- Presiding judge (HACC) : Bitsiuk A.V.
Справа № 991/6870/21
Провадження 1-кс/991/6975/21
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2021 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, підозрюваного ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52021000000000016 від 14.01.2021,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі САП) ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52021000000000016 від 14.01.2021, зокрема, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України.
У клопотанні прокурор просить накласти арешт у виді позбавлення права відчуження, розпорядження та користування на грошові кошти ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на 1305 доларів США.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначає, що в рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_5 повідомлено про підозру, а потім про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру, у результаті чого ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України. У ході проведення обшуку житла ОСОБА_5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виявлено та вилучено грошові кошти, які, на думку органу досудового розслідування, належать ОСОБА_5, зокрема 24532 долари США. В подальшому, для накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5, у тому числі вилучені грошові кошти, стороною обвинувачення подано клопотання про накладення арешту на це майно, за результатом розгляду якого слідчим суддею Вищого антикорупційного суду постановлено ухвалу про накладення арешту на майно підозрюаваного. Однак, під час підрахунку суми вилучених грошових коштів зроблено арифметичну помилку та зазначено у клопотанні, що під час обшуку вилучено 23227 доларів США, тобто на 1305 доларів США менше ніж дійсно було вилучено. Таким чином, на 1305 доларів США, які були вилучені під час проведення обшуку та належать ОСОБА_5, арешт не накладався. ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, санкції яких передбачають додаткове покарання у виді конфіскації майна (ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 369 КК України), що може бути застосовано до ОСОБА_5, у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Таким чином, прокурор вважає за необхідне застосувати такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна підозрюваного (грошових коштів у сумі 1305 доларів США) з метою конфіскації майна як виду можливого покарання.
В судовому засіданні детектив Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ) ОСОБА_3, який діє на підставі доручення прокурора САП ОСОБА_6 від 01.10.2021, доводи клопотання підтримав, просив задовольнити із викладених у ньому підстав.
Підозрюваний ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_7 заперечували проти доводів клопотання прокурора, посилаючись на те, що арешт з метою забезпечення конфіскації майна може бути накладено лише на майно підозрюваного, а зазначені грошові кошти у сумі 1305 доларів США є спільною сумісною власністю підозрюваного ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_7, оскільки були набуті під час шлюбу та відшукані і вилучені у квартирі, яка також є спільною сумісною власністю подружжя, не зважаючи, що її титульним власником є ОСОБА_5, просили задовольнити клопотання прокурора частково та накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_5, а саме 652, 5 долари США, іншу частину грошових коштів повернути ОСОБА_7 .
Дослідивши зміст клопотання, матеріали, якими воно обґрунтоване, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Із матеріалів клопотання вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52021000000000016 від 14.01.2021, зокрема, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено такий вид заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Відповідно доч.3ст.132КПК України,застосування заходівзабезпечення кримінальногопровадження недопускається,якщо слідчий,дізнавач,прокурор недоведе,що: 1)існує обґрунтованапідозра щодовчинення кримінальногоправопорушення такогоступеня тяжкості,що можебути підставоюдля застосуваннязаходів забезпеченнякримінального провадження; 2)потреби досудовогорозслідування виправдовуютьтакий ступіньвтручання управа ісвободи особи,про якийідеться вклопотанні слідчого,дізнавача,прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Враховуючи положенняч.2ст.173КПК України,у випадкуарешту майназ підстав,передбачених пунктом3частини другоїстатті 170цього Кодексу,при вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати: правовупідставу дляарешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе:
1) необхідність такого арешту;
2) наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, тобто наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, щодо якого вирішується питання про арешт.
Із матеріалів клопотання вбачається, що у рамках кримінального провадження № 52021000000000016 від 14.01.2021 органом досудового розслідування встановлені обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України, а саме: адвокат ОСОБА_5, та адвокат ОСОБА_8 підбурювали ОСОБА_9 до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди судді Окружного адміністративного суду міста Києва за вчинення в інтересах ТДВ «Страхова компанія «Акс Кепітал» дій з використанням наданої влади, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме: за фактом шахрайства, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому за попередньою змовою групою осіб у особливо великому розмірі.
07.04.2021 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, Генеральним прокурором повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
17.09.2021 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 та ч. 4 ст. 190 КК України.
Так, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України, а саме: шахрайстві, тобто заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому за попередньою змовою групою осіб у особливо великому розмірі, та підбурюванні до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданої влади, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення (справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, справа «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема, показами свідка (а.с. 20-29), копіює протоколу № 23/1 Загальних зборів учасників Товариства із додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Акс кепітал» (а.с. 30-31), копією Податкового повідомлення- рішення (а.с. 38), копією ухвали (а.с. 39-40), протоколом огляду та вручення грошових коштів від 25.03.2021 (а.с. 51-53), протоколом огляду та вручення грошових коштів та несправжніх імітаційних засобів від 05.04.2021 (а.с. 54-61), протоколом огляду речей від 07.04.2021 (а.с. 86-101), протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (а.с. 102-128).
