- Presiding judge (HACC): Kryklyva T.H.
- Judge (HACC): Sikora K.O., Tanasevych O.V.
- Secretary : Chebotarenka A.P.
- Lawyer : Ivantsia A.Yu., Yatsenka Ya.V.
- Prosecutor : Bespalova O.S.
Справа № 991/2685/21
Провадження 1-кп/991/18/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2021 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гавриленко Т.Г.
суддів Сікори К.О.
Танасевич О.В.
за участі:
секретаря судового засідання Чеботаренка А.П.
прокурора Беспалова О.С.
обвинуваченого ОСОБА_1
його захисника, адвоката Іванця А.Ю.
обвинуваченого ОСОБА_2
його захисника, адвоката Яценка Я.В.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020100000000091 від 11.01.2020, за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Чернігів, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Чернівці, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України,
ВСТАНОВИВ:
I. Історія провадження
1.1 На розгляді Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження.
1.2 Ухвалою суду від 20.04.2021 у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
1.3 Ухвалою суду від 05.07.2021 було відмовлено у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Іванця А.Ю., про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
1.4 12.08.2021 було відмовлено у задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Іванця А.Ю., та захисника обвинуваченого ОСОБА_2 , адвоката Яценка Я.В., про повернення обвинувального акта прокурору.
1.5 У межах підготовчого судового засідання, яке відбулось 12.08.2021, 27.09.2021, 12.10.2021, 25.10.2021 та 02.11.2021, в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України захисник обвинуваченого ОСОБА_1 , адвокат Іванець А.Ю., звернувся зі скаргами:
- на дії слідчого щодо проведення досудового розслідування;
- на дії керівника органу досудового розслідування щодо надання письмового доручення про проведення досудового розслідування;
- на постанову прокурора про зміну групи прокурорів та визначення старшого прокурора групи прокурорів;
- на бездіяльність прокурора щодо невизначення підслідності;
- на дії слідчого щодо повідомлення прокурора про початок досудового розслідування;
- на бездіяльність прокурора щодо невизначення прокурора (групи прокурорів), який здійснюватиме повноваження прокурора;
- на постанову прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину;
- на постанову керівника органу досудового розслідування про визначення слідчої групи;
- на постанову слідчого про перекваліфікацію кримінального провадження;
- на бездіяльність слідчого щодо неприйняття постанови про перекваліфікацію кримінального провадження.
1.6 У підготовчому судовому засіданні, яке відбулось 02.11.2021, захисником обвинуваченого ОСОБА_2 , адвокатом Яценком Я.В., подано в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України наступні скарги:
- на дії слідчого щодо проведення допиту свідка ОСОБА_3 ;
- на дії слідчого щодо проведення допиту свідка ОСОБА_4 ;
- на дії слідчого щодо проведення допиту свідка ОСОБА_5 ;
- на дії слідчого щодо звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт автомобіля марки «Infiniti FX35»;
- на дії слідчого щодо звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт вантажного автомобіля марки «Renault Kangoo 1.4»;
- на дії слідчого щодо звернення до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
II. Позиції сторін судового провадження щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду
2.1 Щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду.
У підготовчому судовому засіданні:
- прокурор вважав, що направлений до суду обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України та просив призначити судовий розгляд на його підставі;
- обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх захисники мали спільну позицію щодо неможливості призначення судового розгляду на підставі направленого до суду обвинувального акта.
2.2 Щодо скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Іванця А.Ю., на дії слідчого про проведення досудового розслідування.
У поданій скарзі захисник просив визнати незаконними слідчі дії слідчого Першого СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, Гасанова Д.В., які вчинені у цьому кримінальному провадженні у період з 11.01.2020 до 04.02.2020, з огляду на відсутність у слідчого повноважень на проведення досудового розслідування.
Захист виходив з того, що доручення начальника Першого СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Києві Франтовського Є.М. від 11.01.2020 на проведення досудового розслідування прийняте у неналежній процесуальній формі та поза межами його повноважень, а отже є таким, що суперечить вимогам КПК України. З огляду це доручення необхідно визнати незаконним, а дії слідчого, які ним вчинялись на його підставі, - такими, що не відповідають вимогам КПК України.
У підготовчому судовому засіданні:
- обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та захисник останнього, адвокат Яценко Я.В., скаргу підтримали та просили суд її задовольнити;
- прокурор щодо задоволення скарги захисника Іванця А.Ю. заперечував, вказуючи на те, що п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК України уповноважує керівника органу досудового розслідування на визначення слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування.
2.3 Щодо скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Іванця А.Ю., на дії керівника органу досудового розслідування про надання письмового доручення про проведення досудового розслідування.
У скарзі захисник просив визнати незаконними дії начальника Першого СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, Франтовського Є.М. щодо надання слідчому Гасанову Д.В. письмового доручення від 11.01.2020 про проведення досудового розслідування.
Доводи цієї скарги також базуються на відсутності у Франтовського Є.М. повноважень на видання такого виду доручень, з огляду на те, що такі повноваження належать виключно прокурору та здійснені у неналежній правовій формі.
У підготовчому судовому засіданні:
- обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та захисник останнього, адвокат Яценко Я.В., скаргу підтримали та просили суд її задовольнити;
- прокурор щодо задоволення скарги захисника Іванця А.Ю. заперечував, вказуючи на те, що слідчий був визначений начальником Першого СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, Франтовським Є.М., на підставі п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК України.
2.4 Щодо скарги на постанову прокурора про зміну групи прокурорів та визначення старшого прокурора групи прокурорів.
