Документ № 99076169

Справа №991/4824/21

Провадження №11-сс/991/452/21

Слідчий суддя: Михайленко В.В.

Доповідач: Павлишин О.Ф.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді Павлишина О.Ф.,

суддів: Никифорова А.С., Чорної В.В.,

секретар судового засідання Євфіменко К.М.,

за участю:

прокурора Володіна В.Ю.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисників Алексик Т.І., Рогожука С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Володіна Володимира Юрійовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 липня 2021 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Потсдам, Німеччина, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.209, ч.4 ст.368 КК України,

у кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21 червня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.07.2021 частково задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу та покладених обов`язків. Продовжено підозрюваному ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покладено на нього обов`язки: прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; не відлучатися із Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду; повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-яких питань із підозрюваним ОСОБА_2 та свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України і в`їзд до України; носити електронний засіб контролю. Строк дії покладених обов`язків встановлено до 21.09.2021 включно.

Прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) подано апеляційну скаргу з доповненнями, у яких він просить ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.07.2021 скасувати та постановити нову, якою: 1) продовжити строк тримання під домашнім арештом підозрюваного ОСОБА_1 на два місяці, тобто до 24.09.2021 включно, заборонивши йому з 22:00 год по 06:00 год залишати житло за адресою: АДРЕСА_1, 2 ) продовжити строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного, строком на два місяці, тобто до 24.09.2021, зокрема: прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; не відлучатися із Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду; повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-яких питань із підозрюваним ОСОБА_2 та свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. Прокурор вважає, що слідчим суддею істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, та, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

На думку прокурора, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону підтверджують такі обставини.

28.04.2021 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду постановлено ухвалу про обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці до 28.06.2021. Також до 28.06.2021 на підозрюваного покладено ряд обов`язків, передбачених ст.194 КПК України. 24.06.2021 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду постановлено ухвалу, якою продовжено строк дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту до 24.07.2021 включно та строк дії обов`язків. 19.07.2021 прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під домашнім арештом ОСОБА_1 до 24.09.2021 включно та продовження строку дії обов`язків. 21.07.2021 ухвалою слідчого судді клопотання прокурора задоволено частково, продовжено підозрюваному запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, покладено на нього відповідні обов`язки. Тобто слідчим суддею фактично відмовлено у продовженні строку тримання підозрюваного ОСОБА_1 під домашнім арештом та застосовано до нього інший запобіжний захід - особисте зобов`язання. Однак, слідчий суддя не мав повноважень на продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, оскільки рішення про обрання (застосування) такого виду запобіжного заходу раніше не приймалось.

На думку прокурора, невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження підтверджується такими обставинами.

Домашній арешт є найбільш м`яким запобіжним заходом, який дозволяє запобігти ризику впливу на свідків та іншого підозрюваного у вільний від роботи час, а обов`язок носіння електронного засобу контролю забезпечує лише здійснення електронного моніторингу місцезнаходження підозрюваного, проте не обмежує його у можливості знайти свідка чи іншого підозрюваного та впливати на них.

Обов`язок носіння електронного засобу контролю не є незмінним. У разі припинення його дії та у зв`язку з тим, що слідчим суддею не продовжено запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, запобігти ризику втечі підозрюваного, зокрема вчасно отримати інформацію про таку поведінку та вжити належних заходів для її відвернення, буде неможливим. ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вже є належним обґрунтуванням наявності ризику втечі та може бути підставою для застосування тяжчого запобіжного заходу - тримання під вартою.

Враховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , дані про особу підозрюваного, з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам, які на цей час не зменшились, необхідно продовжити строк тримання ОСОБА_1 під домашнім арештом.

Прокурор САП Володін В.Ю. у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та надав пояснення, що аналогічні її доводам.

Підозрюваний ОСОБА_1 , його захисники Алексик Т.І., Рогожук С.Л. у судовому засіданні частково погодились із вимогами апеляційної скарги.

Захисники Алексик Т.І., Рогожук С.Л., посилаючись на закінчення строку досудового розслідування, просили скасувати ухвалу слідчого судді. Захисник Алексик Т.І., крім того, просила постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку домашнього арешту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора САП Володіна В.О., пояснення підозрюваного ОСОБА_1 , його захисників Алексик Т.І., Рогожука С.Л., перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а тому, ухвала суду перевіряється в межах доводів апеляційної скарги прокурора.

У цьому провадженні встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 15.04.2021 у кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21.06.2017 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.209, ч.4 ст.368 КК України.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.04.2021 щодо ОСОБА_1 обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та покладено на нього обов`язки.

Ухвалою від 24.06.2021 підозрюваному продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, заборонено з 22:00 год по 06:00 год залишати місце проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги, а також продовжено строк дії таких обов`язків: прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; не відлучатися з Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду; повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-яких питань із підозрюваним ОСОБА_2 та свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України і в`їзд до України; носити електронний засіб контролю. Строк дії запобіжного заходу та покладених обов`язків продовжений до 24.07.2021 включно.

