Документ № 99332628

Справа № 991/5251/21

Провадження №11-сс/991/509/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Боднара С.Б.

суддів Панаіда І.В., Панкулича В.І.

за участю:

секретаря судового засідання Дубини Т.Ю.

захисників Парфила І.В., Лук`яненка О.Л,

прокурора Подгорця С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката Парфила Ігоря Васильовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2021 року, якою частково задоволено клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України Пачевського Володимира Віталійовича про арешт грошових коштів, розміщених на усіх банківських рахунках ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкритих у АТ «Державний ощадний банк України» в межах кримінального провадження № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2021 року частково задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевського В.В. та накладено арешт на грошові кошти, розміщені на усіх банківських рахунках ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкриті у АТ «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ - 00032129, МФО - 300465) з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов),

за виключенням коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання" і статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки".

В іншій частині клопотання відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням адвокат Парфило І.В. звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04серпня 2021 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання сторони обвинувачення.

Згідно поданої апеляційної скарги сторона захисту вважає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та такою, що прийнята з істотним порушенням вимог КПК України, оскільки не доведено наявність повноважень у прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури для звернення з цивільним позовом в інтересах держави в особі Національного банку України, а розмір цивільного позову є необґрунтованим та не підтверджується фактичними обставинами кримінального провадження.

На підтвердження зазначених обставин захисник вказує, що для подання позову в інтересах держави в особі Національного банку України прокурор САП має попередньо підтвердити: наявність письмової вказівки чи наказу Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції щодо представництва держави в особі Національного банку України; факт порушення інтересів держави; неналежне виконання або невиконання Національним банком України своїх повноважень щодо захисту інтересів держави.

Водночас, як зазначає захисник, детективом у поданому клопотанні не підтверджено наявність відповідної вказівки чи наказу Генерального прокурора або заступників на представництво прокурором держави в особі Національного банку України. Відсутність таких документів, які прямо передбачені Законом України «Про прокуратуру, свідчить про відсутність у прокурора відповідних повноважень на подання позовної заяви в інтересах держави в особі Національного банку України.

На думку захисту, у зв`язку з тим, що Національний банк України активно вчиняє юридичні дії щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, результатом чого може бути повне або часткове погашення заборгованості, на теперішній час відсутні підстави для віднесення вказаної заборгованості за кредитним договором до суми завданої шкоди. Таким чином, висновок щодо порушення інтересів держави, які полягають у недоотриманні Державним бюджетом України прибутку НБУ внаслідок його зменшення через сформовані резерви під кредитні збитки на загальну суму 1 366 395 734,0 грн. не підтверджується фактичними обставинами кримінального провадження.

Крім того, враховуючи, що заборгованість за кредитним договором не віднесена до безнадійної внаслідок відсутності її списання та прощення, продажу, а також вчинення активних юридичних дії щодо її стягнення сторона захисту вважає, що НБУ не має змоги підтвердити або спростувати факт спричинення НБУ шкоди (збитків) від ймовірного вчинення кримінального правопорушення та обрахувати їх розмір. Відтак захист стверджує, що НБУ позбавлений можливості звернутися до суду з цивільним позовом про відшкодування збитків, ймовірно завданих внаслідок кримінального правопорушення. А тому, неподання НБУ цивільного позову не може бути розцінено як неналежне виконання або невиконання своїх повноважень щодо захисту інтересів держави.

Щодо необґрунтованості розміру цивільного позову захист вказує, що станом на сьогодні розмір збитків ймовірно завданих внаслідок кримінального правопорушення об`єктивно не може бути встановлений, а тому й розмір цивільного позову не може відповідати критерію обґрунтованості та бути підставою для арешту майна у кримінальному провадженні.

За таких обставин сторона захисту вважає, що суд першої інстанції не дослідивши обставин щодо наявності у прокурора САП відповідних повноважень на представництво інтересів держави в особі Національного банку України, помилково наклав арешт на майно ОСОБА_1 за відсутності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

В судове засідання з`явились захисники Парфило І.В. та Лук`яненко О.Л, прокурор Подгорець С.В. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, у зв`язку з чим колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу за наявного складу учасників.

