Документ № 98784563

Справа № 991/4823/21

Провадження № 11-сс/991/461/21

Слідчий суддя: Біцюк А. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2021 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:

головуючого судді - Калугіної І. О.,

суддів - Михайленка Д. Г., Семенникова О. Ю.,

секретар судового засідання - Лисиця Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката Мошкова Олега Борисовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 липня 2021 року про відмову в скасуванні повідомлення про підозру,

за участю:

захисників підозрюваного - адвокатів Мошкова О. Б., Кашарського Ф. В.

прокурора - Кохна В. О.,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного рішення та встановлені судом обставини

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, яке внесене 17 квітня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 52018000000000385.

21 квітня 2021 року детективом НАБУ Коцюбою О. П. в рамках зазначеного кримінального провадження ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Не погоджуючись із вказаним повідомленням, адвокат Мошков О. Б. подав до Вищого антикорупційного суду скаргу, в якій просив скасувати повідомлення про підозру та зобов`язати детектива НАБУ вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей про повідомлення про підозру.

За результатами розгляду, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 23 липня 2021 року відмовив у задоволенні скарги, оскільки дійшов висновку, що повідомлення про підозру відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Вимоги апеляційної скарги, доповнення до неї та узагальнені доводи особи, яка їх подала

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 липня 2021 року, адвокат Мошков О. Б., діючи в інтересах ОСОБА_1 , 28 липня 2021 року подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу, а 30 липня 2021 року - доповнення до неї. За змістом апеляційних вимог просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою: задовольнити його скаргу; скасувати рішення детектива НАБУ, яким ОСОБА_1 повідомлено про підозру; зобов`язати детектива НАБУ вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей про повідомлення ОСОБА_1 про підозру.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на те, що стороною захисту в скарзі докладно наводилися доводи, у чому саме полягає незаконність і обґрунтованість підозри по кожному із 13 епізодам, які інкримінуються ОСОБА_1 . Проте слідчий суддя обмежився аналізом і оцінкою лише 4 епізодів, чим допустив неповноту судового розгляду. При цьому, на його думку, висновки слідчого судді викладені в судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки, всупереч ст. 411 КПК України, слідчий суддя не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні особа, яка подала апеляційну скаргу, у повному обсязі підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просила її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін. Вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.

Інші учасники судового провадження у судове засідання не прибули, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, однак відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду. При цьому, учасники судового провадження, які не прибули, не надали суду свої позиції щодо вимог та доводів апеляційної скарги.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи захисників підозрюваного, а також заперечення прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Положеннями ст. 55 Конституції України - кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Так, порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено главою 26 КПК України (параграф 1, ст. 303-308 цього Кодексу).

Пунктом 10 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що підозрюваний, його захисник чи законний представник на досудовому провадженні може оскаржити повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Як вбачається з матеріалів провадження, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, яке внесене 17 квітня 2018 року до ЄРДР за № 52018000000000385.

21 квітня 2021 року детективом НАБУ Коцюбою О. П. в рамках зазначеного кримінального провадження ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України.

Отже, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України, тобто в:

- розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно в особливо великих розмірах;

- службовому підроблення, тобто складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.

Згідно зі ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають змісті спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегією суддів встановлено, слідчим суддею при розгляді скарги адвоката Мошкова О. Б., подану в інтересах ОСОБА_1 , в повній мірі дотримані вищевказані вимоги кримінального процесуального закону. При цьому, у судовому засіданні заслухані доводи захисників підозрюваного, думка прокурора, заперечення детектива, з`ясовані інші обставини, які мають значення при розгляді скарги на повідомлення про підозру.

Так, процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.

Отже, підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.

Так, відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав.

Згідно із ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст.278 КПК України). У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст.279 КПК України).

У тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, то можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.

Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ст. 303 ч. 1 п. 10 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.

Відповідно до ст. 89 КПК України, визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.

На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття "обґрунтована підозра" як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява № 42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21 липня 2011 року), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.

Крім того, обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчу суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Отже, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.

Як вбачається із оскаржуваної ухвали, всупереч твердженням особи, яка подала апеляційну скаргу, слідчим суддею встановлено, що на час повідомлення підозри існували факти та інформація, яка могла б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_1 міг вчинити кримінальні правопорушення, про які йому було повідомлено.

У ході розгляду скарги, всупереч доводам скаржника, встановлено, що при здійсненні повідомлення про підозру органом досудового розслідування було дотримано вимог положень ст. 276-278 КПК України, а доводи захисника підозрюваного, щодо необґрунтованості повідомлення про підозру, які полягали у тому, що викладені в повідомленні про підозру відомості не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, визнано не переконливим. Оскільки, доказів в обґрунтування такої правової позиції не надано, а в матеріалах скарги не доведено, що повідомлення про підозру є незаконним та необґрунтованим, так само не наведено даних, які б спростували факт причетності підозрюваного ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень, в межах якого здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 52018000000000385 про вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України.

Тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності і необґрунтованості оскаржуваної ухвали не можуть бути визнані переконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді скарги повно та об`єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов`язує вирішення питань, які стосуються повідомлення особи про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, про обґрунтованість такої підозри.

Під час вирішення питання щодо скасування повідомлення про підозру оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи недоведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно розбіжностей у визначенні завданих збитків, колегія суддів зазначає, що це питання підлягає з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті. Крім того, колегія суддів зазначає, що ці розбіжності не впливають на кваліфікацію кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_1 , з чим погодилась сторона захисту в судовому засіданні під час апеляційного розгляду.

Посилання в апеляційні скарзі на ту обставину, що слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не було надано оцінки 13 епізодам кримінальних правопорушень, які інкриміновані ОСОБА_1 та які викладені в повідомленні про підозру, а лише 4 з них, колегія суддів вважає непереконливими. Так, на думку колегії, слідчий суддя забезпечив всебічне, повне та об`єктивне з`ясування події кримінальних правопорушень, та подій, що їм передували та супроводжували, вірно їх кваліфікувавши за 4 епізодами.

Крім того, положення повідомлення про підозру, які є загальними для всіх підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, наведені не з метою поставлення у вину ОСОБА_1 , а з метою оцінки тих 4 епізодів, у яких він підозрюється в контексті розуміння усіх подій, які з ним пов`язані.

Всі інші підстави підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не знаходить.

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (стаття 310 КПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право, зокрема залишити ухвалу без змін.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката Мошкова Олега Борисовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 липня 2021 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя І. О. Калугіна

Судді Д. Г. Михайленко

О. Ю. Семенников