- Presiding judge (HACC): Kryklyvyi V.V.
- Secretary : Chumachenko A.O.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
Справа № 991/2744/20
Провадження № 1-кп/991/35/20
У Х В А Л А
01 лютого 2022 рокумісто Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі: головуючого Крикливого В.В., суддів Маслова В.В. та Строгого І.Л.,
за участю секретаря судового засідання Чумаченко А.О.,
здійснивши у відкритому судовому засіданні розгляд клопотань ОСОБА_1 - представника третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,
в с т а н о в и в :
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016160000000429 за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Ухвалою суду від 18.08.2020 призначено судовий розгляд у згаданому кримінальному провадженні.
На стадії судового розгляду до Вищого антикорупційного суду від ОСОБА_1 - представника третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт (далі - треті особи), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надійшли клопотання про скасування арешту, належних їм земельних ділянок (т. 16 а.с. 99, 117).
Свої клопотання ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 42016160000000429 ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26.02.2019 задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 5123755800:01:002:2969 та 5123755800:01:002:3123, які ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно отримали у приватну власність у встановленому законом порядку.
Необхідність скасування арешту майна вмотивована тим, що у згаданому кримінальному провадженні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є підозрюваними (обвинуваченими) чи цивільними відповідачами. Зазначені земельні ділянки не є речовими доказами у кримінальному провадженні, так як не можуть бути знаряддям вчинення злочину та не зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення. На переконання заявника, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є добросовісними набувачами земельних ділянок, оскільки отримали право власності у встановленому законом порядку.
З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 просить скасувати арешт, накладений на земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Про час і місце проведення судового засідання треті особи, їхній представник, прокурор, обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх захисники повідомлені належним чином, проте в судове засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили.
Неприбуття в судове засідання третіх осіб, їх представника, прокурора, обвинувачених та їх захисників не перешкоджає розгляду клопотання про скасування арешту майна.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, перевіривши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що заявлені клопотання підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною другою ст. 131 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) передбачено, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості.
У відповідності до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на нерухоме майно.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку передбаченому пунктом першим частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частина четверта статті 962 КК України містить застереження, що спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача.
Системний аналіз положень матеріального та процесуального законодавства дає підстави дійти висновку, що арешт майна добросовісного набувача дозволяється лише з метою забезпечення збереження доказів.
Відповідно до ст. 84 КК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Частиною першою статті 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016160000000429 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.
Відповідно до обвинувального акта, директор Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» ОСОБА_4 , заступник директора Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» ОСОБА_10 , директор Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» ОСОБА_8 , голова Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_6 , заступник голови Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, начальник управління сільського господарства та продовольства ОСОБА_7 , голова Держкомзему в Овідіопольському районі Одеської області ОСОБА_9 , головний спеціаліст юридичного відділу апарату Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_5 , обвинувачуються у тому, що у період з 13.09.2007 по 22.11.2010, за попередньою змовою між собою, вчинили зловживання службовим становищем, внаслідок чого 18.08.2010 Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області було прийнято незаконне розпорядження № 919 «Про припинення права користування на частину земельної ділянки ДП «Дослідне господарство «Таїровське» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту)». Внаслідок чого з державної власності було вилучено 10,73 га особливо цінних земель для створення садового товариства працівників Інституту ім. В.Є. Таїрова та Дослідне господарство «Таїровське». На масиві згаданої частини земельної ділянки загальною були сформовані низка окремих земельних ділянок.
У результаті послідуючих узгоджених злочинних дій обвинувачених, Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області було прийнято незаконне розпорядження від 22.11.2010 № 1344, яким затверджено проекти землеустрою щодо безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_11 та іншим громадянам України (всього 143 особи) земельних ділянок загальною площею 9,8230 га, для ведення садівництва.
За версією обвинувачення, внаслідок дій обвинувачених земельна ділянка загальною площею 10,73 га протиправно вибула з державної власності, чим спричинено шкоду державі у розмірі 20 943 598 грн.
Ухвалами Вищого антикорупційного суду від 03.02.2021, 02.03.2021 та 13.09.2021 кримінальне провадження № 42016160000000429 в частині обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, закрито з підстав, визначених п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України.
У зазначеному кримінальному провадженні потерпілий не залучався, цивільний позов не подавався.
