Документ № 99984451

Справа № 757/60763/16-к

Номер провадження 1-кп/991/89/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікори К.О.,

суддів Гавриленко Т.Г., Танасевич О.В.,

за участю секретаря судового засідання Тарана А.В.,

прокурорів Висоцької Н.В., Сидоренка В.А.,

Пономаренка В.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

його захисників адвокатів Кульчицького Н.С.,

Пльотки П.Ю,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

його захисників адвокатів Лошакова Д.С.,

Пахолок Ю.В.,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

його захисників адвокатів Біцюка В.С.,

Гурського М.Р.,

спеціаліста ОСОБА_55

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в залі судових засідань Вищого антикорупційного суду матеріали об`єднаного кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52015000000000014 від 22 грудня 2015 року та № 52016000000000348 від 04 жовтня 2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Киченці Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює консультантом ТОВ «Київська макаронна фабрика», з вищою освітою, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частинами другою, третьою статті 27, частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Шпола Черкаської області, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , працює заступником директора ТОВ «Рокитнянське хлібоприймальне підприємство», з вищою освітою, одружений, інвалід ІІІ групи, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_3 , працює керівником ТОВ «СХП Трейд», з вищою освітою, одружений, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

І. Історія провадження

1.1. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 31 березня 2017 року кримінальне провадження № 757/5020/17-к, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (у подальшому - ЄРДР) за № 52016000000000348, за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (у подальшому - КК України), було об`єднано з кримінальним провадженням № 757/60763/16-к, внесеним до ЄРДР за № 52015000000000014, за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Об`єднаному кримінальному провадженню присвоєно № 757/60763/16-к (т. 1, а.с. 241-242).

1.2. 01 жовтня 2019 року до Вищого антикорупційного суду зі Святошинського районного суду міста Києва надійшли матеріали зазначеного кримінального провадження в порядку, передбаченому п. 20-2 Розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (у подальшому - КПК України).

Ухвалою суду від 03 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, а ухвалою від 14 листопада 2019 року - судовий розгляд (т. 4, а.с. 130-131; т. 5, а.с. 226-237).

Ухвалою суду від 01 лютого 2021 року, яка набрала законної сили 27 квітня 2021 року, було задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Лошакова Д.С. - кримінальне провадження у частині позовної заяви начальника 5-го відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (у подальшому - САП) Ярової О.А. в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (у подальшому - ПАТ «ДПЗКУ») до Публічного акціонерного товариства «Рокитнянський комбінат хлібопродуктів» (у подальшому - ПАТ «РКХП») про стягнення 107 633 553,00 грн у якості відшкодування шкоди, спричиненої інтересам держави, було закрито (т. 15, а.с. 223-229).

1.3. Відповідно до обвинувального акта, затвердженого заступником керівника САП Кривенком В.В. 07 грудня 2016 року, ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у розтраті чужого майна, яке було ввірено особі, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, вчиненій в особливо великих розмірах. ОСОБА_2 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах (т. 1, а.с. 1-21).

Відповідно до обвинувального акта, затвердженого заступником керівника САП Кривенком В.В. 18 січня 2017 року, ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у розтраті чужого майна, яке було ввірено особі, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, вчиненій в особливо великих розмірах, а ОСОБА_3 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах (т. 1, а.с. 164-187).

1.4. 09 липня 2021 року у порядку, передбаченому ст. 338 КПК України, прокурор Висоцька Н.В. змінила обвинувачення, склала обвинувальний акт, погоджений 09 липня 2021 року виконувачем обов`язків керівника САП Довганем А.І. , та надала його до суду (т. 17, а.с. 104-140).

ІІ. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і визнано судом недоведеним

2.1. Відповідно до обвинувального акта зі зміненим обвинуваченням:

ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 2, 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а саме в організації та вчиненні розтрати чужого майна, яке перебувало в його віданні, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, вчинених в особливо великих розмірах;

ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у пособництві у розтраті чужого майна, яке перебувало у віданні службової особи, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах;

ОСОБА_3 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у пособництві у розтраті чужого майна, яке перебувало у віданні службової особи, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.

2.2. У період з 01 вересня 2011 року по 22 вересня 2014 року ОСОБА_1 обіймав посаду заступника директора ТОВ «Сільгосп-продукт».

З вересня по грудень 2014 року ОСОБА_1 обіймав посаду голови правління - президента ПАТ «Макаронна фабрика».

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України (у подальшому - КМУ) № 764 від 11 серпня 2010 року (зі змінами, внесеними постановами КМУ № 85 від 09 лютого 2011 року, № 593 від 06 червня 2012 року та № 626 від 24 липня 2013 року) утворено ПАТ «ДПЗКУ».

У період з 16 грудня 2014 року по 29 квітня 2015 року ОСОБА_1 виконував обов`язки голови правління ПАТ «ДПЗКУ». На вказаній посаді ОСОБА_1 виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції та фактично обіймав посаду керівника ПАТ «ДПЗКУ», тобто був службовою особою цього товариства як юридичної особи публічного права в силу положень ст. ст. 81, 167 Цивільного кодексу України.

Діючи всупереч державним інтересам у вигляді отримання прибутку від діяльності ПАТ «ДПЗКУ», маючи умисел на розкрадання у формі розтрати грошових коштів товариства, які перебували у його віданні, шляхом зловживання своїм службовим становищем з метою передачі третім особам для задоволення їх корисливих інтересів, ОСОБА_1 у період часу з 03 березня по 07 квітня 2015 року вчинив за пособництва керівників двох публічних акціонерних товариств, що входили до групи компаній «Сільгосп-продукт» та не були виробниками сільськогосподарської продукції, а саме: голови правління ПАТ «РКХП» ОСОБА_2 та генерального директора Публічного акціонерного товариства «Васильківхлібопродукт» (у подальшому - ПАТ «Васильківхлібопродукт») ОСОБА_3 розтрату майна, яке перебувало в його віданні, з використанням свого службового становища в особливо великих розмірах.

2.3. Відповідно до рішення засновників, оформленого протоколом від 04 січня 1998 року, було створено Відкрите акціонерне товариство «Рокитнянський комбінат хлібопродуктів», яке у подальшому згідно з протоколом загальних зборів № 1 від 31 березня 2011 року змінило назву на ПАТ «РКХП».

01 серпня 2013 року рішенням Наглядової ради ПАТ «РКХП» ОСОБА_2 було призначено на посаду голови правління цього товариства. Відповідно до наказу № 61 від 01 серпня 2013 року ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків голови правління, які виконував до 05 грудня 2016 року.

У період з 01 серпня 2013 року до 05 грудня 2016 року голова правління ПАТ «РКХП» ОСОБА_2 обіймав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, здійснював керівництво, отже був службовою особою згаданого товариства в розумінні примітки 1 до ст. 364 КК України.

2.4. Рішенням загальних зборів членів Спостережної ради ЗАТ «Васильківхлібопродукт» від 11 травня 2010 року (перейменовано в ПАТ «Васильківхлібопродукт» згідно зі статутом в редакції від 23 квітня 2012 року) ОСОБА_3 було призначено на посаду генерального директора цього товариства.

Відповідно до наказу № 82 від 11 травня 2010 року ОСОБА_3 приступив до виконання обов`язків генерального директора ПАТ «Васильківхлібопродукт», які виконував до 03 серпня 2016 року.

У період з 11 травня 2010 року до 03 серпня 2016 року генеральний директор ПАТ «Васильківхлібопродукт» ОСОБА_3 обіймав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, здійснював керівництво, отже був службовою особою згаданого товариства в розумінні примітки 1 до ст. 364 КК України.

2.5. За версією сторони обвинувачення, з кінця лютого до 03 березня 2015 року ОСОБА_1 , усвідомлюючи неможливість одноосібної реалізації свого злочинного умислу без використання службових повноважень голови правління ПАТ «РКХП» ОСОБА_2 , будучи раніше з ним знайомим, заздалегідь домовився зі ОСОБА_2 про спільне вчинення кримінального правопорушення, розподіливши ролі між ними.

Згідно з попередньою домовленістю:

- ОСОБА_1 з метою заволодіння коштами ПАТ «ДПЗКУ» в інтересах третіх осіб мав вчинити розтрату зазначених коштів шляхом укладання договору та подальшого перерахування коштів за умовами цього договору без його фактичного виконання з боку ПАТ «РКХП», тобто вчинити дії для безповоротного обернення коштів ПАТ «ДПЗКУ» на користь третіх осіб, з наданням такому заволодінню вигляду законності, а саме діючи на виконання вимог укладеної угоди. На ОСОБА_1 було покладено функції організатора та виконавця злочину, який повинен був забезпечити укладення угоди з ПАТ «РКХП»;

- на ОСОБА_2 було покладено функції пособника вчинення злочину, який повинен був ініціювати та підписати з боку ПАТ «РКХП» документи, пов`язані з укладанням та виконанням умов відповідної угоди на поставку, та інші фінансові документи, пов`язані з виконанням такої угоди та подальшим перерахуванням отриманих від ПАТ «ДПЗКУ» коштів третім особам.

2.6. Крім того, за версією сторони обвинувачення, від початку березня до 26 березня 2015 року ОСОБА_1 , усвідомлюючи неможливість одноосібної реалізації свого злочинного умислу без використання службових повноважень голови правління ПАТ «Васильківхлібопродукт» ОСОБА_3 , будучи раніше з ним знайомим, заздалегідь домовився з останнім про спільне вчинення кримінального правопорушення, розподіливши ролі між собою.

Згідно з попередньою домовленістю:

- ОСОБА_1 з метою заволодіння коштами ПАТ «ДПЗКУ» в інтересах третіх осіб мав вчинити розтрату зазначених коштів шляхом укладання договору та подальшого перерахування коштів за умовами цього договору без його фактичного виконання з боку ПАТ «Васильківхлібопродукт», тобто вчинити дії для безповоротного обернення коштів ПАТ «ДПЗКУ» на користь третіх осіб, з наданням такому заволодінню вигляду законності, а саме діючи на виконання вимог укладеної угоди. На ОСОБА_1 було покладено функції організатора та виконавця злочину, який повинен був забезпечити укладення угоди із зазначеним товариством;

- на ОСОБА_3 було покладено функції пособника вчинення злочину, який повинен був ініціювати та підписати з боку ПАТ «Васильківхлібопродукт» документи, пов`язані з укладанням та виконанням умов відповідної угоди на поставку, та інші фінансові документи, пов`язані з виконанням такої угоди та подальшим перерахуванням отриманих від ПАТ «ДПЗКУ» коштів третім особам.

2.7. В обвинувальному акті зазначено, що реалізація злочинного умислу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відбулась наступним чином.

2.7.1. 03 березня 2015 року ОСОБА_2 , як голова правління ПАТ «РКХП», підписав та подав особисто до ПАТ «ДПЗКУ» в приміщенні по вулиці Саксаганського, 1 у місті Києві лист № 28 від цієї ж дати, адресований ОСОБА_1 , як виконуючому обов`язки голови правління ПАТ «ДПЗКУ». У цьому листі ОСОБА_2 просив розглянути та підписати типовий договір поставки, за яким ПАТ «РКХП» мало намір продати кукурудзу 3 класу в кількості 16 631 тонни з сумою попередньої оплати 49 893 000 грн. Одночасно з вказаним листом ОСОБА_2 було подано проект договору, в якому були внесені завідомо неправдиві відомості щодо гарантій наявності товару, який був предметом поставки, на складі ПАТ «РКХП».

Так, предметом договору було зерно українського походження, яке ПАТ «РКХП» зобов`язувалось передати у власність ПАТ «ДПЗКУ», а ПАТ «ДПЗКУ» зобов`язувалось прийняти та оплатити відповідно до умов договору. Відповідно до п. 3.3 зазначеного договору кількість, строк та місце поставки, ціна та загальна вартість товару для кожної партії, що мала бути поставлена, визначалась у специфікаціях, які підписані сторонами щодо кожної партії товару та були невід`ємними частинами договору (додатками). Згідно з п. 6.2 договору постачальник гарантував наявність товару, зазначеного у р. 1 договору, на момент його укладання. При цьому в специфікації № 1 ОСОБА_2 було вказано, що:

- предметом договору є кукурудза 3 класу у кількості 16 631 метричної тонни за ціною 3 000 грн за 1 тонну на загальну суму 49 893 000 гривень, що є ціною попередньої оплати;

- поставка товару має бути здійснена на умовах EXW франко-склад згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року із ПАТ «РКХП» за адресою: 09600, вулиця Вокзальна, 222, селище міського типу Рокитне , Київська область у період з 04 березня по 30 листопада 2015 року включно.

Однак, насправді відповідно до відомостей з реєстру складських документів на зерно Державного підприємства «Держреєстри України» (у подальшому - ДП «Держреєстри України») (лист № 59 від 29 лютого 2016 року), Порядку ведення реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, затвердженого постановою КМУ № 1569 від 17 листопада 2004 року, п. 22 ст. 1, ст. ст. 37 та 45 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» станом на 04 березня 2015 року ПАТ «РКХП» не отримувало та не було власником будь-якого складського документа як поклажодавець, а тому не володіло кукурудзою 3 класу в кількості 16 631 метричної тонни, про що ОСОБА_2 , як керівник цього товариства, був обізнаний.

2.7.2. ОСОБА_1 , діючи з метою вчинення розтрати грошових коштів ПАТ «ДПЗКУ», згідно з попередньою домовленістю зі ОСОБА_2 та розподіленими ролями залучив необізнаних про його злочинні наміри працівників ПАТ «ДПЗКУ»: заступника голови правління ОСОБА_8 , директора департаменту закупівель та зовнішньоекономічної діяльності ОСОБА_9 , директора фінансово-економічного департаменту ОСОБА_10 , головного бухгалтера ОСОБА_11 і заступника начальника відділу форвардних закупівель департаменту закупівель та зовнішньоекономічної діяльності ОСОБА_12 для створення видимості дотримання Положення про ведення договірної роботи, з метою приховання факту неспроможності ПАТ «РКХП» поставити 16 631 тонну кукурудзи 3 класу.

На виконання вимог вказаного Положення проект договору мав бути вивчений підрозділами ПАТ «ДПЗКУ», у тому числі департаментом економічної безпеки та фінансових ризиків, а також юридичним департаментом, за результатами чого на аркуші погодження мали бути виконані візування з поясненнями та позицією кожного відповідного підрозділу разом з підписом керівника.

2.7.3. Однак, 03 та 04 березня 2015 року вказаний проект договору не був вивчений та погоджений усіма необхідними підрозділами, у тому числі вищевказаними, а ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , підписавши аркуш погодження, не зазначили позиції відповідного підрозділу ПАТ «ДПЗКУ» з приводу укладення цього договору. Водночас, ОСОБА_12 як виконавець за договором, усвідомлюючи, що вимоги Положення про проведення договірної роботи в частині вивчення документів для підписання договору не виконані, не завізувала та не підписала аркуш погодження.

2.7.4. 04 березня 2015 року в період часу з 9 год 00 хв до 18 год 00 хв (більш точний час слідством не встановлено), перебуваючи у приміщенні ПАТ «ДПЗКУ» за адресою: місто Київ, вулиця Саксаганського, 1, ОСОБА_1 всупереч інтересам служби, з використанням свого службового становища, діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_2 , згідно з розподіленими ролями, з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб, підписав та скріпив печаткою ПАТ «ДПЗКУ» договір № 29 з ПАТ «РКХП» щодо поставки останнім кукурудзи 3 класу в кількості 16 631 метричної тонни за умов передплати повної ціни договору, а саме грошових коштів у сумі 49 893 000 грн, та встановлення граничного строку передачі товару до 30 листопада 2015 року.

При цьому, і ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 достовірно знали про відсутність зазначеного товару у ПАТ «РКХП» та наміру виконувати зазначену угоду з боку ПАТ «РКХП», тобто договір з боку ОСОБА_1 був укладений без мети отримання товару для очолюваного ним товариства, що суперечило інтересам служби, та з метою сприяння покращенню фінансового стану інших підприємств.

2.7.5. 10 березня 2015 року об 11 год 44 хв ОСОБА_1 організував, тобто надав відповідні вказівки щодо перерахування грошових коштів у сумі 49 893 000 грн у якості передплати на виконання умов договору № 29 від 04 березня 2015 року з банківського рахунку № НОМЕР_1 ПАТ «ДПЗКУ», відкритого у ПАТ «Банк «Київська Русь», на банківський рахунок ПАТ «РКХП» № НОМЕР_2 , відкритий у цьому ж банку, тобто розпорядився грошовими коштами ПАТ «ДПЗКУ», що перебували в його віданні та щодо яких він був наділений відповідними повноваженнями, обернувши ці кошти на користь третьої особи - ПАТ «РКХП».

Вказане перерахування грошових коштів у безготівковому вигляді було здійснено 10 березня 2015 року працівниками ПАТ «ДПЗКУ», які не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_1 , з використанням програмного забезпечення, що встановлено на робочих комп`ютерах в приміщенні ПАТ «ДПЗКУ» по вулиці Саксаганського, 1 у місті Києві, зокрема системи «клієнт-банк», наданої ПАТ «Банк «Київська Русь» в межах договірних відносин з ПАТ «ДПЗКУ» з обслуговування рахунка № НОМЕР_1 . При цьому право першого підпису електронного платіжного доручення на перерахування грошових коштів станом на 10 березня 2015 року згідно з поданими до вказаного банку документами належало ОСОБА_1 , тобто фінансова операція з перерахування грошових коштів на користь ПАТ «РКХП» відбулась на підставі електронного документа, підписаного цифровим підписом ОСОБА_1 .

2.7.6. 10 березня 2015 року на банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у ПАТ «Банк «Київська Русь» для ПАТ «РКХП», надійшли грошові кошти з банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у тому ж банку для ПАТ «ДПЗКУ», в сумі 49 893 000 грн як «попередня оплата за кук. 3 кл. згідно договору поставки № 29 від 04.03.2015 без ПДВ».

2.7.7. 16 березня 2015 року зазначені грошові кошти були перераховані на банківські рахунки, відкриті в ПАТ «Банк «Київська Русь» для ТОВ «СПП-Агро», ТОВ «Сільгосп-продукт», ПАТ «Білоцерківський елеватор», і станом на 19 березня 2015 року були перераховані на рахунки в цьому ж банку, відкриті для ПАТ «Кожухівське» та ПАТ «Васильківхлібопродукт». У подальшому вказані грошові кошти були використані службовими особами ПАТ «Кожухівське» та ПАТ «Васильківхлібопродукт» для погашення своїх кредитних зобов`язань перед ПАТ «Банк «Київська Русь», тобто були використані третіми особами для задоволення власних потреб.

За версією сторони обвинувачення, вищевказані дії ОСОБА_1 , які мали на меті одержання неправомірної вигоди для юридичних осіб ПАТ «РКХП», ТОВ «СПП-Агро», ТОВ «Сільгосп-продукт», ПАТ «Білоцерківський елеватор», ПАТ «Кожухівське» та ПАТ «Васильківхлібопродукт», за пособництва ОСОБА_2 станом на 10 березня 2015 року були ним виконані повністю.

2.7.8. Вказані дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 03 по 10 березня 2015 року призвели до безповоротного обернення грошових коштів ПАТ «ДПЗКУ» в сумі 49 893 000 грн на користь третіх осіб та виникнення заборгованості ПАТ «РКХП» перед ПАТ «ДПЗКУ», яка на 31 травня 2016 року становила 107 633 553 грн, у тому числі: 49 893 000 грн - сума попередньої оплати, що підлягала поверненню, 14 533 215 грн - проценти щодо невиконання своїх зобов`язань, 18 260 838 грн - пеня у випадку непоставки товару, 24 946 500 грн - штраф за прострочення зобов`язання з поставки товару.

Тож, вказані дії ОСОБА_1 , вчинені ним як службовою особою - керівником ПАТ «ДПЗКУ», за пособництва керівника ПАТ «РКХП» ОСОБА_2 , з 03 по 10 березня 2015 року призвели до розтрати грошових коштів ПАТ «ДПЗКУ» на суму 49 893 000 грн, що більше ніж у 81 926 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян у 2015 році та становить особливо великі розміри.

2.8. Як зазначено в обвинувальному акті, реалізація злочинного умислу ОСОБА_1 і ОСОБА_3 відбулась наступним чином.

2.8.1. 26 березня 2015 року ОСОБА_3 як генеральний директор ПАТ «Васильківхлібопродукт» за попередньою змовою із ОСОБА_1 згідно з розподіленими ролями підписав та подав особисто до ПАТ «ДПЗКУ» в приміщенні по вулиці Саксаганського, 1 у місті Києві лист № 99 від цієї ж дати, адресований ОСОБА_1 як виконуючому обов`язки голови правління ПАТ «ДПЗКУ», в якому просив розглянути та підписати типовий договір поставки, за яким ПАТ «Васильківхлібопродукт» мало намір продати кукурудзу 3 класу в кількості 11 683,03 тонни з попередньою оплатою в сумі 38 554 000 грн без наміру фактичного виконання зазначеної угоди з боку ПАТ «Васильківхлібопродукт».

Так, предметом згаданого договору було зерно українського походження, яке ПАТ «Васильківхлібопродукт» зобов`язувався передати у власність ПАТ «ДПЗКУ», а ПАТ «ДПЗКУ» - прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. Відповідно до п. 3.3 договору кількість, строк та місце поставки, ціна й загальна вартість товару для кожної партії, що мала бути поставлена, визначалась в специфікаціях, які підписані сторонами щодо кожної партії товару та були невід`ємними частинами договору (додатками). Згідно з п. 6.2 договору постачальник гарантує наявність товару, зазначеного у р. 1 договору, на момент його укладання. При цьому в специфікації № 1 було вказано, що:

- предметом договору є кукурудза 3 класу у кількості 11 683,03 метричні тонни за ціною 3 300 гривень за 1 тонну на загальну суму 38 554 000 грн, що є ціною попередньої оплати;

- поставка товару повинна була здійснюватись на умовах EXW франко-склад згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року з ПАТ «РКХП» за адресою: 09600, вулиця Вокзальна, 222, селище міського типу Рокитне , Київська область, у період з 26 березня 2015 року по 30 листопада 2015 року включно.

Однак, у період з 01 березня до 01 грудня 2015 року відповідно до відомостей з Реєстру складських документів на зерно ДП «Держреєстри України» (лист № 391 від 09 липня 2016 року), Порядку ведення реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, затвердженого постановою КМУ № 1569 від 17 листопада 2004 року, п. 22 ст. 1, ст. ст. 37, 45 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04 липня 2002 року № 37-IV ПАТ «Васильківхлібопродукт» не зберігало на зернових складах, підключених до реєстру, в тому числі ПАТ «РКХП», кукурудзу 3 класу в кількості 11 683,03 метричних тонн, про що ОСОБА_3 , як керівник цього товариства, був обізнаний.

2.8.2. ОСОБА_1 , діючи з метою вчинення розтрати грошових коштів ПАТ «ДПЗКУ», згідно з попередньою домовленістю із ОСОБА_3 та розподіленими ролями залучив необізнаних про його злочинні наміри працівників ПАТ «ДПЗКУ»: заступника голови правління ОСОБА_8 , директора департаменту закупівель та зовнішньоекономічної діяльності ОСОБА_9 , директора фінансово-економічного департаменту ОСОБА_10 , головного бухгалтера ОСОБА_11 і заступника начальника відділу форвардних закупівель департаменту закупівель та зовнішньоекономічної діяльності ОСОБА_12 для створення видимості дотримання Положення про ведення договірної роботи, з метою приховання факту неспроможності ПАТ «Васильківхлібопродукт» поставити 11 683,03 тонни кукурудзи 3 класу.

На виконання вимог вказаного Положення проект договору мав бути вивчений підрозділами ПАТ «ДПЗКУ», у тому числі департаментом економічної безпеки та фінансових ризиків, а також юридичним департаментом, за результатами чого на аркуші погодження мали бути виконані візування з поясненнями та позицією кожного відповідного підрозділу з підписом керівника.

2.8.3. Однак, 26 березня 2015 року вказаний проект договору не був вивчений та погоджений усіма необхідними підрозділами, у тому числі вищевказаними, а ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , підписавши аркуш погодження, не зазначили позиції відповідного підрозділу ПАТ «ДПЗКУ» з приводу укладення цього договору. Водночас, ОСОБА_12 як виконавець за договором, усвідомлюючи, що вимоги Положення про проведення договірної роботи в частині вивчення документів для підписання договору не виконані, не завізувала та не підписала аркуш погодження.

2.8.4. 26 березня 2015 року в період часу з 9 год 00 хв до 18 год 00 хв (більш точний час слідством не встановлено), перебуваючи у приміщенні ПАТ «ДПЗКУ» за адресою: місто Київ, вулиця Саксаганського, 1, ОСОБА_1 всупереч інтересам служби, з використанням свого службового становища, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_3 , згідно з розподіленими ролями, з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб, підписав та завірив печаткою ПАТ «ДПЗКУ» договір № 57 з ПАТ «Васильківхлібопродукт» щодо поставки останнім кукурудзи 3 класу в кількості 11 683,03 метричних тонн за умов передплати повної ціни договору, а саме грошових коштів у сумі 38 554 000 грн, та встановлення граничного строку передачі товару до 30 листопада 2015 року.

При цьому, і ОСОБА_1 , і ОСОБА_3 достовірно знали про відсутність зазначеного товару у ПАТ «Васильківхлібопродукт» та не мали наміру виконувати зазначену угоду, тобто договір з боку ОСОБА_1 був укладений без мети отримання товару для очолюваного ним товариства, що суперечило інтересам служби, з метою сприяння покращенню фінансового стану інших підприємств.

Згідно з п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа. Однак, у ПАТ «Васильківхлібопродукт» не було в наявності належному йому зерна кукурудзи 3 класу, тому 26 березня 2015 року ОСОБА_3 не було надано документального підтвердження гарантії наявності товару відповідно до вимог п. 6.2 договору, про що ОСОБА_1 був обізнаний при підписанні договору.

2.8.5. 01 квітня 2015 року з 9 год 00 хв до 18 год 00 хв, більш точний час слідством не встановлено, перебуваючи за адресою: місто Київ, вулиця Саксаганського, 1, ОСОБА_1 на виконання свого злочинного умислу, направленого на вчинення розтрати з корисливих мотивів, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_3 , в інтересах третіх осіб організував, тобто надав відповідні вказівки щодо перерахування вказаних грошових коштів у сумі 38 554 000 грн через банківську установу ПАТ «Радикал Банк» як передплату на виконання умов договору № 57 від 26 березня 2015 року з банківського рахунку № НОМЕР_3 ПАТ «ДПЗКУ» на банківські рахунки ПАТ «Васильківхлібопродукт» № НОМЕР_4 , відкритий у ПАТ «Альфа-Банк», та № НОМЕР_5 , відкритий у ПАТ «Радикал Банк», тобто розпорядився грошовими коштами ПАТ «ДПЗКУ», що перебували у його віданні та щодо яких він був наділений відповідними повноваженнями, з корисливих мотивів, діючи в інтересах третьої особи - ПАТ «Васильківхлібопродукт», обернув ці кошти на користь зазначеної особи, затвердивши своїм підписом та печаткою ПАТ «ДПЗКУ» реєстр платежів № 716 від 01 квітня 2015 року.

2.8.6. Для втілення заздалегідь розробленого плану спільно з ОСОБА_3 , з метою створення сприятливих умов для заволодіння коштами ПАТ «ДПЗКУ», ОСОБА_1 у період часу з 9 год 00 хв до 18 год 00 хв (дата в обвинувальному акті не зазначена), більш точний час слідством не встановлено, перебуваючи у приміщенні ПАТ «ДПЗКУ» за адресою: місто Київ, вулиця Саксаганського, 1, отримав від ОСОБА_3 реквізити банківського рахунку в ПАТ «Радикал Банк» № НОМЕР_5 в гривні, відкритого для ПАТ «Васильківхлібопродукт», які використав для укладення додаткової угоди № 1 від 07 квітня 2015 року до договору поставки № 57 від 26 березня 2015 року, за якою було змінено банк одержувача грошових коштів на ПАТ «Радикал Банк».

2.8.7. На підставі вищезгаданого реєстру платежів та додаткової угоди № 1 від 07 квітня 2015 року грошові кошти на загальну суму 38 554 000 грн були перераховані з банківського рахунку ПАТ «ДПЗКУ» № НОМЕР_3 , відкритого в ПАТ «Радикал Банк», на користь ПАТ «Васильківхлібопродукт» двома грошовими переказами: 02 квітня 2015 року у сумі 1 700 000 грн на банківський рахунок № НОМЕР_6 , відкритий у ПАТ «Альфа-Банк», та 07 квітня 2015 року у сумі 36 854 000 грн на банківський рахунок № НОМЕР_5 , відкритий у ПАТ «Радикал Банк».

Зазначені перерахування грошових коштів були здійснені працівниками ПАТ «ДПЗКУ», які не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_1 , з використанням програмного забезпечення, що встановлено на робочих комп`ютерах у приміщенні ПАТ «ДПЗКУ» по вулиці Саксаганського, 1 у місті Києві, зокрема системи «клієнт-банк», наданої ПАТ «Радикал Банк» в межах договірних відносин з ПАТ «ДПЗКУ» з обслуговування рахунку № НОМЕР_3 .

При цьому право першого підпису електронного платіжного доручення на перерахування грошових коштів станом на 02 та 07 квітня 2015 року згідно з поданими до вказаного банку документами належало ОСОБА_1 , тобто фінансова операція з перерахування грошових коштів на користь ПАТ «Васильківхлібопрдукт» відбулась на підставі електронного документа, підписаного цифровим підписом ОСОБА_1 .

2.8.8. З 02 квітня до 09 липня 2015 року грошові кошти, перераховані з рахунку ПАТ «ДПЗКУ» на рахунок ПАТ «Васильківхлібопродукт» як передплата за договором від 26 березня 2015 року № 57 в сумі 38 554 000 грн, були перераховані на банківські рахунки ТОВ «СПП-Агро», відкриті в ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Кредит Дніпро». Як наслідок, вказані грошові кошти були використані службовими особами ТОВ «СПП-Агро» у власній фінансово-господарській діяльності, не пов`язаній з державними інтересами, у вигляді прибутку від діяльності ПАТ «ДПЗКУ», тобто використані третіми особами на задоволення власних потреб.

За версією сторони обвинувачення, вищевказані дії ОСОБА_1 , вчинені з корисливих мотивів, які мали на меті одержання неправомірної вигоди, для юридичних осіб ПАТ «Васильківхлібопродукт» та ТОВ «СПП-Агро», згідно з узгодженим планом та розподіленими ролями за пособництва ОСОБА_3 станом на 07 квітня 2015 року були ним виконані повністю.

2.8.9. Вказані дії ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 26 березня до 07 квітня 2015 року призвели до безповоротного обернення грошових коштів ПАТ «ДПЗКУ» в сумі 38 554 000 грн на користь третіх осіб та виникнення заборгованості ПАТ «Васильківхлібопродукт» перед ПАТ «ДПЗКУ».

2.8.10. Станом на 09 липня 2015 року на банківському рахунку ПАТ «Васильківхлібопродукт» № НОМЕР_5 , відкритому у ПАТ «Радикал Банк», перебували грошові кошти в сумі 18 584 531,38 грн, що складали фактичний залишок грошових коштів в сумі 36 854 000 грн, отриманих від ПАТ «ДПЗКУ» як передплата за договором № 57 від 26 березня 2015 року.

Однак, постановою Правління Національного банку України (у подальшому - НБУ) № 452/БТ від 09 липня 2015 року ПАТ «Радикал Банк» було віднесено до категорії неплатоспроможних, що призвело до зупинення всіх видаткових операцій за банківськими рахунками клієнтів банку.

З метою створення видимості зменшення заборгованості ПАТ «Васильківхлібопродукт» перед ПАТ «ДПЗКУ», а також у зв`язку з неможливістю використати залишок грошових коштів у сумі 18 584 531,38 грн на рахунку в ПАТ «Радикал Банк» 09 липня 2015 року ОСОБА_3 без погодження з ПАТ «ДПЗКУ» перерахував вказані кошти з банківського рахунку ПАТ «Васильківхлібопродукт» № НОМЕР_5 , відкритого в цьому ж банку, на банківський рахунок ПАТ «ДПЗКУ» № НОМЕР_3 , також відкритий у ПАТ «Радикал Банк», під виглядом повернення частини передплати в порушення вимог ст. ст. 525, 526, п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, відповідно до яких одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається і лише покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому фактично ПАТ «ДПЗКУ» було позбавлено можливості використати вказані грошові кошти в сумі 18 584 531,38 грн на рахунку № НОМЕР_3 у неплатоспроможному банку починаючи з 09 липня 2015 року.

2.8.11. Вказані дії ОСОБА_1 , вчинені ним як службовою особою - керівником ПАТ «ДПЗКУ», за пособництва керівника ПАТ «Васильківхлібопродукт» ОСОБА_3 , з 26 березня по 07 квітня 2015 року призвели до розтрати грошових коштів ПАТ «ДПЗКУ» на суму 38 554 000 грн, що більше ніж у 63 307 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян у 2015 році та становить особливо великий розмір.

ІІІ. Позиція сторони захисту

3.1. Обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав, зазначив, що на посаді виконуючого обов`язки голови правління ПАТ «ДПЗКУ» діяв виключно у межах своїх повноважень з метою досягнення статутних цілей очолюваного ним підприємства. Також ОСОБА_1 категорично заперечував факт змови з іншими обвинуваченими - ОСОБА_2 і ОСОБА_13 з метою вчинення розтрати грошових коштів, що перебували в його віданні.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Кульчицький Н.С. у промові у судових дебатах посилався на відсутність події кримінального правопорушення, вчинення якого інкримінується обвинуваченим. Стверджував, що процедура укладення та виконання спірних договорів здійснювалась у звичайному режимі. Відносини між ПАТ «ДПЗКУ», з одного боку, та ПАТ «Васильківхлібопродукт» та ПАТ «РКХП», з іншого боку, носили характер звичайних господарських, метою укладання зазначених договорів було постачання на користь ПАТ «ДПЗКУ» зерна кукурудзи, водночас, була забезпечена можливість здійснення розрахунків у межах проблемних банків - ПАТ «Банк «Київська Русь» та ПАТ «Радикал Банк», що дозволило використати відповідно до статутних цілей грошові кошти ПАТ «ДПЗКУ». Додатково посилався на недоведеність зацікавленості ОСОБА_1 у долі підприємств, перелічених в обвинувальному акті, що виключає корисливий мотив і мету. Також зазначав про відсутність факту змови між обвинуваченими щодо вчинення кримінального правопорушення. Посилався на відсутність спричинення ПАТ «ДПЗКУ» матеріальної шкоди внаслідок виконання спірних договорів. Також захисник Кульчицький Н.С. стверджував, що експертизи, призначені стороною обвинувачення, не надають відповіді на питання, пов`язані з предметом доказування, звертав увагу на порушення, допущені під час досудового розслідування.

