Документ № 99023975

справа № 991/5209/21

провадження №11-сс/991/484/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді Семенникова О.Ю.,

суддів: Калугіної І.О., Михайленка Д.Г.,

секретаря судового засідання Лисиці Ю.С.,

за участю підозрюваного ОСОБА_1 , захисника підозрюваного адвоката Семененка Д.В. (в режимі відеоконференції зі Східним апеляційним господарським судом),

прокурора Лучківа Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 адвоката Мироненка Станіслава Станіславовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 серпня 2021 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні №52020000000000525 від 19 серпня 2020 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 серпня 2021 року частково задоволено клопотання сторони обвинувачення та застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби строком на два місяці в межах строків досудового розслідування із покладенням на підозрюваного відповідних обов`язків.

Рішення слідчого судді мотивовано наявністю обґрунтованої підозри та доведеністю стороною обвинувачення наявності ризиків того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду та незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, при цьому слідчий суддя дійшла висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічий час доби, який є пропорційним меті його застосування (забезпеченню кримінального провадження).

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, посилаючись на неповноту судового розгляду, вважаючи, що висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі, не відповідають фактичним обставинам, що перешкодило ухвалити законне рішення, захисник підозрюваного ОСОБА_1 адвокат Мироненко С.С. 06 серпня 2021 року звернувся до з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу, в обґрунтування якої зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд не врахував відсутність обґрунтування підозри ОСОБА_1 у тій мірі, яка б доводила необхідність застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Так, на переконання захисника слідчим суддею не взято до уваги доводи сторони захисту про об`єктивну сторону злочину за ст.191 КК та особливості даного кримінального провадження, в якому необхідним є доведення, що майно (пшениця 3 класу) є саме тією пшеницею, що належить Державному агентству Резерву України та перебувала у віданні ДП «Хлібна база №76», котре здійснювало її зберігання, оскільки за твердженнями адвоката вказане кримінальне правопорушення передбачає наявність потерпілого, саме якому завдано або можуть бути спричинені збитки за наслідком вчинення злочину.

Крім того, захисник наводить доводи щодо неконкретності обвинувачення та існуванні між ДП «Хлібна база №76» та ТОВ «ТД «Слобожанщина» господарських правовідносин, що свідчить про відсутність складу інкримінуємого особі злочину.

Наведені в апеляційні скарзі і доводи щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування ризиків переховування від органів досудового розслідування чи суду, знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта у цьому кримінальному провадженні, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У зв`язку з викладеним, у поданій апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_1 адвокат Мироненко С.С. просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою у задоволенні клопотання детектива НАБУ про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 відмовити або застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Позиції учасників судового провадження.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник адвокат Семененко Д.В. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Прокурор Лучків Ю.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.

Мотиви суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно з ст.2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст.178 КПК).

Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_1 слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотрималася вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.

Так, з наданих суду матеріалів судового провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи прокурора, заперечення підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника, досліджені письмові матеріали клопотання детектива та письмові заперечення з додатками сторони захисту, викладені у клопотанні про відмову в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу, з`ясовані всі необхідні обставини, які повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

На виконання вимог ст.178 КПК слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 , відомості про його особу в їх сукупності з врахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, обставини вчинення правопорушення за пред`явленим повідомленням про підозру.

З доданих до клопотання матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.15, ч.5 ст.191, ч.1ст.366 КК, а саме - у пособництві вчинення незакінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі та складенні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення ОСОБА_1 вищевказаних кримінальних правопорушень, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.

При вирішенні питання щодо встановлення обґрунтованої підозри слід застосувати стандарт доказування «обґрунтована підозра», який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, 30 August 1990, §32). При цьому, обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Merabishvili v. Georgia, 28 November 2017, §184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

За таких умов, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, в тому числі розсекречені матеріали проведених негласних слідчих (розшукових) дій, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшла до правильного висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК, які свідчать про обґрунтованість на час розгляду клопотання підозри ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки об`єктивно зв`язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вищевказані кримінальні правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.

Натомість, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому суд зауважує, що обґрунтованість підозри є не актом притягнення особи до відповідальності, проте сукупністю даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину, а тому вказані доводи апеляційної скарги розцінюються як позиція сторони захисту щодо невинуватості підозрюваного в інкримінованому йому злочину.

Так, на думку колегії суддів, в матеріалах судового провадження наявна сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що ОСОБА_1 може бути причетним до вчинення інкримінованих йому злочинів, зокрема: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ДП «Хлібна база №76», яким підтверджено факт набуття ОСОБА_2 повноважень керівника зазначеного державного підприємства; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Торговий дім «Слобожанщина», яким підтверджено, що ОСОБА_1 є єдиним учасником та керівником цієї юридичної особи; дозволом-довіреністю на відвантаження зерна ТОВ «Торговий дім «Слобожанщина» вих. №23 від 24 травня 2021 року на адресу ДП «Хлібна база №76» про дозвіл на відвантаження пшениці 3 класу, яке зберігається за договором складського зберігання №31 від 27 листопада 2020 року, через представника ОСОБА_1 ; протоколами допиту свідків ОСОБА_3 (який зазначив, що ОСОБА_4 у січні 2021 року запропонував йому взяти участь у діях із заволодіння зерном пшениці державного резерву шляхом внесення змін до журналів охорони), ОСОБА_5 (який зазначив, що 24 травня 2021 року до нього звертався ОСОБА_2 , та сказав, що він самостійно заповнить всі необхідні документи для вивезення зерна пшениці), ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 (які брали участь у перевезенні зерна пшениці з ДП «Хлібна база №76» до Миколаївського морського порту, та надали пояснення щодо заміни товарно-супровідних документів на інші за вказівкою замовників послуг), ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 (які як охоронці ДП «Хлібна база №76» повідомили, що у період квітня-травня 2021 року не здійснювалося завезення пшениці на зберігання); протоколами огляду документів (книги вагаря, складських квитанцій на зерно, напівпричепів із зерном пшениці тощо), у яких зафіксовані відомості про переміщення пшениці 3 класу ТОВ «ТД «Слобожанщина»; протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) та інших дій, у яких, зокрема, зафіксовано спілкування ОСОБА_4 , ОСОБА_19 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та інших осіб щодо обставин, які розслідуються.

