Document No. 102623221

справа № 991/7886/21

провадження № 11-сс/991/13/22

слідчий суддя: Ногачевський В.В.

доповідач: Чорна В.В.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2022 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,

при секретарі судового засідання Сердюк Ю.С.,

за участі:

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисників Климова О.Ю., Рогожука С.Л., Назаренка О.О.,

прокурора Іванющенка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників Корнаги Олександра Ігоровича, Климова Олексія Юрійовича та Назаренка Олександра Олексійовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.11.2021 р. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р. відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорська Донецької області, громадянина України, адвоката, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 3662 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

08 та 09 грудня 2021 року на розгляд Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_1 - адвокатів Климова О.Ю. (т. 4 а.с. 36-37), Назаренка О.О. (т. 4 а.с. 45-63) та Корнаги О.І. (т. 4 а.с. 67-70) на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.11.2021 р. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які ухвалою від 09 грудня 2021 року призначено до розгляду (т. 4 а.с. 74).

14.12.2021 року на адресу суду надійшли письмові доповнення до апеляційної скарги захисника Климова О.Ю. (т. 4 а.с. 115-124).

1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційних скарг.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 30.11.2021 р. за клопотанням детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) Нєдова Р.С., погодженим з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) Офісу Генерального прокурора Іванющенком О.А., підозрюваному ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28.01.2022 року включно, та визначено заставу у розмірі 3 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 7 612 800 грн., з покладенням на підозрюваного у разі внесення застави обов`язків, визначених п. п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник Климов О.Ю. просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та звільнити його з-під варти. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвала слідчого судді є невмотивованою, необґрунтованою, постановлена з істотним порушенням норм процесуального закону та з неповним дослідженням всіх обставин провадження. Зазначає, що 17.09.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та ухвалою слідчого судді від 24.09.2021 р. строк досудового розслідування продовжено до 07.12.2021 року, втім, слідчим суддею не взято до уваги зазначену обставину та помилково зазначено, що 18.11.2021 року досудове розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 завершено. При цьому, стороною обвинувачення жодних доказів отримання підозрюваним та його захисниками повідомлення про завершення досудового розслідування не надано, що свідчить про недотримання всіх необхідних процесуальних дій у відповідності до ст. 290 КПК України. Дана обставина слідчим суддею також залишена поза увагою. За твердженням захисника, оскільки останнім днем здійснення досудового розслідування є 07.12.2021 року, та на момент розгляду апеляційних скарг строк досудового розслідування сплинув, застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу поза межами строку провадження є незаконним. Разом з тим, якщо сторона обвинувачення наполягає на тому, що порядок, визначений ст. 290 КПК України, не порушено, тобто стороні захисту відкрито матеріали, то і обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою виключаються. Однак, на зазначені обставини слідчий суддя уваги не звернув, внаслідок чого висновки оскаржуваної ухвали не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Захисник зазначає, що нова підозра ОСОБА_1 не передбачає вчинення останнім корупційного злочину, оскільки підбурювання до надання неправомірної вигоди розглядається виключно як спосіб вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України, тому застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставним. Твердження сторони обвинувачення про належність ОСОБА_1 коштів, вилучених в квартирі АДРЕСА_2 , а також об`єкта нерухомості - власне зазначеної квартири, також є безпідставними, оскільки органом досудового розслідування не доведені. Доводи детектива та слідчого судді про те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, не підтверджені доказами. Інші ризики, на які посилається детектив - зокрема, незаконний вплив на свідків та перешкоджання кримінальному провадженню, є лише припущенням органу досудового розслідування. Зважаючи на арешт всього майна і коштів ОСОБА_1 , визначений слідчим суддею розмір застави є завідомо непомірним для останнього. Враховуючи наведене, стороною обвинувачення не доведено необхідності продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі захисник Назаренко О.О. просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та звільнити останнього з-під варти. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвала слідчого судді обґрунтовується доказами та фактами, що не є такими в розумінні кримінального процесуального кодексу, постановлена без врахування строків досудового розслідування, а тому має бути скасована. Злочин, передбачений ч. 3 ст. 369 КК України, в якому підозрюється ОСОБА_1 , було спровоковано органом досудового розслідування, що підтверджується протоколом огляду від 07.04.2021 р., відповідно до якого під час огляду мобільного телефону, вилученого детективами НАБУ в ході особистого обшуку ОСОБА_1 , встановлена переписка останнього з ОСОБА_3 . Згідно з вказаної переписки явно прослідковується цілеспрямований натиск з боку ОСОБА_3 на ОСОБА_1 , що, в свою чергу, було наслідком тиску саме з боку ОСОБА_4 на самого ОСОБА_3 для пришвидшення вирішення питання. Крім того, вбачається, що станом на 04.01.2021 року ОСОБА_4 вже співпрацював з правоохоронними органами, був таємним агентом НАБУ та діяв цілеспрямовано, з метою провокації, вчиняючи психологічний тиск на ОСОБА_3 , підштовхуючи останнього тиснути на ОСОБА_1 . Крім того, вказані у клопотанні ризики, за твердженням захисника, є застарілими та вже неодноразово заявлялись стороною обвинувачення. При цьому, детективом не зібрано та до клопотання не долучено доказів на підтвердження того, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, або з`явились додаткові ризики. Також, посилається на те, що 19.11.2021 року детектив не повідомив сторону захисту про завершення досудового розслідування, а тому строк досудового розслідування не зупинився, та закінчився 07.12.2021 року, відповідно, і строк тримання під вартою ОСОБА_1 міг бути продовжений лише до вказаної дати. Окремо захисник посилається на безпідставне визначення слідчим суддею завищеного розміру застави.

