Документ № 99284960

Справа № 991/5796/21

Провадження 1-кс/991/5882/21

УХВАЛА

Іменем України

27 серпня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М.

за участю:

секретаря судового засідання Заплатинської К.В.,

прокурора Степаняна С.Л.,

захисника Коломійцев А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду

клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Бондарчука Р.М., погоджене із прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Степаняном С.Л. про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Катеринопіль Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому,

у кримінальному провадженні № 220142200000000065 від 03.04.2014, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вищезазначене клопотання, в якому детектив порушує перед слідчим суддею питання про обрання до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Доводи клопотання.

Відповідно до матеріалів клопотання, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 22014220000000065 від 03.04.2014, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_1 будучи першим заступником генерального директора Харківського державного авіаційного орденів жовтневої революції та трудового червоного прапора виробничого підприємства (надалі - ХДАВП) уклав агентський договір № 146-21 від 01.03.2013 з компанією «Portvilla Trading LP» в особі ОСОБА_2 , щодо доручення агенту ведення переговорів, направлених на укладення контрактів на продаж послуг та продукції замовника на території Середньої Азії (Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Таджикистан, Республіки Туркменістан та Республіки Узбекистан). Суму агентської винагороди встановлено на рівні 6% від вартості укладених за допомогою Агента контрактів у валюті євро.

В подальшому за результатами переговорів між Харківським державним авіаційним орденів жовтневої революції та трудового червоного прапора виробничим підприємством та Прикордонною службою Комітету Національної безпеки Республіки Казахстану (ПС КНБ РК) укладено договір № 42/005-145/2013 від 12.08.2013 про постачання літака Ан-74Т-200А та іншого обладнання вартістю 29,320 млн. доларів США. Також в результаті переговорів ХДАВП та Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ Республіки Казахстан (далі - ВВ МКВС РК) укладено договір № 002-145/2014 від 03.02.2014 про постачання літака Ан-74Т-200А та іншого обладнання вартістю 30 млн. доларів США.

Компанія «Portvilla Trading LP» та ОСОБА_2 жодних агентських послуг, передбачених договором № 146-21 від 01.03.2013 ХДАВП не надавали. Втім, на підтвердження виконання робіт, передбачених агентським договором, ОСОБА_1 надавав ОСОБА_2 інформацію про хід переговорів між ХДАВП та структурами Республіки Казахстан, а ОСОБА_2 , в свою чергу готував листи та направляв листи про ніби-то отриману ним інформацію в ході переговорів.

У подальшому після перерахування та надходження коштів на виконання умов договорів № 42/005-145/2013 та № 002-145/2014 на рахунок ХДАВП, ОСОБА_1 організував перерахування на рахунки компанії «Portvilla Trading LP» коштів у сумі 29 867 150, 23 гривень, як винагороду згідно вищезазначеного агентського договору № 146-21 від 01.03.2013, чим завдав збитків на вказану суму.

У зв`язку з наявністю достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, 30.07.2021 щодо ОСОБА_1 складено повідомлення про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, про яке, того ж дня, здійснено повідомлення у спосіб передбачений законодавством для вручення повідомлень.

Так, підставою для звернення сторони обвинувачення до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стали наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, наявність ризиків, визначених пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а також та обставина, що 12.02.2021 постановою детектива Національного антикорупційного бюро України підозрюваного ОСОБА_1 оголошено в міжнародний розшук.

Доводи сторони обвинувачення.

Прокурор Степанян С.Л. у судовому засіданні підтримав клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, пояснення надав аналогічні тексту клопотання та додатково зазначив, що ОСОБА_1 достеменно відомо про здійснення органом досудового розслідування кримінального провадження за фактом його неправомірних дій, а також той факт, що у даному провадженні у відношенні нього складено повідомлення про підозру. З січня 2021 року ОСОБА_1 перебуває на території Російської Федерації та ухиляється від явки до органу досудового розслідування, з огляду на що його оголошено у міжнародний розшук. Разом з цим прокурор надав пояснення щодо обґрунтованості підозри у скоєнні ОСОБА_1 інкримінованого злочину та існуванням ризикам, наведеним у клопотанні. У сукупності викладеного просив клопотання задовольнити та обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Доводи сторони захисту.

