Document No. 102970928

Справа № 623/2988/18

Провадження 1-кп/991/190/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2022 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд (далі - Суд) у складі колегії суддів:

головуючий - Маслов В.В.,

судді - Строгий І.Л., Федорак Л.М.,

учасники кримінального провадження:

секретар судового засідання - Луганський О.Ю., Манохіна О.Є., Бикова К.В.,

прокурор - Скибенко О.І., Перов А.В., Іванющенко О.А.,

обвинувачений - ОСОБА_1 ,

захисники - Островська М.А., Пироженко О.С., Фещик Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 52017000000000614, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Шахтарськ Донецької області, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має вищу освіту, працює суддею, одружений,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК,

В С Т А Н О В И В :

І. Формулювання обвинувачення, визнаного Судом доведеним

1.ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області (далі - Слов`янський міськрайонний суд), будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, висловив прохання надати та одержав неправомірну вигоду, за винесення відповідно до наданої йому влади та службового становища судового рішення в інтересах ОСОБА_2 , за таких обставин.

2.31.08.2017 до Слов`янського міськрайонного суду надійшов адміністративний протокол про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, на підставі якого автоматизованою системою документообігу суду заведено справу № 243/7774/17 (провадження № 3/243/1621/2017) та передано її для розгляду судді ОСОБА_1

3.Того ж дня, ОСОБА_2 телефоном від секретаря судового засідання отримав виклик та дізнався про надходження до Слов`янського міськрайонного суду для розгляду зазначеного протоколу та про призначення суддею ОСОБА_1 розгляду відповідної адміністративної справи на 12.09.2017. Не розуміючи обставин складання вказаного протоколу та причин його виклику до Слов`янського міськрайонного суду, ОСОБА_2 повідомив про вказаний факт свого знайомого ОСОБА_3 . Останній пообіцяв зустрітися із раніше знайомим йому суддею ОСОБА_1 , поговорити з ним про те, щоб суддя розібрався з документами і справедливо розглянув цю справу.

4.Через декілька днів, точну дату Судом не встановлено, ОСОБА_3 , знаходячись на автозаправній станції «Автотранс», яка розташована навпроти Слов`янського міськрайонного суду, зустрівся із суддею ОСОБА_1 та попросив його розібратись у вказаній справі і ухвалити справедливе рішення. Під час спілкування ОСОБА_1 повідомив, що подивиться справу і запропонував приблизно через два дні знову зустрітися біля Слов`янського міськрайонного суду.

5.З огляду на цю пропозицію, через декілька днів, точну дату та час Судом не встановлено, ОСОБА_3 , зустрівся з ОСОБА_1 біля будівлі Слов`янського міськрайонного суду, що розташована за адресою: вул. Добровольського, 2, м. Слов`янськ Донецької області.

6.У той же час, у ОСОБА_1 , який розумів, що саме від його дій як службової особи Слов`янського міськрайонного суду залежить прийняття рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, виник умисел та корисливий мотив на одержання від останнього неправомірної вигоди за вчинення в його ( ОСОБА_2 ) інтересах дій, з використанням влади та службового становища.

7.З огляду на це, під час розмови із ОСОБА_3 , ОСОБА_1 повідомив, що він за грошову винагороду в сумі 6000 грн посприяє у не притягненні ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та ухвалить позитивне для останнього рішення. ОСОБА_3 , не надавши відповіді на прохання ОСОБА_1 щодо надання йому неправомірної вигоди в сумі 6000 грн, повідомив останньому про необхідність доведення вказаного прохання безпосередньо до ОСОБА_2 .

8.У той же день, точної дати Судом не встановлено, ОСОБА_3 , під час зустрічі зі ОСОБА_2 , повідомив про висунуте прохання ОСОБА_1 щодо надання йому неправомірної вигоди в розмірі 6000 грн, як умову не притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. На це ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3 про відсутність у нього вказаної суми коштів.

9.11.09.2017 ОСОБА_3 , під час зустрічі на вулиці з ОСОБА_1 повідомив йому про відсутність у ОСОБА_2 коштів у сумі 6000 грн, необхідних для задоволення прохання ОСОБА_1 . На це останній відповів, що цієї розмови не було та порадив шукати адвоката для ОСОБА_2 .

10.11.09.2017 ОСОБА_2 , з метою захисту своїх законних прав та інтересів, уклав з адвокатом ОСОБА_4 договір - доручення про надання правової допомоги та під час розмови повідомив останньому, що суддя Слов`янського міськрайонного суду ОСОБА_1 висунув прохання надати йому 6000 грн за не притягнення до адміністративної відповідальності.

11.12.09.2017 близько 08 год 15 хв ОСОБА_4 , з метою надання до Слов`янського міськрайонного суду документів, що підтверджують право представляти інтереси ОСОБА_2 , прибув на п`ятий поверх Слов`янського міськрайонного суду, та зайшовши до службового кабінету ОСОБА_1 , повідомив останньому про надання ним правової допомоги ОСОБА_2 і висловив прохання про перенесення слухання у справі про адміністративне правопорушення.

12.Після цього, реалізуючи свій злочинний умисел та корисливий мотив, направлений на одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_1 , вивівши ОСОБА_4 у коридор на п`ятому поверсі будівлі Слов`янського міськрайонного суду, розуміючи, що ОСОБА_4 надає правову допомогу ОСОБА_2 , знову висунув своє прохання надання йому неправомірної вигоди в сумі 6000 грн за не притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

13.У той же день, ОСОБА_1 ухвалив рішення про перенесення розгляду справи про адміністративне правопорушення № 243/7774/17 (провадження № 3/243/1621/2017) на 19.09.2017.

14.Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на одержання неправомірної вигоди, 18.09.2017 близько 15:00 ОСОБА_1 , зустрівши ОСОБА_4 біля входу в приміщення Слов`янського міськрайонного суду, повідомив ОСОБА_4 , що за результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 ухвалить рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення № 243/7774/17 (провадження №3/243/1621/2017).

15.19.09.2017 біля 13 години, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_2 , перебуваючи на першому поверсі будівлі Слов`янського міськрайонного суду та зустрівши ОСОБА_4 , який прибув до вказаного суду для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення № 243/7774/17 (провадження №3/243/1621/2017), повідомив про спосіб закриття вищевказаної справи про адміністративне правопорушення. У той же час, ОСОБА_4 в розмові з ОСОБА_1 повідомив останньому про необхідність перенесення судового засідання у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю ОСОБА_2 на території м. Слов`янськ Донецької області.

16.У той же день, ОСОБА_1 ухвалив рішення про перенесення розгляду справи про адміністративне правопорушення № 243/7774/17 (провадження №3/243/1621/2017) на 29.09.2017.

17.Далі, 27.09.2017 близько 09:25 ОСОБА_1 , знаходячись у приміщенні Слов`янського міськрайонного суду, на міжсходинковому майданчику, реалізуючи свій злочинний умисел та корисливий мотив, одержав від ОСОБА_4 кошти у сумі 6000 грн за не притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності (шляхом ухвалення рішення про закриття справи), які помістив до сейфу, що знаходиться у його робочому кабінеті, після чого був викритий правоохоронними органами.

ІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винуватим у вчиненні якого визнається обвинувачений

18.Відповідальність за кримінальне правопорушення, винуватим у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_1 передбачена ч. 3 ст. 368 КК.

19.Кваліфікуючи так діяння обвинуваченого Суд виходить із того, що ОСОБА_1 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, висловив прохання надати та одержав для себе неправомірну вигоду, за вчинення ним, як службовою особою, в інтересах третьої особи дії з використанням наданої йому влади та службового становища.

ІІІ. Мотиви зміни обвинувачення

20.За результатами судового розгляду кримінального провадження Суд вважав за необхідне змінити обвинувачення шляхом усунення допущених під час складання обвинувального акта описок, а також шляхом виключення частини обставин, які не знайшли свого підтвердження.

21.Так, згідно з висунутим обвинуваченням ОСОБА_2 дізнався від секретаря судового засідання про надходження до Слов`янського міськрайонного суду для розгляду складеного щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення 31.09.2017 і того ж дня повідомив про вказаний факт свого знайомого ОСОБА_3 .

22.Разом із тим, з показань ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлено, що зазначені події мали місце 31.08.2017. На те, що у цьому випадку була допущена описка під час складання обвинувального акта вказує та обставина, що такої календарної дати як «31.09.2017» взагалі не існує. Окрім того, перше судове засідання у справі ОСОБА_2 було призначено вже на 12.09.2017, що очевидно вказує на допущену описку, під час складання обвинувального акта.

23.Також, у висунутому обвинуваченні зазначається про одержання ОСОБА_1 неправомірної вигоди 27.09.2018. Проте під час судового розгляду, з фактичних даних, зафіксованих у протоколі складеному детективом НАБУ за результатами проведення НС(Р)Д від 28.09.2017, Судом було встановлено, що ці події мали місце 27.09.2017. Така допущена неточність на переконання Суду виникла внаслідок недогляду сторони обвинувачення, що не впливає на обсяг висунутого обвинувачення, а тому може бути усунута Судом під час ухвалення вироку.

24.Також, Суд дійшов висновку про необхідність виключення з обвинувачення посилання на те, що 19, 26, 27.09.2017 ОСОБА_1 повторно висувалися прохання про надання йому неправомірної вигоди, оскільки зазначене не підтверджується дослідженими у справі доказами.

25.До такого висновку Суд дійшов на підставі оцінки показань свідка ОСОБА_4 , а також фактичних даних, які були одержані стороною обвинувачення за наслідками проведення НС(Р)Д у виді аудіо- , відеоконтролю особи.

26.Суд зазначає, що кримінальне законодавство не містить визначення прохання надання неправомірної вигоди, разом із тим, у науково - практичних роботах таке прохання розглядається, як звернення відповідного змісту в чіткій і коректній формі з розумінням водночас можливості особи, яка потенційно здатна надати неправомірну вигоду, відмовити в задоволенні такого прохання.

27.З огляду на зазначене, спілкування ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , яке відбувалось 19, 26, 27.09.2017, не можна розглядати як прохання надання неправомірної вигоди. З досліджених Судом матеріалів НС(Р)Д вбачається, що під час відповідних зустрічей, ОСОБА_1 обговорював з ОСОБА_4 шляхи ухвалення бажаного для ОСОБА_2 рішення у справі про адміністративне правопорушення. Також, ОСОБА_1 завуальовано повідомляв про необхідність обміну суми неправомірної вигоди, одержаної від ОСОБА_2 та запитував про готовність її передати. Проте, Суду не було надано достовірних доказів, щодо висловлення ОСОБА_1 у чіткій формі прохання надання неправомірної вигоди у зазначені дні.

28.Окрім того, Суд виключив з формулювання обвинувачення посилання щодо виникнення у ОСОБА_1 умислу одержання неправомірної вигоди з часу одержання ним справи стосовно ОСОБА_2 , оскільки згідно із встановленими Судом обставинами, такий умисел проявився пізніше, під час першої зустрічі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

29.Зазначені вище зміни у формулюванні обвинувачення обумовлені встановленими під час судового розгляду обставинами кримінального правопорушення, які загалом, не впливають на характер і обсяг обвинувачення, а також на можливість сторони захисту здійснювати належний захист від висунутого обвинувачення.

30.Така зміна обставин відповідає повноваженням Суду та судовій практиці (постанова Верховного Суду від 08.12.2020 справа № 278/1306/17).

ІV. Докази на підтвердження встановлених Судом обставин щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК

А. Загальна характеристика складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК

31.Згідно з ч. 1 ст. 2 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

32.Склад кримінального правопорушення являє собою абстрактну теоретичну конструкцію і включає чотири елементи: об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону. Кожен елемент включає певний набір ознак: обов`язкових і факультативних для кваліфікації діяння як злочину.

33.Суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, можуть бути служ­бові особи, які займають відповідальне становище. Згідно з п. 2 примітки до цієї статті до таких осіб, зокрема, належать судді.

34.З об`єктивної сторони злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК, зокрема, вчиняється шляхом виконання одного з таких альтернативних діянь: 1) прохання надати неправомірну вигоду; 2) одержання неправомірної вигоди. Всі вони полягають в активній поведінці - дії, яка вчиняється щодо неправомірної вигоди.

35.Оскільки прохання надати та одержання неправомірної вигоди зазначені в диспозиції ст. 368 КК як ознаки складу злочину, то їх виконання становить закінчений злочин.

36.Прохання надати неправомірну вигоду слід розглядати як виявлення бажання суб`єкта кримінального правопорушення одержати неправомірну вигоду за вчинення або не вчинення ним дій із використанням певного становища або в зв`язку з певною його діяльністю. Як зазначалося Судом вище, таке прохання полягає у зверненні відповідного змісту в чіткій і коректній формі з розумінням водночас можливості особи, яка потенційно здатна надати неправомірну вигоду, відмовити в задоволенні такого прохання.