В апеляційній скарзі захисник Корнага О.І. просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвала слідчого судді суперечить вимогам чинного законодавства та усталеній практиці Європейського суду з прав людини. За твердженням захисника, слідчим суддею порушено вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України та необґрунтовано визначено завідомо непомірний розмір застави, оскільки ані ОСОБА_1 , ані його родина не мають можливості її внести через арешт майна та грошових коштів, накопичених за попередні роки. Клопотання про продовження строку тримання під вартою обґрунтоване лише тяжкістю вчинених злочинів, що не може бути підставою для продовження запобіжного заходу. Всі доводи детектива та слідчого судді про те, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, експертів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином не підтверджені жодними доказами. Крім того, жодного обґрунтування з посиланням на матеріали справи з приводу того, що ризики, вказані у клопотанні, не можуть бути усунуті шляхом обрання іншого запобіжного заходу, ухвала слідчого судді не містить. Захисник стверджує, що під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчий суддя проігнорував практику Європейського суду з прав людини, яка підлягає обов`язковому застосуванню у відповідності до вимог національного законодавства, а також не взяв до уваги, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, перестали існувати. Захисник зауважив, що сукупність вищевикладеного надавала слідчому судді достатні підстави застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

2. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні захисник Климов О.Ю. підтримав свою апеляційну скаргу, а також апеляційні скарги захисників Корнаги О.І. та Назаренка О.О. Додатково зауважив, що ст. 290 КПК України передбачає послідовність дій сторони обвинувачення., зокрема, прокурор, детектив зобов`язані повідомити сторону захисту про завершення досудового розслідування та про відкриття матеріалів провадження. Повідомлення детектива НАБУ Нєдова Р.С. від 18.11.2021 р. не відповідає зазначеним вимогам КПК України. Зокрема, детектив міг надати стороні захисту матеріали провадження для ознайомлення в порядку ст. 220 КПК України, оскільки захисники неодноразово звертались з клопотаннями про ознайомлення. Вважає, що слідчий суддя мав право продовжити ОСОБА_1 строк тримання під вартою лише до 07.12.2021 року, натомість, зробив це до 28.01.2022 року - тобто, поза межами строку досудового розслідування. У клопотанні детектива про продовження запобіжного заходу та в ухвалі слідчого судді має бути посилання на те, які саме слідчі дії необхідно провести до закінчення досудового розслідування. Якщо зазначене наведено, то цим підтверджується, що строк досудового розслідування триває. З урахуванням того, що ОСОБА_1 вже не утримується під вартою, а з 08.12.2021 року застосування запобіжного заходу до нього є незаконним, просив скасувати оскаржувану ухвалу.

