Пошук

Документ № 99866739

  • Дата засідання: 23/09/2021
  • Дата винесення рішення: 23/09/2021
  • Справа №: 991/6001/21
  • Провадження №: 52021000000000398
  • Інстанція: АП ВАКС
  • Форма судочинства: Кримінальне
  • Тип рішення: Ухвала про часткове задоволення апеляційних скарг
  • Головуюча суддя (АП ВАКС): Калугіна І.О.

Справа № 991/6001/21

Провадження № 11-сс/991/575/21

Слідчий суддя: ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2021 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6, подану в інтересах ОСОБА_7, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 вересня 2021 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 52021000000000398 від 12 серпня 2021 року,

за участю:

особи, яка подала апеляційну скаргу, адвоката ОСОБА_6 та ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини

Національним антикорупційним бюро України (далі НАБУ) здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 52021000000000398 від 12 серпня 2021 року (далі кримінальне провадження), внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України.

30 серпня 2021 року в рамках цього кримінального провадження на підставі ухвал слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 серпня 2021 року детективами НАБУ було проведено ряд обшуків, а саме:

-у Тиврівському районному суді Вінницької області, під час якого виявлено та вилучено наступні речі й документи: жорсткий диск (НЖМД) Hitachi p/n 0Y30013, S\N Z437K8LN 120 GB; жорсткий диск (НЖМД) Toshiba 500GB, S\N 95UX7H4HS X13; записник синього кольору з написами «2017, VALROM Ukraine» з рукописними нотатками та різними фрагментами аркушів паперу.

- у житлових будинках та спорудах, розташованих на земельних ділянках із кадастровими номерами 0510100000:03:033:0117 та 0510100000:03:033:0118 за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_7, під час якого виявлено та вилучено наступні речі й документи: мобільний телефон Apple IPhone Xr, IMEI: НОМЕР_1, НОМЕР_2, який належить ОСОБА_7 ; три блокноти з обкладинками чорного, синього та зеленого кольору «Buromax» з рукописними записами; кошти в розмірі 42 186 доларів США.

- у житловому будинку з господарським будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2, який належить на праві приватної власності ОСОБА_9 та автомобілі марки TOYOTA LAND CRUISER 150, д.н.з. НОМЕР_3, який належить на праві власності ТОВ «ЧЕРЕМОШНЕ-ТП» та перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_9, під час якого виявлено та вилучено наступні речі й документи: мобільний телефон Apple IPhone 7, серійний номер НОМЕР_4, який належить ОСОБА_9 ; зошит на 42 арк. та чорнові записи на 21 арк.; кошти в розмірі 10 000 доларів США.

02 вересня 2021 року детектив НАБУ звернувся до Вищого антикорупційного суду із клопотанням, в якому просив накласти арешт на майно вилучене в ході проведених обшуків 30 серпня 2021 року.