Заслухавши суддю-доповідача, думки захисників, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її в повному обсязі, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів провадження, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року за підозрою, в тому числі, ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (том 1, а.с. 13-14). Вказане кримінальне провадження було об`єднано із кримінальним провадженням № 12016100000001664 від 08 жовтня 2016 року (том 1, а.с. 56).

11 листопада 2019 року в межах кримінального провадження № 12016100000001664 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а 29 червня 2021 року вже в межах кримінального провадження № 12014000000000496 про зміну раніше повідомленої підозри, а саме у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (том 1, а.с. 81-117).

В подальшому, 02 липня 2021 року стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України повідомлено про завершення досудового розслідування кримінального провадження № 12014000000000496 та надано доступ до матеріалів досудового розслідування(том 1, а.с. 118-119). Ознайомлення з відповідними матеріалами наразі триває.

03 серпня 2021 року прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Броневицьким С.С. складено та долучено до матеріалів провадження цивільний позов в інтересах держави в особі Національного банку України до підозрюваних у кримінальному провадженні № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року, в тому числі до ОСОБА_1 . Згідно вказаної позовної заяви, прокурор просить стягнути солідарно з цивільних відповідачів, в тому числі ОСОБА_1 , на користь держави в особі Національного банку України заподіяну шкоду в розмірі 1 366 395 734 грн.

Після чого, 03 серпня 2021 року старший детектив Національного бюро П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевський Володимир Віталійович звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт майна в межах кримінального провадження № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року.

Як вбачається з клопотання детектива, досудовим розслідуванням встановлено, що 10.10.2014 в.о. Голови Національного банку підписав постанову №656/БТ про надання стабілізаційного кредиту ПАТ «ВіЕйБі Банк» під заставу об`єктів нерухомості. Однак, Національним банком під час прийняття даного рішення допущені суттєві порушення норм законодавства, що регулюють порядок та підстави надання стабілізаційних кредитів банкам України. Кінцевим бенефіціарним власником банку ПАТ «ВіЕйБі Банк» на той час був ОСОБА_2 . В порушення пункту 3.1. Положення про надання НБУ стабілізаційних кредитів банкам України (затверджене Постановою Правління НБУ №327 від 13.07.2010), в якому міститься вичерпний перелік документів, які Банк має подати до НБУ для отримання стабілізаційного кредиту, ПАТ «ВіЕйБі Банк» на момент прийняття Постанови «Про надання стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності» №656/БТ від 10.10.2014 не надав до Національного банку України: програму фінансового оздоровлення банку, спрямовану на вирішення протягом строку користування стабілізаційним кредитом проблем ліквідності, поліпшення структури активів, дохідності, рентабельності тощо та програму капіталізації банку, затверджену його спостережною (наглядовою) радою. 13.10.2014 службовими особами ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено з Національним банком кредитний договір № 43 від 13.10.2014 про надання стабілізаційного кредиту на загальну суму 1 200 000 000 грн. Забезпеченням по отриманому стабілізаційному кредиту були нежитлові приміщення, майнова порука ОСОБА_2 .

Також було встановлено, що звіти про незалежні оцінки майна, виконані від імені ТОВ «Бізнес центр «Експертиза», виготовлені шляхом підроблення, а проведеними будівельно-оціночними експертизами встановлено, що загальна вартість переданого для Нацбанку в заставу майна ПАТ «ВіЕйБі Банк» становить 72 619 895 грн.

Постановою Правління НБУ від 19.03.2015 № 188 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі БАНК", а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.03.2015 № 63 розпочато його ліквідацію та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку.