Захисник Назаренко О.О. підтримав свою апеляційну скаргу, а також апеляційні скарги захисників Климова О.Ю. та Корнаги О.І. Додатково зазначив, що період з моменту повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування не включається до строку досудового розслідування, проте, цей факт має бути підтверджений. Стороні захисту не повідомлялось про завершення досудового розслідування.

Захисник Рогожук С.Л. підтримав апеляційні скарги захисників Корнаги О.І., Назаренка О.О. та Климова О.Ю. та просив їх задовольнити з підстав, викладених в апеляційних скаргах, зокрема, наголошував на відсутності всіх ризиків, на які посилається детектив у клопотанні та слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав доводи своїх захисників.

Прокурор Іванющенко О.А. проти апеляційних скарг сторони захисту заперечив, посилаючись на їх безпідставність. Вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а апеляційні скарги не містять належних доводів, які були б підставою для скасування або зміни судового рішення. Оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена 30.11.2021 року, тобто в межах строку досудового розслідування. До матеріалів клопотання долучено повідомлення про відкриття стороні захисту матеріалів провадження відповідно до вимог ст. 290 КПК України. Наразі сторона захисту ознайомлюється з матеріалами кримінального провадження, а тому ОСОБА_1 обґрунтовано продовжено строк тримання під вартою. Крім того, слідчий суддя в своїй ухвалі обґрунтовано надав оцінку встановленим ризикам, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник Корнага О.І., належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду не звертався. Враховуючи позицію захисників та підозрюваного ОСОБА_1 , які наполягали на розгляді апеляційних скарг без участі захисника Корнаги О.І., а також положення ч. 4 ст. 405 КПК України, згідно якої неявка останнього не перешкоджає судовому розгляду, апеляційні скарги розглянуто за відсутності захисника Корнаги О.І.

3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

3.1. Короткий зміст та мотиви клопотання про продовження строку тримання під вартою.

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ Нєдова Р.С., погоджене прокурором САП Офісу Генерального прокурора Іванющенком О.А., про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р. відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 3662 КК України, із визначенням застави у розмірі 9 040 200 грн., з покладенням на підозрюваного у разі внесення застави обов`язків, визначених п. п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

За змістом клопотання, детективами Головного підрозділу детективів НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52021000000000016 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 3662 КК України - а саме, в шахрайстві, тобто заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому групою осіб в особливо великому розмірі, а також підбурюванні до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданої влади, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, а також в умисному внесенні суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

07.04.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.

17.09.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 3662 КК України.

Обґрунтованість нової підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, за змістом клопотання, повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, перелік яких наведений у клопотанні.

В обґрунтування необхідності продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою детективом зазначено про продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1,3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. При цьому, на думку детектива, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначенм ризикам.

Також, у клопотанні зазначено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.09.2021 р. строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р. продовжено до 07.12.2021 року. Матеріали досудового розслідування відкриті стороні захисту 18.11.2021 року, а тому в клопотанні зазначається про продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою на строк шістдесят днів та залишення без змін застави у розмірі 9 040 200 грн.

3.2. Мотиви слідчого судді.

При постановленні рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею надана оцінка наявності обґрунтованості підозри, існуванню ризиків та іншим обставинам, які враховуються в порядку ст. 178 КПК України.

