Document No. 102500104

справа №550/101/18

провадження №1-кп/910/43/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

«23» грудня 2021 р. м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого: Шкодіна Я.В.,

суддів: Задорожної Л.І., Федорова О.В.,

за участю секретаря: Ахундової В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду під час судового засідання клопотання ОСОБА_1 про скасування ухвали про накладення грошового стягнення від 04 листопада 2021 року у об`єднаному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Донецьку, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 368, ч.3 ст.368 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Скибенка О.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_2

захисника - Пироженка О.С.

заявника - ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 368, ч.3 ст.368 КК України.

Ухвалою суду від 04 листопада 2021 року за неявку без поважних причин у судове засідання, призначене на 13 серпня 2021 року, на свідка ОСОБА_1 накладено грошове стягнення у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) гривень.

22 листопада 2021 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про скасування зазначеної ухвали, обґрунтоване тим, що він був об`єктивно позбавлений можливості підготуватися та прибути в судове засідання, призначене на 13 серпня 2021 року, оскільки, як зазначає суд в оскаржуваній ухвалі, судова повістка на цей день була отримана уповноваженою особою за його місцем роботи 11 серпня 2021 року, тобто менше, ніж за три дні до судового засідання, як це визначено ст. 135 КПК України. ОСОБА_1 також зазначив, що ця повістка не направлялася за його місцем проживання, що є обов`язковою умовою застосування положень ч.2 ст. 135 КПК України щодо направлення повістки до адміністрації місця роботи особи. Крім цього, ОСОБА_1 у своєму клопотанні послався на відсутність у нього статусу свідка у цьому кримінальному провадженні, оскільки судова повістка не містить конкретизації мети його виклику: для надання показань чи для участі у процесуальних діях, а також на те, що в ЄДРСР в межах цієї справи відсутня ухвала суду про задоволення клопотання про залучення його у якості свідка та виклику до суду. За таких обставин, вважає, що його неявка в судове засідання 13 серпня 2021 року відбулася з поважних та об`єктивних причин, що унеможливлює застосування до нього накладення грошового стягнення.

У судовому засіданні 23 грудня 2021 року заявник ОСОБА_1 своє клопотання підтримав та просив його задовольнити. Додатково зазначив, що не повідомив суд про причини своєї неявки 13 серпня 2021 року, оскільки не знав, що судове засідання, призначене на цю дату. Установа, у якій він працює, отримала судову повістку 11 серпня 2021 року, але йому особисто вона була передана уже або в день судового засідання або навіть пізніше. ОСОБА_1 також послався на надмірну завантаженість у роботі, викликану тим, що з квітня 2021 року працює самостійно без заступників, яких, за відповідним положенням, у нього має бути чотири. На питання суду зазначив, що адвокат Пироженко О.С. інколи самостійно повідомляв його телефоном про дати судових засідань, однак через надмірну завантаженість він не завжди мав можливість відповідати на телефонні дзвінки та читати смс-повідомлення. Про дійсність того, що він не знав про призначене на 13 серпня 2021 року судове засідання, на його думку, свідчить той факт, що він повідомляв про неможливість явки в інші призначені судові засідання. Наголосив, що не мав наміру своєю неявкою виявити неповагу до суду.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Пироженко О.С. підтримали подане ОСОБА_1 клопотання та просили суд його задовольнити.

Прокурор проти задоволення клопотання заявника ОСОБА_3 заперечував, посилаючись на те, що ним до цього клопотання не додано жодних доказів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання 13 серпня 2021 року, зокрема щодо безпосереднього отримання ним судової повістки із затримкою, участі в інших заходах цього дня, тощо. Натомість, на його думку, презюмується, що дата надходження повістки до установи, де працює ОСОБА_1 , вважається датою вручення йому такої повістки, з огляду на те, що він очолює цю установу. У зв`язку з цим вважає клопотання необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Заслухавши думки учасників судового засідання, суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 66 КПК України свідок зобов`язаний прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КПК України, якщо свідок, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з`явився на виклик суду без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як було зазначено, ухвалою суду від 04 листопада 2021 року на свідка ОСОБА_1 за неявку без поважних причин у судове засідання, призначене на 13 серпня 2021 року, накладено грошове стягнення, із викладенням мотивів прийняття такого рішення.

Порядок скасування ухали про накладення грошового стягнення регулюється положеннями ст. 147 КПК України, відповідно до яких особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання судом, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення. Суд скасовує ухвалу про накладення на особу грошового стягнення за результатами його розгляду в судовому засіданні, якщо буде встановлено, що стягнення накладено безпідставно, а в іншому випадку - відмовляє у задоволенні клопотання.

Таким чином, суду належить перевірити, чи викладені свідком ОСОБА_1 у клопотанні про скасування грошового стягнення обставини свідчать про безпідставність його накладення.

Так, пояснюючи причину своєї неявки в судове засідання 13 серпня 2021 року, заявник ОСОБА_1 посилається, серед іншого, на те, що запізно отримав судова повістку.

За вимогами ч. 1, 2 ст. 135 КПК України, особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Кримінальним процесуальним кодексом України визначено, що належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом (ч.1 ст. 136 КПК України).

Судом було встановлено належне повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання 13 серпня 2021 року, що відображено в ухвалі від 04 листопада 2021 року. Так, виклик ОСОБА_1 в зазначене судове засідання здійснено з дотриманням правил, визначених ст.ст. 135, 136 КПК України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що таку повістку 11 серпня 2021 року отримано уповноваженою особою Державної регуляторної служби України, у якій ОСОБА_1 займає посаду голови, за довіреністю, про що свідчить відповідна відмітка та підпис у графі отримувач, а обставини безпосередньої передачі цієї повістки уповноваженою особою, яка її отримала власне ОСОБА_1 не скасовують наявних у матеріалах провадження доказів належного повідомлення про дату, час та місце судового розгляду в розумінні КПК України.

