Document No. 100754148

справа № 991/6704/21

провадження № 11-сс/991/627/21

слідчий суддя: Ногачевський В.В.

доповідач: Чорна В.В.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2021 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,

при секретарі судового засідання Прокопенко М.В.,

за участі:

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисників Рогожука С.Л., Корнаги О.І.,

прокурора Іванющенка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників Рогожука Сергія Леонідовича та Корнаги Олександра Ігоровича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.10.2021 р. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р. відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорська Донецької області, громадянина України, адвоката, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 3662 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

12 жовтня 2021 року на розгляд Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_1 - адвокатів Корнаги О.І. (т. 4 а.с. 126-132) та Рогожука С.Л. (т. 4 а.с. 145-160) на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.10.2021 р. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які того ж дня призначено до розгляду в одному провадженні (т. 4 а.с. 134, 161).

1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційних скарг.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 04.10.2021 р. за клопотанням детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) Нєдова Р.С., погодженим з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) Офісу Генерального прокурора Іванющенком О.А., підозрюваному ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 02.12.2021 року включно, та визначено заставу у розмірі 3 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 040 200 грн., з покладенням на підозрюваного у разі внесення застави обов`язків, визначених п. п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник Корнага О.І. просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвала слідчого судді суперечить вимогам чинного законодавства та усталеній практиці Європейського суду з прав людини. За твердженням захисника, слідчим суддею порушено вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України та необґрунтовано визначено завідомо непомірний розмір застави, оскільки ані ОСОБА_1 , ані його родина не мають можливості її внести через арешт майна та грошових коштів, накопичених за попередні роки. Клопотання про продовження строку тримання під вартою обґрунтоване лише тяжкістю вчинених злочинів, що не може бути підставою для продовження запобіжного заходу. Всі доводи детектива та слідчого судді про те, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, експертів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не підтверджені жодними доказами. Крім того, жодного обґрунтування з посиланням на матеріали справи з приводу того, що ризики, вказані у клопотанні, не можуть бути усунуті шляхом обрання іншого запобіжного заходу, ухвала слідчого судді не містить. Захисник стверджує, що під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчий суддя проігнорував практику Європейського суду з прав людини, яка підлягає обов`язковому застосуванню у відповідності до вимог національного законодавства, а також не взяв до уваги, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, перестали існувати. Захисник зауважив, що сукупність вищевикладеного надавала слідчому судді всі достатні підстави застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

В апеляційній скарзі захисник Рогожук С.Л. просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням норм процесуального та матеріального права та з неповним дослідженням всіх обставин провадження. За твердженням захисника, слідчий суддя не врахував, що змінене повідомлення про підозру від 17.09.2021 р. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 3662 КК України, є необґрунтованим, а викладені у ньому обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. Орган досудового розслідування у клопотанні посилається лише на ті матеріали, які він надавав раніше на підтвердження обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України. При цьому, клопотання не містить жодних додаткових матеріалів, які б обґрунтовували нову підозру у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 3662 КК України. Захисник вважає, що одні й ті ж самі докази не можуть одночасно підтверджувати вчинення ОСОБА_1 абсолютно різних кримінальних правопорушень. Також, слідчим суддею не враховано, що всі активні дії вчиняв інший підозрюваний - ОСОБА_3 ; матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на підбурення, а також не підтверджують існування службової особи, якій нібито пропонувалась неправомірна вигода і яка мала намір її отримати; так само як не містять і доказів спілкування ОСОБА_1 з ОСОБА_4 та суддею Окружного адміністративного суду міста Києва. Також, відповідно до матеріалів провадження, відомості щодо ОСОБА_1 були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 14.01.2021 року, хоча інформацію стосовно останнього заява ОСОБА_4 від 13.01.2021 р. не містить. Захисник також зазначив, що в матеріалах справи є підтвердження того, що ОСОБА_4 здійснює провокаційну діяльність щодо корупційних злочинів, виконуючи роль провокатора, а в подальшому заявника. Зазначене підтверджує, що злочини, в яких підозрюється ОСОБА_1 , були спровоковані органом досудового розслідування. Крім того, захисник стверджує, що детективом не зібрано та до клопотання не долучено доказів на підтвердження того, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, або з`явились додаткові ризики. Захисник звертає увагу на те, що нова підозра ОСОБА_1 не передбачає вчинення останнім корупційного злочину, оскільки підбурювання до надання неправомірної вигоди розглядається виключно як спосіб вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України, а тому застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованим. Доводи детектива та слідчого судді про те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не підтверджені доказами, оскільки ОСОБА_1 здав закордонні паспорти; все майно та кошти підозрюваного арештовані; належність йому коштів, вилучених в квартирі АДРЕСА_2 , органом досудового розслідування не доведена. Інші ризики, на які посилається детектив - зокрема, незаконний вплив на свідків, експертів та перешкоджання кримінальному провадженню, є лише припущенням органу досудового розслідування. Не заслуговують на увагу і доводи сторони обвинувачення щодо наявної у ОСОБА_1 можливості, перебуваючи під домашнім арештом, домовлятись з співучасником злочину, оскільки особам, які утримуються під вартою в слідчому ізоляторі, надано доступ до інтернету та телефонного зв`язку. Обґрунтовуючи продовження строку дії запобіжного заходу, слідчий суддя погодився з детективом, що в межах строку досудового розслідування необхідно виконати велику кількість слідчих дій, зокрема провести огляд телефонів та подолати логічний захист, а також провести одночасні допити. Втім, постанова від 02.04.2021 р. визначає групу слідчих у кількості 43-х осіб, а тому всі вищевказані процесуальні дії могли бути виконані вчасно. Більше того, зазначені доводи сторони обвинувачення не можуть бути підставою застосування до особи найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За твердженням захисника, запобігти вказаним ризикам можливо шляхом покладення на підозрюваного певних обов`язків та застосуванням до останнього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання. Крім того, належне обґрунтування недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, в оскаржуваній ухвалі не наведено, а розмір застави явно завищений.

2. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні захисник Рогожук С.Л. підтримав свою апеляційну скаргу, а також апеляційну скаргу захисника Корнаги О.І. Додатково зауважив, що змінене повідомлення про підозру від 17.09.2021 р. у вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема за ч. 4 ст. 190 КК України, є необґрунтованим. Матеріали провадження не містять жодного доказу знайомства ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , а також наявності у ОСОБА_1 спільного умислу із ОСОБА_3 на вчинення інкримінованого злочину. Крім того, ані у клопотанні детектива, ані в ухвалі слідчого судді не доведено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на даний час не зменшились. Що стосується ризику незаконного впливу на свідків, він є лише припущенням органу досудового розслідування. Застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є безальтернативним, оскільки ані у підозрюваного, ані у його родини немає коштів для внесення визначеної слідчим суддею застави. З врахуванням вищевикладеного, просив відмовити у продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід.

Захисник Корнага О.І. підтримав свою апеляційну скаргу, а також апеляційну скаргу захисника Рогожука С.Л. Додатково зазначив, що нове повідомлення про підозру ОСОБА_1 є необґрунтованим, зокрема, у ньому зазначено, що через брата останнього - голову Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_5 ОСОБА_3 намагався дізнатись інформацію про стан розгляду справи, яка є відкритою інформацією. Стороною обвинувачення не надано жодного доказу на підтвердження ризиків. Більше того, ОСОБА_1 немає сенсу впливати як на ОСОБА_3 , який співпрацює зі слідством, так і на експертів, адже експертні дослідження вже проведені. Стверджує, що детективом не зібрано та до клопотання не долучено доказів на підтвердження того, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, або з`явились додаткові ризики. Крім того, при визначенні розміру застави слідчим суддею не було належним чином враховано майновий стан підозрюваного, оскільки ані ОСОБА_1 , ані його родина не мають можливості її внести через арешт майна та грошових коштів. Захисник зауважив, що з огляду на вищевикладене, у суду наявні всі достатні підстави застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав доводи своїх захисників. Додатково зазначив, що під час допиту свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 повідомили органу досудового розслідування, що жодного відношення до обставин даного кримінального провадження не мають. Тим більше, в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя зазначив, що наразі він має право спілкуватись з вказаними свідками. Наголосив на непомірності обраного розміру застави та просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід.

Прокурор Іванющенко О.А. проти апеляційних скарг сторони захисту заперечив, посилаючись на їх безпідставність. Вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а апеляційні скарги не містять належних доводів, які були б підставою для скасування або зміни судового рішення. Додатково зазначив, що нове повідомлення про підозру ОСОБА_1 є обґрунтованим. Слідчим суддею під час постановлення оскаржуваної ухвали надана оцінка доказам, що були надані на обґрунтування клопотання про продовження запобіжного заходу, а також помірності розміру застави, при цьому враховано як суму неправомірної вигоди, так і розмір коштів, вилучених під час обшуку квартири. Враховуючи, що досудове розслідування триває, просив залишити ухвалу слідчого судді без змін.