37.Одержання неправомірної вигоди передбачає будь - який спосіб прийняття неправомірної вигоди суб`єктом кримінального правопорушення (заволодіння майном, користування послугами тощо). Відповідальність настає лише за умови, якщо особа одержала неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення будь - яких дій з використанням свого становища, повноважень, пов`язаних з ними можливостей, в інтересах того, хто надав таку вигоду, або в інтересах третьої особи. Тобто має бути нерозривний зв`язок між одержанням неправомірної вигоди і вчиненням (не вчиненням) указаних дій.

38.Водночас фактичне виконання або невиконання зазначених дій знаходиться поза межами об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК. У зв`язку з цим для кваліфікації дій винної особи за відповідною нормою КК не має значення: 1) коли (до чи після вчинення діянь з використанням повноважень, становища, яке займає особа) одержано неправомірну вигоду; 2) чи було фактично вчинено ці діяння і чи мала особа намір вчиняти їх; 3) за виконання (невиконання) яких дій (законних чи незаконних) одержується неправомірна вигода.

39.З суб`єктивної сторони вказане кримінальне правопорушення характеризується прямим умислом та наявністю мети - одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи.

40.З урахуванням зазначеного, Суд, розглядаючи питання наявності у діянні обвинуваченого ОСОБА_1 складу кримінально правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, беручи до уваги зміст висунутого обвинувачення, мав встановити, чи доводять надані стороною обвинувачення докази таке:

-обвинувачений є служ­бовою особою, яка займає відповідальне становище (спеціальний суб`єкт);

-обвинувачений вчинив дії щодо прохання надати неправомірну вигоду та одержання неправомірної вигоди;

-прохання надати та одержання неправомірної вигоди здійснювалось за вчинення обвинуваченим дій з використанням наданої йому влади та його службового становища в інтересах третьої особи;

-наявність у діянні обвинуваченого прямого умислу на вчинення злочину та мети, яка полягає в одержанні обвинуваченим неправомірної вигоди.

41.Сторона обвинувачення на підтвердження вищенаведених обставин посилалась на зібрані під час досудового розслідування докази, а саме: документи, висновки експертів, показання свідків, речові докази.

42.Дослідивши ці докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, Суд дійшов висновку, що є підстави для ухвалення обвинувального вироку, оскільки стороною обвинувачення доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.

43.На обґрунтування цього висновку Суд наведе відповідні мотиви, які включатимуть результати оцінки доказів на підтвердження встановлених Судом обставин щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, з огляду на елементи складу цього кримінального правопорушення.

Б. Щодо ознак суб`єкта кримінального правопорушення

44.Встановлені Судом фактичні обставини кримінального правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_1 , стосуються подій, що відбувались у серпні, вересні 2017 року.

45.У цей період, ОСОБА_1 працював на посаді судді Слов`янського міськрайонного суду, що підтверджується: копією Указу Президента України «Про переведення суддів місцевих загальних судів та призначення виконуючих обов`язки голів цих судів» від 23.03.2004; копією Наказу в.о. начальника Управління державної судової адміністрації в Донецькій області № 319 - к від 09.04.2004 «Про переведення суддів до Слов`янського міськрайонного суду» (т. 8, а. с. 237 - 238, 240), копією Наказу голови Слов`янського міськрайонного суду № 84 - к від 25.06.2008 «Про обрання судді ОСОБА_1 безстроково», згідно з яким ОСОБА_1 слід вважати таким, що приступив до виконання обов`язків судді Слов`янського міськрайонного суду безстроково з 22.05.2008 (т. 8, а. с. 242).

46.Отже, згідно з п. 2 Примітки до ст. 368 КК обвинувачений ОСОБА_1 на час вчинення кримінального правопорушення відповідав спеціальним юридичним ознакам суб`єкта злочину, зазначеним у ч. 3 ст. 368 КК (службова особа, яка займає відповідальне становище).

47.Також, обвинувачений ОСОБА_1 відповідав загальним юридичним ознакам суб`єкта злочину (фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність).

В. Щодо ознак об`єктивної сторони кримінального правопорушення

48.Згідно з формулюванням обвинувачення, визнаного Судом доведеним, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді судді, упродовж вересня 2017 року вчинив наступні дії: (1) висловив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прохання надати йому неправомірну вигоду у вигляді 6000 грн; (2) одержав від ОСОБА_4 ці кошти, як неправомірну вигоду за ухвалення ним судового рішення в інтересах ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення.

49.Учинення обвинуваченим зазначених дій доводиться сукупністю доказів сторони обвинувачення, зокрема показаннями свідків, документами та висновками експерта, речовим доказом.

50.Так, допитаний як свідок ОСОБА_2 зазначив, що приблизно наприкінці серпня на початку вересня 2017 року у м. Слов`янськ Донецької області на вул. Смольній відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення через неувімкнений сигнал повороту. У подальшому, він отримав виклик до Слов`янського міськрайонного суду у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та дізнався, що розгляд справи здійснюватиме суддя ОСОБА_1 . З огляду на це, він звернувся телефоном до свого знайомого ОСОБА_3 , який раніше працював у правоохоронних органах, за юридичною консультацією. Зокрема, просив останнього дізнатися, яких саме подій стосується зазначена у повістці про виклик до суду справа, оскільки не пригадував обставин вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Водночас, ОСОБА_3 повідомив, що знайомий з суддею ОСОБА_1 .

51.Через деякий час після звернення до ОСОБА_3 за юридичною допомогою, в одній з телефонних розмов, останній повідомив, що спілкувався з суддею ОСОБА_1 , який назвав йому суму 6 000 грн за позитивне для нього вирішення справи («замять дело»). Указані кошти він повинен був передати через ОСОБА_3 для судді ОСОБА_1 . Проте, оскільки таких коштів у нього (свідка) не було, то він повідомив про це ОСОБА_3 , а останній ще раз зустрівся з суддею ОСОБА_1 , щоб повідомити його про відсутність коштів. На це ОСОБА_1 зазначив ОСОБА_3 , щоб вони зайнялися пошуком адвоката.

52.Після останньої розмови ОСОБА_3 з суддею ОСОБА_1 , він (свідок) зустрівся із адвокатом ОСОБА_4 та уклав з ним договір про надання правової допомоги. З указаним адвокатом він був знайомий, оскільки ОСОБА_4 раніше вже здійснював його захист під час розгляду іншої справи.

53.Уклавши договір з адвокатом він, разом із адвокатом, відвідував судові засідання у Слов`янському міськрайонному суді, проте, чим завершилась справа йому не відомо.

54.Допитаний як свідок ОСОБА_3 зазначив, що восени 2017 року до нього за юридичною допомогою звернувся його кум ОСОБА_2 , який повідомив, що був зупинений інспектором поліції за те, що він неправильно здійснив поворот на автомобілі та керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння. Водночас, на огляд його не возили, він на місці вимушено підписав всі документи, в яких визнавав свою вину у вчиненні правопорушень і на цьому все закінчилося.

55.ОСОБА_2 також повідомив, що його справу буде розглядати суддя ОСОБА_1

56.На це, свідок відповів, що знає суддю ОСОБА_1 , зустрінеться з ним і спробує поговорити з ним про те, щоб суддя розібрався з документами і справедливо розглянув цю справу.

57.Далі, зустрівшись із ОСОБА_1 , до початку робочого дня, біля заправки, перед судом, він попросив його розібратись у цій справі по совісті і ухвалити справедливе рішення.

58.ОСОБА_1 , на це прохання, пообіцяв подивитися справу, сказав, що приблизно через два дні знову потрібно буде зустрітися. Під час наступної зустрічі, яка відбулась біля приміщення суду, ОСОБА_1 , ознайомившись із справою, сказав, що поліцейські склали все вірно, а ОСОБА_2 все підписав. Разом із тим сказав, що цю справу можна вирішити шляхом надання йому коштів показавши на пальцях суму - 6000 грн. На це він повідомив ОСОБА_1 , що йому потрібно переговорити зі ОСОБА_2 , оскільки платити за ОСОБА_2 він не буде. ОСОБА_1 із цим погодився.

59.Під час розмови із ОСОБА_2 , останній зазначив йому, що за два дні зможе зібрати цю суму коштів. Проте, на день, коли йому (свідку) потрібно було зустрічатися з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не встиг заробити необхідної суми коштів та відповідно не зміг їх передати.

60.У зв`язку із цим, зустрівшись знову із ОСОБА_1 біля приміщення суду, він довів до його відома, що ОСОБА_2 на цей час не має необхідної суми коштів і запропонував трішки почекати з грошима. На це ОСОБА_1 відповів, що вони не знайомі, один одного не знають і цієї розмови не було. Також ОСОБА_1 порадив взяти будь - якого адвоката, щоб той захищав права ОСОБА_2 у суді.

61.Першим до кого він та ОСОБА_2 вирішили звернутись був раніше знайомий їм адвокат ОСОБА_4 . Під час зустрічі з ОСОБА_4 йому була пояснена вся ситуація, зокрема, і щодо суті розмови з ОСОБА_1 . На це ОСОБА_4 зазначив, що погоджується здійснювати захист ОСОБА_2 . Після того як ОСОБА_2 підписав угоду з адвокатом ОСОБА_4 , вони далі вже займались справою вдвох.

62.Допитаний під час досудового розслідування як свідок ОСОБА_4 (зміст показань зафіксовано у протоколах допиту свідка від 12.09.2017, 19.09.2017, 27.09.2017, 30.10.2017 та на відеозаписі, який є додатком до останнього протоколу (т. 9, а. с. 131 - 151), зазначив, що 11.09.2017 до нього звернувся ОСОБА_2 , повідомивши, що відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП і йому потрібна юридична допомога. Також ОСОБА_2 повідомив, що його кум - ОСОБА_3 спілкувався з суддею Слов`янського міськрайонного суду ОСОБА_1 , у провадженні якого перебувала зазначена адміністративна справа, і останній повідомив про необхідність надання йому неправомірної вигоди у сумі 6 000 грн за «позитивне» вирішення справи. Якщо він зазначені гроші не надасть, то його визнають винним у вчиненні адміністративного правопорушення, призначать покарання у вигляді штрафу у сумі 10 200 грн та позбавлять права керувати транспортними засобами на рік. ОСОБА_2 також сказав, що його та ОСОБА_3 такі слова ОСОБА_1 обурили, та він не знає що із цим робити.

63.Вислухавши ОСОБА_2 , він (свідок) сказав, що мабуть вони невірно зрозуміли ситуацію і що може надати йому правову допомогу з цього приводу. Після цієї розмови між ним та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги.

64.Далі, 12.09.2017, приблизно о 8 год 45 хв, перебуваючи разом зі ОСОБА_2 біля центрального входу до Слов`янського міськрайонного суду вони зустріли суддю ОСОБА_1 . Знаючи останнього близько 10 років він із ним привітався за руку, після чого ОСОБА_1 зайшов у приміщення суду. Потім, свідок сказав ОСОБА_2 почекати, а сам пішов до приміщення суду за ОСОБА_5 , щоб повідомити, що у адміністративній справі щодо ОСОБА_2 він буде виступати захисником. Коли він заходив до приміщення суду, враховуючи раніше сказані ОСОБА_2 слова, про нібито вимагання ОСОБА_1 неправомірної вигоди, він вирішив увімкнути на своєму мобільному телефоні диктофон, щоб записати розмову із ОСОБА_5 та спростувати слова ОСОБА_3 . Наздогнавши ОСОБА_1 вже на сходах, на третьому поверсі, біля дверей, які ведуть на четвертий поверх, він сказав судді, що прийшов до нього. Далі вони разом із суддею зайшли до нього в кабінет, який розташований на п`ятому поверсі. У кабінеті він показав ОСОБА_1 договір із ОСОБА_2 та сказав, що останній звернувся до нього за правовою допомогою. Також сказав ОСОБА_1 , що раніше до нього з цього приводу звертався ОСОБА_3 , який не завжди є порядною людиною, на що ОСОБА_1 повідомив, що також не хоче мати із ним справ. Далі свідок повідомив судді, що бажає написати заяву про перенесення засідання у зв`язку із необхідністю ознайомлення із матеріалами справи. Після цього ОСОБА_1 показав йому у напрямку виходу із кабінету та вийшов із ним. Далі ОСОБА_1 провів його до вікна на поверсі та запитав, що саме хоче ОСОБА_2 . На це він відповів, що ОСОБА_2 хоче бути визнаним невинуватим, або закрити адміністративне провадження за строками давності у зв`язку із тим, що передати матеріал трудовому колективу (взяти на поруки) не можливо, так як він ніде не оформлений як працівник. ОСОБА_1 запитав його чи можливо працевлаштувати ОСОБА_2 , на що свідок відповів, що це неможливо. Далі свідок запитав, що йому сказати ОСОБА_2 , на що ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 повинен надати йому 6000 грн, а інші одержані від ОСОБА_2 кошти свідок може залишити собі. Також ОСОБА_1 сказав, що може навіть вийде закрити справу, та сказав забрати гроші у ОСОБА_2 , а після цього буде далі спілкуватись. Потім ОСОБА_1 пішов до свого кабінету, а він до залу засідань, для розгляду названої адміністративної справи. На засіданні ОСОБА_1 задовольнив його клопотання та переніс засідання на 19.09.2017.

