Документ № 99023965

Справа № 991/5043/21

Провадження 1-кс/991/5121/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2021 року м.Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Широка Катерина Юріївна,

за участю секретаря судового засідання Севрюк К. А.,

адвокатів Остапенка Д. М., Ткаченка І. О., що діють в інтересах ОСОБА_1 ,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката Остапенка Дмитра Миколайовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12017220000000515 від 10.04.2017 року,

ВСТАНОВИЛА

До слідчої судді Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката Остапенка Д. М. (скаржника), що діє в інтересах ОСОБА_1 , на повідомлення слідчого (детектива) про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 Кримінального кодексу України (КК України) у кримінальному провадженні № 12017220000000515 від 10.04.2017 року.

Досудове розслідування здійснюють детективи Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), а процесуальне керівництво здійснюють прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Офісу Генерального прокурора.

Обґрунтування скарги

26.01.2021 року ОСОБА_1 повідомили про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.

Як зазначає скаржник, у повідомленні про підозру стороною обвинувачення висловлено припущення про завдання ОСОБА_1 збитків територіальній громаді міста Харкова в розмірі 907 754,26 грн шляхом укладення і виконання договору № 09/1-16 від 09.09.2016 року, предметом якого була закупівля металевих контейнерів для вивозу сміття.

Скаржник зазначив, що п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачає право підозрюваного та його захисника на досудовому провадженні оскаржувати повідомлення про підозру після спливу одного місяця з дня такого повідомлення. При цьому вважає, що положення п. 4 параграфу 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року створюють законодавством проблему застосування норм п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України для кримінальних проваджень, зареєстрованих в ЄРДР до введення в дію відповідних змін. Ці положення, на думку скаржника, звужують обсяг прав підозрюваних за дискримінаційною ознакою, порушують принцип правової визначеності, оскільки створюють ситуацію, за якою одночасно є чинними дві редакції КПК України. Скаржник вважає, що виникнення права на оскарження повідомлення про підозру виникає з моменту такого повідомлення, а не з моменту внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення. Тобто відповідні правовідносини виникли саме з моменту вручення 26.01.2021 року ОСОБА_1 повідомлення про підозру, а тому право на оскарження такого повідомлення вже існувало.

При цьому скаржник по суті повідомленої підозри зазначає про таке:

-Докази сторони обвинувачення не вказують на наявність будь-яких збитків у кримінальному провадження, хоча кримінальне правопорушення за ознаками статті 364 КК України, яке інкримінують ОСОБА_1 передбачає наявність завданих збитків і є обов`язковою ознакою.

-Сторона захисту зібрала докази, які доповнюють проведені стороною обвинувачення експертні дослідження та встановлюють ринкову вартість саме предмету закупівлі.

Вказав, що стороною обвинувачення більш ніж за чотири роки здійснення досудового розслідування не призначила експертизу, щоби встановити ринкову вартість предмету закупівлі (бункерів-контейнерів). Натомість стороною захисту зібрані докази, які встановлюють вартість предмету закупівлі. Так, відповідно до висновку комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи № 737/738/739-21 було визначено ринкову вартість предмету закупівлі станом на затвердження тендерної документації, внесення змін до тендерної документації та укладення договору № 09\1-16 від 09.09.2016. Зазначеним висновком підтверджено відсутність збитків укладенням та виконанням зазначеного договору. Крім того, скаржник вказав, що висновком комісійної судової економічної експертизи № 3945 визначено, що проведеними дослідженнями спеціалістів неможливо встановити ринкову ціну предмету закупівлі, через що на думку скаржника не можливо стверджувати про нанесення збитків територіальній громаді міста Харкова в особі КП «КВБО». Із змісту цих висновків очевидно, що відсутні будь-які відомості, які би вказували на те, що укладенням та виконанням договору № 09/1-16 від 09.09.2016 року або іншими діями ОСОБА_1 було завдано збитків територіальній громаді міста Харкова. Враховуючи всю інформацію, зібрану стороною обвинувачення та застосовуючи витратний метод встановлення ринкової вартості, КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» отримало продукцію, договірна вартість якої є меншою за визначену ринкову вартість на 623 473,60 грн. А тому, необхідно дійти висновку, що не підстав вважати, що було вчинено злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України, а тому повідомлення про підозру, вручене ОСОБА_1 26.01.2021 року підлягає скасуванню.

Доводи сторін

У судовому засіданні скаржник та інший представник ОСОБА_1 підтримали вимоги скарги, попросили задовольнити та надали додаткові пояснення.