Вказана скарга захисника містить вимогу визнати незаконною постанову прокурора Київської області Киричука М.Ю. про зміну групи прокурорів та визначення старшого прокурора групи прокурорів від 21.01.2020.
Доводи скарги зводяться до того, що постанова прокурора від 21.01.2020 не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, оскільки не містить відомостей про місце, час, зміст обставин для її прийняття, печатки або штампу, а бланк із розміщенням реквізитів та самі реквізити не відповідають зразку загального бланку, форма якого визначена Тимчасовою інструкцією з діловодства в органах прокуратури України, затвердженою Наказом Генеральної прокуратури № 27 від 12.02.2019.
У підготовчому судовому засіданні:
- обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та захисник останнього, адвокат Яценко Я.В., скаргу підтримали та просили суд її задовольнити;
- прокурор щодо скарги захисника заперечував, обґрунтовуючи свою позицію тим, що суд у підготовчому судовому засіданні не наділений повноваженнями визнавати незаконним рішення прокурора, оскільки воно стосувалось здійснення досудового розслідування.
2.5 Щодо скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Іванця А.Ю., на бездіяльність прокурора, яка полягає у невизначенні підслідності.
У поданій скарзі захисник просив визнати незаконною бездіяльність прокурора Другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області Беспалова О.С. щодо невизначення підслідності у цьому кримінальному провадженні відповідно до ст. 216 КПК України.
В обґрунтування скарги захисник вказував, що з самого початку досудового розслідування прокурору було відомо, що воно здійснювалось щодо корупційного правопорушення, а тому за правилами п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України його підслідність мала бути визначена за НАБ України. Оскільки такого рішення прокурор не прийняв, то має місце його бездіяльність.
У підготовчому судовому засіданні:
- обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та захисник останнього, адвокат Яценко Я.В., скаргу підтримали та просили суд її задовольнити;
- прокурор щодо цієї скарги заперечував та повідомив, що матеріали цього кримінального провадження передавались до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури для визначення його підслідності за НАБ України, але підстави для зміни підслідності встановлені не були, у зв`язку з чим їх було повернуто до прокуратури Київської області для продовження досудового розслідування.
2.6 Щодо скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Іванця А.Ю., на дії слідчого, які полягають у повідомленні прокурора про початок досудового розслідування.
Захисник просив визнати незаконними дії слідчого Першого СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, Гасанова Д.В., щодо повідомлення прокурора Київської області Киричука М.Ю. про початок досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні та повідомлення про початок досудового розслідування № 718/02-2020 від 11.01.2020.
Свої вимоги захисник обґрунтовував тим, що складання та направлення прокурору такого повідомлення не відповідає фактичним обставинам та вимогам ст. 111 КПК України, оскільки воно не містить відомостей про час, місце, перелік проведених процесуальних дій, перелік прийнятих процесуальних рішень, а також відомостей, передбачених ч. ч. 5, 6 ст. 214 КПК України, зокрема, підставу початку досудового розслідування, дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, відомості про потерпілого або заявника, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, відомості про службову особу, яка внесла дані до реєстру, тощо.
Крім того у скарзі йдеться про те, що процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні мали здійснювати прокурори Київської міської прокуратури з огляду на здійснення досудового розслідування слідчими ТУ ДБР, розташованого у м. Києві.
У підготовчому судовому засіданні:
- обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та захисник останнього, адвокат Яценко Я.В., скаргу підтримали та просили суд її задовольнити;
- прокурор щодо скарги захисника заперечував та вважав її безпідставною.
2.7 Щодо скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Іванця А.Ю., на бездіяльність прокурора, яка полягає у невизначенні прокурора (групи прокурорів), який здійснюватиме повноваження прокурора.
У скарзі захисник просив визнати незаконною бездіяльність прокурора Київської області Киричука М.Ю. щодо невизначення прокурора (групи прокурорів), який здійснюватиме повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні в період часу з 11.01.2020 до 21.01.2020.
В обґрунтування скарги захисник вказував на відсутність процесуального рішення (постанови) про визначення прокурора (групи прокурорів), зазначаючи, що стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України було відкрито лише постанову про зміну групи прокурорів і визначення старшого прокурора групи прокурорів від 21.01.2020.
У підготовчому судовому засіданні:
- обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та захисник останнього, адвокат Яценко Я.В., скаргу підтримали та просили суд її задовольнити;
- прокурор щодо цієї скарги заперечував та вважав, що її доводи стосуються оцінки зібраних під час досудового розслідування доказів, яка може бути надана судом лише за наслідком проведення судового розгляду.
2.8 Щодо скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Іванця А.Ю., на постанову прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину.
Згідно зі скаргою захисник просив визнати незаконною постанову заступника начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області Сопіної А.О. про проведення контролю за вчиненням злочину від 04.02.2020.
Мотиви скарги полягають у тому, що згадана постанова прокурора не відповідає вимогам ч. 6 ст. 110 КПК України, оскільки не містить відомостей про місце та час її прийняття, повну назву посади особи, яка її прийняла, посилання на особу, які належить виконати це процесуальне рішення, порядок його оскарження, відомостей про мету негласної слідчої (розшукової) дії, конкретну особу, яка її проводитиме. Крім того, захисник вказував на відсутність печатки, штампу у вказаній постанові та на невідповідність її бланку в частині форми розміщення реквізитів та самих реквізитів, які, на його думку, не відповідають зразку загального бланку, визначеному Тимчасовою інструкцією з діловодства в органах прокуратури України, затвердженою Наказом Генеральної прокуратури № 27 від 12.02.2019.