За результатом дослідження наданих стороною обвинувачення доказів, слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 3662 КК України, за обставин, викладених у клопотанні. Зокрема, з ухвали слідує, що надані стороною обвинувачення матеріали підтверджують, що ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_3 міг підбурювати ліквідатора Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Акс Кепітал» (далі - ТДВ «СК «Акс Кепітал») ОСОБА_4 до надання неправомірної вигоди в розмірі 100 тисяч доларів США судді Окружного адміністративного суду міста Києва, тобто службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення нею в інтересах ТДВ «СК «Акс Кепітал» дій з використанням наданої влади. Однак, отримуючи грошові кошти від ОСОБА_3 , начебто для передачі суддям Окружного адміністративного суду міста Києва як неправомірну вигоду за вирішення адміністративної справи, ОСОБА_1 мав намір не передавати їх, а привласнити, у зв`язку із чим залишив їх у квартирі АДРЕСА_2 . Крім того, згідно з матеріалами клопотання, допитані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказали, що вони не отримували від ОСОБА_1 коштів задля прийняття певного рішення у адміністративній справі, та їм ніхто не повідомляв про намір надання коштів в інтересах вищевказаної юридичної особи.

Слідчим суддею також вказано, що ч. 2 ст. 3662 КК України передбачає відповідальність за умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі зазначено, що слідчим суддею оцінюються виключно можливі дії ОСОБА_1 та відповідність їх запропонованій кваліфікації, при цьому остаточна перевірка правильності кваліфікації дій останнього не здійснюється.

За висновком слідчого судді, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами у їх сукупності.

При цьому, на даному етапі слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не надається оцінка доказам з точки зору їх допустимості та достатності для визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Стосовно провокації, слідчий суддя зазначив, що наведені стороною захисту обставини - зокрема, щодо наявності у ОСОБА_4 знань у галузі права та значного досвіду під час представництва різних осіб у судових справах, не створюють у слідчого судді, зважаючи на стадію кримінального провадження, переконання, що дії осіб були спровоковані.

Крім того, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим у інкримінованих правопорушеннях, а також характер та суспільну небезпеку цих правопорушень, слідчий суддя погодився з доводами клопотання про існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З урахуванням встановлених обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні детектива обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою.

Крім того, слідчий суддя зазначив, що згідно з ухвалою слідчого судді від 24.09.2021 р. строк досудового у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р. продовжено до восьми місяців, тобто до 07.12.2021 року. Із наданих у судовому засіданні пояснень та долучених до клопотання копій документів вбачається, що 18.11.2021 року досудове розслідування у кримінальному провадженні було завершено та стороні захисту надано для ознайомлення матеріали у порядку ст. 290 КПК України. Слідчий суддя зазначив, що строк, на який до підозрюваного може бути застосовано запобіжний захід, КПК України не обмежує строком досудового розслідування у провадженні, в рамках якого особі обирається відповідний захід, а тому ухвала про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може лишатися чинною і після закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні до настання однієї з обставин, наведених у ст. 203 КПК України. Слідчий суддя також зазначив, що оскільки станом на час розгляду даного клопотання органом досудового розслідування відкрито матеріали кримінального провадження для ознайомлення стороні захисту, строк досудового розслідування не закінчився, а перервався до моменту здійснення прокурором однієї з дій, зазначених в ч. 2 ст. 283 КПК України.

Таким чином, слідчий суддя погодився, що матеріали клопотання доводять наявність правових підстав для продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу на строк 60 днів.

Разом з тим, розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, слідчим суддею було зменшено до 3 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 7 612 800 грн. При цьому було враховано, що з моменту застосування запобіжного заходу та до цього часу підозрюваний (заставодавець) коштів у визначеному раніше розмірі 9 040 200 грн. не вніс. На думку слідчого судді, наразі такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження, та зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти встановленим ризикам кримінального провадження.

У випадку внесення застави, на підозрюваного покладено обов`язки, передбачені п. п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України та визначені в ухвалі слідчого судді від 04.10.2021 р.