Враховуючи вищевикладене, наявні в матеріалах клопотання докази у їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для висновку, що підозра, про яку повідомлено ОСОБА_5, не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до ч. 5-6 ст. 12 КК України, вказані кримінальні правопорушення відносяться до особливо тяжкого та тяжкого злочинів відповідно.
Статтею 59КК Українивстановлено,що покаранняу видіконфіскації майнаполягає впримусовому безоплатномувилученні увласність державивсього абочастини майна,яке євласністю засудженого.Якщо конфіскуєтьсячастина майна,суд повинензазначити,яка самечастина майнаконфіскується,або перелічитипредмети,що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Як вбачається із протоколу обшуку від 06.04.2021 (а.с. 62-67) та опису тимчасово вилученого майна (Додаток № 2 до протоколу обшуку а.с. 70-72), під час проведення обшуку за адрескою проживання ОСОБА_5, а саме: АДРЕСА_1, виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 24532 долари США (а.с. 71).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.04.2021 (справа № 991/2475/21 провадження № 1-кс/991/2521/21) накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5, у тому числі у виді позбавлення права відчуження, розпорядження та користування на грошові кошти ОСОБА_5 у сумі 23227 доларів США, які були вилучені 06.04.2021 під час проведення вказаного обшуку.
Однак, відповідно до матеріалів справи (а.с. 71), у квартирі підозрюваного ОСОБА_5 у різних місцях та з різним пакуванням були виявлені та вилучені грошові кошти в сумі 24532 долари США.
Таким чином, зазначеною ухвалою не накладено арешт на 1305 допрів США, які були вилучені під час обшуку.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що грошові кошти були відучені у квартирі, яка належить ОСОБА_5, існує сукупність достатніх підстав та розумних підозр вважати, що грошові кошти в сумі 1305 доларів США, що були вилучені 06.04.2021 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 та на які не накладено арешт ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.04.2021, є предметом можливої конфіскації майна, як виду покарання, що передбачене санкціями ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 369 КК України, та яке може бути призначене ОСОБА_5 судом, у випадку направлення обвинувального акту до суду та визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Що стосується доводів сторони захисту з приводу того, що грошові кошти, на які прокурор просить накласти арешт, є спільним сумісним майном ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_7 і арешту підлягає лише половина тактих коштів, яка належить підозрюваному, слідчим суддею відхиляються, виходячи з наступного.
Відповідно дост.60Сімейного кодексу України,майно,набуте подружжямза часшлюбу,належить дружиніта чоловіковіна правіспільної сумісноївласності незалежновід того,що одинз нихне мавз поважноїпричини (навчання,ведення домашньогогосподарства,догляд задітьми,хвороба тощо)самостійного заробітку(доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Як вбачається із копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1, виданого 29.07.2000, 29.07.2000 ОСОБА_5 одружився із ОСОБА_10 Прізвище дружини після одруження «Донець».
Таким чином, набуте за час шлюбу майно, у тому числі грошові кошти, є спільною сумісно власністю подружжя.
Однак, порушуючи перед слідчим суддею питання про накладення арешту лише на грошових коштів, тобто 652, 5 долари США, підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_7 фактично ставлять перед слідчим суддею питання щодо поділу майна, набутого під час шлюбу, вирішення якого не належить до повноважень слідчого судді та вирішується у порядку цивільного судочинства.
Разом з тим, Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Необхідність арешту грошових коштів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 1 305 доларів США, що вилучені під час обшуку в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування, обґрунтовується запобіганням можливості підозрюваного ОСОБА_5 приховати та відчужити зазначені кошти з метою уникнення їх конфіскації як виду покарання.
Таким чином, зважаючи на те, що слідчим суддею встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України, які є особливо тяжкими та тяжкими злочинами відповідно, враховуючи, що санкції зазначених статей передбачають додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, що може бути застосовано до ОСОБА_5, у випадку направлення обвинувального акту щодо нього до суду та визнання судом його винуватості у вчиненні інкримінованих злочинів, зважаючи на наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, а саме - можливість приховування та відчуження зазначеного майна, слідчий суддя дійшов до висновку, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на грошові кошти в сумі 1305 доларів США, що вилучені під час обшуку в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, які належать підозрюваному ОСОБА_5, відповідає принципу розумності, є співрозмірним завданням кримінального провадження, та не створюватиме негативних наслідків для третіх осіб.
Таким чином, клопотання прокурора про арешт майна підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 1305 доларів США, що вилучені під час обшуку в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного протягом 5 днів з дня її оголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_11