Також захисник у скарзі зазначав, що оскаржувана постанова прийнята прокурором, який не був уповноважений на здійснення процесуального керівництва у цьому кримінальному провадженні, оскільки рішення про визначення групи прокурорів не приймалось, а у постанові про зміну групи прокурорів та визначення старшого прокурора групи прокурор Сопіна А.О. не значиться.
У підготовчому судовому засіданні:
- захисник обвинуваченого ОСОБА_1 , адвокат Іванець А.Ю., уточнив вимоги скарги та просив скасувати оскаржувану постанову заступника начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області Сопіної А.О. про проведення контролю за вчиненням злочину від 04.02.2020;
- обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та захисник останнього, адвокат Яценко Я.В.,скаргу підтримали та просили суд її задовольнити;
- прокурор заперечував щодо скарги захисника та вважав її такою, що не підлягає розгляду у підготовчому судовому засіданні.
2.9 Щодо скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Іванця А.Ю., на постанову керівника органу досудового розслідування про визначення слідчої групи.
У поданій скарзі захисник просив визнати незаконною постанову заступника начальника Першого СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, Іванець О.М., про визначення слідчої групи від 04.02.2020.
В обґрунтування доводів скарги зазначив, що ця постанова не відповідає вимогам ч. ч. 1, 3, 5, 6 ст. 110 КПК України, оскільки не містить повних відомостей про місце та час її прийняття, даних про місце та час (строки) виконання прийнятого прокурором рішення, особу, якій належить виконати постанову, можливість і порядок її оскарження. Крім того, бланк із розміщенням реквізитів в оскаржуваній постанові та самі реквізити, на думку захисника, не відповідають зразку загального бланку, форма якого визначена Інструкцією з діловодства у ТУ ДБР, розташованому у м. Києві, затвердженого наказом Директора № 52 від 05.07.2019.
У підготовчому судовому засіданні:
- обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та захисник останнього, адвокат Яценко Я.В.,скаргу підтримали та просили суд її задовольнити;
-прокурор щодо цієї скарги заперечував та вважав її безпідставною.
2.10 Щодо скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Іванця А.Ю., на постанову слідчого про перекваліфікацію кримінального провадження.
Вимоги цієї скарги зводяться до необхідності визнання незаконною постанови слідчого Першого СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, Гасанова Д.В., про перекваліфікацію кримінального провадження від 05.02.2020 та її скасування.
Згідно з доводами скарги ця постанова не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, оскільки не містить повних та достовірних відомостей про місце, час та посаду особи, яка її прийняття, інформації про місце та час (строки) її виконання, виконавця, порядок і строк її оскарження. Крім того, захисник вказує на невмотивованість цього процесуального рішення, яке містить лише констатацію встановлених органом досудового розслідування фактів, а також на невідповідність його форми Інструкції з діловодства у ТУ ДБР, розташованому у м. Києві, затвердженій наказом Директора № 52 від 05.07.2019.
У підготовчому судовому засіданні:
- обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та захисник останнього, адвокат Яценко Я.В., скаргу підтримали та просили суд її задовольнити;
-прокурор щодо цієї скарги заперечував.
2.11 Щодо скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Іванця А.Ю., на бездіяльність слідчого, яка полягає у неприйнятті постанови про перекваліфікацію кримінального провадження.
У поданій скарзі захисник просив визнати протиправною бездіяльність слідчого Першого СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, Гасанова Д.В., щодо неприйняття ним постанови про перекваліфікацію дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
На думку захисника, зміст листа заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. від 27.03.2020, яким матеріали цього кримінального провадження повернуто до прокуратури Київської області, свідчить про неправильну кваліфікацію дій підозрюваних ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , що вплинуло на підслідність, яка мала бути визначена за НАБ України.
У підготовчому судовому засіданні:
- обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та захисник останнього, адвокат Яценко Я.В., скаргу підтримали та просили суд її задовольнити;
- прокурор щодо скарги захисника заперечував та вважав її безпідставною.
2.12 Щодо скарг захисника обвинуваченого ОСОБА_2 , адвоката Яценка Я.В., на дії слідчого щодо проведення допиту свідків.
У цих скаргах захисник просив визнати незаконними дії слідчих Першого СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, Харкевича С.М. та Аніна О.В. щодо проведення допиту свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Всі три скарги містять тотожні за змістом доводи про проведення допиту цих свідків у нічний час, що, на думку захисника, свідчить про порушення слідчими вимог ч. 4 ст. 223 КПК України.
У підготовчому судовому засіданні:
- обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та захисник останнього, адвокат Іванець А.Ю., скарги підтримали та просили суд її задовольнити;
- прокурор щодо цих скарг заперечував та вказував на те, що у ст. 307 КПК України не передбачена можливість визнання незаконними дій слідчого чи прокурора, вчинених на досудовому розслідуванні.
2.13 Щодо скарг захисника обвинуваченого ОСОБА_2 , адвоката Яценка Я.В., на дії слідчого щодо звернення до слідчого судді з клопотаннями про арешт майна.
У цих скаргах захисник просив визнати незаконними дії слідчого Першого СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, Гасанова Д.В., щодо звернення до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотаннями про накладення арештів на легковий автомобіль марки «Infiniti FX35» та вантажний автомобіль марки «Renault Kangoo 1.4».
