- Головуючий суддя (ВАКС) : Сікора К.О.
- Суддя (ВАКС) : Криклива Т.Г., Танасевич О.В.
- Секретар : Тарана А.В.
- Захисник/адвокат : Сініченка І.С., Магомедрасулова А.М.
- Прокурор : Мирко Б.М.
Справа № 991/5553/21
Номер провадження 1-кп/991/47/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2021 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сікори К.О.,
суддів Гавриленко Т.Г., Танасевич О.В.,
за участі секретаря судового засідання Тарана А.В.,
прокурора Мирка Б.М.,
обвинуваченого ОСОБА_1 ,
його захисника адвоката Сініченка І.С.,
обвинуваченого ОСОБА_2 ,
його захисника адвоката Магомедрасулова А.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання прокурора Мирка Б.М. про продовження дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 у зв`язку із внесенням застави, та продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000132 від 20 лютого 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Оренбург Російської Федерації, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частиною п`ятою статті 191, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Каховка Херсонської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України,
В С Т А Н О В И В :
І. Історія провадження
1.1. У Вищому антикорупційному суді перебуває зазначене кримінальне провадження.
18 серпня 2021 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора про продовження на два місяці терміну дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 у зв`язку із внесенням застави, та про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 на два місяці строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
1.2. В обґрунтування поданих клопотань щодо обох обвинувачених прокурор зазначив, що ризики, які існували на момент застосування до обвинувачених, кожного окремо, запобіжних заходів не зменшилися та виправдовують застосування покладених на них обов`язків.
Зокрема, прокурор послався на існування ризиків, передбачених пунктами 1 та 3 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме ризику переховування від органу досудового розслідування та суду та ризику впливу на свідків.
Прокурор наголосив, що ризик переховування обох обвинувачених від органу досудового розслідування та суду випливає із тяжкості покарання та неможливості застосування пільгових інститутів кримінального права, передбачених статтями 69 та 75 Кримінального кодексу України.
Крім того, як зазначив прокурор, після відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту обвинувачені дізналися про обсяг зібраних доказів, у тому числі отримали інформацію щодо свідків, показання яких підтверджують їх вину у вчиненні злочинів. З огляду на безпосередність дослідження судом показань, як загальну засаду кримінального провадження, у обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з`явилась можливість перешкодити кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на свідків, показання яких мають доказове значення.
За таких обставин, на думку прокурора, закінчення строку дії покладених на ОСОБА_1 обов`язків та незастосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу з покладеними обов`язками може призвести до негативного впливу з їх боку на розгляд кримінального провадження.
ІІ. Позиція учасників підготовчого судового засідання
Позиція учасників підготовчого судового засідання щодо клопотання прокурора про продовження дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 у зв`язку із внесенням застави
2.1. У підготовчому судовому засіданні прокурор уточнив своє клопотання в частині покладення на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язків та просив викласти їх таким чином:
1) прибувати до суду за першим викликом;
2) не відлучатися за межі міста Харкова без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з обвинуваченим ОСОБА_2 , свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
З урахуванням внесених до клопотання змін, прокурор просив його задовольнити повністю.
2.2. Обвинувачений ОСОБА_1 просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити та зазначив, що він завжди виконував покладені на нього обов`язки, прибував на виклики до слідчого та суду. Повідомив, що в нього є донька, яка не працює та повністю перебуває на його утриманні. Окрім того, зазначив, що у нього є цивільна дружина, однак вони не одружені, тому твердження прокурора про відсутність соціальних зв`язків є не обґрунтованими. Також обвинувачений просив у разі задоволення клопотання прокурора послабити покладені на нього обов`язки та встановити йому заборону не відлучатися не лише з міста Харкова, а й Харківської області, у зв`язку з трудовою необхідністю, та просив розширити перелік населених пунктів, включивши до нього місто Київ, Київську і Полтавську області, у зв`язку з можливими відрядженнями.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Сініченко І.С. просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити у зв`язку з тим, що Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає можливості вирішення питання щодо продовження покладених на обвинуваченого обов`язків під час підготовчого засідання.
Також захисник Сініченко І.С. зазначив, що обвинувачений належним чином виконував покладені на нього обов`язки. Водночас наголосив, що з плином часу ризики зменшуються, але у випадку задоволення клопотання прокурора обов`язки слід послабити, виклавши їх у редакції, зазначеній обвинуваченим ОСОБА_1 .