3.2. Обвинувачений ОСОБА_2 також заперечував свою винуватість у вчиненні пособництва у розтраті грошових коштів, що перебували у віданні ОСОБА_1 , зазначав, що, обіймаючи посаду голови правління ПАТ «РКХП», діяв виключно у межах наданих йому повноважень з урахуванням рішень Спостережної ради очолюваного ним підприємства. ОСОБА_2 наполягав, що у змову з ОСОБА_1 щодо розтрати грошових коштів не вступав.

Обвинувачений ОСОБА_3 не визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Повідомив суду, що обіймав посаду генерального директора ПАТ «Васильківхлібопродукт» і на цій посаді діяв виключно у межах повноважень, наданих йому статутними документами. Заперечував змову з ОСОБА_1 з приводу вчинення розтрати грошових коштів ПАТ «ДПЗКУ», що перебували у віданні останнього.

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 наполягали, що укладені з ПАТ «ДПЗКУ» договори поставки зерна кукурудзи могли бути виконані і перебували у межах сфери господарської діяльності очолюваних ними товариств, а також вказували, що при укладенні та виконанні цих договорів діяли згідно з вказівками ОСОБА_15 , який був членом наглядових органів очолюваних ними товариств та кінцевим бенефіціаром останніх.

3.3. Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Лошаков Д.С. у судових дебатах просив виправдати обвинувачених у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення. Зазначив, що викладені в обвинувальному акті обставини та правова кваліфікація дій обвинувачених є необґрунтованими, оскільки сторони договору № 29 від 04 березня 2015 року тлумачили його саме як договір поставки зерна майбутнього врожаю, в той час як п. 6.2 договору з`явився внаслідок технічної помилки. Також посилався на відсутність змови між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо вчинення інкримінованого їм кримінального правопорушення. Захисник Лошаков Д.С. звернув увагу суду, що претензійно-позовна робота в ПАТ «ДПЗКУ» розпочалась ще до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Крім того, адвокат Лошаков Д.С. посилався на порушення, допущені під час досудового розслідування та судового розгляду.

3.4. Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат Біцюк В.С. просив виправдати свого підзахисного у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину. Зазначив, що матеріалами кримінального провадження не підтверджується досягнення змови між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо вчинення кримінального правопорушення, наявність у ОСОБА_3 умислу на пособництво, а також відсутність у ПАТ «Васильківхлібопродукт» зерна на час укладання договору № 57 від 26 березня 2015 року. З посиланням на показання свідків та матеріали кримінального провадження стверджував, що сторони зазначеного договору сприймали його саме як договір поставки зерна майбутнього врожаю. Також захисник Біцюк В.С. наполягав на необізнаності ОСОБА_3 на час звернення до ПАТ «ДПЗКУ» з листом про повернення частини передплати про віднесення ПАТ «Радикал Банк» до категорії неплатоспроможних. Додатково звернув увагу на порушення, допущені під час досудового розслідування.

3.5. Також захисниками були подані численні клопотання про визнання доказів недопустимими, неналежними та недостовірними, аналіз основних доводів яких буде надано судом пізніше у відповідному розділі вироку.

IV. Докази, які надані стороною обвинувачення і стороною захисту, та обставини, встановлені судом на їх підставі

4.1. У ході судового розгляду на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , кожного окремо, у вчинені інкримінованих злочинів прокурор в судовому засіданні посилалась на наступні документи:

4.1.1. копії заяв ОСОБА_1 від 01 вересня 2011 року, 22 вересня 2014 року, наказів ТОВ «Сільгосп-продукт» № 01/09-4 від 01 вересня 2011 року, № 22/09-1 від 22 вересня 2014 року, з яких убачається, що з 01 вересня 2011 року по 22 вересня 2014 року ОСОБА_1 обіймав посаду заступника директора ТОВ «Сільгосп-продукт» (т. 9, а.с. 87-90);

Зазначені у пп. 4.1.1 документи були отримані на запит детектива НАБУ (т. 9, а.с. 84) від ТОВ «Сільгосп-продукт» (т. 9, а.с. 86) у порядку, передбаченому ст. 93 КПК України.

Докази щодо повноважень посадових осіб ПАТ «ДПЗКУ»

4.1.2. копії наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України ОСОБА_16 № 231-п та № 232-п від 15 грудня 2014 року, якими ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника голови правління ПАТ «ДПЗКУ» та покладено на нього виконання обов`язків голови правління товариства, відповідно (т. 7, а.с. 151, 152; т. 16, а.с. 163, 164);

4.1.3. копії наказів ПАТ «ДПЗКУ» № 844-к від 15 грудня 2014 року та № 845-к від 16 грудня 2014 року, відповідно до яких ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків першого заступника голови правління (з 15 грудня 2014 року) та голови правління (з 16 грудня 2014 року), відповідно (т. 7, а.с. 153, 154);

4.1.4. копія наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 75-п від 29 квітня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , починаючи з 29 квітня 2015 року, було звільнено з займаної посади в ПАТ «ДПЗКУ» за угодою сторін, а також знято з нього виконання обов`язків голови правління (т. 16, а.с. 166);

4.1.5. копія наказу ПАТ «ДПЗКУ» № 72-к від 18 лютого 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_9 призначено на посаду директора департаменту закупівель та ЗЕД (т. 7, а.с. 160), копія наказу Міністерства аграрної політики і продовольства України № 14-п від 30 січня 2015 року, яким ОСОБА_8 призначено на посаду заступника голови правління ПАТ «ДПЗКУ», копія наказу ПАТ «ДПЗКУ» № 36-к від 30 січня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_8 приступив до виконання обов`язків заступника голови правління (т. 7, а.с. 158, 159);

Докази щодо унормування на ПАТ «ДПЗКУ» процедури закупівлі зерна майбутнього врожаю

4.1.6. копія наказу ПАТ «ДПЗКУ» № 105 від 21 травня 2014 року, яким було затверджено Порядок проведення закупівлі зерна майбутнього врожаю ПАТ «ДПЗКУ», а також встановлено, що з моменту набрання чинності цим наказом закупівля ПАТ «ДПЗКУ» зерна майбутнього врожаю здійснюється виключно у відповідності до Порядку проведення закупівлі зерна майбутнього врожаю ПАТ «ДПЗКУ» (т. 7, а.с. 161);

4.1.7. копія Порядку проведення закупівлі зерна майбутнього врожаю ПАТ «ДПЗКУ», затвердженого наказом ПАТ «ДПЗКУ» № 105 від 21 травня 2014 року, з додатками 1-8 до нього (т. 8, а.с. 1-42).

З п. п. 3.1, 3.2, 3.3 зазначеного Порядку та додатку 2 до нього вбачається, що закупівля зерна майбутнього врожаю здійснюється ПАТ «ДПЗКУ» у два етапи: квітень-червень 2014 року (І етап), липень-грудень 2014 року (ІІ етап);

4.1.8. копія наказу ПАТ «ДПЗКУ» № 88 від 15 травня 2015 року, яким було затверджено Порядок проведення закупівлі зерна майбутнього врожаю ПАТ «ДПЗКУ», а також встановлено, що з моменту набрання чинності цим наказом закупівля ПАТ «ДПЗКУ» зерна майбутнього врожаю здійснюється виключно у відповідності до цього Порядку. Пунктом 4 зазначеного наказу було визнано таким, що втратив чинність, наказ ПАТ «ДПЗКУ» № 105 від 21 травня 2014 року (т. 7, а.с. 162);

4.1.9. копія Порядку проведення закупівлі зерна майбутнього врожаю ПАТ «ДПЗКУ», затвердженого наказом ПАТ «ДПЗКУ» № 88 від 15 травня 2015 року, з додатками 1-8 до нього (т. 7, а.с. 163-204).

З п. п. 3.1, 3.2, 3.3 зазначеного Порядку та додатку 2 до нього вбачається, що закупівля зерна майбутнього врожаю здійснюється ПАТ «ДПЗКУ» у два етапи: травень-червень 2015 року (І етап), липень-вересень 2015 року (ІІ етап);

Зазначені у пп.пп. 4.1.2 - 4.1.9 документи були отримані на запит детектива НАБУ (т. 7, а.с. 147-148) від ПАТ «ДПЗКУ» (т. 7, а.с. 149, 150) у порядку, передбаченому ст. 93 КПК України.

4.1.10. договір поставки № 29 від 04 березня 2015 року, укладений між ПАТ «ДПЗКУ» (покупець) та ПАТ «РКХП» (постачальник), а також специфікація № 1 до вказаного договору від цієї ж дати, аркуш погодження до договору поставки (т. 7, а.с. 241-245).

Вказаний договір містить наступні умови:

- постачальник зобов`язується передати у власність покупця зерно українського походження, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар відповідно до умов даного договору (п. 1.1);

- кількість, строк і місце поставки, ціна та загальна вартість товару для кожної партії, що поставляється згідно з цим договором, визначаються у специфікаціях до цього договору, які підписуються Сторонами щодо кожної партії товару та є невід`ємними частинами (додатками) цього договору (п. 2.3);

- постачальник гарантує, що товар, зазначений у р. І договору, на момент його укладання є в наявності на Складі (п. 6.2);

- предмет договору - кукурудза 3-го класу у кількості 16 631 тонни, вартістю 49 893 000,00 грн; умови оплати - передплата протягом двох банківських днів з моменту виставлення рахунку постачальником; умови поставки - EXW ВАТ «РКХП» у період з 04 березня по 30 листопада 2015 року (п. п. 2, 3 специфікації № 1).

Суд звертає увагу на зміст аркуша погодження до договору поставки: він не містить жодної дати візування, зауважень та/або пропозицій, не містить підпису виконавця, яким зазначена ОСОБА_12 , уповноважених осіб департаменту економічної безпеки та фінансових ризиків, юридичного департаменту, заступника голови правління ОСОБА_8 (т. 7, а.с. 244 на звороті);

Зазначені у пп. 4.1.10 документи були отримані внаслідок виконання ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 11 лютого 2016 року про надання тимчасового доступу до речей і документів ПАТ «ДПЗКУ», що підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 11 березня 2016 року та витягом з опису до нього (т. 7, а.с. 235, 236, 237-240).

4.1.11. електронні документи (банківські виписки) з розрахункових рахунків ПАТ «РКХП», ПАТ «Білоцерківський елеватор», ТОВ «СПП-Агро», ТОВ «Сільгосп-продукт», ПАТ «Кожухівське», ПАТ «Васильківхлібопродукт», оглянуті відповідно до протоколу огляду від 15 червня 2016 року (т. 8, а.с. 127-141).

Відповідно до протоколу огляду:

(1) 10 березня 2015 року з розрахункового рахунку ПАТ «ДПЗКУ» на розрахунковий рахунок ПАТ «РКХП» надійшло 49 893 000,00 грн (оплата за договором поставки № 29 від 04 березня 2015 року);

(2) 16 березня 2015 року з розрахункового рахунку ПАТ «РКХП» проведено наступні списання коштів на загальну суму 49 893 000,00 грн:

- 7 507 660,39 грн на розрахунковий рахунок ТОВ «Сільгосп-продукт» (повернення передплати за зерно за договором № СХ 18/10 від 18 жовтня 2012 року), які у цей же день були перераховані ТОВ «СПП-Агро» згідно з договором про зміну позичальника № 3 від 30 квітня 2014 року;

- 7 621 305,18 грн на розрахунковий рахунок ТОВ «Сільгосп-продукт» (повернення передплати за кукурудзу за договором № 06/03 від 03 березня 2015 року), які у цей же день були перераховані ТОВ «СПП-Агро» згідно з договором про зміну позичальника № 3 від 30 квітня 2014 року;

- 9 595 821,14 грн на розрахунковий рахунок ТОВ «СПП-Агро» (повернення передплати за зерно за договором № СПП 16/11 від 16 листопада 2012 року);

- 25 168 213,29 грн на розрахунковий рахунок ПАТ «Білоцерківський елеватор» (передплата за кукурудзу за договором № БЦ 16/03 від 16 березня 2015 року), які у цей же день були перераховані ТОВ «СПП-Агро» як повернення передплати за кукурудзу за договором № СПП 26/02 від 26 лютого 2015 року;

(3) у цей же день, 16 березня 2015 року грошові кошти у розмірі 7 507 660,39 грн та 7 621 305,18 грн були перераховані з рахунку ТОВ «Сільгосп-продукт» на рахунок ТОВ «СПП-Агро» та грошові кошти у розмірі 25 168 213,29 грн були перераховані з рахунку ПАТ «Білоцерківський елеватор» на рахунок ТОВ «СПП-Агро». Тобто загалом на рахунок ТОВ «СПП-Агро» надійшло 49 893 000,00 грн;

(4) у цей же день, 16 березня 2015 року, на розрахунковий рахунок ПАТ «Васильківхлібопродукт» від ТОВ «СПП-Агро» надійшли грошові кошти у розмірі 49 893 000,00 грн як поворотна фінансова допомога за договором № СПП-ПФ/16-03 від 16 березня 2015 року;

(5) у цей же день, 16 березня 2015 року на розрахунковий рахунок ПАТ «РКХП» надійшло 49 893 000,00 грн від ПАТ «Васильківхлібопродукт» (передплата за пшеницю згідно з договором поставки № РК 16/03 від 16 березня 2015 року).

Тобто за один день, 16 березня 2015 року, грошові кошти у розмірі 49 893 000,00 грн здійснили рух: ПАТ «РКХП» - ТОВ «СПП-Агро», ТОВ «Сільгосп-продукт», ПАТ «Білоцерківський елеватор» - ТОВ «СПП-Агро» - ПАТ «Васильківхлібопродукт» - ПАТ «РКХП».

17-18 березня 2015 року рух грошових коштів за розрахунковим рахунком ПАТ «РКХП» не здійснювався.

19 березня 2015 року з рахунку ПАТ «РКХП» були здійснені наступні платежі:

- 30 000 000,00 грн на рахунок ПАТ «Кожухівське» (передплата за пшеницю згідно з договором № 19/03 від 19 березня 2015 року), які 20 березня 2015 року були спрямовані на погашення кредиту за договором № 8289-20/11-1 від 28 лютого 2011 року;

- 19 892 900,00 грн на рахунок ПАТ «Васильківхлібопродукт» (передплата за пшеницю згідно з договором поставки № РК-16/03 від 16 березня 2015 року), які були використані 20 березня 2015 року при погашенні заборгованості по кредитному договору № 32185-20/10-1 від 18 лютого 2015 року у розмірі 20 000 000,00 грн.

Зазначені у пп. 4.1.11 документи (у тому числі електронні) були отримані внаслідок виконання:

- ухвал Солом`янського районного суду міста Києва від 05 травня 2016 року про надання тимчасового доступу до речей і документів ПАТ «Банк «Київська Русь» (всього 4 ухвали), що підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 23 травня 2016 року та описом до нього (т. 8, а.с. 94-95, 99-100,104-105, 109-110, 111-113);

- ухвал Солом`янського районного суду міста Києва від 20 травня 2016 року про надання тимчасового доступу до речей і документів ПАТ «Банк «Київська Русь» (всього 2 ухвали), що підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 30 травня 2016 року та описом до нього (т. 8, а.с. 117-118, 122-123, 124-126).

Слід зазначити, що характеристики оптичних дисків, що були предметом огляду під час складання протоколу огляду від 15 червня 2016 року, відповідають характеристикам оптичних дисків, вилучених у ході тимчасового доступу до речей і документів, що перебувають у володінні ПАТ «Банк «Київська Русь», про що свідчать протокол тимчасового доступу до речей і документів від 23 травня 2016 року та опис до нього від цієї ж дати (т. 8, а.с. 111-113), а також протокол тимчасового доступу до речей і документів від 30 травня 2016 року та опис до нього від цієї ж дати (т. 8, а.с. 124-126);

4.1.12. документи (у тому числі електронні) - інформація відповідно до листа ДП «Держреєстри України» № 59 від 29 лютого 2016 року про складські документи на зерно з визначенням поклажодавців за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року, про складські документи на зерно з визначенням зернових складів за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року, інформація згідно з листом Державної інспекції сільського господарства України від 24 березня 2016 року щодо поданих декларацій про обсяги зберігання зерна за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року суб`єктами господарювання, оглянуті відповідно до протоколу огляду від 14 квітня 2016 року (т. 8, а.с. 149-158).

З протоколу огляду вбачається, що у період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року складські документи на кукурудзу, відповідно до яких власником зерна є ПАТ «РКХП», не оформлялись;

Зазначені у пп. 4.1.12 документи були отримані на запити детектива НАБУ (т. 8, а.с. 144, 146) від ДП «Держреєстри України» (т. 8, а.с. 145) та від Державної інспекції сільського господарства України (т. 8, а.с. 147-148) у порядку, передбаченому ст. 93 КПК України.

4.1.13. інформація згідно з листом ДП «Держреєстри України» № 391 від 07 листопада 2016 року, з якого вбачається, що згідно з даними основного реєстру складських документів на зерно ПАТ «Васильківхлібопродукт» у період з 01 березня по 01 грудня 2015 року не зберігало кукурудзу третього класу на зернових складах, підключених до основного реєстру;

Зазначена у пп. 4.1.13 інформація була отримана на запит детектива НАБУ (т. 12, а.с. 243) від ДП «Держреєстри України» (т. 12, а.с. 244) у порядку, передбаченому ст. 93 КПК України.

4.1.14. копія наказу ПАТ «ДПЗКУ» № 108 від 28 травня 2014 року, яким було внесено зміни до Положення про ведення договірної роботи у ПАТ «ДПЗКУ» шляхом викладення його в новій редакції, та введено ці зміни в дію з 28 травня 2014 року (т. 9, а.с. 34-45).

Відповідно до Положення про ведення договірної роботи у ПАТ «ДПЗКУ»:

- це Положення є обов`язковим для виконання усіма структурними підрозділами і філіями товариства і поширюється на закупівлі будь-яких товарів незалежно від суми закупівлі з обов`язковим укладенням договору (п. 1.1);

- підготовку, розгляд, узгодження проекту договору та передачу його на підпис голові правління, заступникам голови правління відповідно до розподілу функціональних обов`язків або уповноваженій особі забезпечує виконавець (п. 2.1);

- виконавець - працівник відповідального підрозділу, який визначений керівником відповідального підрозділу або керівником філії, відповідальним за підготовку (розробку) проекту договору, розгляд, узгодження проекту договору та за передачу проекту договору на укладення (підписання) (п. 1.2);

- спотові договори ПАТ «ДПЗКУ» на закупівлю зернових культур укладаються згідно із затвердженими типовими формами, підписуються уповноваженими особами на підставі виданої довіреності, реєструються юридичною службою в окремому журналі реєстрації за окремою нумерацією (п. 2.6);

- договори поставки зерна майбутнього врожаю укладаються у відповідності з Положенням про порядок здійснення закупівлі зерна майбутнього врожаю ПАТ «ДПЗКУ» згідно затверджених форм, підписуються уповноваженими особами на підставі виданої довіреності, реєструються юридичною службою в окремому журналі реєстрації за окремою нумерацією (п. 2.6);

- голова правління має право підпису від імені товариства будь-яких договорів та інших документів (п. 3.7);

- виконавець забезпечує візування проекту договору у такій послідовності: виконавець, керівник відповідального підрозділу, керівник управління фінансових ризиків та супроводження діяльності, головний бухгалтер, керівник фінансово-економічного департаменту, керівник юридичної служби, заступник голови правління. До візування ставляться наступні вимоги: зазначається позиція структурного підрозділу відносно проекту договору (наявність або відсутність зауважень) та проставляння візи (назва посади, особистий підпис, ініціали та прізвище особи, яка візує документ, дата візування) (п. 4.5);

- працівники товариства несуть персональну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх функціональних обов`язків щодо ведення договірної роботи (п. 9.1);

- відповідальність за порушення правил ведення договірної роботи щодо підготовки (розроблення), забезпечення процедури узгодження проектів договорів, підготовки їх для підписання, організації виконання договорів, контролю за їх виконанням несе виконавець та керівник відповідального підрозділу відповідно до ступеню вини кожного (п. 9.2);

Зазначені у пп. 4.1.14 документи були отримані на запити детектива НАБУ (т. 9, а.с. 31; т. 7, а.с. 147-148) від ПАТ «ДПЗКУ» (т. 9, а.с. 32; т. 7, а.с. 149-150) у порядку, передбаченому ст. 93 КПК України.

4.1.15. копія листа ПАТ «РКХП» № 28 від 03 березня 2015 року за підписом голови правління ОСОБА_2 на адресу виконуючого обов`язки голови правління ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_1 про направлення договору поставки кукурудзи 3 класу з сумою попередньої оплати 49 893 000,00 грн з проханням розглянути і підписати його. З копії листа вбачається накладення на нього резолюції ОСОБА_8 , адресованої ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 «для розгляду та пропозицій». Резолюція в.о. голови правління ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_1 на зазначеному листі відсутня. Оформлення такого листа підтверджується також копією журналу вихідної кореспонденції ПАТ «РКХП» (т. 9, а.с. 52, 226);

4.1.16. копія службової записки директора департаменту закупівель та ЗЕД ОСОБА_9 на ім`я заступника голови правління ОСОБА_8 , відповідно до якої до ПАТ «ДПЗКУ» 03 березня 2015 року від ПАТ «РКХП» надійшов проект договору поставки кукурудзи в кількості 16 631,00 метричних тонн, з умовами оплати - попередня оплата у сумі 49 893 000,00 грн. Так, ОСОБА_9 у записці просив надати дозвіл на узгодження наданого контрагентом проекту договору та його укладення. На копії службової записки міститься резолюція «Погоджую» (т. 9, а.с. 53);

4.1.17. копія рахунку на оплату № 68 від 04 березня 2015 року, виставленого ПАТ «РКХП» на адресу ПАТ «ДПЗКУ» на суму 49 893 000,00 грн за кукурудзу 3-го класу на підставі договору поставки № 29 від 04 березня 2015 року (т. 9, а.с. 59);

4.1.18. копія наказу по групі компаній № 18/07 від 18 липня 2014 року щодо зміни обслуговуючого банку, адресованого керівникам інших господарських товариств, про необхідність здійснення через поточні рахунки, відкриті в ПАТ «Альфа-Банк», операцій розрахунків з контрагентами за новими господарськими договорами, операції купівлі-продажу валютних цінностей (за договорами ЗЕД), інших дій, які передбачають проведення банківських розрахункових операцій (т. 17, а.с. 26);

4.1.19. копія списку контактів ТОВ «Аграманта», в якій без зазначення посади вказаний « ОСОБА_1 » із зазначенням номеру мобільного телефону, внутрішнього номеру та адреси електронної пошти (т. 17, а.с. 27);

4.1.20. договір купівлі-продажу товарів № СПП16/11-2 від 16 липня 2012 року, укладений між ПАТ «РКХП» (продавець) та ТОВ «СПП-Агро» (покупець), та договір купівлі-продажу № СХ 18/10-3 від 18 жовтня 2012 року, укладений між ПАТ «РКХП» (продавець) та ТОВ «Сільгосп-продукт» (покупець) (т. 17, а.с. 28-29, 30-31).

Зазначені договори фігурують у призначенні платежу при здійсненні перерахувань, зазначених у пп. 4.1.11 вироку;

Зазначені у пп .пп. 4.1.15-4.1.20 документи були отримані на запит детектива НАБУ (т. 9, а.с. 46-47) від ПАТ «ДПЗКУ» (т. 9, а.с. 48-51) у порядку, передбаченому ст. 93 КПК України, а журнал вихідної кореспонденції ПАТ «РКХП» - на підставі протоколу обшуку від 12 серпня 2016 року (т. 9, а.с. 210-214), проведеного за ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 03 серпня 2016 року (т. 9, а.с. 209).

4.1.21. платіжне доручення № 9448 від 04 березня 2015 року, з якого вбачається що ПАТ «ДПЗКУ» перерахувало на користь ПАТ «РКХП» 49 893 000,00 грн. Призначення платежу: попередня оплата за кукурудзу 3-го класу згідно з договором поставки № 29 від 04 березня 2015 року (т. 9, а.с. 109);

4.1.22. реєстр платежів, який містить одну позицію - перерахування попередньої оплати за кукурудзу 3-го класу згідно з договором поставки № 29 від 04 березня 2015 року на користь ПАТ «РКХП» на суму 49 893 000,00 грн, а також містить резолюції директора департаменту закупівель та ЗЕД ОСОБА_9 , начальника відділу спотових закупівель ОСОБА_18 , головного бухгалтера ОСОБА_19 (ім`я та по-батькові написано нерозбірливо), виконавця ОСОБА_20 , а також підпис в.о. голови правління ОСОБА_1 у графі «Затверджую» (т. 9, а.с. 108);

4.1.23. виписка по особовому рахунку ПАТ «ДПЗКУ» за 10 березня 2015 року, з якої вбачається, що ПАТ «ДПЗКУ» сплатило на користь ПАТ «РКХП» 49 893 000,00 грн згідно з договором поставки № 29 від 04 березня 2015 року (т. 9, а.с. 107);

Зазначені у пп. пп. 4.1.21-4.1.23 документи були отримані внаслідок виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14 липня 2015 року, якою було надано дозвіл на проведення обшуку в приміщенні будівлі будинку № 1 по вулиці Саксаганського у місті Києві, яке належить ПАТ «ДПЗКУ», що підтверджується дорученням про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України від 25 липня 2015 року, протоколом обшуку від 26 липня 2016 року (т. 9, а.с. 97-98, 99, 100-106).

4.1.24. копія електронного листа від RK-Gbuh, адресованого ОСОБА_2 , датованого 17 березня 2015 року, з темою: FW: Деньги с РКХП на СПП-агро в КР, оглянутого згідно з протоколом огляду від 20 вересня 2016 року (т. 9, а.с. 133-140, 141-143);

Зазначений у пп. 4.1.24 документ був отриманий внаслідок виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14 липня 2016 року, якою було надано дозвіл на проведення обшуку в приватному домоволодінні та на присадибній ділянці по АДРЕСА_4 , яке належить ОСОБА_21 , що підтверджується дорученням про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України від 25 липня 2016 року, протоколом обшуку від 26 липня 2016 року (т. 9, а.с. 124-125, 126, 127-132).

4.1.25. протокол засідання Наглядової ради ПАТ «РКХП» № 2/2015 від 04 березня 2015 року, відповідно до якого, зокрема, було надано дозвіл на укладення договору з ПАТ «ДПЗКУ» на поставку кукурудзи на суму 49 893 000,00 грн. Зазначеним протоколом голові правління було надано право визначати решту вимог, крім суми договору, на свій розсуд (т. 9, а.с. 224);

4.1.26. копія журналу вихідної кореспонденції ПАТ «РКХП», з якого вбачається реєстрація вихідного листа на адресу ПАТ «ДПЗКУ» від 03 березня 2015 року, зазначеного у пп. 4.1.15 вироку (т. 9, а.с. 225-239);

4.1.27. договір купівлі-продажу товарів № РК-16/03 від 16 березня 2015 року, додаткова угода № 1 від 19 березня 2015 року до зазначеного договору, договір купівлі-продажу товарів № БЦ-16/03 від 16 березня 2015 року, договір купівлі-продажу товарів № 06/03 від 03 березня 2015 року, договір купівлі-продажу № 19/03 від 19 березня 2015 року, які частково були підставою для перерахувань грошових коштів, зазначених у пп. 4.1.11 вироку (т. 9, а.с. 216-223);

Зазначені у пп. пп. 4.1.25-4.1.27 документи були отримані внаслідок виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 03 серпня 2016 року, якою було надано дозвіл на проведення обшуку в приміщеннях за адресою: Київська область, Рокитнянський район, селище міського типу Рокитне , вулиця Вокзальна, 222, яке належить ПАТ «РКХП», що підтверджується протоколом обшуку від 26 липня 2016 року, і оглянуті відповідно до протоколу огляду від 12 серпня 2016 року (т. 9, а.с. 209, 210-214; т. 10, а.с. 17-18).

4.1.28. копія листа ПАТ «Васильківхлібопродукт» до ПАТ «Банк «Київська Русь» № 004/03 від 19 березня 2015 року щодо проведення списання грошових коштів з поточного рахунку ПАТ «Васильківхлібопродукт» № НОМЕР_7 , відкритого в ПАТ «Банк «Київська Русь», для погашення заборгованості за кредитним договором № 32185-20/10-1 від 23 липня 2010 року по основному боргу в сумі 20 000 000,00 грн та процентів у сумі 2 159 643,34 грн, виписка по особовому рахунку № НОМЕР_8 за 18 лютого 2015 року, з якої вбачається, що станом на 18 лютого 2015 року у ПАТ «Васильківхлібопродукт» наявна заборгованість у сумі 20 000 000,00 грн згідно з договором від 18 лютого 2015 року до кредитного договору № 32185-20/10-1 від 23 липня 2010 року, а станом на 19 березня 2015 року - списання заборгованості за кредитним договором № 32185-20/10-1 від 18 лютого 2015 року у сумі 20 000 000,00 грн (т. 10, а.с. 34, 38);

4.1.29. виписка по особовому рахунку № НОМЕР_9 за 30 січня 2015 року, з якої вбачається здійснення перенесення 30 січня 2015 року на рахунок за призначенням відсотків за кредитним договором № 3185-20/10-1 у сумі 549 643,34 грн, а 02 березня 2015 року - у сумі 361 666,67 грн. 19 березня 2015 року здійснено списання заборгованості за нарахованими відсотками згідно з договором № 32185-20/10-1 від 18 лютого 2015 року у сумі 911 310,01 грн (т. 10, а.с. 40);

4.1.30. копія протоколу № 2 загальних зборів Спостережної ради Закритого акціонерного товариства «Васильківхлібопродукт» (далі за текстом - ЗАТ «Васильківхлібопродукт») від 11 травня 2010 року та копія витягу з наказу № 82 від 11 травня 2010 року, згідно з якими ОСОБА_3 з 12 травня 2010 року призначено на посаду генерального директора ЗАТ «Васильківхлібопродукт», копія витягу з наказу № 83 від 12 травня 2010 року, відповідно до якого ОСОБА_3 приступив до виконання обов`язків генерального директора ЗАТ «Васильківхлібопродукт» з 12 травня 2010 року, копія контракту № 4 від 12 травня 2010 року, укладеного між ЗАТ «Васильківхлібопродукт» та ОСОБА_3 , та додаткової угоди № 1 до нього від 18 березня 2011 року (т. 10, а.с. 82, 83, 84; т. 12, а.с. 77-79);

4.1.31. копія наказу № 63 від 23 квітня 2012 року про перейменування підприємства ЗАТ «Васильківхлібопродукт» на ПАТ «Васильківхлібопродукт» з 23 квітня 2012 року (т. 10, а.с. 61);

Зазначені у пп. пп. 4.1.28-4.1.31 документи були отримані внаслідок виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 17 червня 2016 року про надання тимчасового доступу до речей і документів ПАТ «Банк «Київська Русь», що підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 06 липня 2016 року та описом до нього (т. 10, а.с. 23-26, 27-33), а контракт № 4 від 12 травня 2010 року та додаткова угода до нього - внаслідок виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року про надання тимчасового доступу до речей і документів ПАТ «Радикал Банк», що підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 26 жовтня 2016 року та описом до нього (т. 12, а.с. 65-66, 67-69).

4.1.32. копія наказу ПАТ «РКХП» № 61 від 01 серпня 2013 року, відповідно до якого ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків голови правління з 01 серпня 2013 року згідно з рішенням Наглядової ради (т. 10, а.с. 103);

4.1.33. копія статуту ПАТ «РКХП», затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів № 1/2014 від 30 квітня 2014 року, відповідно до п. 2.2 якого предметом діяльності Товариства, серед іншого, є складське господарство, оптова торгівля зерном, діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною (т. 10, а.с. 112-136);

Зазначені у пп. пп. 4.1.32, 4.1.33 документи були отримані внаслідок виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 06 квітня 2016 року про надання тимчасового доступу до речей і документів ПАТ «Банк «Київська Русь», що підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 22 квітня 2016 року та описом до нього (т. 10, а.с. 96-99, 100-102).

4.1.34. копія статуту ПАТ «Васильківхлібопродукт», затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів № 1 від 13 квітня 2012 року, відповідно до п. 2.1 якого метою діяльності Товариства є насичення ринку України борошном, комбікормами, сільськогосподарською продукцією, продовольчими товарами високої якості, а також одержання прибутку (т. 12, а.с. 84-92);

Зазначений документ був отриманий внаслідок виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року про надання тимчасового доступу до речей і документів ПАТ «Радикал Банк», що підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 26 жовтня 2016 року та описом до нього (т. 12, а.с. 65-66, 67-69).

4.1.35. копія статуту ПАТ «ДПЗКУ», затвердженого наказом Міністерства аграрної політики і продовольства України № 634 від 17 листопада 2011 року (т. 10, а.с. 148-184), відповідно до якого:

- предметом діяльності товариства, зокрема, є оптова торгівля зерном (п. 2.2);

- правління є органом управління товариства (п. 9.1);

- голова правління розпоряджається відповідно до законодавства та цього статуту майном товариства, у тому числі коштами; приймає рішення про вчинення правочину у разі, коли ринкова вартість майна або послуг становить до 5 відсотків вартості активів за даними останньої річної звітності товариства; укладає договори (контракти) та вчиняє інші правочини від імені товариства (пп. пп. 3, 17, 18 п. 11.11);

Зазначений документ був отриманий внаслідок виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 17 червня 2016 року про надання тимчасового доступу до речей і документів ПАТ «Банк «Київська Русь», що підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 07 липня 2016 року та описом до нього (т. 10, а.с. 140-141, 142-144).

4.1.36. інформація, надана ПАТ «Банк «Київська Русь», з якої убачається, що у період з 02 по 20 березня 2015 року вказаною банківською установою з кореспондентського рахунку, відкритого в НБУ, на рахунки в інших банківських установах було проведено трансакції на загальну суму 1 861 842 799,45 грн;

Зазначена інформація отримана на підставі листа ПАТ «Банк «Київська Русь» (уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) № 4868/13 від 29 вересня 2016 року у відповідь на рішення НАБУ № 03/1-142/34114 від 27 вересня 2016 року і оглянута відповідно до протоколу огляду від 29 вересня 2016 року (т. 11, а.с. 34-35, 36-37, 38-39).

4.1.37. інформація, надана ПАТ «Радикал Банк», з якої убачається, що у період з 26 березня по 10 липня 2015 року вказаною банківською установою було перераховано в інші банки грошові кошти в гривні на загальну суму 125 481 875,20 грн;

Зазначена інформація отримана на підставі листа ПАТ «Радикал Банк» (уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) № 2733/16 від 29 грудня 2016 року у відповідь на рішення НАБУ № 02-14/46406 від 23 грудня 2016 року і оглянута відповідно до протоколу огляду від 30 грудня 2016 року (т. 12, а.с. 137-138, 139-140, 141-158).