19.07.2021 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора САП про продовження строку домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_1 та строку дії покладених на нього обов`язків.

У клопотанні прокурор посилався на наявність обґрунтованої підозри, ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного у кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, які не зменшились.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя прийшов до таких висновків.

Досліджені матеріали у взаємному зв`язку з обставинами кримінального правопорушення свідчать про наявність обґрунтованої підозри.

Ризики переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного у кримінальному провадженні є доведеними та не припинили свого існування. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином прокурором не обґрунтований достатньо для того, щоб взяти його до уваги.

Наявність обґрунтованої підозри у сукупності з ризиками кримінального провадження, які продовжують існувати до цього часу, дають підстави для продовження строку дії запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_1 .

Однак, прокурор у клопотанні та під час судового засідання не надав належного і достатнього обґрунтування, чому на цьому етапі провадження інший, менш суворий, запобіжний захід не зможе нівелювати ризиків і забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

А тому достатнім та дієвим стане запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, релевантних встановленим під час судового засідання ризикам кримінального провадження, а саме: прибувати до уповноваженої особи за першою вимогою; не відлучатися з населеного пункту, повідомляти про зміну свого місця проживання та місця роботи, утримуватися від спілкування з визначеними свідками, здати на зберігання документи, що дають право на виїзд із України і в`їзд в України та носити електронний засіб контролю, на строк до 21.09.2021.

Висновки слідчого судді ґрунтуються на положеннях закону та відповідають встановленим обставинам, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.181 КПК України домашній арешт, як запобіжний захід, полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Згідно з ч.6 ст.181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Положеннями ч.4 ст.199 КПК України встановлено, що слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Таким чином, розглядаючи клопотання про продовження запобіжного заходу згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, визначеними ч.4 ст.194 КПК України, слідчий суддя наділений правом у випадку, якщо прокурор доведе обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, та достатні підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор, однак не доведе недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, продовжити дію запобіжного заходу, в тому числі і більш м`якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені ч.ч. 5, 6 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя не мав повноважень на продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання з посиланням на те, що рішення про застосування такого виду запобіжного заходу раніше не приймалось.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження з посиланням на те, що у зв`язку з ризиками впливу на свідків, іншого підозрюваного і переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду недостатнім є застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, для запобігання цим ризикам.

Відповідно до практики ЄСПЛ за наслідками та способами застосування, як тримання під вартою, так і домашній арешт, прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст.5 §1(с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії»).

У справі «Хайредінов проти України» ЄСПЛ вказав, що ст.5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) п.1 ст.5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто суд повинен розглядати питання чи взяття особи під варту є конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.

ЄСПЛу справах «Лабіта проти Італії» та «Харченко проти України» зазначив, що ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.

Однак, в апеляційній скарзі не наведено обставин на підтвердження того, що сама лише заборона з 22:00 год по 06:00 год залишати місце проживання безумовно запобігає ризикам впливу на свідків, іншого підозрюваного і переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду при тому, що з 06:00 год до 22:00 год заборони залишати місце проживання фактично не встановлено.

Крім того, із огляду на вказані рішення ЄСПЛ у справах «Лабіта проти Італії» та «Харченко проти України» помилковим є посилання в апеляційній скарзі на практику ЄСПЛ, а також на належне обґрунтування наявності ризику втечі та підставу для застосування тяжчого запобіжного заходу - тримання під вартою у зв`язку з підозрою ОСОБА_1 у вчиненні особливо тяжкого та тяжкого злочинів.

Таким чином, із урахуванням даних про особу підозрюваного - відсутність спроб ухилення від органів досудового розслідування, утримання від дій, спрямованих на шкоду кримінальному провадженню, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що, не зважаючи на тяжкість злочинів, у вчиненні яких оголошено підозру, та передбачені за них покарання, вірогідність ухилення підозрюваного від виконання процесуальних обов`язків не є надто високою, у зв`язку з чим до нього може бути застосований інший, більш м`який запобіжний захід, ніж домашній арешт, із покладенням певних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, що зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам та забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і належної поведінки.

Із огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що висновки слідчого судді відповідають фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги прокурора їх не спростовують.

Пояснення сторони захисту щодо строку досудового розслідування є неспроможними, оскільки відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, однак сторона захисту не подала апеляційну скаргу щодо незгоди з висновками слідчого судді про розгляд клопотання про продовження дії запобіжного заходу у межах строків досудового розслідування.

Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Володіна Володимира Юрійовича залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 липня 2021 року - без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: О.Ф. Павлишин

Судді: А.С. Никифоров

В.В. Чорна