За результатами розгляду, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 03 вересня 2021 року задовольнив клопотання та наклав арешт на майно шляхом заборони розпорядження, відчуження та користування, а саме: жорсткий диск (НЖМД) Hitachi p/n 0Y30013, S\N Z437K8LN 120 GB; жорсткий диск (НЖМД) Toshiba 500GB, S\N 95UX7H4HS X13; записник синього кольору з написами «2017, VALROM Ukraine» з рукописними нотатками та різними фрагментами аркушів паперу; мобільний телефон Apple IPhone Xr, IMEI: НОМЕР_1, НОМЕР_2, який належить ОСОБА_7 ; три блокноти з обкладинками чорного, синього та зеленого кольору «Buromax» з рукописними записами; кошти в розмірі 42 186 доларів США; мобільний телефон Apple IPhone 7, серійний номер НОМЕР_4, який належить ОСОБА_9 ; зошит на 42 арк. та чорнові записи на 21 арк.; кошти в розмірі 10 000 доларів США.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 вересня 2021 року адвокат ОСОБА_6, діючи в інтересах ОСОБА_7, 16 вересня 2021 року засобами поштового зв`язку надіслав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу, в якій ставить вимогу про скасування оскаржуваної ухвали в частині накладення арешту на: грошові кошти в сумі 42 186 доларів США; мобільний телефон Apple IPhone Xr, IMEI: НОМЕР_1, НОМЕР_2 ; три блокноти з обкладинками чорного, синього та зеленого кольору «Buromax» з рукописними записами; зошит на 42 арк. та чорнові записи на 21 арк. Решту ухвали залишити без змін.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на те, що детективи НАБУ під час проведення обшуку 30 серпня 2021 року в домоволодінні ОСОБА_7 вийшли за межі повноважень наданих їм судом та безпідставно вилучили грошові кошти в сумі 42 186 доларів США, які є власністю третіх осіб та знаходились у ОСОБА_7 на зберіганні. Вказані грошові кошти не мають відношення до кримінального провадження, а доказів на підтвердження їх кримінального походження немає. Водночас вилучені грошові кошти не можуть розглядатись у якості речових доказів, оскільки не містять слідів кримінального правопорушення та не містять ніяких відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Крім того, вважає безпідставним вилучення і накладення арешту на належний ОСОБА_7 мобільний телефон та блокноти, оскільки в органу досудового розслідування є всі процесуальні й технічні можливості скопіювати інформацію із вказаних речей та долучити її до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу. Звертає увагу на те, що ОСОБА_7 є свідком, і не набув статусу підозрюваного, тому на цьому етапі досудового розслідування відсутні підстави вести мову про накладення арешту на його майно та майно його сім`ї, грошові кошти, матеріальні цінності, тощо.

Позиції учасників судового провадження

Адвокат ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених у ній підстав, просили її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін. Вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи адвоката ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також заперечення прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до таких висновків.

Згідно ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення, якщо інше не передбачене цим Кодексом.

При цьому, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду (ч. 1 ст. 117 КПК України).

Поняття поважності причин пропуску процесуальних строків є оціночним. Так, із системного аналізу норм КПК України слідує, що під поважними причинами пропуску звернення до суду слід розуміти лише ті обставини, які не залежали від волі особи і об`єктивно перешкоджали чи унеможливлювали своєчасне звернення особи до суду у встановлений КПК України строк. Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 13 липня 2017 року по справі № 5-117кс(15)17.

Також, Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18, провадження № 51-6470кмо18) зазначила, що у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.

З огляду на матеріали судового провадження, ухвала слідчого судді, яка є предметом перегляду, постановлена 03 вересня 2021 року та проголошена за відсутності адвоката ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (журнал судового засідання від 03 вересня 2021 року), при цьому копія повного тексту постановленого рішення слідчого судді була отримана особою, яка подала апеляційну скаргу, 13 вересня 2021 року, тому колегія суддів вважає, що наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження відповідної ухвали слідчого судді як такого, що пропущений із поважних причин.

Щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає необхідним зазначити таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно чч. 1 та 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою:

1)збереження речових доказів;

2)спеціальної конфіскації;

3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пп. 3 та 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, НАБУ здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 52021000000000398 від 12 серпня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

За версією органу досудового розслідування, у провадженні судді Тиврівського районного суду Вінницької області ОСОБА_9 перебуває цивільна справа № 145/131/20 за позовом ОСОБА_10 до Тиврівської селищної ради, Тиврівської РДА у Вінницькій області про визнання права на земельну частку (пай). 11 серпня 2021 року суддя ОСОБА_9, який займає відповідальне становище, перебуваючи в приміщенні Тиврівського районного суду Вінницької області, висловив громадянину ОСОБА_11 незаконну вимогу щодо передачі йому неправомірної вигоди у сумі 120 000 гривень за винесення рішення на користь ОСОБА_10 про визнання права на земельну частку (пай). ОСОБА_9 18 серпня 2021 року зателефонував ОСОБА_11, поцікавився в нього ситуацію зі справою за позовом ОСОБА_10 та домовився про зустріч.