В обґрунтування вимог скарг захисник вказував на порушення слідчим правил підслідності при зверненні до слідчого судді з відповідними клопотаннями, яка на переконання останнього мала бути визначена за НАБ України зі здійсненням процесуального керівництва Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою.
У підготовчому судовому засіданні:
- обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та захисник останнього, адвокат Іванець А.Ю., скарги підтримали та просили суд її задовольнити;
- прокурор щодо цих скарг заперечував, оскільки з їх змісту не зрозуміло, яке рішення за наслідком їх розгляду повинен постановити суд.
2.14 Щодо скарг захисника обвинуваченого ОСОБА_2 , адвоката Яценка Я.В., на дії слідчого щодо звернення до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У поданій скарзі захисник просив визнати незаконними дії слідчого Першого СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, Гасанова Д.В., щодо звернення 14.02.2020 до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ця скарга містить доводи, аналогічні попереднім скаргам, про порушення слідчим правил підслідності при зверненні до слідчого судді з відповідними клопотаннями.
У підготовчому судовому засіданні:
- обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та захисник останнього, адвокат Іванець А.Ю., скаргу підтримали та просили суд її задовольнити;
- прокурор щодо скарги захисника заперечував та підтримав свою попередню позицію про неконкретизованість вимог захисника.
ІІІ. Мотиви та обґрунтування суду
3.1 Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, перевіривши доводи поданих скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
3.2 Щодо питань, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України.
Угод про визнання винуватості до суду не надходило, про її досягнення сторони кримінального провадження не повідомляли.
Питання відповідності обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України досліджувалося судом під час розгляду клопотань захисників про його повернення прокурору, за наслідком чого була постановлена відповідна ухвала (т. 2, а.с. 126-134).
Підстав для закриття кримінального провадження судом не встановлено, у задоволенні відповідного клопотання захисника Іванця А.Ю. було відмовлено ухвалою суду від 05.07.2021 (т. 2, а.с. 201-215).
Питання підсудності цього кримінального провадження Вищому антикорупційному суду сторонами не оспорювалось.
За відсутності обставин, які б перешкоджали призначенню кримінального провадження до судового розгляду, колегія суддів відповідно до п. 5 ст. 314 КПК України вважає за можливе перейти до вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду.
3.3 Щодо питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду.
3.3.1 Від учасників судового провадження клопотань про здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні не надійшло. Також судом не встановлені обставини, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, які могли б бути підставою для ухвалення рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні.
У зв`язку із цим судовий розгляд у даному кримінальному провадженні, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, слід здійснювати у відкритому судовому засіданні.
3.3.2 З`ясувавши питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, суд дійшов висновку, що кримінальне провадження належить здійснювати за обов`язкової участі прокурора, обвинувачених та їх захисників.
3.3.3 Крім того, п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України встановлено, що з метою підготовки до судового розгляду суд розглядає клопотання про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту.
У підготовчому судовому засіданні від захисника обвинуваченого ОСОБА_2 , адвоката Яценка Я.В., надійшло клопотання про виклик свідків (т. 4, а.с. 241-242).
Це клопотання суд вважає передчасним з огляду на те, що особи, наведені захисником у переліку, не набули статусу свідків на стадії досудового розслідування, а під час підготовчого судового засідання суд позбавлений можливості встановити чи відомі цим особам обставини, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні. Таке рішення можливо прийняти тільки після безпосереднього дослідження судом доказів.
У зв`язку з цим колегія суддів відмовляє у його задоволенні та роз`яснює, що сторони не позбавлені можливості порушувати перед судом питання про виклик свідків під час судового розгляду шляхом звернення з відповідним клопотанням в порядку ст. 350 КПК України.
3.3.4 Також у підготовчому судовому засіданні від захисників обвинувачених, адвокатів Іванця А.Ю. та Яценка Я.В., надійшли заперечення на ухвали слідчих суддів, постановлені у ході досудового розслідування (т. 3, а.с. 199-213; т. 4, а.с. 1-11, 66-129), які підлягають долученню до матеріалів кримінального провадження, а викладені у них доводи - перевірці в ході судового розгляду.
3.3.5 Крім того, в порядку п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України захисник Яценко Я.В. звернувся з клопотаннями про витребування документів з Управління державної охорони України, які містять інформацію про доступ перелічених у клопотанні осіб до приміщень Секретаріату КМУ у період з 20.08.2019 по 10.12.2019. Потребу в отриманні цих документів захисник обґрунтовував необхідністю спростування версії сторони обвинувачення щодо безпосередніх виконавців будівельно-монтажних робіт, що має значення для встановлення дійсних обставин цього кримінального провадження (т. 4, а.с. 236-239).
Вивчивши зміст поданого захисником клопотання колегія суддів бере до уваги, що захисником у клопотанні: 1) не доведено, що володільцем запитуваної інформації є Управління державної охорони України; 2) не конкретизовано форму інформації, яка могла б бути надана на вимогу суду; 3) не надано доказів про направлення адвокатського запиту до Управління державної охорони України; 4) не повідомлено про існування відповіді на адвокатський запит.
Такі недоліки клопотання перешкоджають суду прийняти законне і обґрунтоване рішення на його підставі, з огляду на що у його задоволенні належить відмовити.
Водночас, суд роз`яснює, що така відмова не позбавляє сторону захисту можливості реалізувати право на збирання доказів шляхом звернення до суду з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів.
3.4 Стосовно скарг захисників Іванця А.Ю. та Яценка Я.В., поданих в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України, то колегія суддів, з огляду на суміжність викладених у них доводів та ідентичність деяких підстав для звернення зі скаргами, здійснює їх узагальнений аналіз, виходячи з порушених у скаргах питань.
