Document No. 100830264

Справа № 369/12790/18

Провадження 1-кп/991/115/19

УХВАЛА

Іменем України

29 жовтня 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

Головуючої судді Білоус І.О.,

суддів: Кравчука О.О., Крука Є.В.,

секретар судового засідання Манохіна О.Є.,

за участі:

прокурора Кричуна В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Шупені В.М.

третьої особи, щодо майна якої

вирішується питання про арешт ОСОБА_2

розглянувши клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Жовницької А.О. про накладення арешту на майно, яке перебуває у власності обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000438 від 08 травня 2018 року щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, народженого у с. Мироцьке Києво-Святошинського району Київської області, проживає на АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, народженого у м. Донецьку, проживає на АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст клопотання і позиції учасників судового провадження

На адресу Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Жовницької А.О. про накладення арешту на майно, яке перебуває у власності обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000438.

Вимоги клопотання мотивовані тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, за яке передбачено покарання у виді конфіскації майна. Під час досудового розслідування на виявлене майно обвинуваченого ОСОБА_1 та його дружини було накладено арешт для забезпечення можливої конфіскації.

Однак, під час дослідження щорічних декларацій, які були подані ОСОБА_1 , як особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стороні обвинувачення стало відомо про приналежність обвинуваченому ОСОБА_1 та його дружині також іншого майна, яке може бути предметом конфіскації.

Зокрема, установлено, що обвинуваченому ОСОБА_1 на праві власності додатково належить:

земельна ділянка площею 12098 кв.м. з кадастровим номером 3221055300:05:004:0075, розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, Бабинецька сільська рада;

земельна ділянка площею 7902 кв. м. з кадастровим номером 3221055300:03:002:0072, розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, смт. Бабчинці;

житловий будинок, загальною площею 150 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім того, встановлено, що ОСОБА_1 з 02 вересня 1995 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_2 на праві власності належить:

земельна ділянка площею 20000 кв.м. з кадастровим номером 3221055300:03:002:0058, розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, смт. Бабчинці;

земельна ділянка площею 150 кв.м., з кадастровим номером 3221055900:01:014:0023, розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

земельна ділянка площею 30 кв.м., з кадастровим номером 3221055900:01:014:0003, розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

земельна ділянка площею 0,1197 га, з кадастровим номером 3221085500:03:003:0026, розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;

земельна ділянка, яка зареєстрована 17 травня 2021 року та ще не відображена у щорічній декларації ОСОБА_1 : площею 0,2 га з кадастровим номером 3222484800:02:003:0022, розташована за адресою: АДРЕСА_5 .

Оскільки вказані об`єкти нерухомого майна набуті у власність обвинуваченим ОСОБА_1 та його дружиною - ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі, то, на думку прокурора, вони є спільною сумісною власністю подружжя, внаслідок чого підлягають арешту з метою забезпечення реалізації конфіскації як виду покарання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Шупеня В.М. проти задоволення клопотання прокурора заперечував. На підтвердження своєї позиції надав суду відповідні докази щодо того, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221055300:03:002:0058 набута у власність у зв`язку з реалізацією ОСОБА_2 права на безоплатну приватизацію; на земельних ділянках з кадастровими номерами 3221055900:01:014:0023 та 3221055900:01:014:0003 розташований магазин, який згідно ухвали Бородянського районного суду Київської області від 24 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя визнано власністю ОСОБА_2 ; земельна ділянка з кадастровим номером 3221085500:03:003:0026 успадкована ОСОБА_2 , а тому зазначені об`єкти не можуть бути спільним майном подружжя, відповідно на них не може бути накладено арешт. Щодо іншого майна, визначеного в клопотанні прокурора, то обвинуваченому ОСОБА_1 належить лише частина такого майна, а тому клопотання прокурора про накладення арешту на все майно не підлягає задоволенню.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника, проти задоволення клопотання прокурора також заперечував, надав суду відповідні письмові пояснення, у яких зазначив, що земельні ділянки з кадастровим номером 3221055300:05:004:0075 та з кадастровим номером 3221055300:03:002:0072 набуті в 2009 році; у житловому будинку, загальною площею 150 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 нині зареєстровані та проживають неповнолітній син обвинуваченого - ОСОБА_4 , донька ОСОБА_5 та дружина ОСОБА_2 , іншого житла вони не мають; земельна ділянка з кадастровим номером 3221055300:03:002:0058 набута у власність у зв`язку з реалізацією права на безоплатну приватизацію; на земельних ділянках з кадастровими номерами 3221055900:01:014:0023 та 3221055900:01:014:0003 розміщений магазин, у якому здійснює підприємницьку діяльність його дружина - ОСОБА_2 ; земельна ділянка з кадастровим номером 3222484800:02:003:0022 набута у власність ОСОБА_2 шляхом приватизації; земельна ділянка з кадастровим номером 3221085500:03:003:0026 успадкована дружиною ОСОБА_2 .