4. Мотиви суду.

4.1. Щодо доводів апеляційних скарг про наявність ознак провокації.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника Назаренка О.О. в частині наявності ознак провокації, що полягала у підбурюванні ОСОБА_1 з боку ОСОБА_4 , колегія суддів вкотре зазначає, що на даному етапі неможливо встановити наявність або відсутність ознак провокації лише за змістом протоколів негласних слідчих (розшукових) дій та допиту свідка, тобто без комплексної оцінки усіх доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження у їх сукупності, а отже, наявність таких ознак не може стверджуватися лише з огляду на певні окремі фрази, вирвані із загального контексту, тим більше, що загальний контекст вищезазначених протоколів не стверджує наявність провокації.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що вказані стороною захисту обставини - зокрема, про те, що з 04.01.2021 року ОСОБА_4 вже співпрацював з правоохоронними органами, був таємним агентом НАБУ та діяв цілеспрямовано, керувався меркантильним мотивом, оскільки розраховував на винагороду так званого «викривача», не створюють, зважаючи на стадію кримінального провадження, переконання, що дії ОСОБА_1 були спровоковані.

4.2. Щодо доводів апеляційних скарг про відсутність ризиків.

Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг захисників щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для продовження застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу, згідно з частиною 2 даної статті, є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Співставляючи доводи клопотання сторони обвинувачення з обґрунтуванням, наведеним в оскаржуваній ухвалі, на предмет наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про його наявність, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 3662 КК України. Зокрема, санкція ч. 4 ст. 190 КК України відносить цей злочин до особливо тяжких, та за нього передбачена можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за його вчинення у разі доведення вини, останній може переховуватися від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. При вирішенні питання про наявність даного ризику також враховуються відомості про неодноразові виїзди ОСОБА_1 за межі України протягом 2016 - 2020 р. р., а також достатність майнових ресурсів підозрюваного для можливого тривалого переховування від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що з огляду на посаду, яку ОСОБА_1 обіймав в Службі зовнішньої розвідки України, а також те, що він є діючим адвокатом, діяльність якого не призупинена, можна стверджувати про досить широке і впливове коло знайомих для організації переховування.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, колегія суддів враховує ознайомлення підозрюваного ОСОБА_1 з протоколом допиту свідка ОСОБА_4 , що дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість впливу на цього свідка. Крім того, підозрюваний ОСОБА_1 зможе впливати й на інших свідків, зокрема ОСОБА_7 , яка юридично є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , недекларування якої інкримінується ОСОБА_1 .

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слушним є висновок оскаржуваної ухвали про те, що ОСОБА_1 , не перебуваючи під вартою, матиме можливість домовлятись із співучасниками злочину про спільну позицію та процесуальну поведінку, а також, з огляду на широке коло зв`язків, отримувати консультації щодо можливостей уникнення від кримінальної відповідальності, що може бути використано ним для перешкоджання здійсненню досудового розслідування. При вирішенні питання про наявність даного ризику слідчим суддею правильно враховані відомості про те, що через дві години після затримання ОСОБА_1 дві особи, які за даними органу досудового розслідування мають пряме відношення до родини брата ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , прибули до квартири за адресою: АДРЕСА_4 , яка перебувала у користуванні родини ОСОБА_1 , зібрали речі і вивезли їх в невідомому напрямку.

Крім того, відповідно до змісту листа старшого детектива НАБУ Абакумова О.Ю. на ім`я прокурора САП Іванющенка О.А. від 10.04.2021 р., двома особами, які винесли речі із вказаної квартири, є ОСОБА_8 (неофіційний водій рідного брата підозрюваного - ОСОБА_9 ) та особа, наближена до адвоката ОСОБА_10 (адвокат ОСОБА_9) - ОСОБА_11 .

