Документ № 99532526

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/2744/20

Провадження № 1-кп/991/35/20

УХВАЛА

09 липня 2021 року місто Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі: головуючого Крикливого В.В., суддів Маслова В.В. та Строгого І.Л.,

за участю секретаря судового засідання Чумаченко А.О.,

здійснивши у відкритому судовому засіданні розгляд клопотання третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт: ОСОБА_1 ,

у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

в с т а н о в и в :

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016160000000429 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Ухвалою суду від 18.08.2020 призначено судовий розгляд у згаданому кримінальному провадженні.

На стадії судового розгляду до Вищого антикорупційного суду від третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт (далі - третя особа), ОСОБА_1 надійшло клопотання про скасування арешту, належної їй земельної ділянки (т. 16 а.с. 62 - 64).

Своє клопотання ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 42016160000000429 ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26.02.2019 задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5123755800:01:002:2931, яку вона отримала у приватну власність у встановленому законом порядку.

Необхідність скасування арешту майна вмотивована тим, що у згаданому кримінальному провадженні ОСОБА_1 не є підозрюваним (обвинуваченим) чи цивільним відповідачем. Зазначена земельна ділянка не є речовим доказом у кримінальному провадженні, так як не може бути знаряддям вчинення злочину та не зберегла на собі сліди вчинення кримінального правопорушення. На переконання заявника, на теперішній час відпала потреба в арешті вказаної земельної ділянки, оскільки щодо неї проведені або мали бути проведені вже всі необхідні слідчі дії. Заявниця є добросовісним набувачем земельної ділянки, оскільки отримала право власності у встановленому законом порядку. Тому вона не може бути витребувана в неї навіть у разі доведення вини обвинувачених. А шкода, завдана неправомірними діями інтересам держави має відшкодовуватися особою, яка її завдала.

З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 просить скасувати арешт, накладений на її земельну ділянку та скасувати заборону вчиняти будь - які реєстраційні дії відносно неї.

Про час і місце проведення судового засідання третя особа, прокурор Висоцька Н.В., захисники Латій О.В., Казарановський О.Л. та обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 повідомлені належним чином, проте в судове засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили.

Неприбуття в судове засідання третьої особи, прокурора, обвинувачених та їх захисників не перешкоджає розгляду клопотання про скасування арешту майна.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, перевіривши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що клопотання ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною другою ст. 131 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) передбачено, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості.

У відповідності до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на нерухоме майно.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку передбаченому пунктом першим частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частина четверта статті 962 КК України містить застереження, що спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача.

Системний аналіз положень матеріального та процесуального законодавства дає підстави дійти висновку, що арешт майна добросовісного набувача дозволяється лише з метою забезпечення збереження доказів.

Відповідно до ст. 84 КК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Частиною першою статті 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016160000000429 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

Відповідно до обвинувального акта, директор Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» ОСОБА_2 , заступник директора Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» ОСОБА_3 , директор Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» ОСОБА_5 , голова Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_6 , заступник голови Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, начальник управління сільського господарства та продовольства ОСОБА_7 , голова Держкомзему в Овідіопольському районі Одеської області ОСОБА_8 , головний спеціаліст юридичного відділу апарату Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_4 , обвинувачуються у тому, що у період з 13.09.2007 по 22.11.2010, за попередньою змовою між собою, вчинили зловживання службовим становищем, внаслідок чого 18.08.2010 Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області було прийнято незаконне розпорядження № 919 «Про припинення права користування на частину земельної ділянки ДП «Дослідне господарство «Таїровське» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту)». Внаслідок чого з державної власності було вилучено 10,73 га особливо цінних земель для створення садового товариства працівників Інституту ім. В.Є. Таїрова та Дослідне господарство «Таїровське». На масиві згаданої частини земельної ділянки загальною були сформовані низка окремих земельних ділянок.

У результаті послідуючих узгоджених злочинних дій обвинувачених, Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області було прийнято незаконне розпорядження від 22.11.2010 № 1344, яким затверджено проекти землеустрою щодо безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_9 та іншим громадянам України (всього 143 особи) земельних ділянок загальною площею 9,8230 га, для ведення садівництва.

За версією обвинувачення, внаслідок дій обвинувачених земельна ділянка загальною площею 10,73 га протиправно вибула з державної власності, чим спричинено шкоду державі у розмірі 20 943 598 грн.