Особа, щодо майна якої вирішувалось питання про арешт - ОСОБА_2 проти задоволення клопотання прокурора заперечувала, пояснила суду, що протягом останнього року стан її здоров`я значного погіршився, вона потребує лікування та нагляду лікаря, на підтвердження чого надала суду відповідні докази. Дохід від діяльності магазину, який розташований на земельних ділянках з кадастровим номером 3221055900:01:014:0023 та з кадастровим номером 3221055900:01:014:0003, є єдиним доходом їхньої сім`ї та, у випадку накладення арешту на вказані земельні ділянки, сім`я буде позбавлена засобів для існування.

У судовому засіданні прокурор Кричун В.В., ознайомившись із поданими стороною захисту документами, додатково зазначив, що погоджується із доводами сторони захисту щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221085500:03:003:0026, яка успадкована ОСОБА_2 , а отже не може вважатись спільним майном подружжя. Щодо решти доводів сторони захисту прокурор Кричун В.В. зазначив про їх необґрунтованість, щодо земельних ділянок з кадастровим номером 3221055900:01:014:0023 та з кадастровим номером 3221055900:01:014:0003 пояснив, що позов про поділ майна подружжя було подано після реєстрації цього кримінального провадження під час досудового розслідування, а отже поділ майна міг здійснюватися з метою уникнення в подальшому загрози конфіскації майна. Щодо порушення прав дітей на проживання в будинку, прокурор звернув увагу, що в поданому до суду клопотанні про арешт майна, мова не йде про конфіскацію майна, йдеться лише про заходи, що унеможливлять відчуження майна, зокрема будинку, та не стосуються права користування таким майном.

2.Релевантне законодавство

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (визначено ч. 2 ст. 170 КПК України).

У ч. 5 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КПК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

3.Оцінки та мотиви суду

Заслухавши думку учасників судового засідання, суд уважає, що клопотання прокурора Жовницької А.О. про накладення арешту на майно, яке перебуває у власності обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 52018000000000438 підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Так, 02 вересня 1995 року зареєстровано актовий запис про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Задовольняючи частково клопотання про арешт майна, суд виходив із того, що стороною обвинувачення доведено, що спільною сумісною власністю подружжя обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є: земельна ділянка загальною площею 12098 м? з кадастровим номером 3221055300:05:004:0075 для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 ; земельна ділянка загальною площею 7902 м? з кадастровим номером: 3221055300:03:002:0072 для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, розташована в смт. Бабинці Бородянського району Київської області, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 ; житловий будинок загальною площею 150 м?, розташований в АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 та земельна ділянка загальною площею 2000 м? з кадастровим номером: 3222484800:02:003:0022 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована по АДРЕСА_5 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, відповідальність за яке передбачена у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Ураховуючи викладене, правовою підставою для накладення арешту є п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України - забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Наявність обґрунтованої підозри, з огляду на стадію розгляду судом цього кримінального провадження (перебування обвинувального акта на стадії судового розгляду), судом уважається доведеною.

Розумність та співрозмірність обмеження права власності, на думку суду, відповідає завданням цього кримінального провадження, ураховуючи його стадію, характер інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_1 діяння та визначення конфіскації майна як безальтернативного виду покарання у санкції інкримінованої статті. З урахуванням досліджених судом обставин, станом на час накладення арешту на майно суд уважає виправданим саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.

