Document No. 100719478

Справа № 991/6231/21

Провадження №11-сс/991/580/21

УХВАЛА

27 жовтня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Панкулича В.І.,

суддів Боднара С.Б., Семенникова О.Ю.

за участю секретаря судового засідання Халітової І.В.

прокурора Корзуна В.С.

захисника Весніна С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 вересня 2021 року про арешт майна підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42016040010000006 від 11.01.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191; ч. 4 ст. 191; ч. 2 ст. 364; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364; ч. 3 ст. 209 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Національним антикорупційним бюро України розслідуються обставини того, що службові особи ДП «Науково-виробниче об`єднання «Павлоградський хімічний завод» у змові з представниками ТОВ «Укрспецхім», ТОВ «Укрспецхем» та ТОВ «Зоря», з метою отримання останніми неправомірної вигоди, у 2011 році створили умови для укладення договорів поставки вибухових речовин не з кінцевими споживачами продукції ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» та ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», а з вказаними суб`єктами господарювання-посередниками. Зокрема, Павлоградський хімічний завод як виробник систематично подавав для участі в тендерах кінцевих споживачів комерційні пропозиції з вищими цінами, ніж пропонували посередники.

ОСОБА_1 , будучи генеральним директором ДП «Науково-виробниче об`єднання «Павлоградський хімічний завод», діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з метою одержання неправомірної вигоди ТОВ «Укрспецхім», ТОВ «Укрспецхем» та ТОВ «НВП «Зоря», використав своє службове становище всупереч інтересам служби шляхом безпосереднього підписання протягом 2011-2016 років договорів поставки, додаткових угод, специфікацій до них та інших документів, а також шляхом впливу на підлеглих працівників у вигляді надання відповідних інструкцій та вказівок, що мало наслідком укладення непрямих договорів поставки з посередницькими структурами та спричинило тяжкі наслідки у вигляді недоотримання державним підприємством належного йому прибутку в розмірі 43 312 663,15 гривень (без ПДВ).

Детектив Національного антикорупційного бюро України звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт коштів ОСОБА_1 на рахунках в банківських установах АТ «АЛЬФА-БАНК» та ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК».

Загальна сума коштів, розміщених на рахунках у перерахунку на українську гривню в АТ «АЛЬФА-БАНК» станом на 02.09.2021 та в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» станом на 20.08.2021 становить 26 700 875 гривень.

Метою арешту належних ОСОБА_1 коштів відповідно до п.4 ч.2 ст. 170 КПК України є забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 вересня 2021 року клопотання детектива задоволено, накладено арешт на кошти ОСОБА_1 на банківських рахунках, встановлено заборону на їх відчуження в частині видаткових операцій.

Ухвала мотивована обґрунтованістю підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується наданими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження.

Розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, вчиненим ОСОБА_1 , становить 43 312 663,15 гривень, що підтверджується висновками судово-економічних експертиз від 22.11.2018 та 07.05.2021.

Вартість арештованого майна підозрюваного становить 26 700 875,01 гривень, тобто, є співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що відповідає положенням ч.8 ст.170 КПК України.

Саме такий захід забезпечення кримінального провадження, на думку слідчого судді, здатен забезпечити досягнення мети відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Не погодившись з ухвалою, захисник Веснін С.О. подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та відмовити в задоволенні клопотання детектива про арешт майна.

Вважає, що жодних доказів причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення не існує, оскільки за результатами судово-економічних експертиз від 22.11.2018 та 07.05.2021 не вдалося встановити існування тяжких наслідків у вигляді недоотримання державним підприємством належного йому прибутку. Тобто, арешт майна з метою відшкодування шкоди, суперечить вимогам ст.173 КПК України, оскільки підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення є необґрунтованою.

На думку захисника, арешт коштів підозрюваного накладався також на підставі п.2 ч.2 ст.170 КПК України з метою спеціальної конфіскації. При цьому, докази можливості застосування спеціальної конфіскації відповідно до критеріїв, передбачених ст.96-2 КК України, детективом в судовому засіданні надані не були.

Накладаючи арешт на кошти, розміщені на банківських рахунках, слідчий суддя не врахував, що 01 серпня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, арештовані кошти за депозитними договорами були розміщені на банківських рахунках ОСОБА_1 у 2019-2021 роках, а тому вони є спільною сумісною власністю подружжя відповідно до ст.60 СК України. Накладення арешту на частину коштів, що належить ОСОБА_2 є незаконним.

Крім цього, згідно з довідкою АТ «Альфа Банк» №84182 від 28.09.2021 рахунок НОМЕР_1 є рахунком для зарахування заробітної плати ОСОБА_1 на державному підприємстві; відповідно до довідки ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» №5-176/03/413/2021 від 05.10.2021 на рахунок НОМЕР_2 ОСОБА_1 зараховується пенсія. Накладення арешту на ці рахунки суперечить положенням ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки слідчий суддя не взяв до уваги, що підозрюваний утримує трьох неповнолітніх дітей.

Також захисник просив поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, оскільки розгляд клопотання про арешт майна відбувся без участі сторони захисту, а ухвалу слідчого судді він отримав лише 15.09.2021.

За результатами розгляду апеляційної скарги з участю прокурора та захисника підозрюваного колегія суддів дійшла таких висновків.

Строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді пропущений захисником з поважних причин (відсутність повного тексту судового рішення, яке оскаржено у п`ятиденний строк з моменту отримання його копії), а тому наявні достатні підстави для його поновлення.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Згідно з ч.6 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні (шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Як передбачено ч.8 ст.170 КПК України, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування на час застосування заходу забезпечення кримінального провадження обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.