65.Після засідання він (свідок) вийшов із суду та вирішив звернутись до правоохоронних органів із заявою про вчинення суддею ОСОБА_1 кримінального правопорушення, а саме вимагання неправомірної вигоди.

66.Далі, 18.09.2017, на виході з суду, він випадково зустрівся з ОСОБА_1 і останній запитав його з приводу судового засідання з розгляду адміністративної справи ОСОБА_2 , яке повинно відбутися 19.09.2017. На це він повідомив ОСОБА_1 , що ОСОБА_2 повинен приїхати цього ж дня, тобто 18.09.2017 тільки ввечері. Водночас ОСОБА_1 зазначив, що є варіант прийняти рішення про закриття адміністративної справи у зв`язку з тим, що поняті підійшли лише під час складання протоколу, тому довести в суді, що саме ОСОБА_2 перебував за кермом автомобіля буде неможливо. Після цього ОСОБА_1 попросив його, щоб він не казав про цю можливість самому ОСОБА_2 до передачі коштів.

67.Наступного дня, 19.09.2017, ОСОБА_2 повідомив його (свідка), що наразі знаходиться на заробітках, та зможе приїхати до м. Слов`янськ лише наприкінці тижня, або на наступному тижні. Тому він вирішив прийти до суду для того, щоб повідомити суддю про неможливість прибуття ОСОБА_2 та написати заяву про відкладення справи на іншу дату.

68.Приблизно о 13 годині зустрівшись з ОСОБА_1 у коридорі першого поверху суду, він повідомив, що ОСОБА_2 ще 18.09.2017 повинен був приїхати, однак на цей час перебуває на підробітках та зможе приїхати не раніше 22.09.2017. Також запитав, чи зможе він (свідок) написати заяву про відкладення дати розгляду справи. На це ОСОБА_1 відповів ствердно. Після цього він запитав у ОСОБА_1 , чи може справа стосовно ОСОБА_2 бути закрита, оскільки останній відбуває покарання з іспитовим строком, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 260 КК, та що клієнт переживає, що у разі визнання його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, це буде порушенням іспитового строку і до нього можуть застосувати покарання за невиконання зобов`язань, які покладені на нього під час проходження іспитового строку. На це ОСОБА_1 відповів, що для прийняття такого рішення необхідно буде викликати до суду понятих та поліцейського. Водночас він зауважив, що у разі можливості ухвалення рішення про закриття справи з урахуванням наданих показань понятих і поліцейського, це вже буде не просто повернення прав, а другий «коленкор». Зазначений вислів свідок сприйняв як те, що у випадку можливості прийняття рішення про закриття справи, то це буде коштувати більш ніж 6000 грн. Після цього ОСОБА_1 сказав, що буде дивитись під час слухання справи і пішов до себе.

69.У подальшому засідання у справі було призначено на 29.09.2017.

70.26.09.2017 між ним та суддею ОСОБА_1 у приміщенні Слов`янського міськрайонного суду, відбулася ще одна розмова. У цей день він перебував на 3 - му поверсі приміщення суду та помітив, що коридором йде ОСОБА_1 . Після привітання кивком голови ОСОБА_1 подав йому знак, щоб він йшов за ним. ОСОБА_1 відкрив своїм магнітним ключем двері, що ведуть на 4 - й та 5 - й поверхи суду і вони пішли сходами наверх до його кабінету. Дорогою та у кабінеті вели розмову про обставини кримінальної справи, у якій ОСОБА_1 є головуючим, а він здійснює захист клієнта. Закінчивши обговорення зазначеної кримінальної справи, свідок запитав ОСОБА_1 щодо справи ОСОБА_2 . Після цього вони вийшли з кабінету і ОСОБА_1 жестом показав, щоб він слідував за ним. Дорогою вниз на 3 - й поверх свідок повідомив, що «шістка» знаходиться у нього, маючи на увазі кошти в сумі 6000 грн, які раніше обумовлювались ОСОБА_1 як такі, що необхідно йому передати за закриття справи стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_1 сказав йому, що він повинен обміняти вказані кошти. На це він задав питання, коли саме повинен передати йому вказані кошти, суддя відповів, що потім. Далі він сказав ОСОБА_1 , що його клієнта цікавить саме закриття адміністративного провадження за ст. 130 КУпАП і не притягнення його до адміністративної відповідальності. Суддя ОСОБА_1 сказав, що буде дивитися під час розгляду справи. Скоріше за все, він закриє провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, водночас потрібно буде допитати ОСОБА_2 та понятих. На цьому розмова була закінчена.

71.27.09.2017 близько 09 години ранку свідок знаходився у приміщенні суду, і на сходах зустрівся поглядом з суддею ОСОБА_1 . Останній запитав його, коли він буде готовий. Для себе він трактував запитання ОСОБА_1 так, що воно стосувалось готовності передати йому раніше обумовлену суму в 6000 грн у справі ОСОБА_7 . У відповідь на запитання ОСОБА_8 свідок похлопав себе по карману піджака, де лежали раніше вручені йому співробітниками НАБУ 6000 грн 12 - ма купюрами по 500 грн кожна, і сказав, що готовий. Після цього, суддя ОСОБА_8 нічого не відповів і пішов у залу судових засідань, а він залишився в приміщенні Слов`янського міськрайонного суду чекати судове засідання, в якому мав прийняти участь. У подальшому суддя ОСОБА_1 вийшов із засідання, побачив його і покликав за собою кивком голови. ОСОБА_1 пішов у напрямку сходів, і він пішов за ним. ОСОБА_1 піднявся сходами з другого поверху на третій, на якому встановлені двері з магнітним замком. Отже, щоб піднятися з 3 - го поверху сходами на 4 - й та 5 - й поверхи суду, необхідно було магнітним ключем відчинити зазначені двері. ОСОБА_1 підійшов до цих дверей, відчинив їх своїм магнітним ключем і впустив його. Вони почали підійматися сходами. Піднявшись на 5 - й поверх, знаходячись перед поворотом у коридор, який веде до кабінету судді, ОСОБА_1 зупинився, повернувся до нього обличчям і питально на нього подивився. Він, розуміючи, що ОСОБА_1 чекає від нього раніше обумовлену суму грошей, дістав з кишені свого піджака кошти в розмірі 6000 грн і передав йому. Далі суддя ОСОБА_1 взяв ці кошти і поклав їх собі кудись в одяг. Потім він (свідок) сказав ОСОБА_1 , що ОСОБА_2 не зможе з`явитись 29.09.2017 у судове засідання, на що суддя відповів, що буде розглядати адміністративне провадження без ОСОБА_2 , але з його, свідка, участю. Він ще раз уточнив, що його клієнта цікавить саме закриття провадження, оскільки він як адвокат вважає це дійсно законним рішенням. ОСОБА_1 сказав, що він буде викликати понятих, допитувати їх, і якщо не вийде закрити, як він зрозумів зі слів ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю доказів вчинення адміністративного правопорушення, то тоді справа буде закрита у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до адміністративної відповідальності. Виходячи з того, що суддя ОСОБА_1 взяв гроші за раніше обумовлене закриття адміністративного провадження стосовно ОСОБА_2 , і більше жодних вимог не висував, він зрозумів, що все повинно бути в порядку. Після цього він вийшов на вулицю, а суддя ОСОБА_1 направився до себе в кабінет.

72.Зазначені показання свідків є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та з іншими дослідженими Судом доказами, а тому Суд вважає їх належними та достовірними доказами вчинення обвинуваченим дій щодо прохання надати та одержання неправомірної вигоди за винесення ним судового рішення в інтересах ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення. Також зазначені показання свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не викликають у Суду сумнівів у їх допустимості, оскільки вони одержані з дотриманням вимог КПК. Разом із тим, свої мотиви щодо допустимості використання як доказу позасудових показань свідка ОСОБА_4 . Суд детально наведе нижче, під час оцінки доводів сторони захисту.

73.Далі Суд посилатиметься на надані стороною обвинувачення документи та висновок експерта, які доводять те, що ОСОБА_1 було здійснено прохання надати та одержання неправомірної вигоди.

74.Так, зі змісту заяви адвоката ОСОБА_4 від 12.09.2017, встановлено, що останній звернувся до Харківського ТУ НАБУ та повідомив, що цього ж дня заступник голови Слов`янського міськрайонного суду ОСОБА_1 висловив йому вимогу про необхідність передачі неправомірної вигоди у сумі 6000 грн клієнтом ОСОБА_2 , за закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (т. 7, а. с. 212 - 213). Інформація, яка міститься у цій заяві, не береться Судом до уваги як показання свідка, однак враховується, як така, що слугувала підставою для початку досудового розслідування щодо ОСОБА_1 , згідно з положеннями ст. 214 КПК.

75.Зі змісту протоколу огляду, ідентифікації та вручення коштів від 26.09.2017 та протоколу про проведення негласної слідчої (розшукової) дії (далі - НС(Р)Д) - контроль за вчиненням злочину від 28.09.2017, складених детективом НАБУ, встановлено, що ОСОБА_4 були вручені кошти на загальну суму 6 000 грн із відображенням у протоколах серійних номерів 12 банкнот номіналом по 500 грн кожна (т. 9, а. с. 20 - 29).

76.Хід та результати огляду, ідентифікації та вручення коштів також було зафіксовано на відеозаписі, що є додатком до відповідного протоколу (т. 9, а. с. 27).

77.На наступний день, тобто 27.09.2017, вручені ОСОБА_4 банкноти були вилучені детективом у зачиненому сейфі, який знаходився у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 у Слов`янському міськрайонному суді. Відповідні обставини вилучення коштів зафіксовані у складеному детективом протоколі обшуку від 27.09.2017, а також на дослідженому Судом відеозаписі вказаної слідчої дії (т. 8, а. с. 9 - 14, т. 9, а. с. 62). Окрім того, факт вилучення зазначених коштів у внутрішній комірці сейфу підтвердили у своїх показаннях допитані Судом як свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які брали участь у слідчій дії як поняті.

78.У подальшому, 28.09.2017, детектив НАБУ провів огляд коштів, вилучених під час обшуку, проведеного за місцем роботи ОСОБА_1 , про що склав відповідний протокол (т. 8, а. с. 82).

79.Також, зазначені кошти були досліджені судом як речові докази.

80.Окрім того, зі змісту складених детективом протоколів проведення НС(Р)Д Судом встановлено хід подій та зміст розмов, які відбувалися під час особистих зустрічей ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

81.Так, згідно з протоколом про результати проведення НС(Р)Д - у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи (т. 9, а. с. 73 - 77), складеного детективом НАБУ 28.09.2017, а також відеозаписами, що були одержані у результаті проведення вказаної НС(Р)Д зафіксовано зміст розмови ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , яка мала місце 19.09.2017 в приміщенні Слов`янського міськрайонного суду. Під час цієї розмови ОСОБА_4 та ОСОБА_1 обговорювали обставини розгляду судової справи. ОСОБА_4 запитував ОСОБА_1 щодо можливості закриття цієї справи, оскільки його клієнту, який раніше був засуджений за ст. 260 КК, вкрай потрібні «і права і свобода». На це ОСОБА_1 , зазначив, що необхідно викликати учасників справи, допитувати їх. Разом із тим, зазначив, що «Якщо він хоче на закриття, якщо це буде виходити, то тоді це буде інший … колєнкор (зовсім інша справа). Або йому права залишити, або...». (указана розмова зафіксована на картці пам`яті «SP Micro SD» № 04/5257т від 20.09.2017, що є додатком до протоколу).

82.Також у протоколі та на відеозаписі міститься зміст розмови ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що відбулася у період часу з 10 год 46 хв до 10 год 48 хв 26.09.2017 в приміщенні Слов`янського міськрайонного суду. Під час зустрічі ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_1 «ну все вже, все вже у мене», на що ОСОБА_1 висловив прохання: «поміняйте їх на інші потім». Далі ОСОБА_4 цікавиться, чи буде у них ще зустріч до обіду, ОСОБА_1 повідомляє, що буде пізніше. Згодом ОСОБА_4 зазначає: «Шістка», «у нас справа, коли підійти?». ОСОБА_1 зазначає про необхідність визначення позиції щодо кінцевого рішення у справі. ОСОБА_4 висловлює думку про необхідність закриття справи. Натомість ОСОБА_1 завершує розмову, зазначивши: « Нехай намагається, якщо не вийде, то тоді за строками, нехай намагається, допитаємо його, потім понятих … і все» (розмова зафіксована на картці пам`яті «SP Micro SD» № 04/5411т від 28.09.2017, що є додатком до протоколу).

