Документ № 98784559

Справа № 991/5047/21

Провадження 1-кс/991/5241/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року м.Київ

Суддя Вищого антикорупційного суду Широка Катерина Юріївна,

за участю секретаря судового засідання Севрюк К. А.,

детектива НАБУ Пачевського В. В.,

особи, яка бере участь у кримінальному провадженні адвоката Парфила І. В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні заяву детектива Національного антикорупційного бюро України (НАБУ, Національне бюро) Пачевського В. В. про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду Хамзіна Т. Р. від розгляду клопотання адвоката Парфила І. В., в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна. Суд

ВСТАНОВИВ

Суть питання

1.29 липня 2021 року до судді Вищого антикорупційного суду (далі також - суд) надійшли матеріали судової справи про відвід, що містили диск із усною заявою детектива НАБУ Пачевського В. В. (заявника), яку підтримав прокурор САП Броневицький С. С., що брав участь у судовому засіданні, про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду Хамзіна Т. Р. від розгляду клопотання адвоката Парфила І. В., в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна (справа № 991/5047/21).

2.Судовий розгляд заяви про відвід було призначено на 04.08.2021 року.

3.Заявник зазначив, що у нього є сумніви в неупередженості судді Хамзіна Т. Р., та що є підстави вважати, що він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження. Він звернув увагу на те, що у провадженні судді перебувало дві судові справи про скасування арешту майна з грошових коштів на банківському рахунку, нерухомого майна та автомобіля, що було накладено іншим слідчим суддею. При розгляді першої справи (скасування арешту грошових коштів), слідчий суддя не врахував практику Вищого антикорупційного суду, у якій за аналогічних підстав слідчі судді відмовляли у задоволенні клопотання про арешт майна. Таке клопотання про скасування арешту майна з аналогічних підстав розглядав інший слідчий суддя, і він відмовив у задоволенні цього клопотання, а слідчий суддя Хамзін Т. Р. задовольнив клопотання та скасував арешт майна. Одразу після цього розглядалося наступне клопотання про скасування арешту, і сторона обвинувачення попросила перенести судове засідання з метою ознайомлення з текстом судового рішення по першій справі; проте, слідчий суддя відхилив таке клопотання про перенесення. Його рішення, на думку заявника, йде у розріз із практикою інших слідчих суддів, та у нього вже сформована думка щодо фактичного розгляду справи. Він додав копію ухвали іншого слідчого судді Вищого антикорупційного суду про відмову у задоволенні клопотань про скасування арешту майна.

4.При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні (ч. 3 ст. 81 КПК України). При цьому, розгляду питання про відвід не перешкоджає відсутність особи, питання про відвід якої вирішується. Суддя Хамзін Т. Р. не з`явився у судове засідання, в якому розглядалася заява про його відвід, хоча був повідомлений належним чином. На запит суду він надав матеріали по справі № 991/5047/21. Адвокат Парфило І. В. додав копію судового рішення Хамзіна Т. Р. про скасування арешту майна. Він пояснив обставини щодо накладення арешту майна, зокрема, що через зміну кваліфікації злочину змінилося покарання за злочин, у якому підозрюється ОСОБА_1 , яке тепер не включає конфіскацію майна. Тому, потреба у накладенні арешту майна відпала, і сторона захисту звернулася із клопотанням про скасування арешту майна. Він зазначив, що відвід, на його думку, є необґрунтованим, а рішення інших слідчих суддів не мають преюдиціального значення у кримінальному провадженні.

Встановлені обставини

5.В розпорядженні суду міститься усна заява детектива НАБУ Пачевського В. В. про відвід. Із неї можливо встановити, що заявник просить відвести слідчого суддю від розгляду клопотання про скасування арешту майна з підстав його можливої заінтересованості в результаті провадження та через сумніви у його неупередженості, що полягає у наперед сформованій позиції слідчого судді до справи, необґрунтовану відмову у клопотанні про відкладення судового розгляду, та прийняття рішення, що відрізняється від прийнятого іншим слідчим суддею цього ж суду раніше по клопотанню з аналогічними доводами.