При цьому колегія суддів зазначає, що у ч. 2, 4 ст. 304 та ч. 2 ст. 307 КПК України наведено виключний перелік рішень, які можуть бути прийняті за результатом розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора. Зокрема, це можуть бути рішення про повернення скарги, відмову у відкритті провадження, а також про розгляд скарг по суті вимог, тобто задоволення чи відмову у їх задоволенні.
Також суд бере до уваги, що КПК України передбачає виключні випадки постановлення судом рішення про залишення клопотання, заяви без розгляду, які передбачені у ч. 5 ст. 201, ч. 4 ст. 81, ч. 2 ст. 528. Можливість залишення без розгляду судом скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачена.
З цих підстав колегія суддів вважає за необхідне здійснити розгляд скарг захисників по суті їх вимог на підставі наданих скаржником доказів в межах повноважень, якими наділений суд у підготовчому судовому засіданні.
3.4.1 Щодо проведення досудового розслідування на підставі письмового доручення керівника органу досудового розслідування.
За змістом ч. 1, 3 ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
З положень п. 8 ч. 1ст. 3 КПК України вбачається, що керівник органу досудового розслідування - це, зокрема, начальник слідчого управління, відділу, який діє в межах своїх повноважень.
Згідно з п.п. 8, 17 ч. 1 ст. 3 КПК України керівник органу досудового розслідування і слідчий є самостійними суб`єктами, повноваження яких визначені в окремих статтях КПК України.
В силу вимог п. 1 ч. 2 ст. 39 та ч. 1 ст. 214 КПК України визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, належить до компетенції керівника органу досудового розслідування.
При цьому, положення ст. 110 КПК України не містять імперативних приписів про те, що керівник органу досудового розслідування приймає своє рішення у формі постанови.
З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що повноваження керівника органу досудового розслідування визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, у формі доручення не суперечить вимогам ст. 39 КПК України.
Аналогічний підхід висловив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду в постановах від 02.06.2020 (справа № 229/3178/15-к) та від 25.08.2021 (справа № 663/267/19).
Повертаючись до обставин цього кримінального провадження, колегія суддів враховує, що 11.01.2020 слідчим Першого СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, Гасановим Д.В., було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 62020100000000091 (т. 1, а.с. 15-31).
Того ж дня, тобто 11.01.2020, начальником Першого СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, Франтовським Є.М. надано слідчому Гасанову Д.В. доручення на проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. Це доручення містить ті самі реквізити, що й постанова, зокрема: посада особи керівника органу досудового розслідування, час і місце складання, підстави для його винесення, номер кримінального провадження, внесеного до ЄРДР, попередню правову кваліфікацію, вказівку щодо проведення досудового розслідування та осіб, якій це доручення належить виконати (т. 2, а.с. 177).
Отже, у цьому випадку слідчий Гасанов Д.В. був наділений повноважень здійснювати досудове розслідування у кримінальному проваджені на підставі письмового доручення начальника Першого СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, Франтовського Є.М., яке містило ті самі реквізити, що й постанова, яка приймається відповідно до ст. 110 КПК України.
Оскільки КПК України не забороняє керівнику органу досудового розслідування приймати рішення як у формі постанови, так і у формі письмового доручення, то колегія суддів не вбачає підстав для визнання дій слідчого щодо проведення досудового розслідування на підставі доручення керівника органу досудового розслідування та дій керівника органу досудового розслідування щодо його надання незаконними.
Наведені мотиви приводять до висновку, що доводи скарг захисника Іванця А.Ю. на дії слідчого щодо проведення досудового розслідування та на дії керівника органу досудового розслідування щодо надання письмового доручення про проведення досудового розслідування ґрунтуються на хибному тлумаченні норм КПК України, з огляду на що такі скарги задоволенню не підлягають.
Крім того, суд наголошує, що оцінка самого доручення керівника органу досудового розслідування та питання щодо існування у слідчого повноважень на проведення досудового розслідування на його підставі не є предметом підготовчого судового провадження. Ці питання підлягають вирішенню за результатом судового розгляду.
3.4.2 Щодо повідомлення прокурора про початок досудового розслідування.
У ст. 111 КПК України законодавець надає визначення поняттю повідомлення у кримінальному провадженні як процесуальної дії, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Тобто, положення цієї статті визначають зміст та регламентують порядок повідомлення, яким слідчий, прокурор, суд викликає певного учасника кримінального провадження на проведення відповідної процесуальної дії.
Натомість, зміст та порядок повідомлення слідчим про початок досудового розслідування визначений у ч. 6 ст. 214 КПК України, яка передбачає, що слідчий, дізнавач невідкладно у письмовій формі повідомляє керівника органу прокуратури про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені ч. 5 цієї статті, яка визначає перелік даних, які вносяться до ЄРДР.
У скарзі на дії слідчого захисник Іванець А.Ю. вказував на невідповідність складеного слідчим Гасановим Д.В. письмового повідомлення прокурора Київської області Киричука М.Ю. про початок досудового розслідування вимогам ст. 111 КПК України та відсутність у ньому відомостей, передбачених у ч. ч. 5, 6 ст. 214 КПК України (т. 3, а.с. 95-99).
