Document No. 102951371

Справа № 991/8851/21

Провадження 1-кп/991/68/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Саландяк О.Я.,

суддів Олійник О.В., Широкої К.Ю.,

секретаря судового засідання Зубріцької А.М.,

з участю сторін провадження:

прокурора - Семака І.А.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників - адвокатів Черняка А.Л., Донського Д.Б.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Києві у залі судових засідань угоду про визнання винуватості від 02 лютого 2022 року, укладену між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Семаком І.А. та обвинуваченим ОСОБА_1 , та угоду про визнання винуватості від 02 лютого 2022 року, укладену між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Семаком І.А. та обвинуваченою ОСОБА_2 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52021000000000627 від 28 грудня 2021 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Краматорськ Донецької області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2013 р.н., працючого начальником комерційної служби ТОВ «АПК «НОВААГРО», проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Курахове Мар`їнського району Донецької області, громадянки України, українки, з вищою освітою, неодруженої, не працюючої, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 364 КК України,

УСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 364 КК України, за наступних обставин.

ОСОБА_1 , перебуваючи в період з 29.04.2014 по 21.09.2016 на посаді директора ТОВ «Борошно покровське», вчинив дії для реалізації злочинного умислу, який виник не пізніше липня 2015 року у Особи_А - генерального директора Державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» (далі - ДП «НКХП») у період з 12.12.2011 по 11.12.2016, яка за змістом Статуту даного підприємства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.01.2014 № 30, зареєстрованого 03.02.2014, є службовою особою в розумінні ст. 364 КК України, та матеріали щодо якої знаходяться в іншому провадженні, спрямованого на використання власного службового становища генерального директора ДП «НКХП» з метою одержання неправомірної вигоди підконтрольними Особі_А суб`єктами господарювання в розмірі, що у 250 і більше разів перевищував неоподатковуваний мінімум доходів громадян, всупереч інтересам ДП «НКХП» і за рахунок останнього, з використанням ТОВ «Борошно покровське», для чого Особою_А безпосередньо, а також опосередковано через фактично підпорядкованих осіб, залучено і поінформовано про дії, необхідні від них для реалізації вказаного злочинного умислу, ОСОБА_1 , а також Особу_В, Особу_Б, Особу_Г і Особу_Д, матеріали щодо яких знаходяться в інших провадженнях.

Зокрема, Особа_А від імені ДП «НКХП» і ОСОБА_1 від імені ТОВ «Борошно покровське» як його директор, а після зміни ОСОБА_1 як керівника ТОВ «Борошно покровське» 21.09.2016 на Особу_Б - також і Особа_Б, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи умисно з метою реалізації вказаного злочинного умислу, підписали низку договорів, а саме: 01.07.2015 № 0124/1, 30.12.2015 № 0222, 30.12.2015 № 0225, 27.01.2016 № 27/01/16-01, 23.03.2016 № 0043, 25.03.2016 № 0045, 25.04.2016 № 0055, 04.10.2016 № 0410/1, за якими на ДП «НКХП» було покладено обов`язок з поставки для ТОВ «Борошно покровське» борошномельної продукції та надання пов`язаних послуг, а на ТОВ «Борошно покровське» - обов`язок з оплати цих товарів і послуг.

Особа_А, будучи генеральним директором ДП «НКХП», продовжувала укладати і забезпечувати виконання вказаних договорів з боку ДП «НКХП» попри те, що ОСОБА_1 , а з 21.09.2016 Особа_Б своєю умисною бездіяльністю забезпечили невиконання ТОВ «Борошно покровське» власних зобов`язань з оплати за цими договорами і прострочення таких оплат ще з 18.01.2016.

Загальна вартість товарів і послуг, наданих ДП «НКХП» на користь ТОВ «Борошно покровське» за вказаними договорами та які не було оплачено, склала 41 848 974,05 грн.

Протягом травня 2016 року Особа_А від імені ДП «НКХП» і ОСОБА_1 від імені ТОВ «Борошно покровське», у не встановленому досудовим розслідуванням місці, діючи умисно з метою реалізації вказаного злочинного умислу, шляхом обміну листами забезпечили зміну призначення частини коштів із загальної суми 40,6 млн грн, отриманих ДП «НКХП» від ТОВ «Борошно покровське» в період з 06.01.2016 по 06.05.2016 за низкою інших договорів, на сплату авансу у вказаній сумі за договором поставки від 06.01.2016 № 0005/2, укладеним Особою_А від імені ДП «НКХП» і ОСОБА_1 від імені ТОВ «Борошно покровське», відтак загальна сума коштів, сплачених за вказаним договором № 0005/2 на користь ДП «НКХП», склала 40,6 млн грн.

Особа_А як генеральний директор ДП «НКХП», маючи можливість використати вказані кошти в сумі 40,6 млн грн для виконання останнім власних зобов`язань за договором № 0005/2, забезпечила використання ДП «НКХП» цих коштів для виконання поставок і надання послуг на користь ТОВ «Борошно покровське» за вказаними договорами від 01.07.2015 № 0124/1, 30.12.2015 № 0222, 30.12.2015 № 0225, 27.01.2016 № 27/01/16-01, 23.03.2016 № 0043, 25.03.2016 № 0045, 25.04.2016 № 0055, 04.10.2016 № 0410/1, за якими ТОВ «Борошно покровське» не виконувало власних зобов`язань з оплати перед ДП «НКХП».

У такий спосіб зазначені кошти в сумі 40,6 млн грн від ТОВ «Борошно покровське», очолюваного ОСОБА_1 , було використано для поставки товарів і надання послуг державним підприємством «НКХП», очолюваним Особою_А, на користь ТОВ «Борошно покровське», і одночасно було створено передумови для виникнення у ДП «НКХП» заборгованості з поставки за договором № 0005/2 і повернення авансу за цим договором в сумі 40,6 млн грн. У цей же час відбувалося накопичення заборгованості ТОВ «Борошно покровське» перед ДП «НХКП» за зазначеними договорами, яка загалом склала 41,8 млн грн.

23.05.2016 ОСОБА_1 від імені ТОВ «Борошно покровське», у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи умисно з метою реалізації вказаного злочинного умислу, висунув письмову вимогу до ДП «НКХП» повернути вказану передплату в сумі 40,6 млн грн. Особа_А 23.06.2016, маючи можливість повністю погасити зазначений борг за рахунок вимог ДП «НКХП» до ТОВ «Борошно покровське» за вказаними вище договорами, при тому, що сума таких вимог станом на 23.06.2016 вже становила більше 40,6 млн грн, всупереч інтересам ДП «НКХП» не зробила цього та письмово визнала вимоги ОСОБА_1 за договором № 0005/2.

21.11.2016, з метою унеможливити таке погашення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у майбутньому, Особа_А від імені ДП «НКХП» та всупереч інтересам цього підприємства, Особа_Б від імені ТОВ «Борошно покровське» і Особа_В від імені ТОВ «АСХ», у невстановленому досудовим розслідуванням місці, уклали тристоронній договір про відступлення права вимоги № 2-05/10 щодо уступки зазначеного права вимоги до ДП «НКХП» за договором № 0005/2 в сумі 40,6 млн грн від ТОВ «Борошно покровське» на користь ТОВ «АСХ».

Внаслідок укладення договору уступки було унеможливлено погашення заборгованості ДП «НКХП» за договором № 0005/2 в сумі 40,6 млн грн шляхом зарахування зустрічних вимог ДП «НКХП» до ТОВ «Борошно покровське» в сумі 41,8 млн грн за зазначеними вище договорами, за якими ТОВ «Борошно покровське» отримало товари і послуги без оплати.

Зокрема, за вказаним договором уступки № 2-05/10 ТОВ «АСХ» в особі Особи_В зобов`язалося сплатити ТОВ «Борошно покровське» 40,6 млн грн в рахунок оплати отриманого права вимоги без реальних намірів виконання таких зобов`язань, оскільки Особа_В, будучи директором ТОВ «АСХ», забезпечила несплату цих коштів на користь ТОВ «Борошно покровське». ТОВ «Борошно покровське» в особі Особи_Б не висувало жодних вимог до ТОВ «АСХ» зі сплати 40,6 млн грн за договором уступки. Натомість, це було використано як привід для ліквідації ТОВ «Борошно покровське» в процедурі банкрутства, і в такий спосіб одночасно припинення права вимоги ДП «НКХП» до ТОВ «Борошно покровське» в сумі 41,8 млн грн.

Постановою Господарського суду Харківської області від 13.04.2017 у справі № 922/901/17 ТОВ «Борошно покровське» визнано банкрутом. В процедурі банкрутства право вимоги ТОВ «Борошно покровське» до ТОВ «АСХ» зі сплати 40,6 млн грн було придбано ПП «Агроінвест», директором якого виступала Особа_К, лише за 12 000 грн.

У подальшому Особа_К, будучи директором ПП «Агроінвест», не вживала жодних заходів з реалізації права вимоги 40,6 млн грн до ТОВ «АСХ», придбаного за 12 000 грн.

У такий спосіб право вимоги ДП «НКХП» до ТОВ «Борошно покровське» на суму 41,8 млн грн було припинено, заборгованість ДП «НКХП» за договором № 0005/2 в сумі 40,6 млн грн залишилася (з кредитором в особі ТОВ «АСХ»), можливість погашення цієї заборгованості шляхом зарахування зустрічних вимог було спочатку умисно не використано Особою_А, а в подальшому таке погашення шляхом укладення договору уступки умисно унеможливлено.

У подальшому, 07.02.2017 Особа_В звернулась від імені ТОВ «АСХ» до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ДП «НКХП» заборгованості в сумі 40,6 млн грн за договором № 0005/2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.04.2017 у справі № 922/482/17 позовні вимоги ТОВ «АСХ» до ДП «НКХП» було задоволено повністю, з ДП «НКХП» на користь ТОВ «АСХ» стягнуто 40,6 млн грн боргу та 240 000 грн судового збору, вказане рішення до примусового стягнення не зверталося. В подальшому директор ТОВ «АСХ» Особа_В звернулась на адресу Фонду Державного майна України з листом від 11.05.2018 № 7-11 щодо врахування вказаної заборгованості в розмірі 40,6 млн грн при приватизації ДП «НКХП».

31.03.2020, Особа_Д як директор ТОВ «АСХ», діючи від імені останнього, уклала мирову угоду з виконуючим обов`язки генерального директора ДП «НКХП», про розстрочення вказаної заборгованості ДП «НКХП», яку 24.04.2020 було подано для затвердження до Господарського суду Харківської області і затверджено ухвалою вказаного суду від 06.05.2020, та визначено як самостійний виконавчий документ, чинний з 06.05.2020.

Разом з тим, з причин, незалежних від волі осіб, що брали участь у вчиненні злочину, зокрема, у зв`язку зі здійсненням процесуальних дій в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000461, а також усунення Особи_А з посади генерального директора ДП «НКХП» 11.12.2016, сплата коштів ДП «НКХП» для погашення вказаної заборгованості перед ТОВ «АСХ» в сумі 40,6 млн грн, створеної зловживанням керівником ДП «НКХП» Особою_А власним службовим становищем, не здійснювалась.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 364 КК України як пособництво в закінченому замаху на зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 364 КК України, за наступних обставин.

