Документ № 99835943

Справа № 991/3760/21

Номер провадження 1-кп/991/26/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікори К.О.,

суддів Гавриленко Т.Г.,

Танасевич О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Тарана А.В.,

прокурора Хитя Ю.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

його захисника адвоката Сиченка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Києві угоду про визнання винуватості у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000571 від 08 вересня 2020 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Калинівка Калинівського району Вінницької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 369 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

І. Історія провадження

1.1. 03 червня 2021 року до Вищого антикорупційного суду з Офісу Генерального прокурора надійшов для розгляду обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000571 від 08 вересня 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 369 Кримінального кодексу України (надалі - КК України).

Ухвалою суду від 04 червня 2021 року у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, а ухвалою суду від 02 липня 2021 року - судовий розгляд.

1.2. У судовому засіданні 11 серпня 2021 року прокурор повідомив суд про укладення угоди про визнання винуватості між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Хитєм Ю.П. та обвинуваченим ОСОБА_1 , у присутності захисника - адвоката Сиченка В.М.

ІІ. Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа

2.1. Постановою Верховної Ради України № 118-ІХ від 19 вересня 2019 року ОСОБА_3 призначено на посаду Голови Фонду державного майна України (надалі - ФДМУ) та з урахуванням вимог підпункту 1 пункту 3 статті 368 КК України він є службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» до основних завдань ФДМУ належить: управління об`єктами державної власності та захист майнових прав державних підприємств, що належать до сфери управління ФДМУ на території України.

Так, у віданні ФДМУ перебуває, зокрема, Акціонерне товариство «Миколаївобленерго» (надалі - АТ «Миколаївобленерго»), у статутному капіталі якого частка державної власності становить 100 %.

Відповідно до критеріїв, які передбачені Порядком проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року № 777 (надалі - Порядок), АТ «Миколаївобленерго» відноситься до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний номер чистого доходу якого перевищує 200 млн. гривень.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Порядку тимчасове покладення виконання обов`язків керівників зазначеного підприємства або призначення виконувачем обов`язків таких керівників здійснюється суб`єктом управління після погодження кандидатур відповідних осіб Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 15.1, 15.2, 18.4 Статуту АТ «Миколаївобленерго», затвердженого загальними зборами АТ «Миколаївобленерго» № 28 від 08 квітня 2019 року, управління діяльністю та контроль за фінансово-господарською діяльністю Товариства здійснюють його органи, зокрема Виконавчий орган Товариства (колегіальний) - Дирекція. Кількісний склад Дирекції становить 5 (п`ять) членів - Генеральний директор та директори.

Так, у серпні 2020 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, радник Голови ФДМУ ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_3 , що до нього звернувся ОСОБА_1 з приводу працевлаштування в AT «Миколаївобленерго» та надав контакти останнього ОСОБА_3

ОСОБА_3 погодився розглянути пропозицію ОСОБА_1 та прийняв рішення, що подальші перемовини з цих питань від його імені буде вести радник голови ФДМУ ОСОБА_5 .

02 вересня 2020 року ОСОБА_5 зустрівся із ОСОБА_1 у приміщенні ресторану «Верховина» у місті Києві. В ході розмови ОСОБА_1 повідомив, що працює на посаді Першого заступника генерального директора AT «Миколаївобленерго» та на даний час в керівництві підприємства відбуваються негативні події, пов`язані із вирішенням спорів у судовому порядку між двома керівниками - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у зв`язку з чим підприємство не працює належним чином. Також ОСОБА_1 повідомив, що має бажання стати Генеральним директором AT «Миколаївобленерго» та висловив прохання, щоб ОСОБА_3 , як Голова ФДМУ, посприяв у вирішенні цього питання.