Крім того захисник Сініченко І.С. наголосив, що якби обвинувачений ОСОБА_1 хотів впливати на свідків, то зробив би це ще на досудовому розслідуванні.
2.3. Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник - адвокат Магомедрасулов А.М. підтримали думку обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Сініченка І.С.
Позиція учасників підготовчого судового засідання щодо клопотання прокурорапро продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту
2.4. У підготовчому судовому засіданні прокурор уточнив своє клопотання в частині покладення на обвинуваченого ОСОБА_2 обов`язків та просив викласти їх таким чином:
1) прибувати до суду за першим викликом;
2) не відлучатися за межі міста Харкова без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з обвинуваченим ОСОБА_1 , свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
З урахуванням внесених до клопотання змін, прокурор просив клопотання задовольнити повністю.
2.5. Обвинувачений ОСОБА_2 просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити та зазначив, що 16 років він проживає за однією і тією ж адресою, перебуває у законному шлюбі та має на утриманні неповнолітнього сина. Наголосив, що покладені на нього обов`язки виконував належним чином, не переховувався та не збирається цього робити. Повідомив, що він працює офіційно та часто виникає необхідність у відрядженнях. Також вказав, що якби планував впливати на свідків, то зробив би це на досудовому розслідуванні, у зв`язку з чим наведені прокурором ризики, на його думку, є недоведеними.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Магомедрасулов А.М. просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.
2.6. Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Сініченко І.С. просили у задоволенні клопотання прокурора відмовити.
ІІІ. Мотиви суду
Встановлені судом обставини
3.1. З долучених прокурором до клопотання матеріалів вбачається, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 липня 2021 року ОСОБА_1 продовжено строк дії обов`язків, покладених ухвалою слідчого судді від 05 травня 2021 року у зв`язку із внесенням застави, до 02 вересня 2021 року (том № 3 а.с. 148-162).
Крім того, з долучених прокурором до клопотання матеріалів вбачається, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 червня 2021 року ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та дію обов`язків, покладених на нього ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2021 року, до 22 серпня 2021 року (том № 5 а.с. 150-165).
3.2. Відповідно до частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Колегія суддів звертає увагу, що пропри відсутність чіткого врегулювання питання продовження запобіжних заходів під час підготовчого судового засідання поняття «обрання запобіжного заходу» охоплює не тільки його обрання, але й продовження, оскільки воно є своєрідним обранням запобіжного заходу на новий період, а тому при вирішенні клопотання прокурора, на думку колегії суддів, слід керуватися саме цією нормою.
Відповідно до частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частина друга статті 177 Кримінального процесуального кодексу України констатує, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Разом із тим, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Що стосується обґрунтованої підозри, то в силу положень частини другої статті 42 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наразі перебувають у статусі обвинувачених, тому колегією суддів не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ними, кожним окремо, кримінальних правопорушень.
Оцінка судом доводів прокурора
3.3. В обґрунтування поданих клопотань щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України:
- ризик переховування від органу досудового розслідування та суду;
- ризик впливу на свідків.
Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від органу досудового розслідування та суду
3.3.1. Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні не довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинятиме спроби переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з огляду на таке.
В обґрунтування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду прокурор посилається на:
(1) тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим, та неможливість з урахуванням положень статті 45 Кримінального кодексу України звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбуття покарання з випробуванням відповідно до статті 75 цього Кодексу, а також призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до статті 69 цього ж Кодексу;
(2) наявність в обвинуваченого паспортів громадянина України для виїзду за кордон, які ОСОБА_1 використовував у період з 15 квітня 2016 року по 15 квітня 2021 року;
(3) наявність достатніх майнових ресурсів, що, на думку прокурора, надає ОСОБА_1 можливість протягом тривалого часу винаймати житло в будь-якому населеному пункті України та за кордоном, або ж придбати, що буде підставою для отримання посвідки на постійне місце проживання в іншій країні. Крім того, обвинувачений може забезпечувати своє життя без необхідності працевлаштування;
(4) відсутність міцних соціальних зв`язків, оскільки такі особи не відображені у його декларації як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік.
Дійсно, один із злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , є особливо тяжким (передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років). Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення цього злочину Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено.
3.3.2. Водночас, ризик втечі має оцінюватись судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, місцем проживання, родом занять, майновим станом і сімейними зв`язками.
У підготовчому судовому засіданні прокурор повідомив, а обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив, що він має два паспорти громадянина України для виїзду за кордон, які здані до органу державної міграційної служби. Обвинувачений вказав, що будь-яких інших документів, які дають право на виїзд за кордон, він не має.