ОСОБА_2 , перебуваючи у період з 02.04.2012 по 29.03.2017 на посаді директора Державного підприємства «Хлібна база №85» (далі - ДП «ХБ №85»), будучи за змістом Статуту даного підприємства, затвердженого наказом Держрезерву України від 25.05.2011 № 63, зареєстрованого 31.10.2011, та трудового контракту від 02.04.2012 № 47/12, укладеного з Головою Державного агентства резерву України, службовою особою в розумінні ст. 364 КК України, вчинила дії для реалізації злочинного умислу, який виник не пізніше червня 2015 року у Особи_А, матеріали щодо якої знаходяться в іншому провадженні, спрямованого на організацію використання директором ДП «ХБ №85» ОСОБА_2 власного службового становища з метою одержання неправомірної вигоди підконтрольними Особі_А суб`єктами господарювання в розмірі, що у 250 і більше разів перевищував неоподатковуваний мінімум доходів громадян, всупереч інтересам ДП «ХБ №85» і за рахунок останнього, для чого Особою_А безпосередньо, а також опосередковано через фактично підпорядкованих осіб, залучено і поінформовано про дії, необхідні від них для реалізації вказаного злочинного умислу, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , а також Особу_В, Особу_К, Особу_Б, Особу_Г і Особу_Д, матеріали щодо яких знаходяться в інших провадженнях.

Зокрема, за не встановлених досудовим розслідуванням обставин, не пізніше 26.06.2015, ОСОБА_2 , діючи від імені ДП «ХБ №85», умисно, з метою реалізації вказаного злочинного умислу, підписала з керівником компанії A.D.A. Flour Miling Limited договір № 151006/1 з додатками, за яким на ДП «ХБ №85» було покладено обов`язок з поставки для A.D.A. Flour Miling Limited борошномельної продукції, а на компанію A.D.A. Flour Miling Limited - обов`язок з оплати цих товарів, при цьому з виплатою авансу в сумі 700 150 дол. США.

26.06.2015 ДП «ХБ №85» отримано в якості частини вказаного авансу 200 000 дол. США, 01.07.2015 - 300 000 дол США, 06.07.2015 - 200 150 дол. США, які конвертовано ДП «ХБ №85» в 14 780 336,50 грн.

У другій половині червня, не пізніше 26.06.2015, у не встановленому досудовим розслідуванням місці ОСОБА_2 від імені ДП «ХБ №85» і Особа_Б від імені ТОВ «Барвінківський КХП», умисно, з метою реалізації вказаного злочинного умислу, під виглядом вжиття заходів, спрямованих на забезпечення виконання ДП «ХБ №85» власних зобов`язань перед A.D.A. Flour Miling Limited за договором № 151006/1, підписали договір № 30/06/2015, за яким ТОВ «Барвінківський КХП» зобов`язалося поставити на користь ДП «ХБ №85» борошномельну продукцію загальною вартістю 15 148 700 грн на умовах передоплати.

На підставі даного договору №30/06/2015 між ДП «ХБ №85» і ТОВ «Барвінківський КХП» ОСОБА_2 , будучи керівником ДП «ХБ №85», діючи умисно з метою реалізації вказаного злочинного умислу, забезпечила витрату 700 150 дол. США, одержаних від A.D.A. Flour Miling Limited в якості авансу за договором № 151006/1, на користь ТОВ «Барвінківський КХП» одразу після отримання цих коштів шляхом їх перерахування на рахунки останнього товариства 30.06.2015 - 4,18 млн грн , 02.07.2015 - 6,28 млн грн, 07.07.2015 - 4,25 млн грн.

Особа_Б, будучи керівником ТОВ «Барвінківський КХП», в свою чергу забезпечила невиконання підпорядкованим товариством жодних зобов`язань зі здійснення поставок на користь ДП «ХБ №85» за вказаним договором № 30/06/2015, та забезпечила витрату отриманих від ДП «ХБ №85» коштів в сумі 15 млн грн одразу після їх отримання у спосіб, не пов`язаний з виконанням ТОВ «Барвінківський КХП» зобов`язань перед ДП «ХБ №85», а саме, у вигляді фінансової допомоги на користь ТОВ «Покровське борошно» (директором якого була та сама Особа_Б) за укладеним договором від 03.07.2015 № 1-03/07 - 03.07.2015 у сумі 3 млн грн, 08.07.2015 у сумі 2 млн грн, 09.07.2015 у сумі 5 млн грн і 10.07.2015 у сумі 5 млн грн.

В свою чергу, ОСОБА_2 умисно утрималася від ефективного здійснення претензійно-позовної роботи з повернення 14,71 млн грн, сплачених на користь ТОВ «Барвінківський КХП» в якості авансу за вказаним договором № 30/06/2015, що в сукупності із подальшою ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.03.2017 у справі № 917/849/16 про ліквідацію ТОВ «Барвінківський КХП», призвело до припинення вказаного права вимоги ДП «ХБ №85» до цього товариства.

Таким чином, ОСОБА_2 , будучи керівником ДП «ХБ №85», діючи умисно всупереч інтересам останнього, створила передумови для прострочення ДП «ХБ №85» власних зобов`язань за договором № 151006/1 і виникнення обов`язку з повернення A.D.A. Flour Miling Limited авансу в сумі 700 150 дол. США.

В подальшому кошти, отримані від ТОВ «Барвінківський КХП», ТОВ «Покровське борошно» були перераховані до ТОВ «Борошно покровське» (від імені якого діяв директор ОСОБА_1 ) за укладеним договором від 03.07.2015 № 03/07-01 - 06.07.2015 у сумі 3 млн грн , 08.07.2015 у сумі 2 млн грн , 09.07.2015 у сумі 5 млн грн і 13.07.2015 у сумі 5 млн грн; від ТОВ «Борошно покровське» до ПП «Агропромисловий холдинг» за договором від № 1-06/07 - 06.07.2015 у сумі 3 млн грн, 08.07.2015 у сумі 2 млн грн, 10.07.2015 у сумі 5 млн грн і 13.07.2015 року у сумі 5 млн грн.

За не встановлених досудовим розслідуванням обставин, не пізніше 16.06.2016, Особою_А, діючи умисно з метою реалізації вказаного злочинного умислу, надано вказівку підпорядкованим їй Особі_К, Особі_Г та ОСОБА_2 забезпечити здійснення уступки вказаного права вимоги A.D.A. Flour Miling Limited до ДП «ХБ №85» в сумі 700 150 дол. США на користь словацької компанії HL Agroholding s.r.o., директором якої виступала Особа_К Такий договір уступки №1/16 від 16.06.2016 було укладено між A.D.A. Flour Miling Limited, HL Agroholding s.r.o., від імені яких діяли їх представники, та ДП «ХБ №85», від імені якого за вказівкою ОСОБА_2 діяв її заступник ОСОБА_3 .

Після здійснення зазначеної уступки ОСОБА_2 за не встановлених досудовим розслідуванням обставин, не пізніше 20.06.2016, будучи директором ДП «ХБ №85», діючи за вказівкою Особи_А, умисно з метою реалізації вказаного злочинного умислу, надала доручення своєму заступнику ОСОБА_3 підписати від імені ДП «ХБ №85» з представником A.D.A. Flour Miling Limited додаткову угоду №2 до договору поставки № 151006/1 про визнання заборгованості ДП «ХБ №85» з повернення авансу за зазначеним договором в сумі 700 150 дол. США, до підтвердження такої заборгованості в судовому порядку. Такий додатковий договір було підписано ОСОБА_3 за вказівкою ОСОБА_2 20.06.2016.

15.03.2017 директор HL Agroholding s.r.o. Особа_К, звернулась від імені HL Agroholding s.r.o. до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ДП «ХБ №85» заборгованості в сумі 700 150 дол. США за договором № 151006/1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.04.2017 у справі №922/881/17 позовні вимоги HL Agroholding s.r.o. до ДП «ХБ №85» задоволено повністю, з ДП «ХБ №85» на користь HL Agroholding s.r.o. стягнуто 700 150 дол. США боргу та 8 919,88 дол. США судового збору, 11.05.2017 судом видано наказ на примусове виконання вказаного рішення.

Разом з тим, з причин, незалежних від волі осіб, що брали участь у вчиненні злочину, зокрема, у зв`язку зі здійсненням процесуальних дій в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №52018000000000461, а також усунення 29.03.2017 ОСОБА_2 з посади директора ДП «ХБ №85», сплата коштів ДП «ХБ №85» для погашення вказаної заборгованості перед HL Agroholding s.r.o. в сумі 700 150 дол. США, створеної зловживанням керівником ДП «ХБ №85» ОСОБА_2 власним службовим становищем, не здійснювалась.

Вказані дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 364 КК України як закінчений замах на зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 364 КК України, за наступних обставин.

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Борошно покровське», повторно вчинив дії для реалізації злочинного умислу, який виник не пізніше червня 2015 року у Особи_А - генерального директора ДП «НКХП», яка за змістом Статуту даного підприємства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.01.2014 № 30, зареєстрованого 03.02.2014, є службовою особою в розумінні ст. 364 КК України та матеріали щодо якої заходяться в іншому провадженні, спрямованого на використання власного службового становища генерального директора ДП «НКХП» з метою одержання неправомірної вигоди підконтрольними Особі_А суб`єктами господарювання в розмірі, що у 250 і більше разів перевищував неоподатковуваний мінімум доходів громадян, всупереч інтересам ДП «НКХП» і за рахунок останнього, з використанням ПП «Агропромисловий холдинг», для чого Особою_А безпосередньо, а також опосередковано через фактично підпорядкованих осіб, залучено і поінформовано про дії, необхідні від них для реалізації вказаного злочинного умислу, ОСОБА_1 , а також Особу_В, Особу_Б, Особу_Г і Особу_Д, матеріали щодо яких знаходяться в інших провадженнях.

Зокрема, внаслідок підписання не пізніше 26.06.2015 ОСОБА_2 від імені ДП «ХБ №85» та керівником компанії A.D.A. Flour Miling Limited договору № 151006/1 з додатками, на ДП «ХБ №85» було покладено обов`язок з поставки для A.D.A. Flour Miling Limited борошномельної продукції, а на компанію A.D.A. Flour Miling Limited - обов`язок з оплати цих товарів, при цьому з виплатою авансу в сумі 700 150 дол. США.

26.06.2015 ДП «ХБ №85» отримано в якості частини вказаного авансу 200 000 дол. США, 01.07.2015 - 300 000 дол. США, і 06.07.2015 - 200 150 дол. США, які конвертовано ДП «ХБ №85» в 14 780 336,50 грн.

Надалі ці кошти використано для створення заборгованості у ДП «НКХП» в наступний спосіб.