Захисники Назаренко О.О та Климов О.Ю., належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, з клопотанням про відкладення розгляду не зверталися. Враховуючи позицію захисників Рогожука С.Л., Корнаги О.І. та підозрюваного ОСОБА_1 , які наполягали на розгляді апеляційних скарг без участі захисників Назаренка О.О та Климова О.Ю., а також положення ч. 4 ст. 405 КПК України, згідно якої неявка останніх не перешкоджає судовому розгляду, апеляційні скарги розглянуто за відсутності захисників Назаренка О.О та Климова О.Ю.

3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

3.1. Короткий зміст та мотиви клопотання про продовження строку тримання під вартою.

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ Нєдова Р.С., погоджене прокурором САП Офісу Генерального прокурора Іванющенком О.А., про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р. відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 3662 КК України, із заставою в розмірі 17 842 500 грн., з покладенням на підозрюваного у разі внесення застави обов`язків, визначених п. п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

За змістом клопотання, детективами Головного підрозділу детективів НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52021000000000016 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 3662 КК України - а саме, в шахрайстві, тобто заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому групою осіб в особливо великому розмірі, а також підбурюванні до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданої влади, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, а також в умисному внесенні суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

07.04.2021 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.

17.09.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 3662 КК України.

Обґрунтованість нової підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, за змістом клопотання, повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, перелік яких наведений у клопотанні.

В обґрунтування необхідності продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою детективом зазначено про продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1,3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. При цьому, на думку детектива, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Також, у клопотанні наведено обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, зокрема необхідність провести ряд слідчих та процесуальних дій. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.09.2021 р. строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р. продовжено до 07.12.2021 року.

3.2. Мотиви слідчого судді.

При постановленні рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею надана оцінка наявності обґрунтованості підозри, існуванню ризиків та іншим обставинам, які враховуються в порядку ст. 178 КПК України.

За результатом дослідження наданих стороною обвинувачення доказів, слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 3662 КК України, за обставин, викладених у клопотанні. Зокрема, з ухвали слідує, що надані стороною обвинувачення матеріали підтверджують, що ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_3 міг підбурювати ліквідатора Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Акс Кепітал» (далі - ТДВ «СК «Акс Кепітал») ОСОБА_4 до надання неправомірної вигоди в розмірі 100 тисяч доларів США судді Окружного адміністративного суду міста Києва, тобто службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення нею в інтересах ТДВ «СК «Акс Кепітал» дій з використанням наданої влади. Однак, отримуючи грошові кошти від ОСОБА_3 , начебто для передачі суддям Окружного адміністративного суду міста Києва як неправомірну вигоду за вирішення адміністративної справи, ОСОБА_1 ймовірно мав намір не передавати їх, а привласнити, у зв`язку із чим залишив їх у квартирі АДРЕСА_2 . Крім того, згідно з матеріалами клопотання, допитані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вказали, що вони не отримували від ОСОБА_1 коштів задля прийняття певного рішення у адміністративній справі, та їм ніхто не повідомляв про намір надання коштів в інтересах вищевказаної страхової компанії.

Слідчим суддею також вказано, що ч. 2 ст. 3662 КК України передбачає відповідальність за умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі зазначено, що слідчим суддею оцінюються виключно можливі дії ОСОБА_1 та відповідність їх запропонованій кваліфікації, при цьому остаточна перевірка правильності кваліфікації дій останнього не здійснюється.

За висновком слідчого судді, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами у їх сукупності.

При цьому, на даному етапі слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не надається оцінка доказам з точки зору їх допустимості та достатності для визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Водночас, на думку слідчого судді, вказані стороною захисту обставини про наявність у ОСОБА_4 знань у галузі права, повідомлення ним про вчинення злочину у іншому кримінальному провадженні, тощо, не створюють у слідчого судді, зважаючи на стадію кримінального провадження, переконання, що дії осіб були спровоковані.

Крім того, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у інкримінованих правопорушеннях, а також характер та суспільну небезпеку цих правопорушень, слідчий суддя погодився з доводами клопотання про існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З урахуванням встановлених обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні детектива обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою.