Зазначені обставини надали як слідчому судді, так і суду апеляційної інстанції достатні підстави вважати таким, що продовжує існувати, ризик того, що ОСОБА_1 як самостійно, так і через інших осіб може впливати на хід досудового розслідування у справі, зокрема, шляхом знищення або приховування слідів кримінального правопорушення.

З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, колегія суддів вважає підтвердженою наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та експертів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, колегія суддів наголошує, що під час апеляційного розгляду сторона захисту не навела інших обставин, які б дозволяли інакше оцінити наявність або ж відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

4.3. Щодо неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, ніж тримання під вартою.

Відповідно до ст. 178 КПК України та ґрунтуючись на досліджених матеріалах та поясненнях учасників провадження, слідчий суддя врахував наступні обставини: 1) надані відомості свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 3662 КК України; 2) один зі злочинів, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , відноситься до особливо тяжких і у разі визнання підозрюваного винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна; 3) у підозрюваного наявне нерухоме та рухоме майно на території України, він одружений та має неповнолітнього сина, матір похилого віку (надано медичні документи щодо стану її здоров`я); 5) ОСОБА_1 здійснює індивідуальну діяльність адвоката; 6) відповідно до наданих відомостей характеризується позитивно; 7) раніше не судимий; 8) відомості щодо застосування до нього раніше запобіжних заходів чи наявності повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги Корнаги О.І. про те, що слідчим суддею при продовженні запобіжного заходу не досліджено фактичні обставини провадження та докази, які характеризують особу підозрюваного. Як зазначено вище, слідчий суддя взяв до уваги всі обставини, про які зазначає захисник, однак оцінив їх інакше, ніж вважала за потрібне сторона захисту.

З оцінкою вказаних обставин слідчим суддею цілком погоджується і колегія суддів. Зокрема, є обґрунтованими та відповідають встановленим обставинам даного провадження висновки оскаржуваної ухвали про те, що наявність дитини, дружини та матері пенсійного віку хоча і свідчить про наявність соціальних зв`язків, однак не є достатнім стримуючим фактором з урахуванням ризиків, описаних у попередньому пункті, які на цей час не зменшились.

Колегія суддів також враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо сторона обвинувачення доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України (ч. 1 ст. 184 КПК України).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

Як вбачається з апеляційної скарги захисника Корнаги О.І., останній прохає змінити ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак потребує встановлення реальної можливості допустити це в майбутньому.

Колегія суддів погоджується з висновком оскаржуваної ухвали про те, що менш суворі запобіжні заходи, не пов`язані з триманням під вартою, зокрема: домашній арешт, в тому числі цілодобовий, надання підозрюваного на поруки особам, що заслуговують на довіру, а також особисте зобов`язання, з огляду на сукупність встановлених вище обставин, на даному етапі досудового розслідування не зможуть запобігти встановленим ризикам, однак зможуть завадити виконанню завдань кримінального провадження, оскільки пов`язані з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, тощо. Натомість, на думку колегії суддів, можливість внесення підозрюваним застави у розмірі, визначеному слідчим суддею, з одного боку, не робить тримання під вартою безальтернативним для ОСОБА_1 , а з іншого, у разі її внесення, є достатнім стримуючим фактором задля запобігання вищенаведеним ризикам, які продовжують існувати. З урахуванням вищевикладеного та обставин провадження, особистих характеристик підозрюваного, колегія суддів не вбачає підстав для обрання ОСОБА_1 іншого, більш м`якого запобіжного заходу.

4.4. Щодо розміру застави.

Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг захисників щодо розміру визначеної ОСОБА_1 застави, який є непомірним для підозрюваного, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

В контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010 р., заява № 12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. Czech Republic від 25.04.2000 р. (заява № 31315/96, п. 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ані в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.

У будь-якому випадку зі структури ст. 5 Конвенції в цілому, та її п. 3, зокрема, слідує, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (зокрема, п. 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007 р., заява № 42440/06, та п. 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009 р., заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).

Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також, за певних обставин, - шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 3 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 7 612 800 грн., слідчий суддя врахував, що з моменту застосування до підозрюваного попереднього запобіжного заходу, визначеного ухвалою слідчого судді від 04.10.2021 р., а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативною заставою в розмірі 3 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 040 200 грн., та до цього часу підозрюваний (заставодавець) коштів у визначеному вище розмірі не вніс. Більше того, ОСОБА_1 утримується під вартою вже майже вісім місяців.

Зважаючи на матеріальний стан підозрюваного, встановлені ризики та обставини кримінального провадження, колегія суддів вважає, що визначена слідчим суддею застава у розмірі 7 612 800 грн., з урахуванням зменшення її майже на 1,5 млн. грн., з одного боку буде утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не перетворить обраний йому запобіжний захід на безальтернативне ув`язнення.

При цьому, колегія суддів не приймає посилання сторони захисту під час апеляційного розгляду на рішення ЄСПЛ у справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022 р. (заява № 23312/15), яке, на переконання захисників, свідчить про порушення слідчим суддею вимог КПК України при визначенні підозрюваному розміру застави, який є завідомо непомірним для останнього.

Вищевказане рішення ЄСПЛ не є релевантним до обставин провадження, що розглядається, оскільки стосується випадку, коли районний суд, враховуючи тяжкість обвинувачення та розмір шкоди, завданої у кримінальному провадженні, застосував до особи запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 12 249 426 грн. (близько 495 тис. євро), що в 125 разів перевищує розмір застави, який міг бути встановлений за вид злочину, в якому звинувачується особа. В подальшому питання щодо непомірності розміру застави за скаргами особи переглядалось судами першої та апеляційної інстанцій шість разів, втім розмір застави жодного разу не був зменшений.

Натомість, з моменту обрання ОСОБА_1 у квітні 2021 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави, її розмір наразі зменшено майже у п`ять разів, що спростовує доводи захисників про неврахування слідчим суддею конкретних обставин даного провадження, особи підозрюваного та його майнового стану.

Крім цього, з матеріалів провадження встановлено, що 13.12.2021 року підозрюваний ОСОБА_1 звільнений з-під варти з Державної установи «Київський слідчий ізолятор» у зв`язку з внесенням застави в розмірі 7 612 800 грн., що визначений оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 30.11.2021 р. (т. 4 а.с. 137, 166). Відповідно, доводи апеляційних скарг захисників щодо завідомо непомірного для підозрюваного розміру застави не є слушними.

За вказаних обставин, підстави для зміни визначеного слідчим суддею розміру застави - відсутні.

4.5. Щодо інших доводів апеляційних скарг.

В апеляційних скаргах захисників Назаренка О.О. та Климова О.Ю. зазначено, що слідчим суддею під час постановлення оскаржуваної ухвали проігноровані їх доводи щодо недотримання стороною обвинувачення всіх необхідних процесуальних дій у відповідності до ст. 290 КПК України, зокрема те, що стороні захисту не повідомлялось про завершення досудового розслідування. За твердженням захисників, оскільки останнім днем здійснення досудового розслідування є 07.12.2021 року, то відповідно і строк тримання під вартою ОСОБА_1 міг бути продовжений лише до вказаної дати.

Надаючи оцінку вказаним доводам захисників, колегія суддів зазначає, що дійсно, відповідно до ухвали слідчого судді від 24.09.2021 р. строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р. продовжено до восьми місяців, тобто до 07.12.2021 року (т. 2 а.с. 231).

Положеннями ст. 290 КПК України передбачено, що визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

З матеріалів, долучених до клопотання, вбачається, що 18.11.2021 року на виконання доручення прокурора, відповідно до вимог ст. 290 КПК України, детективом НАБУ Нєдовим Р.С. повідомлено стороні захисту, що зібрані під час досудового розслідування докази є достатніми для складання обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р. за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 3662 КК України, а також, що з 18.11.2021 року стороні захисту надано доступ до усіх матеріалів досудового розслідування (т. 2 а.с. 249-250).