04 вересня 2020 року ОСОБА_5 зустрівся із ОСОБА_1 у приміщенні ресторану «Верховина» у місті Києві для того, щоб дізнатися від ОСОБА_1 про його план розвитку AT «Миколаївобленерго». На вказаній зустрічі ОСОБА_1 розповів про інвестиційну програму AT «Миколаївобленерго» та про можливість залучення кредитів. Також ОСОБА_1 розповів, що готовий сприяти у приватизації AT «Миколаївобленерго» шляхом налагодження відносин з інвесторами із Казахстану; також у нього є можливість скерувати частину коштів, які будуть виділятися Європейським банком реконструкції та розвитку, на рахунки AT «Миколаївобленерго». На цій же зустрічі ОСОБА_1 повідомив, що в AT «Миколаївобленерго» існує можливість протиправного прибутку у розмірі приблизно 100-120 тисяч доларів США щомісяця, та у разі призначення його Генеральним директором AT «Миколаївобленерго» він готовий частину із цієї неофіційної грошової винагороди віддавати Голові ФДМУ ОСОБА_3 .

За таких обставин Голова ФДМУ ОСОБА_3 07 вересня 2020 року звернувся до Національного антикорупційного бюро України із заявою про пропозицію надання йому неправомірної вигоди ОСОБА_1 за сприяння у призначенні на керівну посаду в AT «Миколаївобленерго».

29 вересня 2020 року ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_1 біля будівлі ФДМУ, розташованої за адресою: місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, 18/9. У ході вказаної зустрічі ОСОБА_1 підтвердив свій злочинний намір передати неправомірну вигоду ОСОБА_3 , повідомивши, що через два тижні після призначення його Генеральним директором AT «Миколаївобленерго» знову зустрінеться з ОСОБА_5 за межами міста Києва та передасть йому обумовлену суму неправомірної вигоди.

У подальшому спілкування з ОСОБА_1 відбувалось за участі іншого позаштатного радника на громадських засадах Голови ФДМУ ОСОБА_8 .

За попередньої домовленості ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_8 05 жовтня 2020 року в приміщенні ФДМУ. На вказаній зустрічі ОСОБА_1 конкретизував свою пропозицію щодо надання неправомірної вигоди Голові ФДМУ, яку раніше висловлював ОСОБА_5 , в частині джерела походження коштів, як предмету неправомірної вигоди для ОСОБА_3 , зокрема, зазначив, що зможе вирішити питання отримання AT «Миколаївобленерго» кредиту від уряду Данії в розмірі 10 млн доларів США, 10 відсотків з яких передасть ОСОБА_3 як неправомірну вигоду. Також ОСОБА_1 зазначив, що за «скрутку» (зменшення показників) лічильників великих підприємств він надаватиме Голові ФДМУ неправомірну вигоду в розмірі 50 тисяч доларів США на місяць. Крім того, ОСОБА_1 повідомив, що вирішить питання про виділення земельних ділянок біля моря, половину з яких також передасть ОСОБА_3 у якості неправомірної вигоди за призначення на керівну посаду в AT «Миколаївобленерго».

25 листопада 2020 року ОСОБА_1 , продовжуючи вчиняти дії, спрямовані на реалізацію злочинного умислу щодо надання неправомірної вигоди ОСОБА_3 , та згідно з досягнутою домовленістю з ОСОБА_8 зустрівся з останнім у приміщенні закладу громадського харчування (паб) «Бестія», розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, 44. На вказаній зустрічі ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_8 , що надасть Голові ФДМУ неправомірну вигоду в розмірі 100 тисяч доларів США за вирішення питання про його призначення на посаду Генерального директора AT «Миколаївобленерго», а саме половину цієї суми, тобто 50 тисяч доларів США він передасть перед призначенням, а решту 50 тисяч доларів США - після призначення його на посаду. Також на вказаній зустрічі ОСОБА_1 зазначив, що вже після призначення його на посаду Генерального директора AT «Миколаївобленерго» щомісячно буде передавати Голові ФДМУ неправомірну вигоду в розмірі 200 тисяч доларів США.

