Документ № 98569893

Справа № 991/2735/21

Провадження 1-кп/991/19/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

про призначення судового розгляду

22 липня 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі

головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі суд),

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

захисників ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15,

представника потерпілого (Міністерства оборони України) ОСОБА_16,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку, передбаченому статтями 314-316 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), питання про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту

в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 18.11.2017 за №42017000000004330, щодо обвинувачення

ОСОБА_6 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селіСари-ОзекКербулакського районуТалди-Курганськоїобласті Казахстану,громадянин України,фактично проживаєза адресою: АДРЕСА_1,) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27 та частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК),

ОСОБА_7 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у містіКиєві,громадянин України,зареєстрований тапроживає заадресою: АДРЕСА_2 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191 КК,

ОСОБА_8 (народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у містіСамбір Львівськоїобласті,громадянин України,зареєстрований тапроживає заадресою: АДРЕСА_3 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191 КК,

ОСОБА_9 (народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у містіКиєві,громадянин України,зареєстрований тапроживає заадресою: АДРЕСА_4 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191 КК,

ОСОБА_10 (народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у містіЯворів Львівськоїобласті,громадянин України,зареєстрований тапроживає заадресою: АДРЕСА_5 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191 КК,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис судового провадження.

20.04.2021 зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (САП ОГП) до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 18.11.2017 за №42017000000004330.

Ухвалою ВАКС призначено підготовче судове засідання на 27.05.2021 з перервами до 01.07.2021, 08.07.2021, 22.07.2021.

2. Короткий виклад клопотань, скарг та позицій учасників судового провадження.

2.1. Під час підготовчого судового провадження подано такі клопотання про витребування певних речей та документів:

08.07.2021 представник потерпілого та цивільного позивача (Міністерства оборони України) ОСОБА_16 подав клопотання про витребування з Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України висновок експерта №19-2997 від 11.08.2020, обґрунтовуючи це тим, що господарським судом міста Києва у справі №910/16737/18 за позовом Міністерства оборони України до ТОВ «Контейт», з метою з`ясування обсягу та вартості виконаних робіт за договором підряду №303/3/12/344-16 від 28.12.2016, укладеного між ТОВ «РІСТ» (у подальшому перейменованому на ТОВ «Контейт») призначалось будівельно-технічна експертиза, за наслідками якої складено висновок експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №19-2997 від 11.08.2020, який має значення для з`ясування обставин кримінального провадження, зокрема, для встановлення розміру збитків, однак, потерпіла сторона не має правових механізмів отримати його самостійно.

У судовому засіданні представник потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_16 підтримав подане клопотання, просив задовольнити, додатково повідомивши, що ТОВ «Контейт» є правонаступником ТОВ «РІСТ», однак документів на підтвердження такого не подав.

ОСОБА_17 (захисник обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ) заперечив проти задоволення такого клопотання, зазначивши, що потерпілий у кримінальному провадженні чи його представник мають право отримати такий висновок на підставі частини 3 статті 93 КПК, проте жодних дій щодо цього не вчинили. Також зазначив, що згідно частини 6 статті 22 КПК, суд створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, але потерпілий як цивільний позивач не довів неможливості самостійної реалізації своїх прав

Захисники ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_13 ОСОБА_14 підтримали позицію захисника ОСОБА_17 та заперечували проти витребування висновку експерта №19-2997 від 11.08.2020.

Обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтримали позиції їх захисників.

Прокурор ОСОБА_5 підтримав клопотання представника потерпілого ОСОБА_16 про витребування документів з Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

2.2. Під час підготовчого судового провадження подано цивільний позов та пов`язані з цим такі клопотання:

20.04.2021 разом з обвинувальним актом та його додатками до ВАКС надійшов цивільний позов потерпілого - Міністерства оборони України - до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підписаний представником Міністерства оборони України (в порядку самопредставництва) ОСОБА_19

06.07.2021 до ВАКС надійшло клопотання ОСОБА_17 (захисника обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про повернення цивільного позову Міністерству оборони України, яке аргументоване тим, що форма та зміст цивільного позову повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства частини 1, 2 статті 175 ЦПК, частина 4 статті 185 ЦПК, а поданий потерпілим цивільний позов не відповідає таких вимогам, а саме: 1) не додано до позовної заяви копії документів, які б підтверджували повноваження представника, що підписав позовну заяву; 2) не можливо встановити на якій підставі здійснюється самопредставництво представником позивача; 3) заяву підписано в порядку самопредставництва, але не зазначено посадове становище особи, що підписала позов.