4.1.38. договір поставки № 57 від 26 березня 2015 року, укладений між ПАТ «ДПЗКУ» (покупець), в особі виконуючого обов`язки голови правління ОСОБА_1 , та ПАТ «Васильківхлібопродукт» (постачальник), в особі генерального директора ОСОБА_3 (т. 11, а.с. 155-158).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні умови договору: предметом є обов`язок постачальника передати у власність покупця зерно українського походження та відповідний обов`язок покупця прийняти та оплатити товари відповідно до умов договору. Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 30 листопада 2015 року, а в частині розрахунків та поставки товару - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Відповідно до п. 6.2 постачальник гарантує, що товар, зазначений у розділі І договору, на момент його укладення є в наявності на складі.

В аркуші погодження до договору поставки відсутні візи заступника голови правління ОСОБА_22 (департамент економічної безпеки та фінансових ризиків) та директора юридичного департаменту ОСОБА_17 , проте наявні візування директора департамента закупівель та ЗЕД ОСОБА_9 , головного бухгалтера ОСОБА_11 , директора фінансово-економічного департаменту ОСОБА_10 , заступника голови правління ОСОБА_8 . З аркушу погодження не вбачається, хто є виконавцем за договором;

4.1.39. специфікація № 1 від 26 березня 2015 року (додаток до договору № 57 від 26 березня 2015 року), з якої убачається, що товаром є кукурудза 3-го класу у кількості 11 683,030 тонн, вартістю 3300,00 грн за тонну, загальна вартість товару 38 554 000,00 грн, умови оплати: передплата протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку (т. 11, а.с. 159);

4.1.40. копія рахунку на оплату № 450 від 27 березня 2015 року за кукурудзу 3-го класу у кількості 11 638,03 тонн на суму 38 554 000,00 грн (т. 11, а.с. 165);

4.1.41. реєстр платежів від 01 квітня 2015 року, який містить 1 позицію - перерахування попередньої оплати за кукурудзу 3-го класу згідно з рахунком № 450 від 27 березня 2015 року на користь ПАТ «Васильківхлібопродукт» на суму 38 554 000,00 грн, а також містить резолюції директора департаменту закупівель та ЗЕД ОСОБА_9 , начальника відділу спотових закупівель ОСОБА_18 , головного бухгалтера ОСОБА_11 , виконавця ОСОБА_23 , а також підпис виконуючого обов`язки голови правління ОСОБА_1 у графі «Затверджую» (т. 11, а.с. 166);

4.1.42. копія службової записки від 26 березня 2015 року директора департаменту закупівель та ЗЕД ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_9 на ім`я заступника голови правління ОСОБА_8 щодо надання дозволу на узгодження наданого контрагентом ПАТ «Васильківхлібопродукт» проекту договору поставки кукурудзи в кількості 11 683,000 метричних тонни із сумою попередньої оплати 38 554 000,00 грн та його укладення. На службовій записці міститься резолюція «Погоджую» і підпис без зазначення прізвища та ініціалів (т. 11, а.с. 162-163);

4.1.43. додаткова угода № 1 від 07 квітня 2015 року до договору поставки № 57 від 26 березня 2015 року, укладена між ПАТ «ДПЗКУ» (покупець), в особі виконуючого обов`язки голови правління ОСОБА_1 , та ПАТ «Васильківхлібопродукт» (постачальник), в особі генерального директора ОСОБА_3 , якою сторони дійшли згоди викласти реквізити постачальника в іншій редакції, а саме було змінено банківські реквізити ПАТ «Васильківхлібопродукт» - замість поточного рахунку, відкритого у ПАТ «Альфа-Банк», було зазначено поточний рахунок у ПАТ «Радикал Банк» (т. 11, а.с. 164);

4.1.44. копія рахунку на оплату № 499 від 07 квітня 2015 року за кукурудзу 3-го класу у кількості 11 167,88 тонн на суму 36 854 000,00 грн (зазначений поточний рахунок ПАТ «Васильківхлібопродукт» у ПАТ «Радикал Банк») (т. 11, а.с. 160);

4.1.45. реєстр платежів від 07 квітня 2015 року, який містить 1 позицію - перерахування попередньої оплати за кукурудзу 3-го класу згідно з договором № 57 від 26 березня 2015 року на користь ПАТ «Васильківхлібопродукт» на суму 36 854 000,00 грн, а також містить резолюції директора департаменту закупівель та ЗЕД ОСОБА_9 , заступника начальника управління ОСОБА_24 , головного бухгалтера ОСОБА_11 , виконавця ОСОБА_23 , а також підпис виконуючого обов`язки голови правління ОСОБА_1 у графі «Затверджую» (т. 11, а.с. 161);

4.1.46. виписка по особовим рахункам за 02 квітня 2015 року, сформована 03 квітня 2015 року, відповідно до якої ПАТ «ДПЗКУ» 02 квітня 2015 року перерахувало на рахунок ПАТ «Васильківхлібопродукт», відкритий у ПАТ «Альфа-Банк», 1 700 000,00 грн (т. 11, а.с. 168);

4.1.47. виписка по особовим рахункам за 08 квітня 2015 року, сформована 09 квітня 2015 року, відповідно до якої ПАТ «ДПЗКУ» 08 квітня 2015 року перерахувало на рахунок ПАТ «Васильківхлібопродукт», відкритий у ПАТ «Радикал Банк», 36 854 000,00 грн (т. 11, а.с. 167);

Зазначені у пп. пп. 4.1.38-4.1.47 документи були отримані внаслідок виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року, якою було надано тимчасовий доступ до документів ПАТ «ДПЗКУ», що підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 10 жовтня 2016 року та описом до нього, а також оглянуті відповідно до протоколу огляду від 11 жовтня 2016 року (т. 11, а.с. 149-150, 151-154, 209-211).

4.1.48. витяг з електронного реєстру операцій по фінансовому моніторингу ПАТ «Васильківхлібопродукт», виписка по особовому рахунку ПАТ «Васильківхлібопродукт» з 03 квітня по 31 грудня 2015 року, відкритому у ПАТ «Радикал Банк», виписка по особовому рахунку ПАТ «ДПЗКУ» з 26 березня по 10 липня 2015 року, відкритому у ПАТ «Радикал Банк», які підтверджують здійснення перерахувань, про які йдеться у пп. пп. 4.1.46-4.1.47 вироку (т. 12, а.с. 93, 99-110, 125-136);

Зазначені документи були отримані внаслідок виконання:

- ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року, якою було надано тимчасовий доступ до документів ПАТ «Радикал Банк», що підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 26 жовтня 2016 року та описом до нього, а також оглянуті відповідно до протоколу огляду від 27 жовтня 2016 року (т. 12, а.с. 65-66, 67-69, 95-98);

- ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року, якою було надано тимчасовий доступ до документів ПАТ «Радикал Банк», що підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 27 грудня 2016 року та описом до нього (т. 12, а.с. 114-115, 117-119).

4.1.49. копії платіжних доручень № 1, 2, 3, 4 від 02 листопада 2016 року про перерахування грошових коштів від ПАТ «Васильківхлібопродукт» на користь ПАТ «ДПЗКУ» на загальну суму 19 969 468,02 грн (основний борг) і 30 531,98 грн (пеня та штраф) в якості погашення основної суми заборгованості згідно рішення господарського суду Київської області у справі № 911/1023/16 від 24 травня 2016 року та ухвали господарського суду Київської області від 01 листопада 2016 року (т. 12, а.с. 201-204);

Докази щодо повноважень детективів НАБУ

4.1.50. копія розпорядження № 120-р від 30 вересня 2015 року про призначення ОСОБА_25 з 02 жовтня 2015 року на посаду детектива Національного бюро Першого відділу детективу Підрозділу детективів (т. 16, а.с. 46);

4.1.51. копія розпорядження № 293-р від 03 листопада 2015 року про призначення ОСОБА_25 з 03 листопада 2015 року на посаду начальника Третього відділу детективів Підрозділу детективів НАБУ (т. 16, а.с. 47);

4.1.52. копія наказу «Про зміни в організації праці» №137-н від 23 грудня 2015 року, відповідно до якого з 23 грудня 2015 року змінено найменування посад: начальник Третього відділу детективів Підрозділу детективів на начальник Третього підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів (т. 16, а.с. 48);

4.1.53. копія розпорядження № 695-р від 06 червня 2016 року про призначення ОСОБА_25 з 01 червня 2016 року на посаду керівника Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів (т. 16, а.с. 49);

4.1.54. копія розпорядження № 317-р від 22 березня 2016 року «Про організацію роботи Головного підрозділу детективів», відповідно до якого у зв`язку зі службовою необхідністю начальнику Третього підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_25 підпорядковуються, зокрема, детективи ОСОБА_26 , ОСОБА_27 (т. 16, а.с. 43);

4.1.55. копія договорів поставки № 24 та № 25 від 24 лютого 2015 року, укладених між ПАТ «ДПЗКУ» (покупець) та ТОВ «СПП-Агро» (постачальник), копія додаткової угоди № 1 від 12 березня 2015 року до договору поставки № 25 від 24 лютого 2015 року (т. 17, а.с. 25);

Зазначені у пп. 4.1.55 документи отримані від ТОВ «СПП-Агро» на запит детектива НАБУ у порядку, передбаченому ст. 93 КПК України (т. 7, а.с. 206, 207-209).

4.1.56. копія договору про надання поворотної фінансової допомоги № СПП-ПФ/16-03 від 16 березня 2015 року, укладеного між ТОВ «СПП-Агро» (позикодавець) та ПАТ «Васильківхлібопродукт» (підприємство), який був підставою для здійснення одного з перерахувань грошових коштів, зазначених у пп. 4.1.11 вироку (т. 17, а.с. 56-57);

4.1.57. схеми із зазначенням юридичних і фізичних осіб (т. 17, а.с. 60-62);

4.1.58. копії платіжних доручень № 515 від 19 березня 2015 року, № 515 від 19 березня 2015 року, які підтверджують здійснення перерахування грошових коштів, про які зазначено у пп. 4.1.11 вироку (т. 17, а.с. 63, 64);

Зазначені документи були отримані внаслідок виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14 липня 2016 року, якою було надано дозвіл на проведення обшуку в приміщеннях по вулиці Курортній, 11 у місті Києві, що належить на праві приватної власності ТОВ «Шпіль», що підтверджується дорученням на проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України, протоколом обшуку від 26 липня 2016 року. Ці документи були оглянуті відповідно до протоколу огляду від 27 липня 2016 року (т. 17, а.с. 36-37, 38, 39-46, 47-51, 52-55).

4.1.59. роздруківка (безкоштовний запит) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (у подальшому - ЄДР) щодо ТОВ «Аграманта», з якої убачається, що засновниками (учасниками) цієї юридичної особи є ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Мелон» та ТОВ «Рокитнянський комбікормовий завод» (т. 17, а.с. 231);

4.1.60. документи, з яких вбачається часткове повернення ПАТ «Васильківхлібопродукт» на користь ПАТ «ДПЗКУ» передплати та ініціювання здійснення претензійно-позовної роботи на ПАТ «ДПЗКУ» з огляду на невиконання підприємствами-постачальниками договорів поставки № 29 від 04 березня 2015 року та № 57 від 26 березня 2015 року:

- копія листа ПАТ «Васильківхлібопродукт» до ПАТ «ДПЗКУ» № 219 від 06 липня 2015 року з повідомленням про неможливість поставки зерна кукурудзи у кількості 5 631,676 тонн та про намір повернути протягом п`яти робочих днів з дати надіслання даного листа грошові кошти у розмірі 18 584 531,98 грн, які були перераховані ПАТ «ДПЗКУ» як попередня оплата (т. 11, а.с. 207);

- копія платіжного доручення № 15113 від 09 липня 2015 року, відповідно до якого ПАТ «Васильківхлібопродукт» повернув ПАТ «ДПЗКУ» передплату за кукурудзу 3 класу згідно з договором № 57 від 26 березня 2015 року у сумі 18 584 531,98 грн (т. 11, а.с. 208);

- виписка по особовим рахункам за 09 липня 2015 року, сформована 04 серпня 2015 року, відповідно до якої ПАТ «Васильківхлібопродукт» 09 липня 2015 року перерахувало на рахунок ПАТ «ДПЗКУ» 18 584 531,98 грн як повернення передплати за кукурудзу 3 класу згідно з договором № 57 від 26 березня 2015 року (т. 11, а.с. 169);

- копія листа ПАТ «Васильківхлібопродукт» до ПАТ «ДПЗКУ» № 222 від 15 липня 2015 року з повідомленням про повернення грошових коштів у розмірі 18 584 531,98 грн та проханням про укладення додаткової угоди до Договору поставки про зменшення кількості товару до 6 051,354 тонн (т. 11, а.с. 204-206);

Зазначені документи були отримані внаслідок виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року, якою було надано тимчасовий доступ до документів ПАТ «ДПЗКУ», що підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 10 жовтня 2016 року та описом до нього, а також оглянуті відповідно до протоколу огляду від 11 жовтня 2016 року (т. 11, а.с. 149-150, 151-154, 209-211).

- службова записка директора департаменту закупівель і логістики ОСОБА_9 на ім`я виконуючого обов`язки голови правління ОСОБА_28 , датована 02 грудня 2015 року, з якої убачається необхідність надання доручень відповідним структурним підрозділам ПАТ «ДПЗКУ» щодо вжиття необхідних заходів для виконання постачальниками - ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт» зобов`язань за договорами поставки № 29 від 04 березня 2015 року та № 57 від 26 березня 2015 року, відповідно (т. 11, а.с. 172-173);

- службова записка № 2-4-10/1114 від 04 грудня 2015 року директора юридичного департаменту ОСОБА_17 на ім`я виконуючого обов`язки голови правління ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_28 щодо доручення відповідним структурним підрозділам ПАТ «ДПЗКУ» надати юридичному департаменту необхідні документи для проведення претензійно-позовної роботи (т. 11, а.с. 174-175);

- копія реєстру передачі документів згідно службової записки № 2-4-10/1114 від 04 грудня 2015 року (т. 9, а.с. 67);

- копія службової записки директора департаменту економічної безпеки фінансових ризиків ОСОБА_29 на ім`я заступника голови правління ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_30 від 04 грудня 2015 року про необхідність з метою забезпечення виконання умов договору № 29 від 04 березня 2015 року розпочати претензійно-позовну роботу та вирішити питання у судовому порядку (т. 9, а.с. 83);

- копія листа ПАТ «РКХП» до ПАТ «ДПЗКУ» № 1 від 04 січня 2016 року з пропозицією внести зміни до договору поставки № 29 від 04 березня 2015 року в частині строків поставки товару (т. 9, а.с. 70);

- копія листа ПАТ «ДПЗКУ» до ПАТ «РКХП» від 21 квітня 2016 року з повідомленням, що подальша співпраця між підприємствами буде проводитись в межах виконання судового рішення від 11 березня 2016 року у добровільному чи примусовому порядку (т. 9, а.с. 79);

- лист-вимога № 30-2-12/6744 від ПАТ «ДПЗКУ» до ПАТ «Васильківхлібопродукт» щодо обов`язку виконати умови договору та терміново здійснити поставку 11 683,00 тонн зерна кукурудзи 3-го класу (т. 11, а.с. 176-177);

- позовна заява ПАТ «ДПЗКУ» до ПАТ «Васильківхлібопродукт» про зобов`язання вчинити певні дії від 03 лютого 2016 року (т. 11, а.с. 178-180);

- лист ПАТ «Васильківхлібопродукт» до ПАТ «ДПЗКУ» № 47 від 11 березня 2016 року з пропозицією прийняти нерухоме майно ТОВ «Аграманта» в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов`язань ПАТ «Васильківхлібопродукт» щодо повернення отриманої передплати за договором № 57 від 26 березня 2015 року (т. 11, а.с. 181);

- копія листа ТОВ «Аграманта» до ПАТ «Васильківхлібопродукт» № 26 від 10 березня 2016 року, відповідно до якого ТОВ «Аграманта» погоджується передати нерухоме майно в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов`язань щодо повернення суми передплати ПАТ «Васильківхлібопродукт», отриманої від ПАТ «ДПЗКУ» за договором поставки № 57 від 26 березня 2015 року (т. 11, а.с. 182);

- лист ПАТ «ДПЗКУ» до ПАТ «Васильківхлібопродукт» № 30-4-1148/3-12/2066 від 21 квітня 2016 року, яким повідомляється, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором № 57 від 26 березня 2015 року ПАТ «ДПЗКУ» звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою (т. 11, а.с. 183);

- лист ПАТ «Васильківхлібопродукт» до ПАТ «ДПЗКУ» № 373 від 28 вересня 2016 року, яким ПАТ «Васильківхлібопродукт», у зв`язку з неможливістю виконання рішення господарського суду Київської області від 24 травня 2016 року щодо поставки ПАТ «ДПЗКУ» 6 051,354 метричних тонн кукурудзи 3-го класу на загальну суму 19 969 468,02 грн, пропонує повернути суму сплаченого авансу за договором № 57 від 26 березня 2015 року у розмірі 19 969 468,02 грн (т. 11, а.с. 184);

- лист ПАТ «ДПЗКУ» до ПАТ «Васильківхлібопродукт» № 30-2-5028/2-12/5135 від 05 жовтня 2016 року, в якому зазначається, що питання про зміну способу виконання рішення господарського суду Київської області від 24 травня 2016 року у справі № 911/1023/16 (замість зобов`язання ПАТ «Васильківхлібопродукт» вчинити дії з поставки ПАТ «ДПЗКУ» 6 051,354 метричних тонн зерна кукурудзи 3-го класу - повернення коштів у розмірі 19 969 468,02 грн може бути вирішено господарським судом Київської області шляхом винесення відповідної ухвали та наказу про стягнення вартості майна у справі № 911/1023/16 (т. 11, а.с. 185);

- лист ПАТ «Васильківхлібопродукт» до ПАТ «ДПЗКУ» № 369 від 31 серпня 2016 року з проханням направити представника до місця поставки для можливості часткового виконання рішення господарського суду Київської області від 24 травня 2016 року та передачі товару у розмірі 127 тонн (т. 11, а.с. 187);

- лист ПАТ «ДПЗКУ» до ПАТ «Васильківхлібопродукт» № 30-2-4561/2-12/4616 від 05 вересня 2016 року з проханням повідомити ПАТ «ДПЗКУ» про місце та час поставки 127 тонн зерна кукурудзи 3-го класу на виконання рішення господарського суду Київської області від 24 травня 2016 року у справі № 911/1023/16 (т. 11, а.с. 188-189);

- лист-вимога ПАТ «ДПЗКУ» до ПАТ «Васильківхлібопродукт» від 08 вересня 2016 року про перерахування протягом трьох банківських днів процентів за користування грошовими коштами у розмірі 1 154 265,87 грн, пені за прострочення поставки товару у розмірі 17 037 201,29 грн та штрафу у розмірі 9 292 265,99 грн, а всього 27 483 733,15 грн (т. 11, а.с. 190-193);

- лист ПАТ «Васильківхлібопродукт» до ПАТ «ДПЗКУ» № 401 від 13 червня 2016 року з пропозицією укладення мирової угоди на стадії виконавчого провадження, згідно з умовами якої ПАТ «Васильківхлібопродукт» зобов`язується повернути суму сплаченого авансу за договором № 57 від 26 березня 2015 року у розмірі 19 969 468,02 грн протягом 5 років рівними щомісячними платежами по 332 824,46 грн щомісячно, та відмови від вимоги щодо стягнення пені у розмірі 4 553 038,71 грн (т. 11, а.с. 195);

- лист ПАТ «ДПЗКУ» до ПАТ «Васильківхлібопродукт» № 30-2-3612/2/2-12/3625 від 03 липня 2016 року, з якого вбачається, що ПАТ «ДПЗКУ» не має можливості надати ПАТ «Васильківхлібопродукт» розстрочку виконання рішення господарського суду Київської області від 24 травня 2016 року у справі № 911/1023/16 строком на 5 років та не має підстав відмовитися від стягнення пені у розмірі 4 553 038,71 грн (т. 11, а.с. 198);

Зазначені документи були отримані на запит детектива НАБУ (т. 9, а.с. 46-47) від ПАТ «ДПЗКУ» (т. 9, а.с. 48-51) у порядку, передбаченому ст. 93 КПК України, а також на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року, якою було надано тимчасовий доступ до документів, які перебувають у розпорядженні ПАТ «ДПЗКУ» (т. 11, а.с 149-150), виконання якої підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 10 жовтня 2016 року і описом до нього від цієї ж дати (т. 11, а.с. 151-154). Ці документи були оглянуті на підставі протоколу огляду від 11 жовтня 2016 року (т. 11, а.с. 209-211).

4.1.61. документи, які містились у справі № 911/390/16, що перебувала у провадженні господарського суду Київської області:

- копія ухвали господарського суду Київської області від 05 лютого 2016 року про порушення провадження у справі № 911/390/16 (т. 10, а.с. 209);

- копія позовної заяви ПАТ «ДПЗКУ» до ПАТ «РКХП» від 15 січня 2016 року про зобов`язання вчинити дії з поставки 16 631,000 метричної тонни зерна кукурудзи 3-го класу на загальну суму 49 893 000,00 грн (т. 10, а.с. 210-211);

- копія рішення господарського суду Київської області від 04 квітня 2016 року, яким позовні вимоги ПАТ «ДПЗКУ» задоволено повністю, на ПАТ «РКХП» покладено обов`язок вчинити дії з поставки на користь ПАТ «ДПЗКУ» 16 631,000 метричної тонни зерна кукурудзи 3-го класу на загальну суму 49 893 000,00 грн (т. 10, а.с. 212-213). З рішення суду вбачається, що спірні правовідносини виникли внаслідок неналежного виконання ПАТ «РКХП» своїх зобов`язань за договором поставки № 29 від 04 березня 2015 року;

- копія постанови від 18 травня 2016 року про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 911/390/16, виданого 25 квітня 2016 року господарським судом Київської області, про зобов`язання ПАТ «РКХП» вчинити дії з поставки на користь ПАТ «ДПЗКУ» 16 631,000 метричної тонни зерна кукурудзи 3-го класу на загальну суму 49 893 000,00 грн. Термін добровільного виконання наказу - у строк до 7-ми днів з моменту відкриття виконавчого провадження (т.10, а.с. 219);

- копія ухвали господарського суду Київської області від 22 липня 2016 року, якою задоволено заяву ПАТ «ДПЗКУ» про зміну способу та порядку виконання рішення та змінено спосіб виконання рішення господарського суду Київської області від 04 квітня 2016 року у справі № 911/390/16 (т. 10, а.с. 220-222);

- копія наказу господарського суду Київської області про примусове виконання рішення, а саме ухвали від 22 липня 2016 року у справі № 911/390/16 (т. 10, а.с. 218);

Зазначені документи були отримані внаслідок виконання:

- ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 13 квітня 2016 року, якою було надано тимчасовий доступ до матеріалів справи № 911/390/16, що перебуває у володінні господарського суду Київської області. Ці документи були оглянуті відповідно до протоколу огляду від 18 квітня 2016 року (т. 10, а.с. 206-207, 208);

- ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 22 липня 2016 року, якою було надано тимчасовий доступ до матеріалів справи № 911/390/16, що перебуває у володінні господарського суду Київської області. Ці документи були оглянуті відповідно до протоколу огляду від 10 серпня 2016 року (т. 10, а.с. 216, 217).

4.1.62. документи, які містились у справі № 911/1711/16, що перебувала у провадженні господарського суду Київської області:

- копія ухвали господарського суду Київської області від 25 травня 2016 року про порушення провадження у справі № 911/1711/16 (т. 10, а.с. 227-228);

- копія рішення господарського суду Київської області від 11 липня 2016 року, яким позовні вимоги ПАТ «ДПЗКУ» було задоволено у повному обсязі, з ПАТ «РКХП» на користь ПАТ «ДПЗКУ» стягнено 16 364 904,00 грн пені, 3 492 510,00 грн штрафу, 206 700,00 грн судового збору (т. 10, а.с. 229-236). З рішення суду вбачається, що спірні правовідносини виникли внаслідок неналежного виконання ПАТ «РКХП» своїх зобов`язань за договором поставки № 29 від 04 березня 2015 року;

Зазначені документи були отримані внаслідок виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 22 липня 2016 року, якою було надано тимчасовий доступ до матеріалів справи № 911/1711/16, що перебуває у володінні господарського суду Київської області. Ці документи були оглянуті відповідно до протоколу огляду від 05 серпня 2016 року (т. 10, а.с. 225, 226).

4.1.63. документи, наявні у матеріалах виконавчого провадження № 51144091:

- копія наказу господарського суду Київської області від 25 квітня 2016 року про примусове виконання рішення, яким зобов`язано ПАТ «РКХП» вчинити дії з поставки ПАТ «ДПЗКУ» 16 631,000 метричної тонни кукурудзи 3-го класу на загальну суму 49 893 000,00 грн (т. 11, а.с. 33);

- копія заяви ПАТ «ДПЗКУ» про прийняття до примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 25 квітня 2016 року у справі № 911/390/16 (т. 10, а.с. 242-244);

- копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 травня 2016 року з виконання наказу № 911/390/16 від 25 квітня 2016 року про зобов`язання ПАТ «РКХП» вчинити дії з поставки ПАТ «ДПЗКУ» 16 631,000 метричної тонни зерна кукурудзи 3-го класу на загальну суму 49 893 000,00 грн (т. 10, а.с. 248);

- копія акта державного виконавця від 26 травня 2016 року, з якого вбачається, що наказ господарського суду Київської області № 911/390/16 ПАТ «РКХП» не виконано, підтверджуючих документів не надано (т. 11, а.с. 8);

- копія запиту державного виконавця до ДП «Держреєстри України» № 3976 від 31 травня 2016 року про надання інформації з реєстру складських документів на зерно та зерно, прийняте на зберігання, власником якого є ПАТ «РКХП» (т. 11, а.с. 9);

- копія листа ДП «Держреєстри України» № 203 від 07 червня 2016 року, з якого вбачається, що згідно даних основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, станом на 07 червня 2016 року, ПАТ «РКХП» не зберігає зерно на зернових складах, підключених до основного реєстру (т. 11, а.с. 17);

- копія постанови від 23 червня 2016 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 911/390/16, виданого 25 квітня 2016 року господарським судом Київської області, з мотивувальної частини якого вбачається, що виконати рішення без участі боржника неможливо, державним виконавцем накладено на боржника штрафи відповідно до ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено подання правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом (т. 11, а.с. 30);

Зазначені документи були отримані внаслідок виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 22 липня 2016 року, якою було надано тимчасовий доступ до матеріалів виконавчого провадження № 51144091, що перебуває у володінні Рокитнянського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, що підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 26 липня 2016 року. Ці документи були оглянуті відповідно до протоколу огляду від 26 липня 2016 року (т. 10, а.с. 239, 240, 241).

4.1.64. документи, які містились у справі № 911/1023/16, що перебувала у провадженні господарського суду Київської області:

- копія позовної заяви ПАТ «ДПЗКУ» до ПАТ «Васильківхлібопродукт» від 28 березня 2016 року про зобов`язання вчинити дії з поставки 6 051,354 метричних тонн зерна кукурудзи 3-го класу на загальну суму 19 969 468,02 грн (т. 12, а.с. 175-178);

- копія ухвали господарського суду Київської області від 30 березня 2016 року про порушення провадження у справі № 911/1023/16 (т. 12, а.с. 179);

- копія заяви ПАТ «ДПЗКУ» про збільшення позовних вимог до ПАТ «Васильківхлібопродукт», у якій було зазначено про необхідність стягнення на користь ПАТ «ДПЗКУ» пені у розмірі 4 553 038,71 грн та штрафу у розмірі 1 397 862,76 грн (т. 12, а.с. 180-182);

- копія рішення господарського суду Київської області від 24 травня 2016 року, яким позовні вимоги задоволені повністю, зобов`язано ПАТ «Васильківхлібопродукт» вчинити дії з поставки ПАТ «ДПЗКУ» 6 051,354 метричної тонни зерна кукурудзи 3-го класу на загальну суму 19 969 468,02 грн, з ПАТ «Васильківхлібопродукт» на користь ПАТ «ДПЗКУ» стягнуто пеню у сумі 4 553 038,71 грн, штраф у сумі 206 700,00 грн (том № 12 а.с. 183-188). З рішення суду вбачається, що спірні правовідносини виникли внаслідок неналежного виконання ПАТ «Васильківхлібопродукт» своїх зобов`язань за договором поставки № 57 від 26 березня 2015 року;

Зазначені документи були отримані внаслідок виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року, якою було надано тимчасовий доступ до матеріалів справи № 911/1023/16, що перебуває у володінні господарського суду Київської області, що підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 15 листопада 2016 року (т. 12, а.с. 172, 173-174).

4.1.65. документи, які стосуються примусового виконання ПАТ «Васильківхлібопродукт» рішення господарського суду Київської області у справі № 911/1023/16:

- копія наказу господарського суду Київської області від 30 червня 2016 року про примусове виконання рішення господарського суду від 24 травня 2016 року, яке набрало законної сили 18 червня 2016 року (т. 12, а.с. 191);

- копія заяви ПАТ «ДПЗКУ» до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 07 жовтня 2016 року про примусове виконання рішення (т. 12, а.с. 192-193);

- копія постанови від 17 жовтня 2016 року про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 911/1023/16, виданого 30 червня 2016 року господарським судом Київської області про зобов`язання ПАТ «Васильківхлібопродукт» вчинити дії з поставки ПАТ «ДПЗКУ» 6 051,354 метричних тонни зерна кукурудзи 3-го класу на загальну суму 19 969 468, 02 грн (т. 12, а.с. 194);

- копія заяви ПАТ «ДПЗКУ» до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 20 жовтня 2016 року щодо розгляду питання про можливість зміни способу та порядку виконання рішення господарського суду Київської області від 24 травня 2016 року у справі № 911/1023/16 (т. 12, а.с. 195);

- копія ухвали господарського суду Київської області від 01 листопада 2016 року, якою змінено спосіб виконання рішення господарського суду Київської області від 24 травня 2016 року у справі № 911/1023/16, а саме з ПАТ «Васильківхлібопродукт» стягнуто 19 969 468,02 грн вартості непоставленого товару (т. 12, а.с. 196-199);

- копія наказу господарського суду Київської області від 01 листопада 2016 року про примусове виконання ухвали господарського суду Київської області від 01 листопада 2016 року, яка набрала законної сили 01 листопада 2016 року (т. 12, а.с. 200);

Зазначені документи були отримані від ПАТ «ДПЗКУ» на запит детектива НАБУ, що підтверджується листом № 130-2-12/6202 від 30 листопада 2016 року (т. 12, а.с. 189-190).

4.1.66. висновок експерта № 9645/16-45 від 22 червня 2016 року (том 9, а.с. 10-18), відповідно до якого:

1) перерахування коштів ПАТ «ДПЗКУ» та їх отримання ПАТ «РКХП» за умовами договору № 29 від 04 березня 2015 року підтверджується документально на загальну суму 49 893 000,00 грн;

2) наявність у постачальника - ПАТ «РКХП» товару з урахуванням умов договору № 29 від 04 березня 2015 року на момент укладання зазначеного договору та на момент перерахування коштів з рахунків ПАТ «ДПЗКУ» документально не підтверджується;

3) виконання зобов`язання ПАТ «РКХП» перед ПАТ «ДПЗКУ» за договором № 29 від 04 березня 2015 року документально не підтверджується;

4) наявний у матеріалах справи розрахунок пені, штрафних санкцій, відшкодування збитків відповідає умовам укладеного між ПАТ «ДПЗКУ» та ПАТ «РКХП» договору № 29 від 04 березня 2015 року та платіжним документам щодо перерахування коштів за цим договором;

4.1.67. висновок експерта № 18201/19849-19852/16-45 від 02 грудня 2016 року (т. 13, а.с. 25-32), відповідно до якого:

1) перерахування коштів ПАТ «ДПЗКУ» та їх отримання ПАТ «Васильківхлібопродукт» за умовами договору № 57 від 26 березня 2015 року підтверджується документально на загальну суму 38 554 000,00 грн;

2) наявність у постачальника - ПАТ «Васильківхлібопродукт» товару з урахуванням умов договору № 57 від 26 березня 2015 року на момент укладання зазначеного договору та на момент перерахування коштів з рахунків ПАТ «ДПЗКУ» документально не підтверджується;

3) виконання зобов`язання ПАТ «Васильківхлібопродукт» перед ПАТ «ДПЗКУ» за договором № 57 від 26 березня 2015 року документально не підтверджується;

4) документи, надані ПАТ «Васильківхлібопродукт», про наявність товару у постачальника не відповідають вимогам договору від 26 березня 2015 року № 57 з ПАТ «ДПЗКУ» на момент його укладення;

5) відповідно до рішення господарського суду Київської області від 24 травня 2016 року у справі № 911/1023/16 розмір пені, штрафних санкцій, відшкодування збитків за умовами договору № 57 від 26 березня 2015 року становить 4 553 038,71 грн пені та 1 397 862,76 грн штрафу;

4.1.68. висновки експертних досліджень сторони обвинувачення:

- висновок експертного дослідження № 1-31/05/2016-до від 31 травня 2016 року, виконаний експертом ТОВ «Дослідницький інформаційно-консультаційний центр» ОСОБА_31 на підставі листа детектива Четвертого підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Марчука О.Л. №044-142/12950 від 25 квітня 2016 року. При цьому ОСОБА_31 не попереджалась про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов`язків (т. 8, а.с. 220-237);

- висновок експертного дослідження № 1-15/11/2016-до від 15 листопада 2016 року, виконаний експертом ТОВ «Дослідницький інформаційно-консультаційний центр» ОСОБА_31 на підставі листа детектива Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Марчука О.Л. від 07 листопада 2016 року. При цьому ОСОБА_31 не попереджалась про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов`язків (т. 13, а.с. 2-18).

Під час судового розгляду прокурор зазначала, що ці докази мають сприйматись судом як висновки спеціаліста. Оцінка цьому твердженню прокурора буде надана у відповідній частині вироку.

4.2. В обґрунтування невинуватості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , кожного окремо, у вчинені інкримінованих їм кримінальних правопорушень сторона захисту під час судового розгляду надала суду та посилалась на наступні документи:

4.2.1. лист ПАТ «ДПЗКУ» № 130-12-633/2-19/654 від 25 лютого 2021 року (т. 16, а.с. 52).

Відповідно до вказаного листа АТ «ДПЗКУ» на запит адвоката Кульчицького Н.С. повідомило, що за даними департаменту бухгалтерського обліку та звітності станом на дату подачі адвокатського запиту від 22 лютого 2021 року ПАТ «Васильківхлібопродукт» сплатив на користь ПАТ «ДПЗКУ» грошові кошти в сумі 19 969 468,02 грн за непоставлену продукцію за договором № 57 від 26 березня 2015 року. ПАТ «РКХП» сплатив грошові кошти в сумі 49 893 000,02 грн за непоставлену продукцію за договором № 29 від 04 березня 2015 року. Крім того, на виконання рішення господарського суду Київської області від 24 травня 2016 року у справі № 911/1023/16 ПАТ «Васильківхлібопродукт» внаслідок невиконання договору № 57 від 26 березня 2015 року сплатив на користь ПАТ «ДПЗКУ» 30 531,98 грн. На виконання рішення господарського суду Київської області від 11 липня 2016 року у справі № 911/1711/16 ПАТ «РКХП» внаслідок невиконання договору № 29 від 04 березня 2015 року сплатив на користь ПАТ «ДПЗКУ» 105 777,53 грн;

4.2.2. лист ПАТ «ДПЗКУ» № 130-12-221/2-19/596 від 23 лютого 2021 року з додатками (т. 16, а.с. 55-56, 57-77).