Слідчий суддя також встановив неможливість завершення досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу. Зважаючи, що строк досудового розслідування продовжено до 07.12.2021 року, а також з огляду на необхідність провести (завершити) ряд слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, які раніше не було проведено з об`єктивних причин, слідчий суддя продовжив строк тримання останнього під вартою до 02.12.2021 року включно (в межах строку досудового розслідування).

Разом з тим, розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, слідчим суддею було зменшено до 3 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 040 200 грн. При цьому було враховано, що з моменту застосування запобіжного заходу та до цього часу підозрюваний (заставодавець) коштів у визначеному раніше розмірі 17 842 500 грн. не вніс. На думку слідчого судді, наразі такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження, та зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти встановленим ризикам кримінального провадження.

У випадку внесення застави, на підозрюваного покладено обов`язки, визначені п. п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України. Водночас, зважаючи на обставини зміненої підозри, а також на показання, які були надані свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , слідчий суддя дійшов висновку про недоцільність покладення на ОСОБА_1 заборони щодо спілкування із вказаними особами.

4. Мотиви суду.

4.1. Щодо доводів апеляційних скарг про відсутність обґрунтованої підозри, а також щодо наявності ознак провокації.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника Рогожука С.Л. щодо відсутності обґрунтованої підозри, а також щодо посилання органу досудового розслідування у клопотанні лише на ті матеріали, які вже надавалися на підтвердження наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, та щодо відсутності у клопотанні жодних додаткових матеріалів, які б обґрунтовували нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 3662 КК України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.

Частиною другою ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У зв`язку з тим, що чинними нормами кримінального процесуального законодавства не надано оцінку поняттю «обґрунтована підозра» та не визначено єдиних критеріїв підходу до визначення її наявності у кримінальному провадженні, в оцінці цього питання суд користується практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ, є джерелом права.

Так, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення.

Крім того, ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі.

Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.

Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Відповідно до матеріалів провадження, 07.04.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.

17.09.2021 року ОСОБА_1 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 3662 КК України.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, на підставі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, перелік яких міститься у клопотанні детектива та відтворений в ухвалі слідчого судді.

Водночас, оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчим суддею на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначено лише ймовірну причетність ОСОБА_1 до кримінальних правопорушень, пов`язаних, зокрема, з підбурюванням до закінченого замаху у наданні неправомірної вигоди судді Окружного адміністративного суду міста Києва, тобто службовій особі, яка займає відповідальне становище, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Колегія суддів погоджується із фактичними обставинами, встановленими слідчим суддею, оскільки стороною обвинувачення до клопотання про застосування запобіжного заходу надані матеріали, якими підтверджується наявність домовленості щодо надання ОСОБА_4 неправомірної вигоди в сумі 100 тисяч доларів США ОСОБА_3 для подальшої передачі через ОСОБА_1 судді Окружного адміністративного суду міста Києва за прийняття рішення у справі № 640/32334/20 за позовом ТДВ «Страхова компанія «Акс Кепітал» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 77920413 від 26.11.2020 р. на суму 54 710 191 грн. на користь позивача.

Також, матеріалами провадження підтверджено факт передачі ОСОБА_4 зазначеної вище неправомірної вигоди ОСОБА_3 , та передачу останнім її частини у розмірі 80 тисяч доларів США ОСОБА_1 , які в подальшому було вилучено під час обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , якою користувався ОСОБА_1 .

При цьому, у документах, що містяться у додатках до клопотання, не зафіксовано факту передавання вказаних коштів суддям Окружного адміністративного суду міста Києва. Крім того, допитані свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_6 вказали, що вони не отримували від ОСОБА_1 коштів задля прийняття певного рішення у адміністративній справі, та їм ніхто не повідомляв про намір надання коштів в інтересах ТДВ «Страхова компанія «Акс Кепітал».

У зв`язку із цим, колегія суддів, як і слідчий суддя, припускає, що одержуючи грошові кошти від ОСОБА_4 , які були передані йому ОСОБА_3 начебто для передачі суддям Окружного адміністративного суду міста Києва як неправомірна вигода за вирішення адміністративної справи, ОСОБА_1 міг мати намір не передавати їх, а привласнити, у зв`язку із чим залишив їх у квартирі АДРЕСА_2 , якою користувався.

