Документ № 99096788

Справа № 991/5290/21

Провадження 1-кс/991/5371/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2021 року м.Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,

детектива НАБУ ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (НАБУ, Національне бюро) ОСОБА_5 про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст.191, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України (КК України) у кримінальному провадженні №42014200350000045 від 18.11.2014 року,

ВСТАНОВИЛА

04.08.2021 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_8 . Клопотання погоджене із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 .

Слідча група детективів Національного антикорупційного бюро України здійснює досудове розслідування, а Спеціалізована антикорупційна прокуратура Офісу Генерального прокурора здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42014200350000045 від 18.11.2014 року за підозрою ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України за фактами можливого заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах; можливого закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах; та можливого складання, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки.

Підслідність за Національним бюро було визначено постановою прокурора військової прокуратури Сумського гарнізону від 23 листопада 2017 року.

Виклад фактичних обставин, суть і правова кваліфікація кримінального правопорушення (з клопотання)

Детектив зазначає, що майора ОСОБА_6 було призначено на посаду помічника командира частини з фінансово-економічної роботи начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 (наказ Командувача СВ Збройних сил України № 54 від 06 лютого 2014 року). В подальшому, йому було продовжено контракт з 19 червня 2014 року понад встановлені строки не період до оголошення демобілізації. З урахуванням повноважень та обов`язків помічника командира частини з фінансово-економічної роботи - начальника фінансової служби (відповідно до статуту Збройних сил України Міністерства оборони України затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року та Наказу №300 від 14 липня 1997 року Міністерства оборони України), ОСОБА_6 виконував організаційно-розпорядчі та контрольні функції, а, отже, відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» був службовою особою.

Ця військова частина розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Далі, детектив стверджує, що на початку листопада 2014 року ОСОБА_6 вирішив заволодіти грошовими коштами, які належали військовій частині НОМЕР_1 як розпоряднику бюджетних коштів. Для цього він залучив невстановлених осіб взяти участь у спільній реалізації його злочинних намірів, погодившись підшукати осіб, які не являлися військовослужбовцями зазначеної військової частини, та в подальшому відкрити на них карткові рахунки, зарахувати на ці рахунки грошові кошти, в подальшому зняти через банкомати (ATM) готівку із використанням отриманих банківських платіжних карток та заволодіти нею. Ці особи на початку листопада 2014 року підшукали та здійснили оформлення карткових рахунків у різних приміщеннях ПАТ КБ «Приватбанк» на ім`я: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_11, які не були поінформовані про злочині наміри.

Детектив зазначає, що 10.11.2014 року на рахунок Охтирського управління ДКСУ в Сумській області 90759004014901 «Відкриті асигнування загального фонду державного бюджету» по розпоряднику бюджетних коштів військовій частині НОМЕР_1 надійшли кошти в сумі 6559000 грн, в тому числі: грошове забезпечення військовослужбовців 5038650 грн, нарахування на оплату праці 1520350 грн. Дізнавшись про це, ОСОБА_6 вирішив заволодіти грошовими коштами, що належали військовій частині НОМЕР_1 . 10.11.2014 року він, перебуваючи у приміщенні службового кабінету, власноруч склав завідомо неправдиві фінансово-платіжні документи, а саме:

-заявку № 29 на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки про перерахування коштів грошове забезпечення військовослужбовців за листопада 2014 року на карткові рахунки на загальну суму 4267495,39 грн, датувавши вказаний фіктивний документ 10 листопада 2014 року, вчинивши в ньому підписи від імені бухгалтера фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_21 та керівника установи командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_22 ;

-платіжне доручення № 41, датувавши вказаний фіктивний документ 10 листопада 2014 року, вчинивши в ньому підписи від імені керівника установи командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_22 .

Цього ж дня, як стверджує детектив, ОСОБА_6 надав ці підроблені документи Охтирському управлінню державної казначейської служби України Сумської області для перерахування коштів з рахунку № НОМЕР_2 ГУ ДКСУ у Сумській області, який належить військовій частині НОМЕР_1, на банківський рахунок № НОМЕР_3 відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк», який також належить вказаній військовій частині, грошового забезпечення на загальну суму 4267495,39 грн.