Захисник Коломійцев А.Ю. у судовому засіданні заперечував проти обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу та надав пояснення з приводу того, що його клієнт не набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні. Письмове повідомлення про підозру було вручено батькові ОСОБА_1 у той час, як сторона обвинувачення була обізнаною про місцезнаходження самого ОСОБА_1 - на території Російської Федерації. Органом досудового розслідування не вчинено жодних дій, які передбачені КПК України та регулюються Главою 42, щодо повідомлення про підозру та виклику особи, яка перебуває за межами України. Водночас захисник надав пояснення стосовно виклику ОСОБА_1 до органу досудового розслідування, який було також вручено батькові та зазначив, що безпосередньо ОСОБА_1 про такий виклик дізнався після пропуску строку, на який його викликали. ОСОБА_1 дійсно перебуває на території Російської Федерації, від органів державної влади РФ отримав посвідку на працевлаштування та є працевлаштованим за контрактом, що також відомо стороні обвинувачення, а отже останній жодним чином не переховується та за можливості прибути до України, відразу з`явиться до детективів. Поряд з цим захисник також послався і на необґрунтованість підозри через відсутність рішень щодо визнання недійсним агентського договору укладеного ХДАВП з «Portvilla Trading LP», а отже він є чинними на час розгляду даного клопотання, що поряд з твердженням експерта у висновку судово-економічної експертизи, долученої до клопотання детективом, з приводу наявності матеріальних збитків тільки у разі не виконання «Portvilla Trading LP» агентських послуг, передбачених договором, свідчить про відсутність шкоди. Відповідні обставини вказують, що підозра побудована на припущеннях органу досудового розслідування, а отже не може бути розцінена, як обґрунтована.

Також у судовому засіданні захисник надав пояснення з приводу безпідставності твердження сторони обвинувачення щодо існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Так, ризик переховування відсутній, оскільки місцезнаходження ОСОБА_1 відомо детективам та прокурорам, проте він на даний час не має можливості приїхати до України. Саме обґрунтування існування ризику переховування, в основу якого покладено тяжкість можливого покарання, є порушенням норм ЄСПЛ. Ризик знищення речей та документів є абстрактним, оскільки на протязі тривалого часу досудового розслідування сторона обвинувачення могла та повинна була зібрати всі необхідні для них відомості щодо предмету доказування у даному провадженні. Крім того, з пояснень прокурора не зрозуміло, які саме речі і документи має можливість знищити ОСОБА_1 . Ризик впливу на свідків також не існує через розірвання трудових відносин між ОСОБА_1 та ХДАВП, водночас і більшість осіб, що були допитані стороною обвинувачення у якості свідків, також розірвали трудові відносини з ХДАВП. Відсутність робочих взаємовідносин керівник-підлеглий та відсутність підтримання спілкування між особами свідчить про відсутність ризику впливу. З приводу ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, захисник зазначив, що ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, яке було предметом судового розгляду у м. Харкові виправдан, а отже посилання прокурора на таку справу є необґрунтованим.

У сукупності викладеного захисник просив відмовити у задоволенні клопотання щодо обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Оцінка та висновки слідчого судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

За інкриміноване ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України можливе призначення покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що відповідає законодавчо передбаченим підставам для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно із частинами 1, 2 статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

З огляду на те, що прокурор звернувся із клопотанням про обрання запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України за відсутності підозрюваного, слідчий суддя має перевірити наявність підстав передбачених ч. 2 ст. 177 КПК України та наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Враховуючи вищевикладені законодавчі положення та зважаючи на твердження сторони захисту, надані у судовому засіданні щодо не набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного та відсутність належного виклику останнього до правоохоронних органів, а отже безпідставність оголошення у розшук, слідчий суддя вважає за необхідне встановити чи наявні законодавчо визначені підстави, які обумовлюють необхідність розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, до яких належать як сам факт набуття особою процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, так і факт того, що підозрюваний виїхав та/або оголошений у міжнародний розшук.

Щодо набуття ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваного у межах даного кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Згідно з ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Порядок здійснення повідомлень передбачений ст. 135 КПК України.

За змістом ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).

Із матеріалів клопотання вбачається, що 30.07.2021 старшим детективом Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Боднарчуком Р.М. за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Степаняном С.Л. складено письмове повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

У зв`язку із залишенням ОСОБА_1 20.01.2021 території України, виїзду до Російської Федерації та відсутністю відомостей про його точне місцезнаходження, письмове повідомлення про підозру, у відповідності до вимог ст. 135 КПК України, було вручено батькові ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .

З приводу заперечень захисника щодо порушення процедури вручення письмового повідомлення про підозру особі, яка відсутня за місцем мешкання, через не проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 слідчий суддя зазначає наступне

Як було вище вказано, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 135 КПК України, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає. У відповідності до наведеної норми закону законодавець не вимагає від сторони кримінального провадження вручення повістки про виклик дорослому члену родини, з яким проживає особа, що викликається, а орієнтує на досягнення мети: її передачу, інформування особи про отриману повістку.

Водночас, згідно пункту 1 частини 1 ст. 3 КПК України, близьким родичем та членом сім`ї особи, окрім іншого, визнається батько цієї особи.

У своїй сукупності викладені законодавчі приписи дають слідчому судді обґрунтовані підстави стверджувати про безпідставність посилання захисника на необхідність проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 для можливості вручення останньому письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 , а отже на переконання слідчого судді ОСОБА_1 набув процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 22014220000000065 від 03.04.2014.

Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне визнати обізнаність ОСОБА_1 про кримінальне переслідування відносно нього та про повідомлену підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Крім інших доводів зазначених в ухвалі слідчого судді необхідно звернути увагу й на те, що інтереси ОСОБА_1 в суді та при взаємодії з органом досудового розслідування, здійснює захисник Коломійцев А.Ю., який також повідомив про обізнаність ОСОБА_1 про вирішення питання щодо обрання запобіжного заходу та долучав документи у судовому засіданні, які отримував від ОСОБА_1 .

Щодо виїзду та/або оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук.

Частиною 6 статті 193 КПК України передбачено, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного можливе лише у разі доведення прокурором існування підстав, передбачених ст. 177 КПК України, та доведення виїзду підозрюваного та/або оголошення його у міжнародний розшук.

Тобто положення ч. 6 ст. 193 КПК України не зобов`язують при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного доводити факт перебування особи в розшуку, йдеться лише про його оголошення в міжнародний розшук.

Чинний КПК України у жодній нормі не розкриває поняття «міжнародний розшук» та не визначає момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук. Водночас в абз. 1 ч. 1 ст. 281 КПК України вказано, що «якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного».

За правилами ч. 2 ст. 281 КПК України «про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань».

Таким чином, для того, щоб підозрюваний вважався у розумінні ч. 2 ст. 281 КПК України оголошеним у розшук має бути наявна постава про оголошення особи в розшук.

За змістом Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020, етапу здійснення відповідного запиту до Інтерполу щодо особи, яка розшукується з метою її затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в України передує оголошення такої особи в установленому законодавством порядку в розшук правоохоронними органами України, а документами, які додаються до запиту є завірена копія постанови про оголошення розшуку особи (постанови про зупинення досудового розслідування) та завірена копія ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування. Таким чином, вже на момент звернення із запитом до Інтерполу особа має бути оголошена в розшук.

Вищевикладене свідчить про те, що момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення постанови про оголошення особи у міжнародний розшук, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед слідчим суддею факт того, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук є наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого постановою.

Позиція сторони захисту щодо формального підходу органу досудового розслідування до винесення процесуального рішення у формі постанови про оголошення у міжнародний розшук ОСОБА_1 , яка ґрунтується на не надісланні останньому повісток про виклик у відповідності до засад кримінального процесуального законодавства України у сфері міжнародної правової допомоги, відхиляється слідчим суддею з огляду на наступне

Із досліджених у судовому засіданні матеріалів клопотання та наданих пояснень учасників провадження, в т.ч. і захисника, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_1 20.01.2021 через пункт пропуску «Гоптівка» залишив територію України в напрямку Російської Федерації, на території якої перебуває і дотепер.

Частина 8 статті 135 КПК України зазначає, що повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Особа вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Разом з цим, відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» від 27.01.2015, Російську Федерацію визнано державною-агресором, а отже дії детектива щодо опублікування повістки про виклик ОСОБА_1 в газеті «Урядовий кур`єр», тираж від 07.08.2021 та на сайті Офісу Генерального прокурора від 05.08.2021, ґрунтувалися на приписах чинного законодавства.

З огляду на вищезазначене, у зв`язку з відсутністю у сторони обвинувачення відомостей щодо точного місцезнаходження ОСОБА_1 , відсутність його на території України та не явкою на виклик до детективів НАБУ, постановою старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Бондарчука Р.М. від 12.08.2021, ОСОБА_1 оголошено в міжнародний розшук.

