Document No. 100625527

Справа № 991/6421/21

Провадження № 11-сс/991/625/21

Слідчий суддя: Хамзін Т. Р.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2021 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:

головуючого судді - Калугіної І. О.,

суддів - Михайленка Д. Г., Семенникова О. Ю.,

секретар судового засідання - Лисиця Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката Тетарчук Інни Віталіївни, подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 жовтня 2021 року про відмову в задоволенні скарги на повідомлення про підозру в кримінальному провадженні № 52018000000000385 від 17 квітня 2018 року,

за участю:

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

захисника підозрюваного - адвоката Тетарчук І. В.,

прокурорів - Кохно В. О., Лемішко М. В.,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного рішення та встановлені судом обставини

Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000385 від 17 квітня 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України), за фактом розтрати службовими особами ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та підприємства нерезидента «Triangle Group Incorporated» (Об`єднані Арабські Емірати) грошових коштів КП «ШКЗ "Імпульс"», ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» в особливо великих розмірах, що виразилося у безпідставному укладенні між ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» компанією «Triangle Group Incorporated» агентських угод про надання послуг, пов`язаних із укладенням та виконанням зовнішньоекономічних контрактів на експортну поставку товарів (капсулів), виробником яких є КП «ШКЗ "Імпульс"», складенні на виконання агентських угод актів виконаних робіт із завідомо неправдивими відомостями про нібито виконання компанією «Triangle Group Incorporated» відповідних послуг та перерахуванні за цими актами ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» грошових коштів на банківський рахунок «Triangle Group Incorporated».

21 квітня 2021 року, у рамках зазначеного кримінального провадження, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Вважаючи повідомлення про підозру незаконним та необґрунтованим, адвокат Тетарчук І. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Вищого антикорупційного суду з відповідною скаргою.

За результатами розгляду, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 06 жовтня 2021 року відмовив у задоволенні скарги, оскільки дійшов висновку, що повідомлення про підозру відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 вересня 2021 року, адвокат Тетарчук І. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подала до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу, в якій ставить вимогу про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової ухвали, якою повідомлення про підозру ОСОБА_1 - скасувати.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, сторона захисту посилається на, те що слідчий суддя допустив неповноту судового розгляду, а його висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі, не ґрунтуються на доказах, досліджених у судовому засіданні, та не відповідають фактичним обставинам справи. На думку сторони захисту, підозра є необґрунтованою, оскільки наведені стороною обвинувачення факти та інформація не можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_1 міг вчинити правопорушення, які інкримінується йому на цій стадії кримінального провадження. Зазначає, що орган досудового розслідування не здобув достатньо належних, допустимих та достовірних доказів того, що ОСОБА_1 , беручи участь у складанні актів виконаних робіт за агентськими угодами діяв з корисливою метою та був обізнаний про обсяг послуг, що фактично надавався за агентськими угодами. Поряд з тим, недостатньо також доказів того, що дії ОСОБА_1 , поряд з корисливою метою, могли бути вчинені ще в спосіб шляхом зловживання службовим становищем. Звертає увагу на те, що грошові кошти ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та КП «ШКЗ "Імпульс"» ніколи не перебували у віданні ОСОБА_1 та він не мав повноважень щодо розпорядження й управління ними, а отже не може бути суб`єктом злочинів, які йому інкримінуються. Крім того, ті обставини, що ОСОБА_1 фактично складав акти виконаних робіт поза розумним сумнівом не свідчать про те, що він був обізнаний про об`єм послуг, що надавалися, тим більше контроль за виконанням таких агентських договорів не передбачений посадовими обов`язками останнього. Вважає, що протилежні твердження сторони обвинувачення спростовуються Висновком експерта за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи у кримінальному провадженні № 52018000000000385 № 20382/21-39 від 18 серпня 2021 року.

Отже, сторона захисту вважає, що у ході досудового розслідування стороною обвинувачення не встановлено всі елементи складу кримінальних правопорушень, передбачених ст. 191 та 366 КК України та на цій стадії досудового розслідування сторона обвинувачення вичерпала всі можливості одержання достатніх доказів для доведення винуватості підозрюваного ОСОБА_1 .

Позиції учасників судового провадження

Підозрюваний та сторона захисту в судовому засіданні підтримали у повному обсязі апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просили її задовольнити.

Прокурори в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін. Вважають ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи сторони захисту та підозрюваного, а також заперечення прокурорів, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до таких висновків.

Згідно з положеннями ст. 24 КПК України, які узгоджуються з приписами ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено главою 26 КПК України (ст. 303-308 цього Кодексу).

Пунктом 10 частини 1 статті 303 КПК України передбачено, що підозрюваний, його захисник чи законний представник на досудовому провадженні може оскаржити повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, тобто в:

- розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах;

- службовому підробленні, тобто складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.

Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають змісті спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права в кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Частиною 1 статті 9 КПК України закріплено, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегією суддів встановлено, що слідчим суддею при розгляді скарги на повідомлення про підозру в повній мірі дотримані вищенаведені вимоги кримінального процесуального закону. При цьому, слідчим суддею в судовому засіданні, під час розгляду скарги, були заслухані доводи захисника підозрюваного, думка підозрюваного, заперечення детектива, з`ясовані інші обставини, які мають значення при розгляді скарги на повідомлення про підозру.

Так, процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: випадки повідомлення про підозру (ст. 276 цього Кодексу), зміст повідомлення про підозру (ст. 277 цього Кодексу), порядок повідомлення про підозру (ст. 278 цього Кодексу).

Відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав.

Згідно із ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до ЄРДР (ст. 278 КПК України). У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст. 279 КПК України).

Отже, підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вказаних процесуальних норм.

У тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, то можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.

Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.

Відповідно до ст. 89 КПК України, визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.

На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення («Нечипорук і Йонкало проти України», № 42310/04, п. 175, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21 липня 2011), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.

Крім того, обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення («Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства», № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32, рішення від 30 серпня 1990 року). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку («Merabishvili проти Грузії», № 72508/13, параграф 184, рішення від 28 листопада 2017 року). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчу суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Отже, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.

Як вбачається із оскаржуваної ухвали, всупереч твердженням особи, яка подала апеляційну скаргу, слідчим суддею встановлено, що на час повідомлення підозри існували факти та інформація, яка могла б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_1 міг вчинити кримінальні правопорушення, про які йому було повідомлено.

У ході розгляду скарги, всупереч доводам скаржника, встановлено, що при здійсненні повідомлення про підозру органом досудового розслідування було дотримано вимог положень ст. 276-278 КПК України, а доводи сторони захисту щодо необґрунтованості повідомлення про підозру, які полягали у тому, що викладені в повідомленні про підозру відомості не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, визнано непереконливими. Доказів в обґрунтування такої правової позиції не надано, а в матеріалах скарги не доведено, що повідомлення про підозру є незаконним та необґрунтованим, так само не наведено даних, які б спростували факт причетності підозрюваного ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень, у рамках якого здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 52018000000000385 від 17 квітня 2018 року, про вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності і необґрунтованості оскаржуваної ухвали не можуть бути визнані переконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді скарги повно та об`єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов`язує вирішення питань, які стосуються повідомлення особи про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, про обґрунтованість такої підозри.

Колегія суддів, звертає увагу на те, що під час вирішення питання щодо скасування повідомлення про підозру оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи недоведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

За таких обставин, колегія суддів переконана, що оскаржуване рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (стаття 310 КПК України).

Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК України.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись ст. 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката Тетарчук Інни Віталіївни, подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 жовтня 2021 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя І. О. Калугіна

Судді Д. Г. Михайленко

О. Ю. Семенников