11.11.2014 року на підставі цих документів на рахунок військової частини НОМЕР_1 № НОМЕР_2 в Охтирському управлінні державного казначейства ГУДК України у Сумській області для подальшої виплати грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за листопад 2014 року. Цього ж дня, на підставі цих документів, відповідно до призначення платежу, зазначеного у платіжному дорученні № 41 від 10.11.2014 року, грошові кошти у сумі 4267495,39 грн з рахунку № НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 на транзитний банківський рахунок № НОМЕР_3, відкритий в установі Сумської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Суми, а звідти на банківський транзитний рахунок № НОМЕР_4, відкритий у цій же банківській установі. Цього ж дня, зазначає детектив, ОСОБА_6, використовуючи анкетні дані осіб та номери карткових рахунків, використавши свій електронний ключ та пароль (видані йому через його посаду) у програмному комплексі «Інтернет-Банкінг», перерахував грошові кошти з рахунку військової частини НОМЕР_1 на власний картковий рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 450004,4 грн, а також на карткові рахунки інших фізичних осіб, які не були поінформовані про злочині наміри, відкриті у ПАТ КБ «ПриватБанк»:

- ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 347045 грн;

- ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 347045 грн;

- ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 347045 грн;

- ОСОБА_13 грошові кошти у сумі 347045 грн;

- ОСОБА_14 грошові кошти у сумі 347045 грн;

- ОСОБА_15 грошові кошти у сумі 347045 грн;

- ОСОБА_16 грошові кошти у сумі 347045 грн;

- ОСОБА_17 грошові кошти у сумі 347045 грн;

- ОСОБА_18 грошові кошти у сумі 347045 грн;

- ОСОБА_19 грошові кошти у сумі 347045 грн;

- ОСОБА_20 грошові кошти у сумі 347045грн.

Всього грошових коштів було перераховано на загальну суму 4267495,39 грн.

Протягом 11-18 листопада 2014 року ОСОБА_6 та невстановлені особи, використовуючи зазначені платіжні карти, систематично знімали грошові кошти через банкомати (ATM) ПАТ КБ «Приватбанк», розташовані у смт Рокитне, Рокитнянського району, Київської області, м. Києві, м. Охтирка, Сумської області та у м. Суми, з рахунків, зокрема:

- ОСОБА_6, в період з 11 по 15 листопада 2014 року у сумі 449993,56 грн;

- ОСОБА_10, в період з 16 по 18 листопада 2014 року у сумі 344281,65 грн;

- ОСОБА_11, в період з 11 по 18 листопада 2014 року у сумі 332000 грн;

- ОСОБА_12, в період з 11 по 17 листопада 2014 року у сумі 318101,66 грн;

- ОСОБА_13, 12 листопада 2014 року у сумі 4000 грн;

- ОСОБА_14, в період з 11 по 18 листопада 2014 року у сумі 344000 грн;

- ОСОБА_15 в період з 11 по 12 листопада 2014 року у сумі 20000 грн;

- ОСОБА_16 в період з 11 по 18 листопада 2014 року у сумі 342500 грн;

- ОСОБА_17, в період з 12 по 15 листопада 2014 року у сумі 332000 грн;

- ОСОБА_18, в період з 11 по 14 листопада 2014 року у сумі 304000 грн;

- ОСОБА_19, в період з 13 по 17 листопада 2014 року у сумі 338000 грн;

- ОСОБА_20, в період з 13 по 18 листопада 2014 року у сумі 344000 грн,

а всього зняли через вказані банкомати та заволоділи грошовими коштами у сумі 3448876,87 грн, чим, переконаний детектив, заподіяли державі в особі військової частини НОМЕР_1 шкоду в особливо великих розмірах на зазначену вище суму.

Разом із тим, зазначає детектив, ОСОБА_6 та невстановлені особи виконали всі дії, які вважали необхідними для заволодіння грошовими коштами військової частини НОМЕР_1 у сумі 4267495,39 грн, та мали всі можливості довести злочин до кінця, проте залишили на карткових рахунках грошові кошти у сумі 818618,52 грн. Також, детектив звертає увагу на те, що ОСОБА_6 склав та в подальшому надав до Охтирського управління державної казначейської служби України Сумської області підроблені ним документи.

З урахуванням цього, ОСОБА_6, за твердженням детектива, обґрунтовано підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч. 5 ст. 191 КК України; у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України; та у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.

Обґрунтування клопотання

Як зазначає детектив, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні цих злочинів, що підтверджуються зібраними доказами, перелік яких зазначено у клопотанні.