У другій половині червня, не пізніше 26.06.2015, у невстановленому досудовим розслідуванням місці ОСОБА_2 від імені ДП «ХБ №85» і Особа_Б від імені ТОВ «Барвінківський КХП» під виглядом вжиття заходів, спрямованих на забезпечення виконання ДП «ХБ №85» власних зобов`язань перед A.D.A. Flour Miling Limited за вказаним договором № 151006/1, підписали договір № 30/06/2015, за яким ТОВ «Барвінківський КХП» зобов`язалося поставити на користь ДП «ХБ №85» борошномельну продукцію загальною вартістю 15 148 700 грн на умовах передоплати. На підставі цього договору ОСОБА_2 забезпечено перерахування ДП «ХБ №85» із суми авансу, отриманого від A.D.A. Flour Miling Limited за договором № 151006/1, на користь ТОВ «Барвінківський КХП»: 30.06.2015 - 4,18 млн грн, 02.07.2015 - 6,28 млн грн, 07.07.2015 - 4,25 млн грн.

Особою_Б як директором ТОВ «Барвінківський КХП» забезпечено нездійснення останнім своїх зобов`язань з поставки продукції на користь ДП «ХБ №85» за договором № 30/06/2015, що в сукупності із подальшою ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.03.2017 у справі № 917/849/16 про ліквідацію ТОВ «Барвінківський КХП», призвело до припинення вказаного права вимоги ДП «ХБ №85» до цього товариства.

У подальшому, 03.07.2015 у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи умисно з метою реалізації вказаного злочинного умислу, Особа_Б від імені ТОВ «Барвінківський КХП» і головний бухгалтер ОСОБА_4 від імені ТОВ «Покровське борошно», яка діяла на підставі довіреності, виданої директором Особою_Б, підписали договір позики грошових коштів від 03.07.2015 № 1 03/07, за яким зазначені кошти перераховувались з рахунку ТОВ «Барвінківський КХП» на рахунок ТОВ «Покровське борошно» 03.07.2015 в сумі 3 млн грн, 08.07.2015 - 2 млн грн, 09.07.2015 - 5 млн грн і 10.07.2015 - 5 млн грн.

Того ж дня 03.07.2015 у невстановленому досудовим розслідуванням місці, Особа_Б від імені ТОВ «Покровське борошно» і ОСОБА_1 від імені ТОВ «Борошно покровське», будучи директором останнього, діючи умисно з метою реалізації вказаного злочинного умислу, підписали договір про надання фінансової позики № 03/07-01, за яким зазначені 15 млн грн, отримані ТОВ «Покровське борошно» від ТОВ «Барвінківський КХП» відпочатково за рахунок авансу від ДП «ХБ №85», були перераховані на користь ТОВ «Борошно покровське» 06.07.2015 в сумі 3 млн грн, 08.07.2015 - 2 млн грн, 09.07.2015 - 5 млн грн і 13.07.2015 - 5 млн грн.

06.07.2015 у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи умисно з метою реалізації вказаного злочинного умислу, ОСОБА_1 від імені ТОВ «Борошно покровське», будучи директором останнього, і Особа_Л від імені ПП «Агропромисловий холдинг», підписали договір про надання фінансової позики № 1-06/07, за яким зазначені 15 млн грн перераховувались далі на користь ПП «Агропромисловий холдинг» одразу після їх отримання від ТОВ «Борошно покровське» 06.07.2015 в сумі 3 млн грн, 08.07.2015 - 2 млн грн, 10.07.2015 - 5 млн грн і 13.07.2015 - 5 млн грн.

У цей же час 03.07.2015 у невстановленому досудовим розслідуванням місці, Особа_А від імені ДП «НКХП» і Особа_Л від імені ПП «Агропромисловий холдинг», підписали договір № 0145, за яким на ДП «НКХП» було покладено обов`язок з поставки для ПП «Агропромисловий холдинг» кукурудзи, а на ПП «Агропромисловий холдинг» - обов`язок з її оплати, при цьому зі 100% передоплатою, на суму 15 млн грн. Особа_Л, будучи директором ПП «Агропромисловий холдинг», забезпечив перерахування вказаної передоплати на виконання договору № 0145 одразу після отримання зазначених 15 млн грн від ТОВ «Борошно покровське», тобто 06.07.2015 в сумі 3 млн грн, 08.07.2015 - 2 млн грн, 10.07.2015 - 5 млн грн і 13.07.2015 - 5 млн грн.

Після отримання зазначених коштів ДП «НКХП» Особа_А, будучи генеральним директором останнього, забезпечила витрату 8,5 млн грн із вказаних 15 млн грн, одержаних від ПП «Агропромисловий холдинг», 09.07.2015 в сумі 5 млн грн і 13.07.2015 в сумі 3,5 млн грн на закупівлю пшениці у ДП «ДГ «Аграрне» Інституту рослинництва НААН» (тоді як предметом договору № 0145 з ПП «Агропромисловий холдинг» була кукурудза); 2 млн грн із вказаних коштів - 09.07.2015 на користь підконтрольній Особа_А ТОВ «Борошно покровське» в якості оплати за сировину за договором від 14.06.2014 № 285/1; решту коштів з авансу, отриманого від ПП «Агропромисловий холдинг», в сумі 4,5 млн грн - на операційні цілі, у т.ч. оплату праці і рахунків за електроенергію.

Таким чином, за сприяння ОСОБА_1 , було створено передумови для прострочення ДП «НКХП» власних зобов`язань за договором № 0145 і виникнення обов`язку з повернення ПП «Агропромисловий холдинг» авансу в сумі 15 млн грн.

У подальшому, 22.11.2016 Особа_Л від імені ПП «Агропромисловий холдинг», Особа_В від імені ТОВ «АСХ» та Особа_А від імені ДП «НКХП», уклали договір № 1-22/11 уступки права вимоги, за яким вказане право вимоги ПП «Агропромисловий холдинг» до ДП «НКХП» на суму 15 млн грн було передано до ТОВ «АСХ». При цьому на останнє було покладено обов`язок за отримання цього права вимоги сплатити на користь ПП «Агропромисловий холдинг» 15 млн грн, однак жодних дій, спрямованих на виконання обов`язку з такої оплати, Особою_В як директором ТОВ «АСХ» не вживалося, так само як ПП «Агропромисловий холдинг» не вживалося жодних заходів зі стягнення цих коштів з ТОВ «АСХ» чи висунення вимог про їх сплату.

Натомість, 07.02.2017 Особа_В, звернулась від імені ТОВ «АСХ» до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ДП «НКХП» заборгованості в сумі 15 млн грн за договором № 0145. Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.03.2017 у справі № 922/481/17 позовні вимоги ТОВ «АСХ» до ДП «НКХП» було задоволено повністю, з ДП «НКХП» на користь ТОВ «АСХ» стягнуто 15 000 000 грн боргу та 225 000 грн судового збору, а 31.03.2017 судом видано виконавчий документ, який до виконання не пред`являвся. В подальшому директор ТОВ «АСХ» Особа_В звернулась на адресу Фонду Державного майна України з листом від 11.05.2018 № 7-11 щодо врахування вказаної заборгованості в розмірі 15 млн грн при приватизації ДП «НКХП».

31.03.2020 Особа_Д як керівник ТОВ «АСХ», діючи від імені останнього, уклала мирову угоду із виконуючим обов`язки генерального директора ДП «НКХП», про розстрочення вказаної заборгованості ДП «НКХП», яку 10.04.2020 було подано для затвердження до Господарського суду Харківської області і затверджено ухвалою вказаного суду від 30.04.2020, та визначено як самостійний виконавчий документ, чинний з 30.04.2020.

Разом з тим, з причин, незалежних від волі осіб, що брали участь у вчиненні злочину, зокрема, у зв`язку зі здійсненням процесуальних дій в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000461, а також усунення Особи_А з посади генерального директора ДП «НКХП» 11.12.2016, сплата коштів ДП «НКХП» для погашення вказаної заборгованості перед ТОВ «АСХ» в сумі 15 млн грн, створеної зловживанням керівником ДП «НКХП» Особою_А власним службовим становищем, не здійснювалась.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 364 КК України як пособництво в закінченому замаху на зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Крім того, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 364 КК України, а ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 364 КК України, за таких обставин.

ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді директора ДП «ХБ №85», будучи за змістом Статуту даного підприємства, затвердженого наказом Держрезерву України від 25.05.2011 № 63, зареєстрованого 31.10.2011, та трудового контракту від 02.04.2012 № 47/12, укладеного з Головою Державного агентства резерву України, службовою особою в розумінні ст. 364 КК України, та ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Борошно покровське», повторно вчинили дії для реалізації злочинного умислу, який виник не пізніше грудня 2015 року у Особи_А - Генерального директора ДП «НКХП», яка за змістом Статуту даного підприємства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.01.2014 № 30, зареєстрованого 03.02.2014, є службовою особою в розумінні ст. 364 КК України та матеріали щодо якої знаходяться в іншому провадженні, спрямованого на організацію використання директором ДП «ХБ №85» ОСОБА_2 власного службового становища з метою одержання неправомірної вигоди підконтрольними Особі_А суб`єктами господарювання в розмірі, що у 250 і більше разів перевищував неоподатковуваний мінімум доходів громадян, всупереч інтересам ДП «ХБ №85» і за рахунок останнього, для чого Особою_А безпосередньо, а також опосередковано через фактично підпорядкованих осіб, залучено і поінформовано про дії, необхідні від них для реалізації вказаного злочинного умислу, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , а також Особу_В, Особу_К, Особу_Б, Особу_Г і Особу_Д, матеріали щодо яких знаходяться в інших провадженнях.

Зокрема, за не встановлених досудовим розслідуванням обставин, не пізніше 07.12.2015, ОСОБА_2 , будучи директором ДП «ХБ №85», діючи умисно з метою реалізації вказаного злочинного умислу, надала доручення своєму заступнику ОСОБА_3 підписати від імені ДП «ХБ №85» з Особою_Б, яка діяла від імені ТОВ «Покровське борошно», договір № 07/12-2 з додатками, який був підписаний 07.12.2015. За умовами договору, на ДП «ХБ №85» було покладено обов`язок з поставки для ТОВ «Покровське борошно» кукурудзи, а на ТОВ «Покровське борошно» - обов`язок з оплати цього товару на умовах 100% передоплати в сумі 5 473 500 грн, без ПДВ.

Особа_Б, будучи керівником ТОВ «Покровське борошно», забезпечила перерахування зазначеної передоплати на користь ДП «ХБ №85» 26.01.2016 в сумі 2 млн грн і 27.01.2016 - 3,5 млн грн.

25.01.2016 ОСОБА_2 від імені ДП «ХБ №85» і ОСОБА_1 від імені ТОВ «Борошно покровське», у не встановленому досудовим розслідуванням місці, діючи умисно з метою реалізації вказаного злочинного умислу, під виглядом вжиття заходів, спрямованих на забезпечення виконання ДП «ХБ №85» власних зобов`язань перед ТОВ «Покровське борошно» за вказаним договором № 07/12-2, підписали договір № 25-01, за яким ТОВ «Борошно покровське» зобов`язалося поставити на користь ДП «ХБ №85» кукурудзу загальною вартістю 5 500 000 грн на умовах повної передоплати.