Ухвалами Вищого антикорупційного суду від 03.02.2021 та від 02.03.2021 кримінальне провадження № 42016160000000429 в частині обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, закрито з підстав, визначених п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України.

У зазначеному кримінальному провадженні потерпілий не залучався, цивільний позов не подавався.

Як вбачається з постанови слідчого від 13.02.2019, сто п`ятдесят одна земельні ділянки (кадастрові номери зазначаються) визнані речовими доказами з тих підстав, що вони є об`єктом кримінальних протиправних дій і набуті кримінально протиправним шляхом.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26.02.2019 задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області, погоджене прокурором відділу Прокуратури Одеської області, про арешт майна, в межах кримінального провадження № 42016160000000429, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

З метою забезпечення збереження речових доказів накладено арешт на земельні ділянки, Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області (та його структурним підрозділам), а також державним реєстраторам, заборонено вчиняти будь - які реєстраційні дії або інші дії, що стосуються зміни конфігурації, даних, форм власності, параметрів, цільового призначення зазначених в ухвалі слідчого судді земельних ділянок.

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 363851, виданого на підставі розпоряджень Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 22.11.2010 за № 1344 та від 27.04.2011 за № 404, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:002:2931 (т. 16 а.с. 65 - 66).

Разом із цим, згідно з обвинувальним актом, заявниці, яка є власником земельної ділянки, будь-якого звинувачення не висунуто. У відповідності до ст. 642 КПК України, з моменту звернення прокурора із клопотанням про арешт майна (земельних ділянок), зазначена фізична особа у цьому кримінальному провадженні набула процесуального статусу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Зі змісту висунутого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачення вбачається, що для цього кримінального провадження мають значення та підлягають доказуванню факти та обставини вибуття з власності держави зазначених в ухвалі слідчого судді земельних ділянок, а процесуальним джерелом цих доказів є показання, документи, висновки експертів.

Разом із цим, земельна ділянка ОСОБА_1 , на яку накладено арешт ухвалою слідчого судді від 26.02.2019, не є знаряддям вчинення злочину та не зберігає на собі його сліди, також не містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Таким чином, арештована земельна ділянка не може слугувати процесуальним джерелом доказів у цьому кримінальному провадженні.

Враховуючи положення, закріплені в п. 3 ч. 1 та ч. 4 ст. 962 КК України, земельна ділянка з кадастровим номером 5123755800:01:002:2931 підлягає поверненню власниці.

З метою забезпечення кримінального провадження процесуальним законом передбачена можливість накладення арешту на об`єкти кримінально протиправних дій. Проте, при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для позбавлення особи права розпоряджатися майном має існувати очевидна (навіть мінімальна) причина, яка б виправдовувала подальше втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення справедливого балансу між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи.

Зі змісту викладеного в обвинувальному акті формулювання обвинувачення вбачається, що земельні ділянки, перелічені в ухвалі слідчого судді від 26.02.2019, формально підпадають під ознаки речових доказів, так як фактично є об`єктом кримінально протиправних дій.

Однак, як слідує з наданих прокурором в попередніх судових засіданнях пояснень, стороною обвинувачення та іншими державними органами не ставиться під сумнів факт добросовісного набуття, зокрема ОСОБА_1 , належної їй земельної ділянки. Питання про позбавлення заявника права власності на це майно не порушується.

Таким чином, після завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016160000000429 таке втручання у право власності третьої особи, як арешт майна, вже не відповідає принципу пропорційності, коли має бути дотримано справедливий баланс між вимогами загального інтересу та захистом основних прав людини. А враховуючи конкретні обставини справи, скасування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження (арешту майна) жодним чином не зашкодить виконанню завдань кримінального провадження.

З огляду на викладене та враховуючи, що в межах цього кримінального провадження цивільний позов не подавався, зазначена земельна ділянка конфіскації та спеціальній конфіскації не підлягає, є очевидним, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відпала потреба.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170, 174 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26.02.2019 (справа № 520/2188/19, провадження № 1-кс/520/2426/19) - задовольнити.

Арешт земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , з кадастровим номером 5123755800:01:002:2931 - скасувати.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Крикливий В.В. Маслов І.Л. Строгий