Документ № 99173975

УХВАЛА

Іменем України

25 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 991/3848/21

провадження № 51 - 4105 ск 21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Чистика А. О.,

суддів Бородія В. М., Мазура М. В.,

розглянувши касаційну скаргу захисника Сухова Юрія Миколайовича, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 липня 2021 року стосовно ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

За вироком Вищого антикорупційного суду від 17 червня 2021 року затверджено угоду про визнання винуватості від 15 червня 2021 року, укладену між прокурором Перовим А. В. та обвинуваченою ОСОБА_2 , відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на два роки з покладенням на неї обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу захисника Сухова Ю. М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Вищого антикорупційного суду від 17 червня 2021 року - повернуто.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга захисника Сухова Ю. М., в якій він просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано повернув його скаргу. Посилається на те, що вирок Вищого антикорупційного суду від 17 червня 2021 року, ухвалений стосовно ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 10 вересня 2019 року, стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 . Зазначає, що зміст вироку фактично підтверджує співучасть ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та встановлює його винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення. Вважає, що при ухваленні вироку стосовно ОСОБА_2 , суд першої інстанції вийшов за межі висунутого їй обвинувачення та встановив обставини, які інкримінуються ОСОБА_1 та безпосередньо стосуються його інтересів. Зазначає, що посилання у рішенні апеляційного суду щодо неможливості ідентифікації особи ОСОБА_1 внаслідок не зазначення його імені є необґрунтованим. Посилається, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що він, як захисник обвинуваченого ОСОБА_1 , не мав права подавати апеляційну скаргу на вирок суду стосовно ОСОБА_2 .

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доводи захисника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, на думку Суду, є безпідставними.

Так, згідно з ч. 4 ст. 475 КПК України вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 394 КПК України встановлено підстави оскарження вироку суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості та вичерпний перелік осіб, які можуть звернутися з апеляційною скаргою на вказаний вирок.

Зі змісту положень Конституції України, статей 7, 24 та 394 КПК України у їх взаємозв`язку вбачається, що особа, яка не була учасником кримінального провадження, має право на апеляційне оскарження вироку на підставі угоди за умови, що це рішення стосується її прав, свобод та інтересів. Цей підхід підтверджено постановою Верховного Суду України від 3 березня 2016 року (справа № 5-347кс15), де зазначено: «… відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому статтею 394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено частиною другою статті 24 цього Кодексу».

При цьому, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 травня 2020 року (справа № 639/2837/19), вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, суддя-доповідач має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи. Разом з цим, посилання сторони на те, що рішення стосується прав, свобод та інтересів інших осіб повинно бути вмотивовано виходячи зі змісту вироку на підставі угоди.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Так, зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається що, не погоджуючись з вироком Вищого антикорупційного суду від 17 червня 2021 року, захисник Сухов Ю. М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу захисника Сухова Ю. М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Вищого антикорупційного суду від 17 червня 2021 року повернула, у зв`язку з тим, що вказаний вирок не містить жодних відомостей щодо ОСОБА_1 , не порушує його права та законні інтереси.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що в тексті вироку Вищого антикорупційного суду стосовно ОСОБА_2 не зазначено жодних даних, які б дали змогу при вирішенні питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою захисника Сухова Ю. М. ідентифікувати особу, про співучасть з якою йдеться у цьому вироку суду. Крім того, з одного лише тексту вироку без проведення судового розгляду та дослідження доказів відсутня можливість ідентифікації особи, в співучасті з якою діяла обвинувачена ОСОБА_2 , а вказівка на посаду особи є лише елементом конкретизації обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 369 КК України.

Норми кримінального процесуального закону не звільняють сторону обвинувачення від доказування відповідних обставин у кримінальному провадженні щодо однієї особи в разі наявності судового рішення стосовно іншої особи. При цьому, дані про осіб, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальному акті, повідомленні про підозру, тощо) у даному чи іншому кримінальному провадженні, не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб. Ці процесуальні документи, на відміну від вироку суду, містять твердження сторони обвинувачення про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України), з викладенням обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у відповідності з вимогами ст. ст. 91, 92, 277, 291 КПК України.

Приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги захисника Сухова Ю. М., апеляційний суд в ухвалі також зазначив, що інформація, яка міститься у вироку стосовно ОСОБА_2 щодо формулювання обвинувачення стосовно співучасті з ОСОБА_3, яке визнано судом доведеним, стосується лише обвинуваченої ОСОБА_2 . Судом не здійснювалось дослідження та оцінка правомірності дій ОСОБА_3 та не встановлювалось наявність чи відсутність вини цієї особи, а також жодних преюдиційних фактів щодо неї, а обставини викладеного обвинувачення, відповідно до ст. 17 КПК України, не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб, крім обвинуваченої ОСОБА_2 .

Таким чином, доводи захисника про те, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що він не мав права подавати апеляційну скаргу на вирок суду стосовно ОСОБА_2 та необґрунтовано повернув його скаргу, колегія суддів вважає безпідставними.

Ухвала апеляційного суду є законною та відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Переконливих аргументів, які би ставили під сумнів законність рішення суду апеляційної інстанцій та вмотивованість його висновків у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, захисником у касаційній скарзі наведено не було, і таких даних зі змісту судових рішень не вбачається.

З огляду на викладене касаційна скарга захисника Сухова Ю. М. та додані до неї матеріали не дають підстав для її задоволення, а тому колегія суддів вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Сухова Юрія Миколайовича в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 липня 2021 року стосовно ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

А. О. Чистик В. М. Бородій М. В.Мазур