Також 06.07.2021 до ВАКС надійшло клопотання захисника ОСОБА_17 про залишення цивільного позову Міністерства оборони України без руху, яке аргументоване тим, що при поданні позову не дотримано вимоги щодо форми позовної заяви у цивільному судочинстві, чим порушено вимоги частини 3 статті 175 ЦПК, частини 5 статті 177 ЦПК, а саме: 1) не зазначено поштовий індекс всіх відповідачів; реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб громадян України; відсутні відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти відповідачів; 2) не зазначено обґрунтований розрахунок сум, що стягуються; 3) не зазначено докази, що підтверджують вказані обставини; 4) відсутній перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою; не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, яких додано до заяви; 5) відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 6) відсутнє підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; 7) не додано доказів, що підтверджують обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Крім того, 06.07.2021 ОСОБА_20 (захисник обвинуваченого ОСОБА_8 ) надіслав до ВАКС клопотання про залишення цивільного позову без руху з метою усунення недоліків, яке аргументоване тим, що сторона захисту ОСОБА_21, ознайомившись з формою та змістом вказаного позову, дійшла висновку про невідповідність заявленого позову вимогам, визначеним статтею 175 ЦПК.

У судовому засіданні 08.07.2021 захисники ОСОБА_17 підтримав подані клопотання і просив їх задовольнити. Захисники ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_14 підтримали клопотання щодо повернення та залишення цивільного позову без руху.

Обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтримали позиції їх захисників.

Прокурор ОСОБА_5 не заперечив проти прийняття до розгляду цивільного позову потерпілого Міністерства оборони України.

Представник потерпілого ОСОБА_16 заперечив щодо задоволення клопотань про повернення та про залишення цивільного позову без руху, та на усунення недоліків, зазначених у клопотаннях, надав суду документи, що підтверджують повноваження представника потерпілого ОСОБА_19, яка підписала цивільний позов та доповнення до позовної заяви від 16.07.2021 з метою усунення недоліків, а саме: 1) викладено в новій редакції поштові адреси та РНОКПП відповідачів; 2) позивачем підтверджено, що ним не подано іншого позову (позовів) до цих же відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав; 3) вказана інформація про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, та просив прийняти до розгляду у даному кримінальному провадженні цивільний позов потерпілого.

2.3. Під час підготовчого судового провадження подані такі скарги і заперечення на підставі частини 2 статті 303 та частини 3 статті 309 КПК:

ОСОБА_11 (захисник обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ) подав скарги:

- на постанову Генерального прокурора від 28.09.2020 про продовження строку досудового розслідування, обгрунтовуючи тим, що генеральний прокурор ОСОБА_22 під час прийняття рішення про продовження строку досудового розслідування діяла та керувалась положеннями статті 294 КПК, які з врахуванням положень частини 1 статті 5 КПК, діяли станом на 28.09.2020, і відповідно не мала процесуального права, законних підстав для прийняття рішення про продовження строку досудового розслідування до шести місяців;

- на повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 30.07.2020, яка аргументована тим, що процесуальна дія у вигляді повідомлення про підозру ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 18.11.2017 № 42017000000004330 відбувалась без застосування технічних засобів фіксування, що є порушенням частини 1 статті 107 КПК, й відповідно, на думку захисника, згідно частини 6 статті 107 КПК така процесуальна дія є недійсною.

ОСОБА_20 (захисник обвинуваченого ОСОБА_8 ) подав скаргу на постанову заступника Генерального прокурора ОСОБА_23 від 24.11.2017 про визначення підслідності, що аргументовано посиланнями на те, що посада обвинуваченого ОСОБА_8 належить до посад державної служби в державних органах категорії «Б» та відноситься до службових осіб у розумінні частини 3 статті 18 КК, й, крім того, сума інкримінованого матеріального збитку, становить 37005665,30 грн, що в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму доходів громадян, а тому, враховуючи положення частини 5 статті 216 КПК та критерії визначення підслідності кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК, очевидно, що досудове розслідування мало би здійснюватися НАБУ, а не Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України.