Однак, положення ст. 111 КПК України регулюють інший вид правовідносин, а саме зміст та порядок виклику особи на проведення відповідної процесуальної дії, що свідчить про хибність доводів захисника Іванця А.Ю. щодо невідповідності письмового повідомлення прокурора про початок досудового розслідування № 11-718/02-2020 від 11.01.2020 її вимогам.
Водночас, колегія суддів бере до уваги, що відповідно до копії повідомлення від 11.01.2020, яка була надана захисником Іванцем А.Ю., слідчий Першого СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, Гасанов Д.В. повідомив прокурора Київської області Киричука М.Ю., що ним за дорученням заступника начальника Першого СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, Франтовського Є.М., розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000000091 від 11.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, що слідчий підтвердив доданим до повідомлення додатком - витягом з ЄРДР (т. 3, а.с. 100).
Тобто, зі змісту цього повідомлення вбачається, що воно містить посилання на підставу початку досудового розслідування - доручення керівника органу досудового розслідування, номер кримінального провадження, дату внесення відомостей до ЄРДР, попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Крім того, до доручення слідчим був долучений витяг з ЄРДР, який містить інші відомості, які підлягають внесенню до Реєстру згідно з вимогами ч. 5 ст. 214 КПК України, що свідчить про виконання слідчим вимог ч. 6 ст. 214 КПК України.
У зв`язку з цим, колегія суддів вважає доводи скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Іванця А.Ю., на дії слідчого, які полягають у повідомленні прокурора про початок досудового розслідування, безпідставними.
Крім того, у цій скарзі захисник Іванець А.Ю. порушував питання про недотримання територіального принципу під час здійснення процесуального керівництва у цьому кримінальному провадженні. Але колегія суддів вже висловила свою позицію з цього питання в ухвалах суду від 02.07.2021 та 12.08.2021, в яких дійшла висновку, що територіальна юрисдикція ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, поширюється у тому числі на Київську область, що також підтверджує неспроможність такої скарги.
Отже, з огляду на безпідставність скарги захисника Іванця А.Ю. на дії слідчого щодо повідомлення прокурора про початок досудового розслідування, у її задоволенні належить відмовити.
3.4.3 Щодо визнання незаконними постанов прокурора, слідчого.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 36 КПК України Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури, їх перші заступники та заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбачених ст. 219 КПК України.
Тобто, цією нормою закріплений механізм оскарження процесуальних рішень слідчого та прокурора, до яких, у тому числі, відносяться постанова про визначення слідчої групи та про зміну групи прокурорів та визначення старшого прокурора групи прокурорів.
Захисник Іванець А.Ю. звернувся у підготовчому судовому засіданні зі скаргами про визнання незаконними постанови прокурора про зміну групи прокурорів та визначення старшого прокурора групи прокурорів від 21.01.2020 (т. 3, а.с. 1-13) та постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчої групи від 04.02.2020 (т. 3, а.с. 139-146), вказуючи на їх невідповідність вимогам ст. 110 КПК України та інструкціям з діловодства.
Зокрема, зауваження захисника стосувались форми цих процесуальних документів, розміщення реквізитів, стилю викладення інформації та повноти відображення зазначених у них відомостей.
Втім, суд не наділений повноваженнями перевіряти рішення прокурора та керівника органу досудового розслідування на предмет їх відповідності положенням ст. 110 КПК України, а також відповідним інструкціям з діловодства. Відповідно до ч. 6 ст. 36 КПК України такою компетенцією наділений виключно Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури, їх перші заступники та заступники під час досудового розслідування.
У зв`язку з цим, колегія суддів доходить висновку, що суд неуповноважений визнавати незаконними та скасовувати постанови прокурора та керівника органу досудового розслідування, з огляду на що відмовляє у задоволенні скарг адвоката Іванця А.Ю. на постанову прокурора про зміну групи прокурорів та визначення старшого прокурора групи прокурорів та на постанову керівника органу досудового розслідування про визначення слідчої групи.
3.4.4 Щодо питання підслідності.
Підслідність - це сукупність правил, що забезпечують віднесення кримінальних проваджень до відання конкретного слідчого органу, який наділений владними повноваженнями з проведення досудового розслідування й прийняття відповідних процесуальних рішень.
Аналіз приписів ст. ст. 216, 218 КПК України дає підстави для класифікації її видів на: 1) предметну (родову), тобто підслідність досудового розслідування визначається за характером вчиненого кримінального правопорушення, який обумовлюється його кваліфікацією; 2) персональну, яка характеризується тим, хто визначається саме суб`єктом кримінального правопорушення, тобто пов`язується з особою, яка вчинила кримінальне правопорушення, її статусом, службовим становищем; 3) за зв`язком кримінального провадження, коли розслідування одного кримінального правопорушення пов`язане з розслідуванням іншого кримінального правопорушення; 4) територіальну, яка залежить від розташування органу досудового розслідування та місця вчинення кримінального правопорушення.
Отже, для визначення підслідності того чи іншого кримінального провадження недостатньо лише посилання на характер вчиненого кримінального правопорушення, який обумовлюється його кваліфікацією, чи суб`єктний склад, оскільки для цього є необхідним аналіз низки обставин, які є вирішальними для здійснення досудового розслідування тим чи іншим слідчим органом.
У скарзі на бездіяльність прокурора захисник Іванець А.Ю. навів доводи про недотримання правил підслідності під час здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, що, на його думку, має наслідком визнання недопустимими зібраних під час досудового розслідування доказів. Зокрема, на думку захисника, кваліфікація кримінального правопорушення, суб`єктний склад та розмір предмета злочину свідчать про підслідність цього кримінального провадження НАБ України (т. 3, а.с. 86-92).