Разом із тим, достатній майновий стан обвинуваченого, на який посилається прокурор як на підставу існування ризику переховування, зокрема, наявність будинку та автомобіля, нічим не підтверджується, окрім як змістом декларації обвинуваченого, щодо якої він повідомив, що такі відомості є помилковими, оскільки будинок належить іншій особі і він ним лише користується. Будь-яких підтверджуючих документів обвинувачений не надав, втім, на думку колегії суддів, прокурором також не доведено, що наявність достатнього майнового стану у обвинуваченого ОСОБА_1 підвищує ризик його переховування.
Також прокурор у своєму клопотанні посилається на відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, хоча, у тексті клопотання повідомляє про наявність у обвинуваченого доньки ОСОБА_10 .
Обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив, що у нього є донька, яка не працює, є студенткою, проживає разом з ним та перебуває на його утриманні. Вказана обставина обвинуваченим не підтверджена, але і прокурором не спростована.
Крім того, прокурор повідомляє, що ОСОБА_1 на теперішній час є директором Державної організації «Комбінат «Планета» Державного агенства резерву України, тобто є працевлаштованим, отримує щомісячний дохід, та є керівником ТОВ «Інститут Південдіпрошахт», засноване ОСОБА_2 та його донькою ОСОБА_10 .
Повідомлення обвинуваченим ОСОБА_10 про перебування його у цивільному шлюбі суд не бере до уваги, оскільки вказані відомості отримані лише зі слів обвинуваченого та нічим не підтверджені.
Проаналізувавши викладене, колегія суддів приходить до висновку, що прокурором не доведено відсутності у обвинуваченого ОСОБА_1 міцних соціальних зв`язків та, на думку колегії суддів, ризик того, що ОСОБА_1 вчинятиме спроби переховуватись від слідства та суду, є незначним і прокурором не надано відповідних ґрунтовних доказів того, що обвинувачений поза всяким сумнівом здійснюватиме відповідні дії.
Наведені вище твердження прокурора, на думку колегії суддів, мають абстрактний характер і являють собою нічим не підтверджені припущення. Більше того, прокурором всупереч положенням частини п`ятої статті 132, частини третьої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України не надано доказів, які б підтверджували, що ризик переховування взагалі існує і не зменшився.
Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від органів досудового розслідування та суду
3.4. Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинятиме спроби переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з огляду на таке.
В обґрунтування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від суду прокурор посилається на:
(1) тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим, та неможливість з урахуванням положень статті 45 Кримінального кодексу України звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбуття покарання з випробуванням відповідно до статті 75 цього Кодексу, а також призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до статті 69 цього ж Кодексу
(2) наявність достатніх майнових ресурсів у зв`язку з передачею в оренду приміщення будинку АДРЕСА_4 , яке стосується пред`явленого обвинувачення, орендна плата за користування яким акумулювалася виключно на рахунках ТОВ «Лімітед Едішн», а також з тим, що ОСОБА_2 є керівником та/або засновником низки підприємств;
(3) наявність трьох інших кримінальних проваджень, в межах яких ОСОБА_2 пред`явлено обвинувачення та не застосовано запобіжні заходи.
Так, один із злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2 , є особливо тяжким (передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років). Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення цього злочину Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено.
Наявність майнових ресурсів у обвинуваченого ОСОБА_2 , які впливають на існування ризику його переховування від органу досудового розслідування та суду, на думку колегії суддів, не доведена. Більше того, прокурор повідомляє про те, що ОСОБА_2 є керівником та засновником численної кількості підприємств, що, на думку колегії суддів, навпаки, послаблює вказаний ризик.
Твердження обвинуваченого ОСОБА_2 про перебування у шлюбі та наявності неповнолітнього сина колегія суддів також не бере до уваги, оскільки на підтвердження вказаної обставини відповідних доказів не надано.
Водночас, матеріалами клопотання підтверджено наявність декількох кримінальних проваджень, де ОСОБА_2 перебуває у статусі обвинуваченого (том № 5 а.с. 90-92).
Колегія суддів наголошує, що відповідно до презумпції невинуватості обвинувачений вважається невинуватим у вчинені кримінальних правопорушень, разом з тим, наявність трьох інших кримінальних проваджень, в яких обвинувачується ОСОБА_2 , суттєво збільшує ризик його переховування від органу досудового розслідування та суду.
