- Головуючий суддя (АП ВАКС): Михайленко Д.Г.
Справа № 752/7440/18
Провадження №11-кп/991/77/21
У Х В А Л А
14 вересня 2021 року місто Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Михайленко Д. Г. розглянув у порядку статті 401 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 52017000000000897 від 27.12.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Історія провадження
1.30.07.2021 вироком Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 368 КК. Вирішено питання щодо запобіжного заходу, процесуальних витрат та речових доказів.
2.У частині вирішення питання щодо запобіжного заходу суд першої інстанції (1) залишив без змін запобіжний захід у вигляді застави до набрання вироком законної сили, а також (2) поклав на обвинуваченого ОСОБА_1 строком на два місяці такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із м. Києва та Київської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; носити електронний засіб контролю.
3.27.08.2021 на зазначений вирок суду самим обвинуваченим та його захисниками - адвокатами Шупеня В. М. та Шупеня М. М. - подано апеляційні скарги (далі - апеляційні скарги).
4.06.09.2021 суддя-доповідач Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду відкрив апеляційне провадження за вказаними апеляційними скаргами.
5.13.09.2021 надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу (далі також - клопотання обвинуваченого).
Короткий зміст та вимоги клопотання обвинуваченого
6.У клопотанні обвинуваченого висловлюється прохання скасувати застосування запобіжного заходу в частині покладення на обвинуваченого обов`язків (1) носити електронний засіб контролю та (2) не відлучатися з міста Києва та Київської області без дозволу суду.
7.Клопотання обґрунтоване такими аргументами: (1) процесуальна поведінка обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду завжди була належною; (2) станом на теперішній час не існує будь-яких обставин, що передбачені статтею 194 КПК, які необхідні для застосування запобіжного заходу; (3) відсутні будь-які ризики, передбачені статтею 177 КПК, як обов`язкова умова застосування запобіжного заходу; (4) наявні позитивні характеристики обвинуваченого; (5) електронний засіб контролю створює дискомфорт, ускладнює життєдіяльність, зважаючи на похилий вік обвинуваченого та інвалідність другої групи, що на думку обвинуваченого несе загрозу його життю і здоров`ю та містить ознаки катування (порушує статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтю 28 Конституції України).
Оцінка та мотиви судді-доповідача
8.Суд, при ухваленні вироку приймає, серед іншого, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили (стаття 374 КПК).
9.Запобіжні заходи застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження (стаття 131 КПК).
10.Зміна запобіжного заходу охоплюється терміном «застосування запобіжного заходу». Такий висновок узгоджується з усталеною практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанови від 18.12.2018 у справі № 628/969/18 та від 28.03.2019 у справі № 286/1695/18). У зв`язку з чим питання про зміну запобіжного заходу вирішується в порядку, передбаченому для його застосування, з врахуванням вимог статті 201 КПК, а також особливостей етапу підготовки до апеляційного розгляду - вимог статті 401 КПК.
11.Суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження за скаргою на вирок суду першої інстанції вирішує клопотання, зокрема, щодо зміни запобіжного заходу (пункт 3 частини 1 статті 401 КПК). Усі судові рішення судді-доповідача під час підготовки до апеляційного розгляду викладаються у формі ухвали (частина 2 статті 401 КПК).
12.Враховуючи наведене вище та беручи до уваги зміст клопотання обвинуваченого, процесуальні дії щодо його розгляду на етапі підготовки до апеляційного розгляду слід здійснити суддею-доповідачем суду апеляційної інстанції одноособово та без виклику учасників кримінального провадження, тобто в розпорядчому порядку.
13.Судом першої інстанції у вироку встановлено, зокрема, що ОСОБА_1 , займаючи посаду директора Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України, використовуючи своє службове становище, на початку грудня 2017 року, знаходячись в приміщенні свого службового кабінету, повідомив учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю «Сател Україна» ОСОБА_2 про необхідність надання йому неправомірної вигоди в особливо великому розмірі в сумі 500 000 доларів США за уникнення ризиків розірвання з ініціативи Інституту Договору про спільну діяльність (без об`єднання вкладів учасників) № 01/17 від 28.02.2017, та неперешкоджання виконанню умов вказаного договору, та, продовжуючи свої злочинні дії, 30.12.2017 отримав частину неправомірної вигоди в розмірі 300 000 доларів США, що є особливо великим розміром.