У ході зустрічі 25 серпня 2021 року суддя ОСОБА_9 знову висловив свою незаконну вимогу ОСОБА_11 щодо необхідності передачі йому неправомірної вигоди за позитивне рішення у справі за позовом ОСОБА_10 про визнання права на земельну частку (пай) та підтвердив, що розмір неправомірної вигоди становить 40 000 гривень за кожен гектар площі земельної ділянки, яка в даному випадку становить 3 га. При цьому ОСОБА_9 озвучив, що наявну в ОСОБА_11 частину коштів в сумі 3 000 доларів США слід передати через посередника ОСОБА_7 у м. Вінниця протягом одного-двох днів, інакше справа не буде призначена до розгляду. Іншу частину неправомірної вигоди ОСОБА_11 повинен передати ОСОБА_9 протягом декількох днів, інакше рішення у справі не буде.

ОСОБА_11 26 серпня 2021 року зустрівся з ОСОБА_7 та передав йому відповідно до вказівки ОСОБА_9 кошти в розмірі 3 000 доларів США. Після цього ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_9 та переконавшись, що він в курсі ситуації, забрав кошти та порахував «залишок», який ОСОБА_11 ще повинен принести, а саме 1 620 доларів США.

Під час зустрічі 30 серпня 2021 року ОСОБА_11 отримав вказівку від ОСОБА_9 про те, що другу частину неправомірної вигоди, тобто 1 620 доларів США він повинен так само, як і в попередній раз, передати ОСОБА_7 . При цьому він повідомив, що доведеться, ймовірніше за все, відкласти розгляд справи з 16 вересня 2021 року на іншу дату, оскільки його не буде на роботі. У той же день ОСОБА_11 зустрівся із ОСОБА_7, передав йому решту суми грошових коштів, тобто 1 620 доларів США. При цьому, ОСОБА_7 в присутності ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_9 та повідомив останньому, що все принесли.

Під час розгляду клопотання детектива слідчий суддя дійшов висновків, які узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини та є джерелом права в Україні. Зокрема те, що обґрунтована підозра це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Слідчий суддя врахував, що на даному етапі провадження він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, тому на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів правильно визначив, що вчинення кримінального правопорушення є вірогідним та достатнім.

Задовольняючи клопотання, подане в межах кримінального провадження № 52021000000000398 від 12 серпня 2021 року, в частині арешту майна, зокрема, трьох блокнотів з обкладинками чорного, синього, зеленого кольору «Buromax» з рукописними записами та мобільного телефону Apple IPhone Xr, IMEI: НОМЕР_1, НОМЕР_2, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, дійшов правильного висновку, що зазначене майно є речовим доказом у кримінальному провадженні.

При цьому, оцінюючи доводи апеляційної скарги стосовно того, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вищевказане майно, колегія суддів виходить з наступних висновків.

Так, частиною 2 статті 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 серпня 2021 року, детективами НАБУ 30 серпня 2021 року було проведено обшук у житлових будинках та спорудах ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, під час якого було виявлено та вилучено наступні речі й документи: мобільний телефон Apple IPhone Xr, IMEI: НОМЕР_1, НОМЕР_2, який належить ОСОБА_7 ; три блокноти з обкладинками чорного, синього та зеленого кольору «Buromax» з рукописними записами; кошти в розмірі 42 186 доларів США.

Постановами детектива НАБУ від 31 серпня 2021 року, 01 вересня 2021 року, 02 вересня 2021 року, а також постановою від 03 вересня 2021 року про уточнення змісту постанови про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 02 вересня 2021 року вилучені в ході обшуків речі визнані речовими доказами з тих мотивів, що вони є предметом вчинення кримінального правопорушення неправомірною вигодою, є доказом факту та обставин, що встановлюються під час цього кримінального провадження, могли бути отримані особами після проведення обміну валюти чи заміни одних купюр на інші, з метою приховати протиправну діяльність.

Колегія суддів вважає, що детективом наведено, а слідчим суддею під час розгляду клопотання перевірено його доводи, які дають підстави вважати, що речі, зокрема, три блокноти з обкладинками чорного, синього, зеленого кольору «Buromax» з рукописними записами та мобільний телефон Apple IPhone Xr, IMEI: НОМЕР_1, НОМЕР_2 відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні.