18.11.2014 року було складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 410, ч. 2 ст. 366 КК України, яке було вручено батькові ОСОБА_6 за адресою останнього місця його проживання.

Детектив стверджує, що 20.11.2014 року ОСОБА_6 вилетів з Міжнародного аеропорту «Бориспіль» до Російської Федерації рейсом № 1819 сполученням «Київ-Москва» і станом на зараз не повертався в Україну. 19.11.2014 року слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми дав дозвіл на затримання ОСОБА_6 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання слідчого судді про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Цього ж дня військовий прокурор Сумського гарнізону виніс постанову про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_6 .

В подальшому, 31.01.2015 року ОСОБА_6 було оголошено у міжнародний розшук з метою арешту та екстрадиції в Україну (відповідно до листа від 14 лютого 2015 року № 34/138 представника Укрбюро Інтерполу при УМВС України в Сумській області). 16.02.2015 року слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми обрав ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою. 10.03.2015 року інформація про розшук громадянина України ОСОБА_6 була внесена до бази даних Генерального Секретаріату Інтерполу, категорія обліку червона картка (розшук з метою арешту та екстрадиції) (відповідно до листа від 11 березня 2015 року № 34/228 представника Укрбюро Інтерполу при УМВС України в Сумській області).

27.02.2015 року Генеральна прокуратура України склала запит про видачу ОСОБА_6 для притягнення до кримінальної відповідальності до компетентних органів Російської Федерації. За результатами розгляду цього запиту Генеральна прокуратура РФ повідомила, що ОСОБА_6, відповідно до вимог ст. 12 Федерального закону від 19.02.1993 «О біженцях», було надано тимчасовий притулок на території Російської Федерації, у зв`язку з чим задовольнити запит про його видачу неможливо.

Станом на 24.09.2018 року громадянин України ОСОБА_6 значиться у розшуку з метою арешту та подальшої екстрадиції до України (лист від 24 вересня 2018 року № IP/425/15/E20/35398/CD6/A3/1 начальника Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України).

Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014200350000045 від 18.11.2014 року було продовжено постановою заступника Генерального прокурора керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 25.09.2018 року до 6 місяців (станом на момент винесення постанови до 25.12.2018 року).

05.03.2020 року прокурор САП склав повідомлення про нову підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України. 11.12.2020 року повідомлення про підозру було вручено ОСОБА_6 компетентними органами Російської Федерації на запит про міжнародну правову у кримінальному провадженні.

Детектив зазначає, що 30.11.2016 року ОСОБА_6 отримав паспорт громадянина РФ серії НОМЕР_5 (відповідно до матеріалів, наданих компетентними органами Російської Федерації на запит Національного антикорупційного бюро України № 10-006/18456 від 26 травня 2020 року про міжнародну правову допомогу). 25.02.2017 року він змінив ім`я на ОСОБА_7 . Він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Право власності на це нерухоме майно зареєстровано за ним.

Детектив зазначає, що ці обставини свідчать про те, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Він перебуває у Російській Федерації, що визнана Верховною Радою України державою-агресором. З урахуванням зазначених обставин неможливо притягнути ОСОБА_6 до відповідальності за вчинення особливо тяжкого кримінального корупційного правопорушення у загальному порядку, а тому детектив просить надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування відносно нього. При цьому, виділення матеріалів щодо кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 410, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 410, ч. 1 ст. 408 КК України, які розслідуються в одному кримінальному провадженні № 42014200350000045 від 18 листопада 2014 року з кримінальними правопорушеннями, передбаченим ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, стосовно підозрюваного ОСОБА_6, який переховується від органів слідства та суду на території Російської Федерації, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук, може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду, у зв`язку з чим, наявні підстави для здійснення спеціального досудового розслідування і щодо кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 410, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 410, ч. 1 ст. 408 КК України.

Доводи сторін

Детектив Національного бюро ОСОБА_3 підтримав клопотання, попросив його задовольнити.

У судовому засіданні брав участь призначений підозрюваному захисник ОСОБА_4 (у порядку безоплатної правової допомоги), відповідно до положень ч. 1 ст. 297-3 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України). Він зазначив, що детективом не доведено, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Детектив Національного бюро на коментарі захисника зазначив, що характер вчинення кримінального правопорушення, обставини виїзду ОСОБА_6 за кордон з можливим використанням підробленого паспорта громадянина України, а також подальші дії щодо зміни імені та отримання громадянства вказують на те, що той переховується від органів слідства та суду. Детектив зазначив, що, по суті, здійснювався виклик ОСОБА_6 за адресою його останнього відомого місця проживання (де проживає його батько).

