Документ № 98588496

Справа № 991/4619/21

Провадження1-кс/991/4683/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі:

слідчого судді Олійник О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Сташака Я.В.,

представника власника майна Галишина С.О.,

детектива Гуменного О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Стиранки Михайла Богдановича, подане в інтересах ТОВ «Прикарпатзахідтранс», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000752 від 03.11.2017,

В С Т А Н О В И В :

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката Стиранки М.Б. від 09.07.2021, подане в інтересах власника майна - ТОВ «Прикарпатзахідтранс» в порядку ст. 174 КПК України, про скасування арешту майна.

Обставини, на які посилається особа, яка подала клопотання

Представник власника майна ТОВ «Прикарпатзахідтранс» - адвокат Стиранка М.Б. посилається на те, що у кримінальному провадженні № 52017000000000752 від 03.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 368 КК України, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.07.2019 у справі №760/21232/19 (провадження 1-кс/760/11256/19) накладено арешт у вигляді заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна, зокрема нежитлові приміщення, будівлі, споруди та технологічні об`єкти та лінійні ділянки, які безпосередньо задіяні в забезпеченні виробничої діяльності нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок», які перебували у власності ТОВ «Прикарпатзахідтранс».

Представник вважає, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на перелічене в ухвалі Солом`янського районного суду м. Києва від 25.07.2019 майно, відпала потреба, та наводить такі доводи.

Накладаючи арешт 25.07.2019, слідчий суддя виходив з того, що, за версією органу досудового розслідування, зазначені в клопотанні об`єкти передані у власність підприємства ТОВ «ПрикарпатЗахідтранс» як правонаступника «ДП «ПрикарпатЗахідтранс» кримінально-протиправним шляхом та були безпосереднім предметом цих кримінально-протиправних дій. За таких обставин слідчий суддя вбачав наявність достатніх підстав для накладення арешту та вказане майно з метою забезпечення збереження речових доказів. Разом із тим ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.02.2021 у справі № 991/1285/21 (провадження №1-кс/991/1314/21) у кримінальному провадженні № 52017000000000752 накладено арешт на майно шляхом заборони розпорядження, відчуження та користування об`єктами нерухомого майна, будівлями, спорудами, технологічними об`єктами та лінійними ділянками, які безпосередньо задіяні у забезпеченні виробничої діяльності технологічного комплексу розташованої на території України частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок», згідно з переліком, вказаним у пункті 2 резолютивної частини цієї ухвали слідчого судді. Цією ж ухвалою вирішено передати арештоване майно в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, та до моменту фактичної передачі майна, зазначеного в п.2 ухвали, в управління визначеним за результатами конкурсу юридичній особі або фізичній особі-підприємцю встановлено порядок зберігання такого майна шляхом передачі на відповідальне зберігання Акціонерному товариству «Укртранснафта».

Адвокат зазначає, що майно, на яке накладено арешт ухвалою слідчого судді від 25.07.2019, повністю охоплюється переліком майна, на яке накладено арешт ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.02.2021. Тобто фактично ухвалою слідчого судді ВАКС повторно накладено арешт на те ж саме майно, на яке вже було накладено арешт у 2019 році. Для підтвердження своєї позиції представник навів відомості про те майно, на яке накладено арешт на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.07.2019 з вказівкою на наявність такого майна і в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.02.2021.

Вказана ухвала від 25.07.2019 не скасована, а вжиті нею заходи забезпечення кримінального провадження як станом на 23.02.2021 (день постановлення ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду), так і на даний час, є чинними.

На думку адвоката, норми ч. 2 та абз. 2 ч. 3, ч. 7 ст. 170 КПК України, які передбачають, що в разі арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів, арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства, і що в такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил КПК України, не передбачають, як у даному випадку, повторне накладення арешту на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до цього ж акту законодавства - КПК України, і в тому ж самому кримінальному провадженні.