83.Далі у протоколі та на відеозаписі містяться дані про зустріч та зміст розмови ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , що відбулася у період часу з 09 год 06 хв 00 сек до 09 год 06 хв 20 сек 27.09.2017 на сходах у приміщенні Слов`янського міськрайонного суду. Під час зустрічі ОСОБА_1 запитує: «коли готові?», на що ОСОБА_4 відповідає: «зараз» (зазначена розмова зафіксована на картці пам`яті «SP Micro SD» № 04/5409т від 28.09.2017, що є додатком до протоколу).

84.Також у протоколі та на відеозаписі містяться дані про зустріч та зміст розмови ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , що відбулася у період часу з 09 год 24 хв 45 сек до 09 год 25 хв 12 сек 27.09.2017 в приміщенні Слов`янського міськрайонного суду (розмова відбувається на сходах в приміщенні суду). Під час зустрічі ОСОБА_4 повідомляє, що його клієнта не буде та передає з рук у руки ОСОБА_1 об`єкт, зовні схожий на гроші. Згодом ОСОБА_1 повідомив: «Самі будете за нього, щоб не був присутнім». ОСОБА_4 запитав: «а там закінчення буде?», на що отримав відповідь ОСОБА_1 : «Будемо дивитися. Викликати понятих» (вказана розмова зафіксована на картці пам`яті «SP Micro SD» № 04/5409т від 28.09.2017, що є додатком до протоколу).

85.З відеозаписів зазначених вище розмов встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 неодноразово спілкувались з приводу можливості закриття справи, яка їм обидвом відома, щодо якої вони вели вже спілкування і яка передбачала можливість позбавлення прав клієнта ОСОБА_4 , щодо якого також була справа за «260» статтею, та до якого застосовано статтю «75». Це дає підстави для висновків, що розмова стосувалась саме справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 , оскільки останній також був раніше засуджений за ст. 260 КК та звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК.

86.Таке спілкування між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відбувалось у нелюдних місцях, за відсутності сторонніх осіб, інколи вони спілкувалися пошепки, небагатослівно, з використанням двозначних слів та жестів, що на переконання Суду вказує на спроби конспірації. Вислів ОСОБА_1 «поміняйте їх на інші потім» на переконання Суду вказує на прохання ОСОБА_1 щодо обміну суми неправомірної вигоди, що теж свідчить про вжиття ним заходів конспірації. Під час розмов ОСОБА_4 , звертаючись до ОСОБА_1 використовував словосполучення «не переживай, все буду», тобто ОСОБА_1 хвилювався стосовно чогось, про що вони говорили та домовлялись раніше. Окрім того, під час розмови ОСОБА_1 використовував словосполучення «кинь заяву», що вказує на його ініціативне звернення до ОСОБА_4 з приводу вчинення необхідних дій у справі.

87.Відеозаписи розмов, які відбувались 27.09.2017, на переконання Суду, дають підстави вважати, що ОСОБА_13 зазначав про готовність до передачі коштів, а ОСОБА_1 демонстрував готовність до їх прийняття. Так, 09 год 24 хв ОСОБА_1 слідує сходами, відкриває двері, не зачиняє їх, що свідчить про те, що він пропускає за собою ОСОБА_4 , для передачі коштів. У подальшому ОСОБА_1 одержує кошти, про що попередньо домовився з ОСОБА_4 пошепки, що знову таки свідчить про намір приховати зміст розмови, тобто заходи конспірації.

88.Вищенаведені обставини, також доводяться протоколом проведення НС(Р)Д - контроль за вчиненням злочину від 28.09.2017, складеним детективом НАБУ. Згідно з цим протоколом, 27.09.2017 о 09 год 06 хв ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні Слов`янського міськрайонного суду, зустрівся з ОСОБА_1 на внутрішніх сходах. ОСОБА_1 запитав, коли готовий ОСОБА_4 , на що той відповів, що готовий, після чого ОСОБА_1 спустився вниз сходами.

89.О 09 год 24 хв ОСОБА_4 знову зустрівся з ОСОБА_1 на сходах, піднявся разом з ним на п`ятий поверх приміщення суду, де віддав ОСОБА_1 кошти, заздалегідь ідентифіковані для проведення контролю за вчиненням злочину (т. 9, а. с. 28 - 29).

90.Достовірність відомостей, які містяться у зафіксованих відеозаписах, здобутих в результаті проведення НС(Р)Д підтверджується висновком експерта Державного науково дослідного експертно криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі - ДНДЕКЦ МВС України) № 19/9 - 2/3/63 - СЕ/17, складеним 11.05.2018 (т. 8, а. с. 203 - 215, 217).

91.Згідно з цим висновком, експертом встановлена належність ОСОБА_1 та ОСОБА_4 усних висловлювань, зафіксованих на відеозаписах під час проведення НС(Р)Д у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи - ОСОБА_1 . Окрім того, встановлено, що відеозаписи, які були одержані за результатами проведення НС(Р)Д та зафіксовані на електронних носіях інформації флеш - картах Micro SD, не мають ознак монтажу.

92.Також, судовим експертом здійснено покадрове відображення відеозапису, який міститься у файлі на картці пам`яті марки «SP Micro - SD», інвентарний номер 04/5409 від 28.09.2017 та був виготовлений під час проведення НС(Р)Д у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи - ОСОБА_1 . На відповідних кадрах, які записані експертом на диск, достатньо чітко вбачається момент передачі ОСОБА_4 певного предмету та його одержання суддею ОСОБА_1 .

93.Окрім того, відповідний фрагмент запису був оглянутий детективом, що зафіксовано у відповідному протоколі огляду від 18.05.2018 з фототаблицею (т. 8, а. с. 127 - 130). Водночас детективом було встановлено, що на відеозаписі в період з 09 год 24 хв 48 сек до 09 год 24 хв 50 сек 27.09.2017 міститься фрагмент, на якому видно, як ОСОБА_4 передає ОСОБА_1 предмети, візуально схожі на гроші.

94.Достовірність даних одержаних стороною обвинувачення за наслідками проведення НС(Р)Д також підтверджується висновком експерта № 19/9 - 2/119 - СЕ/18, складеним 12.01.2018 судовими експертами ДНДЕКЦ МВС України, згідно з яким встановлено, що на відеозаписах, які одержані під час проведення НС(Р)Д у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи - ОСОБА_1 , містяться зображення останнього, що співпадають з його зображеннями, які зафіксовані на відеозаписі проведення обшуку службового кабінету ОСОБА_1 (т. 8, а. с. 91 - 126).

95.Далі Суд зазначає, що місце вчинення кримінального правопорушення підтверджується даними протоколу огляду від 17.11.2017 з фототаблицями, згідно з якими проведено огляд ділянки, що знаходиться навпроти Слов`янського міськрайонного суду (розташований за адресою: вул. Добровольського, 2, м. Слов`янськ, Донецька область) та встановлено, що на ній міститься автозаправна станція «Автотранс» із табличкою з написом «ул. Юн. Коммунаров, 90» (т. 8, а. с. 131 - 145).

96.Також Суд бере до уваги висновок експерта № 19/8 - 4/378 - СЕ/17, складений 07.10.2017, згідно з яким надані на дослідження експерту грошові купюри, що були вилучені під час обшуку кабінету ОСОБА_1 у приміщенні Слов`янського міськрайонного суду, відповідають аналогічним грошовим купюрам, що знаходяться в офіційному обігу на території України (т. 9, а. с. 5 - 14).

97.Значення цього висновку полягає у доведенні того, що на прохання обвинуваченого йому були передані гроші, як об`єкт, що відповідає визначенню неправомірної вигоди, зазначеному у абз. 1 Примітки до ст. 364 - 1 КК.

98.Окрім того, як доказ Суд бере до уваги копії документів з особової справи ОСОБА_2 , заведеної в Слов`янському міськрайонному відділі з питань пробації, згідно з якими ОСОБА_2 було засуджено вироком Слов`янського міськрайонного суду від 14.11.2014 за ч. 2 ст. 260 КК (т. 8, а. с. 151 - 153). Зазначені відомості, на переконання Суду дають можливість опосередковано ідентифікувати справу щодо, якої велось спілкування між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , і яке було зафіксовано за наслідками проведення НС(Р)Д. Зокрема, як вже зазначалося вище, у розмові, що мала місце 19.09.2017 у приміщенні Слов`янського міськрайонного суду, ОСОБА_4 запитував ОСОБА_1 щодо можливості закриття справи стосовно клієнта, який раніше був засуджений за ст. 260 КК.

99.Також, обставини щодо перебування на розгляді судді ОСОБА_1 справи № 243/7774/17 за адміністративним протоколом про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, доводяться копіями документів з матеріалів цієї справи, які були одержані на запит захисника да досліджені Судом за клопотанням сторони захисту (т. 9, а. с. 74 - 96). Зазначені матеріали, зокрема, містять фактичні дані про склад суду, який розглядав справу, про участь у такому розгляді адвоката ОСОБА_4, про визначені дати судових засідань.

100.Дослідивши зазначені вище документи, речові докази та висновки експертів, Суд дійшов висновку, що у сукупності з вищенаведеними показаннями свідків, вони є належними і достовірними доказами, які підтверджують, що обвинувачений вчинив дії щодо прохання надати та одержання неправомірної вигоди, які становлять об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК. Так, відповідне прохання ОСОБА_1 щодо надання неправомірної вигоди було адресоване ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , після чого, від останнього, обвинувачений одержав неправомірну вигоду. Зазначені докази також підтверджують, що такі дії ОСОБА_1 вчиняв за ухвалення судового рішення у справі про адміністративне правопорушення, тобто за вчинення дій з використанням наданої йому влади і службового становища судді та в інтересах третьої особи - ОСОБА_2 .

101.Установлена на підставі вищенаведених доказів сукупність фактичних обставин, на переконання Суду виключає будь - яке інше розуміння, пояснення подій, що є предметом цього судового розгляду, окрім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було учинене обвинуваченим за обставин, викладених у цьому вироку.

102.Відповідні докази Суд визнає допустимими, оскільки вони отримані у порядку, встановленому КПК.

103.Зазначений висновок Суду, щодо допустимості доказів, зокрема, ґрунтується на процесуальних документах, які слугували правовою підставою для збирання доказів стороною обвинувачення, а саме: витягах з ЄРДР у цьому кримінальному провадженні (т. 7, а. с. 208 - 211); постановах від 12.09.2017, 13.09.2017 про визначення слідчої групи та старшого слідчої групи, які здійснюватимуть досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні (т. 7, а. с. 215 - 220); постановах від 18.09.2017, 25.09.2017, 12.10.2017 про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні та її зміну (т. 7, а. с. 221 - 224, 227 - 228); постановах від 16.11.2017, 28.05.2018 про продовження строків досудового розслідування (т. 7, а. с. 229 - 234); ухвалі слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 18.09.2017, згідно з якою надано дозвіл на проведення НС(Р)Д щодо ОСОБА_1 (т. 9, а. с. 67 - 70); дорученні на проведення НС(Р)Д від 18.09.2017 № 20/3 - 2271т (т. 9, а. с. 71 - 72); супровідних листах від 19.10.2017 № 06 - 18412 - 17; від 27.12.2017 № 19/1 - 3294; від 04.01.2018 № 01 - 1/7н/т; 02.02.2018 № 06 - 18412 - 17; 23.11.2017 № 06 - 18412 - 17; від 31.05.2018 № 01 - 1/873н/т щодо направлення документів, складених за результатами проведення НС(Р)Д; запитах детектива НАБУ від 27.09.2017 (т. 8, а. с. 230); ухвалі слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21.09.2017, якою надано дозвіл детективам НАБУ на проведення обшуку у приміщенні службового кабінету заступника голови Слов`янського міськрайонного суду ОСОБА_1 (т. 7, а. с. 32 - 33); завіреній копії ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29.09.2017, згідно з якою накладено арешт на документи та майно, вилучені в приміщенні службового кабінету підозрюваного ОСОБА_1 (т. 8, а. с. 79 - 81); постанові детектива НАБУ від 28.09.2017, згідно з якою визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження речі та документи (т. 8, а. с. 83 - 84); постанові детектива НАБУ від 30.11.2017 про призначення судової портретної експертизи у кримінальному провадженні (т. 8, а. с. 86 - 88); постанові детектива НАБУ від 30.11.2017 про призначення судової криміналістичної експертизи аудіо-, відеоматеріалу у кримінальному провадженні (т. 8, а. с. 193 - 197); протоколі тимчасового доступу до речей і документів, складеним детективом НАБУ, згідно з яким здійснено тимчасовий доступ до речей та документів, що знаходяться у приміщенні Слов`янського міськрайонного суду та вилучено копії технічних носіїв інформації у кримінальних провадженнях (т. 8, а. с. 218 - 229); постанові детектива НАБУ від 28.09.2017 про залучення експерта ДНДЕКЦ МВС України до проведення технічної експертизи документів у кримінальному провадженні (т. 9, а. с. 1 - 2); постанові прокурора від 25.09.2017 про проведення у кримінальному провадженні НС(Р)Д - контролю за вчиненням злочину у виді спеціального слідчого експерименту щодо ОСОБА_1 (т. 9, а. с. 16 - 18); службовій записці про отримання детективом готівкових коштів у сумі 6 000 грн у касі НАБУ (т. 9, а. с. 19); засвідченій копії ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21.11.2017, згідно з якою надано тимчасовий доступ до документів, які знаходяться в особовій справі засудженого ОСОБА_2 (т. 8, а. с. 146, 147); копії ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06.11.2017, згідно з якою надано дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, які знаходяться у володінні Слов`янського міськрайонного суду (т. 8, а. с. 218 - 220).