6.Із наданих слідчим суддею для огляду матеріалів справи № 991/5047/21 можливо встановити, що у провадженні слідчого судді Хамзіна Т. Р. перебуває клопотання адвоката Парфила І. В., в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12014000000000496 від 05.11.2014 року. Під час судового засідання сторона обвинувачення попросила відкласти судовий розгляд клопотання, оскільки хотіла ознайомитися із текстом рішення по попередньому клопотанню про скасування арешту майна для подачі доказів, що спростовують доводи сторони захисту.

7.Проаналізувавши заяву про відвід, суд вважає, що необхідно відмовити у задоволенні заяви про відвід слідчого судді, оскільки він є необґрунтованим, з таких підстав.

Мотивація суду

8.Пункт 4 частини 1 статті 75 КПК України передбачає, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. Пункт 3 частини 1 статті 75 КПК України передбачає, що суддя також не може брати участь у кримінальному провадженні, якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження. Далі, встановлюються підстави для такого відводу.

9.З метою дотримання загальновизнаних інституційних гарантій правосуддя таких як незалежність і безсторонність суду, усунення судді відбувається через самовідвід (самоусунення) або на підставі заяви про відвід, поданої особою, що бере участь у кримінальному провадженні.

10.Відповідно до частини 3-5 статті 80 КПК України, заява про відвід може бути заявлена як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження; заява про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу; заява про відвід під час судового провадження подається до початку судового розгляду; відвід повинен бути вмотивованим.

11.Суд зазначає, що відвід судді було заявлено усно, під час судового провадження у засіданні. Доцільно дослідити цю заяву на предмет вмотивованості.

12.Відповідно до частини 1 статті 81 КПК України, у разі заявлення відводу слідчому судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду.

13.Аргументація заявника зазначена у пункті 3 цієї ухвали. Окрім вказаної в цьому пункті аргументації, заява про відвід не містить інших аргументів, а також доказів на підтвердження інших фактів, окрім як тих, що зазначені у заяві. Таким чином, суд вбачає дві підстави для відводу, на які посилається заявник, - можлива упередженість слідчого судді та можлива заінтересованість у результатах провадження.

14.Суд не погоджується з доводами заявника. Оскільки кримінальне процесуальне законодавство висуває загальні вимоги до вмотивованості відводу, суд звертається до інших джерел права, які визнані в Україні, для більш детального аналізу. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди [України] застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Це положення узгоджується зі статтею 9 Конституції України, що встановлює примат (пріоритет) міжнародного права в Україні.

15.Суд керується сталою практикою ЄСПЛ в оцінці вмотивованості відводу, зокрема критеріями, що були чітко висвітлені у справі Mironenko та Martenko проти України (Рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року, заява № 4785/02, параграфи 66-71) та в основоположних справах Wettstein проти Швейцарії (Рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року, заява № 33958/96, параграфи 42-44) та Kyprianou проти Кіпру (Рішення ЄСПЛ від 15 грудня 2005 року, заява № 73797, параграфи 119, 121). ЄСПЛ вказав, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

16.Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, і у цьому зв`язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення.

17.В даному випадку, основними підставами для відводу слідчого судді, на думку заявника, може бути сумнів в неупередженості судді та можлива заінтересованість у результатах провадження (п. 3, 4 ч. 1 ст. 75 КПК України).