Як вбачається з постанови слідчого від 13.02.2019, сто п`ятдесят одна земельні ділянки (кадастрові номери зазначаються) визнані речовими доказами з тих підстав, що вони є об`єктом кримінальних протиправних дій і набуті кримінально протиправним шляхом.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26.02.2019 задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області, погоджене прокурором відділу Прокуратури Одеської області, про арешт майна, в межах кримінального провадження № 42016160000000429, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.
З метою забезпечення збереження речових доказів накладено арешт на земельні ділянки, Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області (та його структурним підрозділам), а також державним реєстраторам, заборонено вчиняти будь - які реєстраційні дії або інші дії, що стосуються зміни конфігурації, даних, форм власності, параметрів, цільового призначення зазначених в ухвалі слідчого судді земельних ділянок.
Відповідно до договору купівлі?продажу від 15.05.2015 (т. 16 а.с. 103) та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 15.05.2015 (т. 16 а.с. 107), земельна ділянка з кадастровим номером 5123755800:01:002:2969 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності. Отже, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:002:2969.
Крім того, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.11.2013 (т. 16 а.с. 121) та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 29.11.2013 (т. 16 а.с. 122), земельна ділянка з кадастровим номером 5123755800:01:002:3123 належить ОСОБА_3 на праві приватної власності. Отже, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:002:3123.
Разом із цим, згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є власниками земельних ділянок, будь-якого звинувачення не висунуто. У відповідності до ст. 642 КПК України, з моменту звернення прокурора із клопотанням про арешт майна (земельних ділянок), зазначені фізичні особи у цьому кримінальному провадженні набули процесуального статусу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.
Зі змісту висунутого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачення вбачається, що для цього кримінального провадження мають значення та підлягають доказуванню факти та обставини вибуття з власності держави зазначених в ухвалі слідчого судді земельних ділянок, а процесуальним джерелом цих доказів є показання, документи, висновки експертів.
Разом із цим, земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на які накладено арешт ухвалою слідчого судді від 26.02.2019, не є знаряддями вчинення злочину та не зберігають на собі його сліди, також не містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Таким чином, арештовані земельні ділянки не можуть слугувати процесуальним джерелом доказів у цьому кримінальному провадженні.
Враховуючи положення, закріплені в п. 3 ч. 1 та ч. 4 ст. 962 КК України, земельні ділянки з кадастровими номерами 5123755800:01:002:2959 та 5123755800:01:002:3123 підлягають поверненню власникам.
З метою забезпечення кримінального провадження процесуальним законом передбачена можливість накладення арешту на об`єкти кримінально протиправних дій. Проте, при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для позбавлення особи права розпоряджатися майном має існувати очевидна (навіть мінімальна) причина, яка б виправдовувала подальше втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення справедливого балансу між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи.
Зі змісту викладеного в обвинувальному акті формулювання обвинувачення вбачається, що земельні ділянки, перелічені в ухвалі слідчого судді від 26.02.2019, формально підпадають під ознаки речових доказів, так як фактично є об`єктом кримінально протиправних дій.
Однак, як слідує з наданих прокурором в попередніх судових засіданнях пояснень, стороною обвинувачення та іншими державними органами не ставиться під сумнів факт добросовісного набуття, зокрема: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , належних їм земельних ділянок. Питання про позбавлення останніх права власності на це майно не порушується.
Таким чином, після завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016160000000429 таке втручання у право власності третіх осіб, як арешт майна, вже не відповідає принципу пропорційності, коли має бути дотримано справедливий баланс між вимогами загального інтересу та захистом основних прав людини. А враховуючи конкретні обставини справи, скасування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження (арешту майна) жодним чином не зашкодить виконанню завдань кримінального провадження.
З огляду на викладене та враховуючи, що в межах цього кримінального провадження цивільний позов не подавався, зазначені земельні ділянки конфіскації та спеціальній конфіскації не підлягають, є очевидним, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відпала потреба.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170, 174 КПК України,
п о с т а н о в и в :
Клопотання ОСОБА_1 - представника третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26.02.2019 (справа № 520/2188/19, провадження № 1-кс/520/2426/19) - задовольнити.
Арешт земельної ділянки, належної ОСОБА_2 , з кадастровим номером 5123755800:01:002:2969 - скасувати.
Арешт земельної ділянки, належної ОСОБА_3 , з кадастровим номером 5123755800:01:002:3123 - скасувати.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
В.В. Крикливий В.В. Маслов І.Л. Строгий