На наступних зустрічах ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , які відбулися 03 та 04 грудня 2020 року, ОСОБА_1 знову підтвердив свій намір надати Голові ФДМУ неправомірну вигоду в розмірі 100 тисяч доларів США за вирішення питання про його призначення на посаду Генерального директора AT «Миколаївобленерго», а саме половину цієї суми, тобто 50 тисяч доларів США він передасть 08 грудня 2020 року за підготовку та скерування від ФДМУ до Кабінету Міністрів України необхідних документів для його призначення Генеральним директором AT «Миколаївобленерго» за підписом ОСОБА_3 . У свою чергу, ОСОБА_8 надав ОСОБА_1 проект пояснювальної записки до проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про погодження призначення ОСОБА_1 виконувачем обов`язків, генерального директора AT «Миколаївобленерго», за підписом Голови ФДМУ ОСОБА_3 . Крім того, під час вказаної зустрічі ОСОБА_1 попередив, що неправомірну вигоду 08 грудня 2020 року він буде надавати не особисто, а її передасть ОСОБА_8 інша особа (хто саме, ОСОБА_1 не повідомив).

08 грудня 2020 року близько 12 години 30 хвилин громадянин Грузії ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщенні пабу-ресторану «Бестія», розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, 44, на прохання ОСОБА_1 передав ОСОБА_8 неправомірну вигоду в сумі 50 000 доларів США за подання від імені Голови ФДМУ ОСОБА_3 пакету документів до Кабінету Міністрів України щодо погодження призначення ОСОБА_1 виконувачем обов`язків Генерального директора AT «Миколаївобленерго».

Таким чином, відповідно до обвинувального акта ОСОБА_1 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 369 КК України, а саме останній обвинувачується у пропозиції та обіцянці службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, надати їй неправомірну вигоду, а так само в наданні такої вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє та надає таку вигоду, дії з використанням наданого їй службового становища.

ІІІ. Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена сторонами угоди міра покарання

3.1. 10 серпня 2021 року між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Хитєм Ю.П. та обвинуваченим ОСОБА_1 , у присутності захисника - адвоката Сиченка В.М. укладено угоду про визнання винуватості.

За змістом цієї угоди формулювання та обсяг обвинувачення, а також правова кваліфікація дій ОСОБА_1 із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність є тотожними до наведених в обвинувальному акті.

3.2. У пункті 2 угоди про визнання винуватості міститься інформація про беззастережне визнання ОСОБА_1 винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення в обсязі та за обставин, викладених в обвинувальному акті, та зобов`язання обвинуваченого беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого йому обвинувачення у судовому провадженні.

Відповідно до умов угоди на обвинуваченого ОСОБА_1 не покладаються жодні обов`язки щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою.

За змістом пункту 5 угоди при вирішенні питання про укладення цієї угоди прокурором враховано наступні обставини:

1) активне сприяння обвинуваченого у розкритті кримінального правопорушення;

2) характер і тяжкість обвинувачення, зважаючи на відсутність матеріальної шкоди та збитків державі;

3) наявність суспільного інтересу у швидкому судовому провадженні, яке забезпечить повне, своєчасне та невідворотне призначення покарання ОСОБА_1 за вчинення корупційного кримінального правопорушення.

У пункті 6 угоди зазначається, що обвинувачений ОСОБА_1 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, щиро кається у скоєному, критично оцінює свою злочинну поведінку, в тому числі шляхом повного визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність, активно сприяє розкриттю злочину, всебічному повному і неупередженому дослідженню обставин кримінального провадження.

Відповідно до пункту 7 угоди обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , стороною обвинувачення не встановлено. Натомість стороною обвинувачення встановлено обставини відповідно до статті 66 КК України, які пом`якшують його покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність матеріальної шкоди та завданих державі збитків.

Також в угоді зазначено, що ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, одружений, має на утриманні малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_2 , повнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, позитивно характеризується, працює заступником директора ТОВ «Вінниця-Енергосервіс».