Разом із тим, обвинувачений ОСОБА_2 зазначив про відсутність застосованих щодо нього у інших кримінальних провадженнях будь-яких запобіжних заходів, а тому, на думку колегії суддів, зазначені обставини можуть бути для нього вагомою підставою та мотивом переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у зв`язку з чим наявність вказаного ризику, на думку колегії суддів, є доведеною.
Ризик незаконного впливу обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свідків
3.5. Як зазначив прокурор, після відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дізналися про обсяг зібраних доказів, у тому числі отримали інформацію щодо свідків, показання яких, за версією сторони обвинувачення, підтверджують їх вину у вчиненні інкримінованих їм злочинів.
Оцінюючи можливість впливу на свідків та експерта, колегія суддів виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша та друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знатимуть як їх персональні дані, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.
Оскільки допит свідків на стадії судового розгляду ще не здійснено, вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу обвинувачених на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати щодо обох обвинувачених.
Висновки суду
3.6. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що продовження дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, відповідає меті застосування запобіжних заходів, передбаченій частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, може гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків та виправдовує подальше їх застосування. Тобто покладення на обвинуваченого вказаних обов`язків необхідне для забезпечення дієвості запобіжного заходу та запобігання існуючим ризикам.
Крім того, з огляду на доведеність ризиків переховування ОСОБА_2 від органу досудового розслідування та суду і впливу на свідків, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для продовження строку дії відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби (з 20 год 00 хв до 08 год 00 хв). Наявність вказаних ризиків свідчить, що менш суворий запобіжний захід або відсутність запобіжного заходу може негативно відобразитися на здійсненні судового провадження.
При вирішенні клопотань прокурора суд також враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному судовому розгляді цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків. Наявність менш суворих запобіжних заході або відсутність застосованих запобіжних заходів наразі в світлі конкретних обставин цього кримінального провадження не є спроможними забезпечити виконання його і нівелювати його ризики в силу відсутності достатніх для даного етапу судового провадження стримуючих приписів.
Щодо інших питань, які впливають на вирішення питання про продовження дії запобіжних заходів
3.7. З огляду на положення частини сьомої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України обов`язки, покладені на обвинуваченого ОСОБА_1 у зв`язку з внесенням застави, суд вважає за необхідне продовжити на дві місяці.
3.8. З огляду на положення частини 6 статті 181 Кримінального процесуального кодексу України строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_2 суд вважає за необхідне продовжити також на два місяці.
Адресу, за якою обвинувачений ОСОБА_2 має перебувати відповідно до правил застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд вважає за необхідне залишити без змін.
Разом із тим, оскільки наведені прокурором обставини свідчать про продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне також продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 дію обов`язків, покладених на нього ухвалою слідчого судді від 27 квітня 2021 року.
З урахуванням обставин, встановлених в ході розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу, колегія суддів приходить до висновку, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період з 20 год 00 хв до 08 год 00 хв є достатнім для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання існуючим ризикам, а також пропорційним, співмірним та таким, що не становить надмірний тягар, а також не суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
3.9. Таким чином, оскільки покладені на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки у зв`язку з внесенням застави та застосований до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладеними обов`язками є співмірними встановленим під час підготовчого судового засідання щодо кожного з обвинувачених окремо ризикам кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора, з урахуванням здійснених ним уточнень, повністю.
Керуючись статтями 177, 178, 181, 194, 196, 199, 315, 369, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Клопотання прокурора - задовольнити.
2. Продовжити строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до 20 жовтня 2021 року включно, а саме:
- прибувати до суду за першим викликом;
- не відлучатися за межі міста Харкова без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування з обвинуваченим ОСОБА_2 , свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
3. Продовжити до 20 жовтня 2021 року включно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною у період з 20 год 00 хв до 08 год 00 хв залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
4. Продовжити до 20 жовтня 2021 року включно обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк дії обов`язків, покладених ухвалою Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2021 року та продовжених ухвалою від 24 червня 2021 року, а саме:
1) прибувати до суду за першим викликом;
2) не відлучатися за межі міста Харкова без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з обвинуваченим ОСОБА_1 , свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
5. Копію ухвали про продовження запобіжного заходу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ).
6. Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що відповідно до частини п`ятої статті 181 Кримінального процесуального кодексу України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.
7. Направити обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 копію ухвали негайно після її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Головуючий суддя К.О. Сікора
Судді Т.Г. Гавриленко
О.В. Танасевич