За відомостями, які містяться у цьому листі, станом на дату отримання адвокатського запиту захисника Кульчицького Н.С. від 22 січня 2021 року у ПАТ «Радикал Банк» перед ПАТ «ДПЗКУ» існує заборгованість у розмірі 18 591 891,78 грн, що є коштами, перерахованими 09 липня 2015 року ПАТ «Васильківхлібопродукт» на поточний рахунок ПАТ «ДПЗКУ» в ПАТ «Радикал Банк» № НОМЕР_3 , а саме 18 584 513,98 грн. Тобто кошти, перераховані ПАТ «Васильківхлібопродукт» через ПАТ «Радикал Банк», не отримані у власність ПАТ «ДПЗКУ». Ухвалою господарського суду Київської області від 01 грудня 2014 року у справі № 911/511/14 було порушено провадження у справі за позовом ПАТ «ДПЗКУ» до ПАТ «Радикал Банк» про зобов`язання вчинити дії. Рішенням господарського суду Київської області від 26 грудня 2014 року зазначений позов було задоволено та зобов`язано ПАТ «Радикал Банк» закрити поточний рахунок ПАТ «ДПЗКУ» в ПАТ «Радикал Банк» № НОМЕР_3 , а також перерахувати залишок коштів з зазначеного рахунку ПАТ «ДПЗКУ» в АТ «Банк «Укрексімбанк» (т. 16, а.с. 61-63), та видано судові накази від 12 березня 2015 року (т. 16, а.с. 64-66), які було пред`явлено до примусового виконання в орган Державної виконавчої служби. Однак Державною виконавчою службою відповідні виконавчі провадження було закінчено у зв`язку з постановою Правління НБУ № 769 від 09 листопада 2015 року, якою було відкликано банківську ліцензію ПАТ «Радикал Банк» (т. 16, а.с. 67-69).

Серед додатків суд звертає увагу на листування між ПАТ «Радикал Банк» та ПАТ «ДПЗКУ». Зокрема, у листах від 26 січня 2015 року та 23 лютого 2015 року виконуючий обов`язки голови правління ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_1 звертався до голови правління ПАТ «Радикал Банк» з пропозицією укласти додатковий договір до Договору банківського рахунку (з метою перерахування залишку коштів), а також з вимогою прискорити перерахування залишку грошових коштів з поточних рахунків ПАТ «ДПЗКУ» та компенсувати втрати від падіння курсу гривні. У листі наголошується на необхідності укладання договорів поставки зерна з сільгоспвиробниками, що в свою чергу потребує перерахування передплати у розмірі вартості товару (т. 16, а.с. 70, 71-72).

Також у матеріалах кримінального провадження наявні листи ПАТ «Радикал Банк», адресовані виконуючому обов`язки голови правління ОСОБА_1 (т. 16, а.с. 73, 74-75, 77), а саме:

- листом № 985/15 від 10 лютого 2015 року ПАТ «Радикал Банк» повідомляє ПАТ «ДПЗКУ» про погодження проведення перерахування залишку коштів ПАТ «ДПЗКУ», розміщених на поточних рахунках;

- листом № 863/15-БТ від 09 січня 2015 року ПАТ «Радикал Банк» повідомляє ПАТ «ДПЗКУ» про надходження платіжного доручення у спосіб, який суперечить вимогам Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ненадання банку документів щодо ідентифікації представника, який підписав платіжне доручення, та відсутністю на цій підставі у банку права проводити відповідний платіж, також зазначається про ненадання клієнтом до банку повторних документів та ненадходження вимог щодо закриття рахунку;

- листом № 882/15-БТ від 21 січня 2015 року ПАТ «Радикал Банк» повідомляє ПАТ «ДПЗКУ» про виконання всіх платіжних доручень ПАТ «ДПЗКУ» у зв`язку з виконанням останнім вимог договорів та чинного законодавства, а також просить погодити графік проведення перерахування залишку коштів в сумі 61 122 685 грн з рахунку ПАТ «ДПЗКУ»;

4.2.3. лист ПАТ «ДПЗКУ» № 130-12-222/2-19/595 від 23 лютого 2021 року з додатками (т. 16, а.с. 80-87).

Як убачається з листа, АТ «ДПЗКУ» на запит адвоката Кульчицького Н.С. повідомило, що у ПАТ «ДПЗКУ» були відкриті рахунки у ПАТ «Банк «Київська Русь» на підставі договору банківського рахунку № 44119-18-13901 від 04 квітня 2014 року. При цьому ПАТ «ДПЗКУ» неодноразово зверталось до цієї банківської установи з проханням щодо дострокового розірвання договору та закриття рахунків ПАТ «ДПЗКУ». Залишки коштів, які знаходились на рахунках, пропонувалось перераховувати на поточні рахунки ПАТ «ДПЗКУ», відкриті в АТ «Укрексімбанк».

З листів ПАТ «ДПЗКУ», підписаних виконуючим обов`язки голови правління ОСОБА_32 , № 130-3-12/4108 від 07 листопада 2014 року, № 130-3-12/4144-1 від 10 листопада 2014 року, № 130-3-12/4150-1 від 10 листопада 2014 року вбачаються певні труднощі у розпорядженні ПАТ «ДПЗКУ» грошовими коштами, наявними на банківському рахунку, відкритому у ПАТ «Радикал Банк», а також намір ПАТ «ДПЗКУ» розірвати договір банківського вкладу та перерахувати залишки грошових коштів на рахунок ПАТ «ДПЗКУ», відкритий в іншій банківській установі (т. 16, а.с. 82-84).

З листа ПАТ «ДПЗКУ» № 130-2-21/2709 від 03 травня 2018 року вбачається, що відповідно до постанови Правління НБУ № 460 від 16 липня 2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 138 від 17 липня 2015 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку». Водночас, внаслідок оскарження в суді відповідних постанов Правління НБУ щодо відкликання банківської ліцензії ПАТ «Банк «Київська Русь» ПАТ «ДПЗКУ» зазначеним листом звернулось до НБУ з проханням врегулювати подальші відносини з ПАТ «Банк «Київська Русь» та роз`яснити, чи відновлена дія банківської ліцензії та в якому режимі відбувається функціонування зазначеного банку (т. 16, а.с. 85-87);

4.2.4. копія листа-вимоги ПАТ «ДПЗКУ» від 14 грудня 2015 року на ім`я ПАТ «РКХП» щодо обов`язку виконати умови договору та терміново здійснити поставку 16 631,00 тонн зерна кукурудзи 3-го класу, копія позовної заяви ПАТ «ДПЗКУ» до ПАТ «РКХП» про зобов`язання вчинити певні дії від 15 січня 2016 року, копія листа ТОВ «Аграманта» № 25 від 10 березня 2016 року на ім`я ПАТ «РКХП» про надання згоди на передачу в іпотеку нерухомого майна з метою забезпечення виконання зобов`язань ПАТ «РКХП» перед ПАТ «ДПЗКУ», копія листа ПАТ «РКХП» № 42 від 11 березня 2016 року на ім`я ПАТ «ДПЗКУ» з пропозицією забезпечити виконання зобов`язань за договором шляхом передання в іпотеку нерухомого майна ТОВ «Аграманта», копія відзиву ПАТ «РКХП» на позовну заяву ПАТ «ДПЗКУ», копія заяви ПАТ «ДПЗКУ» про зміну способу і порядку виконання рішення від 12 липня 2016 року, копія наказу господарського суду Київської області від 22 липня 2016 року про стягнення з ПАТ «РКХП» на користь ПАТ «ДПЗКУ» 49 893 000,00 грн (т. 13, а.с. 184-185, 186-188, 189, 190, 191-192, 193-195, 196);

4.2.5. копія відзиву ПАТ «Васильківхлібопродукт» на позовну заяву ПАТ «ДПЗКУ», листа ПАТ «Васильківхлібопродукт» № 339 від 04 січня 2016 року з пропозицією змінити умови договору поставки, копія листа ПАТ «РКХП» № 42 від 11 березня 2016 року на ім`я ПАТ «ДПЗКУ» з пропозицією забезпечити виконання зобов`язань за договором шляхом передання в іпотеку нерухомого майна ТОВ «Аграманта», копія листа ПАТ «РКХП» № 47 від 11 березня 2016 року на ім`я ПАТ «ДПЗКУ» з пропозицією забезпечити виконання зобов`язань за договором передачею в іпотеку нерухомого майна ТОВ «Аграманта», копія листа ТОВ «Аграманта» № 26 від 10 березня 2016 року на ім`я ПАТ «Васильківхлібопродукт» про надання згоди на передачу в іпотеку нерухомого майна з метою забезпечення виконання зобов`язань ПАТ «Васильківхлібопродукт» перед ПАТ «ДПЗКУ» з додатками, копія листа ПАТ «ДПЗКУ» на ім`я відділу примусового виконання рішень від 20 жовтня 2016 року щодо можливості зміни способу і порядку виконання рішення, копія заяви відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про зміну способу і порядку виконання рішення від 24 жовтня 2016 року, копія листа ПАТ «Васильківхлібопродукт» на ім`я ПАТ «ДПЗКУ» № 373 від 28 вересня 2016 року з пропозицією повернути суму сплаченого авансу у розмірі 19 969 468,02 грн, копія листа ПАТ «ДПЗКУ» на ім`я ПАТ «Васильківхлібопродукт» від 05 жовтня 2016 року щодо можливості зміни порядку і способу виконання рішення господарським судом (т. 13, а.с. 197-198, 199, 200, 201-217, 226-235, 240, 236-237, 238, 239);

4.2.6. роздруківки з сайту Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (у подальшому - SMIDA) щодо ПАТ «РКХП» і ПАТ «Білоцерківський елеватор» станом на 4 квартал 2014 року, з яких убачається, що акціонерами зазначених підприємств, зокрема, є ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Мелон» та ТОВ «Аграманта» (т. 17, а.с. 169, 183);

4.2.7. роздруківка (безкоштовний запит) від 05 серпня 2021 року з ЄДР щодо ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Мелон», з якої убачається, що кінцевим бенефіціаром цієї юридичної особи є ОСОБА_15 (т. 17, а.с. 170);

4.2.8. витяги з ЄДР щодо ТОВ «СПП-Агро» та ТОВ «Сільгосп-Продукт» станом на 15 грудня 2014 року, з яких убачається, що учасником обох товариств є Свінертон Лімітед (Нікосія, Кіпр) (т. 17, а.с. 172-174, 176-178);

4.2.9. витяг з ЄДР щодо ТОВ «Аграманта» станом на 15 грудня 2014 року, з якого вбачається, що учасниками товариства є ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Мелон» та ТОВ «Грейнхолд» (т. 17, а.с. 185-190);

4.2.10. роздруківка (безкоштовний запит) від 06 серпня 2021 року з ЄДР щодо ТОВ «Грейнхолд», з якої вбачається, що засновниками цієї юридичної особи є Компанія Аусток Лімітед та ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Мелон» (т. 17, а.с. 191);

4.2.11. роздруківка зі SMIDA щодо ПАТ «Кожухівське» станом на 4 квартал 2014 року, з якої вбачається, що акціонером зазначеного підприємства є ТОВ «Компанія з управління активами «Арт-капітал менеджмент» (т. 17, а.с. 195);

4.2.12. роздруківка зі SMIDA щодо ПАТ «Васильківхлібопродукт» станом на 4 квартал 2014 року, з якої вбачається, що акціонером зазначеного підприємства є Свінертон Лімітед, Кіпр (т. 17, а.с. 208);

4.2.13. копія листа ПАТ «Васильківхлібопродукт» № 219 від 06 липня 2015 року на ім`я ПАТ «ДПЗКУ» про неможливість поставки кукурудзи у сумі 5631,676 тонн та намір повернути протягом п`яти робочих днів грошові кошти у розмірі 18 584 531,98 грн та службової записки ОСОБА_9 на ім`я виконуючого обов`язки голови правління ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_28 , з якої вбачається отримання ПАТ «ДПЗКУ» зазначеного листа (т. 17, а.с. 210, 211-212);

4.2.14. копія постанови Правління НБУ № 452/БТ від 09 липня 2015 року про віднесення ПАТ «Радикал Банк» до категорії неплатоспроможних (т. 17, а.с. 213-214);

4.2.15. висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 1-09/06 від 29 вересня 2016 року (т. 14, а.с. 1-11), відповідно до якого:

1) згідно з наданими на дослідження бухгалтерськими документами документально підтверджені розрахунки ПАТ «ДПЗКУ» з дебітором ПАТ «РКХП» по зобов`язаннях, що виникли з договору поставки № 29 від 04 березня 2015 року. Станом на 15 вересня 2016 року ПАТ «РКХП» погасив заборгованість перед ПАТ «ДПЗКУ» по договору поставки № 29 від 04 березня 2015 року;

2) станом на 15 вересня 2016 року дебіторська заборгованість ПАТ «РКХП» перед ПАТ «ДПЗКУ» за договором № 29 від 04 березня 2015 року відсутня;

3) згідно з бухгалтерськими документами ПАТ «ДПЗКУ» отримало дохід в результаті виконання зобов`язань, що виникли з договору поставки № 29 від 04 березня 2015 року, станом на 15 вересня 2016 року в сумі 100 000,00 грн;

4) у результаті виконання рішення господарського суду Київської області від 11 липня 2016 року у справі № 911/1711/16 ПАТ «ДПЗКУ» отримало дохід в сумі 16 364 904,00 грн пені та 3 492 510,00 грн штрафу;

4.2.16. висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 03-01/17 від 03 січня 2017 року (т. 14, а.с. 18-29), відповідно до якого:

1) згідно з наданими на дослідження бухгалтерськими документами документально підтверджені розрахунки ПАТ «ДПЗКУ» з ПАТ «Васильківхлібопродукт» по зобов`язаннях, що виникли з договору поставки № 57 від 26 березня 2015 року, станом на 10 листопада 2016 року ПАТ «Васильківхлібопродукт» погасив заборгованість перед ПАТ «ДПЗКУ» за договором поставки № 57 від 26 березня 2015 року в повному обсязі;

2) документально не підтверджується безповоротна втрата коштів ПАТ «ДПЗКУ» в сумі 38 554 000,00 грн, які перераховані ПАТ «Васильківхлібопродукт» за договором поставки № 57 від 26 березня 2015 року. ПАТ «Васильківхлібопродукт» повернув грошові кошти ПАТ «ДПЗКУ» в сумі 38 554 000,00 грн станом на 10 листопада 2016 року;

3) заборгованість у сумі 38 554 000,00 грн за непоставлені ПАТ «ДПЗКУ» товарно- матеріальні цінності (зерно кукурудзи 3-го класу) за договором постачання № 57 від 26 березня 2015 року станом на 10 листопада 2016 року, згідно з бухгалтерськими даними ПАТ «Васильківхлібопродукт» відсутня;

4) відповідно до бухгалтерських документів ПАТ «Васильківхлібопродукт» станом на 10 листопада 2016 року заборгованість перед ПАТ «ДПЗКУ» за договором поставки № 57 від 26 березня 2015 року відсутня;

5) згідно з бухгалтерськими документами станом на 10 листопада 2016 року документально обґрунтований дохід ПАТ «ДПЗКУ» в результаті часткового виконання ПАТ «Васильківхлібопродукт» рішення господарського суду Київської області від 24 травня 2016 року за неналежне виконання зобов`язань, що виникли з договору поставки № 57 від 26 березня 2015 року, становить суму 30 531,98 грн;

6) в результаті виконання рішення господарського суду Київської області від 24 травня 2016 року у справі № 911/1023/16 ПАТ «ДПЗКУ» отримало дохід у сумі 4 553 038,71 грн пені та 1 397 862,76 грн штрафу.

4.3. Під час судового розгляду у порядку, передбаченому ст. 351 КПК України, відбувся допит обвинувачених.

4.3.1. Обвинувачений ОСОБА_1 під час допиту повідомив суду, що має вищу освіту у сфері зовнішньоекономічної діяльності у галузі сільського господарства та працює у сфері обігу зерна з 1994 року. Має досвід роботи у державній компанії, міжнародних компаніях, великих приватних компаніях та був одним з найкращих фахівців на ринку зерна України.

Наприкінці 2014 року до нього звернулися компанії з пошуку персоналу та запропонували очолити ПАТ «ДПЗКУ». ОСОБА_1 пройшов відбірковий конкурс, співбесіди та 15 грудня 2014 року був призначений виконуючим обов`язки голови правління вказаного підприємства.

На момент його приходу у ПАТ «ДПЗКУ» підприємство мало півторамільярдний укладений контракт з китайськими контрагентами на постачання зерна в обсязі 5 млн тонн щороку на умовах кредиту. З дня підписання вказаного контракту ПАТ «ДПЗКУ» стало збитковим підприємством, оскільки виконати контракт такого обсягу не здатне жодне підприємство України. Лише на обслуговування кредиту ПАТ «ДПЗКУ» мало заробляти близько 200 млн доларів США на рік. Станом на той час компанія була на крок від дефолту, оскільки до кінця року мала поставити 600 тис тонн зерна, однак не мала можливості цього зробити.

З метою виконання вказаного контракту ПАТ «ДПЗКУ» почало закуповувати зерно на ринку у максимально можливих обсягах у різних постачальників та на різних умовах. Розглядалися будь-які розумні пропозиції. Обвинувачений зазначив, що найнадійнішими постачальниками є міжнародні або українські публічні компанії, оскільки вони опікуються своєю репутацією і не бажають зашкодити їй невиконанням одного контракту. На другому місці - елеватори, оскільки мають коло постійних постачальників, також сам елеватор - це матеріальний актив, вартість якого складає 1-2,5 млн доларів США. На третьому місці - товаровиробники, оскільки мають незначні власні матеріальні активи, земельні ділянки перебувають в оренді, обігові активі задіяні у вирощуванні майбутнього врожаю. А на четвертому місці - невеликі трейдери, оскільки зазвичай вони взагалі не мають матеріальних активів. Ризик при укладенні з ними договорів є максимальним.

У ході закупівлі зерна у березні 2015 року обвинуваченим було підписано контракти на закупівлю зерна майбутнього врожаю з ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт» - підприємствами, які мали сертифіковані елеватори, необхідний пакет документів та значний обсяг обігу зерна. Контракти укладалися на умовах попередньої оплати із терміном поставки до 30 листопада 2015 року, що було нормальною практикою.

Знайшли вказаних постачальників працівники відповідних підрозділів ПАТ «ДПЗКУ», ОСОБА_1 лише надали готові контракти, він перевірив їх істотні умови та підписав. З директорами зазначених підприємств особисто знайомий не був, однак чув про них. Вказані контракти на загальну суму 88,5 млн грн були лише частиною середньоденного обсягу закупівель. Той факт, що проекти контрактів не були завізовані всіма відповідними підрозділами, не має значення, оскільки він, як виконуючий обов`язки голови правління, відповідно до статутних документів, мав одноосібне право укладати контракти на суму, що не перевищує 5% вартості активів ПАТ «ДПЗКУ».

Також ОСОБА_1 додав, що у контрактах не було вказано, зерно якого саме врожаю мало бути поставлене, оскільки це не мало значення для ПАТ «ДПЗКУ», а різні ціни були обумовлені щоденними коливанням цін. Щодо внутрішніх наказів ПАТ «ДПЗКУ» про закупівлю зерна майбутнього врожаю зазначив, що минулий такий наказ був прийнятий на 2014 рік і тому втратив чинність, а на 2015 рік він такого наказу не підписував. Обов`язок укладати контракти лише з товаровиробниками був відсутній, однак якщо такий контракт підписувався із товаровиробником, то працівники ПАТ «ДПЗКУ» мали право контролювати обсяги посівів, щоб пересвідчитись у можливості виконання контракту. Для контрактів з іншими постачальниками зерна такі умови не були передбачені.

Також обвинувачений вказав, що одним з завдань, які він ставив перед собою на посаді голови правління ПАТ «ДПЗКУ», було виведення грошових коштів із приватних банківських структур та переведення їх у державну банківську установу, оскільки така умова була передбачена «китайським» контрактом. Переважна більшість банків, де обслуговувались розрахункові рахунки ПАТ «ДПЗКУ», перевели кошти наступного дня після отримання листа із таким проханням, однак ПАТ «Банк «Київська Русь» та ПАТ «Радикал Банк» почали писати листи щодо неможливості це зробити без зволікань, також з цього питання до обвинуваченого приходили голови правління вказаних банків.

Крім того, під час обіймання обвинуваченим посади голови правління ПАТ «ДПЗКУ» до ПАТ «Радикал Банк» вже був поданий позов про повернення коштів, оскільки цей банк відмовлявся їх перераховувати, також відмовлявся виконувати платіжні доручення та оплачувати із цих коштів платіжні доручення підприємства. Аналогічна ситуація щодо фактичного замороження грошових коштів склалась у ПАТ «Банк «Київська Русь».

З метою відшукання виходу із цієї ситуації представники банків запропонували знайти відповідних контрагентів та здійснити розрахунки у межах банку. З метою розмороження грошових коштів у вказаних банках ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт» було запропоновано здійснити розрахунки через ПАТ «Банк «Київська Русь» та ПАТ «Радикал Банк», на що вони погодилися, та з ними було підписано додаткові договори про зміну розрахункових реквізитів. Рішення про укладення додаткових угод приймав договірний відділ ПАТ «ДПЗКУ».

Згодом, на момент звільнення обвинуваченого з ПАТ «ДПЗКУ» (наприкінці квітня 2015 року), ПАТ «Банк «Київська Русь» вже перестав існувати, а у ПАТ «Радикал Банк» у липні 2015 року було введено тимчасову адміністрацію.

ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт» не змогли виконати умови укладених договорів та поставити зерно до 30 листопада 2015 року з об`єктивних причин - внаслідок посухи 2015 року. У грудні 2015 року ПАТ «ДПЗКУ» звернулося до господарського суду Київської області, протягом 8 місяців було ухвалене судове рішення на користь ПАТ «ДПЗКУ» та повернуті грошові кошти у повному обсязі. ПАТ «ДПЗКУ» при цьому отримало 100 тис грн в якості сплаченої пені.

Зазначені два контракти були єдиними контрактами, які мали факультативну мету їх укладання, - виведення заморожених грошових коштів із неплатоспроможних банків. Також ОСОБА_1 додав, що вказівка у контракті про фактичну наявність необхідного обсягу поставки зерна на елеваторах є технічною помилкою, оскільки предметом договору було зерно майбутнього врожаю, а термін виконання - до 30 листопада 2015 року. Укладення змішаних ф`ючерсно-форвардних контрактів було для ПАТ «ДПЗКУ» звичайною практикою.

Також обвинувачений повідомив, що вилучений правоохоронними органами ноутбук належить його доньці, проте він іноді заходив з нього перевіряти свою електрону пошту. Зазначив, що йому приходили листи на електронну пошту з його попереднього місця роботи - одного з підприємств групи компаній «Сільгосп-продукт» з тієї причини, що його не видалили з переліку розсилки.

Обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що з ОСОБА_15 був знайомий, оскільки працював на його підприємствах раніше, також він обговорював з ним питання виконання підписаних контрактів. Спільно із ОСОБА_15 жодним підприємством не володіє.

4.3.2. Обвинувачений ОСОБА_2 під час допиту повідомив, що обіймав посаду голови правління ПАТ «РКХП». Очолюване ним підприємство надавало послуги щодо збереження зерна, доведення його до кондиції, відвантаження за договорами з сільгоспвиробниками. Підприємство мало місткість приблизно 60 тис тонн та кожен рік зберігало 70-90 тис тонн зерна. Приблизно 30% цього зерна охоплювалося договорами з ПАТ «ДПЗКУ».

За твердженням обвинуваченого, у 2015 році у підприємства виникли фінансові труднощі. У зв`язку зі значною конкуренцією на ринку послуг зі зберігання зерна (до ПАТ «РКХП» територіально наближені 12 підприємств, що здійснювали таку ж діяльність), рентабельність складала менше 10%. А після того, як один із великих сільгоспвиробників перестав користуватися послугами елеватора, у ПАТ «РКХП» утворився фінансовий розрив в обсязі вартості послуг зі зберігання близько 30 тис тонн зерна.

У зв`язку з цим, обвинувачений ОСОБА_2 за вказівкою ОСОБА_15 ініціював перед Спостережною радою ПАТ «РКХП» питання укладення договору поставки зерна кукурудзи майбутнього врожаю з ПАТ «ДПЗКУ», оскільки рішення щодо всіх фінансових питань приймалися та узгоджувалися саме Спостережною радою, яку очолював ОСОБА_15 , а сам обвинувачений, за його твердженням, здійснював лише поточне керівництво підприємством.

Спостережна рада прийняла рішення укласти з ПАТ «ДПЗКУ» договір поставки зерна кукурудзи майбутнього врожаю. Радою була визначена кількість, вартість та ціна товару. На засіданні Спостережної ради з цього питання обвинувачений ОСОБА_2 присутнім не був.

Для укладення договору на адресу ПАТ «ДПЗКУ» було направлено стандартний пакет документів, зокрема, статутні документи. Проект договору обвинувачений ОСОБА_2 отримав електронною поштою від ПАТ «ДПЗКУ». ПАТ «РКХП» направляло протоколи розбіжностей з метою внесення у договір несуттєвих технічних змін. Строк виконання договору було встановлено до 30 листопада 2015 року. Такий термін влаштовував ПАТ «РКХП», оскільки у листопаді кожного року на елеваторі підприємства зберігалося близько 30-40 тис тонн зерна кукурудзи.

На думку обвинуваченого ОСОБА_2 , ПАТ «РКХП» мало реальну можливість виконати договір. Необхідна кількість зерна була в наявності на зберіганні в ПАТ «РКХП», однак воно належало іншому власникові. Крім того, на момент підписання договору у ПАТ «РКХП» зберігалося близько 20 тис тонн зерна, яке належало ПАТ «ДПЗКУ», а також 16 тис тонн зерна, яке потім було переоформлено на ПАТ «ДПЗКУ» і відвантажено за його вимогою.

Підписання договору відбувалося в офісі ПАТ «ДПЗКУ» у місті Києві, куди обвинувачений ОСОБА_2 їздив два рази, оскільки у договорі було виявлено технічну помилку в частині строку виконання.

Грошові кошти за договором ПАТ «ДПЗКУ» були перераховані на рахунок ПАТ «РКХП» у ПАТ «Банк «Київська Русь» приблизно за 10-15 днів з моменту підписання договору. Одержані кошти були спрямовані за розпорядженнями Спостережної ради на закупівлю зерна у товаровиробників.

З метою виконання договору була проведена робота із сільгоспвиробниками, зокрема, були підписані договори намірів про майбутнє придбання зерна з метою його подальшого перепродажу ПАТ «ДПЗКУ» на виконання договору поставки. Крім того, невеликим сільгоспвиробникам було встановлено знижку на послуги елеватора, що мало б стимулювати їх реалізовувати своє зерно ПАТ «РКХП».

Однак приблизно наприкінці серпня - початку вересня 2015 року після чергового моніторингу посівів стало зрозуміло, що врожай кукурудзи становив приблизно 50% від звичайного рівня. Вказаний факт поставив під загрозу можливість виконання договору поставки з ПАТ «ДПЗКУ» з огляду на фактичну відсутність зерна. У зв`язку з цим на адресу ПАТ «ДПЗКУ» було направлено підготовлений обвинуваченим ОСОБА_2 лист з проханням перенести термін виконання договору на листопад наступного року, на що було отримано відмову.

У зв`язку з невиконанням договору від ПАТ «ДПЗКУ» почали надходити претензії, а потім було заявлено позов до господарського суду. Хто представляв інтереси ПАТ «Рокитнянський комбінат хлібопродуктів» в суді, ОСОБА_2 не знає, цих осіб визначала Спостережна рада, а він тільки підписував доручення.

Також обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що до підписання вказаного договору ПАТ «РКХП» не здійснювало діяльність із постачання зерна. Основним видом діяльності підприємства було надання послуг зі зберігання зерна, при цьому власники товару оплачували ці послуги як грошовими коштами, так і зерном за ринковими цінами.

4.3.3. Обвинувачений ОСОБА_3 повідомив, що обіймав посаду генерального директора ПАТ «Васильківхлібопродукт». Вказане підприємство мало елеваторні потужності 28 тис тонн та допоміжні потужності зі зберігання зерна 18 тис тонн і здійснювало діяльність із закупівлі, переробки та перепродажу зернових. Також підприємство володіло млином потужністю 7 тис тонн на місяць, та забезпечувало борошном місто Київ та Київську область. Засновником підприємства був ОСОБА_15 .

У 2015 році Спостережна рада ПАТ «Васильківхлібопродукт», яку очолював ОСОБА_15 і яка складалася з 6 осіб, запропонувала укласти договір на поставку кукурудзи майбутнього врожаю з ПАТ «ДПЗКУ». ОСОБА_15 повідомив обвинуваченому ОСОБА_3 , що умови договору вже погоджені і його треба лише підписати. Обвинувачений особисто участі у засіданні Спостережної ради не брав.

Зі слів обвинуваченого ОСОБА_3 , проект договору готували представники ПАТ «ДПЗКУ», сам він вперше побачив його у березні 2015 року.

На виконання вказівки ОСОБА_15 обвинувачений ОСОБА_3 приїздив до міста Києва, де було розташовано ПАТ «ДПЗКУ», зустрічався з представником ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_12 . Оскільки була необхідність уточнювати умови договору щодо якості (вологості, засміченості) зерна, їздив до Києва 2-3 рази, згодом підписав договір, скріпив підпис печаткою підприємства. Першим договір підписав обвинувачений ОСОБА_3 , договір він не читав, оскільки виконував вказівку ОСОБА_15 . Вказаний договір був першим договором з ПАТ «ДПЗКУ» такого виду, раніше з ним укладалися договори виключно на зберігання, переробку та придбання зерна.

Також, зі слів обвинуваченого, у договорі було помилково зазначено, що зерно є в наявності у ПАТ «Васильківхлібопродукт», оскільки фактично такої кількості зерна не було.

Крім того, оскільки поставка зерна ПАТ «Васильківхлібопродукт» відбувалася залізничними вагонами і була значно дорожчою за звичайну, умовами договору було визначено місце відвантаження зерна - ПАТ «РКХП». Також у договорі було зазначено банківський рахунок ПАТ «Васильківхлібопродукт», відкритий у ПАТ «Альфа-Банк». Згодом вказаний рахунок було змінено на банківський рахунок у ПАТ «Радикал Банк» за вказівкою ОСОБА_15 , який пояснив це зручністю для ПАТ «ДПЗКУ». На банківський рахунок у ПАТ «Альфа-Банк» надійшло 1-1,5 млн грн, на рахунок у ПАТ «Радикал Банк» надійшло 36 млн грн.

Вказані кошти були витрачені на погашення банківського кредиту, погашення кредиторської заборгованості перед ТОВ «СПП-Агро» та спрямовано на господарську діяльність, мету їх витрачання обвинувачений ОСОБА_3 пояснити не зміг, рішення про перерахування коштів приймалося Спостереженою радою, йому тільки передавали паперові платіжні доручення, він візував їх і віддавав у бухгалтерію. Права електронного підпису не мав.

Як пояснив обвинувачений, влітку 2015 року стало зрозуміло, що буде неврожай кукурудзи. Крім того, грошові кошти через ПАТ «Радикал Банк» почали надходити із затримкою, платежі здійснювалися у межах 500 тис грн кожні 1-2 дні. Внаслідок цих обставин ПАТ «Васильківхлібопродукт» не могло у необхідній кількості закупити зерно для виконання договору поставки і запропонувало ПАТ «ДПЗКУ» перенести строк виконання, на що було отримано відмову. У зв`язку з цим було прийнято рішення повернути ПАТ «ДПЗКУ» грошові кошти, які знаходилися на рахунку у ПАТ «Радикал Банк» і які були фактично заморожені.

До того ж, як зазначив обвинувачений ОСОБА_3 , ПАТ «ДПЗКУ» у зв`язку з початком судових процесів з ПАТ «РКХП» просило змінити місце відвантаження зерна, однак інше місце було економічно недоцільним для ПАТ «Васильківхлібопродукт».

Також ПАТ «Васильківхлібопродукт» з метою забезпечення виконання договору поставки запропонувало ПАТ «ДПЗКУ» укласти договір застави, на що також було отримано відмову. Чому листи про укладення договору застави від ПАТ «Васильківхлібопродукт» та ПАТ «РКХП» мають тотожній зміст, пояснити не зміг.

Обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що рішення стосовно представництва інтересів ПАТ «Васильківхлібопродукт» приймала Спостережна рада, він тільки підписував відповідні договори та доручення.

4.4. Показання свідків сторони обвинувачення та сторони захисту

4.4.1. У порядку, передбаченому ст. 352 КПК України, судом було допитано свідків сторони обвинувачення та сторони захисту, показання яких мають значення для цього кримінального провадження.

Обставин, регламентованих ст. ст. 87, 96 КПК України, щодо допитаних свідків у ході судового розгляду встановлено не було. Під час вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено відомостей, які б давали підстави вважати, що свідки, які були допитані судом під присягою, з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинувачених у зазначеному злочині.

4.4.2. Свідок ОСОБА_9 надав суду показання, що приблизно з лютого 2015 року по 2016 рік він займав посаду директора департаменту закупівель в ПАТ «ДПЗКУ», який займався закупівлею зерна по Україні для виконання міжнародного китайського контракту. Свідок зазначив, що ОСОБА_1 на той час займав посаду виконуючого обов`язки голови правління вказаного підприємства, а зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 він особисто не був знайомий.

Свідок повідомив, що ПАТ «ДПЗКУ» займалося двома видами закупівель зерна: спотова (закупівля наявного зерна), яка була найпоширенішою в діяльності підприємства, та форвардна (закупівля зерна майбутнього врожаю). Зазначив, що при спотовій закупівлі обов`язковою умовою була наявність зерна на складі постачальника, а при форвардній закупівлі такої умови не було.

Свідок ОСОБА_9 вказав, що форма договорів на підприємстві була стандартною, але необхідність у візуванні договорів всіма підрозділами підприємства існувала тільки щодо нестандартних договорів.

Також свідок підтвердив, що у 2015 році контрагентами ПАТ «ДПЗКУ» були ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт», з якими, з кожним окремо, були укладені договори на закупівлю зерна майбутнього врожаю, якими наявність зерна на складах постачальників не передбачалася. Свідок звернув увагу, що положення п. 6.2 кожного з цих договорів про наявність зерна на складі постачальника є технічною помилкою.

Крім того, свідок ОСОБА_9 повідомив, що після здійснення розрахунків з вищевказаними контрагентами на підприємстві були розмови про те, що укладання таких договорів сприяло порятунку грошей ПАТ «ДПЗКУ», які перебували на рахунках в проблемних банках.