У зв`язку із цим представник вважає, що на час подання клопотання про скасування арешту майна мета арешту - забезпечення збереження речових доказів, що була підставою для звернення прокурора з клопотанням про накладення арешту 25.07.2019, повторно досягнута в цьому ж кримінальному провадженні 23.02.2021. І посилаючись на існування ухвали від 23.02.2021, якою повторно арештоване майно, на яке раніше вже накладено арешт, представник стверджує, що в подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.07.2019, відпала потреба.

Адвокат стверджує, що жодною нормою КПК України не передбачена правова підстава одночасного існування кількох ухвал про накладення арешту на одне й те ж саме майно в межах одного кримінального провадження, що суперечить завданню кримінального провадження та засаді законності. За умови існування двох ухвал слідчих суддів про накладення арешту на одне й теж майно, в одному й тому ж кримінальному провадженні, адвокат вважає, що необхідно скасувати арешт, накладений саме ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.07.2019 оскільки: перелік арештованого майна в ухвалі ВАКС від 23.02.2021 є більшим; ухвалою ВАКС від 23.02.2021 заборонено ТОВ «Прикарпатзахідтранс» користуватися арештованим майном, тоді як ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 25.07.2019 в частині заборони користування майном в задоволення клопотання відмовлено.

Представник, посилаючись на норми ст. 41 Конституції України, ст. 17 Загальної декларації прав людини (1948), статтю 1 Протоколу № 1 (1952 р.) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), зазначає про те, що накладення арешту на майно ТОВ «Прикарпатзахідтранс» є втручанням у право власності останнього, незаконним обмеженням його у володінні, розпорядженні та користуванні своєю власністю, а також що арешт не відповідає вимогам справедливого балансу між правами власника майна та загальним суспільним інтересом.

У клопотанні адвокат Стиранка М.Б. просить скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.07.2019 у справі № 760/21232/19 (провадження 1-кс/760/11256/19).

Позиція учасників провадження

Представник власника майна - адвокат Галишин С.О. підтримав клопотання, посилаючись на наведені в ньому обставини, і наполягав на його обґрунтованості і наявності підстав для задоволення заявлених вимог.

Детектив Гуменний О.В. заперечив проти задоволення клопотання. Вказав на те, що представники ТОВ «Прикарпатзахідтранс» не повідомили, чим власнику майна заважає ухвала Солом`янського районного суду м. Києва. Пояснив, що у кримінальному провадженні № 52017000000000752 потреба в арешті, накладеному на нерухоме майно ТОВ «Прикарпатзахідтранс» ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва, не відпала. Вважає, що не можна ототожнювати необхідність заходу забезпечення кримінального провадження із наявністю конкретної ухвали про арешт. Вказана ухвала від 25.07.2019 забороняє лише відчуження майна; вона була звернута до виконання та під час виконавчого провадження внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для унеможливлення відчуження відповідних об`єктів, що підтверджується інформацією з цього реєстру від 19.07.2021. Натомість ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.02.2021 передбачає заборону розпорядження, відчуження та користування майном, передачу цього майна в управління АРМА та більш широкий перелік майна, ніж зазначено в ухвалі від 25.07.2019, - нерухоме майно та рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, однак задіяне в забезпеченні виробничої діяльності технологічного комплексу. Відомості про арешт майна на підставі ухвали від 23.02.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не було потреби вносити, так як в ньому вже є дані про арешт нерухомого майна на підставі ухвали від 25.07.2019; а дані про рухоме майно, яке додалося до переліку арештованого на підставі ухвали ВАКС, вносити немає необхідності.

Установлені слідчим суддею обставини, оцінка і мотиви слідчого судді

Абзацом другим ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За змістом ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України, при цьому сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що визначені КПК України.

