- Головуючий суддя (ВАКС): Крикливий В.В.
- Секретар : Чумаченко А.О.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
Справа № 991/2744/20
Провадження № 1-кп/991/35/20
У Х В А Л А
09 липня 2021 рокумісто Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі: головуючого Крикливого В.В., суддів Маслова В.В. та Строгого І.Л.,
за участю секретаря судового засідання Чумаченко А.О.,
здійснивши у відкритому судовому засіданні розгляд клопотання третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_1 ,
у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,
в с т а н о в и в :
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016160000000429 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Ухвалою суду від 18.08.2020 призначено судовий розгляд у згаданому кримінальному провадженні.
На стадії судового розгляду до Вищого антикорупційного суду від третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт (далі - третя особа), ОСОБА_1 надійшло клопотання про скасування арешту на транспортний засіб - автомобіль Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року випуску, кузов номер VIN НОМЕР_2 , належного їй на праві свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (т. 16 а.с. 52 - 53).
Своє клопотання ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 42016160000000429 ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 29.03.2019 задоволено клопотання слідчого та накладено арешт, зокрема, на вищезазначений транспортний засіб, який, як вказує третя особа, належить їй на праві приватної власності.
Необхідність скасування арешту майна вмотивована тим, що у згаданому кримінальному провадженні заявниці обвинувачення не висунуто, належний їй автомобіль не є доказом у кримінальному провадженні, а арешт на нього було накладено без достатніх правових підстав. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що інформація, наведена в ухвалі слідчого судді щодо належності згаданого автомобіля ОСОБА_2 не відповідає дійсності.
З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 просить скасувати арешт, накладений на вищезазначений транспортний засіб.
Про час і місце проведення судового засідання третя особа, прокурор Висоцька Н.В., захисники Латій О.В., Казарановський О.Л. та обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 повідомлені належним чином, проте в судове засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили.
Неприбуття в судове засідання третьої особи, прокурора, обвинувачених та їх захисників не перешкоджає розгляду клопотання про скасування арешту майна.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, перевіривши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що клопотання ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною другою ст. 131 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) передбачено, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості.
У відповідності до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений, зокрема, на рухоме майно.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Розглядаючи клопотання про скасування арешту, слідчий суддя встановлює обґрунтованість (необґрунтованість) накладеного арешту та наявність (відсутність) підстав для його подальшого застосування в залежності від того, на яку підставу вказує заявник. У клопотанні представник власника майна вказує на необґрунтованість накладеного арешту, що обумовлює межі дослідження і оцінки обставин справи слідчим суддею у цьому провадженні.
Обґрунтованість накладення арешту обумовлюється наявністю підстав для накладення арешту; співвідношенням майна, на яке накладено арешт, з заявленою у клопотанні про його арешт, метою; зв`язком майна з обставинами, що розслідуються (крім конфіскації та відшкодування шкоди); обґрунтованістю належності майна певній особі; належним мотивуванням застосованого заходу забезпечення кримінального провадження в ухвалі слідчого судді про його арешт; розумністю і співмірністю арешту.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Нормативно визначеними властивостями доказів є їх належність, допустимість та достовірність. Доктринально визнаними елементами кримінального процесуального доказування, що являють собою єдиний нерозривний процес є 1) отримання доказів (активна цілеспрямована пізнавально-практична й розумова діяльність суб`єктів доказування, яка складається з окремих взаємозалежних та взаємовпливових елементів - пошуку, виявлення (встановлення), а при необхідності, вилучення фактичних даних та їх джерел та перевірки, оцінки фактичних даних і їх джерел, їх процесуального оформлення (закріплення) й власне надання фактичним даним та їх джерелам уповноваженими суб`єктами кримінального процесу значення певного доказу у кримінальному провадженні); 2) використання доказів (практична процесуальна та розумова діяльність, що полягає в оперуванні доказами, у встановленні на їх підставі обставин, що мають значення для кримінального провадження, в обґрунтуванні доказами своєї правової позиції сторонами кримінального провадження, в обґрунтуванні відповідних процесуальних рішень уповноваженими суб`єктами, у тому числі й для перевірки вже отриманих доказів та для отримання нових доказів тощо).
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016160000000429 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.
Відповідно до обвинувального акта, директор Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» ОСОБА_2 , заступник директора Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» ОСОБА_3 , директор Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» ОСОБА_5 , голова Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_6 , заступник голови Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, начальник управління сільського господарства та продовольства ОСОБА_7 , голова Держкомзему в Овідіопольському районі Одеської області ОСОБА_8 , головний спеціаліст юридичного відділу апарату Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_4 , обвинувачуються у тому, що у період з 13.09.2007 по 22.11.2010, за попередньою змовою між собою, вчинили зловживання службовим становищем, внаслідок чого 18.08.2010 Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області було прийнято незаконне розпорядження № 919 «Про припинення права користування на частину земельної ділянки ДП «Дослідне господарство «Таїровське» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту)». Внаслідок чого з державної власності було вилучено 10,73 га особливо цінних земель для створення садового товариства працівників Інституту ім. В.Є. Таїрова та Дослідне господарство «Таїровське». На масиві згаданої частини земельної ділянки загальною були сформовані низка окремих земельних ділянок.
У результаті послідуючих узгоджених злочинних дій обвинувачених, Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області було прийнято незаконне розпорядження від 22.11.2010 № 1344, яким затверджено проекти землеустрою щодо безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_9 та іншим громадянам України (всього 143 особи) земельних ділянок загальною площею 9,8230 га, для ведення садівництва.
За версією обвинувачення, внаслідок дій обвинувачених земельна ділянка загальною площею 10,73 га протиправно вибула з державної власності, чим спричинено шкоду державі у розмірі 20 943 598 грн.
Ухвалами Вищого антикорупційного суду від 03.02.2021 та від 02.03.2021 кримінальне провадження № 42016160000000429 в частині обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, закрито з підстав, визначених п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України.
Під час судового розгляду з`ясовано, що з метою забезпечення досягнення дієвості кримінального провадження, а саме для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 29.03.2019 під час досудового розслідування кримінального провадження № 42016160000000429 накладено арешт на транспортний засіб - автомобіль Honda CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, 2008 року випуску, кузов номер VIN НОМЕР_2 . Водночас, як зазначено слідчою суддею в ухвалі від 29.03.2019, було встановлено, що вказаний транспортний засіб, згідно з даними бази НАІС, належить на праві власності ОСОБА_2 .
Щодо доводів третьої особи про те, що згаданий транспортний засіб належить їй згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 23.02.2008, слідчий суддя зазначає, що заявниця подала незасвідчену належним чином копію такого свідоцтва. Більше того, таке свідоцтво може підтвердити набуття права власності третьою особою на автомобіль Honda CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 2008 рік. Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що згаданий транспортний засіб станом на дату винесення слідчою суддею Київського районного суду міста Одеси ухвали від 29.03.2019 та станом на сьогодні належить ОСОБА_1 .
Водночас, як встановлено ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 29.03.2019, згідно з даними бази НАІС, автомобіль Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_2 . Належних доказів на спростування вказаного третьою особою не надано.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування арешту майна, про яке йдеться в клопотанні, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170, 174 КПК України, суд
п о с т а н о в и в :
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту на транспортний засіб - автомобіль Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року випуску, кузов номер VIN НОМЕР_2 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
В.В. Крикливий В.В. Маслов І.Л. Строгий