Також неприйнятним є посилання захисника на неконкретність підозри, оскільки на думку колегії суддів, в матеріалах судового провадження наявне повідомлення про підозру ОСОБА_1 , складене детективом НАБУ Тєбєкіним В.В. та погоджене прокурором САП Лучківим Ю.В. з дотриманням вимог, визначених статтею 277 КПК, зокрема зміст підозри містить правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.

Щодо викладених в апеляційній скарзі доводів захисника стосовно існування між ДП «Хлібна база №76» та ТОВ «ТД «Слобожанщина» господарських правовідносин та невірної кваліфікації інкримінованого стороною обвинувачення злочину, колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження оцінив відповідність підозри правовій кваліфікації лише для встановлення її обґрунтованості, та правомірно встановив наявність підстав вважати, що ОСОБА_1 міг вчинити самі ці кримінальні правопорушення, оскільки докази вказують на те, що на підставі документів складених особами, які знали про те, що на строковому зберіганні ДП «Хлібна база № 76» не перебувало зерно ТОВ «ТД «Слобожанщина» та, що в подальшому здійснено вивезення майна державного резерву.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, у відповідності до вимог законодавства за наслідками розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 дійшов обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника підозрюваного, щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування ризиків, суд враховує наступне.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК, а саме того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК.

Щодо посилань захисника про необґрунтованість висновку слідчого судді про наявність ризику того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, вбачається, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, яке в разі визнання винуватим повинне бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст.ст. 69, 75 КК, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Наведена слідчим суддею обставина, з якою погоджується колегія суддів, підвищує ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

Так слідчим суддею взято до уваги наявність у ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон, цого проживання на території Харківської області, що межує із Російською Федерацією, а також те, що ОСОБА_1 виїжджав до Російської Федерації, та зазначив, що там у нього проживають родичі, а тому такі обставини вказують нате, що ймовірність переховування, в такому випадку, значно зростає, оскільки тяжкість покарання, що йому загрожує, в сукупності з обґрунтованістю підозри, дають підстави вважати, що він може переховуватися у разі якщо подальші слідчі дії будуть вказувати на його можливу причетність до зазначених злочинів.

Отже, враховуючи викладене вище та тяжкість можливого покарання, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування ризику переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду.

Не залишилась без оцінки суду і позиція сторони захисту про відсутність доказів, які б обґрунтовували наявність ризику можливості ОСОБА_1 незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, при оцінці існування цього ризику слідчий суддя звернув увагу на наявність зв`язків ОСОБА_1 з іншими особами у кримінальному провадженні, зокрема, ОСОБА_19 та братом ОСОБА_2 , який діяв як в.о. директора ДП «Хлібна база №76».

Так, слідчим суддею правомірно враховано ту обставину, що сторона захисту при розгляді клопотання не пояснила, яким чином різні особи, що викликалися до слідчого (детектива) як свідки (в тому числі ОСОБА_1 ) звернулись до органу досудового розслідування з ідентичними за формою та змістом заявами про неможливість прибуття на допит за викликом слідчого, що може вказувати на узгодженість дій осіб, які можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення.

З урахуванням цих обставин, слідчий суддя дійшла обґрунтованого висновку про доведеність стороною обвинувачення наявності такого ризику, оскільки на теперішній час існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може протидіяти кримінальному провадженню, протиправно впливаючи на свідків з метою узгодження їх показів та уникнення кримінальної відповідальності.

Не заслуговують на увагу доводи сторони захисту про недоведеність наявності ризиків

знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином колегією суддів визнаються безпідставними, оскільки, як вбачається з оскаржуваної ухвали, вказані ризики слідчим суддею визнані недоведеними стороною обвинувачення.При цьому на ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення сторона обвинувачення не посилалась при зверненні до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу, а тому слідчим суддею не враховувався при застосуванні запобіжного заходу.

Відтак, приймаючи до уваги вищенаведені ризики, які слідчий суддя визнала доведеними, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.15, ч.5 ст.191, ч.1ст.366 КК, одне з яких є особливо тяжким корупційним злочином, врахував тяжкість покарання, що йому загрожує, наявність у ОСОБА_1 достатніх соціальних зв`язків, а також перебування у нього на утриманні неповнолітніх дітей, слідчий суддя, оцінюючи обставини у сукупності, дійшла обґрунтованого висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, який є пропорційним меті, тобто забезпеченню кримінального провадження.

Таким чином суд констатує, що надані із клопотанням про застосування запобіжного заходу матеріали доводять наявність правових підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_1 зазначеного запобіжного заходу, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий обсяг втручання у права та інтереси підозрюваного з метою досягнення дієвості цього провадження, що з дотриманням процесуальних норм правомірно встановлено слідчим суддею.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58).

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що як неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними захисником підозрюваного в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги сторони захисту підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 адвоката Мироненка Станіслава Станіславовича залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 серпня 2021 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні №52020000000000525 від 19 серпня 2020 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

___________ ___________ ___________

Семенников О.Ю. Калугіна І.О. Михайленко Д.Г.