4.4.3. Свідок ОСОБА_18 повідомила суду, що з травня 2014 року по квітень 2015 року вона обіймала в ПАТ «ДПЗКУ» посаду начальника відділу спотових закупівель, який входив до департаменту закупівель.

Свідок ОСОБА_18 зазначила, що вона не знає, чим була врегульована в ПАТ «ДПЗКУ» процедура укладення договорів, але, на її думку, існувала відповідна інструкція. Підтвердила показання свідка ОСОБА_9 , що спотова закупівля - це закупівля зерна, яке є в наявності, а форвардна - це закупівля зерна майбутнього врожаю.

Також свідок ОСОБА_18 пояснила, що договір № 57 від 26 березня 2015 року їй не відомий, а договір № 29 від 04 березня 2015 року вона можливо бачила, але точно не пам`ятає. Ознайомившись зі змістом договору № 29 від 04 березня 2015 року, свідок зазначила, що виконавцем щодо договору № 29 від 04 березня 2015 року була ОСОБА_12 та звернула увагу, що в цьому договорі відсутня вказівка на те, зерно врожаю якого року має бути поставлене, а п. 6.2 договору вказує, що зерно має бути наявним на складі, однак у форвардних договорах така умова існувати не може, оскільки йдеться про зерно майбутнього врожаю. Повідомила, що оформлення аркушу погодження до договору було формальністю, однак без нього юридичний відділ не погоджував відповідний договір, а підписи усіх зазначених відділів на аркуші погодження були обов`язковими.

Крім того, свідок ОСОБА_18 наголосила, що договори № 29 від 04 березня 2015 року та № 57 від 26 березня 2015 року вона не може віднести ні до спотових, ні до форвардних, оскільки вони мають змішані ознаки.

Свідок ОСОБА_18 вказала, що директор департаменту закупівель ОСОБА_9 надав вказівку її відділу на виконання і оформлення договору № 29 від 04 березня 2015 року, однак вона відмовилася через наявну у договорі формулу та тривалий період поставки, що свідчило про те, що цей договір спотовим не був.

4.4.4. Свідок ОСОБА_12 надала суду показання, що з травня 2014 року по вересень 2018 року вона обіймала в ПАТ «ДПЗКУ» посаду заступника начальника відділу форвардних закупівель, до її обов`язків входило укладання форвардних договорів на поставку зерна і здійснення альтернативних закупівель, підготовка документів, пошук клієнтів, підготовка договорів, їх укладання, тощо.

Свідок також повідомила, що в ПАТ «ДПЗКУ» було Положення про договірну роботу, але їй не відомо, чи було воно обов`язковим для виконання підрозділами. Вказала, що порядок укладення договорів на закупівлю зерна майбутнього врожаю був закріплений Положенням про форвардні закупівлі, додатком до якого був план закупівель. Звернула увагу, що вказаним Положенням встановлювалася типова форма договорів поставки зерна майбутнього врожаю. У подальшому, коли від контрагентів отримувались всі необхідні документи, готувався проект договору, який погоджувався всіма відділами, а договори поставки зерна майбутнього врожаю погоджувалися обов`язково усіма відділами.

Свідок звернула увагу, що підписання аркушу погодження не контролювалося нею, бо це була обов`язкова процедура, поряд з цим, договір міг підписуватися без візування службами, якщо підписант брав на себе таку відповідальність. Чи дозволялося це Положенням про договірну роботу, вона не пам`ятає, але такі випадки були.

Також свідок ОСОБА_12 вказала, що договір поставки зерна майбутнього врожаю мав укладатися тільки з виробником зерна, а з посередниками такі договори не укладалися.

Свідок поінформувала, що договір № 29 від 04 березня 2015 року готувала вона виключно в частині внесення реквізитів сторін договору, правильного викладення істотних умов, які їй надавалися керівником, - ОСОБА_9 . Хто надав їй проект зазначеного договору, свідок не пам`ятає. Вона наголосила, що договір № 29 від 04 березня 2015 року не є договором на поставку зерна майбутнього врожаю та вона не пам`ятає, чому на аркуші погодження відсутній її підпис. Також свідок повідомила, що договір № 57 від 26 березня 2015 року вона не пам`ятає. Звернула увагу, що підписання договорів могло відбутися протягом одного дня і практикувалося таке, що контрагент міг надіслати електронною поштою проект договору, оскільки контрагентам надавалося право викласти умови договору у їх редакції.

4.4.5. Свідок ОСОБА_10 повідомив суду, що в період з квітня або травня 2014 року по квітень 2015 року він обіймав в ПАТ «ДПЗКУ» посаду директора фінансово-економічного департаменту. Обов`язком його департаменту була перевірка відповідності договорів, які підписуються ПАТ «ДПЗКУ», фінансово-бюджетним планам корпорації, наявності запланованих грошових коштів на рахунках для цих видатків. Звернув увагу, що його департамент складанням договорів не займався, та не всі договори мали ним погоджуватися.

Свідок ОСОБА_10 зазначив, що договірна робота в ПАТ «ДПЗКУ» регулювалася відповідним Положенням, виконання якого було обов`язковим, та за ним передбачалось погодження договорів з іншими структурними підрозділами. Пояснював, що за договір відповідав підрозділ, який виступав організатором його укладення.

Свідок підтвердив, що він з огляду на свої повноваження здійснив візування договору № 29 від 04 березня 2015 року.

Крім того, ОСОБА_10 повідомив, що в ПАТ «ДПЗКУ» були розмови, що основною причиною укладення договорів № 29 від 04 березня 2015 року та № 57 від 26 березня 2015 року було те, що ПАТ «Радикал Банк» та ПАТ «Банк «Київська Русь» не виконували платіжні доручення ПАТ «ДПЗКУ», і саме шляхом підписання зазначених договорів адміністрація ПАТ «ДПЗКУ» намагалась врятувати ліквідність компанії та її грошові кошти, наявні на рахунках у зазначених банках.

4.4.6. Свідок ОСОБА_11 повідомила суду, що у березні 2015 року вона обіймала в ПАТ «ДПЗКУ» посаду головного бухгалтера. Повідомила, що до її обов`язків входили перевірка та візування реквізитів договору, але бухгалтерія не мала відношення до укладання договорів та поставки зернової продукції.

Свідок ОСОБА_11 зазначила, що в ПАТ «ДПЗКУ» було Положення про договірну роботу, затверджене наказом, яким було передбачено обов`язки бухгалтерії в частині візування договорів. Так, до її повноважень входили перевірка та візування реквізитів у договорах № 29 від 04 березня 2015 року та № 57 від 26 березня 2015 року, однак обставини їх укладення їй не відомі.

Також свідок ОСОБА_11 повідомила, що рахунок в ПАТ «Радикал Банк» був відкритий ПАТ «ДПЗКУ» у 2013 році, а в ПАТ «Банк «Київська Русь» - у 2014 року, по цим рахункам активно і регулярно здійснювались розрахунки, однак був період (приблизної дати вона не пам`ятає), коли ці банки всі транзакції здійснювали лише в межах своїх банків.

Крім того, свідок зазначила, що кошти, перераховані на користь ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт» по договорам № 29 від 04 березня 2015 року та № 57 від 26 березня 2015 року відповідно, були повернуті до ПАТ «ДПЗКУ» і на підтвердження цього на запити слідчих вона надавала акти звіряння, які свідчили про відсутність заборгованості.

4.4.7. Свідок ОСОБА_34 повідомив суду, що у березні 2015 року він обіймав в ПАТ «ДПЗКУ» посаду заступника начальника управління претензійно-позовної роботи. Зазначив, що про договори ПАТ «ДПЗКУ» з ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт» йому стало відомо, коли до його управління надійшла службова записка за підписом ОСОБА_9 про проведення претензійної роботи щодо виконання умов цих договорів.

Свідок ОСОБА_34 вказав, що спочатку з контрагентами велось листування щодо виконання договорів, під час якого вони запевняли про намір здійснити поставку зерна, однак товар у передбачені договорами строки отримано не було, у зв`язку з чим було подано позовні заяви до суду про зобов`язання поставити товар. Свідок звернув увагу, що між ПАТ «ДПЗКУ» та китайською компанією була укладена угода, відповідно до якої ПАТ «ДПЗКУ» зобов`язане було кожного року поставляти зерно у кількості 5 млн тонн і саме тому для корпорації було пріоритетним постачання зерна, а не повернення грошових коштів.

Свідок зазначив, що позови про зобов`язання поставити товар судом були задоволені, але контрагентами не виконані, у зв`язку з чим було змінено спосіб виконання судового рішення на зобов`язання сплатити грошові кошти. Крім того, було подано позов про стягнення 50 % штрафу та 24 % пені за користування грошовими коштами. Свідок зазначив, що всі позови судом були задоволені, рішення набрали законної сили.

4.4.8. Свідок ОСОБА_17 повідомила суду, що з жовтня 2010 року по вересень 2018 року вона обіймала в ПАТ «ДПЗКУ» посаду директора юридичного департаменту, її обов`язком була перевірка договорів на наявність істотних умов та відповідність вимогам чинного законодавства. Звернула увагу, що юридичний департамент візував лише ті договори, умови яких відрізнялися від затверджених на підприємстві проектів типових договорів.

Після ознайомлення з договором № 29 від 04 березня 2015 року свідок повідомила, що цей договір вона не візувала, але повинна була, оскільки він відноситься до нетипових форм договорів. Наголосила, що за візування договору всіма підрозділами відповідає виконавець договору, який друкує договори та складає аркуш погодження.

Свідок наголосила, що договори № 29 від 04 березня 2015 року та № 57 від 26 березня 2015 року не є договорами поставки зерна майбутнього врожаю і про ці договори їй стало відомо лише на етапі їх невиконання контрагентом, коли восени 2015 року до неї надійшла службова записка про здійснення претензійної роботи.

Стверджувала, що сторонами угод було досягнуто згоди щодо істотних умов, договори відповідають нормам законодавства та при виконанні претензійної роботи вона не виявила підстав для визнання договорів недійсними.

4.4.9. Свідок ОСОБА_22 повідомив суду, що в березні 2015 року він обіймав в ПАТ «ДПЗКУ» посаду керівника департаменту економічної безпеки фінансових ризиків, до обов`язків якого входила перевірка контрагентів на стадії укладення договорів на наявність чи відсутність дебіторської заборгованості, доброчесність, відсутність порушеної процедури банкрутства, наявність судових справ тощо. Вказав, що до укладання договорів його підрозділ відношення не мав.

Свідок також зазначив, що договори № 29 від 04 березня 2015 року та № 57 від 26 березня 2015 року йому на візування не надавалися.

Наприкінці січня - на початку лютого 2015 року його підрозділ звернув увагу на те, що в ПАТ «ДПЗКУ» наявна велика кількість рахунків в численних банківських установах, частина яких на той момент вже були проблемними, про що він службовою запискою повідомив ОСОБА_1 , який наклав резолюцію щодо вжиття заходів по мінімізації кількості цих рахунків та виведення з них грошових коштів ПАТ «ДПЗКУ». Свідок вказав, що, зокрема, в ПАТ «Радикал Банк» та ПАТ «Банк «Київська Русь» на рахунках корпорації була значна частина грошових коштів, платіжні доручення ПАТ «ДПЗКУ» не виконувалися цими банками, у зв`язку з чим ОСОБА_1 була дана вказівка знайти спосіб перевести кошти з цих банків на рахунки в державних банках.

Зазначив, що кимось (ким саме, він не пам`ятав) було запропоновано знайти дебіторів перед банком, які займаються сільським господарством і мають неповернуті цим банкам кредити. Зокрема, було запропоновано закупити в них товар за гроші ПАТ «ДПЗКУ», які знаходяться на рахунках вказаних проблемних банків.

Свідок наголосив, що запропонована ідея «порятунку» грошових коштів ПАТ «ДПЗКУ» була дуже раціональним бізнес-рішенням, яке не суперечило законодавству, і грошові кошти корпорації з вищевказаних банків згодом дійсно були повернуті на рахунки ПАТ «ДПЗКУ» в державних банках.

4.4.10. Свідок ОСОБА_35 повідомив суду, що в березні 2015 року він був директором ТОВ «СПП-Агро» та приблизно в період з 2014 по 2016 рік був у складі Наглядової ради ПАТ «РКХП». Вказав, що як член Наглядової ради він підписував дозвіл на укладення договору на поставку зерна майбутнього врожаю між ПАТ «ДПЗКУ» та ПАТ «Васильківхлібопродукт», оскільки існування такого рішення Наглядової ради було вимогою ПАТ «ДПЗКУ».

Оскільки він здійснював господарську діяльність, то звичайним явищем було те, що на рахунок його товариства одночасно надходили грошові кошти, але чи було це у квітні 2015 року одночасно від ПАТ «Васильківхлібопродукт» та ПАТ «Білоцерківський елеватор» - він не пам`ятає.

Також свідок ОСОБА_35 зазначив, що ТОВ «СПП-Агро» мало кредит в ПАТ «Банк «Київська Русь», який був отриманий ще до призначення його на посаду директора вказаного товариства. Повідомив, що суми кредиту він не пам`ятає, кредит був погашений у 2015 році, але не за рахунок грошових коштів ПАТ «ДПЗКУ».

4.4.11. Свідок ОСОБА_15 повідомив суду, що у березні 2015 року він був головою Наглядової ради ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт». Повідомив, що він тісно спілкувався з керівниками і заступниками керівників ПАТ «Банк «Київська Русь» та ПАТ «Радикал Банк», від яких дізнався неофіційну інформацію, що банки не проводять платежі, а потім чи від своїх підлеглих чи від керівника ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_1 (точно не пам`ятає) дізнався, що у ПАТ «Банк «Київська Русь» знаходяться грошові кошти ПАТ «ДПЗКУ». Враховуючи наведене, він вирішив допомогти ПАТ «ДПЗКУ» «врятувати» ці державні кошти. Свідок ОСОБА_15 зазначив, що в ході його розмови з ОСОБА_1 вони вирішили укласти між ПАТ «ДПЗКУ» та ПАТ «РКХП», між ПАТ «ДПЗКУ» та ПАТ «Васильківхлібопродукт» договори про поставку зерна майбутнього врожаю. Наголосив на тому, що обговорювалася саме поставка зерна майбутнього врожаю, оскільки у вказаних підприємств-постачальників кількості зерна, передбаченої договором, у наявності не було. Також свідок звернув увагу, що всі договори вартістю більше 1 млн грн укладались лише за умови погодження Наглядовою радою, яке оформлялося протоколом, а тому, враховуючи суми договорів № 29 та № 57, мали існувати протоколи Наглядової ради підприємств-постачальників щодо їх укладення. Свідок наголосив, що суми договорів до копійки співпадали з сумою грошових коштів ПАТ «ДПЗКУ», які знаходилися на рахунку проблемних банків.

Також свідок ОСОБА_15 звернув увагу, що наявні у договорах пункти про поставку зерна, яке є в наявності, були технічною помилкою, оскільки на засіданнях Наглядової ради обговорювалось виключно питання поставки зерна майбутнього врожаю. Керівник ПАТ «РКХП» ОСОБА_2 та керівник ПАТ «Васильківхлібопродукт» ОСОБА_3 , кожний окремо, не були ініціаторами укладення вказаних договорів, підписували договори за вказівкою Наглядової ради та вважали, що зміст договорів та їх істотні умови вже погоджені. Вказав, що він особисто також повністю текст договорів не прочитав, у зв`язку з чим своєчасно не була виявлена технічна помилка в частині пункту, відповідно до якого зерно декларувалось як таке, що вже є в наявності у підприємств-постачальників.

Свідок повідомив, що відповідно до Китайського контракту всі грошові кошти ПАТ «ДПЗКУ» мали знаходитися виключно в АТ «Укрексімбанк», тому коли ОСОБА_1 обійняв посаду керівника ПАТ «ДПЗКУ», він мав намір виконати умови цього контракту та перевести усі кошти у зазначений банк, однак ні ПАТ «Банк «Київська Русь», ні ПАТ «Радикал Банк» не змогли виконати платіжні доручення, якими ПАТ «ДПЗКУ» намагався перерахувати належні йому грошові кошти до державного банку.

Також підтвердив, що у підприємств, які входили до його групи компаній, були грошові зобов`язання перед ПАТ «Банк «Київська Русь» і він вів перемовини з керівництвом банку щодо можливості погашення вказаних зобов`язань, однак протягом незначного періоду часу після надходження грошових коштів від ПАТ «ДПЗКУ» на рахунок ПАТ «РКХП» в цьому банку на виконання договору поставки зерна ПАТ «Банк «Київська Русь» був визнаний неплатоспроможним.

Свідок також показав, що у 2015 році його група компаній обробляла понад 25 га землі. Цими компаніями було посіяно близько 5 га кукурудзи, в результаті чого у 2015 році сподівалися на врожай близько 45-50 тис тонн кукурудзи. Однак погодні умови призвели до того, що врожай був вдвічі меншим. У зв`язку з наявністю зобов`язань по договорам він шукав шляхи погашення заборгованості, зокрема, пропонувалась часткова поставка кукурудзи, передача у заставу нерухомого майна - елеватора, однак ПАТ «ДПЗКУ» прийняло рішення звернутись до суду. Свідок наголосив, що рішення судів були виконані: ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт» повернули ПАТ «ДПЗКУ» повну суму заборгованості, але без штрафних санкцій.

Крім того, свідок ОСОБА_15 наголосив, що ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт» здійснювали торгівлю зерном і це для них був звичайний вид господарської діяльності.

4.4.12. Свідок ОСОБА_36 повідомила суду, що з травня 2018 року вона працює головним бухгалтером в ПАТ «ДПЗКУ». Повідомила, що між ПАТ «ДПЗКУ» та ПАТ «РКХП» існував судовий процес за позовом ПАТ «ДПЗКУ», однак, деталі їй не відомі, оскільки він був розпочатий до її працевлаштування в ПАТ «ДПЗКУ». Зазначила, що сума основного боргу ПАТ «РКХП» була повернута ПАТ «ДПЗКУ», а на даний час перед ПАТ «ДПЗКУ» обліковується заборгованість ПАТ «РКХП» лише у вигляді штрафу та пені, нарахованих за рішенням суду. Вказана заборгованість обліковуються як «Інший дохід» на позабалансовому рахунку ПАТ «ДПЗКУ». Свідок надала суду акти звіряння взаєморозрахунків між ПАТ «ДПЗКУ» та ПАТ «РКХП», підписані з боку ПАТ «ДПЗКУ» (т. 15, а.с.190-192).

Крім того, свідок ОСОБА_36 повідомила, що перед ПАТ «ДПЗКУ» існує заборгованість інших контрагентів за контрактами постачання зернової продукції. Зазначила, що про ПАТ «Васильківхлібопродукт» та ліквідовані банки їй нічого не відомо.

4.4.13. Свідок ОСОБА_28 надав суду показання, що з травня 2015 року по жовтень або листопад 2016 року він виконував обов`язки керівника ПАТ «ДПЗКУ», а до нього вказану посаду обіймав ОСОБА_1 . Зазначив, що процес передачі йому справ від ОСОБА_1 відбувався шляхом підписання акту приймання-передачі наявних грошових коштів на рахунках ПАТ «ДПЗКУ» та обговорення ключових питань щодо виконання китайського контракту. Вказав, що одночасно із ОСОБА_1 ніхто з керівників департаментів чи відділів звільнений не був.

Свідок повідомив, що з ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт» укладалися контракти, в межах яких вказані контрагенти повинні були поставити кукурудзу, але не поставили, у зв`язку з чим ПАТ «ДПЗКУ» звернулось з позовами до суду.

На момент виконання ним обов`язків керівника ПАТ «ДПЗКУ» всі кошти вказаного підприємства були переведені в державні банки, але йому відомо, що частина грошових коштів підприємства знаходилася на рахунках комерційних банків, що для ПАТ «ДПЗКУ» становило певний ризик і він не пам`ятає, чи були кошти, розміщені на рахунках банків, визнаних банкрутами, повернені.

Також свідок зазначив, що не пам`ятає, чи були кошти за контрактами з ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт» повернені, але наголосив, що контрактів, за якими існували певні ризики чи заборгованість, було багато. Загальна сума заборгованості по контрактам контрагентів перед ПАТ «ДПЗКУ» дорівнювала приблизно 800 млн грн. Вказані грошові кошти юридичний департамент активно намагався повернути з різним результатом для підприємства.

Ризики при укладанні контракту постачання зерна майбутнього врожаю є завжди, починаючи від погодних умов і закінчуючи збільшенням ціни на зерно, внаслідок чого контрагент позбавлений можливості поставити зерно. Форвардні контракти укладалися щодо зерна майбутнього врожаю та не передбачали здійснення стовідсоткової передплати, а спотові - щодо зерна, яке є в наявності.

Свідок наголосив, що на його думку, завдяки укладенню контрактів з ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт» менеджмент хотів уникнути втрати коштів ПАТ «ДПЗКУ» у зв`язку з банкрутством банків, тому укладення вказаних договорів було розумним рішенням, оскільки кошти згодом були повернуті, в зерно - закуплено. Свідок звернув увагу, що він не виключає, що можливо певна процедура укладення вказаних договорів була порушена, однак, оскільки під час здійснення підприємницької діяльності існує ціла низка ризиків, то важливим є кінцевий результат, а не процедура. На особисту думку свідка ОСОБА_28 , стопроцентна передплата по спірним контрактам була обумовлена саме необхідністю «порятунку» коштів з банків-банкрутів.

Також свідок зазначив, що грошові кошти по контрактам з ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт» нібито всі повернуті, але точно він не пам`ятає.

Свідок наголосив, що про нормативні обмеження щодо заборони здійснення передплати по контракту йому не відомо, в свою чергу, необхідність здійснення такої передплати була обумовлена бізнес-необхідністю.

4.4.14. Свідок ОСОБА_37 повідомила суду, що з 2018 року працює головою Наглядової ради фонду «Гарант», а до 2016 року вона обіймала посаду директора ТОВ «Грейнхолд», кінцевим бенефіціаром якого був ОСОБА_15 .

Свідок повідомила, що підприємства з назвами «Мелон», «Аустоклімітед» їй не відомі. Зазначила, що не пам`ятає, яким чином ТОВ «Грейнхолд» домовлялося з підприємством «Мелон» про заснування ТОВ «Аграманта». Обставини виникнення заборгованості ПАТ «РКХП» перед ПАТ «ДПЗКУ» їй не відомі.

Від директора ТОВ «Аграманта» ОСОБА_38 їй стало відомо, що це підприємство має намір передати елеватор в заставу, але деталі та рішення, прийняті з цього питання, їй не відомі.

4.4.15. Свідок ОСОБА_38 надала показання, що з 2008-2009 року вона працювала директором ТОВ «Аграманта», а в 2015-2016 році обіймала посаду заступника директора ТОВ «Київська макаронна фабрика». Повідомила, що ТОВ «Аграманта» володіло частинами в інших підприємствах, але яких саме - згадати не змогла.

Свідок вказала, що не пам`ятає, чи зверталося ТОВ «Аграманта» до ПАТ «ДПЗКУ» в інтересах ПАТ «РКХП» з листами, та не пам`ятає, чи пропонувала вона ПАТ «ДПЗКУ» майно в іпотеку в рахунок забезпечення виконання ПАТ «РКХП» своїх зобов`язань. Зазначила, що не знає, хто приймав рішення про передачу майна та чи було воно реалізоване.

Також свідок повідомила, що ОСОБА_1 в ТОВ «Аграманта» не працював, але коли вона була директором вказаного товариства, то ОСОБА_1 її консультував.

Свідок зазначила, що не пам`ятає, яким чином ТОВ «Аграманта» та підприємство «Мелон» стали засновниками ПАТ «РКХП».

4.4.16. Свідок ОСОБА_39 повідомила суду, що вона працює бухгалтером групи компаній ТОВ «Сільгосп-продукт» приблизно з 2016 року та до її посадових обов`язків належить погодження первинних документів, здійснення розрахунків, формування податкових декларацій, звітів, контроль за розрахунками підприємства, здійснення сплати податків. Крім того, свідок повідомила, що вона є головою Наглядової ради ПАТ «Мелон» з 2012 року, до якої також входять ОСОБА_15 та ОСОБА_40 . Повідомила, що до 2016 року вона працювала на посаді головного бухгалтера в ТОВ «Сільгосп-продукт». Хто був засновником ПАТ «Мелон» та засновником яких підприємств є це підприємство - не могла згадати, але бенефіціаром був ОСОБА_15 .

Свідок ОСОБА_39 наголосила, що платежі погоджував ОСОБА_15 , а вона, як бухгалтер, здійснювала технічну комунікацію з керівниками та бухгалтерами підприємств, які входили до групи компаній. Зазначила, що на листі, який міститься на а.с. 141 в томі № 9 «подходит» означає, що погоджено ОСОБА_41 , а що означає «рабочая схема» - їй не відомо.

Крім того, свідок повідомила, що деякі підприємства з групи компаній (вона достеменно не пам`ятала, які) мали кредити в ПАТ «Банк «Київська Русь» та вони, мабуть, були погашені, але їй точно це не відомо.

Зазначила, що до укладання договорів поставки вона відношення не має та інформацією щодо їх виконання чи невиконання не володіє.

4.4.17. Також судом у якості свідка були допитані детективи НАБУ ОСОБА_26 та ОСОБА_25 . З огляду на те, що їх показання мають значення для вирішення клопотання сторони захисту про визнання доказів недопустимими, їх свідчення будуть наведені у відповідній частині вироку.

4.4.18. Свідками ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 не було повідомлено будь-яких обставин, які б мали значення для предмету доказування у цьому кримінальному провадженні, тому їх показання визнаються судом неналежними, як такі, що не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні.

4.5. У судовому засіданні відповідно до вимог статті 357 КПК України за участі спеціаліста було досліджено речовий доказ - ноутбук MacBook Air A 1466, s/n C02J1E5LDRVC, вилучений 26 липня 2016 року в ході обшуку, протокол огляду речового доказу від 08 серпня 2015 року (т. 13, а.с. 151-153), а також протокол огляду електронних документів з вказаного речового доказу від 08 серпня 2015 року (т. 13, а.с. 155-170).

Зазначений речовий доказ було отримано на виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 22 липня 2016 року, якою було надано дозвіл на проведення обшуку в приватному домоволодінні та присадибній ділянці по АДРЕСА_5 , яке належить ОСОБА_1 , що підтверджується дорученням про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України від 25 липня 2015 року, протоколом обшуку від 26 липня 2016 року, протоколом огляду від 27 липня 2016 року (т. 9, а.с. 148-149, 150, 151-156, 161-164).

Решта документів та матеріалів, наданих як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, жодним чином не підтверджує існування або відсутність обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, та інших обставин, що мають значення для кримінального провадження, а, відтак, визнається судом неналежними (зокрема, т. 7, а.с. 155-157, 205, 210-225; т. 8, а.с. 43-46; т. 9, а.с. 51-58, 60, 61-62, 215; т. 10, а.с. 35-37, 39, 41, 42-57, 58-60, 62-64, 104-107, 108-111, 145-147, 185-202, 245-247; т. 11, а.с. 1-7, 10-16, 18-29, 31-32, 170-171, 203; т. 12, а.с. 70-75, 80-83, 94, 120-124, 220-242; т. 13, а.с. 218-225; т. 16, а.с. 90-91; т. 17, а.с. 63-65, 66-73, 74, 75-80, 166-167,175, 179, 180-182, 192-194, 196-203, 204, 205-207, 209).

Зокрема, витяги з ЄДР щодо ПАТ «РКХП» станом на 15 грудня 2014 року, щодо ПАТ «Білоцерківський елеватор», ПАТ «Васильківхлібопродукт» та ПАТ «Кожухівське» станом на 07 квітня 2015 року та щодо ТОВ «Арт-капітал менеджмент» станом на 15 грудня 2014 року, а також роздруківка (безкоштовний запит) щодо останнього є неналежними доказами, оскільки не доводять жодні обставини у кримінальному провадженні (т. 17, а.с. 166-167,180-182, 192-194, 196-203, 204, 205-207).

Платіжне доручення № 517 від 19 березня 2015 року є неналежним доказом, оскільки ні в обвинувальному акті, ні під час судового розгляду прокурор не зазначала про перерахування ТОВ «СПП-Агро» 79 450 000,00 грн у рахунок погашення кредиту і не стверджувала, що ця операція входить до предмету доказування у цьому об`єднаному кримінальному провадженні (т. 17, а.с. 65).

Опитувальні листи та картки із зразками підписів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є неналежними доказами, оскільки відповідно до зміненого обвинувального акта останні обвинувачуються у пособництві у розтраті, тому обставини використання ними електронних цифрових підписів та наявність у них права першого підпису для здійснення перерахувань не входять до предмету доказування (т. 17, а.с. 66-73, 74, 79-80).

Інформація щодо дебіторської заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання угод з постачання зернових, що обліковується станом на 31 грудня за період з 2016 по 2020 роки, надана на запит адвоката Кульчицького Н.С. , є неналежним доказом у справі, оскільки розмір дебіторської заборгованості ПАТ «ДПЗКУ» перебуває поза межами доведення у цьому кримінальному провадженні (т. 16, а.с. 90-91).

V. Підстави для виправдання обвинувачених

5.1. Відповідно до ч. 5 ст. 191 КК України дії, передбачені ч. ч. 1, 2, 3, 4 цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, - караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

У свою чергу, ч. ч. 1-4 ст. 191 КК України передбачають такі дії, як:

- привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні (ч. 1 ст. 191 КК України);

- привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК України);

- дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб (ч. 3 ст. 191 КК України);

- дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені у великих розмірах (ч. 4 ст. 191 КК України).

Кваліфікуючи дії обвинувачених, сторона обвинувачення виходила з того, що:

- ОСОБА_1 , будучи службовою особою, організував та вчинив розтрату чужого майна, яке перебувало в його віданні, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах;

- ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , кожен окремо, вчинили пособництво в розтраті чужого майна, яке перебувало у віданні службової особи, шляхом зловживання цією службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.

5.2. Разом з тим, суд, дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що є підстави для ухвалення виправдувального вироку, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що в діяннях обвинувачених є склад кримінального правопорушення, вчинення якого їм інкримінується.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Склад кримінального правопорушення являє собою абстрактну теоретичну конструкцію і включає чотири елементи: два об`єктивних (об`єкт, об`єктивну сторону) і два суб`єктивних (суб`єкт, суб`єктивну сторону). Кожен елемент включає певний набір обов`язкових і факультативних ознак, які дозволяють кваліфікувати діяння як злочин.

5.3. З об`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, а саме розтрата, полягає в незаконному (протиправному) і безоплатному витрачанні (споживанні, продажу, безоплатній передачі, обміні, передачі в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні.

У результаті розтрати винний поліпшує своє майнове становище або майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання незаконно вилученого майна, позбавлення за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів тощо.

Діяння може кваліфікуватися як розтрата лише у тому разі, коли його предметом виступає майно, яке було ввірене винному чи було в його віданні, тобто воно знаходилось у правомірному володінні винного, який був наділений правомочністю з розпорядження, управління, доставки або зберігання такого майна. Така правомочність може обумовлюватись службовими повноваженнями, договірними відносинами або спеціальним дорученням.

Розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище.

Зловживання службовим становищем, як обов`язкова ознака об`єктивної сторони розтрати (спосіб вчинення злочину), полягає в будь-якому умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи, використанні службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, обумовлених її службовим становищем.

5.4. З суб`єктивної сторони вказане кримінальне правопорушення характеризується наявністю у діях особи прямого умислу, корисливого мотиву та мети.

Обов`язковими факультативними ознаками суб`єктивної сторони розтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, у долі яких зацікавлений винний.

5.5. З урахуванням зазначеного, суд, розглядаючи питання наявності у діянні обвинувачених складу зазначеного кримінального правопорушення, зокрема, має встановити, чи вказують надані стороною обвинувачення докази на:

- протиправність такого діяння;

- безоплатність та безповоротність вилучення майна;

- наявність у діянні обвинувачених умислу на вчинення злочину, корисливого мотиву та мети.

5.6. Оцінку вищеперелічених доказів як сторони обвинувачення, так і сторони захисту суд здійснюватиме з огляду на вищенаведені складові об`єктивної та суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Виходячи з логіки викладення зміненого обвинувачення суд вважає за необхідне спочатку проаналізувати наявність або відсутність складу злочину у діях обвинуваченого ОСОБА_1 , а після цього - у діях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

5.7. Аналізуючи наявність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, вчинення якого йому інкримінується, колегія суддів перш за все вважає за необхідне визначитись, чи є він суб`єктом такого злочину.

Суб`єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК України) може бути лише службова особа.

При вирішенні питання, чи є та або інша особа службовою, належить керуватися правилами, які викладено в ч. 3 ст. 18 КК України. У ній зазначено, що службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Розтрата майна, яка охоплюється ч. 5 ст. 191 КК України, - це зловживання повноваженнями, які випливають саме з адміністративно-господарської функції, яка полягає в обов`язках з управління або розпорядження державним, колективним чи приватним майном.

Судом встановлено, що відповідно до п.п. 9.1, 11.1 статуту ПАТ «ДПЗКУ», затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 74 від 11 лютого 2013 року (пп. 4.1.35 вироку), правління є виконавчим органом управління товариства, здійснює керівництво його поточною діяльністю, організує виконання рішень загальних зборів і Наглядової ради. Згідно з п. п. 11.3, 11.4 статуту правління очолює його голова, який призначається загальними зборами строком на п`ять років; у період до проведення перших загальних зборів, які скликаються після прийняття рішення про приватизацію пакета акцій товариства, голова правління, перший заступник голови правління, заступники голови правління та члени правління призначаються Міністерством аграрної політики та продовольства України (т. 10, а.с. 163, 178, 179).

З доказів, наданих стороною обвинувачення, вбачається, що з 16 грудня 2014 року по 29 квітня 2015 року ОСОБА_1 виконував обов`язки голови правління ПАТ «ДПЗКУ» (пп. пп. 4.1.2-4.1.4 вироку).

Таким чином, виконуючий обов`язки голови правління ОСОБА_1 на час укладення спірних договорів та перерахування грошових коштів з метою їх виконання (березень - квітень 2015 року) постійно обіймав на ПАТ «ДПЗКУ» посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, що відповідає визначенню службової особи, у зв`язку із чим він є суб`єктом злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

5.8. Попри зазначене, суд не вбачає у діяннях ОСОБА_1 ознак об`єктивної сторони розтрати чужого майна, яке було йому ввірене, оскільки надані стороною обвинувачення докази у своїй сукупності не доводять того, що обвинувачений діяв протиправно, внаслідок чого було безоплатно вилучене майно ПАТ «ДПЗКУ» за обставин, викладених в обвинувальному акті.

5.8.1. Зміст розділів 2 і 3 Порядку проведення закупівлі зерна майбутнього врожаю ПАТ «ДПЗКУ», затвердженого наказом ПАТ «ДПЗКУ» № 105 від 21 травня 2014 року (пп. пп. 4.1.6, 4.1.7 вироку), свідчить, що дія цього Порядку розповсюджувалась на механізм проведення закупівлі зерна майбутнього врожаю 2014 року, який реалізовувався в 2 етапи: квітень - червень 2014 року, липень - грудень 2014 року. Отже, дія цього Порядку припинилась 31 грудня 2014 року.