У зв`язку з неповерненням ПАТ «ВіЕйБі Банк» суми кредиту за кредитним договором від 13.10.2014 № 43 НБУ, станом на 01.09.2020, сформовані резерви під кредитні збитки на загальну суму 1 366 395 734 грн. (у тому числі під заборгованість за тілом кредиту у сумі 1 196 788 730 грн.), що зменшило суму прибутку Національного банку України та, як наслідок, відповідно до ст. 5-1 Закону України «Про Національний банк України» на таку ж суму зменшило перерахування прибутку НБУ до Державного бюджету України, що завдало тяжких наслідків державі.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи директором Генерального департаменту НБУ, діючи умисно, у співучасті та за попередньою змовою з виконувачем обов`язків голови НБУ ОСОБА_3 , директором Юридичного департаменту НБУ ОСОБА_4 , директором департаменту Пруденційного нагляду ОСОБА_5 , всупереч інтересам НБУ, з метою одержання ПАТ «ВіЕйБі Банк» неправомірної вигоди, використала своє службове становище, унаслідок чого державі в особі НБУ завдано збитків у сумі 1 196 788 730,00 грн.

Підставою для звернення до суду з вказаним клопотанням стала необхідність забезпечення цивільного позову та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а також наявність ризику того, що таке майно може бути відчужене чи передане на користь третіх осіб з метою приховування, що унеможливить відшкодування збитків у майбутньому. На думку детектива, накладення арешту на майно ОСОБА_1 необхідне з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України).

А тому, просив суд задовольнити клопотання та накласти арешт накласти арешт на зареєстроване за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нерухоме та рухоме майно та грошові кошти, розміщенні на банківських рахунках, а саме:

-машиномісце загальною площею 20,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1820388880000) шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном

-приміщення для зберігання велосипедів загальною площею 2,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1820348280000) шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном;

-квартиру загальною площею 113,4 кв.м., яка розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 747880180000) шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном;

-автомобіль Infiniti QX70 д.н.з. НОМЕР_1 2014 року випуску (vin НОМЕР_2 ) шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном;

-квартиру АДРЕСА_4 , (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 747880180000) шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном;

-квартиру АДРЕСА_5 шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном.

-грошові кошти розміщені на усіх банківських рахунках ОСОБА_1 , відкриті у АТ «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ - 00032129, МФО - 300465).

Також детектив просив зобов`язати службових осіб АТ «Державний ощадний банк України» повідомити Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру про залишок коштів на рахунках ОСОБА_1 на момент звернення ухвали про накладення арешту. Розгляд даного клопотання просив здійснювати у закритому судовому засіданні та без виклику ОСОБА_1 , а також її захисників.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2021 року клопотання прокурора про арешт майна було задоволено частково. Згідно ухвали суду слідчий суддя дійшла висновку, що описана у клопотанні та повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими детективом поясненнями, наявними матеріалами кримінального провадження обґрунтовує підозру щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. На її думку, надані детективом та досліджені під час судового засідання матеріали дають слідчому судді достатні підстави для висновку, що заявлена детективом мета - забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Слідчий суддя вважає, що наявність цивільного позову про стягнення солідарно з цивільних відповідачів, в тому числі ОСОБА_1 , на користь держави заподіяної шкоди в розмірі 1 366 395 734 грн., враховуючи, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, яким державі в особі Національного банку України завдано майнової шкоди на загальну суму сформованих резервів під кредитні збитки у розмірі 1 366 395 734 грн. (із яких 1 196 788 730 грн. заборгованості за тілом кредиту), підтверджує існування потреби у такому заході забезпечення як арешт з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). Водночас, слідчий суддя дійшла висновку, що детективом не зазначено у клопотанні та не надано жодних даних на підтвердження загальної вартості нерухомого та рухомого майна, які належать ОСОБА_1 на праві власності, арешт на яке просить накласти детектив. З урахуванням того, що дані про дійсну вартість майна ОСОБА_1 , на яке детектив просить накласти арешт, відсутні, що унеможливлює перевірити її співмірність розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, слідчий суддя вважає, що зазначені обставини унеможливлюють перевірку співмірності вартості майна, на яке просить накласти арешт детектив, із розміром завданої шкоди та ціною заявленого цивільного позову. Разом з тим, на її думку, не може бути задоволена й вимога детектива про зобов`язання службових осіб АТ «Державний ощадний банк України» повідомити Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру про залишок коштів на рахунках ОСОБА_1 на момент звернення ухвали про накладення арешту. Зазначена інформація є банківською таємницею та може бути отримана виключно у порядку, встановленому законом. Розгляд клопотання детектива про арешт майна здійснювався слідчим суддею у закритому судовому засіданні, оскільки, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, наявності в матеріалах клопотання інформації, яка захищається законом, слідча суддя дійшла висновку, що шкода від оприлюднення даної інформації, шляхом проведення відкритого судового засідання, переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 4 ч. 2 цієї статті, тобто з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