Крім того, зі змісту клопотання та долучених до нього матеріалів вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 наказом № 31-ос від 15.01.2019 р. прийнятий на посаду заступника начальника управління технічного озброєння та спеціальних досліджень Служби зовнішньої розвідки України (далі - СЗРУ).

Згідно з вимогами Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у п. 1, підпунктах «а» і «в» п. 2, п 5 ч. 1 ст. 3 Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції.

Статтею 46 вищевказаного Закону визначено, що в декларації вказуються, зокрема, відомості про об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність або знаходження у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуто таке право.

30.03.2021 року ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 95, заповнив, а в подальшому подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, у якій у розділі «Грошові активи» зазначив 25 тисяч доларів США накопичень (згідно з офіційним курсом НБУ на 31.12.2021 року складає 706 865 грн.), з яких 15 тисяч доларів США належать йому, 10 тисяч доларів США - членам його сім`ї.

При цьому, вказана декларація не містила даних про грошові кошти, а саме 3 744 500 доларів США, 846 560 євро, 20 000 англійських фунтів, 236 000 грн., 100 шекелів, а також про нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до матеріалів клопотання, 16.08.2018 року між ОСОБА_9 , що є дружиною знайомого ОСОБА_1 - ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 укладено договір купівлі-продажу вищевказаної квартири, вартість якої відповідно до договору та звіту про оцінку майна склала 1 449 441 грн. Крім цього, договір купівлі-продажу згаданої квартири укладався ОСОБА_11 на прохання ОСОБА_1 , який безпосередньо здійснював розрахунок за вказане майно, а також у подальшому одноособово користувався та розпоряджався ним, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_11 . У вказаній квартирі ОСОБА_1 також зберігав власні речі, при цьому сплачував відповідні комунальні платежі за обслуговування житла.

Разом з тим, 07.04.2021 року під час проведення обшуку у вищевказаній квартирі було вилучено грошові кошти в сумі 3 774 500 доларів США, 846 560 євро, 20 тисяч фунтів стерлінгів, 236 тисяч гривень та 100 шекелей, що станом на 31.12.2020 року згідно з офіційним курсом Національного банку України складає 136 289 062 грн., що на 135 582 197 грн. більше задекларованих ОСОБА_1 грошових активів.

Наявні в матеріалах клопотання докази є достатніми для висновку, що підозра ОСОБА_1 за всіма інкримінованими статтями КК України не є вочевидь необґрунтованою та відповідає критерію «обґрунтована підозра», у відповідності до судових рішеннях Європейського суду з прав людини, у зв`язку з чим на даному етапі провадження колегія суддів погоджується з оцінкою слідчого судді, що надані стороною обвинувачення матеріали підтверджують, що ОСОБА_1 міг виступити співучасником у вчиненні кримінальних правопорушень за наведених в оскаржуваній ухвалі обставин, а отже, щодо наявності обґрунтованої підозри.

За наведених вище обставин, доводи захисника Рогожука С.Л. щодо посилання слідчого судді лише на ті матеріали, які вже надавалися раніше на підтвердження обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, не є слушними, оскільки матеріалами, наданими до клопотання та дослідженими слідчим суддею, підтверджено надання органом досудового розслідування додаткових матеріалів на підтвердження наявності обґрунтованості зміненої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 3662 КК України.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника Рогожука С.Л. в частині наявності ознак провокації, що полягала у підбурюванні ОСОБА_1 з боку ОСОБА_4 , колегія суддів також вкотре зазначає, що на даному етапі неможливо встановити наявність або відсутність ознак провокації лише за змістом протоколів негласних слідчих (розшукових) дій та допиту свідка, тобто без комплексної оцінки усіх доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження у їх сукупності, а отже, наявність таких ознак не може стверджуватися лише з огляду на певні окремі фрази, вирвані із загального контексту, тим більше, що загальний контекст вищезазначених протоколів не стверджує наявність провокації.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що вказані стороною захисту обставини - зокрема, про наявність у ОСОБА_4 знань у галузі права, повідомлення ним про вчинення злочину у іншому кримінальному провадженні, тощо, не створюють, зважаючи на стадію кримінального провадження, переконання, що дії осіб були спровоковані.

4.2. Наявність ризиків.

Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг захисників щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для продовження застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу, згідно з частиною 2 даної статті, є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Співставляючи доводи клопотання сторони обвинувачення з обґрунтуванням, наведеним в оскаржуваній ухвалі, на предмет наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про його наявність, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 3662 КК України. Зокрема, санкція ч. 4 ст. 190 КК України відносить цей злочин до особливо тяжких, та за нього передбачена можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за його вчинення у разі доведення вини, останній може переховуватися від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. При вирішенні питання про наявність даного ризику також враховуються відомості про неодноразові виїзди ОСОБА_1 за межі України протягом 2016 - 2020 р. р., а також достатність майнових ресурсів підозрюваного для можливого тривалого переховування від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що з огляду на посаду, яку ОСОБА_1 обіймав в Службі зовнішньої розвідки України, а також те, що він є діючим адвокатом, діяльність якого не призупинена, можна стверджувати про досить широке і впливове коло знайомих для організації переховування.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, колегія суддів враховує ознайомлення підозрюваного ОСОБА_1 з протоколом допиту свідка ОСОБА_4 , що дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість впливу на цього свідка. Крім того, підозрюваний ОСОБА_1 зможе впливати й на інших свідків, зокрема ОСОБА_11 , яка юридично є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , недекларування якої інкримінується ОСОБА_1 .

Щодо ризику впливу на експертів, колегія суддів виходить з того, що висновки судових експертиз, які є одним із ключових доказів у кримінальному провадженні, можуть бути знівельовані або ж знецінені у разі впливу на експертів задля надання недостовірного висновку.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слушним є висновок оскаржуваної ухвали про те, що ОСОБА_1 , не перебуваючи під вартою, матиме можливість домовлятись із співучасниками злочину про спільну позицію та процесуальну поведінку, а також, з огляду на широке коло зв`язків, отримувати консультації щодо можливостей уникнення від кримінальної відповідальності, що може бути використано ним для перешкоджання здійсненню досудового розслідування. При вирішенні питання про наявність даного ризику слідчим суддею правильно враховані відомості про те, що через дві години після затримання ОСОБА_1 дві особи, які за даними органу досудового розслідування мають пряме відношення до родини брата ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , прибули до квартири за адресою: АДРЕСА_4 , яка перебувала у користуванні родини ОСОБА_1 , зібрали речі і вивезли їх в невідомому напрямку.

Крім того, відповідно до змісту листа старшого детектива НАБУ Абакумова О.Ю. на ім`я прокурора САП Іванющенка О.А. від 10.04.2021 р., двома особами, які винесли речі із вказаної квартири, є ОСОБА_12 (неофіційний водій рідного брата підозрюваного - ОСОБА_8 ) та особа, наближена до адвоката ОСОБА_13 (адвокат ОСОБА_8) - ОСОБА_14 .

Зазначені обставини надали як слідчому судді, так і суду апеляційної інстанції достатні підстави вважати таким, що продовжує існувати, ризик того, що ОСОБА_1 як самостійно, так і через інших осіб може впливати на хід досудового розслідування у справі, зокрема, шляхом знищення або приховування слідів кримінального правопорушення.

З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, колегія суддів вважає підтвердженими наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експертів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, колегія суддів наголошує, що під час апеляційного розгляду сторона захисту не навела інших обставин, які б дозволяли інакше оцінити наявність або ж відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

4.3. Щодо неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, ніж тримання під вартою.

Відповідно до ст. 178 КПК України та ґрунтуючись на досліджених матеріалах та поясненнях учасників провадження, слідчий суддя врахував наступні обставини: 1) надані відомості свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 3662 КК України; 2) один зі злочинів, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , відноситься до особливо тяжких і у разі визнання підозрюваного винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна; 3) у підозрюваного наявне нерухоме та рухоме майно на території України, він одружений та має неповнолітнього сина, матір похилого віку (надано медичні документи щодо стану її здоров`я); 5) ОСОБА_1 здійснює індивідуальну діяльність адвоката; 6) відповідно до наданих відомостей характеризується позитивно; 7) раніше не судимий; 8) відомостей щодо застосування до нього раніше запобіжних заходів чи наявності повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційних скарг про те, що слідчим суддею при продовженні запобіжного заходу не досліджено фактичні обставини провадження та докази, які характеризують особу підозрюваного. Як зазначено вище, слідчий суддя взяв до уваги всі обставини, про які зазначають захисники, однак оцінив їх інакше, ніж вважала за потрібне сторона захисту.