Захисник переконаний, що потрібно було здійснити хоча би один виклик. Захисник стверджує, що ОСОБА_6 не викликали із Російської Федерації, у якій він може перебувати не з метою переховування, та що той може бути готовий співпрацювати зі слідством. Він попросив відмовити у задоволенні клопотання.

Вислухавши детектива, адвоката (захисника), перевіривши надані матеріали та докази, слідча суддя дійшла висновку, викладеного у мотивувальній частині ухвали.

Мотивація суду

Спеціальне досудове розслідування здійснюється з метою забезпечення принципу невідворотності покарання у випадках, коли підозрюваний (обвинувачений), знаходячись поза межами України, переховується від органів слідства та суду, ухиляючись від кримінальної відповідальності, та задля підвищення ефективності розслідування окремих злочинів проти основ національної безпеки України та громадської безпеки, а також забезпечення конфіскації майна за їх вчинення. Міжнародні документи (зокрема, Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків, а також Резолюція (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи «Про критерії, що регламентують розгляд, що здійснюється за відсутності обвинуваченого), та Рекомендація № 6 R (87) 18 Комітет Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо спрощення кримінального судочинства») передбачають можливість винесення заочного судового рішення у кримінальному провадженні. У множині рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справі Krombach проти Франції (заява № 29731/96 від 13.02.2001 року), ЄСПЛ підтвердив можливість здійснення заочного кримінального провадження, тобто за відсутності обвинуваченого, з урахуванням обов`язкової участі захисника, що є фундаментальним правом особи на захист.

Спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими КПК України, з урахуванням положень Глави 24-1 КПК України (ч. 1 ст. 297-1 КПК України). Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді (ч. 2 ст. 297-1 КПК України).

При вирішенні питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідча суддя встановлює такі обставини:

1.Чи було дотримано формальні вимоги до клопотання, зокрема, суб`єкта звернення та обставин, що у ньому зазначаються (з урахуванням положень статті 297-2 КПК України). Якщо клопотання подано без додержання вимог статті 297-2 КПК України, слідча суддя повертає його прокурору, слідчому, про що постановляє ухвалу (це передбачено ч. 2 ст. 297-3 КПК України).

2.Чи просить уповноважена особа проводити спеціальне досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо злочинів, щодо яких КПК України дозволяє проведення такого досудового розслідування, та/або чи у цьому кримінальному провадженні також необхідно здійснювати спеціальне досудове розслідування щодо інших злочинів і наявні умови, передбачені абзацом другим частини 2 статті 297-1 КПК України.

3.Чи просить уповноважена особа про проведення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук. У цьому контексті досліджується:

-набуття особою статусу підозрюваного;

-факт переховування від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошення у міжнародний розшук.

4.Чи наявні достатні докази для підозри особи, щодо якої подано клопотання, у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 297-4 КПК України).

Перевірка формальних вимог до клопотання

З клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування до слідчого судді має право звернутися прокурор або слідчий за погодженням з прокурором. У клопотанні зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; 4) відомості про те, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або відомості про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук; 5) виклад обставин про те, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; 6) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання. (ч. 1, 2 ст. 297-2 КПК України)

Слідча суддя, досліджуючи клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, встановила, що воно було подано детективом Національного бюро Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5, та було погоджено із прокурором САП ОСОБА_9, які, з урахуванням наданого витягу із ЄРДР входять до групи слідчих (детективів) та групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42014200350000045 від 18.11.2014 року відповідно. Також, слідча суддя встановила, що клопотання містить виклад усіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 297-2 КПК України. Таким чином, формальні вимоги до клопотання було дотримано, і нема підстав для його повернення.

Чи відповідає склад злочину, що розслідується у цьому кримінальному провадженні, вимогам ч. 2 ст. 297-1 КПК України

Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255 - 258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України.