Мотивуючи подане клопотання, представник ТОВ «Прикарпатзахідтранс» зазначає, що в застосуванні арешту майна, застосованого ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.07.2019, відпала потреба, тому слідчий суддя вирішує питання щодо наявності заявленої підстави для скасування арешту.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.07.2019 у справі № 760/21232/19, провадження № 1-кс/760/11256/19, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000752 від 03.11.2017, задоволено частково клопотання детектива Національного бюро Гуменного О.В. про арешт майна та накладений арешт у вигляді заборони відчуження, на об`єкти нерухомого майна зокрема нежитлові приміщення, будівлі, споруди та технологічні об`єкти та лінійні ділянки, які безпосередньо задіяні у забезпеченні виробничої діяльності нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок», які перебували у власності та у повному господарському віданні (володінні) ТОВ «Прикарпатзахідтранс». Арешт був накладений на перелічене в ухвалі майно з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки в судовому засіданні було доведено існування сукупності розумних підстав і підозр вважати, що це майно є об`єктом кримінально протиправних дій та набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

За заявою детектива Гуменного О.В. було здійснене примусове виконання ухвали слідчого судді від 25.07.2019 у виконавчому провадженні № 59694930, в якому була винесена постанова державного виконавця від 01.08.2019 про арешт майна боржника. На підставі зазначеної постанови державного виконавця у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були внесені записи про реєстрацію обтяжень на майно ТОВ «Прикарпатзахідтранс», про що вказано в розділі «Актуальна інформація зі спеціального розділу» Реєстру.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.02.2021 у справі № 991/1285/21, провадження №1-кс/991/1314/21, задоволено клопотання прокурора - начальника третього відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Кричуна В.В. про арешт майна у кримінальному провадженні № 52017000000000752 від 03.11.2017 та накладено арешт на майно шляхом заборони розпорядження, відчуження та користування об`єктами нерухомого майна, будівлями, спорудами, технологічними об`єктами та лінійними ділянками, які безпосередньо задіяні у забезпеченні виробничої діяльності технологічного комплексу розташованої на території України частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок», згідно з переліком, вказаним у пункті 2 резолютивної частини цієї ухвали. Також арештоване майно вирішено передати Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, в управління шляхом передачі в управління за договором на підставі, у порядку та на умовах, визначених статтями 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів». До моменту фактичної передачі майна в управління визначеним за результатами проведеного АРМА конкурсу юридичній особі або фізичній особі-підприємцю визначено порядок зберігання такого майна шляхом передачі на відповідальне зберігання АТ «Укртранснафта». Арешт накладено з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), так як вказане майно є об`єктом кримінально протиправних дій. Застосування арешту необхідне для недопущення його пошкодження та знищення.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.03.2021 (провадження № 11-слідчого судді/991/194/21) апеляційна скарга адвоката Галишина С.О. в інтересах ТОВ «Прикарпатзахідтранс» залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді від 23.02.2021 - без змін.

Отже, встановлено, що обома ухвалами слідчих суддів від 25.07.2019 і від 23.02.2021 арешт на майно у кримінальному провадженні № 52017000000000752 від 03.11.2017 був накладений з метою забезпечення збереження речових доказів, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. При цьому з норм п. 8 ч. 2 ст. 40, ст. 92-94 КПК України вбачається, що вирішення питання про віднесення матеріальних об`єктів до речових доказів належить до повноважень слідчого.

У кримінальному провадженні, внесеному до ЄДРДР № 52017000000000752 від 03.11.2017 за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 368 КК України, спільна слідча група детективів Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України та старших слідчих в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України здійснює досудове розслідування щодо обставин заволодіння майном (основними засобами), яке протиправно не було передано у власність держави України в особі Фонду державного майна України, зокрема будівлями, спорудами, лінійною частиною та технологічними об`єктами, та іншими основними засобами частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок». Це майно як об`єкт кримінально протиправних дій визнане речовим доказом у кримінальному провадженні № 52017000000000752 від 03.11.2017 постановою детектива Національного бюро Гуменного О.В. від 23.07.2019 (щодо майна, вказаного в ухвалі слідчого судді від 25.07.2019) та постановою детектива Національного бюро Данилюка В.В. від 16.02.2021 (щодо майна, арештованого ухвалою слідчого судді від 23.02.2021).