Детектив НАБУ Карась М. в письмових поясненнях заперечив проти задоволення клопотання. Просив скаргу розглянути без його участі. В письмових поясненнях він обґрунтував свої заперечення таким чином. П. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України був введений в дію 15.03.2018 року тому стосується можливості подання скарги на повідомлення про підозру до справ, відомості по яким було внесено до ЄРДР після введення в дію цих змін (пункт 4 параграфу 2 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017), а саме з 16.03.2018 року. При цьому, він вказав, що факт внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне провадження пов`язує з початком кримінального провадження (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України), досудове розслідування розпочинається з моменту вчинення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР (п. 5 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 214 КПК України). Детектив зазначив, що шляхом прямої вказівки в Законі України № 2147-VIII від 03.10.2017 року було визначено питання щодо дії норми п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України. Закон пов`язує можливість оскарження повідомлення про підозру в межах конкретного кримінального провадження з часом початку досудового розслідування у ньому, а саме досудове розслідування кримінальному провадженні має бути розпочато після 16.03.2018 року.

Відповідно до вимог статті 306 КПК України слідча суддя прийняла рішення про розгляд скарги без участі детектива НАБУ, оскільки це не перешкоджає розгляду з урахуванням необов`язковості його участі.

Мотивація суду

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи у судовому засіданні, слідча суддя дійшла таких висновків.

Скаржник просить скасувати повідомлення про підозру у кримінальному провадження № 1201722000000515 від 10.04.2017. Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування передбачено у ч. 1 ст. 303 КПК України. Зокрема, п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачає можливість оскарження у досудовому провадженні повідомлення слідчого про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Слідча суддя зазначає, що КПК України у редакції на момент внесення відомостей до ЄРДР у цьому кримінальному провадженні (відомості було внесено 10.04.2017 року) не передбачав скарг на повідомлення про підозру в порядку ст. 303 КПК України, та й узагалі по всій структурі кодексу. Ці зміни було внесено Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року (далі Закон № 2147-VIII), яким ч. 1 ст. 303 КПК України було доповнено пунктом 10, який встановлює можливість оскарження повідомлення про підозру. Ці зміни не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін (тобто з моменту набрання чинності Законом № 2147-VIII 16.03.2018 року).

Слідча суддя критично ставиться до доводів скаржника стосовно того, що він має право оскаржити повідомлення про підозру, що таке право виникло у підозрюваного, інтереси якого він представляє, з моменту такого повідомлення, а не з моменту внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення; що положення п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України звужують обсяг прав підозрюваних за дискримінаційною ознакою, порушують принцип правової визначеності, оскільки створюють ситуацію, за якою одночасно є чинними дві редакції КПК України. КПК України пов`язує набуття права оскаржити підозру саме із датою внесення відомостей до ЄРДР, а не з моментом вручення (повідомлення) про підозру у кримінальному провадженні. Беручи до уваги положення про роль слідчого судді на досудовому розслідуванні (так, згідно із п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя здійснює, зокрема, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні), та положень про загальні засади кримінального провадження (зокрема, згідно із ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства), слідчі судді не мають права відступати від чітко визначених положень КПК України та інших законів, а також тлумачити їх чи визнавати такими, що не відповідають загальним принципам кримінального провадження. У будь-якому разі, слідча суддя зазначає, що в Україні існує два різні правові режими для кримінальних проваджень, які було внесено до 16.03.2018 року та після цієї дати. Відповідно нема підстав стверджувати про порушення принципу правової визначеності, оскільки відповідно до цього правового режиму особа має право відповідним чином скерувати свою поведінку.

Слідча суддя керується загальними засадами кримінального провадження, а саме принципами законності та верховенства права (пункти 1-2, частини 1 статті 7 КПК України). Слідча суддя також зазначає, що судове рішення повинно бути обґрунтованим і вмотивованим (частина 1 статті 370 КПК України). Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до правил оцінки доказів (частина 3 статті 370 КПК України). Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд повинен виносити вмотивовані рішення (наприклад, Рішення Великої Палати у справі Moreira Ferreira проти Португалії (no. 2) від 11 липня 2007 року, Заява № 19867/12, параграф 84). Вмотивованість вимагає від суду чітко вказати на підстави тієї чи іншої аргументації. Вихід за межі зазначеного вище правового режиму спричинить порушення цих сформованих принципів та засад.

З урахуванням цього, слідча суддя відмовляє у задоволенні скарги.

Керуючись ст. 3, 303, 304, 306, 307 КПК України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА

Відмовити у задоволенні скарги адвоката Остапенка Д. М., що діє в інтересах ОСОБА_1 , на повідомлення слідчого (детектива) про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 Кримінального кодексу України у кримінальному провадженні № 12017220000000515 від 10.04.2017 року.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідча суддя Широка К. Ю.