- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Глотов М.С.
27 серпня 2021 року Справа № 991/4742/21
Слідчий суддя у 1-й інстанції: Олійник О. В. Провадження №11-сс/991/451/21
Головуючий (суддя-доповідач)
в апеляційній інстанції: Павлишин О. Ф.
ОКРЕМА ДУМКА
судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Глотова М. С.
щодо ухвали від 27 серпня 2021 року
місто Київ
I. Зміст прийнятого рішення.
1. 27.08.2021 колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (далі - Апеляційна палата) у справі №991/4742/21 постановила ухвалу, якою апеляційну скаргу представника ТОВ «Прикарпатзахідтранс» - адвоката Стиранки М. Б. задовольнила, ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 16.07.2021 скасувала та постановила нову, якою направила скаргу до Вищого антикорупційного суду для вирішення питання про виконання вимог, визначених ст. ст. 304, 306 КПК.
II. Стисла позиція щодо прийнятого рішення.
2. Із ухваленим рішенням щодо задоволення апеляційної скарги я не згодний.
2.1. На мою думку, більшість колегії суддів дійшла помилкового висновку, що скарга представника ТОВ «Прикарпатзахідтранс» (справа №991/4742/21), яка надійшла на розгляд слідчій судді Вищого антикорупційного суду, підлягала розгляду по суті згідно із п. 1 ч. 1 ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
2.2. Вважаю, що слідча суддя 16.07.2021 у справі №991/4742/21 прийняла законне, вмотивоване та обґрунтоване рішення про відмову у відкритті провадження за скаргою представника ТОВ «Прикарпатзахідтранс» на відмову видати йому копії документів.
III. Детальні мотиви незгоди із рішенням більшості.
3. Моя незгода з рішенням більшості колегії суддів обґрунтовується нижченаведеним.
4. Ст. 303 КПК передбачає, які рішення, дії чи бездіяльність можуть бути предметом оскарження на стадії досудового розслідування.
4.1. Зокрема, ч. 1 ст. 303 КПК визначено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого (детектива), дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені слідчому судді на стадії досудового розслідування, а також суб`єктів, які мають право на їх оскарження.
4.2. Поруч із наведеним, у ч. 2 ст. 303 КПК зазначено, що «скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу». Виняток із такого правила становлять рішення, прийняття яких КПК не передбачає, але їх фактично прийнято (п. 27 постанови Великої палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №243/6674/17-к).
4.3. Отже, рішення, дії чи бездіяльність, можливість оскарження яких прямо не передбачена одним з пунктів ч. 1 ст. 303 КПК, не можуть бути предметом судового контролю з боку слідчого судді, крім рішень, які хоч прямо і не передбачені КПК, але фактично прийняті детективом. Усі інші рішення, дії чи бездіяльність детектива можуть бути предметом оскарження в суді під час підготовчого провадження.
5. Серед іншого, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК).
5.1. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК на досудовому провадженні підлягає оскарженню бездіяльність, яка відповідає трьом обов`язковим ознакам: (1) слідчий (детектив), дізнавач або прокурор наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію; (2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; (3) відповідна процесуальна дія слідчим, дізнавачем чи прокурором у встановлений строк не вчинена.
5.2. Тобто вищенаведена норма (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК) дозволяє оскаржити слідчому судді не будь-яку бездіяльність, а лише ту, що стосується невиконання обов`язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законом. При цьому варто зважати на те, що відповідна бездіяльність може бути зумовлена не лише невчиненням процесуальної дії в межах строків, установлених ст. 220 КПК, а й неналежним розглядом клопотання, зокрема, залишенням його без процесуального реагування або неналежним на нього процесуальним реагуванням.
6. Однак, виходячи зі змісту такої загальної засади кримінального провадження як «диспозитивність» (п. 19 ч. 1 ст. 7 КПК), слідчий суддя може вирішувати те чи інше питання лише у випадку, якщо його винесено на розгляд особою, яка звернулася зі скаргою.
6.1. Зокрема, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (ч. 3 ст. 26 КПК).
6.2. Тому, слідча суддя, отримавши скаргу на бездіяльність детектива, повинна була вирішувати лише питання, які перед нею у такій скарзі поставила особа, що звернулася, за умови відсутності підстав для відмови у відкритті провадження чи повернення скарги.
6.3. Отже, й вирішуючи чи розглядати отриману скаргу по суті слідча суддя повинна була виходити із тих питань, які у прохальній частині значила особа, котра її подала.
7. Зважаючи на те, що особа, яка оскаржила бездіяльність, у своїй скарзі (справа №991/4742/21) до слідчої судді (1) зазначила про її незгоду з відмовою видати копії документів щодо надання яких вона просила у клопотанні, поданому згідно з ч. 3 ст. 100 КПК, та (2) у ній не навела прохання зобов`язати слідчого (детектива) розглянути таке клопотання належним чином (надати на нього відмову не у вигляді листа, а у формі вмотивованої постанови), а (3) таке прохання з відповідними мотивами навела лише в апеляційній скарзі, у слідчої судді, на мою думку, не було підстав вважати відповідну скаргу такою, подання якої передбачено п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК.
7.1. Адже фактично поданням скарги представник ТОВ «Прикарпатзахідтранс» виніс на розгляд слідчої судді, виходячи із ч. 3 ст. 26 КПК, лише питання про оскарження дій слідчого (детектива), котрі проявилися у відмові задовольнити клопотання щодо видачі копій документів. Проте п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК не передбачає можливості оскаржити до слідчого судді дії особи, а стосується оскарження бездіяльності.
7.2. Крім того, хоча таку відмову у задоволенні клопотання було викладено у формі листа, а не постанови, але питання щодо оскарження неналежного оформлення відмови у прохальній частині скарги на розгляд слідчої судді представником не виносилося. Саме дана обставина відрізняє рішення у справі №991/4742/21 від рішення у справі №991/5238/21, у якій мною окремої думки висловлено не було.
8. Таким чином, вважаю, що слідча суддя на момент вирішення питання щодо відкриття провадження у справі №991/4742/21 правильно оцінила отриманий процесуальний документ як такий, що за своєю суттю не є скаргою на бездіяльність, можливість подання якої передбачає п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК.
9. Водночас, більшість колегії суддів, скасувавши ухвалу слідчої судді, на моє переконання, оцінила скаргу представник ТОВ «Прикарпатзахідтранс» без врахування вимог ч. 3 ст. 26 КПК.
Суддя: М. С. Глотов