На переконання колегії суддів, стороною обвинувачення доведено наявність правових підстав для накладення арешту на грошові кошти, розміщені на усіх банківських рахунках ОСОБА_1 відкритих у АТ «Державний ощадний банк України», необхідність накладення якого обґрунтовано обумовлена потребою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) та запобігання можливості їх відчуження чи передання на користь третіх осіб з метою приховування, що виправдовує таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Слідчий суддя за результатом розгляду клопотання детектива обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 17 0-173 КПК України, наклала арешт на грошові кошти, розміщені на усіх банківських рахунках ОСОБА_1 у АТ «Державний ощадний банк України», з урахуванням застережень, передбачених абз. 3 ч. 3 ст. 170 КПК України, з тих підстав, що заявлена детективом мета - забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. В ході розгляду клопотання детектива слідчий суддя з`ясувала всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту та перевірила співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду, слідчий суддя за результатом розгляду клопотання детектива, дослідивши матеріали провадження, дійшла мотивованого висновку, що описана у клопотанні та повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими детективом поясненнями, наявними матеріалами кримінального провадження обґрунтовує підозру щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Разом з тим, вказані обставини колегією суддів не перевіряються, оскільки вони ніким не оспорюються, а відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції лише в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується, що наявність цивільного позову прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури в інтересах держави в особі Національного банку України від 03 серпня 2021 року про стягнення солідарно з цивільних відповідачів, в тому числі ОСОБА_1 , на користь держави заподіяної шкоди в розмірі 1 366 395 734 грн., враховуючи, що згідно змісту повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 29 червня 2021 року ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, яким державі в особі Національного банку України завдано майнової шкоди на загальну суму сформованих резервів під кредитні збитки у розмірі 1 366 395 734 грн. (із яких 1 196 788 730 грн. заборгованості за тілом кредиту), підтверджує існування потреби у такому заході забезпечення як арешт з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). При цьому слідчим суддею було також враховано, що відповідно до інформації, яка міститься в інформаційній довідці АТ «Державний ощадний банк України» № 46-13/67/74БТ від 03 січня 2020 року (том 1, а.с. 20-21), залишки коштів, що містяться на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , становлять 1 003 775 доларів США, 5 881 Євро, 74 940 грн. Обсяг зазначених коштів не перевищує розмір цивільного позову та суми завданої державі шкоди. Зазначені обставини стороною захисту також не оспорюється, а тому, з огляду на положення ч. 1 ст. 404 КПК України, колегією суддів не перевіряються.

Оцінюючи твердження сторони захисту щодо відсутності у прокурора повноважень для звернення з цивільним позовом в інтересах держави в особі Національного банку України, колегія суддів виходить із наступного.

У відповідності до ч. 3 ст. 128 КПК України, цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва . Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень (ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Пунктом 3 частини п`ятої статті 8 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в Офісі Генерального прокурора утворюється (на правах самостійного структурного підрозділу) Спеціалізована антикорупційна прокуратура, на яку покладається, зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених цим Законом і пов`язаних із корупційними або пов`язаними з корупцією правопорушеннями.

Постановою старшого детектива Національного антикорупційного бюро Пачевського В.В. від 21 вересня 2020 року Національний банк України визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року (том 1, а.с. 107-109).

Листом керівника Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Стецюка Я. від 26 липня 2021 року Національний банк України повідомлено про встановлені в ході досудового розслідування обставини, причетних осіб, а також розмір шкоди завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень. Роз`яснено можливість пред`явити під час кримінального провадження до початку судового розгляду цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Водночас, просив Національний банк України повідомити про подачу чи відмову в поданні цивільного позову про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (том 1, а.с. 120-121).