3.3. Сторони угоди узгодили покарання обвинуваченому ОСОБА_1 із застосуванням положень статей 75, 76 КК України, а саме:

- за частиною четвертою статті 369 КК України призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

- відповідно до частини другої статті 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки;

- відповідно до статті 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

(1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

(2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- відповідно до частини першої статті 96-2 КК України та частини дев`ятої статті 100 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК України) застосувати спеціальну конфіскацію, а саме:

(1) звернути в дохід держави в порядку спеціальної конфіскації предмет неправомірної вигоди - грошові кошти в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США, які належать ОСОБА_1 , використані ним 08 грудня 2020 року як засоби вчинення кримінального правопорушення та є предметом кримінального правопорушення;

(2) звернути в дохід держави в порядку спеціальної конфіскації предмет неправомірної вигоди - грошові кошти в сумі 1 404 000 (один мільйон чотириста чотири тисячі) гривень, які були внесені ОСОБА_10 в якості застави, визначеної ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 грудня 2020 року, за ОСОБА_1 відповідно до квитанції № 0.0.1936417684.1 від 10 грудня 2020 року.

3.4. Сторонам відомі та зрозумілі наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, а саме, що: відповідно до статті 473 КПК України наслідком укладення та затвердження цієї угоди для прокурора і обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями частини четвертої статті 394 та частини третьої статті 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1, 4 пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України. В угоді сторонами обумовлено наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.

ІV. Позиція учасників судового засідання

4.1. ОСОБА_1 підтримав укладення угоди та вказав, що саме він був ініціатором її укладення, зробив це добровільно. Обвинувачений зазначив, що насильства, примусу чи погроз до нього ніхто не застосовував, обіцянок, чи будь-яких інших обставин, не передбачених угодою, йому ніхто не надавав, зі скаргами на рішення, дії чи бездіяльність сторони обвинувачення під час здійснення кримінального провадження він не звертався. ОСОБА_1 повідомив, що беззастережно визнає свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, розуміє характер пред`явленого обвинувачення та погоджується з його формулюванням.

ОСОБА_1 зазначив, що він цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, і він при цьому має право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь. Однак, при цьому ОСОБА_1 наполягав на укладенні угоди, а також повідомив, що він повністю усвідомлює вид покарання, призначення якого обумовлене угодою, інші заходи, що будуть застосовані до нього у разі її затвердження, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 повідомив суду, що під час досудового розслідування хоча і не надав викривальні показання стосовно себе , але повідомив про місцезнаходження 50 000 доларів США, які належать йому на праві власності, є іншою частиною неправомірної вигоди та призначались для передачі ОСОБА_3 після вирішення питання про призначення ОСОБА_1 на посаду Генерального директора АТ «Миколаївобленерго».

4.2. Захисник Сиченко В.М. повідомив, що здійснював захист обвинуваченого під час досудового слідства, в тому числі під час укладення угоди, та повністю підтвердив зазначені його підзахисним дані.

4.3. Прокурор Хить Ю.П. підтримав необхідність затвердження судом угоди про визнання винуватості, зазначив про її добровільність, а також підтвердив відсутність скарг зі сторони захисту на дії детектива чи прокурора під час досудового розслідування. Прокурор повідомив, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину і тому підставою для укладення угоди є пункт 1 частини 4 статті 469 КПК України (хоча в угоді помилково у якості підстави для її затвердження зазначено абзац 5 частини 4 статті 469 КПК України).

Прокурор повідомив суду обставини, які ним було враховано при укладенні угоди про визнання винуватості, що фактично відповідають змісту самої угоди, та зазначив про відсутність потерпілих у цьому кримінальному провадженні та завданої шкоди.

Крім того, прокурор вказав, що у діях обвинуваченого наявні більше двох обставин, які пом`якшують покарання, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність матеріальної шкоди та завданих державі збитків.

На підставі викладеного прокурор вважає за можливе призначити ОСОБА_1 узгоджене в угоді покарання, звільнити його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та іспитовим строком на 3 (три) роки.