Цей стандарт доказування не вимагає існування доказів, достатніх для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку. Якщо слідчий суддя, ретельно дослідивши матеріали кримінального провадження, дійде висновку про ймовірність вчинення особою кримінального правопорушення, підозра вважається обґрунтованою.

Згідно з висновками судово-економічних експертиз від 22.11.2018 та 07.05.2021 ДП «Науково-виробниче об`єднання «Павлоградський хімічний завод» під час реалізації промислових вибухових матеріалів у період 2011-2016 років недоотримало належний йому прибуток в розмірі 43 312 663,15 гривень (без ПДВ), що є тяжкими наслідками.

ОСОБА_1 як генеральний директор безпосередньо підписував протягом 2011-2016 років договори поставки, додаткові угоди, специфікації до них та інші документи, надавав інструкції та вказівки підлеглим працівникам щодо реалізації продукції посередницьким структурам.

Наведені дані свідчать про ймовірність зловживання ОСОБА_1 службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для інших юридичних осіб.

Загальна сума коштів, розміщених на рахунках АТ «АЛЬФА-БАНК» станом на 02.09.2021 та в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» станом на 20.08.2021, становить 26 700 875,01 гривень, що співрозмірно розміру шкоди у 43 312 663,15 гривень, завданої кримінальним правопорушенням.

Враховуючи розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, обмеження права власності ОСОБА_1 є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження щодо забезпечення відшкодування шкоди від вчинення злочину.

У ході апеляційного розгляду захисник уточнив апеляційні вимоги та просив частково скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді, а саме: скасувати арешт, накладений на кошти, які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ «Альфа Банк» та на рахунку НОМЕР_2 у ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», а також арешт на Ѕ частину коштів, що знаходяться на інших рахунках та належать дружині підозрюваного як співвласнику спільного майна подружжя.

Пояснив, що вказані рахунки використовуються підозрюваним для отримання заробітної плати та пенсії, а тому кошти, які на них знаходяться, не можуть бути предметом арешту, виходячи з принципу розумності. Також захисник зазначив, що хоча на даний час слідчий суддя зняв арешт з одного з цих рахунків, однак таке зняття арешту не стосується коштів, які раніше (до постановлення ухвали) знаходилися на ньому.

Крім того, на інших банківських рахунках кошти були розміщені підозрюваним у 2019-2021 роках, тобто, після укладення шлюбу з ОСОБА_2 , а тому вони є спільною сумісною власністю подружжя.

Хоча доводи захисника не є явно необґрунтовані, однак, на переконання колегії суддів, вони не достатні для висновку про незаконність ухвали слідчого судді, не містять підстав для скасування арешту частини коштів, розміщених на банківських рахунках підозрюваного, з таких причин.

Предметом арешту майна підозрюваного з метою забезпечення відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди відповідно до ч.10 ст.170 КПК України можуть бути і кошти на банківських рахунках, незалежно від природи їх походження. З цих причин доводи захисника про відсутність правових підстав для арешту коштів на банківському рахунку, які надійшли на нього раніше (до арешту) в якості одержаної заробітної плати, колегія суддів оцінює критично. Крім того, як зазначив захисник, після накладення арешту на всі банківські рахунки за його клопотанням слідчий суддя зняв арешт з рахунку для одержання підозрюваним заробітної плати та вільного розпорядження такими коштами з дати постановлення відповідної ухвали. Таким чином, оскаржуваною ухвалою не обмежується право і можливості підозрюваного на одержання заробітної плати, пенсії через відкритий у банківській установі рахунок та вільне розпорядження такими коштами.

У частині вимог про скасування арешту половини коштів як таких, що належать дружині підозрюваного за правом спільної власності подружжя на них, колегія суддів вважає за необхідне вказати на таке.

За загальним правилом, виходячи з презумпції невинуватості, тягар доказування будь-яких обставин щодо підозрюваного, обвинуваченого у кримінальному провадженні лежить на стороні обвинувачення, в тому числі, необхідність застосування заходів забезпечення.

Відповідно до ст.170 КПК України рішення суду щодо арешту майна може бути оскаржене третьою особою, права якої порушено.

Відповідно до ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, якщо у кримінальному провадженні порушено право власності або володіння особи, яка не є підозрюваним чи обвинуваченим, тягар доказування такого порушення лежить на цій особі.

У даному кримінальному провадженні, накладаючи за клопотанням сторони обвинувачення арешт на грошові кошти для забезпечення відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, слідчий суддя виходив з того, що вони розміщені на рахунках в банківській установі, відкритих на ім`я підозрюваного. Якщо таким рішенням порушуються права інших осіб, то вони повинні оскаржити його в апеляційному порядку або звернутися до суду з відповідним клопотанням про зняття арешту і довести своє право на грошові кошти. Доводи підозрюваного чи його захисника про те, що кошти внесені на рахунки в банківських установах, які відкриті під час перебування підозрюваного в шлюбі, не є беззаперечними для висновку про спільну власність подружжя на ці кошти та порушення майнових прав дружини.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку про законність ухвали слідчого судді, необхідність залишення її в силі.

Керуючись статтями 170-173, 407, 418 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення задовольнити. Строк поновити.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 вересня 2021 року про арешт майна залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. І. Панкулич

Судді С. Б. Боднар

О.Ю. Семенников