Відповідно ж до розділів 2 і 3 наступного Порядку проведення закупівлі зерна майбутнього врожаю ПАТ «ДПЗКУ», затвердженого наказом ПАТ «ДПЗКУ» № 88 від 15 травня 2015 року (пп. пп. 4.1.8, 4.1.9 вироку), дія цього Порядку розповсюджувалась на механізм проведення закупівлі зерна майбутнього врожаю 2015 року, який реалізовувався в 2 етапи: травень - червень 2015 року, липень - вересень 2015 року.

Тобто у період часу з 01 січня по 30 квітня 2015 року на ПАТ «ДПЗКУ» не було жодного локального нормативно-правового акту, який висував би додаткові умови закупівлі зерна майбутнього врожаю порівняно з діючим законодавством України.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 29 квітня 2015 року був звільнений з посади першого заступника голови правління та припинив виконання ним обов`язків голови правління (пп. 4.1.4 вироку), для суду є очевидним, що при укладенні та в ході виконання договорів № 29 від 04 березня 2015 року та № 57 від 26 березня 2015 року обвинувачений ОСОБА_1 не мав можливості та обов`язку керуватись Порядком проведення закупівлі зерна майбутнього врожаю ПАТ «ДПЗКУ», затвердженого наказом ПАТ «ДПЗКУ» № 88 лише 15 травня 2015 року, тобто два тижні потому після його звільнення.

З огляду на дати укладання договорів № 29 від 04 березня 2015 року та № 57 від 26 березня 2015 року суд приходить до висновку, що дія вищевказаних Порядків не розповсюджується на ці договори, і дотримання певних процедур і алгоритмів, визначених їх змістом, при укладенні зазначених договорів не було обов`язковим (пп. пп. 4.1.10, 4.1.38, 4.1.39, 4.1.43 вироку).

Водночас, прокурором не надано доказів, які б свідчили про порушення будь-яких інших внутрішніх процедур та алгоритмів на ПАТ «ДПЗКУ», затверджених локальними нормативно-правовими актами, або недотримання чинного на той час національного законодавства України.

5.8.2. Крім того, в обвинувальному акті та промові у судових дебатах прокурор посилалась на порушення ОСОБА_1 при укладенні і виконанні спірних договорів вимог Порядку оформлення і здійснення платежів з банківських рахунків, затвердженого наказом ПАТ «ДПЗКУ» № 260 від 08 грудня 2014 року.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на запит органу досудового розслідування ПАТ «ДПЗКУ» надало копію наказу ПАТ «ДПЗКУ» № 260 від 08 грудня 2014 року «Про узгодження та здійснення безготівкових платежів» з додатком - копією Порядку підготовки, оформлення та здійснення платежів з банківських рахунків ПАТ «ДПЗКУ» (т. 9, а.с. 32). Однак, сторона обвинувачення не обґрунтовувала свою правову позицію цим доказом та не заявляла клопотання про долучення його до матеріалів об`єднаного кримінального провадження.

Таким чином, суд позбавлений можливості надати оцінку діям ОСОБА_1 на предмет їх відповідності Порядку підготовки, оформлення та здійснення платежів з банківських рахунків ПАТ «ДПЗКУ» при укладенні договорів з ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт» та здійсненні розрахунків за ними.

5.8.3. У контексті можливого виходу ОСОБА_1 за межі повноважень, наданих йому статутом ПАТ «ДПЗКУ», слід зазначити, що стороною обвинувачення не доведено, що вартість зерна кукурудзи за договорами з ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт» перевищувала 5 відсотків вартості активів за даними останньої річної звітності ПАТ «ДПЗКУ». Однак, саме це єдине обмеження передбачено пп. пп. 3, 17, 18 п. 11.11 статуту ПАТ «ДПЗКУ» для голови правління при укладенні правочинів (пп. 4.1.35 вироку). Зазначене додатково підтверджується п. 3.7 Положення про ведення договірної роботи в ПАТ «ДПЗКУ» (пп. 4.1.14 вироку). За таких обставин неможливо констатувати порушення ОСОБА_1 вимог статуту ПАТ «ДПЗКУ», копія якого наявна у матеріалах кримінального провадження.

5.8.4. Щодо можливого порушення ОСОБА_1 . Положення про ведення договірної роботи в ПАТ «ДПЗКУ» суд за наслідками детального аналізу його змісту, здійсненого у пп. 4.1.14 вироку, констатує, що зазначене Положення не покладає на голову правління ПАТ «ДПЗКУ», іншу особу, уповноважену на підписання договору, обов`язку перевіряти наявність візувань на договорі.

Поряд з цим, обов`язок узгодження проекту договору, підготовки договору для підписання відповідно до п.п. 2.1, 4.5, 9.1, 9.2 зазначеного Положення покладався на виконавця. Свідок ОСОБА_17 під час допиту також підтвердила покладення обов`язку узгодження проекту договору на виконавця за договором (пп. 4.4.8 вироку). Як вже було встановлено судом, щодо договору № 29 від 04 березня 2015 року на аркуші погодження виконавцем була зазначена ОСОБА_12 . На аркуші погодження до договору № 57 від 26 березня 2015 року виконавець не був указаний взагалі. З наведеного вбачається відсутність у ОСОБА_1 обов`язку перевіряти наявність візувань на договорах, що укладались від імені ПАТ «ДПЗКУ» у межах його компетенції.

Під час допиту свідок ОСОБА_12 не підтвердила версію сторони обвинувачення, викладену у зміненому обвинувальному акті, про те, що вона не завізувала аркуш погодження до спірних договорів з огляду на недотримання вимог Положення про проведення договірної роботи в частині вивчення документів для підписання. Натомість, свідок надала дещо суперечливі показання - з одного боку, зазначила, що їй невідомо, чи були обов`язковими для виконання вимоги Положення про договірну роботу, а з іншого - вказала, що вона особисто не контролювала підписання аркушу погодження, і випадки підписання договорів без візування мали місце на ПАТ «ДПЗКУ» (пп. 4.4.4 вироку). Під час допиту свідок повідомила, що не пам`ятає обставин укладання договору № 57 від 26 березня 2015 року (щодо якого виконавець не зазначений взагалі), а також не пам`ятає, з якої причини відсутній її підпис на аркуші погодження до договору № 29 від 04 березня 2015 року.

Сторона обвинувачення також не надала доказів того, що обвинувачений ОСОБА_1 ініціював укладення договорів № 29 від 04 березня 2015 року та № 57 від 26 березня 2015 року, усно чи письмово давав вказівки службовим особам ПАТ «ДПЗКУ» погоджувати їх умови або узгоджував будь-які пов`язані з цими договорами аспекти з обвинуваченими ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як з посадовими особами ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт», відповідно.

Зазначене поміж іншим підтверджується тим, що обидві службові записки щодо укладення договорів з ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт» були підписані директором департаменту закупівель та ЗЕД ОСОБА_9 , який був призначений на зазначену посаду наказом ПАТ «ДПЗКУ» № 72-к від 18 лютого 2015 року (пп. 4.1.5 вироку), та адресовані не ОСОБА_1 , а заступнику голови правління ОСОБА_8 , який обіймав цю посаду відповідно наказу Міністерства аграрної політики і продовольства України № 14-п від 30 січня 2015 року (пп. 4.1.5 вироку).

Судом встановлено, що на листі ПАТ «РКХП» № 28 від 03 березня 2015 року, на службовій записці директора департаменту закупівель та ЗЕД ОСОБА_9 щодо укладення договору з ПАТ «РКХП» наявні резолюції заступника голови правління ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_8 , а також саме йому адресована службова записка директора департаменту закупівель та ЗЕД ОСОБА_9 щодо укладення договору з ПАТ «Васильківхлібопродукт» (пп. пп. 4.1.15, 4.1.16, 4.1.42 вироку).

Однак, ні сторона обвинувачення (т. 5, а.с. 69-71), ні сторона захисту не звертались до суду з клопотанням про допит ОСОБА_8 у якості свідка (т. 15, а.с. 71-72, 73-775, 76-77, 78-79, 80, 81), а з реєстрів матеріалів досудового розслідування вбачається, що допит зазначеного свідка не здійснювався.

Враховуючи положення ст. 337 КПК України щодо меж судового розгляду, колегія суддів не надає оцінки діянням осіб, яким не пред`явлено обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, але разом з тим, вважає наведені обставини такими, що свідчать про недоведення поза розумним сумнівом винуватості саме ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

5.8.5. У контексті аналізу умов спірних договорів на предмет їх правомірності, слід також зазначити, що за ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України свобода договору є однією з засад цивільного законодавства. Національним законодавством передбачено різноманітні умови оплати за отримані товари (роботи, послуги), які можна класифікувати за хронологічним критерієм: попередня оплата (аванс), оплата за фактом, післяплата тощо. Оплата на умовах авансу, зокрема, передбачена ст. ст. 570, 693, 706, 854, 873, 1057, 1202 Цивільного кодексу України, ст. ст. 236, 276, 321 Господарського кодексу України.

З доказів, наданих стороною обвинувачення неможливо ідентифікувати, у чому ж полягала протиправність дій ОСОБА_1 при укладенні договорів № 29 від 04 березня 2015 року і № 57 від 26 березня 2015 року та здійснення розрахунків за ними.

Суд констатує, що при укладанні зазначених договорів мали місце технічні помилки, неузгодженості умов та певні вади у волевиявленні сторін цих договорів (як буде обґрунтовано у частині вироку, що стосується оцінки наявності у діях обвинуваченого ОСОБА_1 суб`єктивної сторони кримінального правопорушення). Втім, з одного боку, такі обставини перебувають поза межами судового розгляду, а з іншого, з огляду на засади кримінального провадження суд не може перебирати на себе функції досудового розслідування і державного обвинувачення, а ухвалення обвинувального вироку на підставі наявних матеріалів кримінального провадження свідчитиме про його ґрунтування на припущеннях, що є неприпустимим.

5.8.6. Аналізуючи зміст статутів ПАТ «ДПЗКУ», ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт» у частині предмета і мети діяльності цих юридичних осіб, суд доходить висновку, що при укладенні договорів поставки № 29 від 04 березня 2015 року та № 57 від 2 березня 2015 року як підприємства-постачальники, так і підприємство-покупець діяли у межах звичайної, властивої для них господарської діяльності. Як убачається з відповідних положень статутних документів (пп. пп. 4.1.33, 4.1.34, 4.1.35 вироку), показань обвинувачених (пп. пп. 4.3.1-4.3.3 вироку), а також свідка ОСОБА_15 (пп. 4.4.11) всі підприємства-сторони спірних договорів здійснювали діяльність у сфері сільського господарства, торгівлі зерном, зберігання зерна. Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_34 , ОСОБА_28 підтвердили чинні на 2015 рік обов`язки ПАТ «ДПЗКУ» з поставки великої кількості зерна на виконання контракту з іноземною компанією (КНР), а, отже, і зацікавленість ПАТ «ДПЗКУ» у придбанні великої кількості зерна (пп. пп. 4.4.2, 4.4.7, 4.4.13 вироку).

З наведеного вбачається, що предмет укладених договорів не був нетиповим, таким, що явно виходив би за межі звичайної статутної діяльності як підприємств-постачальників, так і підприємства-покупця, а твердження сторони обвинувачення про укладення договорів без наміру їх виконання не підтверджуються наданими доказами, а, отже, не може бути покладено в основу обвинувального вироку.

Суд свідомий того факту, що дії осіб, спрямовані на укладення та виконання господарських договорів, самі по собі не виключають подію та склад злочину у діяннях таких осіб. Навпаки, в деяких випадках укладення господарських чи цивільних договорів може бути складовою об`єктивної сторони злочину або мати на меті надання тим чи іншим протиправним діям вигляду законності. Водночас, докази, надані стороною обвинувачення і стороною захисту, на думку суду, свідчать про укладення договорів № 29 від 04 березня 2015 року та № 57 від 26 березня 2015 року у межах звичайної господарської статутної діяльності зазначених підприємств. Дії постачальників за договорами - ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт» свідчать про намагання виконати укладені договори, дійти згоди з покупцем ПАТ «ДПЗКУ» щодо зміни умов договору, зокрема, строків поставки, порядку і способу їх виконання, досудового врегулювання спору, що виник, зміни способу і порядку виконання рішень господарських судів.

З наведених вище підстав суд відхиляє господарські договори, укладені між ПАТ «РКХП», ТОВ «СПП-Агро», ТОВ «Сільгосп-продукт» та інші договори, які за версією сторони обвинувачення опосередковують подальший рух грошових коштів (пп. пп. 4.1.20, 4.1.27, 4.1.56 вироку), а також банківські виписки, які підтверджують подальший рух грошових коштів, отриманих від ПАТ «ДПЗКУ» (пп. пп. 4.1.11, 4.1.29, 4.1.58 вироку), оскільки вони, у тому числі у сукупності з іншими доказами, не доводять винуватість обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення.

5.8.7. Суд також констатує, що жоден з допитаних свідків не повідомив про отримання особисто від ОСОБА_1 чи від когось за його вказівкою розпоряджень на укладення договорів поставки № 29 від 04 березня 2015 року та № 57 від 26 березня 2015 року, внесення до цих договорів відомостей, що не відповідають дійсності, наказів здійснити перерахування грошових коштів на виконання цих договорів всупереч встановленій на ПАТ «ДПЗКУ» процедурі (пп. пп. 4.4.2, 4.4.3, 4.4.4, 4.4.5, 4.4.8, 4.4.9 вироку).

5.8.8. Проаналізувавши докази сторони обвинувачення, колегія суддів не встановила ознак протиправності та зловживання службовим становищем (як способу вчинення злочину) у діях обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки стороною обвинувачення не надано доказів унормування процедури укладення договорів майбутнього врожаю на локальному рівні ПАТ «ДПЗКУ» станом на березень 2015 року та не доведено, що його дії суперечили іншим внутрішнім документам ПАТ «ДПЗКУ» або загальним нормативно-правовим актам України.

З наведеного вбачається відсутність у діяннях ОСОБА_1 ознак об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме стороною обвинувачення не доведена протиправність такого діяння, а також зловживання ОСОБА_1 своїм службовим становищем (як спосіб вчинення розтрати).

5.8.9. Крім того, суд зауважує, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (у різному ступені співучасті). Злочин, передбачений диспозицією вказаної статті, є злочином із матеріальним складом, оскільки об`єктивна сторона цього злочину передбачає настання суспільно небезпечних наслідків як її обов`язкову ознаку. Такі наслідки полягають у заподіянні шкоди майнового характеру, тобто розмір цієї шкоди може бути визначений у грошовому еквіваленті.

Стороною обвинувачення на підтвердження факту завдання шкоди діями обвинувачених надано висновки експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи № 9645/16-45 від 22 червня 2016 року та № 18201/19849-19852/16-45 від 02 грудня 2016 року (пп. пп. 4.1.66, 4.1.67 вироку). Як убачається зі змісту цих висновків, виконання зобов`язання ПАТ «РКХП» перед ПАТ «ДПЗКУ» за договором № 29 від 04 березня 2015 року та ПАТ «Васильківхлібопродукт» перед ПАТ «ДПЗКУ» за договором № 57 від 04 березня 2015 року документально не підтверджується.

Тоді як стороною захисту надано висновки експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи № 1-09/06 від 29 вересня 2016 року та № 03-01/17 від 03 січня 2017 року (пп. пп. 4.2.15, 4.2.16 вироку), за змістом яких експертом встановлено, що станом на 15 вересня 2016 року ПАТ «РКХП» погасив заборгованість перед ПАТ «ДПЗКУ» за договором № 29 від 04 березня 2015 року, а станом на 10 листопада 2016 року ПАТ «Васильківхлібопродукт» погасив заборгованість перед ПАТ «ДПЗКУ» за договором № 57 від 04 березня 2015 року.

Також факт сплати ПАТ «РКХП» на користь ПАТ «ДПЗКУ» 49 893 000,00 грн (повернення передплати за договором № 29 від 04 березня 2015 року), а також сплати ПАТ «Васильківхлубопродукт» на користь ПАТ «ДПЗКУ» 19 969 468,02 грн (повернення передплати за договором № 57 від 26 березня 2015 року) підтверджується як доказами, наданими стороною обвинувачення (пп. пп. 4.1.49, 4.1.60 вироку), так і доказами, наданими стороною захисту (пп. 4.2.1 вироку).

Зазначені докази не спростовують один одного та у своїй сукупності підтверджують як факт невиконання зобов`язань за вказаними договорами у встановлені договорами строки, так і повне відшкодування заподіяних збитків, спричинених вказаним невиконанням.

Колегія суддів зазначає, що звичайно сам факт відшкодування заподіяної шкоди не виключає вчинення злочину із матеріальним складом. Однак, дії, спрямовані на неправомірне заволодіння чужим майном, завуальовані під укладення договорів цивільно-правового характеру, слід відмежовувати від звичайної підприємницької діяльності, яка за своїм визначенням є діяльністю, пов`язаною з ризиком, зокрема, ризиком невиконання цивільно-правових зобов`язань, ризиком заподіяння збитків як собі, так і іншим суб`єктам господарських відносин.

Зі змісту спірних договорів, обставин їх укладання, виконання, а також подальших дій сторін договорів, спрямованих на досудове, а в подальшому судове врегулювання спору, погашення підприємствами-постачальниками заборгованості перед ПАТ «ДПЗКУ» вбачається, що зазначені договори укладались з цілком реальною метою і передбачали поставку товару (зерна кукурудзи) в обмін на сплату грошових коштів на користь підприємств-постачальників, що у повній мірі відповідає ринковим механізмам.

З наведеного вбачається відсутність у діях ОСОБА_1 такої обов`язкової ознаки об`єктивної сторони розтрати чужого майна як безоплатність та безповоротність вилучення майна, а відтак, і відсутність об`єктивної сторони в діях ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , оскільки пред`явлене їм обвинувачення має характер похідного від обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_1 .

5.9. Щодо наявності в діяннях ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 суб`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що передбачає наявність спільного умислу, колегія суддів зауважує наступне.

5.9.1. За змістом ч. 5 ст. 191 КК України розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем можлива лише за наявності в діяннях особи прямого умислу, корисливих мотивів та відповідної мети.

Частиною 2 ст. 24 КК України передбачено, що умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Корисливий мотив, як обов`язкова ознака суб`єктивної сторони розтрати майна полягає у спонуканні до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, а корислива мета - у прагненні до власного збагачення або збагачення інших осіб, в долі яких зацікавлений винний (постанова Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 456/1181/15-к).

Виходячи з усталеної судової практики, доведення суб`єктивної сторони зазвичай ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності непрямих доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого можна зробити висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) таких елементів суб`єктивної сторони злочину, як прямий умисел та корисливий мотив (постанова Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 712/7368/13-к).

З наданої стороною обвинувачення сукупності доказів не вбачаються спільний прямий умисел в діях обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на вчинення кримінального правопорушення, за обставин, викладених у обвинувальному акті, а також корисливий мотив та мета злочину. Такий висновок суду ґрунтується на наступному.

5.9.2. У промові у судових дебатах прокурор послалась на те, що існування між ОСОБА_1 і ТОВ «Сільгосп-продукт» трудових відносин у період з 01 вересня 2011 року по 22 вересня 2014 року (пп. 4.1.1 вироку) свідчить про наявність корисливого мотиву у діях ОСОБА_1 , оскільки останній займав керівну посаду (заступник директора) в цьому товаристві, що входить до складу групи сільськогосподарських підприємств з тими, в чиїх інтересах і вчинено кримінальне правопорушення.

Як прямо зазначила прокурор у промові під час судових дебатів, вилучені під час досудового розслідування аркуші паперу зі схемами засновництва компаній (у тому числі компаній-нерезидентів) «можуть свідчити», що ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_15 через офшорні компанії володів частками у ПАТ «РКХП», ПАТ «Васильківхлібопродукт», ТОВ «СПП-Агро», ПАТ «Білоцерківський елеватор», ПАТ «Кожухівське», ТОВ «Сільгосп-продукт» (пп. 4.1.57 вироку).

Суд звертає увагу, що наведені міркування носять характер припущень і не доводять поза розумним сумнівом наявність у ОСОБА_1 прямого умислу на організацію та вчинення розтрати грошових коштів ПАТ «ДПЗКУ», які перебували в його віданні. Тоді як, діяння ОСОБА_15 взагалі перебувають поза межами пред`явленого обвинувачення, а відтак, не є предметом доказування у цьому кримінальному провадженні.

Сам по собі факт працевлаштування ОСОБА_1 у період з вересня 2011 року по вересень 2014 року на підприємстві, яке входить до групи компаній «Сільгосп-продукт», не може достеменно свідчити про наявність у нього зацікавленості у долі інших підприємств, які входять до цієї групи компаній.

Колегія суддів також критично оцінює схеми, зазначені у пп. 4.1.57 вироку, які являють собою схематичні зображення участі юридичних і фізичних осіб у статутному капіталі, містять найменування юридичних осіб, прізвища, ім`я та по-батькові фізичних осіб, частки у статутному капіталі у відсотковому виразі та взаємозв`язки між фізичними і юридичними особами. Зокрема, у зазначених схематичних зображеннях згадуються фізичні особи ОСОБА_1 , ОСОБА_15 , підприємства ПАТ «РКХП», ПАТ «Васильківхлібопродукт», ТОВ «СПП-Агро», ТОВ «Агроманта», ПАТ «Макаронная фабрика», ПАТ «Білоцерківський елеватор».

Однак, зазначені схеми не є офіційними документами, які посвідчують достовірні факти або обставини. Обставини, на які посилається сторона обвинувачення (щодо впливу та зацікавленості ОСОБА_1 через ПАТ «Макаронна фабрика» у долі підприємств, що фігурують в обвинувальному акті) не були підтверджені шляхом надання документів та відібрання показань свідків, які б були належними і допустимими доказами. Суд позбавлений можливості встановити, станом на яку дату зазначені схеми фіксують існування та належність корпоративних прав, дійсність цих відомостей (чи є це відображенням подій, що вже відбулись, чи лише підприємницькими намірами, бажаною метою).

У будь-якому випадку із зазначених схем не вбачається участь ОСОБА_1 чи інших обвинувачених у будь-якому з підприємств, щодо яких у зміненому обвинувальному акті прокурор зазначала про зацікавленість ОСОБА_1 у їх долі (ПАТ «РКХП», ТОВ «СПП-Агро», ТОВ «Сільгосп-продукт», ПАТ «Білоцерківський елеватор», ПАТ «Кожухівське», ПАТ «Васильківхлібопродукт»).

5.9.3. Аналогічного висновку суд дійшов, здійснюючи аналіз доказів сторони обвинувачення (пп. 4.1.59 вироку) і сторони захисту (пп. пп. 4.2.6-4.2.12), а саме відомостей, що містяться в ЄДР, на сайті SMIDA щодо підприємств, які входять до неофіційного утворення - групи компаній «Сільгосп-продукт». Жоден з наданих документів не підтверджує зв`язок, а, відтак, і зацікавленість обвинуваченого ОСОБА_1 у долі ПАТ «РКХП», ТОВ «СПП-Агро», ТОВ «Сільгосп-продукт», ПАТ «Білоцерківський елеватор», ПАТ «Кожухівське», ПАТ «Васильківхлібопродукт».

5.9.4. Крім цього, в обвинувальному акті та в промові у судових дебатах прокурор зазначала, що з вересня по грудень 2014 року ОСОБА_1 обіймав посаду голови правління - президента ПАТ «Макаронна фабрика». Водночас, ні стороною обвинувачення, ні стороною захисту не було надано у матеріали кримінального провадження доказів наявності трудових відносин між ОСОБА_1 та ПАТ «Макаронна фабрика» у зазначений період часу.

5.9.5. Додатково про відсутність в обвинувачених умислу, у тому числі спільного, на вчинення розтрати грошових коштів ПАТ «ДПЗКУ» свідчить той факт, що претензійно-позовна робота ПАТ «ДПЗКУ» щодо покладення на ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт» обов`язку поставити зерно кукурудзи за спірними договорами почалась 02 грудня 2015 року, через день після спливу строку поставки, встановленого договорами (30 листопада 2015 року). Час початку та обставини здійснення претензійно-позовної роботи, що полягала у зобов`язанні ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт» виконати умови спірних договорів у частині поставки товару, підтверджені також показаннями свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_34 (пп. пп. 4.4.7, 4.4.8 вироку). Водночас, відомості про кримінальне провадження за номером 52015000000000014 були внесені до ЄРДР лише 22 грудня 2015 року (т. 7, а.с. 108).

Як встановлено судом на підставі аналізу:

(1) договору № 29 від 04 березня 2015 року та специфікації № 1 до нього (пп. 4.1.11 вироку), доказів, які підтверджують перерахування 49 893 000,00 грн від ПАТ «ДПЗКУ» на користь ПАТ «РКХП» (пп. пп. 4.1.20-4.1.23 вироку), протоколу засідання Наглядової ради ПАТ «РКХП» № 2/2015 від 04 березня 2015 року про надання дозволу на укадення договору з ПАТ «ДПЗКУ» (пп. 4.1.25 вироку);

(2) договору № 57 від 26 березня 2015 року, специфікації № 1 та додаткової угоди № 1 до нього (пп. пп. 4.1.38, 4.1.39, 4.1.43 вироку), доказів, які підтверджують перерахування 38 554 000,00 грн від ПАТ «ДПЗКУ» на користь ПАТ «Васильківхлібопродукт» (пп. пп. 4.1.40, 4.1.41, 4.1.44-4.1.48 вироку);

(3) внутрішньої документації ПАТ «ДПЗКУ» щодо укладення договорів з ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт» та підготовки до звернення до господарського суду з відповідними позовами (пп. пп. 4.1.16, 4.1.42, 4.1.60, 4.2.4, 4.2.5 вироку);

(4) листування між ПАТ «ДПЗКУ», з однієї сторони, та ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт», з іншої сторони, щодо можливого врегулювання ситуації, пов`язаної з невиконанням умов договорів щодо поставки зерна кукурудзи, зокрема, щодо зміни строків поставки, передачі в іпотеку ПАТ «ДПЗКУ» нерухомого майна ТОВ «Аграманта», розстрочки виконання рішення суду (пп. пп. 4.1.60, 4.2.4, 4.2.5 вироку);

(5) документів, наявних у матеріалах господарських справ № 911/390/16, № 911/1711/16, № 911/1023/16, що перебували у провадженні господарського суду Київської області, та виконавчого провадження № 51144091 (пп. пп. 4.1.61-4.1.65 вироку);

(6) показань ОСОБА_11 та ОСОБА_36 , що в різний час обіймали посаду головного бухгалтера ПАТ «ДПЗКУ» (пп. пп. 4.4.6, 4.4.12 вироку);

(7) платіжних доручень, з яких вбачається часткове повернення ПАТ «Васильківхлібопродукт» передплати у розмірі 18 584 531,98 грн за договором № 57 від 26 березня 2015 року, а також погашення суми основного боргу у розмірі 19 969 468,02 грн та частини штрафних санкцій у розмірі 30 531,98 грн (пп. пп. 4.1.49, 4.1.60 вироку);

(8) висновків експертиз, наданих стороною захисту (пп. пп. 4.2.15, 4.2.16 вироку),

- укладення, виконання спірних договорів, а також подальші дії ПАТ «ДПЗКУ» з відновлення своїх прав, порушених через невиконання договорів поставки з боку ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт», здійснювалось з урахуванням звичайної підприємницької практики, а також чинного законодавства, яке унормовує порядок звернення до господарського суду з позовом та примусового виконання рішень судів.

З огляду на підтверджені доказами у справі обставини укладання та виконання зазначених договорів, порядок здійснення претензійно-позовної роботи щодо них, примусового та добровільного виконання рішень господарських судів, у суду відсутні підстави вважати, що наміри обвинувачених були спрямовані на вчинення розтрати, а господарські договори були укладені ними лише з метою надання такій діяльності вигляду законної.

5.9.6. Суд уважає за необхідне окремо надати оцінку доводам прокурора щодо умисного внесення обвинуваченими до спірних договорів завідомо неправдивої умови про наявність зерна у розпорядженні постачальників (ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт»). Посилаючись на інформацію від ДП «Держреєстри України», Державної сільськогосподарської інспекції України, висновки експерта №9645/16-45 від 22 червня 2016 року та № 18201/19849-19852/16-45 від 02 грудня 2016 року, прокурор стверджує, що обвинувачені були обізнані про відсутність зерна у постачальників, втім приховали цей факт (пп. пп. 4.1.12, 4.1.13, 4.1.66, 4.1.67 вироку).

Сторона обвинувачення трактує ці обставини як доказ умисного характеру дій обвинувачених і намагання внести у договір завідомо неправдиві відомості з метою безперешкодного вчинення розтрати майна ПАТ «ДПЗКУ».

У свою чергу, сторона захисту посилається на те, що зазначені договори були укладені як договори поставки зерна майбутнього врожаю, а положення про наявність зерна з`явилось внаслідок технічної помилки, що було виявлено згодом.

Намагаючись встановити дійсне волевиявлення сторін спірних договорів на укладення договору поставки зерна, що є у наявності, або договору поставки зерна майбутнього врожаю, а також вплив цієї обставини на кваліфікацію діянь обвинувачених, суд встановив наступне.

Матеріали кримінального провадження, письмові докази, показання свідків та обвинувачених не дають можливості дійти однозначного висновку, чи було предметом спірних договорів зерно майбутнього врожаю чи таке зерно, що перебувало у розпорядженні постачальників, - ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт».

Показання свідків та обвинувачених з цього приводу носять суперечливий характер, в той час як умови самих договорів, з одного боку, містять положення про наявність зерна у постачальника, а, з іншого боку, передбачають такий тривалий строк поставки, який не можна пояснити будь-якими розумними доводами (за умов наявності зерна у постачальників в наявності).

Так, обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (пп. пп. 4.3.1-4.3.3 вироку), свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_15 (пп. пп. 4.4.2, 4.4.11 вироку) наполягали на тому, що договори № 29 від 04 березня 2015 року та № 57 від 26 березня 2015 року є договорами поставки зерна майбутнього врожаю. Зазначали, що наявність в обох договорах п. 6.2 пояснюється технічною помилкою, оскільки у постачальників не було в наявності такої кількості зерна кукурудзи станом на дати укладення договорів. Свідок ОСОБА_18 посилалась на змішаний характер спірних договорів та неможливість їх віднести ні до договорів поставки зерна, що є у наявності, ні до договорів поставки зерна майбутнього врожаю (пп. 4.4.3 вироку). Свідок ОСОБА_12 наполягала, що договір № 29 від 04 березня 2015 року не є договором поставки зерна майбутнього врожаю (пп. 4.4.4 вироку), а свідок ОСОБА_17 зазначила, що обидва спірні договори не є договорами поставки зерна майбутнього врожаю (пп. 4.4.8 вироку).

Свідок ОСОБА_15 неодноразово наголошував, що саме за його рішенням і вказівкою були укладені зазначені договори з боку ПАТ «РКХП» і ПАТ «Васильківхлібопродукт», саме він погоджував їх істотні умови з ПАТ «ДПЗКУ» і не звернув увагу на п. 6.2 кожного з них, оскільки він містився не на титульному аркуші договорів (пп. 4.4.11 вироку). Показання свідка ОСОБА_15 узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_39 , яка повідомила, що всі платежі у межах групи компаній «Сільгосп-продукт» погоджувались ОСОБА_15 , вона ж лише як головний бухгалтер передавала його вказівки керівникам та бухгалтерам компаній, які входили до цієї групи компаній (пп. 4.4.16 вироку).

Слід зазначити, що у матеріалах кримінального провадження відсутні журнали реєстрації договорів ПАТ «ДПЗКУ», які згадуються у пунктах 2.6 і 2.7 Положення про ведення договірної роботи в ПАТ «ДПЗКУ» і які б дозволили суду дійти висновку про віднесення спірних договорів до спотових (щодо наявного зерна) чи до договорів поставки зерна майбутнього врожаю (пп. 4.1.14 вироку).

Водночас, зі змісту службової записки директора департаменту закупівель і логістики ОСОБА_9 на ім`я виконуючого обов`язки голови правління ОСОБА_28 від 02 грудня 2015 року вбачається, що ОСОБА_9 тлумачив договори поставки № 29 від 04 березня 2015 року та № 57 від 26 березня 2015 року саме як договори поставки зерна майбутнього врожаю. Слід зазначити, що цей документ був долучений до матеріалів кримінального провадження як за клопотанням сторони обвинувачення, так і сторони захисту (пп. 4.1.60 вироку; т. 11, а.с. 172-173).

Проаналізувавши вищевказані докази та доводи сторін, суд відхиляє доводи прокурора з огляду на відсутність логіки у припущенні, що обвинувачені умисно внесли до договорів п. 6.2 про наявність товару на складі постачальників, який не відповідав дійсності, і саме це сприяло створенню умов для здійснення розтрати та наданню злочинній діяльності вигляду законної.

Як було встановлено судом вище, у матеріалах провадження відсутні будь-які внутрішні документи ПАТ «ДПЗКУ», дія яких розповсюджувалась би на договори № 29 від 04 березня 2015 року та № 57 від 26 березня 2015 року і обмежувала би повноваження ОСОБА_1 підписувати зазначені договори. Відповідно, наявність такого пункту (про наявність товару на складі постачальника) не була обов`язковою для укладення та виконання таких договорів, а повноваження ОСОБА_1 , у свою чергу, на укладення таких договорів жодним чином не перебували в залежності від змісту та/або наявності цього пункту.

За наведених обставин суд не вважає за можливе покласти в основу обвинувального вироку докази, якими прокурор обґрунтовує відсутність на складах ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт» зерна кукурудзи 3-го класу у кількості, визначеній спірними договорами, а саме інформацію від ДП «Держреєстри України», Державної інспекції сільського господарства України, висновки експертів у частині непідтвердження документально факту наявності у постачальників - ПАТ «РКХП» і ПАТ «Васильківхлібопродукт» на момент укладання договорів зерна кукурудзи 3-го класу (пп. пп. 4.1.12, 4.1.13, 4.1.66, 4.1.67 вироку).

Таким чином, наявність у спірних договорах п. 6.2 (щодо перебування зерна на складі підприємств-постачальників) не є свідченням наявності в обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прямого умислу на вчинення розтрати, оскільки наявність або відсутність такого пункту жодним чином не впливала на правомочність ОСОБА_1 щодо підписання зазначених договорів.

5.9.7. Також суд не може погодитись з твердженням прокурора, що угоди, які згадуються у пп. 4.1.55 вироку, свідчать про винятковість договорів поставки № 29 від 04 березня 2015 року і № 57 від 26 березня 2015 року і вказують на умисел обвинувачених вчинити розтрату при виконанні останніх.