Вказаний договір № 25-10 між ДП «ХБ №85» і ТОВ «Борошно покровське» став правовою підставою для того, щоб ОСОБА_2 , будучи керівником ДП «ХБ №85», діючи умисно з метою реалізації вказаного злочинного умислу, забезпечила витрату коштів, одержаних від ТОВ «Покровське борошно» в якості авансу за договором № 07/12-2, на користь ТОВ «Борошно покровське» одразу після їх отримання. Так, 26.01.2016 після отримання ДП «ХБ №85» 2 млн грн від ТОВ «Покровське борошно» ці кошти в повному обсязі були перераховані на рахунок ТОВ «Борошно покровське» за договором №25-01. 27.01.2016 після отримання ДП «ХБ №85» 3,5 млн грн від ТОВ «Покровське борошно» ці кошти в повному обсязі так само були перераховані на рахунок ТОВ «Борошно покровське» за договором №25-01.

ОСОБА_1 , будучи керівником ТОВ «Борошно покровське», своєю умисною бездіяльністю, спрямованою на реалізацію вказаного злочинного умислу, забезпечив невиконання підпорядкованим йому товариством жодних зобов`язань зі здійснення поставок на користь ДП «ХБ №85» за вказаним договором № 25-01, та забезпечив витрату отриманих від ДП «ХБ №85» коштів в сумі 5,5 млн грн одразу після їх отримання у спосіб, не пов`язаний з виконанням ТОВ «Борошно покровське» зобов`язань перед ДП «ХБ №85» з поставки кукурудзи за договором № 25-01, а саме, забезпечив перерахування вказаних 5,5 млн грн 27.01.2016 на рахунок ПП «Зерно-15» в якості оплати за пшеницю.

В свою чергу, ОСОБА_2 , будучи керівником ДП «ХБ №85», умисно утрималася від ефективного здійснення претензійно-позовної роботи з повернення 5,5 млн грн, сплачених на користь ТОВ «Борошно покровське» в якості авансу за вказаним договором № 25-01, що в сукупності із подальшим рішенням Господарського суду Харківської області від 13.04.2017 у справі № 922/901/17 про визнання ТОВ «Борошно покровське» банкрутом, призвело до припинення вказаного права вимоги ДП «ХБ №85» до цього товариства.

Таким чином, ОСОБА_2 , будучи керівником ДП «ХБ №85», діючи умисно всупереч інтересам останнього, створила передумови для прострочення ДП «ХБ №85» власних зобов`язань за договором № 07/12-2 і виникнення обов`язку з повернення ТОВ «Покровське борошно» авансу в сумі 5,5 млн грн.

В подальшому, 17.03.2016 ОСОБА_2 від імені ДП «ХБ №85», всупереч інтересам останнього, і Особа_Б, яка діяла від імені ТОВ «Покровське борошно» як кредитора ДП «ХБ №85» , діючи умисно з метою реалізації вказаного злочинного умислу, підписали договір № 1/1 про повернення попередньої оплати за договором №07/12-2 від 07.12.2015, умови якого зводились до визнання ОСОБА_2 заборгованості ДП «ХБ №85» перед ТОВ «Покровське борошно» з повернення авансу в сумі 5,5 млн грн за договором № 07/12-2.

17.06.2016 Особа_Б від імені ТОВ «Покровське борошно», Особа_К від імені ПП «Агроінвест» з метою реалізації вказаного злочинного умислу, а також ОСОБА_3 від імені ДП «ХБ №85», діючи за вказівкою ОСОБА_2 , підписали договір № 3-05/10 про відступлення права вимоги, за яким вказане право вимоги ТОВ «Покровське борошно» до ДП «ХБ №85» на суму 5,5 млн грн було передано до ПП «Агроінвест». При цьому на останнє було покладено обов`язок за отримання цього права вимоги сплатити на користь ТОВ «Покровське борошно» 5,5 млн грн, однак такої оплати Особою_К як керівником ПП «Агроінвест» не здійснювалось, а Особою_Б як керівником ТОВ «Покровське борошно» не вимагалося.

21.11.2016 Особа_К від імені ПП «Агроінвест» і Особа_В від імені ТОВ «АСХ» з метою реалізації вказаного злочинного умислу підписали договір № 3-21/11 уступки права вимоги, за яким вказане право вимоги ПП «Агроінвест» до ДП «ХБ №85» на суму 5,5 млн грн було передано до ТОВ «АСХ». При цьому на останнє було покладено обов`язок за отримання цього права вимоги сплатити на користь ПП «Агроінвест» 5,5 млн грн, однак такої оплати Особою_В як керівником ТОВ «АСХ» не здійснювалось, а Особою_К як керівником ПП «Агроінвест» не вимагалося.

14.02.2017 директор ТОВ «АСХ» Особа_В, звернулась від імені ТОВ «АСХ» до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ДП «ХБ №85» заборгованості в сумі 5,5 млн грн за договором № 07/12-2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.04.2017 у справі № 922/553/17 позовні вимоги ТОВ «АСХ» до ДП «ХБ №85» задоволено повністю, з ДП «ХБ №85» на користь ТОВ «АСХ» стягнуто 5 500 000 грн боргу та 82 500 грн судового збору. Разом з тим, зазначене рішення Господарського суду Харківської області в подальшому було скасовано постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 23.05.2018, та при новому розгляді справи в суді першої інстанції 06.12.2018 Особа_Д, діючи від імені ТОВ «АСХ», відмовилася від позовних вимог ТОВ «АСХ» до ДП «ХБ №85», що само по собі не припинило існування боргового зобов`язання ДП «ХБ №85» перед ТОВ «АСХ» на суму 5,5 млн грн, а також можливості його примусового стягнення в разі чергової уступки цієї заборгованості від ТОВ «АСХ».

Таким чином, з причин, незалежних від волі осіб, що брали участь у вчиненні злочину, зокрема, у зв`язку зі скасуванням рішення Господарського суду Харківської області про задоволення позову ТОВ «АСХ» до ДП «ХБ №85» у справі № 922/553/17, усунення ОСОБА_2 з посади директора ДП «ХБ №85» 29.03.2017, а також у зв`язку зі здійсненням процесуальних дій в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №52018000000000461, ними не було вчинено всіх дій, які вважалися ними необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

Вказані дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 364 КК України як незакінчений замах на зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 364 КК України як пособництво в незакінченому замаху на зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Обставинами, передбаченими ст. 67 КК України, які обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , колегія суддів визнає вчинення усіх епізодів злочинної діяльності за попередньою змовою групою осіб, а також другого епізоду злочинної діяльності по темпоральній хронології щодо ОСОБА_2 , другого та третього епізодів злочинної діяльності по темпоральній хронології щодо ОСОБА_1 - вчинення повторно.

Обставинами, передбаченими ст. 66 КК України, які пом`якшують покарання обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 колегія суддів визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю інкримінованих кримінальних правопорушень.

Кримінальними правопорушеннями шкоди не завдано, підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи відсутні, витрати на залучення експертів не здійснювались, викривачі у кримінальному провадженні відсутні.

Відомості про укладені угоди, їх реквізити, зміст та визначена міра покарання.

02.02.2022 між прокурором у кримінальному провадженні № 52021000000000627 від 28 грудня 2021 року - прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Семаком І.А. та обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_1 за участі захисника - адвоката Черняка А.Л. укладено угоду про визнання винуватості у новій редакції.

За змістом угоди формулювання та обсяг обвинувачення, а також правова кваліфікація дій ОСОБА_1 із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, є тотожними формулюванню та кваліфікації, наведеним в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням у кримінальному провадженні № 52021000000000627 від 28 грудня 2021 року, складеному 01.02.2022.

В угоді про визнання винуватості зазначено істотні обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про її укладення, а саме:

1) ступінь та характер сприяння ОСОБА_1 у здійсненні досудового розслідування щодо нього та інших осіб, а саме, надання одразу після повідомлення про підозру правдивих, значних за обсягом та релевантних для досудового розслідування показань;

2) беззаперечне визнання ним своєї винуватості в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях;

3) тяжкість злочинів, інкримінованих ОСОБА_1 , зокрема, належність їх до тяжких злочинів у відповідності до ч. 5 ст. 12 КК України, і одночасно те, що вони є незакінченими злочинами, ними не завдано шкоди ДП «НКХП» і ДП «ХБ №85», і те, що за їх вчинення з урахуванням ч. 3 ст. 68 КК України і санкції ч. 2 ст. 364 КК України може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до чотирьох років позбавлення волі;

4) вчинення ОСОБА_1 вказаних злочинів у співучасті в ролі пособника, те, що ОСОБА_1 не був ініціатором їх скоєння, не розраховував на отримання для себе вигоди безпосередньої і саме від їх скоєння, і що при скоєнні вказаних злочинів він підпорядковувався вказівкам іншого співучасника як організатора;

5) особу ОСОБА_1 : його вік (42 роки), сімейний стан (одружений, має на утриманні малолітню дитину віком 8 років), інші обставини щодо особи обвинуваченого (має на утриманні матір 69-річного віку, яка потребує постійного догляду у зв`язку з безстроковою інвалідністю І групи), його майновий стан (середньомісячний дохід близько 20 тис. грн);

6) відсутність матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень;

7) збіг значного часу після вчинення ОСОБА_1 як співучасником активний дій, спрямованих на реалізацію злочинного умислу в інкримінованих йому злочинах (з 2016 року) та відсутність відомостей про вчинення ним інших дій аналогічного характеру після того;

8) наявність суспільного інтересу у швидкому судовому провадженні, яке забезпечить своєчасну та невідворотну кримінальну відповідальність ОСОБА_1 за вчинення кримінальних правопорушень;

9) складність досудового розслідування щодо інкримінованих ОСОБА_1 злочинів, а також інших злочинів організатора й решти співучасників в рамках кримінального провадження №52018000000000461, з якого виділено матеріали провадження щодо ОСОБА_1 - враховуючи кількість епізодів злочинної діяльності (щонайменше сім), період вчинення відповідних злочинів (починаючи з 2012 року, переважно у 2015, 2016 роках), кількість причетних до них фізичних осіб (у вказаному провадженні №52018000000000461 від початку повідомлено про підозру дев`ятьом особам), кількість задіяних юридичних осіб (три державних підприємства і більше семи приватних, у тому числі закордонних - відповідно), цінність співпраці ОСОБА_1 для посилення доказової бази щодо відповідних обставин з одного боку, і з другого боку - важливість швидкого окремого судового провадження щодо нього для більш оперативного досудового розслідування і судового провадження стосовно решти осіб, що можуть бути причетні до скоєння відповідних злочинів;

10) наявність суспільного інтересу в остаточному припиненні протиправної діяльності обвинуваченого та його співучасників; в остаточному усуненні можливості доведення до кінця злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди за рахунок державних підприємства, як в епізодах злочинної діяльності, інкримінованих обвинуваченому, так і в інших, про підозру в яких повідомлено іншим співучасникам (пов`язаним з нею особам); у спонуканні через загальну превенцію співучасників обвинуваченого за іншими епізодами злочинної діяльності, за якими ДП «НКХП» заподіяно реальні збитки на суми понад 1,99 млн дол США і понад 19 млн грн, відшкодувати таку шкоду;

11) наявність обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 згідно зі ст. 66 КК України, а саме, щире каяття та активне сприяння розкриттю інкримінованих кримінальних правопорушень;

12) наявність обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 згідно зі ст. 67 КК України, а саме, вчинення злочинів за попередньою змовою групою осіб і повторно (взяття ОСОБА_1 участі у зловживанні службовим становищем щодо одержання неправомірної вигоди за рахунок ДП «НКХП» на суму 15 млн грн, що є повторним по відношенню до зловживання службовим становищем щодо одержання неправомірної вигоди за рахунок того ж підприємства на суму 40,6 млн грн, а також подальше взяття ним участі у зловживанні службовим становищем щодо одержання неправомірної вигоди за рахунок ДП «ХБ № 85» на 5,5 млн грн, що є повторним по відношенню до обох вказаних злочинів).