При цьому, слідчий суддя дійшов правильного висновку, щодо правомірності вилучення речей, зокрема, три блокноти з обкладинками чорного, синього, зеленого кольору «Buromax» з рукописними записами та мобільний телефон Apple IPhone Xr, IMEI: НОМЕР_1, НОМЕР_2, оскільки з огляду на інформацією, що на них міститься, є необхідність у проведенні експертного дослідження.

Отже, органом досудового розслідування вказане майно було вилучено у відповідності до приписів ч. 2 ст. 168 КПК України, на підставі ухвали слідчого судді, якою було надано дозвіл на його вилучення, що було досліджено та враховано слідчим суддею під час розгляду клопотання детектива про арешт майна, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Також, колегія суддів встановила, що слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно в цій частині, перевіривши розумність та співрозмірність обмеження права власності із завданням кримінального провадження.

Крім того слідчим суддею враховано положення чч. 2 та 3 ст. 170 КПК України, відповідно до яких майно, що відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Тому, посилання особи, як подала апеляційну скаргу, на те, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вищевказане майно, є непереконливими, оскільки арешт на вказане майно накладено з правових підстав, передбачених чч. 2 та 3 ст. 170 КПК України, про що прямо зазначено в ухвалі слідчого судді.

У той же час слідчий суддя не в повній мірі перевірив відповідність вилучених коштів в розмірі42186доларів США ознакамречових доказів.

Так, детектив у клопотанні про арешт коштів в розмірі42186доларів США як підставу накладення арешту посилається на те, що зважаючи на характер виявлених записів у мобільному телефоні тільки за період досудового розслідування та факт здійснення ОСОБА_7 валютно-обмінних операцій, існують обґрунтовані підстави вважати, що вилучені кошти в розмірі 42 186 доларів США є речовим доказом у справі, так як можуть бути предметом неправомірної вигоди, з огляду на можливість обміну ідентифікованих купюр на інші. Крім того, в ході подальшого досудового розслідування, в сукупності з іншими доказами, після проведення низки слідчих дій існує ймовірність встановлення факту вчинення інших кримінальних правопорушень.

Втім, вказане обґрунтування є досить абстрактним. Детективом в судовому засіданні не обґрунтовано та не доведено наявність яких-небудь слідів злочину на вилучених купюрах, такі сліди не були зафіксовані. На вилучених грошових купюрах відсутні відомості, які можуть бути використані як докази фактів та обставин, що є предметом доказування у цьому кримінальному провадженні. Крім того, розмір вилучених коштів 42 186 доларів США значно перевищує предмет інкримінованого злочину. Також детективом не надано жодного доказу, що 600 доларів США були перетворені в банкноти із числа вилучених 42 186 доларів США.

Таким чином, не доведено, що вилучені грошові кошти відповідають критеріям речових доказів, зазначеним у статті 98 КПК України. У зв`язку з цим, підстав для накладення арешту на вилучені грошові кошти за п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України не встановлено.

У зв`язку із наведеним судова колегія приходить до висновку, що рішення слідчого судді не є законним та обґрунтованим і в цій частині підлягає скасуванню.

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (ст. 310 КПК України).

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України).

Підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження (п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України).

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо, зокрема, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6, поданої в інтересах ОСОБА_7, і скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 вересня 2021 року в частині накладення арешту на кошти в розмірі 42 186 доларів США. Залишити без змін ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 вересня 2021 року в частині накладення арешту на три блокноти з обкладинками чорного, синього, зеленого кольору «Buromax» з рукописними записам, а також в частині накладення арешту на інше майно, оскільки в цій частині ухвала слідчого судді не була предметом апеляційного перегляду.

Керуючись ст. 376, 309, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Поновити адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 вересня 2021 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, подану в інтересах ОСОБА_7, задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 вересня 2021 року скасувати в частині накладення арешту на кошти в розмірі 42 186 доларів США.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива в частині накладення арешту на кошти в розмірі 42186 доларів США залишити без задоволення.

У решті ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 вересня 2021 року залишити без змін.

У задоволенні іншої частини апеляційної скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4