ОСОБА_18 (захисник обвинуваченого ОСОБА_8 ) подала такі скарги та заперечення:

- на постанову детектива НАБУ ОСОБА_24 від 16.12.2019 про залучення спеціаліста для проведення окремих процесуальних дій, яка аргументовано тим, що постановою детектива НАБУ ОСОБА_24 від 16.12.2019 було залучено для проведення окремих процесуальних дій у кримінальному провадженні як спеціаліста старшого детектива НАБУ ОСОБА_25 «з метою проведення детального огляду первинних бухгалтерських документів щодо укладення договору від 28.12.2016 № 303/3/12/344-16 з додатками та додатковими угодами а також документів про здійснення оплат робіт по ньому та дослідження вказаних документів і складання відповідної довідки», проте, з огляду на повноваження детективів НАБУ, детективи можуть залучати у разі необхідності спеціалістів, однак виконувати функції спеціалістів чи бути залученими в якості спеціалістів у кримінальному провадженні законом не передбачено, й, таким чином, вчинення детективом НАБУ ОСОБА_25 дій щодо дослідження матеріалів досудового дослідження та складання довідки суперечать кримінальному процесуальному законодавству;

- на дії детектива НАБУ ОСОБА_25 щодо проведення дослідження в якості спеціаліста згідно з постановою детектива НАБУ ОСОБА_24 від 21.01.2020 про залучення спеціаліста та у складанні довідки за результатами дослідження матеріалів досудового розслідування, що обґрунтовується тим, що такі дії є неправомірними і такими, що суперечать кримінальному процесуальному закону, оскільки спеціаліст у кримінальному провадженні не наділений повноваженнями проводити дослідження з метою надання оцінки іншим доказам, а також правом визначати розмір матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, й тому складання детективом довідки не є консультацією чи технічною допомогою, оскільки вказана довідка має ознаки експертного дослідження;

- на постанови прокурора ОСОБА_26 від 01.08.2019 про зміну правової кваліфікації правопорушення та від 01.10.2019 про об`єднання матеріалів досудових розслідувань, обґрунтовуючи скаргу тим, що прокурор ОСОБА_26, не зважаючи на його відсутність у складі групи прокурорів, проводив процесуальні дії та приймав процесуальні рішення у кримінальному провадженні №42017000000004330, й у скарзі захисник просила визнати такими, що не відповідають засадам законності постанову прокурора ОСОБА_26 про зміну правової кваліфікації від 01.08.20219 та постанову прокурора ОСОБА_26 про об`єднання матеріалів досудових кримінальних проваджень №42018151030000038 та №42017000000004330;

- на дії прокурора ОСОБА_26 щодо тимчасових доступів до речей і документів на підставі ухвал слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва, доручення в порядку статей 36, 41 КПК від 21.05.2019, направлення запиту у порядку статті 93 КПК від 16.07.2019, направлення листів до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, аргументуючи скаргу тим, що у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 18.11.2017 за №42017000000004330 здійснювалось процесуальне керівництво досудовим розслідуванням прокурором ОСОБА_26, який не був наділений такими повноваженнями. Разом з тим, прокурор ОСОБА_26, не зважаючи на відсутність його у складі групи прокурорів, проводив процесуальні дії у кримінальному провадженні № 42017000000004330.

- заперечення на ухвали слідчих суддів Заводського районного суду міста Миколаєва де зазначала, що у кримінальному провадженні №42017000000004330 здійснювалось процесуальне керівництво досудовим розслідуванням прокурором ОСОБА_26, який не був наділений повноваженнями, а у подальшому прокурор ОСОБА_26, погоджував клопотання слідчого до слідчих суддів про проведення слідчих (розшукових) дій та самостійно подавав слідчому судді клопотання, й, крім того, прокурор ОСОБА_26 при поданні клопотань слідчими про проведення слідчих дій, включався в групу прокурорів, і в подальшому на підставі ухвал слідчих суддів проводив слідчі розшукові дії.

Захисники ОСОБА_11, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 таобвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтрималиподані скаргиі запереченнята просилиїх долучитидо матеріалівсправи із оцінкою наведених в них доводів під час судового розгляду.

Прокурор ОСОБА_5 та представник потерпілого ОСОБА_16 в судовому засіданні не заперечували проти долучення поданих скарг до матеріалів кримінального провадження.