Слідча суддя звертає увагу на правову кваліфікацію злочинів, що розслідуються у кримінальному провадженні № 42014200350000045 від 18.11.2014 року. Так, у цьому кримінальному провадженні розслідуються обставини можливого вчинення злочинів ОСОБА_6, зокрема, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, а також ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 408 КК України. Стосовно осіб, які підозрюються у вчиненні цих злочинів, можливо здійснювати спеціальне досудове розслідування. Разом із тим, з клопотання та з витягу із ЄРДР можливо встановити, що у кримінальному провадженні також розслідуються обставини, які кваліфікуються органом досудового розслідування за іншими складами злочину: ч. 2 ст. 366 (епізод № 2), ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 410 (епізод № 4), ч. 2 ст. 410 (епізод № 5), ч. 1 ст. 366 (епізод № 6) КК України.

Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду. З урахуванням цього, слідча суддя встановлює обставини щодо того, чи: 1) злочини могли бути вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук; та 2) виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду. Ця особа також має мати відповідний статус підозрюваного.

Статус особи як підозрюваного/ої, факт переховування та/або оголошення у міжнародний розшук

Щодо статусу особи як підозрюваного/ої

Слідча суддя встановлює, чи ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного.

Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. З матеріалів клопотання вбачається, що підставою для повідомлення про підозру є пункт 3 частини 1 статті 276 КПК України. Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

У Главі 11 КПК України визначено порядок вручення повідомлень. Зокрема, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою; у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 1, 2 ст. 135 КПК України). Норми КПК України вказують на те, що особу 1) мають повідомити про підозру (і, якщо вона проживає за кордоном, повідомлення має бути вручене згідно з міжнародним договором про правову допомогу), або 2) мають бути вжиті заходи для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (це можливо якщо повідомлення про підозру не вручено особі внаслідок невстановлення місцезнаходження особи). В свою чергу, повістка про виклик особи (повідомлення), яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (ч. 7 ст. 135 КПК України).

До кримінального процесуального законодавства також було внесено зміни, пов`язані із порядком вручення повідомлень особливим категоріям осіб (Законом України № 1422-IX від 27.04.2021 року «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо вдосконалення окремих положень у зв`язку із здійсненням спеціального досудового розслідування», який набрав чинності 14.05.2021 року). Зокрема, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою сьомою ст. 135 КПК України, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Зазначена особа вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам). (ч. 8 ст. 135 КПК України)

Особа ж набуває статусу підозрюваного у випадку 1) повідомлення їй про підозру або 2) якщо особа була затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або 3) якщо щодо неї складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України). Отже, підозра може бути вручена згідно з міжнародним договором про правову допомогу, якщо особа проживає за кордоном.

Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом. Якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти. (стаття 136 КПК України)

Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК України, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення (ч. 1 ст. 5 КПК України).

Сторона обвинувачення двічі ініціювала повідомлення про підозру ОСОБА_6 . Так, 18.11.2014 року було складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 410, ч. 2 ст. 366 КК України; в подальшому, 05.03.2020 року прокурор САП склав повідомлення про нову підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України. З матеріалів клопотання вбачається, що у першому випадку повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 410, ч. 2 ст. 366 КК України, було вручено батькові ОСОБА_6 за адресою останнього місця його проживання. У другому випадку повідомлення про підозру було надіслано в порядку міжнародної правової допомоги до Російської Федерації, де 11.12.2020 року було вручено ОСОБА_6 компетентними органами Російської Федерації. У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 КПК України. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор. (ч.1 ст. 279 КПК України)

З урахуванням положень КПК України, що діяли на момент здійснення повідомлення про обидві підозри (першої та про зміну раніше повідомленої підозри), слідча суддя доходить висновку, що ОСОБА_6 було належно повідомлено про підозру, оскільки: 1) вручивши повідомлення про підозру батькові ОСОБА_6 за адресою останнього місця його проживання (з показань батька ОСОБА_6, той до серпня 2014 року постійно проживав із батьком за адресою: АДРЕСА_4 ) за обставин фактичної тимчасової відсутності ОСОБА_6 за місцем проживання, сторона обвинувачення вжила заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень; 2) надіславши повідомлення про підозру в порядку міжнародної правової допомоги до Російської Федерації, та отримавши підтвердження вручення такого повідомлення 11.12.2020 року, сторона обвинувачення вручила повідомлення згідно з міжнародним договором про правову допомогу, а станом на цей момент вже була обізнана, щонайменше з відповіді Генеральної прокуратури РФ №81/2-409-15 від 03.11.2015 року, що ОСОБА_6 отримав тимчасовий притулок в РФ, тобто є особою, яка проживає за кордоном.