Однак, пов`язуючи вимоги скарги безпосередньо з доводами про порушення підслідності кримінального провадження, захисник не врахував, що вирішення цього питання потребує аналізу не лише поведінки прокурора, але й низки інших чинників, які стали передумовою для здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні ТУ ДБР, розташованому у м. Києві. Здійснення такого аналізу у підготовчому провадженні є неможливим, оскільки суд обмежений обвинувальним актом та реєстром матеріалів досудового розслідування як єдиними документами, які можуть надаватись суду до початку судового розгляду.
Крім того, вирішення питання підслідності прямо впливає на допустимість зібраних доказів, чого не заперечує і сам скаржник. Проте, оцінка доказів на етапі підготовчого судового засідання є непритаманною суду функцією на цій стадії.
За таких обставин, зважаючи на передчасність вимог скарги захисника Іванця А.Ю. на бездіяльність прокурора Беспалова О.С. щодо невизначення підслідності цього кримінального провадження, у її задоволенні належить відмовити.
Щодо інших скарг, в яких також порушено питання підслідності цього кримінального провадження, зокрема скарг захисника Яценка Я.В. на дії слідчого щодо звернення до слідчого судді з клопотаннями про арешт та застосування запобіжного заходу (т. 4, а.с. 191-194, 203-206, 215-218), колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на таке.
Положення ст. 132 КПК України визначають загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема, правила подачі клопотання про їх застосування.
Водночас, ані загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, ані спеціальні норми, які визначають правила застосування їх окремих видів, не містять положень, які б уповноважували суд надавати оцінку діям слідчого, прокурора на предмет їх законності під час подачі клопотання до слідчого судді про їх застосування.
Більше того, на безпідставність скарги захисника вказує і те, що порушене у скаргах питання підслідності під час подачі клопотання про застосування заходів забезпечення безпосередньо пов`язане з питанням підсудності розгляду таких клопотань, що прямо передбачено у ч. 2 ст. 132 КПК України, а отже стосується законності рішення слідчого судді за наслідком розгляду відповідного клопотання, а не законності дій слідчого, як на те вказував захисник.
За таких обставин, оскільки вимоги захисника Яценка Я.В. не ґрунтуються на положеннях закону, то у задоволенні його скарг на дії слідчого щодо звернення до слідчого судді з клопотаннями про арешт транспортних засобів та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також належить відмовити.
3.4.5 Щодо правильності кваліфікації.
Згідно зі змістом п. 5 ч. 1 ст. 277, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа, здійснюється слідчим, прокурором на власний розсуд з урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, які він вважав встановленими.
Тобто, здійснення правової кваліфікації кримінального правопорушення є дискрецією сторони обвинувачення і ніхто не вправі змусити слідчого, прокурора її змінити.
Так, захисник Іванець А.Ю. звернувся до суду зі скаргою на постанову слідчого про перекваліфікацію кримінального провадження з ч. 3 ст. 368 на ч. 4 ст. 368 КК України, яку обґрунтовував невмотивованістю цього рішення та невідповідністю вимогам ст. 110 КПК України, інструкції з діловодства (т. 4, а.с. 54-62), та скаргою на бездіяльність слідчого щодо неприйняття постанови про перекваліфікацію кримінального провадження, що, на думку захисника, вплинуло на підслідність цього кримінального провадження (т. 4, а.с. 225-228).
Попередньо колегія суддів вже констатувала неможливість перевірки судом постанов слідчих та прокурорів про вчинення певних процесуальних дій у межах строків досудового розслідування на предмет їх відповідності закону, оскільки така перевірка здійснюється відповідно до процедури, передбаченої у ч. 6 ст. 36 КПК України (п. 3.4.3).
Також судом наведено мотиви щодо неможливості вирішення питання про підслідність цього кримінального провадження у підготовчому судовому засіданні (п. 3.4.4).
У зв`язку з цим, з метою уникнення повторюваності оцінка цим доводам не надається.
Що стосується порушених у скаргах захисника питань оцінки кваліфікації цього кримінального провадження, то колегія суддів звертає увагу на наступне.
На початку аналізу цього питання суд розтлумачив, що виклад формули кваліфікації кримінального правопорушення відбувається з власних міркувань слідчого, прокурора, що не позбавляє права останніх у подальшому змінювати її, оскільки таке право гарантоване їм ст. ст. 279, 338 КПК України.
Крім того, в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 368 КК України вирішення питання про те, чи містить діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, належить вирішувати суду під час ухвалення вироку.
Наведене дає підстави для висновку, що суд не вправі зобов`язати слідчого, прокурора змінити правову кваліфікацію кримінального провадження, оскільки у такому випадку суд перебере на себе функцію обвинувачення. Натомість, питання доведеності висунутого обвинувачення буде вирішено судом за наслідком судового розгляду.
Із урахуванням наведеного колегія суддів вважає доводи скарги захисника Іванця А.Ю. на постанову слідчого про перекваліфікацію кримінального провадження та на бездіяльність слідчого щодо неприйняття постанови про перекваліфікацію кримінального провадження неспроможними, у зв`язку з чим відмовляє в їх задоволенні.
3.4.6 Щодо дотримання належної процедури визначення прокурора (групи прокурорів), які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні.
У кримінальній процесуальній доктрині загальновизнаними є такі критерії допустимості доказів: належне джерело; належний суб`єкт; належна процесуальна форма; належна фіксація; належна процедура; належний вид способу формування доказової основи. В аспекті належного суб`єкта, у тому числі, слід розглядати процедуру визначення прокурора у кримінальному провадженні.