V. Мотиви суду

5.1. Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, проаналізувавши зміст обвинувального акта, угоди про визнання винуватості, дослідивши документи та інші матеріали, надані сторонами з метою з`ясування добровільності укладення угоди та перевірки її на відповідність закону про кримінальну відповідальність та кримінальному процесуальному закону, дійшов висновку, що при укладенні угоди прокурор не в повній мірі врахував обставини, передбачені частиною 1 статті 470 КПК України. Зазначене свідчить про суперечність умов угоди вимогам КПК України, а крім того умови угоди про визнання винуватості не відповідають інтересам суспільства. Така позиція суду обґрунтовується наступним.

5.2. Згідно з главою 35 розділу VI КПК України за наслідками розгляду угоди про визнання винуватості у судовому засіданні суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має прийняти одне із таких рішень: 1) затвердити угоду про визнання винуватості, або 2) відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених частиною сьомою статті 474 КПК України.

Відповідно до частини сьомої статті 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Зокрема, відповідно до пунктів 1, 2 частини сьомої статті 474 КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо : умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу, умови угоди не відповідають інтересам суспільства .

5.3. Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 470 КПК України прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов`язаний враховувати, зокрема, ступінь та характер сприяння обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

5.4. Зі змісту угоди вбачається, що прокурором у якості врахування ступеня та характеру сприяння обвинуваченого ОСОБА_1 у проведенні щодо нього кримінального провадження зазначено активне сприяння встановленню обставин кримінального правопорушення та виявлення бажання добровільно видати решту від встановленої досудовим розслідуванням суми неправомірної вигоди, яку він мав намір передати ОСОБА_3 .

Як зазначено в пункті 5 угоди та підтверджується сторонами угоди у судовому засіданні, вказані грошові кошти у сумі 50 тисяч доларів США, які призначались для передачі Голові ФДМУ ОСОБА_3 у якості другого траншу неправомірної вигоди, були внесені ОСОБА_10 у якості частини застави за ОСОБА_1 на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 грудня 2020 року.

Втім, у судовому засіданні було встановлено, що на зазначені грошові кошти не було накладено арешт, вони не були визнані речовим доказом, і, відповідно, ОСОБА_1 вільно ними розпорядився, надавши вказівку ОСОБА_10 внести їх у якості частини застави. Зазначене також підтверджується заявою ОСОБА_10 від 10 серпня 2021 року, підпис на якій засвідчено ОСОБА_11 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та квитанцією № 0.0.1936417684.1 від 10 грудня 2020 року, з якої вбачається, що ОСОБА_10 вніс у якості застави за ОСОБА_1 2 275 000,00 гривень (т. 1, а.с. 113, 114).

З наведеного вбачається, що, по-перше, крім факту «видачі» грошових коштів в еквіваленті 50 000 доларів США сторонами угоди не зазначено та не обґрунтовано, у чому полягало активне сприяння ОСОБА_1 встановленню фактичних обставин кримінального правопорушення.

По-друге, суд дійшов висновку, що сторони угоди помилково ототожнюють реалізацію ОСОБА_1 свого права на розпорядження належними йому грошовими коштами (зокрема, з метою внесення застави як запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, і тим самим покращення свого становища шляхом звільнення з-під варти) та сприяння у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб.

Інших фактичних обставин, які б свідчили про активне сприяння ОСОБА_1 встановленню обставин кримінального правопорушення, сторонами угоди про визнання винуватості суду не повідомлено.

Таким чином, при укладенні угоди про визнання винуватості прокурором повною мірою не враховано ступінь та характер сприяння обвинуваченого ОСОБА_1 у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб, зокрема, помилково ототожнено реалізацію ОСОБА_1 свого права на розпорядження належними йому грошовими коштами зі сприянням встановленню обставин кримінального правопорушення.

5.5. Як убачається з обвинувального акта, ОСОБА_1 обвинувачується у пропозиції службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, надати неправомірну вигоду, та наданні такої вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду дії з використанням наданого їй службового становища.

Суспільний інтерес є абстрактним оціночним поняттям і в узагальненому виді являє собою інтерес суспільства або усередненого представника цієї спільноти, пов`язаний із забезпеченням його благополуччя, стабільності, безпеки та сталого розвитку.