18.Заявник вказує на те, що суддя Хамзін Т. Р. постановив рішення, що відрізняється від прийнятого іншим слідчим суддею цього ж суду раніше по клопотанню з аналогічними доводами; а також що той необґрунтовано відмовив у клопотанні про відкладення судового розгляду. Ці обставини самі по собі не вказують на упередженість судді. Суд не може оцінити обставини прийняття попередніх рішень щодо скасування арешту майна, та з наданих ухвал неможливо встановити чи подавалися до суду аналогічні докази; проте в будь-якому випадку ніщо не перешкоджає слідчому судді прийняти рішення, відмінне від рішення іншого слідчого судді, оскільки такі рішення, з урахуванням ч. 1 ст. 90 КПК України, не мають преюдиціального значення, бо не встановлюють порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Щодо відмови у відкладенні судового розгляду, суд звертає увагу на те, що прийняття такого рішення не вказує на те, що суддя виявляв упередженість до сторони обвинувачення. Твердження щодо упередженості із цих підстав суд розцінює як незгоду із рішенням судді, оскільки заявник не стверджує та не надає доказів на підтвердження того, що така відмова є проявом упередженості.

19.Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ч. 1 ст. 9 КПК України). Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України (ч. 1 ст. 22 КПК України). Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6 ст. 22 КПК України). Не оцінюючи мотивацію слідчого судді, результат розгляду клопотань, а також не оцінюючи їх на предмет законності та обґрунтованості, суд не бачить підстав для встановлення упередженості за суб`єктивним критерієм, оскільки заявник не вказує на конкретні дії чи поведінку судді, яка виявляє таку упередженість.

20.Слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК України). Разом із тим, доброчесність слідчого судді, суду та їхнє внутрішнє переконання презюмуються, та забезпечуються гарантією, що питання під час судового розгляду оцінюються всебічно, повно й неупереджено. З урахуванням цього, висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому (позиція викладена у п. 13 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року (справа № 761/16124/15-ц, провадження № 14-184цс20).

21.При оцінці підстав для відводу за об`єктивним критерієм, беруться до уваги видимі ознаки безсторонності (чи «об`єктивний спостерігач» має підстави висловлювати стурбованість щодо незалежності з огляду на обставини справи) та аспекти функціонального характеру (коли оцінюються ієрархічні чи інші зв`язки між суддею та іншими учасниками провадження, а також вид та ступінь зв`язків).

22.Суд критично ставиться до тверджень заявника. Усі твердження заявника стосуються незгоди із рішеннями слідчого судді (зокрема, коли заявник без посилання на конкретні порушення порядку розгляду клопотання вважає негативне рішення для органу досудового розслідування, який він представляє, видимою ознакою упередженості).

23.Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (принцип згадується у рішенні Великої Палати Європейського суду з прав людини у справі Brumarescu проти Румунії від 28 жовтня 1999 року, заява № 28342/95, параграф 61). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто «остаточності» рішення суду. Беручи до уваги те, що різні суб`єкти мають право звертатися із клопотаннями про скасування арешту, зазначаючи суду свої підстави та змінюючи або адаптуючи свої доводи з урахуванням наданих доказів (що зумовлено забезпеченням принципу диспозитивності та свободи у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України) цей принцип недоцільно застосовувати до порівняння двох ухвал слідчих суддів. До того ж, ця обставина сама по собі не вказує на упередженість слідчого судді, оскільки заявник не проводить причинно-наслідкового зв`язку між цією обставиною та можливою заінтересованістю слідчого судді у результаті розгляду, а також не вказує на видимі ознаки безсторонності.

24.Дослідивши матеріали заяви та доводи осіб, що беруть участь у кримінальному провадженні, суд дійшов висновку, що заявник не надав інформації щодо можливих видимих ознак неупередженості, які вбачаються зі стверджуваних обставин, а тому суд не може вважати такі сумніви об`єктивно виправданими. Тому, в неупередженості слідчого судді Хамзіна Т. Р. нема правомірних сумнівів, оскільки заява не вказує на факти, які дозволяють піддати сумніву безсторонність розгляду справи.

Керуючись статтями 35, 75, 81 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Заяву детектива НАБУ Пачевського В. В. про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду Хамзіна Т. Р. від розгляду клопотання адвоката Парфила І. В., в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна (справа № 991/5047/21) у кримінальному провадженні № 12014000000000496 від 05.11.2014 року - відхилити за невмотивованістю.

Ця ухвала не підлягає окремому оскарженню, а заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення по суті справи.

Суддя Широка К. Ю.