В угоді міститься інформація про повне та беззастережне визнання ОСОБА_1 винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень в обсязі висунутого обвинувачення та зобов`язання беззастережного визнання своєї винуватості у такому ж обсязі в судовому провадженні.

Також в угоді наведено перелік обов`язків обвинуваченого ОСОБА_1 щодо співпраці у викритті кримінальних правопорушень, зокрема, у кримінальному проваджені № 52018000000000461, незалежно від об`єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування, шляхом надання повних, правдивих викривальних показань щодо обставин їх скоєння і ролі інших осіб у їх вчиненні, зокрема:

- підтвердити показання, які було надано ОСОБА_1 в ході досудового розслідування зазначених кримінальних правопорушень, під час їх подальшого досудового розслідування і під час судового провадження щодо цих правопорушень;

- з`являтись за викликом слідчого, детектива, прокурора, слідчого судді, суду для участі в слідчих, негласних слідчих (розшукових) діях, інших процесуальних діях, судових засіданнях, які здійснюватимуться (проводитимуться) у зв`язку з досудовим розслідуванням чи судовим провадженням щодо зазначених кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ст. 472 КПК України сторони також узгодили покарання, яке підлягає призначенню обвинуваченому ОСОБА_1 у разі затвердження угоди та на яке обвинувачений надав згоду, засвідчивши її власним підписом:

- за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 364 КК України - основне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки і додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати посади керівника підприємства строком на 2 (два) роки і штрафу в сумі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн;

- за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 364 КК України - основне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати посади керівника підприємства строком на 1 (один) рік і штрафу в сумі 1000 (тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн.

Сторони узгодили остаточне покарання ОСОБА_1 призначити за сукупністю кримінальних правопорушень: основне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки (шляхом поглинання) з приєднанням до нього додаткових покарань у вигляді позбавлення права обіймати посади керівника підприємства строком на 2 (два) роки (шляхом поглинання) та штрафу в сумі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (шляхом повного складання), що складає 34 000 грн.

Сторони дійшли згоди щодо звільнення ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 75 КК України від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з випробуванням та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Визначення тривалості іспитового строку та переліку обов`язків, які покладаються на особу, поклали на розсуд суду.

Окрім зазначеного, в угоді передбачені наслідки її укладення і затвердження, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання відповідно до ст. 476 КПК України.

Відповідні пункти угоди містять підписи обвинуваченого, сама угода містить підписи сторін та захисника, що підтверджено ними у судовому засіданні.

Також, 02.02.2022 між прокурором у кримінальному провадженні № 52021000000000627 від 28 грудня 2021 року - прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Семаком І.А. та обвинуваченою у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_2 за участі захисника - адвоката Донського Д.Б. укладено угоду про визнання винуватості у новій редакції.

За змістом угоди формулювання та обсяг обвинувачення, а також правова кваліфікація дій ОСОБА_2 із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, є тотожними формулюванню та кваліфікації, наведеним в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням у кримінальному провадженні № 52021000000000627 від 28 грудня 2021 року, складеному 01.02.2022.

В угоді про визнання винуватості зазначено істотні обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про її укладення, а саме:

1) ступінь та характер сприяння ОСОБА_2 у здійсненні досудового розслідування щодо неї та інших осіб, а саме, надання одразу після повідомлення про підозру правдивих, значних за обсягом та релевантних для досудового розслідування показань;

2) беззаперечне визнання нею своєї винуватості в інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях;

3) тяжкість злочинів, інкримінованих ОСОБА_2 , зокрема, належність їх до тяжких злочинів у відповідності до ч. 5 ст. 12 КК України, і одночасно те, що вони є незакінченими злочинами, ними не завдано шкоди ДП «ХБ №85», і те, що за їх вчинення з урахуванням ч. 3 ст. 68 КК України і санкції ч. 2 ст. 364 КК України може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до чотирьох років позбавлення волі;

4) вчинення ОСОБА_2 вказаних злочинів у співучасті в ролі виконавця, те, що ОСОБА_2 не була ініціатором їх скоєння, не розраховувала на отримання для себе вигоди безпосередньої і саме від їх скоєння, і що при скоєнні вказаних злочинів вона підпорядковувалась вказівкам іншого співучасника як організатора;

5) особу ОСОБА_2 : її вік (57 років), сімейний стан (незаміжня), майнове становище (тимчасово не працює), інші обставини щодо особи обвинуваченої (на утриманні перебуває матір 83-річного віку, яка потребує постійного догляду за станом здоров`я);

6) відсутність матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень;

7) збіг значного часу після вчинення ОСОБА_2 як співучасником активних дій, спрямованих на реалізацію злочинного умислу в інкримінованих їй злочинах (з 2016 року) та відсутність відомостей про вчинення нею інших дій аналогічного характеру після того;

8) наявність суспільного інтересу у швидкому судовому провадженні, яке забезпечить своєчасну та невідворотну кримінальну відповідальність ОСОБА_2 за вчинення кримінальних правопорушень;

9) складність досудового розслідування щодо інкримінованих ОСОБА_2 злочинів, а також інших злочинів організатора й решти співучасників в рамках кримінального провадження №52018000000000461, з якого виділено матеріали провадження щодо ОСОБА_2 - враховуючи кількість епізодів злочинної діяльності (щонайменше сім), період вчинення відповідних злочинів (починаючи з 2012 року, переважно у 2015, 2016 роках), кількість причетних до них фізичних осіб (у вказаному провадженні №52018000000000461 від початку повідомлено про підозру дев`ятьом особам), кількість задіяних юридичних осіб (три державних підприємства і більше семи приватних, у тому числі закордонних - відповідно), цінність співпраці ОСОБА_2 для посилення доказової бази щодо відповідних обставин з одного боку, і з другого боку - важливість швидкого окремого судового провадження щодо неї для більш оперативного досудового розслідування і судового провадження стосовно решти осіб, що можуть бути причетні до скоєння відповідних злочинів;

10) наявність суспільного інтересу в остаточному припиненні протиправної діяльності обвинуваченої та її співучасників; в остаточному усуненні можливості доведення до кінця злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди за рахунок державних підприємства, як в епізодах злочинної діяльності, інкримінованих ОСОБА_2 , так і в інших, про підозру в яких повідомлено іншим співучасникам (пов`язаним з нею особам); у спонуканні через загальну превенцію співучасників обвинуваченої за іншими епізодами злочинної діяльності, за якими ДП «НКХП» заподіяно реальні збитки на суми понад 1,99 млн дол. США і понад 19 млн грн, відшкодувати таку шкоду;

11) наявність обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 згідно зі ст. 66 КК України, а саме, щире каяття та активне сприяння розкриттю інкримінованих кримінальних правопорушень;

12) наявність обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_2 згідно зі ст. 67 КК України, а саме, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб і повторно (здійснення ОСОБА_2 зловживання службовим становищем щодо одержання неправомірної вигоди за рахунок ДП «ХБ № 85» на суму 5,5 млн грн, що є повторним по відношенню до зловживання службовим становищем щодо одержання неправомірної вигоди за рахунок того ж підприємства на суму 700 150 дол. США).

В угоді міститься інформація про повне та беззастережне визнання ОСОБА_2 винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень в обсязі пред`явленого обвинувачення та зобов`язання беззастережного визнання своєї винуватості у такому ж обсязі в судовому провадженні.

Також в угоді наведено перелік обов`язків обвинуваченої ОСОБА_2 щодо співпраці у викритті кримінальних правопорушень, зокрема, у кримінальному проваджені № 52018000000000461, незалежно від об`єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування, шляхом надання повних, правдивих викривальних показань щодо обставин їх скоєння і ролі інших осіб у їх вчиненні, зокрема:

- підтвердити показання, які було надано ОСОБА_2 в ході досудового розслідування зазначених кримінальних правопорушень, під час їх подальшого досудового розслідування і під час судового провадження щодо цих правопорушень;

- з`являтись за викликом слідчого, детектива, прокурора, слідчого судді, суду для участі в слідчих, негласних слідчих (розшукових) діях, інших процесуальних діях, судових засіданнях, які здійснюватимуться (проводитимуться) у зв`язку з досудовим розслідуванням чи судовим провадженням щодо зазначених кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ст. 472 КПК України сторони також узгодили покарання, яке підлягає призначенню обвинуваченій ОСОБА_2 у разі затвердження угоди та на яке обвинувачена надала згоду, засвідчивши її власним підписом:

- за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 364 КК України - основне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки і додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати посади керівника підприємства державної або комунальної форми власності строком на 3 (три) роки і штрафу в сумі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн;

- за ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 364 КК України - основне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців і додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати посади керівника підприємства державної або комунальної форми власності строком на 2 (два) роки і штрафу в сумі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн.

Сторони узгодили остаточне покарання ОСОБА_2 призначити за сукупністю кримінальних правопорушень: основне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки (шляхом поглинання) з приєднанням до нього додаткових покарань у вигляді позбавлення права обіймати посади керівника підприємства державної або комунальної форми власності строком на 3 (три) роки (шляхом поглинання) та штрафу в сумі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (шляхом повного складання), що становить 34 000 грн.

Сторони дійшли згоди щодо звільнення ОСОБА_2 на підставі ч. 2 ст. 75 КК України від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з випробуванням та покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Визначення тривалості іспитового строку та переліку обов`язків, які покладаються на особу, поклали на розсуд суду.

Окрім зазначеного, в угоді передбачені наслідки її укладення і затвердження, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання відповідно до ст. 476 КПК України.

Відповідні пункти угоди містять підписи обвинуваченої, сама угода містить підписи сторін та захисника, що підтверджено ними у судовому засіданні.

Позиції учасників кримінального провадження щодо угод.

Обвинувачений ОСОБА_1 добровільність наміру щодо укладення угоди підтвердив та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, яка подана у новій редакції. Повідомив, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді та обвинувальному акті із зміненим обвинуваченням, беззастережно визнає свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях та щиро розкаюється, засуджує свою поведінку.