Очевидно, що у контексті цього кримінального провадження суспільний інтерес полягає у припиненні на майбутнє, в перспективі існування такого ганебного явища як обіцянка, пропозиція та надання неправомірної вигоди у державному секторі економіки, унеможливленні у подальшому вчиняти дії, спрямовані на вирішення у незаконний спосіб питань, пов`язаних з призначенням на посади, які надають особі широке коло повноважень, зокрема, прийняття рішень, які стосуються використання та розпорядження державним майном (ресурсами).

Зі змісту угоди про визнання винуватості вбачається, що при її укладенні прокурором враховано виключно наявність суспільного інтересу у швидкому судовому провадженні. Сторони угоди під час судового засідання конкретизували, що суспільний інтерес укладення угоди про визнання винуватості полягає у добровільній видачі обвинуваченим ОСОБА_1 суми в еквіваленті 50 000 доларів США, що свідчить про допомогу слідству у встановленні додаткових обставин вчинення кримінального правопорушення, а також у швидкому судовому провадженні.

Водночас, як повідомили сторони угоди про визнання винуватості під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_1 не давав викривальних показань щодо себе, при цьому досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні тривало приблизно вісім місяців, протягом яких, як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, вже після затримання ОСОБА_1 у порядку статті 208 КПК України 08 грудня 2020 року були проведені численні слідчі дії, зокрема, допитані свідки, призначені і проведені експертизи, загальна вартість яких становить 37 297,49 гривень (т. 1, а.с. 12). З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що всі постанови про призначення експертиз були датовані січнем 2021 року (т. 1, а.с. 26).

Таким чином, у будь-якому випадку упродовж досудового розслідування державний процесуальний механізм притягнення особи до кримінальної відповідальності був задіяний у повному обсязі і процесуальні витрати, пов`язані, зокрема, із залученням експертів, вже понесені. Тому скорочення часу на розгляду цього кримінального провадження в суді не може свідчити про швидке судове провадження.

Щодо помилкового ототожнення «видання» 50 000 доларів США та досягнення суспільного інтересу у формі сприяння кримінальному провадженню колегія суддів висловлювалась вище.

З наведеного вбачається, що за умов затвердження такої угоди суспільний інтерес в забезпеченні швидшого досудового розслідування, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень фактично нівелюється, і вказані обставини не враховані прокурором належним чином. Тобто наслідки затвердження угоди у вигляді збереження процесуального часу на здійснення судового провадження є явно непропорційними суспільному інтересу, який полягає у досягненні завдань кримінального провадження, зазначених у статті 2 КПК України.

Суд зауважує, що хоча покладення на обвинуваченого обов`язків та наявність суспільного інтересу у забезпеченні швидшого досудового розслідування не є обов`язковими умовами для затвердження угоди про визнання винуватості, втім у цьому конкретному випадку обставини кримінального провадження унеможливлюють затвердження угоди судом.

5.6. Колегія суддів бере до уваги, що під час розгляду питання про затвердження угоди про визнання винуватості обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив, що під час зустрічей з радниками Голови ФДМУ ОСОБА_3 повідомляв останнім про наміри після призначення його Генеральним директором АТ «Миколаївобленерго» продовжувати свою злочинну діяльність.

Зокрема, твердження ОСОБА_1 про (1) можливість отримання протиправного прибутку у розмірі 100-120 тисяч доларів США щомісяця та готовність передавати частину такого прибутку ОСОБА_3 , (2) наміри отримати кредит від уряду Данії у розмірі 10 мільйонів доларів США, 10 відсотків від розміру якого ОСОБА_1 також мав намір передати ОСОБА_3 у якості неправомірної вигоди, (3) плани щодо виділення земельних ділянок біля моря, половина з яких також може бути передана ОСОБА_3 у якості неправомірної вигоди, (4) його обізнаність щодо процедури «скрутки» (зменшення показників) лічильників великих підприємств, що також дозволить отримати неправомірну вигоду, свідчать про його поінформованість щодо численних джерел системного незаконного збагачення, до яких отримує доступ особа, що перебуває на керівній посаді державного підприємства (тобто виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції).

Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що наразі він обіймає посаду заступника директора ТОВ «Вінниця-Енергосервіс», має багаторічний досвід роботи в енергетичній сфері промисловості. Додатково це підтверджується декларацією кандидата на посаду, поданою 23 липня 2019 року, з якої вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 у 2019 році претендував на заняття посади начальника Управління Державної інспекції енергетичного нагляду України у Хмельницькій області - головного державного інспектора з енергетичного нагляду у Хмельницькій області (т. 1, а.с. 109-112).

Суд також звертає увагу, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого корупційного злочину.

І хоча санкція частини 4 статті 369 КК України не передбачає такого виду покарання як позбавлення права обіймати посади і займатись певною діяльністю, проте частиною 2 статті 55 КК України передбачено можливість призначити таке додаткове покарання навіть за умови його відсутності у санкції відповідної статті (частини статті) КК України з урахуванням характеру кримінального правопорушення, особи засудженого (обвинуваченого). Всупереч частині 2 статті 55 КК України сторони угоди про визнання винуватості не узгодили призначення такого додаткового покарання.

Колегія суддів вважає, що при узгодженні міри покарання з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 , а також особи обвинуваченого, обставин вчинення такого правопорушення, повідомлених під час судового засідання, збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є неприйнятним.

Крім того, наведені вище обставини та повідомлені ОСОБА_1 джерела подальшого отримання неправомірної вигоди свідчать, що суспільний інтерес в проведенні повноцінного судового розгляду цього кримінального провадження значно перевищує суспільний інтерес в затвердженні такої угоди, і навіть стягнення з ОСОБА_1 у порядку спеціальної конфіскації 50 000 доларів США (перший транш) неправомірної вигоди та 1 404 000,00 гривень (призначались для другого траншу і внесені у якості частини застави) не може нівелювати негативних наслідків потенційного затвердження такої угоди.

Не надаючи оцінки доведеності або недоведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне зазначити, що в разі доведеності вини обвинуваченого, грошові кошти у сумі, еквівалентній 50 000 доларів США, відповідно до статей 96-1, 96-2 КК України можуть підлягати спеціальній конфіскації, а грошові кошти у сумі 1 404 000 гривень, внесені у якості застави, відповідно до частини одинадцятої статті 182 КПК України можуть бути звернені судом на виконання вироку в частині майнових стягнень (якщо судом буде призначено покарання у виді конфіскації майна). За умов відсутності інших корисних для суспільства обставин, лише досягнення сторонами угоди згоди на її укладення не свідчить про дотримання інтересів суспільства та фактично має своєю єдиною метою задоволення приватного інтересу обвинуваченого ОСОБА_1 у звільненні його від відбування покарання.

5.7. З огляду на викладене, суд констатує, що у випадку затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1 , хоча і може бути забезпечена процесуальна економія та економія ресурсів кримінального судочинства, проте така економія не буде співмірною з обставинами та тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, а також із передбаченою кримінальним законом мірою покарання за його вчинення. Такий висновок суд зробив, зокрема, з огляду на потенційну подальшу діяльність обвинуваченого ОСОБА_1 та його досвід роботи в енергетичній сфері економіки.

5.8. За таких обставин, відповідно до частини сьомої статті 474 КПК України, встановивши після перевірки угоди про визнання винуватості її суперечність цьому Кодексу, КК України та невідповідність інтересам суспільства, суд вважає за необхідне відмовити в затвердженні цієї угоди.

Керуючись статтями 370, 372, 376, 472-474 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1. У затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 10 серпня 2021 року між прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Хитєм Ю.П. та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участі захисника останнього - адвоката Сиченка В.М., у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000571 від 08 вересня 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 369 Кримінального кодексу України, - відмовити.

2. Продовжити судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000571 від 08 вересня 2020 року, у загальному порядку.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий суддя К.О. Сікора

Судді Т.Г. Гавриленко

О.В. Танасевич