2.4. Під час підготовчого судового провадження подані такі клопотання про зміну та скасування запобіжних заходів:

ОСОБА_11 (захисникобвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ) подав клопотання:

- про зміну застосованого за ухвалою ВАКС від 04.08.2020 запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді застави в розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (2102000 грн.), на більш м`який у вигляді застави меншого розміру, а саме 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

- про зміну застосованого за ухвалою ВАКС від 03.08.2020запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді застави в розмірі 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (1261200 грн.), на більш м`який у вигляді застави меншого розміру до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Такі клопотання обґрунтовані посиланнями на те, що обставини, які стали підставою для застосування до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави суттєво змінилися, зокрема, ризики, передбачені статтею 177 КПК, суттєво зменшились, деякі з них взагалі перестали існувати, а нові ризики не з`явились. Тому врахування лише однієї тяжкості покарання не може бути підставою, яка підтверджує наявність ризику переховуватись обвинуваченими ОСОБА_6 і ОСОБА_7 . Щодо розміру застави захисник ОСОБА_11 вважав його непомірно великим та таким, що не відповідає положенням статті 182 КПК, а тому застосований раніше запобіжний захід підлягає зміні на більш м`який шляхом зменшення її розміру до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Також зазначено, що з метою внесення застави за ОСОБА_6 було укладено договори позики ОСОБА_27 на суму 250000 грн. на строк до 21.12.2020, а ТОВ «ТРЕЙД ЦЕНТР» надав поворотну фінансову допомогу ОСОБА_6 в сумі 1102000,00 грн на строк до 30.08.2021 і сплатив зазначену суму коштів в рахунок застави. Крім того, з метою внесення застави за ОСОБА_7 було укладено договори позики з ОСОБА_28 та ОСОБА_29 на строк до 06.08.2021, які внесли кошти безпосередньо в рахунок застави.

ОСОБА_12 (захисникобвинуваченого ОСОБА_8 ) подав клопотання про зміну застосованого за ухвалою АП ВАКС від 14.08.2020 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 690 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (1450380 гривень), на більш м`який у вигляді застави меншого розміру до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яке аргументовано тим, що закінчення процесуальних обов`язків не змінило процесуальної поведінки обвинуваченого, також зменшились ризики, передбачені статтею 177 КПК, й крім того, ОСОБА_8 є інвалідом війни 2 групи, його матеріальний стан погіршився з моменту початку кримінального провадження. Щодо розміру застави, то захисник вважав, що залишення поточного розміру застави є непропорційноим тягарем для обвинуваченого, а застава в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб зможе забезпечити виконання процесуальних обов`язків обвинуваченим та буде найбільш пропорційним заходом на теперішній час.

ОСОБА_13 (захисник ОСОБА_9 ) подала клопотання про зміну застосованого за ухвалою слідчого судді ВАКС від 03.08.2020 запобіжного заходу ОСОБА_9 у вигляді застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (420400,00 грн), на особисте зобов`язання, яке аргументовано тим, що ризики на даний час відсутні, в зв`язку з чим подальше застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (420400,00 грн. є невиправданим та занадто суворим, в зв`язку з цим достатні наявні правові підстави для зміни запобіжного заходу ОСОБА_9 у вигляді застави на особисте зобов`язання.

Обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та їх захисники ОСОБА_11 ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 підтримали подані клопотання та просили їх задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 та представник потерпілого ОСОБА_16 заперечували проти задоволення поданих клопотань про зміну запобіжних заходів, вважаючи їх необґрунтованими, а ризики такими, що не перестали існувати.

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Щодо можливості призначення судового розгляду.

Під час підготовчого судового провадження прокурор вважав, що відсутні підстави для прийняття будь-якого з рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 КПК, та пропонував призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні. Захисники та обвинувачені, представник потерпілого не заперечували проти призначення судового розгляду.

Відповідно до статті 316 КПК, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду. Судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.

З`ясувавши позиції учасників судового провадження, суд вважає можливим призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні, з огляду на таке:

1) угод про примирення або визнання винуватості в даному провадженні на теперішній час немає;

2) обвинувальний актвідповідає вимогамстатті 291КПК тавідсутні підставидля йогоповернення прокуророві(судомпостановлена ухвалавід 08.07.2021 зокрема про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_13 (захисника ОСОБА_9 ) про повернення обвинувального акту прокурору), копії обвинувального акту та додатків до нього вручені обвинуваченим та їх захисникам;

3) ухвалою ВАКС від 08.07.2021 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_11 (захисника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ) про закриття кримінального провадження, задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 та ОСОБА_15 (захисника ОСОБА_10 ) про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, та звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження від 18.11.2017 за №42017000000004330 в частині обвинувачення:

ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК України;

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК України.