Щодо факту переховування та/або оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук

Далі, слідча суддя встановлює факт переховування та/або оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук. Детектив у клопотанні зазначає про те, що станом на 24 вересня 2018 року громадянин України ОСОБА_6 значиться в обліках Генерального секретаріату Інтерполу у розшуку з метою арешту та подальшої екстрадиції до України (на підставі листа від 24 вересня 2018 року № IP/425/15/E20/35398/CD6/A3/1 начальника Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України).

Щодо встановлення факту переховування, необхідно звернути увагу на правову позицію Верховного Суду України (в постанові Верховного Суду України від 19.03.2015 року, № 5-1кс15) та, зокрема, рішення Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05.06.2019 року (справа № 639/793/17). Так, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що скоїла певний злочин і вчинила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Разом з тим, це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правоохоронних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.

З урахуванням того, що ОСОБА_6 є таким, що повідомлений про підозру, він може усвідомлювати юридичний обов`язок постати перед слідством або судом. Втім, сам він не перебуває в межах досяжності органу досудового розслідування, оскільки знаходиться у РФ, компетентні органи якої відмовили за результатами розгляду на запит Генеральної прокуратури України від 27 лютого 2015 року про видачу ОСОБА_6 для притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки той отримав тимчасовий притулок на території РФ (згадана раніше відповідь від 03.11.2015 року). Крім цього, є підстави вважати, що ОСОБА_6 змінив документи, які посвідчують особу, отримав громадянство РФ, а також змінив ім`я на ОСОБА_7 (відповідь та матеріали, надані компетентними органами Російської Федерації на запит Національного антикорупційного бюро України № 10-006/18456 від 26 травня 2020 року).

Російська Федерація, у якій проживає ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) є країною-агресором, визнаною постановою Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» №129-VIII від 27.01.2015 року.

Отже, слідча суддя дійшла висновку, що ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) вчиняє дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду на території країни-агресора. З урахуванням цього, вона критично ставиться до доводів захисника щодо необхідності здійснення окремого виклику ОСОБА_6 з урахуванням обставин, в тому числі, але не виключно обставин виїзду ОСОБА_6, здійснення запитів до Російської Федерації органом досудового розслідування, та вручення повідомлення про підозру.

Конструкція норми не передбачає обов`язкового встановлення факту перебування у міжнародному розшуку, якщо було встановлено факт переховування особи на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Проте, оскільки про обставини оголошення у міжнародний розшук також зазначає детектив у клопотанні, слідча суддя оцінює, чи був ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) оголошений у міжнародний розшук.

Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук. Тому, для міжнародного розшуку особи є дві підстави, передбачені КПК України: 1) якщо місцезнаходження підозрюваного невідоме та 2) якщо особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик (ч. 1 ст. 281 КПК України).

Міжнародний розшук може здійснюватися через канали Міжнародної кримінальної поліції Інтерполу. Обов`язок довести факт перебування підозрюваного, обвинуваченого в міжнародному розшуку покладається на слідчого, прокурора, що подав клопотання про обрання запобіжного заходу. Втім, КПК України не визначає, які саме докази доводять те, що особа перебуває у розшуку, проте про оголошення розшуку орган досудового розслідування виносить постанову (ч. 2 ст. 281 КПК України). Основним нормативно-правовим актом, що стосується міжнародного розшуку, є Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в України в попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів (спільний Наказ № 3/1/2/5/2/2 від 09.01.1997 року). У цій Інструкції зазначається, що підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий до Національного центрального бюро Інтерполу (п.4.4). Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 05.11.2019 року, справа №760/23523/19, провадження №11-сс/991/123/19 також зазначила, що оголошення у розшук означає оголошення у державний, міждержавний та міжнародний розшук.

Сторона обвинувачення зазначає про те, що 19 листопада 2014 року військовим прокурором Сумського гарнізону винесено постанову про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_6 . Відповідно до листа від 14 лютого 2015 року № 34/138 представника Укрбюро Інтерполу при УМВС України в Сумській області 31 січня 2015 року громадянин ОСОБА_6 оголошений у міжнародний розшук з метою арешту та екстрадиції в Україну. Ця постанова та повідомлення від НЦБ Інтерполу деталізують, що ОСОБА_6 було оголошено саме у міжнародний розшук. Фактично, дата винесення такої постанови про оголошення підозрюваного в розшук, та її подальше скерування з матеріалами до Національного центрального бюро Інтерполу (в Україні) і є початком перебування особи у міжнародному розшуку. При цьому, скерування постанови до Інтерполу є тільки одним з можливих шляхів міжнародного розшуку, тобто є лише засобом фактичного виконання постанови слідчого, прокурора. Разом із тим, слідча суддя не вважає релевантною обставиною те, що лист від 24 вересня 2018 року № IP/425/15/E20/35398/CD6/A3/1 начальника Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України повідомляє про перебування ОСОБА_6 у розшуку, оскільки з цього часу минуло майже три роки, та ця обставина і такий доказ не є визначальним для встановлення перебування особи у міжнародному розшуку.