Додатково та на запитання колегії суддів пояснив, що працював директором ТОВ «Борошно покровське», представляв інтереси товариства, вів господарську діяльність, підписував договори постачання борошна. На посаду був призначений саме за ініціативою Особи_А. ТОВ «Борошно покровське» здійснювало офіційну та неофіційну торгівлю борошном, за що ОСОБА_1 отримував офіційну та неофіційну винагороду відповідно. Вказівки про те, які саме договори підписувати, щодо вибірковості покупців, кількості товару, його вартості надходили від Особи_А. Зокрема, щодня надходив ряд документів, приблизно 40-50 штук, серед яких були супровідні документи на постачання борошна, товаро-транспортні накладні та відповідні договори, які в подальшому направляли в офіс м. Харкова або м. Братислави. Окремо кожний договір ніколи не перечитував та не аналізував. Також брав участь у нарадах, які територіально проходили у м. Харкові, м. Барвінково, а також у ДП «НКХП». Розуміє, що вчиняв незаконні дії з метою збагачення інших осіб, однак Особа_А запевняла, що все вирішиться найкращим чином. Коли зрозумів, що дійсність не відповідає твердженням останньої, виникають заборгованості за договорами - звільнився із ТОВ «Борошно покровське», після чого певний час не підтримував відносини із Особою_А. Повідомив, що інші особи, які вказані в обвинувальному акті - юристи, фінансисти, директори інших юридичних осіб, також діяли згідно із наданими Особою_А вказівками. Грошова вигода роботи полягала в отриманні так званих бонусів, нарахованих від продажі продукції - борошна: від 10 до 50 грн за тонну на відділ. Кошти в готівковій формі отримував від Особи_А. Усвідомлював, що останній був керівником державного підприємства. Також зазначив, що декілька разів бачив ОСОБА_2 на спільних нарадах, де остання відвідувала Особу_А, не будучи її підлеглою. Зазначив, що про кінцеву мету підписання ряду договорів на момент вчинення правочинів йому відомо не було, всі деталі дізнався після проведеного у нього обшуку. Разом з тим, чув версію про можливу в майбутньому приватизацію ДП «НКХП». Доступу до безготівкового руху коштів очолюваного ним товариства не мав.

Також обвинувачений ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні підтвердив обставини та роль осіб, що викладені в обвинувальному акті та угоді. Зазначив, що він разом із захисником були ініціаторами укладення угоди про визнання винуватості, цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, наполягає на її укладенні.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 , адвокат Черняк А.Л., погодився з формулюванням обвинувачення, викладеним в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням. Також адвокат Черняк А.Л. підтримав угоду про визнання винуватості, просив суд її затвердити. Вважає, що умови угоди про визнання винуватості в повному обсязі відповідають вимогам законодавства, її укладення є добровільним, а тому вона підлягає затвердженню. Вважає, що іспитовий строк в один рік буде достатнім для виправлення ОСОБА_1 .

Обвинувачена ОСОБА_2 добровільність наміру щодо укладення угоди підтвердила та просила суд затвердити угоду про визнання винуватості, яка подана у новій редакції. Повідомила, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді та обвинувальному акті із зміненим обвинуваченням, беззастережно визнає свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях та щиро розкаюється.

Додатково та на запитання колегії суддів пояснила, що на момент підписання договорів, про які йдеться в обвинувальному акті, у неї були сумніви щодо їх правомірності, але Особа_А запевнила її в тому, що для підприємства не буде жодних матеріальних наслідків, що Особа_А не буде звертатися до суду з приводу стягнення цих коштів з підприємства, тому в неї не було іншого виходу. Стверджувала, що на неї тиснули, погрожували, що вона залишиться без роботи або її відсторонять від посади директора. Виконувала всі вказівки Особа_А, за результатами роботи отримувала заробітну плату та додатково винагороду в розмірі тисячі доларів США, але не щомісяця. Договір із A.D.A. Flour Miling Limited підписано у 2013 році, а дії за ним вчинялися у 2015 році, зокрема розпочато перерахунок коштів. Фінансовий супровід здійснювали Особа_Г, Особа_К, а юридичний супровід, - Особа_Г, з іншими особами не контактувала. Договори передавались на підприємство вже з підписами Особи_Б та ОСОБА_1 . При укладенні частини договорів перебувала на лікарняному, в телефонному режимі повідомила заступника директора про те, що потрібно підписати договори, оскільки не могла і не хотіла їх підписувати. Раніше була знайома з ОСОБА_1 , про те, що він обіймав посаду директора ТОВ «Борошно покровське», дізналась коли їй привезли договір з його підписом.

На посаді директора підприємства перебувала з 01.02.2012 по 29.03.2017. До призначення на посаду директора була начальником лабораторії не один рік, знала роботу підприємства. Спочатку виконувала обов`язки директора підприємства, згодом призначили на посаду. Знайома з Особа_А з 2005 року, коли Особа_А прийшла працювати на підприємство. Погодилась на такі умови роботи та виконувала безпосередні вказівки Особи_А, оскільки остання чинила тиск та загрожувала звільненням. Вважає, що мета дій Особи_А полягала в особистому збагаченні через свої товариства. Звільнилась з посади директора підприємства у зв`язку з тим, що закінчився контракт. Виконуючи вказівки Особа_А розуміла, що вони є неправомірними, наразі розкаюється та шкодує про вчинене.

Також обвинувачена ОСОБА_2 повідомила, що вона була ініціатором укладення угоди про визнання винуватості та залучила захисника, цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, наполягає на її укладенні.

Під час підготовчого судового засідання захисник ОСОБА_2 - адвокат Донський Д.Б. погодився з правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень, зазначеною в обвинувальному акті із зміненим обвинуваченням та угоді про визнання винуватості обвинуваченої ОСОБА_2 . На його думку, укладена угода про визнання винуватості ОСОБА_2 відповідає суспільним інтересам, а встановлені обставини кримінального провадження націлені на швидке встановлення істини по справі. Також вказав, що брав участь в укладенні угоди та тому вважає, що її умови в повному обсязі відповідають вимогам законодавства, її укладення є добровільним, а тому вона підлягає затвердженню.

Прокурор Семак І.А. подані угоди у новій редакції про визнання винуватості підтримав, просив суд про їх затвердження, вказавши про відповідність угод вимогам чинного законодавства, добровільність їх укладення, належність кримінальних правопорушень до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угод про визнання винуватості, а також, що існують достатні фактичні дані для визнання обвинуваченими своєї винуватості у інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях, яка підтверджується сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів. Зазначив, що при укладенні двох окремих угод ураховано специфічність обставин щодо співпраці обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , той факт, що вони разом є співучасниками не у всіх злочинах, та відсутність заборони у кримінальному процесуальному законі щодо затвердження двох угод одним вироком, що узгоджується із судовою практикою.

Додатково та на запитання колегії суддів зазначив таке. Формулювання «у невстановленому досудовому розслідуванні місці» стосуються таких двох параметрів, як фізичні місця укладання контрактів та точний час їх укладання, враховуючи давність відповідних подій - 2015 -2016 роки, наближеність місць вчинення правочинів, діяльності обвинувачених (м. Барвінково та м. Харків), а також укладення деяких договорів «задніми» числами. Разом з тим, дати підписання договорів корелюються із датами перерахування коштів, а дані щодо точних місць вчинення правочинів не є обов`язковими для кваліфікації тих правопорушень, які інкримінуються обвинуваченим. Зазначив, що ОСОБА_1 сприяв вчиненню злочинів Особі_А саме шляхом усуненням перешкод.

Основне провадження № 52018000000000461 зареєстровано 15.05.2018, в межах якого 10.12.2021 дев`ятьом особам повідомлено про підозру, в тому числі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 28.12.2021 із вказаного кримінального провадження були виділені матеріали щодо останніх у кримінальне провадження № 52021000000000627 після укладення угод про визнання винуватості. Враховуючи те, що п`ятеро підозрюваних перебувають у Словачинні, 31.12.2021 щодо Особи_А, Особи_К, Особи_В, Особи_Б, Особи_Д виділено матеріали в окреме провадження № 52021000000000633.

Той факт, що такі юридичні особи, як ТОВ «Борошно покровське», ПП «Агропромисловий холдинг», ТОВ «Агропромисловий союз Харківщини», A.D.A Flour Miling Limited підконтрольні Особі_А, підтверджується прямими та непрямими доказами. Остання була бенефіціарним власником HL Agroholding S.R.O., яка є учасником ТОВ «Агропромисловий союз Харківщини». Окрім цього, була бенефіціарним власником компанії, зареєстрованій на Сейшельських островах - A.D.A. Agroinvest LTD - учасником компанії A.D.A Flour Miling Limited. Зазначені відомості підтверджуються даними трастового договору із латвійського банку, а також наявними в листуванні, відповідно до якого номінальним учасником та тримачем акцій A.D.A. Agroinvest LTD, власником A.D.A Flour Miling Limited є Особа_А Зазначені дані також підтверджуються непрямими доказами, серед яких і свідчення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Зазначив, що в обвинувальному акті із зміненим обвинуваченням епізоди злочинної діяльності викладені у темпоральній хронології та зазначено який злочин по відношенню до якого є повторним, що також враховано при узгодженні покарання

Також прокурор вважає, що умови угод відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Щодо визначеної угодами мір покарання прокурор вказав, що узгоджені покарання будуть достатніми для досягнення цілей, передбачених у ст.50 КК України.

Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угод вимогам КПК України та закону про кримінальну відповідальність і ухваленні вироку.

Сторони кримінального провадження, після проведення судового засідання 28.01.2022 скористались своїми процесуальними правами та надали суду обвинувальний акт із зміненим обвинуваченням, який підписаний 01.02.2022 та погоджений із в.о. керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Грищуком М.О, а також угоди про визнання винуватості у новій редакції від 02.02.2022.

Проаналізувавши зміст зміненого обвинувального акта від 01.02.2022 та угод про визнання винуватості в новій редакції від 02.02.2022, дослідивши надані сторонами матеріали, колегія суддів дійшла таких висновків.

Щодо відповідності умов угоди вимогам КПК України та/або закону, у тому числі щодо правової кваліфікації та узгодженого сторонами покарання.

Судом встановлено, що укладені між прокурором та обвинуваченими угоди містять формулювання обвинувачення, яке прокурор вважав доведеним щодо кожного обвинуваченого, та його правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Стороною обвинувачення дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2, 3 ст. 15 ч. 2 ст. 364 КК, саме як незакінчений та закінчений замахи на зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам. Дії ОСОБА_1 - за ч. 5 ст. 27, ч.2, 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 364, як пособництво в незакінченому та закінчених замахах на зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Диспозиція частини першої ст. 364 КК передбачає кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Частина друга зазначеної статті передбачає кримінальну відповідальність за вчинення такого самого діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Таке зловживання визнається злочином за наявності трьох спеціальних ознак у їх сукупності: використання службовою особою влади або службового становища всупереч інтересам служби; вчинення такого діяння з метою отримання будь-якої неправомірної вигоди, для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи; тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Суб`єктом зловживання владою або службовим становищем може бути лише службова особа, зазначена у п. 1 та 2 примітки до ст. 364 КК України.

Відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України (у редакції зі змінами, внесеними Законом № 770-VІІІ від 10.11.2015) службовими особами є особи, які обіймають постійно чи тимчасово на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Для цілей, зокрема, статті 364 цього Кодексу до державних та комунальних підприємств прирівнюються юридичні особи, у статутному фонді яких відповідно державна чи комунальна частка перевищує 50 відсотків або становить величину, що забезпечує державі чи територіальній громаді право вирішального впливу на господарську діяльність такого підприємства.

Колегією суддів встановлено, що ДП «НКХП» та ДП «ХБ №85» є державними підприємствами, з огляду на те, що вони повністю перебувають у державній власності. Отже, виходячи із змісту статутних документів, про які зазначено в обвинувальному акті, та які досліджені судом, на час здійснення функцій керівника ДП «ХБ №85» з 02.04.2012 по 29.03.2017 ОСОБА_2 та на час здійснення функцій генерального директора ДП «НКХП» з 12.12.2011 по 11.12.2016 особа _ А були службовими особами в розумінні примітки до ст. 364 КК України, так як виконували функції, які за їх змістом мають ознаки організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських.

Згідно з частиною другою статті 29 КК організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини КК, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем. Організатором же згідно з частиною третьою статті 27 КК визнається особа, яка організувала вчинення злочину або керувала його підготовкою чи вчиненням. Тобто правильність кваліфікації дій обвинувачених залежить від правильності оцінки діянь співучасників.

Описані у обвинувальному акті та угодах обставини створення заборгованості на шкоду інтересам ДП «ХБ № 85» та ДП «НКХП» свідчать про те, що вони стали результатом зловживання ОСОБА_2 службовим становищем та пособництва ОСОБА_1 шляхом усунення перешкод службовій особі Особі_А у такому зловживанні.

Також, описані у обвинувальному акті та угодах дії, спрямовані на створення штучної заборгованості на шкоду інтересам ДП «ХБ № 85» та ДП «НКХП» свідчать про те, що вони вчинялись з метою отримання неправомірної вигоди у формі коштів цих державних підприємств для інших юридичних осіб, які за версією сторони обвинувачення підконтрольні Особі_А.

Крім того, інкриміновані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 злочини носять матеріальний характер їх складу у формі тяжких наслідків державним інтересам у виді існуючих прав вимоги до ДП «ХБ № 85» та ДП «НКХП», розмір яких, зазначений в обвинувальному акті у двісті п`ятдесят і більше разів перевищували неоподатковуваний мінімум доходів громадян станом на 2015-2016 роки). Також слід зазначити, що вказані наслідки не настали з причин, що не залежали від волі учасників злочинів, а відтак наявні підстави стверджувати про вірну їх кваліфікацію за відповідними частинами ст. 15 КК України.

Таким чином, виходячи із вказаних в обвинувальному акті із зміненим обвинуваченням та угодах дій осіб, які за версією сторони обвинувачення брали участь у вчиненні злочину за попередньою змовою, характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину, у сукупності із підтвердженням обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактичних обставин, за яких вони вчинили інкриміновані злочини, дають можливість колегії суддів дійти висновку про те, що сформульована в угодах підозра відображає істотні обставини цього кримінального провадження, які відповідають формулі кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Зокрема, це виявляється у посяганні злочинної поведінки обвинувачених на ті суспільні відносини, які становлять об`єкт інкримінованих кримінальних правопорушень; участі кожного з обвинувачених; суб`єктному складі учасників; спрямованості та реалізації умислу обвинувачених; направленості мотиву та інших значущих для кваліфікації за відповідними статтями КК України обставинах.

Згідно з ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України у разі укладення угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості участь захисника є обов`язковою та забезпечується з моменту ініціювання укладення такої угоди.

Як встановлено з пояснень сторін, обидві угоди про визнання винуватості у нових редакціях були укладені за ініціативою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за участі їх захисників: адвокатів Черняка А.Л. та Донського Д.Б. відповідно.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні, зокрема, щодо тяжких злочинів. Діяння, передбачені ч. 5 ст. 27, ч. 2, 3 ст. 15, ч. 2 ст. 364 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , та діяння, передбачені ч. 2, 3 ст. 15, ч. 2 ст. 364 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2 , згідно зі ст. 12 КК України належать до тяжких злочинів, а за змістом примітки до статті 45 КК України кримінальні правопорушення, передбачені статтею 364 КК України, належать до корупційних.

Згідно з абз. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

За змістом обох угод, укладеними за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кримінальними правопорушеннями шкода могла бути завдана лише державним та суспільним інтересам.

Відповідно до змісту обвинувального акта потерпілі у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Таким чином, з огляду на відсутність потерпілих та завдання шкоди вчиненими кримінальними правопорушеннями лише державним та суспільним інтересам, вимог абз. 2 ст. 469 КПК України в угоді дотримано.

За загальним правилом, домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. На думку суду, вказаних вимог закону сторони угоди дотримались.

Так, зі змісту угод вбачається, що при узгодженні сторонами покарань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було враховано і дотримано:

1) положення ст. 65, 68 КК України, а саме сторони узгодили основне покарання у межах двох третин його максимального строку, встановленого санкціями статтей Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за злочини вчинені у співучасті та за незакінчений злочин; при визначенні виду та меж покарання виходили із положень розділів X-ХІ Загальної частини КК України; врахували характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів; взяли до уваги осіб винних, характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочинів; врахували їх поведінку після вчинення злочину; визначили обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання;

2) положення ст. 70 КК України щодо необхідності призначення обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень як щодо основного так і додаткових покарань;

3) положення ч. 2 ст. 75 КК України, яка передбачає можливість звільнення обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням.

Щодо можливості прийняття рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання вини за вчинення корупційного кримінального правопорушення, колегія суддів вважає за необхідне додатково зазначити таке.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у контексті порушень статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод сформувала один із основоположних аспектів верховенства права - вимога щодо юридичної визначеності. Так, ЄСПЛ зазначає, що визначення правопорушень та покарань за їхнє вчинення має міститися у кримінальному законі та бути чітко визначеними. До «закону» передбачено вимоги до його якості - він має бути доступним та передбачуваним. Однак, як би чітко не було сформульовано правове положення, неминучим є елемент судового тлумачення.

Дотримання принципу верховенства права можливе за умови застосування судами законодавчого акта, який відповідає критерію «якості закону». Стосовно зазначеного критерію у пункті 11 та пункті а) основних висновків та рекомендацій Висновку № 11 (2008) Консультативної Ради європейських судів до уваги Комітету Міністрів ради Європи «Щодо якості судових рішень» зазначено про те, що до числа зовнішніх показників, від яких залежить якість судового рішення відноситься, зокрема, якість законів (зокрема, чіткість у змісті законів).

Конституційний Суд України наголошував на важливості вимоги визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005).

Незважаючи на те, що корупція є однією з основних загроз національній безпеці України, протидія корупції має здійснюватися виключно правовими засобами з дотриманням конституційних принципів та приписів законодавства, ухваленого відповідно до Конституції України (абзац четвертий пункту 2.2 рішення Конституційного суду України № 1-р/2019 від 26 лютого 2019 року).

Разом з тим, не в залежності від рівня юридичної досконалості застосування законодавчими органами засобів законодавчої техніки під час внесення змін в законодавство, що має наслідком виникнення неоднозначної практики застосування судами одних і тих же норм закону, суддя під час відправлення правосуддя зобов`язаний керуватися принципом верховенства права (ст. 129 Конституції України). Крім того, відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Солдатенко проти України" (Soldatenko v. Ukraine) від 23 жовтня 2008 року зазначив, що, коли йдеться про позбавлення свободи, надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності, а також наголосив, що пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року не просто відсилає до національного закону, але також стосується "якості закону", вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права; при цьому "якість закону" означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість позбавлення свободи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля (пункт 111).

Разом з тим, судова практика щодо можливості застосування ч. 2 ст. 75 КК до осіб, які вчинили корупційні злочини, є неоднозначною. Суди України використовують у даному питанні дві позиції: 1) заборона є абсолютною, і звільняти від відбування покарання осіб, які вчинили корупційний злочин, суд не може; 2) суд не може звільняти від відбування покарання осіб, які вчинили корупційний злочин, лише при ухваленні «класичного» обвинувального вироку у кримінальному провадженні, що розглядається в загальному порядку, але не у провадженні на підставі угод. У провадженні на підставі угод суд може звільнити від відбування покарання з випробуванням.

Існування двох протилежних позицій у судовій практиці зумовлене саме відповідним рівнем юридичної досконалості застосування законодавчими органами засобів законодавчої техніки під час внесення змін в законодавство.

Із примітки до ст. 45 КК України вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 364 КК України, віднесено до корупційних кримінальних правопорушень. Зміст ч. 1 ст.75 КК України містить обмеження права суду на ухвалення рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у разі засудження особи за корупційне кримінальне правопорушення. Зміни, які передбачають таке обмеження, були внесені лише у частину першу цієї статті Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» в редакції № 1698-VII від 14.10.2014. Водночас, частина друга цієї статті такого обмеження не містить, та діє до тепер в редакції, чинній на момент внесення таких змін.

Внесення у кримінальний закон обмеження «крім корупційних злочинів» в розділи, які регулюють питання звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання та його відбування (ст. 45, 46, 47, 48, 74, 75, 79, 81 КК України) має чітко виражений характер, який очевидно свідчить про цілеспрямованість та конкретність таких обмежень саме в тих випадках, які мав на меті законодавець.

З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів вважає, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, слід трактувати на користь особи.

Так, кримінальний процес розрізняє загальний порядок розгляду кримінального провадження та особливі порядки, серед яких, зокрема, кримінальне провадження на підставі угод, порядок здійснення якого регламентований Главою 35 КПК України.

Частини 1 та 2 статті 75 КК України регулюють різні порядки розгляду кримінального провадження. На користь такого висновку свідчить дублювання однієї з умов ч. 1, зокрема «сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років» в ч. 2 зазначеної статті. Якби діяла умова, що всі вимоги ч. 1 поширюються на випадки, передбачені ч. 2, то не було б потреби у частковому повторенні умов, за яких застосовується звільнення від відбування покарання.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку, що частина 2 ст.75 КК України застосовується виключно до цього особливого порядку, про що свідчить її безпосередній зміст та зазначення у ній умов, за яких суд має прийняти це рішення.

Враховуючи таку вибіркову позицію законодавця щодо внесення обмежень, які пов`язані із засудженням за корупційні кримінальні правопорушення, відсутність рішення чи роз`яснення чинної вищої судової інстанції України, які б забезпечили однакове застосування даних правових норм, заборону розширеного тлумачення чи аналогії кримінального закону, колегія суддів дійшла переконання про можливість застосування ч. 2 ст. 75 КК України у випадку затвердження угод про визнання вини щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Також, колегія суддів погоджується із правильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність з урахуванням положень ст. 5 КК України.

Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України щодо питання чинності закону про кримінальну відповідальність у часі та його зворотної дії (справи: № 5-1кс13, № 5-32кс13, № 5-6кс14), на стадії визначення тієї норми закону, яка встановлює вид і міру юридичної відповідальності, відбувається вибір такої норми, з`ясовується її зміст, форма та чинність, визначається редакція норми, яка діяла на момент вчинення діяння, встановлюється її дія у часі, просторі та щодо певного кола осіб (ст. ст. 4, 6, 7 та 8 КК). Крім того, необхідно враховувати й вимоги ст. 5 КК, згідно з якою новий закон має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, якщо він скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було вчинено у 2015-2016 роках.