З огляду на наслідки, які може мати накладення арешту, та з метою недопущення порушення права власності іншого співвласника майна, а саме його дружини - ОСОБА_2 суд дійшов висновку про доцільність накладення арешту лише на частку обвинуваченого у спільному майні, яка становить 1/2. Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_1 стосовно порушення права на забезпечення житлом членів його сім`ї, зокрема й дітей, суд уважає такі доводи необґрунтованими та зазначає, що накладення арешту не перешкоджає законному користуванню майном.

Окрім того, судом установлено, що земельна ділянка площею 20000 кв.м. з кадастровим номером 3221055300:03:002:0058, розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, смт. Бабинці, набута ОСОБА_2 09 вересня 2009 року в порядку реалізації її права на безоплатну приватизацію.

Відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України в редакції, що діяла на момент набуття у власність ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов`язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Згідно зі ст. 61 Сімейного кодексу України в редакції, що діяла на момент набуття у власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 3221055300:03:002:0058, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Верховний Суд у постанові від 12 серпня 2020 року у справі № 626/4/17 виклав наступну правову позицію: тільки в період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08 лютого 2011 року та після 12 червня 2012 року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221055300:03:002:0058, яка була набута ОСОБА_2 09 вересня 2009 року в порядку реалізації її права на безоплатну приватизацію, є особистою приватною власністю дружини обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , а тому на неї не може бути накладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання в цьому кримінальному провадженні.

На земельних ділянках площею 150 кв.м. з кадастровим номером 3221055900:01:014:0023 та площею 30 кв.м. з кадастровим номером 3221055900:01:014:0003, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 знаходиться нежитлова будівля (магазин), яка належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, в редакції Закону № 1702-VI від 05 листопада 2009 року, яка була чинною на момент 24 січня 2019 року, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

На підставі ухвали Бородянського районного суду Київської області від 24 січня 2019 року про затвердження мирової угоди у справі про поділ спільного майна подружжя до ОСОБА_2 перейшло право власності на нежитлову будівлю (магазин), за адресою: АДРЕСА_3 . Указана будівля розташована на земельних ділянках площею 150 кв.м. з кадастровим номером 3221055900:01:014:0023 та площею 30 кв.м. з кадастровим номером 3221055900:01:014:0003, що, з урахуванням норм ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття судом вказаного рішення), виключає можливість накладення арешту на вказані земельні ділянки.

Земельна ділянка площею 0,1197 га з кадастровим номером 3221085500:03:003:0026, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , набута ОСОБА_2 в порядку спадкування 18 листопада 2020 року. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України, в редакції, що діяла на момент набуття у власність ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221085500:03:003:0026 є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , а тому на неї не може бути накладено арешт у цьому кримінальному провадженні.

Щодо земельної ділянки загальною площею 2000 м? з кадастровим номером 3222484800:02:003:0022 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована по АДРЕСА_5 , суд зазначає, що твердження про набуття її ОСОБА_2 в порядку реалізації права на безоплатну приватизацію не підтверджено належними доказами, у зв`язку з чим суд ураховує, що така ділянка набута за період перебування у шлюбі обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому є їх спільною сумісною власністю, у зв`язку з чим уважає обгрунтованим накладення арешту на її 1/2 частину, що належить обвинуваченому ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 170-173, 369, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Жовницької А.О. у кримінальному провадженні № 52018000000000438 від 08 травня 2018 року про накладення арешту на майно, яке перебуває у власності обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, обвинуваченого ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, народженого у с. Мироцьке Києво-Святошинського району Київської області, проживає на АДРЕСА_1 ), яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та його дружини - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), а саме:

-1/2 частину земельної ділянки загальною площею 12098 м? з кадастровим номером: 3221055300:05:004:0075 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 ;

-1/2 частину земельної ділянки загальною площею 7902 м? з кадастровим номером: 3221055300:03:002:0072 для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, розташовану в смт. Бабинці Бородянського району Київської області, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 ;

-1/2 частину житлового будинку загальною площею 150 м?, розташованого в АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 ;

-1/2 частину земельної ділянки загальною площею 2000 м? з кадастровим номером: 3222484800:02:003:0022 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану по АДРЕСА_5 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 .

У задоволенні решти вимог клопотання прокурора Жовницької А.О. - відмовити.

Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.

Ухвала можу бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Головуюча суддя: Білоус І.О.

Судді: Кравчук О.О.

Крук Є.В.