У ч. 1 ст. 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 52017000000000752 від 03.11.2017 за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 368 КК України, згідно з наданим детективом витягом з ЄРДР від 14.07.2021, триває, що безумовно свідчить про те, що потреба в арешті майна, щодо якого є підстави вважати, що воно було об`єктом кримінально протиправних дій, набуте внаслідок вчинення кримінального правопорушення, та за правилами ч. 9 ст. 100 КПК України за наслідками кримінального провадження може підлягати поверненню власнику (державі Україна), не відпала і застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є необхідним для збереження цього майна та запобігання його відчуженню, пошкодженню та знищенню.

Правила абзацу другого ч. 1 ст. 174 КПК України покладають на власника або володільця майна, які звертаються із клопотанням про скасування арешту майна до слідчого судді, обов`язок довести, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, наслідком чого має стати повернення майна власнику.

Це означає, що для встановлення вказаного факту необхідним є підтвердити, що щодо певного майна, на яке накладено арешт, встановлені (з`ясовані) такі обставини, що виключають необхідність у подальшому застосуванні заходів забезпечення щодо такого майна.

Однак в даному випадку представник ТОВ «Прикарпатзахідтранс» порушує питання про скасування арешту на майно, який накладений конкретною ухвалою слідчого судді від 25.07.2019, що не може мати для інтересів власника майна будь-якого практичного і правового значення, адже на це ж саме майно у кримінальному провадженні накладено арешт із ширшим колом заборон ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.02.2021.

Слідчий суддя вважає, що норми глави 17 КПК України щодо арешту майна спрямовані на регулювання питання щодо необхідності вжиття заходів забезпечення в цілому щодо конкретного майна у рамках кримінального провадження, незалежно від кількісті судових рішень, якими накладено на нього арешт. Розгляд і вирішення питання про скасування арешту, застосованого одним із кількох судових рішень, які передбачають такий захід забезпечення щодо одного і того ж майна, не матиме своїм наслідком припинення дії встановлених щодо такого майна заборон в цілому і, як наслідок, не відповідатиме завданню кримінального провадження з точки зору охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження (володільця, власника майна).

Посилання представника ТОВ «Прикарпатзахідтранс» на те, що норми абз. 2 ч. 3, ч. 7 ст. 170 КПК України не передбачає можливість прийняття двох рішень про накладення арешту на одне і те саме майно на підставі КПК України в межах одного кримінального провадження, слідчий суддя вважає безпідставними.

Так, у абз. 2 ч. 3, ч. 7 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу. З наведених норм вбачається, що вони спрямовані на вирішення питання про співвідношення арештів майна, які накладені відповідно до правил КПК України і до правил інших актів законодавства, шляхом надання пріоритету у виконанні судових рішень про накладення арешту, постановлених слідчим суддею, судом за правилами КПК України. Тобто вказана частина ст. 170 КПК України, або інші норми КПК України щодо арешту майна, не встановлюють жодних обмежень щодо можливості постановлення кількох судових рішень про арешт майна відповідно до норм КПК України, у тому числі в межах одного кримінального провадження, так як із часом органом досудового розслідування можуть бути встановлені нові обставини, що впливають на необхідність зміни способу арешту майна в з точки зору його посилення встановлених раніше обтяжень (заборон).

Отже, враховуючи те, що під час розгляду клопотання представник ТОВ «Прикарпатзахідтранс» не довів, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на об`єкти нерухомого майна зокрема нежитлові приміщення, будівлі, споруди та технологічні об`єкти та лінійні ділянки, які безпосередньо задіяні у забезпеченні виробничої діяльності нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок» (згідно із переліком, наведеним у резолютивній частині ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.07.2019 у справі № 760/21232/19 (провадження 1-кс/760/11256/19), слідчий суддя дійшла висновку, що клопотання про скасування арешту адвоката Стиранки М.Б. задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 26, 170, 174, 309 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката Стиранки Михайла Богдановича, подане в інтересах ТОВ «Прикарпатзахідтранс», про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.07.2019 у справі № 760/21232/19 (провадження 1-кс/760/11256/19) у кримінальному провадженні № 52017000000000752 від 03.11.2017, залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О.В. Олійник