Г. Щодо ознак суб`єктивної сторони кримінального правопорушення

104.Відповідно до ст. 28 Конвенції ООН проти корупції, усвідомлення, намір або умисел, які необхідні як елементи будь - якого злочину, визначеного цією Конвенцією, можуть бути встановлені з об`єктивних фактичних обставин справи.

105.Згідно з формулюванням обвинувачення, визнаного Судом доведеним, ОСОБА_1 , вчиняючи дії щодо прохання надання та одержання 6000 грн діяв умисно та з метою, яка полягає в одержанні неправомірної вигоди.

106.Зазначені обставини суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, на переконання Суду доводяться вищенаведеними показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також фактичними даними, які були одержані стороною обвинувачення за наслідками проведення НС(Р)Д. Зокрема, зі змісту показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вбачається, що саме ОСОБА_1 називав суму коштів, які слід було передати за ухвалення ним бажаного для ОСОБА_2 рішення. З відеозаписів НС(Р)Д, на яких зафіксовані зустрічі між обвинуваченим та ОСОБА_4 вбачається, що вони чітко усвідомлювали те, що кошти в сумі 6000 грн передавались за ухвалення відповідного судового рішення у справі ОСОБА_2 . І хоча ОСОБА_4 та ОСОБА_1 спілкувались незавершеними фразами, пошепки, завуальовано, однак із змісту розмов встановлено, що співрозмовники без уточнюючих запитань розуміли про що іде мова. Вказане свідчить про однозначне трактування таких розмов та усвідомленість їх змісту учасниками.

107.Згідно з доказами, наданими Суду, поза розумним сумнівом доведено, що в обвинуваченого не було визначених законодавством підстав для звернення з проханням надати та одержання зазначених вище коштів, а тому, такі дії вчинялися ним з метою, яка полягає в одержанні неправомірної вигоди.

V. Мотиви неврахування окремих доказів

А. Щодо доказів сторони обвинувачення

108.Суд, відповідно до ст. 85 КПК вважає за необхідне визнати неналежними доказами, надані стороною обвинувачення документи та речові докази, які не містять фактичних даних щодо обставин, перерахованих у ст. 85 КПК, які мають значення у цьому провадженні, а саме:

-протокол огляду документів від 10.11.2017 та додатки до нього (фототаблиці на 4 арк. та диск DVD - R «Verbatim»), згідно з яким детектив провів огляд інформації, яка міститься в Єдиній інформаційно - аналітичній системі управління міграційними процесами (т. 8, а. с. 1 - 5);

-протокол огляду від 13.11.2017 з фототаблицею, згідно з яким детектив НАБУ провів огляд флеш носія Micro SD об`ємом 16 ГБ, який є додатком до протоколу обшуку службового кабінету № 504 Слов`янського міськрайонного суду, проведеного 27.09.2017 (т. 8, а. с. 16 - 30);

-протокол огляду від 28.09.2017 з фототаблицею, згідно з яким детектив НАБУ провів огляд додатків до протоколу обшуку кабінету судді Слов`янського міськрайонного суду - ОСОБА_1, за адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 2 від 27.09.2017 (т. 8, а. с. 36 - 44);

-завірена копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21.09.2017, згідно з якою надано дозвіл детективам НАБУ на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_1 (т. 8, а. с. 175 - 176);

-протокол обшуку від 27.09.2017, згідно з яким детектив НАБУ провів обшук у квартирі АДРЕСА_1 (т. 8, а. с. 177 - 181);

-копія постанови прокурора від 27.09.2017 про доручення детективам НАБУ проведення освідування ОСОБА_1 (т. 8, а. с. 31 - 32);

-піджак сірого кольору;

-змиви з правої та лівої кистей рук ОСОБА_1 , зразок чистого марлевого бинта, зразок чистого аркуша паперу, який використовувався під час огляду, ідентифікації та вручення коштів, контрольний зразок спеціальної хімічної речовини, який використовувався під час огляду, ідентифікації та вручення коштів.

109.Окрім того, Суд вважає за необхідне не враховувати наданий стороною обвинувачення документ - копію протоколу освідування особи від 27.09.2017, згідно з яким детектив провів освідування судді ОСОБА_1 (т. 8, а. с. 33 - 35), оскільки зафіксовані у ньому дані щодо виявлення на руках обвинуваченого специфічного зеленуватого світіння викликають сумнів у їх достовірності. Зазначене випливає із того, що за змістом самого протоколу такі дані не були достовірно встановлені. Окрім того, вилучені під час освідування змиви з рук обвинуваченого не містили елементів спеціальних хімічних речовин з ознаками люмінесценції, що підтверджується наданими стороною захисту висновками експертів ДНДЕКЦ МВС України № 19/11-1/110-СЕ/17 від 10.11.2017 та Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України (далі -УНДІСТСЕ СБУ) № 295/5 від 16.01.2018.

110.Також, з огляду на аналогічні обставини, Суд визнає недостовірними дані, зазначені у протоколі обшуку від 27.09.2017 (т. 8, а. с. 9 - 14), у частині відомостей, які стосуються виявлення на піджаку обвинуваченого та на його руках ознак люмінесценції, адже під час подальших експертиз на піджаку та на змивах з рук обвинуваченого не було виявлено елементів спеціальних хімічних речовин з ознаками люмінесценції.

111.Однак вказане не впливає на достовірність інших даних, наведених у зазначеному протоколі, на які Суд посилався вище і на можливість використання їх як доказу.

112.Зазначений висновок Суду ґрунтується на такому.

113.Відповідно до ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких, зокрема, суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

114.Отже, законодавець розділяє поняття «докази», якими є фактичні дані, та «процесуальні джерела доказів» - показання, речові докази, документи, висновки експертів.

115.Згідно зі ст. 94 КПК суд оцінює докази (фактичні дані), а не джерело доказів (зокрема, документ).

116.Тому, з позиції достовірності, належності чи допустимості Суд зобов`язаний оцінити всі фактичні дані, викладені, зокрема, у протоколі обшуку від 27.09.2017.

117.Водночас визнання недостовірним частини фактичних даних не тягне автоматично недостовірність іншої їх частини, якщо така недостовірність не породжує обґрунтованих сумнівів щодо них.

118.Отже, Суд зазначає, що за винятком даних, які стосуються виявлення на піджаку обвинуваченого та на його руках ознак люмінесценції, у Суду не виникають жодні сумніви у достовірності інших даних, зазначених у протоколі обшуку від 27.09.2017, оскільки останні неспростовно підтверджуються іншими доказами у справі, а саме: відеозаписом слідчої дії, показаннями понятих, речовими доказами.

119.Під час судового розгляду справи сторона захисту посилалась на ряд процесуальних порушень, які були допущені прокурором під час прийняття рішення про проведення освідування особи, а також слідчим під час проведення відповідної слідчої дії. Разом із тим, з огляду на вищенаведені висновки Суду про неврахування як доказів відповідної постанови прокурора, а також даних, які були одержані під час проведення освідування судді ОСОБА_1 і зафіксовані у протоколах слідчих дій, Суд не вважає за необхідне давати детальний аналіз доводам сторони захисту щодо таких процесуальних порушень.

120.З урахуванням вищенаведених обставин, щодо не виявлення ознак люмінесценції, Суд також відхиляє як неналежні докази надані стороною обвинувачення: піджак ОСОБА_1 та змиви з його рук.

121.Далі, Суд, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК, визнає недопустимими доказами копії документів, які знаходяться у справі про адміністративне правопорушення № 243/7774/17 щодо ОСОБА_2 за ст. 130 КУпАП (т. 8, а. с. 60 - 78)

122.Як встановлено Судом, зазначені копії документів були виготовлені стороною обвинувачення з оригіналів відповідних матеріалів справи № 243/7774/17, вилучених 27.09.2017 під час проведення обшуку у службовому кабінеті судді ОСОБА_1

123.Разом із тим, згідно з ухвалою слідчого судді від 21.09.2017 детективу було відмовлено у задоволенні клопотання, в частині надання дозволу на відшукання зазначених матеріалів справи. Отже, у відповідній ухвалі, слідчий суддя констатував відсутність правових підстав для проникнення до службового кабінету судді ОСОБА_1 з метою відшукання матеріалів судової справи. Також, у подальшому, ухвалою слідчого судді детективу було відмовлено в накладенні арешту на такі документи (т. 5, а.с. 12-16, т. 8, а.с. 79-81).

124.Із зазначеного, Суд робить висновок, що відшукання та, як наслідок, подальше вилучення матеріалів справи № 243/7774/17 було здійснено детективом: (1) з порушенням суттєвих умов дозволу слідчого судді на проведення обшуку та (2) без дотримання передбаченої статтею 30 Конституції України гарантії щодо недопустимості проникнення до володіння особи та проведення в ньому обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду, що згідно з положеннями ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК має своїм наслідком визнання таких доказів недопустимими.

Б. Щодо доказів сторони захисту

125.Суд, відповідно до ст. 85 КПК, вважає за необхідне визнати неналежними доказами, показання свідків сторони захисту, а саме: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

126.До такого висновку Суд доходить з огляду на те, що зазначені свідки не були очевидцями подій, які викладені у висунутому обвинуваченні, а їх показання переважно стосувались власних суб`єктивних оцінок особистих рис характеру обвинуваченого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4 , їх ділових якостей, поведінки, яка передувала подіям, що описані у висунутому обвинуваченні, а також мала місце після цих подій і не має значення у цьому провадженні.

127.Частина показань свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 також містили аналогічні до вищезазначених оціночні судження.

128.Отже, такі показання чи їх частина не містять фактичних даних щодо обставин, перерахованих у ст. 85, 91 КПК, та не можуть бути враховані Судом як докази.

129.Так само, Суд визнає неналежними доказами надані стороною захисту документи, а саме:

-копію клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про надання дозволу на проведення НС(Р)Д від 18.09.2017 (т. 11, а. с. 26 - 29);

-копію ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 18.09.2017, якою задоволено вказане клопотання (т. 11, а. с. 31 - 33);

-копії протоколів про результати проведення НС(Р)Д - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 21.11.2017 (т. 6, а.с. 188, т. 11, а.с. 35);

130.Цими документами сторона захисту обґрунтовувала свою версію щодо вчинення стосовно ОСОБА_1 провокації злочину. Водночас, аргументи захисту щодо належності цих документів, як доказів провокації злочину, переважно ґрунтувалися на припущеннях, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду кримінального провадження.

131.Тому, дослідивши відповідні документи, Суд дійшов висновку, що вони не містять фактичних даних щодо обставин, перерахованих у ст. 85, 91 КПК, а тому не можуть бути враховані Судом як належні докази на спростування висунутого обвинувачення.

132.Також, як неналежні докази, Суд відхиляє надані стороною захисту:

- висновок експерта №16263/16264/16268 від 30.06.2021, складений за результатами проведення судової експертизи відео-, звукозапису та фототехнічної експертизи. Згідно з цим висновком експерту не вдалось встановити чи зафіксовані на відеозаписі НС(Р)Д у ОСОБА_1 банкноти номіналом 500 грн, оскільки зображення досліджуваного предмету на відеозаписі є затемненим, нечітким та розмитим;

- висновок експерта № 19/9-3/64-СЕ)17 від 25.01.2018, складений за результатами проведення експертизи аудіо-, відеоматеріалу. Згідно з цим висновком, експертом було досліджено аудіозапис розмови, зафіксованої до початку досудового розслідування на мобільний телефон ОСОБА_4 , за результатами чого, експертом виявлено усне мовлення, яке належить ОСОБА_4 , проте вирішити питання щодо наявності усного мовлення ОСОБА_1 не виявилось за можливе через оформлення значної частини фономатеріалу шепітним мовленням і значним пониженням тону голосу та недостатньою тривалістю фономатеріалу із задовільною розбірливістю.

Суд зазначає, що результати зазначених експертиз не можуть підтвердити версію сторони захисту щодо відсутності на досліджуваному відеозаписі відповідних купюр та щодо відсутності на досліджуваному аудіозаписі прохання ОСОБА_1 надати неправомірну вигоду у справі ОСОБА_2 . Також вони не містять інших фактичних даних щодо обставин, перерахованих у ст. 85 КПК, які мають значення у цьому провадженні, а тому не можуть визнаватись належними доказами у справі.

VI. Оцінка доводів сторони захисту

А. Щодо меж оцінки доводів сторони захисту

133.Під час судового розгляду сторона захисту посилалась на обставини, що на її переконання підтверджують недопустимість, неналежність та недостовірність зібраних у справі доказів, а також висувала версії подій на спростування висунутого обвинувачення.