Інші підстави, передбачені КПК для закриття кримінального провадження, на теперішній час відсутні.

4) Ухвалою ВАКС від 25.07.2021 постановлено звернутися до Апеляційної палати ВАКС з поданням для вирішення питання про направлення до іншого суду кримінального провадження від 18.11.2017 за №42017000000004330, проте ухвалою Апеляційної палати ВАКС від 07.06.2021 відмовлено в задоволенні такого подання.

Отже, відповідно до статті 33-1 КПК та пункту 20-2 розділу ХІ КПК дане кримінальне провадження підсудне ВАКС.

3.2. Щодо клопотання представника потерпілого про витребування документів.

Відповідно до частини 2 статті 315 КПК з метою підготовки до судового розгляду суд розглядає клопотання учасників судового провадження, в тому числі про витребування певних речей чи документів.

За пунктом 19 частини 1 статті 3 КПК, до сторони обвинувачення кримінального провадження зокрема належить потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1, 2, 6 статті 22 КПК, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом… Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Стаття 56 КПК визначає права потерпілого, за якими він зокрема має право протягом кримінального провадження подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду (пункт 3 частини 1) та під час судового провадження в будь-якій інстанції брати участь у безпосередній перевірці доказів (пункт 3 частина 3).

В даному випадку представником потерпілого зазначено про розгляд господарським судом міста Києва справи №910/16737/18 за позовом Міністерства оборони України до ТОВ «РІСТ» (згодом ТОВ «Контейт») та про відсутність «правових механізмівотримати самотужки» висновок експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №19-2997 від 11.08.2020, який, на його думку, має значення для з`ясування обставин кримінального провадження, зокрема для встановлення розміру збитків.

Однак, статтею 42 Господарського процесуального кодексу України (ГПКУ) визначено, що учасники справи мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

Статтею 104 ГПКУ визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Також статтею 86 ГПКУ встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведене, суд вважає необґрунтованими твердження представника потерпілого ОСОБА_16 щодо неможливості самостійного вжиття належних заходів для отримання будь-яких матеріалів справи №910/16737/18 (зокрема й наявного в ній висновку експерта) та відтак не вбачає підстав для його витребування.

3.3. Щодо клопотань про повернення та про залишення цивільного позову без руху, та питання прийняття цивільного позову до розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 61 КПК, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, …яким кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка (який) в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила (пред`явив) цивільний позов. Права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Згідно з частиною 2 статті 127 КПК, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

За частинами 1, 4, 5 статті 128 КПК, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння… Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частиною 3 статті 175 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК) встановлено низку вимог до змісту позовної заяви, недотримання яких може бути підставою для залишення позовної заяви без руху або її повернення згідно із статтею 185 ЦПК.

Проте такі вимоги мають застосовуватися із урахуванням специфіки кримінального провадження та не суперечити засадам кримінального судочинства.

Одночасний розгляд судом обвинувального акту й цивільного позову, для мети доказування має ряд особливостей, які посилюють захист прав громадян та законних інтересів юридичних осіб, що зазнали шкоди від кримінального правопорушення, й сприяють більш швидкому та повному її відшкодуванню. Головний обов`язок держави полягає в утвердженні та забезпеченні прав і свобод людини, тому діяльність осіб, які здійснюють кримінальні провадження, має бути спрямована на реальне забезпечення права і законних інтересів учасників цього провадження, і насамперед потерпілого (цивільного позивача).

Статтею 91 КПК визначено, що, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид та розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди є обставинами, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

На відміну від цивільного судочинства, в якому обов`язок доказування обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на неї (частина 1 статті 81 ЦПК), у кримінальному провадженні доказування зазначених обставин, у тому числі, особи, яка завдала шкоди кримінальним правопорушенням, її винуватості, виду завданої кримінальним правопорушенням шкоди (майнова, моральна, фізична) та її розміру (якщо шкода має або набула характеру майнової) покладається на слідчого та прокурора (стаття 92 КПК), які наділені відповідними повноваженнями для його здійснення.

Відповідно, зазначені вище відомості містяться в обвинувальному акті та матеріалах кримінального провадження, зібраних стороною обвинувачення, та відомі суду, який розглядає вказаний обвинувальний акт по суті. Крім того, винуватість тієї чи іншої особи встановлюється за результатами розгляду обвинувального акту по суті у вироку суду і не завжди може бути достеменно відома потерпілому (цивільному позивачу) на момент звернення з цивільним позовом (але в будь-якому випадку до початку судового розгляду).