Припущення прокурора про те, що незазначення року врожаю зерна, яке є предметом поставки відповідно до договорів № 29 від 04 березня 2015 року і № 57 від 26 березня 2015 року, свідчить про намір ОСОБА_1 розпорядитись грошовими коштами ПАТ «ДПЗКУ», що перебувають в його віданні, не може бути покладено в основу обвинувального вироку.

До того ж, свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_12 підтвердили практику укладення на ПАТ «ДПЗКУ» нетипових договорів, при чому ОСОБА_9 зазначив, що договори № 29 від 04 березня 2015 року і № 57 від 26 березня 2015 року були договорами майбутнього врожаю, а ОСОБА_12 визначила їх як спотові договори. Зазначене в черговий раз свідчить, про відсутність можливості встановити достеменно наміри сторін договорів поставки щодо його предмету, та дозволяє суду дійти стійкого переконання про неможливість покладення зазначеної обставини в основу обвинувального вироку (пп. пп. 4.4.2, 4.4.4 вироку).

5.9.8. Щодо версії сторони захисту про намагання запобігти втраті коштів ПАТ «ДПЗКУ», що перебували на рахунках у проблемних банках ПАТ «Банк «Київська Русь» та ПАТ «Радикал Банк», шляхом укладення договорів поставки з тим, щоб здійснити розрахунок за товар у межах зазначених банків, як факультативної мети укладення спірних договорів, суд зазначає таке.

З листування між ПАТ «ДПЗКУ», з одного боку, та ПАТ «Банк «Київська Русь» та ПАТ «Радикал Банк», з іншого боку, з матеріалів, які свідчать про існування у 2014-2015 роках господарського спору між ПАТ «ДПЗКУ» та ПАТ «Радикал Банк» з приводу закриття поточного рахунку та перерахування залишку коштів, а також з показань свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_46 , ОСОБА_22 , ОСОБА_15 , обвинуваченого ОСОБА_1 вбачається, що у ПАТ «ДПЗКУ» дійсно були труднощі у розпорядженні грошовими коштами, які перебували на розрахункових рахунках, відкритих у цих банках (пп. пп. 4.2.2, 4.3.1, 4.4.3, 4.4.5, 4.4.6, 4.4.9, 4.4.11 вироку).

Так, графіки здійснення перерахування залишку грошових коштів, запропоновані ПАТ «Радикал Банк» та ПАТ «ДПЗКУ» одне одному, відрізняються, але обидва містять відомості про залишок грошових коштів, що перебували на рахунку ПАТ «ДПЗКУ», відкритому у ПАТ «Радикал Банк», - 61 122 685,00 грн та 60 221 544,60 грн відповідно (пп. 4.2.2 вироку). Відомості щодо того, який в результаті графік був узгоджений між банком і клієнтом, та чи виконувався він належним чином, відсутні. У будь-якому випадку колегія суддів враховує наявність на рахунку ПАТ «ДПЗКУ» у ПАТ «Радикал Банк» значної суми грошових коштів та певні труднощі у розпорядженні цими грошовими коштами.

Втім, зазначені обставини перебувають поза межами пред`явленого обвинувачення, їх встановлення не є обов`язковою умовою для ухвалення обвинувального чи виправдувального вироку, тому суд вважає за необхідне висвітлити їх побіжно - винятково у контексті встановлення мети укладення спірних договорів.

5.9.9. Зазначений у пп. 4.1.18 вироку наказ по групі компаній «Сільгосп-продукт» (щодо використання для розрахунків з контрагентами виключно рахунків у ПАТ «Альфа-Банк») також не може свідчити про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки, по-перше, факт видання такого наказу у липні 2014 року не свідчить про його чинність у березні-квітні 2015 року, а по-друге, сам факт існування такого наказу не доводить наявність умислу обвинувачених на розтрату грошових коштів ПАТ «ДПЗКУ», що перебували у віданні ОСОБА_1 .

Щодо перебування ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт» у складі групи компаній «Сільгосп-продукт», як неофіційного утворення, колегія суддів зазначає, що свідок ОСОБА_15 підтвердив цю обставину, однак вона жодним чином не підтверджує корисливий мотив ОСОБА_1 , оскільки, як вже зазначалось, відомості з ЄДР, SMIDA та дані про працевлаштування ОСОБА_1 у ТОВ «Сільгосп-продукт» не підтверджують факт зацікавленості обвинуваченого у подальшій долі підприємств, перелічених в обвинувальному акті (пп. пп. 4.1.1, 4.1.57, 4.1.59, 4.2.6-4.2.12, 4.4.11 вироку).

5.9.10. Крім того, на підтвердження корисливого умислу і мети ОСОБА_1 на вчинення розтрати прокурор посилалась на зміст електронного листа, вилученого під час обушку приватного домоволодіння та присадибної ділянки по АДРЕСА_4 , які належали ОСОБА_21 на праві приватної власності і де мешкав обвинувачений ОСОБА_2 (пп. 4.1.24 вироку).

Оцінюючи зміст цього листа, суд приходить до наступних висновків:

(1) у вказаному листі не фігурує прізвище, ім`я та по-батькові ОСОБА_1 , адреса його електронної пошти або інша інформація, з якої можна було б ідентифікувати особу обвинуваченого, його комунікацію з іншими особами, зазначеними у листі, та його обізнаність з його змістом;

(2) ПАТ «ДПЗКУ» згадується лише у фразі «прошу придумать путь для движения денег с ДПЗКУ (50 млн) в Киевской Руси (КР) с РКХП на СПП-агро»;

(3) автором первісного листа, який став підставою для продовження спілкування з приводу його змісту, а також наведеного вище прохання зазначений ОСОБА_47 , фінансовий директор ТОВ «Сільгосп-продукт». Сторона обвинувачення не заявляла перед судом клопотання про допит цієї особи у якості свідка, також у суду відсутні відомості щодо допиту цього свідка під час досудового розслідування. Вказане призвело до неможливості встановити, чи є він автором листа, яку він обіймав посаду і де, чи отримував від ОСОБА_1 або інших обвинувачених вказівки, якщо так, то чи були вони обов`язкові до виконання;

(4) зі змісту електронного листа не вбачається будь-який зв`язок між обвинуваченими, що б дало суду можливість підтвердити їх попередню змову з метою вчинення кримінального правопорушення;

(5) зміст листа свідчить про планування господарської діяльності групи підприємств, ніяких відомостей, які б дозволили ідентифікувати його зміст як підготовку до вчинення злочину, він не містить.

З цих же підстав транзакції, зазначені у пп. 4.1.10 вироку, не дозволяють суду дійти висновку, що рух грошових коштів був обумовлений злочинним умислом ОСОБА_1 .

5.9.11. Щодо посилання прокурора на наявність зв`язку між ОСОБА_1 та ТОВ «Аграманта», що, на думку сторони обвинувачення, підтверджується аркушем з контактами (пп. 4.1.19), суд виходить з наступного.

По-перше, факт існування трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Аграманта», а також період таких відносин не підтверджується показаннями свідків та іншими матеріалами кримінального провадження. При цьому з наведеного аркуша не вбачається, станом на яку дату він фіксує зазначені у ньому відомості. Крім того, також поза увагою колегії суддів не може залишитись те, що домен електронної адреси, яка відповідає рядку « ОСОБА_1 » (gmail.com), відрізняється від домена решти електронних адрес осіб, зазначених у роздруківці (agramanta.com.ua). Жодна з допитаних осіб не надала свідчень, які б дозволили дійти до висновку про зацікавленість ОСОБА_1 у долі ПАТ «РКХП», ПАТ «Васильківхлібопродукт», ТОВ «Аграманта» станом на час укладення договорів між ПАТ «РКХП», ПАТ «Васильківхлібопродукт», з одного боку, та ПАТ «ДПЗКУ», з іншого боку, та перерахування грошових коштів на їх виконання.

5.9.12. Таким чином, на підставі всебічного аналізу наданих сторонами кримінального провадження доказів, суд констатує, що стороною обвинувачення не доведена наявність у ОСОБА_1 прямого умислу на вчинення розтрати грошових коштів «ДПЗКУ», корисливого мотиву та мети, як обов`язкових елементів суб`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

5.10. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність у діяннях обвинуваченого ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, зокрема його об`єктивної та суб`єктивної сторони.

5.11. З огляду на те, що обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 інкримінується пособництво у вчиненні кримінального правопорушення, яке за версією сторони обвинувачення власне було організовано і вчинено ОСОБА_1 , а також враховуючи констатовану вище відсутність у діянні ОСОБА_1 таких обов`язкових елементів складу злочину як об`єктивна та суб`єктивна сторона, суд приходить також до висновку про недоведеність наявності складу кримінального правопорушення в цілому у діяннях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з наведених вище підстав.

5.12. Окремо суд вважає за необхідне надати оцінку доводам сторони обвинувачення про доведеність умислу ОСОБА_3 на пособництво у розтраті грошових коштів ПАТ «ДПЗКУ», який полягав у поверненні частини отриманої від ПАТ «ДПЗКУ» передплати.

По-перше, припущення прокурора щодо намагання ОСОБА_3 зменшити розмір заборгованості ПАТ «Васильківхлібопродукт» перед ПАТ «ДПЗКУ» шляхом повернення частини передплати логічно не узгоджується з висунутим обвинуваченням у розтраті грошових коштів.

По-друге, позиція сторони обвинувачення має характер припущень, які полягають у тому, що станом на дату підписання і передання до ПАТ «ДПЗКУ» листа № 219 від 06 липня 2015 року ОСОБА_3 був обізнаний про те, що за 3 дні, 09 липня 2015 року, ПАТ «Радикал Банк» буде визнано неплатоспроможним.

Колегія суддів дослідила копію листа ПАТ «Васильківхлібопродукт» до ПАТ «ДПЗКУ» № 219 від 06 липня 2015 року з повідомленням про неможливість поставки зерна кукурудзи у кількості 5 631,676 тонн та про намір повернути протягом п`яти робочих днів з дати надіслання даного листа грошові кошти у розмірі 18 584 531,98 грн, які були перераховані ПАТ «ДПЗКУ» як попередня оплата (пп. пп. 4.1.60, 4.2.13 вироку).

Факт отримання цього листа 06 липня 2015 року підтверджується службовою запискою директора департаменту закупівель і логістики ОСОБА_9 від 02 грудня 2015 року на ім`я виконуючого обов`язки голови правління ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_28 щодо необхідності вжиття заходів з огляду на невиконання ПАТ «РКХП» і ПАТ «Васильківхлбопродукт» договорів поставки зерна майбутнього врожаю (пп. 4.1.60 вироку).

У подальшому ПАТ «Васильківхлібопродукт» повернув ПАТ «ДПЗКУ» передплату за кукурудзу 3 класу згідно з договором № 57 від 26 березня 2015 року у сумі 18 584 531,98 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 15113 від 09 липня 2015 року (п. 4.1.60 вироку).

Відповідно до копії постанови Правління НБУ № 452/БТ від 09 липня 2015 року ПАТ «Радикал Банк» дійсно було віднесено до категорії неплатоспроможних (пп. 4.2.14 вироку). Проте, як вже зазначалось, стороною обвинувачення не доведений факт обізнаності про це ОСОБА_3 як станом на дату підготовки листа № 219 від 06 липня 2015 року, так і станом на дату повернення передплати 09 липня 2015 року.

З наведеного колегія суддів приходить до висновку, що у цій частині доводи сторони обвинувачення також не знайшли свого підтвердження доказами, наявними у матеріалах кримінального провадження.

5.13. З огляду на те, що обвинуваченим інкримінується вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою, окремо слід надати відповідь на питання, чи доведена наявність такої змови матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

У п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06 листопада 2009 року визначено, що злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.

Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об`єкту злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

Таку домовленість (або змову) може бути досягнуто лише шляхом обміну інформацією між учасниками і лише до моменту виконання його об`єктивної сторони. Хоча інформація може бути виражена не лише у вербальній формі, але й жестами та діями, але у будь-якому разі має бути доведено, що до початку вчинення злочину такий обмін інформацією відбувся, без чого не можна вважати, що між учасниками досягнуто домовленості (тобто змови).

Таким чином, будь-який обмін інформацією (вербальний чи невербальний) має не залишати сумнівів у тому, що між учасниками спілкування досягнуто домовленості про вчинення певного злочину.

Під час судового розгляду не було надано доказів, що між обвинуваченими відбувся обмін інформацією, згідно з якою кожному з них було очевидно, що вони діють спільно з метою вчинення розтрати грошових коштів ПАТ «ДПЗКУ», що перебували у віданні ОСОБА_1 . Жоден зі свідків не підтвердив попереднє знайомство ОСОБА_1 , з одного боку, і ОСОБА_2 , і ОСОБА_3 , з іншого боку, їхні спільні зустрічі, листування між ними, будь-яке приватне спілкування іншого характеру, під час якого обвинувачені могли б узгодити свої дії та розподілити ролі у вчиненні розтрати майна ПАТ «ДПЗКУ».

На підставі аналізу доказів, описаних у вироку, виходячи з конкретних обставин провадження, встановлених під час судового розгляду, суд дійшов висновку, що діям обвинувачених не притаманні ознаки попередньої змови, адже відсутні підтвердження того, що їх дії охоплювалися єдиним умислом, або хоча б були узгодженими між собою.

5.14. Згідно зі ст. ст. 17, 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, при цьому всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Дотримуючись засади змагальності, та виконуючи вимоги положень ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме: винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Для дотримання правила, передбаченого ст. 62 Конституції України, недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту, будь-який обґрунтований сумнів щодо версії події, яку надало обвинувачення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі доказів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (справа № 688/788/15-к, провадження № 51-597км17) у рішенні від 04 липня 2018 року зазначив, що поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішенні має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, в якому обвинувачується особа, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу (ухвала Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 1-5/2012).

За таких обставин, колегія суддів відповідно до загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, робить висновок, що за результатами судового розгляду винуватість обвинувачених ОСОБА_1 (організація і виконання), ОСОБА_3 (пособництво) та ОСОБА_2 (пособництво) у вчиненні кримінального правопорушення, яке їм інкримінуються, - розтрата чужого майна службовою особою шляхом зловживання службовим становищем, вчинена за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах - не доведена, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України є підставою для їх виправдування.

VI. Оцінка і мотиви неврахування окремих доказів і доводів сторони обвинувачення і сторони захисту

6.1. Перш за все, суд вважає за необхідне надати оцінку твердженням сторони захисту про порушення прокурором порядку погодження зміни обвинувачення, передбаченого ст. 341 КПК України.

Так, ч. 1 ст. 341 КПК України передбачено, що якщо в результаті судового розгляду прокурор, крім випадку, коли ним є Генеральний прокурор, дійде переконання, що необхідно змінити державне обвинувачення, він повинен погодити відповідний процесуальний документ з прокурором вищого рівня.

Частиною 5 ст. 8-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорами вищого рівня для прокурорів САП є керівник САП, його перший заступник та заступник, для заступника та першого заступника керівника САП - керівник САП. Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники не мають права давати вказівки прокурорам САП та здійснювати інші дії, які прямо стосуються реалізації прокурорами САП їхніх повноважень.

Прокурором надано у матеріали кримінального провадження копію наказу № 2266-вц від 06 липня 2021 року, відповідно до якого на час відпустки першого заступника керівника САП Офісу Генерального прокурора Грищука М.О. з 07 по 09 липня 2021 року виконання обов`язків керівника САП Офісу Генерального прокурора покладено на начальника управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП Офісу Генерального прокурора Довганя Андрія Ігоровича (т. 17, а.с. 230).

Посилання сторони захисту на положення ч. 4 ст. 36 КПК України є нерелевантними до ситуації, що є предметом оцінки суду, оскільки наведене положення унормовує коло суб`єктів, уповноважених на подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, і не розповсюджується на порядок погодження зміненого державного обвинувачення.

Таким чином, станом на дату погодження обвинувального акта зі зміненим обвинуваченням ОСОБА_7 виконував обов`язки керівника САП і, відповідно, був уповноважений на погодження обвинувального акта зі змінами у цьому кримінальному провадженні.

6.2. Колегія суддів приходить до висновку про недопустимість речового доказу - ноутбуку MacBook Air A 1466, s/n C02J1E5LDRVC, вилученого під час обушку в приватному домоволодінні та присадибній ділянці по АДРЕСА_5 , які належать ОСОБА_1 , на виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 22 липня 2016 року (т. 9, а.с. 148-149) з огляду на таке.

Відповідно до резолютивної частини зазначеної ухвали детективам Головного підрозділу детективів НАБУ Соболю А.Г., Трачуку Б.О., Іванченку М.Ю., Болгову В.М., Статіві І.І., Марчуку О.Л. було надано дозвіл на проведення обшуку в приватному домоволодінні та присадибній ділянці по АДРЕСА_5 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

З протоколу обшуку від 26 липня 2016 року вбачається, що він проведений детективом Національного бюро Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Яремою В.В., за участі детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Дюрдя В.І., який за дорученням детектива Яреми В.В. здійснював відеофіксацію слідчої дії, у присутності понятих ОСОБА_48 , ОСОБА_49 (т. 9, а.с. 151-156).

З постанов про призначення групи слідчих від 22 грудня 2015 року, про визначення слідчої групи від 04 квітня 2016 року, про визначення старшого слідчої групи та слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування від 12 липня 2016 року, про визначення старшого слідчої групи та слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування від 08 вересня 2016 року, а також з Витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні за номером 52015000000000014 вбачається, що ні детектив Ярема В.В. , ні детектив Дюрдь В.І. не входили до групи слідчих у кримінальному провадженні № 52015000000000014, у межах якого проводився обшук (т. 7, а.с. 108, 121-122, 123-124, 125-126, 127-128).

За змістом ст. ст. 234-236 КПК України проведення обшуку в межах кримінального провадження здійснюється на підставі ухвали слідчого судді. Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи виконується слідчим або прокурором.

Відповідно до ст. 86 КПК України отримання доказу всупереч порядку, встановленому цим Кодексом, тягне за собою недопустимість такого доказу, а також будь-яких інших доказів, здобутих завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Отже, оскільки обшук у домоволодінні ОСОБА_1 26 липня 2016 року був проведений з порушенням вимог КПК України, такий доказ (дані протоколу обшуку від 26 липня 2016 року), згідно з вимогами ст. 87 КПК України, визнається судом недопустимим.

Посилання прокурора в обґрунтування законності проведення обшуку на доручення детектива Національного бюро Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Трачука Б.О. від 25 липня 2016 року, яким він просив керівника Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Стецюка Я.М. доручити співробітникам ввіреного йому підрозділу провести обшук на підставі зазначеної ухвали слідчого судді (т. 9, а.с. 150) є непереконливими з огляду на таке.

Зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 40 КПК України вбачається, що слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам, але аж ніяк не слідчим.

Зазначене положення у повній мірі кореспондує та узгоджується з п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК України щодо виняткової компетенції керівника органу досудового розслідування призначати слідчого у кримінальному провадженні та п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України щодо повноважень прокурора доручати слідчому проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом.

З наведеного вбачається, що проведення обшуку слідчими, які не входили до складу слідчої групи у кримінальному провадженні, але діяли на підставі доручення детектива НАБУ суперечить встановленій чинним процесуальним законодавством процедурі.

Зазначене повністю узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 473/3712/18.

Таким чином, докази, вилучені під час зазначеного обшуку, є такими, що отримані шляхом реалізації органом досудового розслідування повноважень, не передбачених КПК України, у зв`язку з чим колегія суддів визнає речовий доказ - ноутбук MacBook Air A 1466, s/n C02J1E5LDRVC та електронні документи, здобуті з вказаного речового доказу, які були оглянуті відповідно до протоколу огляду електронних документів з вказаного речового доказу від 08 серпня 2015 року (т. 13, а.с. 155-170), недопустимими доказами відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 87 цього ж Кодексу.

6.3. Також колегія суддів визнає недопустимими доказами відомості, надані ПАТ «Банк «Київська Русь» на виконання рішення НАБУ № 03/1-142/34114 від 27 вересня 2016 року і оглянуті відповідно до протоколу огляду від 29 вересня 2016 року (пп. пп. 4.1.36, 4.1.37 вироку).

Так, відповідно до п. 3 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у редакції, що діяла з 01 березня 2016 року (тобто була чинною на момент постановлення рішення НАБУ та отримання інформації від банківської установи), інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками Національному антикорупційному бюро України на його письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.

Пунктом 5 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» у редакції, що діяла з 01 вересня 2016 року, передбачено, що НАБУ та його працівникам для виконання покладених на них обов`язків надається право на підставі рішення Директора НАБУ або його заступника, погодженого з прокурором, отримувати від банків інформацію про операції, рахунки, вклади, правочини фізичних та юридичних осіб, яка необхідна для виконання обов`язків НАБУ. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється в порядку та обсязі, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність» з урахуванням положень цього Закону.

Втім, з рішення НАБУ № 03/1-142/34114 від 27 вересня 2016 року вбачається, що запитувана інформація стосується необмеженого кола осіб, зокрема, від банківської установи вимагається надання інформації про рух коштів за кредитом кореспондентського рахунку ПАТ «Банк «Київська Русь», що відкритий в НБУ, а також рух коштів, за кредитом кореспондентських рахунків ПАТ «Банк «Київська Русь», що відкриті в інших банківських установах.

З наведеного вбачається, що інформація ПАТ «Банк «Київська Русь», надана внаслідок отримання рішення НАБУ від 27 вересня 2016 року, є недопустимим доказом з огляду на положення п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України, оскільки отримана шляхом реалізації органами досудового розслідування своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом.

З аналогічних підстав суд визнає недопустимим доказом інформацію, надану ПАТ «Радикал Банк» на виконання рішення НАБУ № 02-14/46406 від 23 грудня 2016 року і оглянуту відповідно до протоколу огляду від 30 грудня 2016 року (т. 12, а.с. 137-138, 139-140, 141-158).

6.4. Щодо оцінки висновків експертних досліджень № 1-31/05/2016-до від 31 травня 2016 року та № 1-15/11/2016-до від 15 листопада 2016 року (пп. 4.1.68 вироку).

З матеріалів провадження вбачається, що 25 квітня 2016 року та 07 листопада 2016 року детектив О. Марчук звернувся до директора ТОВ «Дослідницький інформаційно-консультативний центр» з проханням провести дослідження матеріалів кримінального провадження № 52015000000000014 та № 52016000000000348, відповідно, та надати висновки з певних питань, при цьому детектив НАБУ застосовує вислови «висновки експерта», «експертне дослідження» (том 8, а.с. 218; т. 12 а.с. 245). З висновків експертного дослідження вбачається, що особа, яка його склала, - експерт ТОВ «Дослідницький інформаційно-консультативний центр» ОСОБА_31 , не попереджалась про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов`язків.

З огляду на положення ч. 2 ст. 102 КПК України, ці висновки не є висновками експерта у розумінні параграфу 5 глави 4 КПК України.

У судовому засіданні прокурор пояснила, що вказані висновки є висновками спеціаліста, втім, суд при наданні відповіді на питання щодо статусу цих документів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КПК України в редакції, чинній на дату складання зазначеного висновку, спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду.

Водночас, з дослідницької частини зазначених висновків вбачається, що експерт ТОВ «Дослідницький інформаційно-консультативний центр» ОСОБА_31 фактично дослідила матеріали кримінальних проваджень та надала відповіді на питання, які мають безпосереднє значення для надання висновку щодо наявності або відсутності складу кримінального правопорушення, і, вочевидь, не носять характеру технічної допомоги.

За таких обставин, відомості, що містяться у висновках експертного дослідження № 1-31/05/2016-до від 31 травня 2016 року та № 1-15/11/2016-до від 15 листопада 2016 року, є такими, що отримані шляхом реалізації органом досудового розслідування таких повноважень, що не передбачені КПК України, у зв`язку з чим колегія суддів визнає ці відомості недопустимими доказами відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 87 цього ж Кодексу.

6.5. Суд вважає за доцільне надати оцінку доводам захисника Лошакова Д.С. щодо недостовірності доказів, зазначених у пп. пп. 4.1.1-4.1.5 вироку, з огляду на те, що наведені документи є копіями з копій, джерело їх походження невідомо, внаслідок чого сторона захисту має обґрунтовані сумніви щодо відповідності вказаних доказів оригіналам документів (т. 8, а.с. 61-62). Колегія суддів приходить до висновку про непереконливість доводів захисника Лошакова Д.С. про недостовірність наведених доказів з огляду на таке.

Дійсно, ч. 3 ст. 99 КПК України передбачено, що сторона кримінального провадження зобов`язана надати суду оригінал документа. Виключення з цього загального правила передбачені у ч. 5 вказаної статті.

Водночас, недотримання вимог положень ч. 3 ст. 99 КПК України не має своїм наслідком автоматичне визнання доказів недостовірними та виключення документів з числа досліджуваних доказів. Не вбачає таких підстав суд також з огляду на те, що захисником Лошаковим Д.С. не обґрунтовано, у чому полягає сумнів у достовірності документів, отриманих від ПАТ «ДПЗКУ» на запит детектива НАБУ (т. 7, а.с. 147-150).

Відповідно до пп. пп. 4, 6 п. 10 р. ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18 червня 2015 року, дозволяється виготовляти копію із засвідченої копії документа, якщо оригінал відсутній або його отримати неможливо; копія документа повинна відповідати оригіналу, тобто повністю відтворювати інформацію оригіналу і всі його зовнішні ознаки або їх частину.

Таким чином, виготовлення копії із засвідченої копії не суперечить чинному законодавству, а копія документу, в свою чергу, може відтворювати лише частину зовнішніх ознак оригіналу.

Зрештою, під час допиту обвинувачений ОСОБА_1 , ознайомившись у судовому засіданні з копіями наказів, які стосуються його просування по службі у ПАТ «ДПЗКУ», підтвердив відповідні дати призначення його на посаду у ПАТ «ДПЗКУ» та звільнення з цієї посади.

Віддаючи належне важливості дотримання вимог кримінального процесуального закону з метою досягнення завдань кримінального провадження, суд, водночас, не вбачає необхідності вдаватись до зайвого формалізму та заперечувати факти, які стосуються перебування обвинуваченого ОСОБА_1 на певних посадах та беззаперечно визнаються останнім.

6.6. Щодо клопотання захисника Лошакова Д.С. про визнання недостовірними копій наказу і Положення про ведення договірної роботи (п. 4.1.14 вироку) колегія суддів вважає його доводи непереконливими з мотивів, наведених у п. 6.2 вироку.

На думку колегії суддів, захисником не обґрунтовано, у чому полягає сумнів у достовірності документів, отриманих від ПАТ «ДПЗКУ» на запит детектива НАБУ (т. 9, а.с. 31). Також клопотання не містить прохання призначити експертизу вказаних документів.

Щодо тверджень захисника Лошакова Д.С. про те, що у листі ПАТ «ДПЗКУ» міститься інформація про додаток на 24 аркушах, в той час як наказ і Положення складають лише 12 аркушів, суд звертає увагу на зміст листа ПАТ «ДПЗКУ» № 130-12-3363/2-12/3150 від 21 червня 2016 року, з якого вбачається, що детективу надаються також інші документи, зокрема, копія наказу ПАТ «ДПЗКУ» № 260 від 08 грудня 2014 року «Про узгодження та здійснення безготівкових платежів» (з додатком) (т. 9 а.с. 32). Зазначене пояснює невідповідність у кількості аркушів.

6.7. Як зазначено у клопотанні про визнання доказів недопустимими адвоката Біцюка В.С. від 09 січня 2020 року (т. 7, а.с. 129-132) усі докази, отримані органом досудового розслідування у період з 22 грудня 2015 року по 12 липня 2016 року, є недопустимими, оскільки доручення про здійснення досудового розслідування від 22 грудня 2015 року, постанова про призначення групи слідчих від 22 грудня 2015 року, постанова про визначення слідчої групи від 04 квітня 2016 року були підписані ОСОБА_25 як начальником Третього відділу детективів Підрозділу детективів НАБУ (начальником Третього підрозділу (відділу) детективів НАБУ). Водночас, п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України в редакції, що діяла на час складання зазначених документів, не відносив начальника відділу детективів (начальника підрозділу (відділу) детективів) до переліку керівників органу досудового розслідування. Тому на думку адвоката Біцюка В.С., у період з 22 грудня 2015 року по 12 липня 2016 року детективи при здійсненні досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні діяли без достатніх правових підстав і наданих їм повноважень.

Дійсно, у матеріалах кримінального провадження наявні доручення про здійснення досудового розслідування від 22 грудня 2015 року, постанова про призначення групи слідчих від 22 грудня 2015 року, підписані ОСОБА_25 як начальником Третього відділу детективів Підрозділу детективів НАБУ (т. 7 а.с. 113, 121).

Також матеріали кримінального провадження містять постанову про визначення слідчої групи від 04 квітня 2016 року, підписану ОСОБА_25 як начальником Третього підрозділу (відділу) детективів Підрозділу детективів НАБУ (т. 7 а.с. 123).

Пункт 8 ч. 1 ст. 3 КПК України в редакції від 12 лютого 2015 року та від 23 грудня 2015 року, чинній на момент прийняття вищевказаних процесуальних рішень, при визначенні керівника органу досудового розслідування не містив положень про те, що таким керівником може бути начальник відділу детективів.

Проте, колегія суддів не вважає вказану обставину підставою для визнання доказів, отриманих органом досудового розслідування за період з 22 грудня 2015 року по 12 липня 2016 року, недопустимими з огляду на таке.

З наказу «Про зміни в організації праці» №137-н від 23 грудня 2015 року вбачається, що з 23 грудня 2015 року відбулась зміна найменування посад: начальник Третього відділу детективів Підрозділу детективів - на начальник Третього підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів (пп. 4.1.52 вироку).

Під час допиту свідок ОСОБА_25 повідомив суду, що 03 листопада 2015 року він був призначений на посаду начальника 3-го відділу (підрозділу) детективів НАБУ, і на той час посаду керівника підрозділу детективів НАБУ ніхто не обіймав.

Свідок зазначив, що на початку роботи структура НАБУ передбачала підрозділ детективів і 6 відділів, а з початком роботи виникла необхідність у її зміні, що мало своїм наслідком створення 6 окремих підрозділів. Згодом, оскільки підрозділи були досить великими, було вирішено створити у кожному підрозділі відділи. Головний підрозділ детективів з`явився лише влітку 2015 року.

Свідок поінформував, що, будучи начальником 3-го підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів, він проходив конкурс на зайняття посади керівника 3-го підрозділу детективів Головного підрозділу детективів. Свідок звернув увагу, що необхідність вказувати у посаді «підрозділ (відділ)» виникла виключно у зв`язку з невизначеністю розміру заробітної плати.

Також свідок повідомив, що посада начальника відділу передбачала повноваження керівника органу досудового розслідування. Відповідно, він, як начальник відділу, мав зазначені повноваження, і це знайшло своє відображення в ЄРДР.

Ці показання повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_26 , який повідомив суду, що з 15 березня 2016 року він працював на посаді детектива 4-го відділу підрозділу Головного підрозділу НАБУ, а його керівником був ОСОБА_25 . Свідок повідомив, що ОСОБА_25 станом на 04 квітня 2016 року обіймав посаду начальника 3-го відділу (підрозділу) детективів, оскільки на той момент НАБУ лише формувалося, самого 4-го підрозділу фактично не було, але працівників до нього вже приймали і тому до формування 4-го підрозділу вони були у розпорядженні 3-го відділу (пп. 4.4.17 вироку).

По-перше, системний аналіз положень ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України дозволяє дійти до висновку, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

Суд зауважує, що гарантії справедливого розгляду справи презюмують, що процесуальні можливості, необхідні для захисту від обвинувачення, мають бути забезпечені будь-якими особами, які проводять досудове розслідування.

Захисником не обґрунтовано, яким чином детективи НАБУ, які входили до складу слідчої групи, порушили наведені гарантії або унеможливили реалізацію обвинуваченими права на захист, а також не доведено, що підписання ОСОБА_25 вищевказаних документів у статусі начальника Третього відділу детективів Підрозділу детективів НАБУ та Третього підрозділу (відділу) детективів Підрозділу детективів НАБУ порушило фундаментальні права та свободи обвинувачених у тій мірі, що єдиним наслідком такого порушення може бути визнання отриманих у відповідний період доказів недопустимими.

Особливості становлення НАБУ як державного правоохоронного органу та структурні зміни у цьому органі, які вочевидь мали наслідки для багатьох кримінальних проваджень, а не лише для цього, самі по собі не можуть потягнути за собою автоматичне визнання недопустимими доказів, отриманих за наведених обставин. Натомість, до прикладу, очевидні зловживання, порушення, допущені органом досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні, що призвели до порушення права на захист та інших фундаментальних засад кримінального судочинства беззаперечно мають призвести до визнання доказів, отриманих внаслідок такого порушення, недопустимими. Відокремлюючи ці ситуації, колегія суддів виходить з цієї принципової різниці і вважає, що констатація недопустимості доказів за будь-якого порушення процесуальних норм свідчитиме про зайвий формалізм.

По-друге, з постанови про визначення слідчої групи від 04 квітня 2016 року вбачається, що ОСОБА_25 виніс її, перебуваючи на посаді керівника Третього підрозділу (відділу) детективів Головного управління детективів НАБУ, і формальний підхід, до якого вдається сторона захисту, свідчить про те, що зазначена постанова винесена керівником органу досудового розслідування.

Враховуючи вищевказане, у задоволенні клопотання про недопустимість доказів адвоката Біцюка В.С. слід відмовити.

6.8. Як зазначено в клопотанні про визнання доказів недопустимими захисника Лошакова Д.С. від 09 січня 2020 року (т. 7, а.с. 226-230), КПК України не передбачає складання витягу з опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді. У наведеному сторона захисту вбачає порушення ч. 3 ст. 165 КПК України, а також посилається на суперечність між відкритими стороні захисту матеріалами та документами, що зазначені у відповідному витязі. З огляду на вищевказане, адвокат Лошаков Д.С. клопотав перед судом про визнання недопустимими витягу з опису щодо вилучених документів.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника Лошакова Д.С. з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 165 КПК України в редакції, чинній на момент здійснення тимчасового доступу до речей і документів 11 березня 2016 року, особа, яка пред`являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, зобов`язана залишити володільцю речей і документів опис речей і документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду.

Суд уважає, що наведена норма покликана забезпечити дотримання законних прав і інтересів володільця речей і документів (у цьому випадку ПАТ «ДПКЗУ»). Стороною захисту в свою чергу не було обґрунтовано, яким чином складання витягу з опису порушило права і законні інтереси обвинувачених, зокрема ОСОБА_2 .

Колегія суддів також враховує, що у представника володільця речей і документів за наслідками проведення тимчасового доступу були відсутні зауваження та доповнення (т. 7, а.с. 237-239).

У клопотанні захисник підтверджує, що в порядку ст. 290 КПК України стороні захисту було відкрито саме витяг з опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді. Водночас, за твердженням захисника, згідно з описом матеріалів досудового розслідування, на який захисник посилається, але не надає суду, договір поставки № 29 від 04 березня 2015 року з додатками складає 5 сторінок, але фактично вказаний договір складається з 4 сторінок, а також аркушу погодження, відомості про джерело походження та підстави отримання якого відсутні.