Зазначене свідчить про виконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України.

Відповідно, доводи захисника Климова О.Ю. про те, що сторона обвинувачення могла надати їм матеріали для ознайомлення в порядку ст. 220 КПК України, а не в порядку ст. 290 КПК України, суперечать матеріалам провадження та не заслуговують на увагу.

З наведених вище підстав, колегія суддів також не приймає до уваги доводи захисників щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою поза межами строку досудового розслідування та враховує, що під час апеляційного розгляду захисник Назаренко О.О. на відповідне питання суду зазначив, що зі скаргами до слідчого судді в порядку ст. 206 КПК України на незаконне тримання ОСОБА_1 під вартою сторона захисту не зверталась. Крім того, прокурором було відмовлено стороні захисту у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України (у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування). Зазначене рішення прокурора стороною захисту згідно з правилами ст.ст. 303, 304, 306 не оскаржувалось.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що строк, на який до підозрюваного може бути застосовано запобіжний захід, КПК України не обмежує строками досудового розслідування, у рамках якого особі обирається відповідний захід, а тому ухвала про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може лишатися чинною і після закінчення досудового розслідування в кримінальному провадженні до настання однієї з обставин, наведених у ст. 203 КПК України.

Щодо доводів апеляційних скарг сторони захисту про те, що на день розгляду апеляційних скарг підозрюваний ОСОБА_1 тримається під вартою поза межами строку досудового розслідування, колегія суддів також вважає їх необґрунтованими, з огляду на таке.

Третя судова палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.02.2021 р. (справа № 344/6630/17) наголосила, що досудове розслідування, яке має наслідком звернення до суду з обвинувальним актом, має три ключові віхи: початок - визначається внесенням відомостей до ЄРДР; завершення - пов`язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику відповідно до положень ст. 290 КПК України; закінчення - фіксується направленням до суду обвинувального акта. Тобто, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, як це передбачено у ст. 219 КПК України, яке не має точок дотику із завершенням досудового розслідування.

При цьому, згідно з ч. 5 ст. 219 КПК України строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, не включається у строки, передбачені цією статтею. Таким чином, законодавством передбачено, що саме з моменту відкриття матеріалів досудового розслідування в порядку, визначеному ст. 290 КПК України, строки ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не включаються у загальний строк досудового розслідування.

Оскільки наразі органом досудового розслідування стороні захисту відкрито матеріали кримінального провадження для ознайомлення, то строк досудового розслідування не закінчився, а перервався до моменту здійснення прокурором однієї з дій, зазначених в ч. 2 ст. 283 КПК України. Крім того, під час апеляційного розгляду сторона захисту підтвердила, що ознайомлення з матеріалами досудового розслідування ними на даний час не завершено.

5. Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга захисника Климова О.Ю. містить посилання на те, що ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, втім, посилання на конкретні процесуальні порушення, допущені слідчим суддею, які б могли вважатися істотними, у ній відсутні. Доводи захисника з приводу не врахування слідчим суддею всіх обставин кримінального провадження також не є слушними, оскільки оскаржувана ухвала слідчого судді містить обґрунтування з цього приводу, про що зазначено вище.

Решті доводів апеляційних скарг захисників, зокрема, щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, колегією суддів надана правова оцінка у розділі 4 ухвали, та вони відхилені.

Доводи апеляційних скарг захисників Корнаги О.І., Климова О.Ю. та Назаренка О.О. щодо непомірності визначеного розміру застави, з посиланням на неповноту врахування слідчим суддею обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, під час апеляційного розгляду також не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг сторони захисту, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисників Корнаги Олександра Ігоровича, Климова Олексія Юрійовича та Назаренка Олександра Олексійовича залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.11.2021 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

судді А.С. Никифоров

О.Ф. Павлишин