Викладене свідчить про формальний характер дотримання цивільним позивачем вимог щодо форми і змісту цивільного позову у кримінальному провадженні. Цивільний позивач наділений правом брати участь у доказуванні підстав та розміру цивільного позову за допомогою подання органові, що веде провадження, відповідних доказів, брати участь у слідчих (розшукових) діях, пов`язаних із встановленням характеру та розміру заподіяної шкоди, брати участь у безпосередній перевірці відповідних доказів тощо, оскільки він зацікавлений у відшкодуванні завданої йому кримінальним правопорушенням шкоди, що стимулює його брати активну участь у доказуванні підстав та розміру пред`явленого цивільного позову. Проте таке не є його обов`язком.

Тобто вимоги статті 175 ЦПК щодо форми та змісту позовної заяви в кримінальному провадженні застосовуються в обмеженому вигляді з урахуванням перерозподілу тягаря доказування, змісту предметів доказування у кримінальному та цивільному провадженні за позовом про відшкодування шкоди, завданої злочином.

Правові наслідки недотримання вказаних вимог, передбачені статтею 185 ЦПК, у вигляді залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви, можуть бути застосовані судом у кримінальному провадженні лише у разі, якщо такі недоліки унеможливлюють або суттєво перешкоджають розгляду цивільного позову по суті із прийняттям одного з рішень, передбачених статтею 129 КПК.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість клопотань захисника ОСОБА_17 про повернення та про залишення без руху цивільного позову Міністерства оборони України й клопотання захисника ОСОБА_20 про залишення без руху цивільного позову Міністерства оборони України, та про можливість прийняття до розгляду цивільного позову потерпілого - Міністерства оборони України - до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, внаслідок відсутності формальних підстав невідповідності даного позову вимогам процесуального законодавства.

3.4. Щодо поданих захисниками скарг і заперечень.

Підготовче судове провадження є обов`язковою самостійною стадією кримінального процесу, єдиною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні.

Виходячи зі змісту частини 3 статті 314 та статті 315 КПК під час підготовчого судового провадження суд має право прийняти обмежене коло рішень та вирішити питання, необхідних виключно для призначення судового розгляду у кримінальному провадженні.

Вичерпний перелік рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, наведений у частині 1 статті 303 КПК,а зачастиною 2статті 303КПК, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Також частинами 1, 2 статті 309 КПК визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, а за частиною 3 статті 309 КПК, скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Наведені норми частини 2 статті 303КПК та частини 3статті 309КПК не містять імперативних вимог щодо обов`язкового розгляду по суті будь-яких скарг чи заперечень під час підготовчого провадження, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбачених статтями 314-316 КПК, на що зокрема вказує використане законодавцем формулювання «можуть бути предметом розгляду», а не «розглядаються» чи «підлягають розгляду» тощо, «можуть бути подані», а також пряме відсилання до правил статей 314-316 КПК.

Суд не вправі оцінювати на стадії підготовчого провадження процесуальні рішення, дії чи бездіяльність органу досудового розслідування та слідчого судді, оскільки відповідно до статей 314-316 КПК з`ясування таких обставин виходить за межі компетенції суду на цій стадії та суд позбавлений можливості дослідити докази, що стосуються прийнятих процесуальних рішень і дій детективів та прокурорів, слідчих суддів, підстави яких можуть бути досліджені лише під час судового розгляду.

Така правова позиція викладена як висновки щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 в справі №273/1053/17 та від 02.06.2020 в справі №369/9525/17, які враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у редакції від 02.06.2016 та частини 6 статті 368 КПК.

Крім того, оцінка судомпід часпідготовчого судовогопровадження законностіта обґрунтованостіпроведених підчас досудовогорозслідування процесуальнихдій таприйнятих рішеньслідчого (детектива)чи прокурора,слідчого судді,виключно напідставі доводіводнієї сторониможе порушитипринцип змагальностісторін тасвободи вподанні нимисуду своїхдоказів іу доведенніперед судомїх переконливості,зміст якогоза частинами1,2статті 22КПК полягаєу самостійномуобстоюванні стороноюобвинувачення істороною захистуїхніх правовихпозицій,прав,свобод ізаконних інтересівзасобами,передбаченими цимкодексом,та рівнихправ сторін кримінального провадження на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим кодексом.