У скарзі на бездіяльність прокурора Київської області Киричука М.Ю. захисник Іванець А.Ю. порушував питання про невизначення прокурора (групи прокурорів), який здійснюватиме повноваження прокурора (т. 3, а.с. 101-104), що очевидно впливає на допустимість вчинених цим суб`єктом дій та прийнятих ним процесуальних рішень.
Втім, згідно з положеннями ст. 89 КПК України оцінка допустимості тих чи інших доказів може бути надана судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення або ж під час судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні.
Крім того, невідкриття стороні захисту рішення прокурора про визначення прокурора (групи прокурорів), які здійснюватимуть повноваження прокурорів однозначно не свідчить про його відсутність. Встановити факт його існування суд вправі лише за наслідком судового розгляду після долучення сторонами всіх доказів та перевірки процесуальних підстав для їх отримання.
Отже, виходячи з передбаченої в законі процедури перевірки процесуальних підстав для отримання доказів, до яких відноситься, зокрема, постанова прокурора про визначення прокурора (групи прокурорів), а також з огляду на можливість вирішення питання про допустимість доказів у чітко регламентований КПК України спосіб, колегія суддів доходить висновку про передчасність скарги захисника Іванця А.Ю. на бездіяльність прокурора, у зв`язку з чим відмовляє у її задоволенні.
Водночас, суд бере до уваги, що порушення перед судом питання про визнання доказів недопустимими є невід`ємним правом сторін, у той час як в силу ч. 6 ст. 22 КПК України створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав є обов`язком суду.
Тому, забезпечуючи сторонам можливість реалізувати їхні процесуальні права, зокрема права клопотати перед судом про визнання доказів недопустимими, колегія суддів вважає за необхідне повернутись до вирішення порушеного у скарзі питання під час судового розгляду, як того вимагає ст. 89 КПК України.
3.4.7 Щодо оцінки постанови прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину є процесуальною підставою для отримання доказів за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії, яка доводить належну процедуру їх отримання.
У скарзі на постанову прокурора Сопіної А.О. щодо проведення контролю за вчиненням злочину від 04.02.2020 захисник Іванець А.Ю. ставив вимогу про визнання такого рішення прокурора незаконним, а під час з`ясування позицій сторін просив її скасувати (т. 3, а.с. 119-130).
Втім, надання оцінки цьому рішенню прокурора буде свідчити про надання оцінки процесуальній підставі для отримання доказів, що безпосередньо впливає на їх допустимість, а отже може бути здійснено виключно в порядку ст. 89 КПК України.
У зв`язку з цим, беручи до уваги завдання підготовчого провадження, яке покликане забезпечити організаційну та процесуальну підготовку до судового розгляду, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні скарги захисника Іванця А.Ю. на постанову прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, врахувавши її доводи під час надання оцінки доказам, отриманим за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину.
3.4.8 Щодо правил допиту свідків.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 КПК України проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.
Зі змісту цієї норми вбачається, що закон допускає допит свідків у нічний час, однак це може мати місце лише у невідкладних випадках.
Разом з цим, об`єктивність підстав для здійснення невідкладного допиту вимагає оцінки цілого ланцюжка обставин і факторів кримінального провадження, які вплинули на невідкладність цієї процесуальної дії, які у свою чергу підлягають встановленню під час судового розгляду.
Зі змісту поданих скарг захисника Яценка Я.В. вбачається, що він порушує питання про незаконність дій слідчих, які пов`язував з недотриманням правил допиту свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у нічний час (т. 4, а.с. 170-186).
Однак, оцінка правил допиту, проведеного під час досудового розслідування, вимагає встановлення та аналізу підстав, які обумовлювали потребу проведення цієї дії невідкладно саме у таку пору доби, які можуть бути встановлені в ході судового розгляду.
Крім того, оцінка цієї слідчої (розшукової) дії передбачає вирішення питання про допустимість доказів, отриманих за її результатом, яка також може бути надана судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, або під час судового розгляду у разі встановлення їх очевидної недопустимості.
Таким чином, оскільки оцінка доводів захисника про порушення правил допиту виходить за межі повноважень суду на стадії підготовчого провадження, то у задоволенні скарг захисника Яценка Я.В. на дії слідчого щодо проведення допиту свідків необхідно відмовити.
Разом з цим, відмова у задоволенні скарг захисника не позбавляє його права ініціювати порушені у скаргах питання під час судового розгляду.
3.5 Отже, вирішивши питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду та встановивши відсутність обставин, які б унеможливили призначення кримінального провадження до судового розгляду, колегія суддів дійшла висновку про можливість призначення судового розгляду на підставі цього обвинувального акта.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 314 - 316, 369, 372, 376 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Призначити судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020100000000091 від 11.01.2020, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, на 16 год 00 хв 12.11.2021 у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 41.
2. У судове засідання викликати прокурора, обвинувачених та їх захисників.
3. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 , адвоката Яценка Я.В., про здійснення судового виклику свідків до суду для допиту, відмовити.
4. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 , адвоката Яценка Я.В., про витребування документів, відмовити.
5. У задоволенні скарг захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Іванця А.Ю., поданих в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України, відмовити.
6. У задоволенні скарг захисника обвинуваченого ОСОБА_2 , адвоката Яценка Я.В., поданих в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий суддя Т.Г. Гавриленко
Судді К.О. Сікора
О.В. Танасевич