Суд критично оцінює зазначені доводи захисника, оскільки у матеріалах кримінального провадження наявний оригінал договору поставки № 29 від 04 березня 2015 року на 4 аркушах (на останньому з яких зі звороту міститься аркуш погодження до договору поставки, тобто він не оформлений на окремому аркуші) та специфікація № 1 від 04 березня 2015 року, яка є додатком до договору поставки № 29 від 04 березня 2015 року (т. 7 а.с. 241-245). З наведеного вбачається, що відсутні будь-які суперечності між відомостями щодо вилучених документів, зазначеними у витязі з опису, та самими документами, наявними у матеріалах кримінального провадження.

Щодо витягу з опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суд виходить із визначення витягу, наведеного у п. 2 р. І Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18 червня 2015 року, а саме витягом є засвідчена копія частини тексту службового документа.

Крім того, ч. 6 ст. 99 КПК України передбачено право сторони кримінального провадження надати витяги документів, які незручно повністю досліджувати в суді.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для визнання недопустимими наступних доказів: витягу з опису щодо вилучених речей і документів, договору поставки № 29 від 04 березня 2015 року, специфікації № 1 до договору поставки. У частині визнання недопустимим рахунку на оплату № 68 від 04 березня 2015 року клопотання захисника Лошакова Д.С. належить залишити без розгляду, оскільки цей доказ стороною обвинувачення не подавався у межах переліку документів, отриманих на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11 лютого 2016 року.

При цьому колегія суддів враховує висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 359/7742/17, а саме: вирішуючи питання про застосування правил ст. 87 КПК України до наданих сторонами доказів, Суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

6.9. Як зазначено в клопотанні про визнання доказів недопустимими захисника Лошакова Д.С. від 20 лютого 2020 року (т. 8, а.с. 85-89), слідча дія (тимчасовий доступ до речей і документів від 23 травня 2016 року) не відповідає опису, який є додатком до протоколу тимчасового доступу, а також протоколу огляду від 15 червня 2016 року, оскільки тимчасовий доступ проводився лише щодо документів ТОВ «СПП-Агро», в той час як було вилучено диски ще по трьом підприємствам.

Також захисник посилається на системне ненадання стороною обвинувачення всупереч вимогам ч. 3 ст. 99 КПК України оригіналів описів речей і документів, які є невід`ємною частиною протоколів тимчасового доступу до речей і документів, що, на думку сторони захисту, тягне за собою визнання недопустимими всіх документів, вилучених під час тимчасового доступу. У цьому контексті захисник стверджує, що сторона захисту була позбавлена можливості перевірити відповідний доказ (протокол тимчасового доступу до речей і документів) в повному обсязі з додатками, що є грубим порушенням права ОСОБА_2 на захист.

Крім того, у клопотанні про визнання доказів недопустимими міститься твердження про те, що додатки до протоколу огляду від 15 червня 2016 року (банківські виписки) не є копіями електронного документу, що знаходиться на диску, оскільки вказані документи були складені слідчим в ході огляду електронних документів, а не вилучались в ПАТ «Банк «Київська Русь».

Колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника Лошакова Д.С. з огляду на наступне.

По-перше, тимчасовий доступ до речей і документів не є слідчою дією, а є заходом забезпечення кримінального провадження (п. 5 ч. 2 ст. 131 КПК України).

По-друге, як пояснив прокурор, при складанні протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 23 травня 2016 року мала місце технічна помилка, яка полягала у незазначенні кількох ухвал слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва про надання тимчасового доступу до речей і документів, які знаходяться у володінні ПАТ «Банк «Київська Русь». Дійсно, у матеріалах кримінального провадження містяться чотири ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва про надання тимчасового доступу до речей і документів, які знаходяться у володінні ПАТ «Банк «Київська Русь» (щодо підприємств ПАТ «РКХП», ПАТ «Сільгосп-продукт», ПАТ «Білоцерківський елеватор», ТОВ «СПП-Агро»), кожна з яких датована 05 травня 2016 року і була постановлена слідчим суддею Лазаренко В.В. (т. 8 а.с. 94-95, 99-100, 104-105, 109-110). Тобто тимчасовий доступ до речей і документів на виконання вказаних ухвал слідчого судді був оформлений одним протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 23 травня 2016 року, хоча і на титульному аркуші вказаного протоколу зазначено, що тимчасовий доступ здійснено лише до документів ТОВ «СПП-Агро», що на думку суду не свідчить про недопустимість доказів, вилучених в ході такого тимчасового доступу.

По-третє, суд не вбачає причинно-наслідкового зв`язку між наданням у матеріали кримінального провадження копії, а не оригіналу опису вилучених речей і документів і неможливістю перевірити відповідний доказ. Оскільки, як свідчать матеріали кримінального провадження, наведене не завадило стороні захисту з урахуванням принципу змагальності та рівності сторін кримінального провадження обґрунтувати і подати суду відповідні клопотання про визнання доказів недопустимими та недостовірними. Тобто, на думку колегії суддів, вказана обставина не призвела до порушення права обвинуваченого ОСОБА_2 та інших обвинувачених на захист.

Надаючи оцінку неодноразовим посиланням сторони захисту щодо недопустимості доказів, вилучених під час виконання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, у разі якщо стороною обвинувачення надається у матеріали кримінального провадження копія, а не оригінал опису вилучених речей і документів, суд виходить з наступного.

Стаття 165 КПК України визначає порядок виконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів, зокрема, її ч. 3 передбачає обов`язок залишення опису вилучених речей і документів володільцю таких речей і документів.

Як вже зазначалось, ця норма покликана забезпечити дотримання прав і законних інтересів володільця речей і документів. Водночас, протокол тимчасового доступу до речей і документів і опис, як його невід`ємна частина, не є доказами у розумінні статті 84 КПК України та документами у розумінні ч. 3 ст. 99 КПК України, а є лише процесуальними документами, які дають уявлення про хід проведення такого заходу забезпечення кримінального провадження. Тому вимоги ч. 3 ст. 99 КПК України на опис вилучених під час тимчасового доступу речей і документів не розповсюджуються, і останній може бути наданий як в оригіналі, так і в копії.

З огляду на вказане, а також враховуючи те, що стороною захисту не доведено, яким чином надання у матеріали кримінального провадження копії опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, порушило фундаментальні права обвинувачених, суд не вбачає підстав для визнання недопустимими доказів, отриманих внаслідок такого тимчасового доступу.

Твердження захисника про суперечність між змістом протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 23 травня 2016 року і копією опису, що є його невід`ємною частиною, не відповідають дійсності.

Щодо посилання захисника на надання у матеріали кримінального провадження копії електронного документа суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 751/6069/19, а саме: матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення. Таким чином, записаний на оптичний диск носій інформації - електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документу.

З огляду на вказане, клопотання захисника Лошакова Д.С. не підлягає задоволенню.

6.10. У клопотаннях про визнання доказів недопустимими від 20 лютого та 19 березня 2020 року (т. 8, а.с. 19-30; т. 9, а.с. 19-30) захисник Лошаков Д.С. стверджує, що висновок експертного дослідження № 1-31/05/2016-до від 31 травня 2016 року та висновок експерта від 22 червня 2016 року № 9645/16-45 є недопустимими.

Оцінку доводам захисника про недопустимість висновків експертного дослідження № 1-31/05/2016-до від 31 травня 2016 року, виконаних ТОВ «Дослідницький інформаційно-консультаційний центр», було надано судом у п. 6.4 вироку, у цій частині клопотання про визнання доказів недопустимими підлягають задоволенню з підстав зазначених вище.

Щодо недопустимості висновку експерта № 9645/16-45 від 22 червня 2016 року адвокат Лошаков Д.С. зазначає наступне:

- експертом ОСОБА_53 було самостійно переформульовано третє і п`яте питання, водночас, щодо четвертого питання взагалі не надано будь-якого висновку, що є грубим порушенням вимог п. п. 5-7 р. І, п. п. 1-3 р. VI Інструкції з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, а також п. п. 2, 5, 7 ч. 3 ст. 69, ч. ч. 1-4 ст. 101 КПК України, оскільки судовим експертом було здійснено вихід за межі наданих йому повноважень шляхом самостійного, без подання прокурору клопотання про уточнення запитань, переформулювання питань, які були поставлені в постанові про призначення судово-економічної експертизи від 06 червня 2016 року;

- питання, які були поставлені експерту і щодо яких було надано висновок, стосуються безпосередньо питань права, що є неприпустимим і суперечить ч. 1 ст. 242 КПК України;

- висновок експертного дослідження ТОВ «Дослідницький інформаційно-консультаційний центр» № 1-20/05/2016-до від 20 травня 2016 року був наданий судовому експерту до 06 червня 2016 року, тобто до дня винесення постанови про призначення судової експертизи, а також взагалі не відкривався стороні захисту. Тому висновок експертного дослідження є очевидно недопустимим доказом, що тягне за собою визнання недопустимим висновку експерта від 22 червня 2016 року;

- у супровідному листі Генеральної прокуратури України № 06/1-40447-15 від 06 червня 2016 року зазначено, що до листа додаються постанова про призначення експертизи на 4 аркушах та матеріали кримінального провадження на 40 аркушах. Водночас, у висновку експерта зазначено, що разом з постановою надано матеріали кримінального провадження в оригіналах та копіях в одному томі на 40 аркушах та електронні документи на 8-ми CDR-дисках. Невідомо, яким чином експерт отримав ці диски, а також їх зміст.

Щодо посилання на аркуші 3 висновку експерта від 22 червня 2016 року на висновок експертного дослідження ТОВ «Дослідницький інформаційно-консультаційний центр» №1-20/05/2016-до від 20 травня 2016 року, який не відкривався стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України, суд виходить з наступного.

Єдиним розумним поясненням є допущення експертом ОСОБА_53 технічної помилки в абзацах 6 і 7 аркушу 3 висновку експерта. Так, у них міститься посилання на інший номер кримінального провадження, детектива, який не перебуває в складі групи слідчих у кримінальному провадженні № 52015000000000014, і відповідно, номер і дату експертного дослідження ТОВ «Дослідницький інформаційно-консультаційний центр», відсутнього у матеріалах кримінального провадження (т. 9 а.с. 11).

Додатково про допущення експертом технічної помилки свідчить аркуш 14 висновку експерта, з якого вбачається що експерт ОСОБА_53 , серед іншого, дослідив висновок експертного дослідження № 1-31/05/2016-до від 31 травня 2016 року (т. 9, а.с. 16 на звороті).

Щодо відсутності у супровідному листі Генеральної прокуратури України № 06/1-40447-15 від 06 червня 2016 року ознак направлення експертній установі електронних документів, посилання на які міститься у висновку експерта № 9645/16-45 від 22 червня 2016 року, суд також убачає у цьому технічну помилку, оскільки зміст постанови про призначення судово-економічної експертизи від 06 червня 2016 року свідчить про процесуальне рішення прокурора направити експерту, поміж іншим, ряд електронних документів, записаних на оптичні диски (т. 9, а.с. 2-5).

Тому у цій частині доводи сторони захисту є надуманими, і у задоволенні клопотання про визнання висновку експерта № 9645/16-45 від 22 червня 2016 року недопустимим доказом має бути відмовлено.

Щодо можливого порушення експертом положень Інструкції з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 17 липня 2017 року № 591, в частині самостійного переформулювання питань, поставлених прокурором на вирішення експерта у постанові про призначення експертизи від 06 червня 2016 року, суд виходить з наступного.

По-перше, експерт при наданні свого висновку не міг порушити вимоги вказаної інструкції з огляду на те, що станом на час проведення експертизи, тобто 2016 рік, цей нормативно-правовий акт не був чинним, оскільки його було затверджено лише у 2017 році.

По-друге, як зазначено у п. 1 вказаної інструкції, вона поширюється на Експертну службу та науково-дослідні експертно-криміналістичні центри Міністерства внутрішніх справ України, які відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» є окремими суб`єктами державних спеціалізованих установ, що здійснюють судово-експертну діяльність.

Висновок експерта № 9645/16-45 від 22 червня 2016 року був наданий експертом лабораторії економічних досліджень Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, тобто спеціалізованою науково-дослідною установою Міністерства юстиції України.

Питання проведення експертиз установами Міністерства юстиції України регулюються Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (далі - Інструкція) та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - Рекомендації), затвердженими наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року.

Отже, порядок проведення зазначеної експертизи регулюється нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України, а не Міністерства внутрішніх справ України, про що зазначає адвокат.

Проте, незважаючи на нерелевантність визначеного адвокатом Лошаковим Д.С. нормативно-правового акту, яким регулювалося питання проведення експертизи, колегія суддів вважає за необхідне надати правову оцінку доводам захисника в частині зміни експертом формулювання поставлених йому питань під час проведення експертного дослідження.

Відповідно до п. 4.12 Інструкції вступна частина висновку експерта має містити перелік питань (дослівно у формулюванні документа про призначення експертизи (залучення експерта)), які поставлено на вирішення експертизи.

При цьому вказаним пунктом Інструкції визначено право експерта, у випадку неясності формулювання питання або його невідповідності Рекомендаціям, викласти поставлені питання у редакції, що відповідає цим Рекомендаціям. Однак, таке право виникає виключно у випадку, якщо зміст завдання експертові зрозумілий, і у випадку використання цього права на експерта покладається обов`язок дати відповідні роз`яснення.

Досліджуючи текст висновку експерта № 9645/16-45 від 22 червня 2016 року, колегія суддів дійшла висновку, що експерт скористався своїм правом викласти поставлені йому питання у іншій редакції з урахуванням Рекомендацій. Однак суд зазначає, що експерт не дав з цього приводу відповідних роз`яснень, що є порушенням Інструкції.

Проте, оцінюючи висновок експерта, суд вказує на те, що при зміні формулювання питань експертом не було змінено суті поставленого перед ним завдання, нове формулювання питань не суперечить Рекомендаціям, та експерт не вийшов за межі наданих йому повноважень. Суд констатує, що відсутність у висновку експерта роз`яснень з цього приводу не відповідає вимогам п. 4.12 Інструкції, однак не спотворює зміст висновку, не впливає на суть експертного дослідження та зроблені за його результатами висновки, не суперечить загальним засадам кримінального провадження та не порушує права обвинувачених, у зв`язку з чим не є підставою для визнання вказаного висновку недопустимим.

Колегія суддів відхиляє доводи адвоката Лошакова Д.С. про те, що експертом було надано відповіді на питання, які безпосередньо стосуються питань права, оскільки з`ясування документального підтвердження фінансових операцій та розрахунків не пов`язане з їх правовою оцінкою, не виходить за межі повноважень експерта та узгоджується із колом орієнтовних питань, які містяться у р. ІІІ «Економічна експертиза» Рекомендацій.

Частина 3 ст. 101 КПК України передбачає, що висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження.

Експерт під час дослідження та надання відповіді на четверте питання самостійно здійснив відповідні розрахунки та виклав їх у дослідницькій частині свого висновку, тому відсутні підстави стверджувати, що висновок експерта № 9645/16-45 від 22 червня 2016 року зроблений саме на підставі експертного дослідження № 1-31/05/2016-до від 31 травня 2016 року, оскільки результати проведених експертом власних досліджень та розрахунків ґрунтуються на первинних документах та не знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із результатами, зазначеними у експертному дослідженні № 1-31/05/2016-до від 31 травня 2016 року.

За таких обставин, формулювання експертом відповіді на поставлене питання не у вигляді викладення результатів власного розрахунку, а шляхом вказівки на їх відповідність результатам, викладеним у експертному дослідженні № 1-31/05/2016-до від 31 травня 2016 року, є правом експерта та не змінює суті зроблених ним висновків.

До того ж, перевірка наявного у матеріалах справи розрахунку міститься у переліку орієнтовних питань, які можуть бути поставлені на вирішення експерту (абз. 7 п. 3.2 р. ІІІ «Економічна експертиза» Рекомендацій).

Сформульована у практиці Європейського Суду з прав людини доктрина «плодів отруйного дерева», на застосуванні якої наполягає сторона захисту, полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших.

Враховуючи, що експертне дослідження № 1-31/05/2016-до від 31 травня 2016 року не було джерелом відомостей для висновку експерта № 9645/16-45 від 22 червня 2016 року, а було лише способом лаконічного викладення його результатів, відсутні підстави для застосування вказаної доктрини у цьому випадку.

6.11. У своєму клопотанні про визнання доказів очевидно недопустимими захисник Кульчицький Н.С. (т. 9, а.с. 166-182) порушує питання недопустимості доказів внаслідок того, що після повідомлення про підозру ОСОБА_1 та ОСОБА_2 детективом НАБУ Трачуком Б.О. було змінено у ЄРДР фабулу кримінального провадження без внесення до ЄРДР відомостей про вчинення іншого правопорушення під іншим номером кримінального провадження. Зазначене, на думку захисника, свідчить про порушення статті 214 КПК України та Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Надаючи оцінку таким твердженням сторони захисту, суд виходить з наступного.

У постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 761/28347/15-к Верховний Суд дійшов висновку, що ЄРДР є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у п. 1 гл. 2 р. І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17 липня 2012 року, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру та, згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів.

Водночас, стороною захисту не обґрунтовано, яким чином невнесення в ЄРДР під окремим номером кримінального провадження відомостей про вчинення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 кримінального правопорушення, порушило їх право на захист та сприяло погіршенню їх становища у якості підозрюваних, а згодом, обвинувачених.

З наведеного вбачається, що статус ЄРДР як електронної бази даних унеможливлює автоматичне визнання доказів недопустимими внаслідок реалізації органами досудового розслідування своїх повноважень з внесення відомостей до цього реєстру.

6.12. Твердження сторони захисту про невідкриття речових доказів і неознайомлення з постановою про визнання речовими доказами колегія суддів вважає безпідставним з огляду на таке.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року за клопотанням прокурора підозрюваному ОСОБА_1 та його захиснику - адвокату Кульчицькому Н.С. було встановлено строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 52015000000000014 до 25 листопада 2016 року (т. 13, а.с. 133-134).

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року за клопотанням прокурора підозрюваному Шквирі Г.Г. та його захиснику - адвокату Лошакову Д.С. було встановлено строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 52015000000000014 до 25 листопада 2016 року (т. 13, а.с. 143-144).

З огляду на положення ч. 10 ст. 290 КПК України обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та їх захисники Кульчицький Н.С. та Лошаков Д.С. вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів кримінального провадження.

Суд зауважує, що, виходячи з системного тлумачення ст. 290 КПК України, а також враховуючи засади змагальності та диспозитивності, процедура надання доступу до матеріалів досудового розслідування полягає в повідомленні прокурором або слідчим підозрюваного та захисника про можливість ознайомитись з матеріалами кримінального провадження. У свою чергу, сторона захисту використовує це право на власний розсуд і самостійно визначає обсяг і формат такого ознайомлення, оскільки ні слідчий, ні прокурор не вправі змусити підозрюваного та його захисника тим чи іншим чином ознайомитись зі всіма матеріалами досудового розслідування.

Про наявність у матеріалах кримінального провадження речового доказу (ноутбуку, вилученого під час обшуку) свідчить реєстр матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 52015000000000014 від 22 грудня 2015 року (т. 1, а.с. 29). Навіть якщо припустити неознайомлення з якоїсь причини із зазначеною постановою під час реалізації права, наданого ст. 290 КПК України, суд не може не врахувати наявність підписів як обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , так і їх захисників адвокатів Кульчицького Н.С. та Лошакова Д.С. на розписці про отримання копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування і відсутність будь-яких активних дій з їх боку у контексті наявності наміру ознайомитись з речовим доказом.

Фахова юридична допомога полягає, зокрема, в аналітичних здібностях співставити факт наявності у матеріалах кримінального провадження постанови про визнання речовим доказом з фактом безпосередньої наявності такого речового доказу у розпорядженні органу досудового розслідування. Стороною захисту не доведено звернення до органу досудового розслідування з вимогою надати доступ до речового доказу та отримання безпідставної відмови у такому відкритті.

Водночас, суд, виходячи з міркувань, наведених у п. 6.2 вироку, вважає речовий доказ та відомості, отримані при огляді речового доказу, недопустимими, що має своїм наслідком виключення цих відомостей з доказової бази.

6.13. Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Кульчицький Н.С. звернувся до суду з клопотаннями про визнання доказів недопустимими від 06 липня 2021 року (т. 17, а.с. 83-85, 86-94).

6.13.1. Серед іншого, адвокат Кульчицький Н.С. зазначав, що ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року було надано дозвіл детективам НАБУ на тимчасовий доступ до речей та документів, які знаходяться у володінні ПАТ «Радикал Банк», за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Леніна, 2-В, втім, процесуальна дія фактично проведена за адресою: місто Київ. вулиця А. Туманяна, 15-а. Також у зазначеному протоколі відсутня година закінчення та номер кримінального провадження, в межах якого проводиться процесуальна дія.

Крім того, на думку адвоката, детектив здійснював тимчасовий доступ до документів, які виходять за межі кримінального провадження № 5201500000000014. Також опис вилучених речей і документів є лише фотокопією оригіналу документа.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року детективам НАБУ надано дозвіл здійснення тимчасового доступу до речей та документів, які знаходяться у володінні ПАТ «Радикал Банк» (т. 12, а.с. 65-66). У вказаній ухвалі зазначено адресу, яка не збігається з адресою, за якою фактично було здійснено тимчасовий доступ відповідно до протоколу від 26 жовтня 2016 року (т. 12, а.с. 67-68).

Відповідно до ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Такий доступ здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, постановленої у відповідності до ст. 164 КПК України.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя у порядку, передбаченому цим Кодексом, здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Наявність дозволу слідчого судді на тимчасовий доступ до речей та документів, які знаходяться у володінні певної особи, свідчить про те, що слідчий суддя оцінив вагомість доводів сторони обвинувачення про необхідність отримання вказаного доступу та визнав їх співмірними зі ступенем втручання у права особи, у володінні якої вони знаходяться. За таких умов, здійснення доступу до документів, зазначених в ухвалі слідчого судді, за адресою, де вони фактично перебувають, однак яка не збігається із адресою, зазначеною в ухвалі слідчого судді, на думку колегії суддів, не впливає на допустимість отриманих доказів, оскільки не порушує фундаментальні права осіб та не містить ознак зловживання з боку органів досудового слідства.

Оцінка питання відповідності копії опису вимогам ч. 3 ст. 99 КПК України вже надавалася колегією суддів у п. 6.9 вироку.

Відсутність у протоколі тимчасового доступу до речей і документів часу закінчення процесуальної дії та відсутність номеру кримінального провадження колегія суддів розглядає як недолік технічного характеру, який не впливає на допустимість отриманих доказів, оскільки, як вже неодноразово наголошував суд, це не порушує фундаментальні права осіб та не містить ознак зловживання з боку органів досудового слідства.

Суд також відхиляє доводи сторони захисту в частині того, що вказані докази виходять за межі кримінального провадження № 5201500000000014, оскільки наявність підстав для тимчасового доступу до них була встановлена ухвалою слідчого судді від 26 вересня 2016 року.

6.13.2. Крім того, за твердженням захисника, у кримінальному провадженні № 5201500000000014 з моменту винесення постанови про зміну групи прокурорів, тобто з 19 лютого 2016 року, відсутні прокурори, оскільки, на думку захисника, ч. 3 ст. 37 КПК України визначає виключний перелік підстав для заміни прокурора у кримінальному провадженні.

З аналогічних міркувань, на думку адвоката Кульчицького Н.С., у вказаному кримінальному провадженні слідчі, призначені постановою начальника Третього відділу підрозділу детективів від 22 грудня 2015 року, втратили свої повноваженні після винесення постанови від 04 квітня 2016 року, якою було змінено групу слідчих.

Сторона захисту зазначає, що з огляду на відсутність повноважень, всі процесуальні документи, складені вказаними слідчими та прокурорами, зокрема, клопотання про проведення обшуку від 07 липня 2016 року у приміщенні ТОВ «Шпіль», протокол проведення обшуку у приміщенні ТОВ «Шпіль», протоколи огляду документів від 27 липня 2016 року, клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які знаходяться у володінні ПАТ «Банк «Київська Русь» від 05 квітня 2016 року, є недопустимими доказами.

Колегія суддів зазначає, що визначення слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування, групи слідчих, їх заміна, відповідно до ч. 1 ст. 39 КПК України, є дискреційними повноваженнями керівника органу досудового розслідування. Відсторонення слідчого або його заміна через наявність підстав для відводу або у разі неефективного досудового розслідування також є його дискреційними повноваженнями, при цьому наявність таких підстав та оцінку ефективності досудового розслідування чинний КПК України відносить на розсуд керівника органу досудового розслідування.

Аналогічним чином визначення прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, відповідно до ч. 1 ст. 37 КПК України належить до дискреційних повноважень керівника відповідного органу прокуратури. Частина 3 вказаної статті КПК України також передбачає право керівника відповідного органу прокуратури щодо покладення повноважень на іншого прокурора, що у тому числі включає право на зміну групи прокурорів.

Отже, колегія суддів не вважає факт внесення змін до групи слідчих у кримінальному провадженні, як і факт внесення змін до групи прокурорів, підставами для визнання отриманих ними доказів недопустимими.

6.13.3. Також, на думку захисника, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 03 серпня 2016 року, на підставі якої 12 серпня 2016 року проводився обшук та в ході якого було вилучено зазначені документи, не зазначено конкретних документів, які мають бути вилучені в ході обшуку. Як наслідок, всі вилучені документи мають статус тимчасово вилученого майна та щодо них протягом 48 годин має бути подане клопотання про їх арешт у відповідності до положень ч. 5 ст. 171 КПК України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

В ухвалі слідчого судді від 03 серпня 2016 року визначено перелік документів, на відшукання та вилучення яких надано дозвіл детективу НАБУ (т. 9, а.с. 209). При цьому вказаний перелік має належний ступінь деталізації, оскільки містить вказівку на конкретні ознаки документів, які можливо вказати до безпосереднього ознайомлення з ними. Вилучені в ході обшуку 12 серпня 2016 року (т. 9, а.с. 210-214) документи належать до переліку, зазначеного в ухвалі слідчого судді, а тому колегія суддів не вбачає підстав вважати вказані документи тимчасово вилученим майном.

6.14. Крім того, захисником обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокатом Біцюком В.С. були подані пояснення щодо висновку судово-економічної експертизи від 02 грудня 2016 року № 18201/19849-19852/16-45 (т. 13, а.с. 110-116).

У зазначених поясненнях захисник з посиланням на положення Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зазначає, що подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво та складська квитанція видаються зерновим складом виключно у випадку, якщо ним приймається зерно на зберігання від поклажодавця відповідно до укладеного договору на зберігання зерна. З наведеного адвокат Біцюк В.С. робить висновок, що відповідь ДП «Держреєстри України» № 391 від 07 листопада 2016 року (пп. 4.1.13 вироку) жодним чином не доводить обставину відсутності у ПАТ «Васильківхлібопродукт», як зернового складу, власного зерна, на власному складі на час укладання договору № 57 від 26 березня 2015 року.

На підтвердження зазначеного, у матеріали справи надано Перелік суб`єктів господарювання, які провадять господарську діяльність із зберігання зерна та продуктів його переробки, щодо яких проводиться експертиза, затверджений розпорядженням КМУ № 849-р від 27 серпня 2014 року. Серед зазначеного переліку наявне ПАТ «Васильківхлібопродукт», код згідно з ЄДРПОУ 00951741 (т. 13, а.с. 117-120).

Суд не вбачає за необхідне надавати оцінку доводам захисника Біцюка В.С. про неналежність відомостей про наявність зерна на складі, оскільки як встановлено судом у пп. 5.9.6 вироку, наявність у спірних договорах п. 6.2 (згідно з яким постачальники зерна гарантували перебування товару на складі) не вплинула на можливість кваліфікації діянь обвинувачених як кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

6.15. Щодо окремих тверджень сторони захисту, висловлених у промові під час судових дебатів, суд зауважує наступне.

Колегією суддів не сприймаються як встановлені обставини посилання адвоката Кульчицького Н.С. на видання на ПАТ «ДПЗКУ» за часів роботи обвинуваченого ОСОБА_1 наказу про переведення всіх коштів цього підприємства з комерційних банківських установ до державних банків, оскільки у промові у судових дебатах сторони можуть посилатись лише на докази, наявні у матеріалах кримінального провадження, в той час як відповідний наказ не був наданий у матеріали справи і, відповідно, не був досліджений судом. Зазначене стосується також посилання на інформацію з офіційного веб-сайту компанії «Apple», інструкцію до пристрою «Tableu Forensic Bridge».

Твердження адвоката Лошакова Д.С. про порушення під час судового розгляду таких засад кримінального провадження, як право на захист та змагальність сторін, що виявилось у незадоволенні клопотань сторони захисту та проведенні судом допиту свідків і обвинувачених у порядку, який, на думку захисника, не відповідає кримінальному процесуальному закону, не є предметом оцінки під час ухвалення вироку, оскільки ці питання перебувають поза межами судового розгляду. Водночас, суд роз`яснює, що відповідні твердження можуть бути наведені стороною захисту в апеляційній скарзі з тим, щоб Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду надала оцінку діям суду першої інстанції.

VIІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

7.1. Відповідно до пп. 4 п. 56 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої Наказом № 51/401/649/471/23/125 від 27 серпня 2010 року, грошові кошти та інші цінності, стосовно яких прийнято рішення про конфіскацію згідно з вироком суду, підлягають зверненню у дохід держави. Всі інші речі повертаються законним власникам, а при невстановленні останніх переходять у власність держави; у разі суперечки про належність цих речей питання вирішуються у порядку цивільного судочинства.

З огляду на вказане, речовий доказ - ноутбук MacBook Air A 1466, s/n C02J1E5LDRVC, вилучений 26 липня 2016 року в ході обшуку, слід повернути ОСОБА_1 . При цьому суд критично оцінює твердження ОСОБА_1 про те, що власником зазначеного ноутбуку є його дочка ОСОБА_54 , оскільки суду не надано жодного доказу на підтвердження цього факту.

7.2. Витрати, пов`язані із проведенням судових експертиз № 9645/16-45т від 22 червня 2016 року у розмірі 5296,00 грн, № 794 від 23 серпня 2016 року у розмірі 703,68 грн, № 3673/д від 05 серпня 2016 року у розмірі 703,68 грн, № 18201/19849-19852/16-45 від 02 грудня 2016 року у розмірі 5296,00 грн, з огляду на положення ст. ст. 122, 124 КПК України слід віднести на рахунок держави.

7.3. Вирішуючи питання щодо застосованих до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заходів забезпечення, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого.

З огляду на вказане, підлягає скасуванню арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 23 грудня 2016 року (т. 5, а.с. 36-40; т. 13, а.с. 75-77), ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 03 серпня 2016 року(т. 5, а.с. 131-134), ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 03 серпня 2016 року(т. 5, а.с. 153-154; т. 11, а.с. 115), ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 03 серпня 2016 року(т. 11, а.с. 117).

7.4. Відповідно до ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після ухвалення виправдувального вироку.

Частиною 11 статті 182 КПК України передбачено, що застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

З огляду на наведене заставу у розмірі 2 500 000,00 грн, визначену на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва від 22 серпня 2016 року, з урахуванням змін, внесених ухвалою Вищого антикорупційного суду від 21 травня 2020 року, належить повернути ПрАТ «Макаронна фабрика», код ЄДРПОУ 00376449 (т. 11, а.с. 82-84, 86; т. 12, а.с. 8-16).

На підставі викладеного, керуючись статтями 368, 370-371, 373-376 КПК України, ?

У Х В А Л И В :

1. ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частинами другою, третьою статті 27, частиною п`ятою статті 191 КК України, та виправдати на підставі пункту 3 частини першої статті 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення.

2. ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною п`ятою статті 191 КК України, та виправдати на підставі пункту 3 частини першої статті 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення.

3. ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною п`ятою статті 191 КК України, та виправдати на підставі пункту 3 частини першої статті 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення.

4. Витрати, пов`язані із проведенням судових експертиз № 9645/16-45 від 22 червня 2016 року у розмірі 5296,00 грн., № 794 від 23 серпня 2016 року у розмірі 703,68 грн, № 3673/д від 05 серпня 2016 року у розмірі 703,68 грн, № 18201/19849-19852/16-45 від 02 грудня 2016 року у розмірі 5296,00 грн, віднести на рахунок держави.

5. Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 23 грудня 2016 року, на майно, що перебуває у власності ОСОБА_3 , а саме на:

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ;

- квартиру за адресою: АДРЕСА_6 ;

- нежитлову будівлю, літ. «А» - 1575,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_7 ;

- нежитлову будівлю, літ. «А» - 1548,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_7 ;

- нежитлову будівлю, літ. «А» - 1469,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_7 ;

- нежитлову будівлю, літ. «А» - 1465,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_7 ;

- транспортний засіб - Toyota Land Cruiser 200 4461 (2012 року випуску), держаний номерний знак НОМЕР_10 ;

- транспортний засіб - автомобіль Mercedes-Benz CLS 320 CDI2987 (2005 року випуску), державний номерний знак НОМЕР_11 ;

- транспортний засіб - автомобіль DAF ХF 105.460 12902 (2006 року випуску), державний номерний знак НОМЕР_12 ;

- транспортний засіб - автомобіль ВАЗ 2101 1198 (1971 року випуску), державний номерний знак НОМЕР_13 .

6. Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 03 серпня 2016 року, на майно, що перебуває у власності ОСОБА_1 , а саме на:

- житловий будинок площею 114,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_5 ;

- квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежилі приміщення, загальною площею 254,80 кв.м, з № 1 по № 12 (групи приміщень № 16), № 1 по № 10 (групи приміщень № 15) (в літ. А), за адресою: АДРЕСА_8 ;

- нежилі приміщення, загальною площею 205,60 кв.м з № 1 по № 10 (групи приміщень № 27, № 28) (в літ. А), за адресою: АДРЕСА_9 .

7. Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 03 серпня 2016 року, на майно, що перебуває у власності ОСОБА_2 , а саме на:

- автомобіль Toyota Rav4, державний номерний знак НОМЕР_14 .

8. Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 03 серпня 2016 року, на майно, що перебуває у власності ПАТ «Рокитнянський комбінат хлібопродуктів», а саме на:

- нежилі приміщення літ. «З», площею 973,9 кв.м, розташованих по вулиці Вокзальній, 222 у селищі міського типу Рокитне Рокитнянського району Київської області.

9. Заставу у розмірі 2 500 000,00 грн, визначену на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва від 22 серпня 2016 року, з урахуванням змін, внесених ухвалою Вищого антикорупційного суду від 21 травня 2020 року, повернути ПрАТ «Макаронна фабрика», код ЄДРПОУ 00376449.

10. Речовий доказ - ноутбук MacBook Air A 1466, s/n C02J1E5LDRVC, вилучений 26 липня 2016 року в ході обшуку, повернути ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.

Головуючий суддя К.О. Сікора

Судді Т.Г. Гавриленко

О.В. Танасевич