134.Відповідні доводи сторони захисту потребували оцінки Суду для того, щоб головні проблеми, порушені у цій справі, були розглянуті.

135.Разом із тим, доводи сторони захисту, які не потребували детального аналізу Суду та не мали будь-якого вирішального значення в цьому провадженні, Судом у вироку не зазначались. У такому випадку Суд виходив з усталеної практики ЄСПЛ, згідно з якою, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. З рішення має бути чітко зрозуміло, що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи (Морейра Ферейра проти Португалії (№ 2); S.C. IMH Suceava SRL проти Румунії).

Б. Критерії, за якими Суд здійснює оцінку доказів з точки зору допустимості

136.Сторона захисту стверджувала про недопустимість доказів, сторони обвинувачення, з підстав отримання зазначених доказів внаслідок провокації злочину та з порушенням встановленого КПК порядку проведення процесуальних дій.

137.З огляду на це, Суд зазначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом (ч. 3 ст. 62 Конституції України). Обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо (абзац 5 пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 12 - рп/2011 від 20.10.2011).

138.Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК (ч. 1 ст. 86 КПК).

139.Водночас КПК не містить положення про те, що будь - яке процесуальне порушення, допущене при збиранні доказів, тягне за собою безумовне визнання доказів недопустимими (як протилежність за визначенням допустимим доказам). Разом з тим передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь - які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч. 1 ст. 87 КПК).

140.Безспірним є те, що правові норми завжди мають мету, для досягнення якої власне і створюються. Норми права мають застосовуватися, у тому числі і тлумачитися, із врахуванням такої мети, тобто із врахуванням того результату, який за задумом законодавця повинен досягатися внаслідок реалізації такої норми.

141.Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів (постанова Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 601/1143/16).

142.У контексті такого елементу допустимості доказів як належний процесуальний порядок отримання доказів, Суд додатково звертає увагу, що метою встановлення та дотримання такого порядку є насамперед: (1) унеможливлення істотного порушення прав і свобод людини під час збирання (отримання) доказів та (2) забезпечення достовірності отриманих фактичних даних.

143.У зв`язку із цим, при наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення: (1) прямо та істотно порушують права і свободи людини; чи (2) зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.

144.Фактичні дані, отримані внаслідок процесуальних порушень, віднесених до першої групи, можна поділити на: (1) ті, що отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини (які прямо передбачені КПК або встановлені судом); (2) ті, що мають похідний характер від доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав і свобод людини; (3) ті, що отримані внаслідок інших порушень прав і свобод людини, які будуть мати різний алгоритм перевірки на предмет допустимості в залежності від характеру допущеного порушення.

145.Вирішуючи на підставі ч. 1 ст. 87 КПК питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, Суд має обґрунтувати: (1) яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, (2) у чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та (3) за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведеним в ч. 2 ст. 87 КПК - послатись на конкретний пункт цієї норми.

146.При вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів, Суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини і використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі ч. 1 - 3 ст. 87 КПК. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК, саме собою не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі ч. 1 ст. 87 КПК.

147.Висновки, наведені у пунктах 142-146 цього вироку, узгоджуються з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом у постановах від 08.10.2019 у справі № 639/8329/14-к, від 12.11.2019 у справі № 236/863/17, від 22.10.2021 у справі № 487/5684/19.

148.У разі встановлення іншого порушення прав та свобод людини (крім істотних), Суд у кожному конкретному випадку має перевірити, у тому числі, чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), практики ЄСПЛ та національного законодавства.

149.При вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, які віднесені у п. 144 цього вироку до третьої групи, Суд у кожному конкретному випадку має встановити: (1) чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих у результаті проведення процесуальної дії; (2) чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК, можуть бути використані Судом як допустимі лише у разі, якщо: (1) ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних (недопустимість правового «пуризму»); (2) порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, Суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження.

150.Такий висновок також ґрунтується й на практиці Верховного Суду. Так, при визнанні того чи іншого доказу недопустимим, Суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу (постанова Верховного Суду від 25.09.2018 у справі № 210/4412/15-к). Щодо існування інших (умовних) підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з`ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду). Якщо мова йде про визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, це здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих у результаті їх проведення (постанова Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 334/5670/18).

151.Виходячи з наведених вище критеріїв перевірки доказів на допустимість, Суд буде перевіряти доводи захисту в цій частині в такій послідовності: (1) щодо недопустимості позасудових показань померлого свідка ОСОБА_4 ; (2) щодо наявності провокації злочину; (3) щодо недопустимості фактичних даних, отриманих з порушеннями КПК.

В. Щодо використання позасудових показань свідка ОСОБА_4 .

152.Під час судового розгляду кримінального провадження сторони висловили протилежні позиції щодо можливості використання позасудових показань свідка ОСОБА_4 , які зафіксовані у складених слідчим протоколах допиту свідка та на відеозаписі відповідної слідчої дії (т. 9, а. с. 131 - 151).

153.Сторона захисту зазначала, що такі показання не є допустимим доказом, оскільки згідно з процесуальним законодавством, допит свідка має відбуватись безпосередньо у судовому засіданні за участі сторони захисту.

154.Натомість прокурор заявив клопотання, у якому просив Суд дослідити протоколи допиту свідка ОСОБА_4 , складені слідчим під час досудового розслідування кримінального провадження. В обґрунтування клопотання посилався на наявність виняткової обставини, якою є смерть свідка ОСОБА_4 , також на те, що показання цього свідка не є єдиним та вирішальним доказом у справі, а сторона захисту може викласти свою власну версію подій та поставити під сумнів достовірність цих показань.

155.Також прокурор звертав увагу Суду на існування усталеної судової практики ЄСПЛ, згідно з якою використання позасудових показань свідків, за певних обставин, не призводить до несправедливості судового провадження.

156.Заслухавши доводи сторін та оцінивши обставини цієї справи, Суд доходить висновку, що позасудові показання свідка ОСОБА_4 є допустимими доказами, з огляду на таке.

157.Оцінюючи наведені аргументи сторін, Суд виходить із того, що правила допустимості доказів, зокрема показань свідків, є перш за все предметом регулювання національного закону.

158.Згідно з КПК, дослідження показань свідків здійснюється у відповідності із такою засадою кримінального провадження як безпосередність дослідження показань (п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК). Зміст цієї засади розкривається у ст. 23, ч. 4, ст. 95 КПК та полягає у такому.

159.Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених КПК. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом (ст. 23 КПК).

160.Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

161.З вищенаведеного вбачається, що чинне, на час розгляду цієї справи, національне законодавство передбачає заборону суду використовувати показання свідка, які були надані слідчому та водночас встановлює для останнього обв`язок забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення.

162.З огляду на обставини цієї справи, Суд мав з`ясувати, чи поширюється така заборона на випадки, коли забезпечити присутність свідка під час судового розгляду неможливо з об`єктивних причин, зокрема, у випадку раптової загибелі свідка, який раніше надав свої показання слідчому або прокурору під час досудового розслідування і ці показання лягли в основу висунутого обвинувачення.

163.З цього приводу Суд зазначає, що буквальний зміст слів, якими сформульовані норми, передбачені у ст. 23, ч. 4 ст. 95 КПК говорить про необхідність застосування цих норм до вказаного випадку, однак очевидна нелогічність та несправедливість, що матиме місце внаслідок їх застосування вимагає детального аналізу цих норм, оскільки, на переконання Суду, має місце так звана оціночна прогалина законодавства, усунення якої потребує не лише формального сприйняття змісту зазначених правових норм, а і їх тлумачення.

164.Так, видається очевидним, що, встановлюючи у другому реченні ч. 4 ст. 95 КПК заборону щодо використання позасудових показань свідків та водночас, покладаючи у ст. 23 КПК на сторону обвинувачення обов`язок щодо забезпечення присутності під час судового розгляду заявлених свідків, законодавець не враховував випадків об`єктивної неможливості виконання останнього, внаслідок смерті свідка. Зворотній підхід до розуміння зазначених норм указував би на те, що на сторону обвинувачення покладається обов`язок забезпечити присутність під час судового розгляду навіть померлих свідків обвинувачення.

165.За таких обставин, формальний підхід, до застосування засади безпосередності дослідження показань та її складової - заборони використання позасудових показань свідка, безвідносно до існуючих конкретних обставин кримінального провадження, вважається цим Судом неприйнятним.

166.Для тлумачення та з`ясування змісту ст. 23 та ч. 4 ст. 95 КПК, Суд враховуватиме цілі впровадження цих норм.

167.У цьому зв`язку, Суд зазначає, що запровадження на законодавчому рівні зазначених норм було зумовлене двома факторами: (1) необхідністю забезпечення права сторони захисту на перехресний допит, що є одним з елементів змагального процесу; (2) необхідністю вирішення питання, пов`язаного із підвищенням захисту прав особи на стадії досудового розслідування, оскільки у результаті запровадження таких новацій мав зникнути сенс отримання показань слідчим чи прокурором із застосуванням насильства або погроз, адже такі відомості за законом переставали бути доказами. Саме на цьому було акцентовано увагу у пояснювальній записці до проекту КПК (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=42312).

168.Водночас, немає жодних фактичних підстав вважати, що законодавче закріплення заборони використання позасудових показань свідків мало на меті обмежити право сторони обвинувачення щодо обстоювання в суді своєї правової позиції, шляхом посилання на одержані, згідно із встановленим КПК порядком та з дотриманням гарантованих прав і свобод людини, позасудові показання свідка, у тих випадках, коли забезпечити присутність під час судового розгляду заявленого свідка є неможливим з об`єктивних причин.

169.З урахуванням зазначеного, на переконання Суду, формальне застосування норм, які встановлюють засаду безпосередності дослідження доказів, без врахування цілей впровадження відповідних норм, може призвести до нівелювання іншої засади кримінального провадження, яка спрямована на забезпечення змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Остання, передбачає створення умов для обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій засобами, передбаченими КПК, зокрема, показаннями, які надаються свідком під час допиту в усній або письмовій формі (ч. 1 ст. 22, ч. 2 ст. 84, ч. 1 ст. 95 КПК).

170.З цього приводу доречно зазначити, що Верховний Суд неодноразово вказував на те, що засаді безпосередності дослідження доказів, як і будь - якій іншій загальній засаді, притаманна певна гнучкість при застосуванні в конкретних обставинах. У залежності від обставин, ця засада реалізується в різних формах, оскільки суд має узгоджувати її з іншими засадами кримінального процесу та/або легітимними інтересами суспільства чи окремих осіб (постанови Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 750/5745/15-к, від 04.03.2020 у справі № 332/2216/17, від 10.09.2020 у справі № 766/19891/17).

171.Тобто, принцип безпосередності дослідження доказів може зазнавати певних легітимних обмежень, які не можна вважати порушенням цього принципу.

172.Такі легітимні обмеження мають ґрунтуватись на законі і справедливості. Кримінальний процес є тією сферою, де сподівання справедливості є особливо великим. Від кримінального процесуального права очікується гарантування справедливого кримінального провадження, що матиме наслідком ухвалення справедливого судового рішення. Водночас «справедливість» має декілька вимірів. Так, сторона обвинувачення, яка покликана захищати легітимні інтереси суспільства, передаючи до суду обвинувальний акт та одержані у законний спосіб докази, сподівається, що судом у змагальному процесі будуть оцінені такі докази та обвинуваченого буде справедливо покарано за вчинений злочин. Натомість, обвинувачений очікує справедливого судового розгляду та вирішення справи, однак з власної точки зору, яка передбачає його правоту і спростовує позицію протилежної сторони. Тобто, для кожного суб`єкта кримінального провадження справедливість означає щось різне.

173.В аспекті обставин, які розглядаються Судом, видається безспірним те, що справедливість провадження може бути досягнута у випадку, коли сторона обвинувачення зможе посилатись на зібрані у законному порядку докази, а сторона захисту зможе оспорити їх достовірність, належність та допустимість. Як наголошено в ухвалі Верховного Суду у справі № 711/2233/18 від 07.09.2021, для прийняття рішення у справі суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та заперечити цю інформацію. Виключення доказів, які можуть мати стосунок до важливих фактів справи, є крайнім заходом, який має застосовуватися у разі, якщо іншими засобами неможливо усунути фактори, які перешкоджають забезпеченню справедливого судового розгляду.

174.На законодавчому рівні елементи справедливості закладені у завданнях кримінального провадження, які полягають у захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

175.Отже, справедливість має фундаментальний характер для кримінального провадження: вона охоплює правовий ідеал належного кримінального судочинства. Справедливість є передумовою будь-якої процесуальної дії, рішення, вихідним моментом правильного розуміння та застосування закону. Держава зобов`язана справедливо регламентувати кримінальне провадження. Тільки тоді, коли окремо взяті норми та інститути кримінального процесуального права матимуть підґрунтя справедливості, кримінальне провадження загалом вважатиметься справедливим.