Також щодо ухвал слідчих суддів необхідно зазначити, що Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово (наприклад, в пункті 40 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» - заява №3236/03) зазначав, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

За частинами 1 і 2 статті 23 КПК, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відтак судвважає необхіднимдолучити доматеріалів даноїсправи скаргизахисників надії детективіві прокурора тазаперечення на ухвали слідчих суддів, проте оцінка наведених у них доводів можлива лише на стадії судового розгляду.

3.5. Щодо клопотань захисників про зміну запобіжних заходів.

Згідно з частиною 3 статті 315 КПК, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 04.08.2020 в справі №991/6430/20 встановлено обґрунтованість підозри та існування ризиків, що підозрюваний ОСОБА_6 може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3 статті 177 КПК, тобто переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, та застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 2102000,00 грн. Також на обвинуваченого ОСОБА_6 було покладено ряд обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК, строк дії яких продовжувався до 25.03.2021.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 03.08.2020 в справі № 991/6431/20 встановлено обґрунтованість підозри та існування ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3 статті 177 КПК, тобто переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, та застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 1261200,00 грн. Також на обвинуваченого ОСОБА_7 було покладено ряд обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК, строк дії яких продовжувався до 25.03.2021.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 03.08.2020 в справі №991/6432/20 було встановлено обґрунтованість підозри та існування ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_8 може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3 статті 177 КПК, тобто переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, та застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 2102000,00 грн. Також на обвинуваченого ОСОБА_8 було покладено ряд обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК, строк дії яких продовжувався до 02.10.2020. Ухвалою АП ВАКС від 14.08.2020 скасовано ухвалу слідчого судді від 03.08.2020 в частині визначення розміру застави 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб і постановлено в цій частині нову ухвалу, якою визначено розмір застави 690 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - 1450380 грн.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 03.08.2020 в справі №991/6433/20 встановлено обґрунтованість підозри та існування ризиків того,що підозрюваний ОСОБА_9 може вчинити дії, передбачені пунктами 1-4 частини 1 статті 177 КПК, тобто переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 420400,00 грн. Також на обвинуваченого ОСОБА_9 було покладено ряд обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК, строк дії яких продовжувався до 03.10.2020.

Згідно з статтею 2КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частини 7 статті 42 КПК, протягом усього часу з моменту набуття певною особою статусу підозрюваного чи обвинуваченого, на неї покладено певні процесуальні обов`язки, а саме: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.

За частиною 1 статті 176 КПК, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно з частиною 1 статті 177КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Також за статтею 178 КПК, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Разом з тим, обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

Відповідно до частини 1 статті 182КПК застава є одним із запобіжних заходів, який полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а саме постановою КМУ від 11.01.2012 №15) з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. За частиною 6 статті 182 КПК, підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави. За частиною 11 статті 182 КПК, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Згідно з частиною 1 статті 194КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За частиною 1 статті 201 КПК, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятоюстатті 194цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

При цьому за частиною 3 статті 201 КПК, до клопотання мають бути додані, зокрема, копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання, а за частиною 4 статті 201 КПК, клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 331 КПК, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Тобто обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий. При цьому підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення. Однак існування таких обставин повинно бути обґрунтовано належними доказами.

Також, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, судді слід мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Також практика Європейського суду з прав людини передбачає у разі належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, пом`якшувати умови обмеження прав та свобод людини, пов`язані зі застосуванням запобіжного заходу.

Дане кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового провадження та згодом перейде на стадію судового розгляду, метою якого відповідно до статті 17 КПК є встановлення судом поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначених в обвинувальному акті кримінальних правопорушеннях за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри, однак попри таке, оцінці судом підлягають наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» у справі №30671/04 від 23.01.2012 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Зокрема доказами на обґрунтування ризику можуть бути зокрема фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв`язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю.

Однією з обставин, яка має враховуватись судом при оцінці ризику переховування, є суворість покарання, яке загрожує особі у випадку визнання її винною. Як неодноразово зазначав Європейський суд у своїх рішеннях, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 191 КК, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, належить до особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень, відповідальність за вчинення якого передбачає можливість покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для обвинувачених переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Оцінивши доводи, наведені у клопотаннях захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_12 щодо зменшення або відсутності ризиків, визначених ухвалами слідчих суддів, суд вважає їх необґрунтованими, зокрема внаслідок відсутності належних аргументів щодо можливості зменшення розміру застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. При цьому суд не може взяти до уваги посилання захисників на укладення договорів позики, так як жодних доказів неможливості сплати боргу у встановлений сторонами термін до суду не було надано, як і не було надано доказів реальності укладення відповідних договорів, тим більше, що внесення застави було правом заставодавців, яке не обумовлювалося ні строком дії застави, ні обов`язком держави повернути її на їх першу вимогу.

