про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Порядок кримінального провадження на території України визначається кримінальним процесуальним законодавством України (ч. 1 ст. 1 КПК України).

Оскільки ст. 220 КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок розглянути подане учасником кримінального провадження клопотання, слідчий суддя уповноважений дослідити обставини щодо виконання цього обов`язку.

Під час судового засідання встановлено, що детективами НАБУ під процесуальним керівництвом САП здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016161010000308 від 03.10.2016 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України. 13.07.2020 Генеральний прокурор Венедіктова І.В. винесла постанову, якою продовжила строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні до п`яти місяців, тобто до 14 жовтня 2020 року.

05 травня 2021 року скаржник звернувся до Генерального прокурора з клопотанням, в якому просив вчинити процесуальну дію щодо скасування постанови від 13.07.2020 та скасувати цю постанову.

На підставі ч. 2 ст. 220 КПК України про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй. Згідно з приписами ст. 110 КПК України процесуальні рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови, яка за змістом та послідовністю викладу повинна відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України і письмово (друковано) викладатись на офіційному бланку. Підписується постанова тим слідчим або прокурором, який її виніс.

Слідчий суддя звертає увагу, що бездіяльність прокурора може бути зумовлена не лише невчиненням процесуальної дії в межах встановлених зазначеною нормою строків, а й неналежним розглядом клопотання сторони захисту, зокрема, залишенням його без процесуального реагування або неналежним на нього процесуальним реагуванням.

За приписами ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. В свою чергу, стаття 220 КПК України наділяє прокурора повноваженнями як задовольнити клопотання сторони захисту, так і відмовити (повністю або частково) з винесенням постанови, в якій мають бути викладені мотиви такої відмови. Отже, з урахуванням нормативних приписів належними формами реагування на клопотання сторони захисту в порядку ст. 220 КПК України є або його задоволення або винесення мотивованої постанови про відмову у задоволенні клопотання. При чому як при задоволенні клопотання так і при відмові в задоволенні має бути дотримана процесуальна форма (повідомлення або постанова). Прокурор має відповідний спектр повноважень, а ст. 220 КПК України визначає його окремим суб`єктом розгляду клопотання про вчинення процесуальних дій.

Листом № 05/4/1-48600вих-21 від 13.05.2021 Генеральний прокурор повідомила ОСОБА_1 про те, що його клопотання розглянуте та проінформовано, що постанова про продовження строку досудового розслідування не підлягає оскарженню під час досудового розслідування. У листі не міститься інформації про задоволення цього клопотання. А вмотивованої постанови про відмову в задоволенні клопотання, як того вимагає ч. 2 ст. 220 КПК України, матеріали скарги не містять.

Слідчий суддя відхиляє аргументи прокурора про те, що клопотання від 05.05.2021 стосувалося виключно прийняття процесуального рішення, а не вчинення процесуальних дій з огляду на таке.

Дійсно, ст. 220 КПК України встановлює можливість подання клопотання про виконання будь-яких процесуальних дій. При цьому процесуальний закон не надає визначення процесуальним діям. Виходячи із загального тлумачення норм КПК України процесуальні дії - це всі дії, спрямовані на виконання завдань кримінального провадження, проведення яких забезпечується різними засобами кримінального провадження на підставах і в порядку, передбачених кримінальним процесуальним законодавством. Процесуальні дії, проведені під час досудового розслідування, відповідно до статей 103 та 104 КПК України оформлюються протоколом або фіксуються на носії інформації.

Також процесуальний закон не надає визначення і процесуальним рішенням. Разом з тим, останнє можна охарактеризувати як правовий акт, в якому слідчий, прокурор, в межах своєї компетенції і у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку, висловлює веління про вчинення (або невчинення) конкретних процесуальних дій, що зумовлено необхідністю досягнення завдань кримінального провадження і вимогами закону щодо ситуації, яка склалась. Отже процесуальне рішення - це, з одного боку, форма фіксування вчиненої процесуальної дії, тобто дії, вчинення яких передбачено відповідними нормами Кримінально-процесуального кодексу України. З іншого боку, процесуальне рішення може виступати підставою для вчинення процесуальної дії.

Скасування постанови є певним комплексом, який складається із прийняття процесуальних рішень і вчинення певних процесуальних дії, зокрема витребування матеріалів кримінального провадження, їх дослідження, вирішення питання на предмет дотримання строків досудового розслідування, оцінка обґрунтованості прийнятої постанови та доводів заявника щодо підстав її скасування. Однак, оскільки законодавець закріпив їх поняттям «дії», їх не можна розглядати іншим чином. Тому клопотання про скасування постанови про продовження строку досудового розслідування є клопотанням про вчинення процесуальних дій, яке подається і має розглядатися в порядку ст. 220 КПК України.

Також безпідставними є аргументи прокурора про те, що Генеральний прокурор не уповноважений розглядати клопотання в порядку ст. 220 КПК України у кримінальному провадженні, в якому він не здійснює процесуальне керівництво. По-перше, сторонами не представлено витяг із ЄРДР або відповідної постанови, із яких би вбачався персональний склад групи прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням. По-друге, Генеральний прокурор має повноваження на продовження строку досудового розслідування, які визначені ст. 294 КПК України. Водночас повноваження Генерального прокурора скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня окремо передбачені ч. 6 ст. 36 КПК України. Пункт 15 ч. 1 ст. 3 КПК України визначає прокурора, як особу, яка обіймає посаду, передбачену ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» та діє у межах своїх повноважень. А п. 1 ч. 1 ст. 15 цього Закону наділяє Генерального прокурора статусом прокурора органу прокуратури. Крім того, ст. 220 КПК України визначає суб`єктом розгляду клопотання прокурора та не звужує їх перелік до прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у відповідному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Враховуючи, що в установлений ст. 220 КПК України строк прокурор не відреагував в належній процесуальній формі (повідомленням про задоволення клопотання або постановою про відмову у задоволенні) на заявлене ОСОБА_1 клопотання, слідчий суддя доходить висновку, що має місце бездіяльність. Тому скарга підлягає задоволенню шляхом зобов`язання Генерального прокурора, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 05.05.2021 у порядку, визначеному ст. 220 КПК України.

Водночас не підлягають задоволенню вимоги скарги про визнання бездіяльності Генерального прокурора протиправною, оскільки такі повноваження слідчого судді не передбачені КПК України та не узгоджуються зі ст. 307 цього кодексу.

Керуючись ст. 2, 3, 7, 220, 303-309, 376 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И Л А :

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генерального прокурора щодо розгляду клопотання в порядку ст. 220 КПК України задовольнити частково.

Зобов`язати Генерального прокурора Венедіктову І.В. розглянути клопотання ОСОБА_1 від 05.05.2021 у порядку, визначеному ст. 220 КПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ували оголошений 21.07.2021.

Слідчий суддя В.В. Михайленко