До 25 листопада 2015 року (на час початку частини епізодів злочинної діяльності по темпоральній хронології) діяла санкція ч. 2 ст. 364 КК в редакції Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII, якою було передбачено застосування спеціальної конфіскації.

Законом України від 10 листопада 2015 року № 770-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення інституту спеціальної конфіскації з метою усунення корупційних ризиків при її застосуванні» (далі - Закон № 770-VIII), який набрав чинності 26 листопада 2015 року, в абзаці другому частин першої та другої статті 364 КК України слова «та зі спеціальною конфіскацією» виключено.

Таким чином, на час ухвалення вироку санкція ч. 2 ст. 364 КК не передбачає спеціальної конфіскації, а тому з огляду на ст. 5 КК цей закон підлягає застосуванню в редакції Закону № 770-VIII.

Отже, із урахуванням цього у суду є достатні підстави вважати, що узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає загальним засадам призначення покарання.

Щодо відповідності умов угод інтересам суспільства .

Кримінальний процесуальний закон зобов`язує прокурора при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості враховувати наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень (ст. 470 КПК України).

Суспільний інтерес є абстрактним оціночним поняттям і в узагальненому виді являє собою інтерес суспільства або усередненого представника цієї спільноти, пов`язаний із забезпеченням його благополуччя, стабільності, безпеки та сталого розвитку.

В угодах про визнання винуватості прокурор Семак І.А. зазначив про відповідність умов угод інтересам суспільства, які полягають: у швидкому судовому провадженні, яке забезпечить своєчасну та невідворотну кримінальну відповідальність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за вчинення кримінальних правопорушень; в остаточному усуненні можливості доведення до кінця злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди за рахунок державних підприємств, як в епізодах злочинної діяльності, інкримінованих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , так і в інших, про підозру в яких повідомлено іншим співучасникам (пов`язаним з ними особами); у спонуканні через загальну превенцію співучасників підозрюваних за іншими епізодами злочинної діяльності, за якими ДП «НКХП» заподіяно реальні збитки на суми понад 1,99 млн дол. США і понад 19 млн грн, відшкодувати таку шкоду.

Колегія суддів вважає, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, які полягають у своєчасному розкритті злочинів, а відтак затвердження угод у даному провадженні забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінального провадження при мінімальних витратах державних ресурсів, а також зменшить навантаження на органи досудового розслідування, прокуратури і судів.

Ураховуючи складність досудового розслідування щодо інкримінованих злочинів, а також інших злочинів організатора й решти співучасників в рамках кримінального провадження №52018000000000461, кількість епізодів злочинної діяльності (щонайменше сім), період вчинення відповідних злочинів (починаючи з 2012 року, переважно у 2015, 2016 роках), кількість причетних до них фізичних та юридичних осіб (три державних підприємства і більше семи приватних, у тому числі закордонних), а також беззаперечне визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 своєї вини, на думку колегії суддів, було б недоцільним застосовувати загальний порядок кримінального провадження до останніх.

Також на переконання колегії суддів, характер та тяжкість інкримінованих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, особи винних, їх ставлення до вчиненого, активне сприяння здійсненню досудового розслідування, зокрема надання одразу після повідомлення про підозру правдивих, значних за обсягом та релевантних для досудового розслідування показань, вказує на їх бажання виправитись.

Ставлення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до вчиненого, яке висловлене у ході підготовчого судового засідання свідчить про засудження ними своєї поведінки, що розцінюється колегією суддів як одна із ознак щирого каяття у вчиненому.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що умови угод про визнання винуватості не відповідають інтересам суспільства.

Щодо порушення умовами угод прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.

Судом не встановлено обставин, які б могли свідчити, що умови угод порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, з огляду на те, що їх укладення не має преюдиціального значення для кримінального провадження щодо будь-яких інших осіб.

Щодо добровільності укладення угод.

Обвинувачений ОСОБА_1 під час підготовчого судового засідання підтвердив свій намір щодо укладення угоди та просив суд її затвердити, вказавши, що фактично він був ініціаторам укладення такої угоди і зробив це добровільно за участі захисника.

Обвинувачена ОСОБА_2 також підтвердила добровільність укладення угоди про визнання винуватості між нею та прокурором. Зазначила, що угоду було укладено за участі її захисника.

Прокурор вказав на спільну узгодженість усіх викладених в обох угодах умов, підтвердивши добровільність їх укладення як з боку прокурора, так і з боку обвинувачених.

На підставі цього колегія суддів переконалась, що укладення угод сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодами.

Щодо можливості виконання обвинуваченими взятих на себе за угодами зобов`язань.

Згідно з п. 4 угоди про визнання винуватості, укладеної між ОСОБА_1 та прокурором, обвинувачений зобов`язується співпрацювати з прокурором у викритті кримінальних правопорушень, розслідуваних детективами Національного антикорупційного бюро України у кримінальних провадженнях № 52018000000000461 і № 52021000000000627 станом на дату підписання цієї угоди (незалежно від об`єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування) шляхом надання повних правдивих викривальних показань щодо обставин скоєння зазначених кримінальних правопорушень і ролі інших осіб в їх вчиненні, зокрема:

1) підтвердити показання, які було надано ОСОБА_1 в ході досудового розслідування зазначених кримінальних правопорушень, під час їх подальшого досудового розслідування і під час судового провадження щодо цих правопорушень;

2) з`являтись за викликом слідчого, детектива, прокурора, слідчого судді, суду для участі в слідчих, негласних слідчих (розшукових) діях, інших процесуальних діях, судових засіданнях, які здійснюватимуться (проводитимуться) у зв`язку з досудовим розслідуванням чи судовим провадженням щодо зазначених кримінальних правопорушень.

Відповідно до п. 4 угоди про визнання винуватості, укладеної між ОСОБА_2 та прокурором, обвинувачена зобов`язується співпрацювати з прокурором у викритті кримінальних правопорушень, розслідуваних детективами Національного антикорупційного бюро України у кримінальних провадженнях № 52018000000000461 і № 52021000000000627 станом на дату підписання цієї угоди (незалежно від об`єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування) шляхом надання повних правдивих викривальних показань щодо обставин скоєння зазначених кримінальних правопорушень і ролі інших осіб в їх вчиненні, зокрема:

3) підтвердити показання, які було надано ОСОБА_2 в ході досудового розслідування зазначених кримінальних правопорушень, під час їх подальшого досудового розслідування і під час судового провадження щодо цих правопорушень;

4) з`являтись за викликом слідчого, детектива, прокурора, слідчого судді, суду для участі в слідчих, негласних слідчих (розшукових) діях, інших процесуальних діях, судових засіданнях, які здійснюватимуться (проводитимуться) у зв`язку з досудовим розслідуванням чи судовим провадженням щодо зазначених кримінальних правопорушень.

Колегія суддів вважає, що з огляду на зміст наданих у підготовчому судовому засіданні пояснень, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можуть надати викриваючі показання у кримінальному провадженні № 52018000000000461 і інших, щодо яких прийняте процесуальне рішення про їх виділення із вказаного.

Відтак, можливість виконання обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взятих на себе за угодою зобов`язань доведена.

Також обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказали, що визначене в угодах про визнання винуватості покарання є для них зрозумілим, посильним для виконання, розмір штрафу таким, який вони мають можливість сплатити із власних заощаджень чи позичених коштів. Обвинувачені надали згоду на призначення узгодженого в угодах покарання.

Щодо відсутності фактичних підстав для визнання винуватості.

Відсутності фактичних підстав для визнання винуватості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , колегією суддів не встановлено.

З урахуванням вищенаведених обставин колегія суддів констатує, що укладені у цьому кримінальному проваджені угоди про визнання винуватості відповідають вимогам кримінального процесуального законодавства та закону України про кримінальну відповідальність.

Також колегією суддів не встановлено підстав для відмови в їх затвердженні, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, а відтак досліджені угоди про визнання винуватості підлягають затвердженню шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченим узгодженого угодами покарання.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі угоди.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.

За повідомленням прокурора арешти на майно обвинувачених не накладались.

За повідомленням прокурора речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Вбачається, що в ході досудового розслідування кримінальних правопорушень, у вчинені яких обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , витрати на залучення експертів не здійснювались.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16.12.2021 застосовано на строк дії ухвали до 10 лютого 2022 року до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, покладено обов`язки, визначені п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 20.12.2021 застосовано на строк дії ухвали до 10 лютого 2022 року до підозрюваної ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, покладено обов`язки, визначені п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи, що прокурором заявлено про недоцільність продовження дії запобіжних заходів у виді особистого зобов`язання, застосованих до обвинувачених, колегія суддів не вважає за доцільне вирішувати дане питання у вироку, зважаючи, що дія вказаних заходів забезпечення кримінального провадження закінчиться із строком дії ухвали, якою такі заходи застосовано.

Ураховуючи викладене, відповідно до п. 1. ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, 374, 474, 475 КПК України, керуючись ст. 68, 70 КК України, суд,

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 02.02.2022, укладену між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Семаком Ігорем Анатолійовичем та обвинуваченим ОСОБА_1 в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52021000000000627 від 28.12.2021.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 364 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 02.02.2022 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства строком на 2 (два) роки та зі штрафом в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 2 статті 364 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 02.02.2022 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства строком на 1 (один) рік та зі штрафом в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.

На підставі статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства строком на 2 (два) роки шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян шляхом повного складання призначених покарань, що складає 34 000 грн.

Відповідно до частини 2 статті 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 та пункту 2 частини 3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Додаткові покарання щодо ОСОБА_1 у виді позбавлення права обіймати посади керівника підприємства та штрафу підлягають реальному виконанню.

Затвердити угоду про визнання винуватості від 02.02.2022, укладену між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Семаком Ігорем Анатолійовичем та обвинуваченою ОСОБА_2 в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52021000000000627 від 28.12.2021.

ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 частини 2 статті 364 КК України, та призначити їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 02.02.2022 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства державної або комунальної форми власності строком на 3 (три) роки та зі штрафом в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.

ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 15 частини 2 статті 364 КК України, та призначити їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 02.02.2022 покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства державної або комунальної форми власності строком на 2 (два) роки та зі штрафом в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.

На підставі до статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства державної або комунальної форми власності строком на 3 (три) роки шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та штрафу в сумі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян шляхом повного складання призначених покарань, що становить 34 000 грн.

Відповідно до частини 2 статті 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з випробуванням, якщо вона протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину.

На підставі пунктів 1, 2 частини 1 та пункту 2 частини 3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Додаткові покарання щодо ОСОБА_2 у виді позбавлення права обіймати посади керівника підприємства та штрафу підлягають реальному виконанню.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, та з урахуванням обмежень, визначених ч. 2 ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Головуюча суддя О.Я. Саландяк

Судді О.В. Олійник

К.Ю. Широка