Оцінивши доводи клопотання захисника ОСОБА_13 про зміну раніше обраного запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, суд вважає недоведеним факт того, що ризики передбачені пунктами 1-4 частини 1 статті 177 КПК на теперішній час не зменшились і не перестали існувати, а відтак наявність ризиків у своїй сукупності вказують на необхідність застосування запобіжного заходу, що є більш жорстким, аніж особисте зобов`язання. При цьому суд наголошує, що належне виконання ОСОБА_9 покладених на нього запобіжним заходом обов`язків не може бути підставою для зміни чи скасування такого запобіжного заходу, й, більш того, сумлінне виконання обвинуваченим ОСОБА_9 обов`язків свідчить про його дієвість.

Керуючись статтями 314-316, 369, 372, 532 КПК, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Призначити на 27липня 2021року о17.00 в приміщенні Вищого антикорупційного суду (місто Київ, проспект Перемоги, 41) у відкритому судовому засіданні судовий розгляд колегією суддів ВАКС кримінального провадження від 18.11.2017 №42017000000004330 щодо обвинувачення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 .

2. Відмовити в задоволенні клопотання представника потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_16 про витребування з Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції висновку експерта №19-2997 від 11.08.2020.

3. Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_17 про повернення цивільного позову Міністерства оборони України.

4. Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_17 про залишення без руху цивільного позову Міністерства оборони України.

5. Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_20 про залишення без руху цивільного позову Міністерства оборони України.

6. Прийняти до розгляду у даному кримінальному провадженні цивільний позов потерпілого - Міністерства оборони України - до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

7. Долучити до матеріалів даної справи скарги, подані на підставі частини 2 статті 303 КПК, та заперечення, подані на підставі частини 3 статті 309 КПК, з оцінкою наведених в них доводів під час судового розгляду, а саме:

- скаргу захисника ОСОБА_11 на постанову Генерального прокурора від 28.09.2020 про продовження строку досудового розслідування;

- скаргу захисника ОСОБА_11 на повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 30.07.2020;

- скаргу захисника ОСОБА_20 на постанову заступника Генерального прокурора ОСОБА_23 від 24.11.2017 про визначення підслідності;

- скаргу захисника ОСОБА_18 на постанову детектива НАБУ ОСОБА_24 від 16.12.2019 про залучення спеціаліста для проведення окремих процесуальних дій;

- скаргу захисника ОСОБА_18 на дії детектива НАБУ ОСОБА_25 щодо проведення дослідження в якості спеціаліста на підстави постанови детектива НАБУ ОСОБА_24 про залучення спеціаліста та у складанні довідки від 21.01.2020 за результатами дослідження матеріалів досудового розслідування;

- скаргу захисника ОСОБА_18 на постанови прокурора ОСОБА_26 від 01.08.2019 про зміну правової кваліфікації правопорушення та від 01.10.2019 про об`єднання матеріалів досудових розслідувань;

- скаргу захисника ОСОБА_18 на дії прокурора ОСОБА_26 щодо тимчасових доступів до речей і документів на підставі ухвал слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва, доручення в порядку статей 36, 41 КПК від 21.05.2019, направлення запиту у порядку статті 93 КПК від 16.07.2019, направлення листів до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів;

- заперечення захисника ОСОБА_18 на ухвали слідчих суддів Заводського районного суду міста Миколаєва.

8. Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 про зміну застосованого до ОСОБА_6 згідно з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.08.2020 в справі №991/6430/20 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 2102000,00 грн., на запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

9. Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 про зміну застосованого до ОСОБА_7 згідно з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.08.2020 в справі №991/6431/20 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 1261200,00 грн., на запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

10. Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_12 про зміну застосованого до ОСОБА_8 згідно з ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14.08.2020 в справі №991/6432/20 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 690 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 1450380, 00 грн., на запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

11. Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_13 про зміну застосованого до ОСОБА_9 згідно з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.08.2020 в справі №991/6433/20 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 420400,00 грн., на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 27.07.2021 у приміщенні Вищого антикорупційного суду.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3