14.У світлі конкретних обставин цієї справи, без надання оцінки оскаржуваному вироку суду з точки зору його обґрунтованості, вважаю, що наявних матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обвинувачення ОСОБА_1 , яке відповідає стандарту доказування «обґрунтована підозра».
15.Вироком суду першої інстанції визнано, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений частиною 4 статті 368 КК, та йому призначено покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 3 (три) роки та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
16.При вирішенні питання щодо запобіжного заходу суд першої інстанції врахував (1) суворість покарання, а також (2) необхідність забезпечити виконання вироку в частині призначеного обвинуваченому покарання, яке слід відбувати в місцях позбавлення волі.
17.Суд першої інстанції, ухвалюючи обвинувальний вирок з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років, обґрунтовано вирішив питання щодо застосування запобіжного заходу, оскільки суворість призначеного покарання створює ризик можливого ухилення від його відбування. У зв`язку із цим, залишення без змін запобіжного заходу у вигляді застави до набрання вироком законної сили з покладенням на обвинуваченого наведених у пункті 2 цієї ухвали додаткових обов`язків є мінімально можливим для забезпеченням дієвості кримінального провадження в умовах, що склалися.
18.У зв`язку із цим, слід відхилити доводи клопотання обвинуваченого про відсутність будь-яких обставин, що передбачені статтею 194 КПК, які необхідні для застосування запобіжного заходу, а також про відсутність будь-яких ризиків, передбачених статтею 177 КПК, як обов`язкових умов застосування запобіжного заходу.
19.Довід клопотання обвинуваченого про належність його процесуальної поведінки під час досудового розслідування та судового розгляду також не заслуговує на увагу, адже це лише свідчить про ефективність запобіжного заходу, який був обраний ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду від 01.01.2018 (том 6 а. с. 49-56) і діяв станом на 30.07.2021, та при наявності обвинувального вироку суду не може означати про зниження ризику можливого ухилення обвинуваченого від відбування покарання.
20.Наявні у матеріалах кримінальної справи позитивні характеристики обвинуваченого ОСОБА_1 не спростовують вищенаведені висновки щодо необхідності і достатності застосування запобіжного заходу судом першої інстанції. Такі характеристики дійсно позитивно описують обвинуваченого, проте в світлі наведених вище обставин, не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлений ризик до маловірогідності чи до його виключення.
21.Обвинувачений у клопотанні також стверджує, що електронний засіб контролю створює дискомфорт, ускладнює йому життєдіяльність та, зважаючи на його похилий вік і інвалідність другої групи, несе загрозу його життю і здоров`ю. У цьому контексті стверджує про наявність ознак катування.
22.Разом із цим, для обґрунтування такого твердження обвинувачений ОСОБА_1 надає лише копію пенсійного посвідчення, у якому зазначено вид пенсії - «за віком 2гр., загальне захворювання». Будь-яких інших доказів, які б свідчили про стверджуванні у клопотанні обвинуваченого «больові відчуття, спазми, набряки ноги, нервові розлади тощо», як наслідки застосування електронного засобу контролю, обвинуваченим не надано.
23.За таких умов твердження обвинуваченого про загрозу його життю і здоров`ю з боку електронного засобу контролю є явно необґрунтованим, а тому його слід відхилити.
24.Прохання скасувати застосування запобіжного заходу в частині покладення на обвинуваченого обов`язку не відлучатися із міста Києва та Київської області без дозволу суду не підкріплене ні доказами, ні аргументами. Також звертає увагу те, що під час підготовки до апеляційного розгляду обвинувачений не звертався до суду за дозволом відлучитися із міста Києва та Київської області. Наведене свідчить про необґрунтованість клопотання обвинуваченого і у цій частині.
25.На підставі викладеного вище, керуючись статтями 177, 194, 201, 401 КПК, суддя-доповідач постановив:
1.Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.
2.Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Г. Михайленко