Стосовно доводів заявника про те, що отримання повістки за два, а не за три дні до судового засідання унеможливило його підготовку і прибуття до суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така повістка про виклик в судове засідання 13 серпня 2021 року дійсно надійшла до Державної регуляторної служби України 11 серпня 2021 року. Разом з тим, оцінюючи цей час з точки зору його достатності для підготовки та прибуття за викликом, колегія суддів враховує ряд обставин кримінального провадження, які в сукупності переконують колегію суддів в тому, що його було цілком достатньо для здійснення усіх підготовчих дій та фактичного прибуття. Зокрема, колегією суддів враховано той факт, що в попереднє судове засідання 06 серпня 2021 року, про яке його було повідомлено 02 серпня 2021 року (підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення), свідок ОСОБА_1 також не з`явився, а про причини його неявки стало відомо лише цього дня вже під час судового засідання, в якому обвинувачений та його захисник наполягали на необхідності його повторного виклику та запевняли суд в його обов`язковій явці в наступне судове засідання, про що їм повідомила помічник ОСОБА_1 в телефонній розмові. Тобто, ОСОБА_1 був цілком обізнаний про існування цієї справи та розумів обставини його викликів (ініціаторів виклику), а отже отримання повістки на наступне після 06 серпня 2021 року судове засідання, а саме: на 13 серпня 2021 року за два дні до нього, на переконання суду, давало йому можливість належним чином підготуватися до цього судового засідання та прибути до суду. Крім того, обґрунтовуючи свої висновки, колегія суддів звертає увагу також на той факт, що саме по собі недотримання вимоги ч. 9 ст. 135 КПК України, яка визначає необхідність повідомлення особи за три дні до судового засідання, не спричиняє жодних наслідків та не позбавляє особу обов`язку з`явитися за викликом до суду.

Слід зазначити, що за своєю сутністю та відповідно до ч. 1 ст. 65 КПК України, свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань. Зі змісту ч. 1 ст. 134 КПК України, суд під час судового провадження має право за власною ініціативою або за клопотанням, зокрема, обвинуваченого, його захисника здійснити судовий виклик певної особи, якщо встановить наявність достатніх підстав вважати, що така особа може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов`язковою.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Пироженко О.С. протягом усього періоду розгляду кримінального провадження заявляли про важливість та беззаперечну необхідність допиту ОСОБА_1 як свідка у даному кримінальному провадженні, оскільки він може дати показання, які мають вагоме значення для кримінального провадження. Однак вони не повідомили суд про адресу його місця проживання і, як зазначив в судовому засіданні сам ОСОБА_1 , він їм такої адреси також не повідомляв. У зв`язку з цим, задля забезпечення рівності і змагальності сторін в реалізації процесуальних прав з метою обстоювання їх позицій, колегія суддів, сприяючи стороні захисту в допиті ОСОБА_1 , який за її твердженням, міг повідомити важливі для кримінального провадження обставини, викликала його «як свідка», про що вказувалось в судових повістках, в тому числі і в судовій повістці про виклик в засідання на 13 серпня 2021 року, за відомою адресою місця його роботи.

З огляду на зазначене, колегія суддів не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 стосовно ненадсилання йому повістки в судове засідання на цю дату за його місцем проживання, а також стосовно того, що повістка не містить конкретизації мети його виклику, яка, між тим, весь час була відома йому, що підтверджується поясненнями обвинуваченого і захисника в судових засіданнях, які спілкувались з ним стосовно узгодження дат судових засідань, у які він зможе прибути для давання показань, а також самим ОСОБА_1 , який в судовому засіданні повідомив про своє розуміння того, що він свідок із часу, коли почав отримувати повістки (вперше викликався судовою повісткою від 02 серпня 2021 року) та який підготував письмові пояснення щодо обставин кримінального провадження, усвідомлюючи, що буде допитаний як свідок.

Крім того, слід зазначити, що КПК України не передбачає вимоги щодо постановлення ухвали суду про залучення особи до кримінального провадження як свідка та виклику його для допиту. Рішення про виклик ОСОБА_1 для допиту як свідка прийняте колегією суддів за клопотанням сторони захисту в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, а тому посилання ОСОБА_1 на відсутність в ЄДРСР ухвали суду про залучення його у якості свідка та виклику до суду як на обставину, що унеможливлює застосування до нього накладення грошового стягнення, також відхиляється як необґрунтований.

З огляду на викладене та враховуючи той факт, що встановлені судом при застосуванні до ОСОБА_1 грошового стягнення обставини ним не спростовані, а жодних доказів на підтвердження зазначених у своєму клопотанні доводів він не надав, колегія суддів не знаходить обставин, які б вказували на безпідставність накладення на нього такого грошового стягнення, а тому у задоволенні клопотання про скасування ухвали суду від 04 листопада 2021 року слід відмовити.

Неможливість оголошення повного тексту у визначений рішенням суду строк, пов`язано з перебуванням членів колегії у відпустках.

Керуючись ст. ст. 66, 139, 144, 147, 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування ухвали від 04 листопада 2021 року про накладення на нього грошового стягнення у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) гривень за неявку без поважних причин за викликом суду в судове засідання 13 серпня 2021 року - відмовити

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий Я.В. Шкодін

Судді Л.І. Задорожна

О.В. Федоров