Враховуючи вищенаведені обставини слідчий суддя вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 оголошений у міжнародний розшук у розумінні та для процесуальної необхідності визначеної у ч. 6 ст. 193 КПК України.

На підставі викладеного, з огляду на те, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що ОСОБА_1 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а також факт того, що він оголошений у міжнародний розшук та виїхав з території України до Російської Федерації, де і перебуває по теперішній час, слідчим суддею встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, у відповідності до приписів ч. 6 ст. 193 КПК України.

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Так, у своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Стаття 277 КПК України визначає вимоги до письмового повідомлення про підозру, як процесуального документа. Так, відповідно до зазначеної норми, даний документ, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри, що повинен бути достатнім для сприйняття третіми особами тих дій, які описуються стороною обвинувачення у відповідному документі. Разом з цим, достатність належить до оціночної категорії, а тому в кожному кримінальному провадженні за своїм внутрішнім переконанням слідчий (детектив), прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у в розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Перевіривши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що повідомлена ОСОБА_1 підозра, на час розгляду клопотання, є обґрунтованою, оскільки існують факти та інформація, які переконують у тому, що він міг вчинити зазначений вище злочин. Такими матеріалами (доказами) у кримінальному проваджені є: (1) агентський договір № 146-21 від 01.03.2013, укладений між ХДАВП, в особі ОСОБА_1 та Portvilla trading LP в особі ОСОБА_2 ; (2) листи компанії Portvilla trading LP за період 2012-2015 років, які не містять відміток про вхідну реєстрацію в ХДАВП про виконання агентських робіт; (3) платіжні доручення за 2014 рік щодо перерахування грошових коштів з рахунків ХДАВП на рахунки Portvilla trading LP за виконання договору агентських послуг; (4) переписка між ХДАВП та ПС КНБ РК щодо укладення договорів без відомостей про агентів та посередників; (5) переписка між ХДАВП та ВВ МВС РК щодо укладення договорів також без зазначення відомостей про посередників чи агентів; (6) службова записка ПС КНБ РК відповідно до якої договір про поставку літака АН було укладено між ХДАВП та ПС КНБ РК без посередництва третіх осіб. Особа на ім`я ОСОБА_2 державного кордону Руспубліки Казахстан не перетинала; (7) протокол допиту свідка ОСОБА_4 , відповідно до якого свідок у 2010-2015 роках працював на посаді начальника відділу маркетингу ХДАВП. У 2012-2014 роках були укладені договори на поставку літаків до Республіки Казахстан, втім такі договори були укладені без участі компанії Portvilla trading LP та особи на ім`я ОСОБА_2 ; (8) протокол допиту свідка

ОСОБА_5 який повідомив, що у період з березня 2013 року до червня 2014 року працював на посаді начальника Головного авіаційного управління ПС КНБ РК та за вказаний час з ХДАВП було укладено договір поставки літака. Переговори щодо поставки велися безпосередньо зі службовими особами ХДАВП, участь у переговорах не брав ні ОСОБА_2 , ні компанія Portvilla trading LP; (9) протоколом огляду речей та документів від 25.02.2021, в ході якого було оглянуто відомості отримані за результатом проведення тимчасового доступу до речей та документів, щодо вмісту поштового ящика, яким користувався ОСОБА_6 ході огляду встановлена переписка між відповідним абонентом та ОСОБА_2 , що вказує на наявність у осіб спілкування між собою; (10) висновок комісійної судово-економічної експертизи від 28.08.2019, відповідно до якого втрата активів, а саме безповоротне зменшення активів ХДАВП за умови невиконання компанією Portvilla trading LP жодних агентських послуг підтверджується документально на суму 29 867 150,23 гривень та іншими матеріалами провадження у своїй сукупності.

Таким чином, дослідивши надані до суду матеріали у своїй сукупності, слідчий суддя встановив, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри щодо вчинення ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими.

Зважаючи на вказане, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення останнім вищезазначеного кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин. Вказане, на переконання слідчого судді, може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Щодо наявності ризиків.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування таких ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України: 1) ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.

Ризик переховування слідчий суддя оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки підозрюваного.