Отже, є підстави вважати, що ОСОБА_6 перебуває у міжнародному розшуку.

Чи виділення матеріалів щодо підозрюваного може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду

Детектив у клопотанні просить врахувати, що виділення в окреме провадження матеріалів щодо підозрюваного ОСОБА_6 може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Виділення в окреме провадження матеріалів щодо обвинувачення осіб може бути безпідставним, якщо виділення призвело до порушення загальних засад кримінального провадження, а також до порушення прав підозрюваних, обвинувачених на справедливий суд, що передбачає незалежність та безсторонність суду, розумний строк розгляду справи, рівність учасників кримінального провадження та справедливу (належну) процедуру розгляду справи. Такі порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки вони перешкодили суду повно, об`єктивно та всебічно з`ясувати обставини кримінального провадження і постановити судове рішення, яке відповідало б вимогам КПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова ККС ВС від 20.08.2020 року у справі № 344/20740/18).

Перевіряючи відомості щодо цього кримінального провадження, слідча суддя зазначає, що у ньому розслідуються (відповідно до витягу із ЄРДР) обставини можливого вчинення злочинів ОСОБА_6 та іншими особами, які, проте, нерозривно пов`язані із обставинами, які розслідуються, стосовно можливих протиправних діянь ОСОБА_6 щодо яких можна здійснювати спеціальне досудове розслідування. Так, стверджувана підробка офіційних документів безпосередньо стосується можливого заволодіння чужим майном (оскільки, відповідно до встановлених обставин, можливе заволодіння здійснювалося саме на підставі підроблених документів). Можливе ухилення ОСОБА_6 від військової служби безпосередньо пов`язане із обставинами його виїзду з України незабаром після завершення вчинення дій, що розслідуються. Інші епізоди щодо інших складів злочинів, що могли бути вчинені, зокрема, помічником начальника штабу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_23, посадовими особами фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1, та невстановленими особами, також нерозривно стосуються обставин можливого вчинення злочинів, які підпадають під такі, щодо яких здійснюється досудове розслідування.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч. 2 ст. 9 КПК України). Ці вимоги стосуються дотримання принципу законності. З урахуванням цих положень, слідча суддя дійшла висновку, що виділення в окреме провадження матеріалів щодо кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 410, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 410, ч. 1 ст. 408 КК України, які розслідуються в одному кримінальному провадженні № 42014200350000045 від 18 листопада 2014 року з кримінальними правопорушеннями, передбаченим ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, стосовно підозрюваного ОСОБА_6, який переховується від органів слідства та суду на території Російської Федерації, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук, може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду та позбавить сторону обвинувачення всебічно та повно дослідити обставини кримінального провадження у сукупності, як це можливо здійснити в межах одного кримінального провадження зі спільними матеріалами.

Тому, слідча суддя дійшла висновку, що наявні підстави для здійснення спеціального досудового розслідування у цьому випадку, в тому числі щодо кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 410, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 410, ч. 1 ст. 408 КК України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 135, 136, 278, 279, 281, 297-1 297-4 КПК України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА

Задовольнити клопотання детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_12, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України (КК України) у кримінальному провадженні № 42014200350000045 від 18.11.2014 року.

Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014200350000045 від 18.11.2014 року стосовно підозрюваного ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_12, уродженця м. Охтирка Сумської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5, який переховується від органів слідства та суду на території Російської Федерації, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.

З моменту постановлення цієї ухвали, відповідно до положень ст. 297-5 КПК України повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов`язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом. Копії процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваному, надсилаються захиснику.

Якщо підозрюваний, стосовно якого слідчим суддею постановлено ухвалу про здійснення спеціального досудового розслідування, затриманий або добровільно з`явився до органу досудового розслідування, подальше досудове розслідування щодо нього здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Слідча суддя ОСОБА_1