176.Як вже зазначалось Судом вище, застосування, передбаченої у другому реченні ч. 4 ст. 95 КПК заборони використання позасудових показань свідка в умовах, коли присутність свідка в суді неможлива з об`єктивних причин (внаслідок смерті свідка), вказуватиме на очевидну нелогічність і несправедливість, адже здобуті у законний спосіб докази сторони обвинувачення, якими є показання свідка, автоматично будуть відкинуті, виходячи лише з формальної заборони на їх використання та без наведення для цього будь-яких вагомих обґрунтувань.

177.Ураховуючи сучасні підходи до розуміння права, до вирішення проблеми букви і духу права, слід дійти висновку, що в такому випадку фактично має місце прогалина в законодавстві, адже неможливість застосування явно незадовільного законодавчого припису має ті самі наслідки, що й безпосередня відсутність відповідного правила в законодавстві.

178.З огляду на це, Суд зазначає, що у випадках, коли положення КПК неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу (ч. 6 ст. 9 КПК).

179.До таких засад, зокрема належать: законність, що передбачає необхідність застосовувати кримінальне процесуальне законодавство України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 9).

180.Зазначеній нормі кореспондують положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ», згідно з якими суди застосовують при розгляді справ практику ЄСПЛ як джерело права.

181.Відповідно до практики ЄСПЛ, використання в якості доказів показань, відібраних на стадіях розслідування правоохоронними органами, саме собою не є несумісним зі правом на справедливий суд за умови, що дотримано право на захист.

182.ЄСПЛ сформулював загальні принципи, які мають застосовуватись у справах, коли свідок обвинувачення не був присутнім у судовому засіданні, а попередньо надані ним показання були визнані допустимим доказом, у рішеннях у справах «Аль - Хаваджа та Тахері проти Сполученого Королівства», «Шачашвілі проти Німеччини» «Сетон проти Сполученого Королівства», «Боєць проти України», «Гарбуз проти України».

183.Такі принципи у значній мірі побудовані на сталій законодавчій та судовій практиці іноземних держав щодо оцінки позасудових показань свідків. Зокрема, у рішенні у справі «Аль - Хаваджа та Тахері проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ навів порівняльний аналіз законодавства та судової практики низки іноземних країн з цього питання, а саме: Шотландії, Ірландії, Австралії, Канади, Китайскої Народної Республики, Нової Зеландії, Південної Африки, Сполучених Штатів Америки. На підставі цього аналізу можна зробити висновки щодо відсутності у правових системах цих країн жорстких норм, які б унеможливлювали оцінку позасудових показань свідків. Окрім того, вирішення питання допустимості таких показань віднесено до компетенції національних судів зазначених країн, які мають у конкретному випадку оцінити їх з урахуванням вимоги щодо забезпечення прав особи, яка захищається від висунутого обвинувачення.

184.На переконання Суду, врахування вказаного світового досвіду при тлумаченні актів національного законодавства України є необхідним, оскільки дозволяє побудувати правозастосовну діяльність на основі кращих світових практик.

185.Далі, Суд зазначає, що ЄСПЛ, для оцінки рішень національного суду на предмет дотримання прав особи на справедливий суд під час використання національним судом показань відсутнього свідка використовує трискладовий тест («тест Аль - Хаваджа та Тахері»), з`ясовуючи такі обставини:

- чи існували поважні причини для неявки свідка до суду та відповідно для прийняття показань недопитаного відсутнього свідка як доказів. Однією з поважних причин неявки особи ЄСПЛ визнає її смерть (наприклад, рішення у справі «Тіхак проти України»);

- чи були показання відсутнього свідка єдиною або вирішальною підставою для засудження обвинуваченого. Правило «єдиного або вирішального доказу» означає, що визнання вини обвинуваченого виключно або переважно ґрунтується на показаннях свідків, яких обвинувачений не може допитати на будь - якій стадії провадження. У цьому контексті слово «вирішальний» слід розуміти вузько як таке, що вказує на доказ такої значущості або важливості, який, вірогідно, може стати вирішальним для результату розгляду справи. Якщо неперевірені показання свідка підтверджуються іншими доказами, вирішення питання, чи є вони вирішальними буде залежати від сили підтверджуючих доказів: чим більш вагомими будуть інші обвинувальні докази, тим менша вірогідність визнання показань відсутнього свідка вирішальними;

- чи існували достатні врівноважуючі фактори, у тому числі вагомі процесуальні гарантії, здатні компенсувати незручності, спричинені стороні захисту в результаті допуску доказу, та забезпечити щоб судовий розгляд у цілому був справедливим. Зокрема, суд має вжити заходи, які здатні забезпечити справедливу та належну оцінку надійності такого доказу («Шачашвілі проти Німеччини»). Обсяг врівноважуючих факторів, необхідних для того, щоб судовий розгляд вважався справедливим, буде залежати від вагомості показань відсутнього свідка. Чим важливішими є ці показання, тим вагомішими мають бути врівноважуючі фактори для того, щоб провадження в цілому могло вважатися справедливим (зокрема, згадане рішення у справі «Сетон проти Сполученого Королівства»). Такими врівноважуючими факторами ЄСПЛ серед іншого визнає: (1) наявність у суду доказів, що підтверджують позасудові показання відсутнього свідка (показання осіб, яким відсутній свідок розповідав про те що сталось, одразу після події; речові докази); (2) надання захисту можливості допитати свідка на стадії досудового розслідування (очна ставка між відсутнім свідком та обвинуваченим); (3) надання можливості обвинуваченому викласти власну версію подій та оспорити надійність відсутнього свідка (згадані вище рішення у справах «Гарбуз проти України»; «Тіхак проти України»).

186.На переконання Суду, під час аналізу можливості використання позасудових показань свідка, який помер та через це не був допитаний у суді, можливо використати вищенаведені підходи, розроблені ЄСПЛ, адже вони, з одного боку, надають можливість забезпечити змагальність процесу та дослідити надані стороною обвинувачення позасудові показання свідка, які були одержані у законному порядку, а з іншого боку, доступними правовими засобами усунути фактори, що можуть перешкоджати забезпеченню справедливого судового розгляду щодо сторони захисту та які виникли внаслідок відсутності можливості здійснити перехресний допит свідка.

187.На необхідності застосування указаного тесту при дослідженні позасудових показань померлого свідка також наголосив Верховний Суд у постанові від 02.12.2020 у справі № 279/746/17. Зокрема, скасовуючи рішення апеляційного суду з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив про необхідність розгляду клопотання прокурора про дослідження протоколу допиту свідка з урахуванням рішення ЄСПЛ від 15.12.2011 «Аль-Хавайа і Тахері проти Сполученого Королівства».

188.Суд також ураховує, наявну протилежну практику Верховного Суду щодо оцінки позасудових показань свідків, яка ґрунтується на забороні використання їх як доказів, згідно із положеннями ст. 23, ч. 4 ст. 95 КПК та пріоритетності національного законодавства у питанні встановлення будь-яких правил допустимості доказів.

189.Проте у цій справі, Суд обґрунтовує свою позицію тим, що положення ст. 23, ч. 4 ст. 95 КПК не поширюються на випадки, коли допит свідка в суді неможливий у зв`язку зі смертю останнього.

190.Водночас, Суд зазначає, що у тих випадках, коли положення національного процесуального законодавства неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, Суд вважає прийнятним використання розроблених підходів ЄСПЛ для аналізу можливості використання тих чи інших доказів (у даному випадку позасудових показань свідка).

191.Такі висновки Суду ґрунтуються на усталеній судовій практиці національних судів, яка, зокрема, сформувалась у питанні оцінки доказів як допустимих чи недопустимих, за наслідками перевірки заяв особи про провокацію злочину, згідно із критеріями, розробленими ЄСПЛ.

192.Отже, зважаючи на вищенаведені положення національного кримінального процесуального законодавства, враховуючи вищенаведену практику Верховного Суду та практику ЄСПЛ, Суд доходить висновку, що використання судом позасудових показань свідка, наданих слідчому не суперечитиме приписам ст. 23, ч. 4 ст. 95 КПК, за сукупності таких умов:

-позасудові показання свідка отримані у порядку, встановленому КПК і з дотриманням прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

-визнання судом неможливості допиту свідка, з виняткових підстав, які об`єктивно унеможливлюють його прибуття до суду;

-використання позасудових показань свідка не порушуватиме права обвинуваченого на справедливий суд, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ щодо оцінки таких показань.

193.Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що надані прокурором письмові показання ОСОБА_4 були отримані у порядку, встановленому КПК, під час допиту останнього як свідка.

194.Судом не встановлено даних, які б вказували на те, що ці показання були отримані з порушенням прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

195.Також Суд зазначає про визнання неможливим здійснення допиту свідка ОСОБА_4 , з виняткової обставини, передбаченої КПК.

196.Такою обставиною, що об`єктивно унеможливлює допит ОСОБА_4 у суді, є смерть останнього (п. 1 ч. 3. ст. 97 КПК). Зазначена обставина підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (т. 9, а. с. 128 - 130). Зі змісту цього витягу вбачається, що свідок помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Водночас обставин, які свідчили б про ймовірну неможливість у майбутньому провести допит ОСОБА_4 у суді (тяжка хвороба тощо), в матеріалах провадження немає. Отже, існують поважні причини для прийняття Судом як доказу позасудових показань померлого свідка ОСОБА_4 .

197.Далі Суд застосує зазначені вище критерії, відображені у практиці ЄСПЛ для обґрунтування дотримання права обвинуваченого на справедливий судовий розгляд під час використання Судом як доказу позасудових показань відсутнього свідка ОСОБА_4

а) Щодо того чи є показання померлого свідка ОСОБА_4 єдиним та вирішальним доказом у цій справі

198.Висновки Суду щодо вини ОСОБА_1 не ґрунтуються виключно або переважно на показаннях свідка ОСОБА_4 , що свідчить про те, що ці показання не є єдиним та вирішальним доказом. За змістом цього вироку Суд обґрунтовував винуватість ОСОБА_1 низкою інших доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, про які детально зазначив у цьому вироку.

199.Фактичні дані, що містяться у таких доказах, узгоджуються між собою та показання ОСОБА_4 не суперечать жодному з них.

200.Вирішальними доказами вини ОСОБА_1 є показання свідка ОСОБА_3 та дані, які зафіксовані на аудіо- та відеозаписах одержаних за результатами проведення НС(Р)Д, а також у протоколі обшуку службового кабінету, що дозволяють Суду об`єктивно та безпосередньо сприймати події, які викладені у формулюванні обвинувачення, визнаного Судом доведеним, та надати діям обвинуваченого ОСОБА_1 і свідка ОСОБА_4 належну оцінку. У показаннях свідка ОСОБА_3 зафіксований факт прохання надання суддею ОСОБА_1 неправомірної вигоди. На відеозаписах та в протоколах складених за результатами проведення НС(Р)Д та обшуку службового кабінету зафіксовано обставини неодноразових зустрічей обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зміст їх розмов, факт передачі ОСОБА_4 неправомірної вигоди ОСОБА_1 та обставини подальшого її вилучення під час проведення обшуку. З цих підстав показання ОСОБА_4 не мають будь - якого вирішального впливу на результати розгляду кримінального провадження по суті, адже вони не містили та не могли містити нової доказової інформації, а лише б дублювали фактичні дані, зафіксовані за допомогою згаданих вище доказів.

201.Указані показання свідка ОСОБА_3 , протоколи з додатками у вигляді носіїв з аудіо- та відеозаписами були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК та досліджені безпосередньо Судом.

202.Та обставина, що обвинувачений ОСОБА_1 висловив ОСОБА_4 прохання надати неправомірну вигоду у сумі 6000 грн за ухвалення бажаного рішення в справі про адміністративне правопорушення, ще до звернення до НАБУ, підтверджується окрім самих показань свідка також і складеною ним власноручно заявою від 12.09.2017, яка є самостійним належним, достовірним та допустимим доказом, що узгоджується з іншими вищезазначеними доказами у справі (т. 7, а. с. 212 - 213).

б) Щодо того чи існують достатні урівноважуючі фактори, здатні компенсувати незручності, спричинені стороні захисту в результаті допуску показань відсутнього свідка ОСОБА_4 , та в цілому забезпечити справедливість судового розгляду

203.Під час провадження обвинувачений мав достатньо часу та можливостей, щоб підготувати свій захист та викласти власну версію подій, надати докази неправдивості версії обвинувачення, спростувати чи поставити під сумнів достовірність показань ОСОБА_4 , вказати на будь - які неузгодженості в його показаннях, а також суперечності з іншими доказами. Сторона захисту мала можливість брати участь у дослідженні всіх доказів, шляхом ставлення запитань свідкам, висловлювання зауважень та надання пояснень щодо кожного дослідженого Судом доказу. Користуючись цією можливістю, захист подав низку скарг, заяв та клопотань з доводами щодо недопустимості та недостовірності доказів, зокрема позасудових показань свідка ОСОБА_4 , які стали предметом оцінки Суду.