З оцінкою вказаних обставин слідчим суддею цілком погоджується і колегія суддів. Зокрема, є обґрунтованими та відповідають встановленим обставинам даного провадження висновки оскаржуваної ухвали про те, що наявність дитини, дружини та матері пенсійного віку хоча і свідчить про наявність соціальних зв`язків, однак не є достатнім стримуючим фактором з урахуванням ризиків, описаних у попередньому пункті, які на цей час не зменшились.

Колегія суддів також враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо сторона обвинувачення доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України (ч. 1 ст. 184 КПК України).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

Як вбачається з апеляційних скарг захисників, останні прохають змінити ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в майбутньому.

Колегія суддів погоджується з висновком оскаржуваної ухвали про те, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, з огляду на сукупність встановлених вище обставин, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти встановленим ризикам, однак зможе завадити виконанню завдань кримінального провадження, оскільки пов`язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, тощо. При цьому, посилання захисників на технічну можливість доступу до засобів зв`язку в умовах перебування ОСОБА_1 в установі попереднього ув`язнення, жодним чином не спростовують зазначених висновків.

Отже, з огляду на продовження існування ризиків, зазначених вище, та з урахуванням обставин провадження, особистих характеристик підозрюваного тощо, підстав для обрання ОСОБА_1 іншого, більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.

4.4. Щодо розміру застави.

Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг захисників Рогожука С.Л. та Корнаги О.І. щодо розміру визначеної ОСОБА_1 застави, який є непомірним для підозрюваного, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

В контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010 р., заява № 12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. Czech Republic від 25.04.2000 р. (заява № 31315/96, п. 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ані в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.

У будь-якому випадку зі структури ст. 5 Конвенції в цілому, та її п. 3, зокрема, слідує, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (зокрема, п. 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007 р., заява № 42440/06, та п. 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009 р., заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).

Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 3 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 040 200 грн., слідчий суддя врахував, що з моменту застосування до підозрюваного попереднього запобіжного заходу, визначеного ухвалою слідчого судді від 03.09.2021 р., а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативною заставою в розмірі 7 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 17 842 500 грн., та до цього часу підозрюваний (заставодавець) коштів у визначеному вище розмірі не внесли. ОСОБА_1 утримується під вартою вже шість місяців.

Зважаючи на матеріальний стан підозрюваного, встановлені ризики та обставини кримінального провадження, колегія суддів вважає, що визначена слідчим суддею застава у розмірі 9 040 200 грн., з урахуванням зменшення її майже на 9 млн. грн., з одного боку буде утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не перетворить обраний йому запобіжний захід на безальтернативне ув`язнення. Відповідно, доводи апеляційних скарг захисників щодо завідомо непомірного для підозрюваного розміру застави не є слушними.

При цьому колегія суддів також враховує, що з моменту обрання ОСОБА_1 у квітні 2021 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави, її розмір наразі зменшено майже в чотири рази, що спростовує доводи захисників про неврахування слідчим суддею конкретних обставин даного провадження та особи підозрюваного.

За вказаних обставин, законні підстави для зміни визначеного слідчим суддею розміру застави - відсутні.

Крім цього, колегія суддів погоджується з доводами слідчого судді, що у разі внесення застави, на підозрюваного необхідно покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, та визначені в ухвалі слідчого судді від 03.09.2021 р. Водночас, зважаючи на обставини зміненої підозри, а також на показання, що були надані свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про недоцільність покладення на ОСОБА_1 заборони щодо спілкування із вказаними особами.

5. Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга захисника Рогожука С.Л. містить посилання на те, що ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, втім, посилання на конкретні процесуальні порушення, допущені слідчим суддею, які б могли вважатися істотними, у ній відсутні. Доводи захисника з приводу не врахування слідчим суддею всіх обставин кримінального провадження та даних про особу ОСОБА_1 також не є слушними, оскільки оскаржувана ухвала слідчого судді містить обґрунтування з цього приводу, про що зазначено вище.

Решті доводів апеляційних скарг захисників, зокрема, щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, колегією суддів надана правова оцінка у розділі 4 ухвали, та вони відхилені.

Доводи апеляційних скарг щодо непомірності визначеного розміру застави, з посиланням на неповноту врахування слідчим суддею обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, під час апеляційного розгляду також не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг захисників Корнаги О.І. та Рогожука С.Л., у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисників Рогожука Сергія Леонідовича та Корнаги Олександра Ігоровича залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.10.2021 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

судді А.С. Никифоров

О.Ф. Павлишин