Так, інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Крім того, відповідний злочин, згідно примітки до ст. 45 КК України, належить до числа корупційних, а тому у разі засудження особи, до неї не буде застосовано звільнення від покарання, а також застосування більш м`якого покарання, ніж передбачене законом. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Разом з цим, відповідно до відомостей з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» вбачається, що підозрюваний 20.01.2021 виїхав за межі території України у напрямку Російської Федерації та дотепер не повернувся, не дивлячись про обізнаність останнього про кримінальне переслідування та виклики для участі у проведенні слідчих та процесуальних дій.

Кожна окремо з вищезазначених обставин не є вирішальною при оцінці наявності ризику переховування ОСОБА_1 , однак у сукупності між собою та з іншими обставинами цього кримінального провадження дають підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду на даному етапі кримінального провадження.

Також слідчим суддею береться до уваги твердження прокурора про наявність ризику можливого незаконно впливу підозрюваного на інших учасників (свідків) цього кримінального провадження, який обґрунтовується фактом колишнього працевлаштування ОСОБА_1 на керівній посаді в Харківському державному авіаційному орденів жовтневої революції та трудового червоного прапора виробничому підприємстві, що надавало йому можливості здобути певний авторитет та товариські відносини з працівниками даного державного підприємства, які він може використати задля спонукання свідків до зміни раніше наданих свідчень, викривлення встановлених органом досудового розслідування подій злочину чи відмову у наданні свідчень в майбутньому. Вказані обставини знайомства підозрюваного зі свідками з числа працівників ХДАВП та приписами законодавства щодо можливості суду обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які ним були безпосередньо сприйняті під час судового засідання, дають підстави слідчому судді стверджувати про існування ризику впливу не лише на початковому етапі кримінального провадження, а і під час подальшого досудового розслідування або розгляду справи по суті. За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку про існування ризику можливого впливу підозрюваного ОСОБА_1 на свідків у даному провадженні.

Поряд з вказаним слідчий суддя вважає, що під час розгляду клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу прокурором не було доведено існування, на теперішній час, ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для цього кримінального провадження. Вказане пояснюється тим, що стороною обвинувачення не зазначено, які саме речі і документи може знищити чи приховати ОСОБА_1 та підстави вважати, що відповідні речі перебувають саме у його володінні. Крім того при вирішенні питання про обрання чи відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 слідчим суддею не береться до уваги твердження прокурора про існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження правопорушення, в якому підозрюється з тих підстав, що відповідний ризик не може ґрунтуватися на вироку суду, яким особу визнано невинуватою у вчиненні злочину та на існуванні в провадженні правоохоронних органів кримінальних проваджень за фактом можливих протиправних дій службових осіб Харківського державного авіаційного орденів жовтневої революції та трудового червоного прапора виробничого підприємства.

За вищенаведених обставин слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду клопотання, частково існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення у поданому клопотання, а саме: ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду та ризик незаконного впливу свідків у цьому кримінальному провадженні.

Так, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків встановлених у судовому засіданні, слідчий суддя повинен оцінити в сукупності всі обставини кримінального провадження, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою в кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного (ст. 178 КПК України).

Відповідно до наведеної норми, слідчий суддя враховує, що інкримінований ОСОБА_1 злочин належить до категорії особливо тяжких, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років; доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 даного кримінального правопорушення; доведення існування декількох ризиків, в т.ч. і ризик переховування; розмір шкоди, у завданні якої підозрюється ОСОБА_1 , що складає 29 867 150, 23 гривень; відсутність підтверджуючих документів, що у підозрюваного є дружина, неповнолітні діти та інші особи на утриманні, відсутність рухомого та нерухомого майна на території України, працевлаштування у Російській Федерації, що вказує на його слабкі соціальні зв`язки за останнім місцем проживання на території України; відсутність відомостей про неможливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на стан його здоров`я.

Зважаючи на вищевикладені обставини у своїй сукупності, слідчий суддя переконаний, що прокурором під час розгляду даного клопотання доведено необхідність обрання до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Отже з урахуванням тяжкості злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а отже клопотання детектива підлягає задоволенню.

Разом з цим, в силу приписів ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України строк дії такої ухвали не зазначається.

Крім того слідчий суддя при постановленні ухвали враховує положення абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України, де зазначено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Бондарчука Р.М. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 220142200000000065 від 03.04.2014 - задовольнити.

Обрати підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до його затримання і доставки до місця кримінального провадження та розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу слідчим суддею за участю підозрюваного або зміну обраного запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя С.М. Мойсак