Однак, як стверджує сторона обвинувачення, до сьогоднішнього дня Національним банком України не вирішено питання про подання цивільного позову про відшкодування шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням. Водночас, листом від 24 червня 2021 року за № 18-0005/57065 Національний банк України повідомив НАБУ, що наразі у нього відсутні підстави для подання цивільного позову до підозрюваних у кримінальному провадженні.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Така позиція узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Таким чином, оскільки Національний банк України протягом розумного строку після отримання повідомлення від Національного антикорупційного бюро України самостійно до суду з позовом в інтересах держави не звернувся, а прокурором було дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», колегія суддів вважає, що у даному випадку наявні достатні підстави для представництва прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури інтересів держави в особі Національного банку України за цивільним позовом від 03 серпня 2021 року.

У той же час, колегія суддів вважає безпідставними твердження захисту стосовно відсутності доказів порушення інтересів держави. Як вбачається з матеріалів провадження, досудовим розслідуванням встановлено, що у зв`язку з неповерненням ПАТ «ВіЕйБі Банк» суми кредиту за кредитним договором від 13.10.2014 № 43 НБУ, станом на 01.09.2020, сформовані резерви під кредитні збитки на загальну суму 1 366 395 734 грн (у тому числі під заборгованість за тілом кредиту у сумі 1 196 788 730 грн.), що зменшило суму прибутку Національного банку України та, як наслідок, відповідно до ст. 5-1 Закону України «Про Національний банк України» на таку ж суму зменшило перерахування прибутку НБУ до Державного бюджету України, що завдало тяжких наслідків державі. Тобто, за версією органу досудового розслідування, протиправними діями підозрюваних у кримінальному провадженні № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року державі в особі НБУ заподіяно збитки у розмірі 1 366 395 734 грн. (у тому числі під заборгованість за тілом кредиту у сумі 1 196 788 730 грн.). Не віднесення Національним банком України заборгованості ПАТ «ВіЕйБі Банк» за вказаним кредитним договором до категорії безнадійних не спростовує розмір збитків завданих державі в особі НБУ внаслідок вчинення кримінальних правопорушень. З аналогічних підстав колегія суддів відхиляє й доводи захисту стосовно необґрунтованості розміру цивільного позову вважаючи їх неспроможними.

Необґрунтованими на переконання колегії суддів є й доводи сторони захисту, що відсутність у матеріалах провадження письмової вказівки чи наказу Генерального прокурора або заступників на представництво держави в особі Національного банку України свідчить про відсутність у прокурора відповідних повноважень на подання позовної заяви в інтересах держави в особі Національного банку України. Відповідно до вимог абз. 6 ч. 2 ст. 171 КПК України на сторону обвинувачення покладено обов`язок додати до клопотання про арешт майна лише документи та матеріали, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання та які мають значення для вирішення питання про арешт майна. А тому, детектив не зобов`язаний додавати до такого клопотання усі зібрані під час досудового розслідування докази та матеріали.

На переконання колегії суддів, додані до клопотання детектива матеріали свідчать про наявність правових підстав для накладення арешту, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) для запобігання можливості його відчуження чи передання на користь третіх осіб з метою приховування. Стороною обвинувачення доведено необхідність накладення арешту на грошові кошти, розміщені на усіх банківських рахунках ОСОБА_1 у АТ «Державний ощадний банк України», а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Водночас, слідчим суддею вірно не взято до уваги наявність в матеріалах провадження цивільного позову ТОВ "Техносерв Україна" про стягнення в солідарному порядку, в тому числі з ОСОБА_1 , матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 85 229 193,74 грн, як підстави для накладення арешту на майно підозрюваної, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, яким завдано майнової шкоди лише державі в особі Національного банку України.

Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання детектива про арешт майна, зазначені адвокатом у поданій до суду апеляційній скарзі, також не спростовують висновків слідчого судді.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна його власником не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

У зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2021 року про арешт грошових коштів, розміщених на усіх банківських рахунках ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкритих у АТ «Державний ощадний банк України» в межах кримінального провадження № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: С.Б. Боднар

Судді: І.В. Панаід

В.І. Панкулич