204.Окрім того, обвинуваченому була надана можливість надати свої показання на найбільш сприятливій для цього стадії судового процесу - після дослідження всіх доказів у справі, та викласти власну версію щодо подій, які є предметом розгляду у цьому провадженні. Проте обвинувачений не скористався такою можливістю та відмовився надавати показання, скориставшись правом на мовчання.

205.Із врахуванням викладеного вище, Суд вважає за можливе визнати допустимим доказом позасудові показання померлого свідка ОСОБА_4 .

206.Суд констатує, що визнання цих показань допустимим доказом не може поставити під сумнів справедливість судового розгляду в цілому чи порушити право обвинуваченого на захист.

Г. Щодо доводів про недопустимість зібраних доказів унаслідок провокації злочину

207.За однією з версій захисту ОСОБА_1 став жертвою провокації зі сторони правоохоронних органів, а також їх агентів - провокаторів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Так, за твердженням сторони захисту ОСОБА_3 та ОСОБА_4 раніше були працівниками правоохоронних органів та могли діяти з метою помсти ОСОБА_1 за вказівкою інших правоохоронців через принципову позицію ОСОБА_1 під час розгляду справ про контрабанду товарів. ОСОБА_2 також перебував у залежності від правоохоронних органів та знаходився під їх наглядом, оскільки за вироком Суду був засуджений до покарання у виді позбавлення волі і мав іспитовий строк.

208.Окрім того, в обґрунтування доводів щодо провокації злочину сторона захисту посилалась на таке: (1) саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були ініціаторами зустрічей з ОСОБА_1 ; (2) ОСОБА_4 у розмовах із ОСОБА_1 намагався викликати співчуття в останнього щодо ОСОБА_2 і так спонукати ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення; (3) під час зафіксованих зустрічей 19, 26, 27.09.2017 жодних розмов про гроші не велось, тому є сумніви щодо достовірності показань ОСОБА_3 і ОСОБА_4 щодо висловлення ОСОБА_1 прохання надати неправомірну вимогу; (5) ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є агентами правоохоронних органів, (6) ОСОБА_3 і ОСОБА_4 мали низку телефонних перемовин, що вказує на узгодження ними дій щодо провокації; (7) у матеріалах справи відсутні докази того, що ініціатором одержання неправомірної вигоди був ОСОБА_1 .

209.Слід зауважити, що наведені вище аргументи сторони захисту були висловлені під час надання Суду усних та письмових пояснень, щодо досліджених у справі доказів. Водночас, як вже зазначалось Судом вище, обвинувачений відмовився від надання Суду показань, скориставшись правом на мовчання. Така процесуальна поведінка обвинуваченого, хоча і узгоджується з нормами КПК, проте указувала на його небажання пояснити ряд суттєвих обставин, тоді, коли ситуація вимагала надання від нього таких пояснень для того, щоб оцінити обґрунтованість обвинувачення, а також обґрунтованість доводів щодо стверджуваної провокації злочину.

210.Водночас, попри відсутність показань обвинуваченого, Суд, на підставі усних та письмових пояснень сторони захисту, які були оголошені під час судового розгляду справи, а також на підставі виступу обвинуваченого під час судових дебатів, дійшов висновку, що стороною захисту заперечується та обставина, що обвинувачений ОСОБА_1 висловлював ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прохання щодо одержання неправомірної вигоди, а також одержував від останнього таку неправомірну вигоду за ухвалення рішення у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 .

211.З урахуванням зазначеного, даючи оцінку вищенаведеним аргументам захисту про наявність провокації злочину Суд зазначає про таке.

212.З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 було викрито в результаті проведення стосовно нього синхронізованого комплексу НС(Р)Д у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту із застосуванням аудіо- та відеоконтролю особи.

213.Контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий злочин (яким є злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК) та проводиться, зокрема, у формі спеціального слідчого експерименту (п. 3 ч. 1 ст. 271 КПК). Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем (ч. 3 ст. 271 КПК).

214.Прокурор доводив відсутність провокації злочину, стверджуючи, що у вересні 2017 року ОСОБА_1 висловив спочатку ОСОБА_3 , а потім ОСОБА_4 прохання надати неправомірну вигоду за ухвалення на користь ОСОБА_2 бажаного рішення у справі про адміністративне правопорушення.

215.Розмову з обвинуваченим щодо надання неправомірної вигоди під час зустрічі, яка відбулась 12.09.2017, ОСОБА_4 записав на диктофон. У подальшому останній у зв`язку з проханням ОСОБА_1 неправомірної вигоди звернувся до працівників НАБУ. Решта зустрічей ОСОБА_4 з ОСОБА_1 , які мали місце 18, 19, 26, 27.09.2017, відбувались вже під контролем правоохоронних органів. Правоохоронці за допомогою НС(Р)Д лише зафіксували узгодження умов передачі неправомірної вигоди, яку ОСОБА_1 озвучив спочатку ОСОБА_3 , а потім під час першої зустрічі з ОСОБА_4 , та не підбурювали обвинуваченого до її одержання з метою подальшого викриття цього факту.

216.На переконання Суду, заява сторони захисту про провокацію злочину носила явно суперечливий характер.

217.Така суперечність полягала у висуненні захистом двох взаємовиключних версій, перша з яких вказувала на те, що щодо обвинуваченого ОСОБА_1 мала місце провокація вчинення злочину, а друга зводилась до того, що обвинувачений ОСОБА_1 не висловлював ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прохання щодо одержання неправомірної вигоди, а також не одержував від останнього таку неправомірну вигоду, а надані докази сторони обвинувачення, які вказували на зворотнє, були сфальсифіковані правоохоронцями.

218.У цьому зв`язку, Суд зазначає, що такі суттєві суперечності вказують на явну необґрунтованість доводів захисту щодо провокації злочину щодо судді ОСОБА_1 . До такого висновку суд доходить з огляду на практику ЄСПЛ, яка є джерелом права в Україні.

219.Так у справі «Берлізев проти України», відхиляючи скаргу заявника як явно необґрунтовану ЄСПЛ зазначив, що вважає непослідовними посилання заявника, який заперечував, що він вчинив злочин і одночасно скаржився на те, що він був втягнутий у цей злочин. Захист проти провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає, що діяння, у вчиненні якого його звинувачують, було вчинено, але стверджує, що це відбулось внаслідок незаконного підбурювання зі сторони поліції. Однак, як вбачається з пояснень заявника, він повністю заперечував свою причетність до злочинної діяльності, що на думку суду, позбавляло його можливості висувати доводи щодо агента - провокатора (п. 46-47 рішення від 08.07.2021).

220.Разом із тим, враховуючи, що у цій справі сторона обвинувачення посилалась на позасудові показання свідка ОСОБА_4 та беручи до уваги, що за цих обставин захист обвинуваченого ОСОБА_1 міг стикатись з певними труднощами щодо обстоювання своєї позиції, то заява захисту щодо вчинення правоохоронними органами провокації злочину стосовно ОСОБА_1 підлягатиме перевірці Судом.

221.Процедура перевірки таких заяв КПК не передбачена. Разом із тим, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК), якою, зокрема, вироблено критерії перевірки обґрунтованих тверджень заявників щодо провокації вчинення злочину на основі двох тестів, які дозволяють встановити відмінність провокації до вчинення злочину, що суперечить ст. 6 Конвенції, від дозволеної поведінки під час застосування законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях (рішення у справах «Чохонелідзе проти Грузії»; «Раманаускаса проти Литви (№ 2); Матановіч проти Хорватії).

222.Отже, першим є матеріально - правовий тест, у межах якого підлягає перевірці поведінка правоохоронних органів на предмет наявності ознак схиляння (підбурення) особи до вчинення злочину. Другим є процесуальний тест, у межах якого Суд має забезпечити змагальну, ретельну процедуру перевірки заяви про провокацію.

223.За висновками ЄСПЛ, провокація має місце тоді, коли працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.

224.Наведені критерії також використовує Верховний Суд при перевірці заяв щодо провокації злочину (наприклад, постанова Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 725/1199/19, від 02.04.2019 у справі № 734/2421/17 тощо).

225.Виходячи з наведеного, при перевірці заяви захисту щодо провокації злочину Суд першочергово має з`ясувати: (1) чи були підстави для початку детективом НАБУ кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 ; (2) чи мали особи, які повідомили про корупційні дії ОСОБА_1 , будь - які приховані мотиви; (3) чи обґрунтовано та під контролем застосовано НС(Р)Д стосовно обвинуваченого; (4) яка була поведінка ОСОБА_1 та ОСОБА_4 під час їх зустрічей; (5) який рівень участі правоохоронних органів у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення (активність/пасивність).

а) Щодо того, чи були підстави для початку кримінального провадження стосовно обвинуваченого

226.Прокурор, слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування (ч. 1 ст. 214 КПК). Досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК, вчиненого суддею, здійснюється детективами НАБУ під процесуальним керівництвом прокурорів САП (п.1 ч. 5 ст. 216 КПК).

227.Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_20 було розпочато детективом НАБУ 12.09.2017. Підставою для реєстрації цього кримінального провадження стала заява ОСОБА_4 від 12.09.2017 (т. 7, а. с. 212, 213). У заяві ОСОБА_4 зазначалося, що 12.09.2017 заступник голови Слов`янського міськрайонного суду ОСОБА_1 висловив йому вимогу про необхідність передачі неправомірної вигоди у сумі 6000 грн клієнтом ОСОБА_2 , за закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

228.У цей же день (12.09.2017) детектив допитав ОСОБА_4 як свідка, який надав детальні показання щодо обставин висловлення ОСОБА_1 прохання надати неправомірну вигоду за ухвалення рішення у справі про адміністративне правопорушення в інтересах ОСОБА_2 , попередньо з`ясувавши зміст бажаного для останнього рішення. Також, у заяві ОСОБА_4 зазначив, що за його клопотанням ОСОБА_1 відклав судове засідання на 19.09.2017.

229.Отже, первинним джерелом об`єктивних даних щодо протиправних дій обвинуваченого був ОСОБА_4 , який повідомив про це НАБУ. Таке повідомлення містило конкретні фактичні дані, які могли бути перевірені та вимагали відповідного реагування зі сторони правоохоронних органів (повідомлено конкретні обставини та особу, яка висловила вимогу надати неправомірну вигоду, її розмір та мету надання). Вказане підтверджується сукупністю відомостей, що містяться у заяві ОСОБА_4 від 12.09.2017, протоколі його допиту як свідка та витягу з ЄРДР у цьому кримінальному провадженні від цієї ж дати (т. 7, а.с. 208, 212, 213, т. 9, а.с. 131 - 136).

230.Отже, станом на 12.09.2017 у детектива НАБУ були об`єктивні дані про ймовірно злочинні дії обвинуваченого, які підлягали негайному внесенню до ЄРДР.

б) Щодо того, чи мали особи, які повідомили про корупційні дії обвинуваченого, будь - які приховані мотиви

231.У зв`язку з тим, що про корупційні дії обвинуваченого повідомив ОСОБА_4 , як приватна особа, водночас під час розмов з обвинуваченим він діяв від імені ОСОБА_2 , а у подальшому про аналогічні дії обвинуваченого повідомив свідок ОСОБА_3 . Суд перевіряє наявність окремо у кожного з них будь - яких прихованих мотивів щодо підбурення ОСОБА_1 на вчинення злочину з метою його подальшого викриття.

232.Сторона захисту стверджувала, що ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 є агентами - провокаторами, проте не надала Суду жодних доказів на підтвердження їх участі в інших аналогічних кримінальних провадженнях.

233.Будь - яких доказів, що ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 перебували під тиском правоохоронних органів чи були якось від них залежними, раніше брали участь в аналогічних слідчих діях в інших кримінальних провадженнях, були таємними агентами правоохоронців, суду не надано.

234.Посилання захисту на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 раніше працювали у правоохоронних органах, а тому могли діяти як їх агенти, на переконання Суду є лише припущенням сторони захисту, яке не підтверджується встановленими Судом обставинами. Такі посилання хоча і вказують на наявний опосередкований зв`язок цих осіб з правоохоронними органами, проте вони вочевидь не є достатніми для висновків про існування в ОСОБА_4 та ОСОБА_3 прихованих мотивів щодо провокативного викриття ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення.

235.У цьому зв`язку, Суд також бере до уваги, що на час вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вже тривалий час не працювали у правоохоронних органах та займалися не пов`язаними між собою видами діяльності. Так, ОСОБА_4 тривалий час займався адвокатською діяльністю, а ОСОБА_3 був пенсіонером та не працював.

236.Що ж до ОСОБА_2 , то останній займався підробітками та не мав стосунку до роботи правоохоронних органів.

237.З показань ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вбачається, що їх поєднували виключно дружні відносини, а з ОСОБА_4 , виключно ділові, які стосувались його роботи, як адвоката.

238.Посилання захисту на наявність у ОСОБА_2 непогашеної судимості і невідбутого покарання з іспитовим строком, та відповідні висновки, що за такої обставини він мав залежність від правоохоронних органів, Суд сприймає критично.

239.Матеріали кримінального провадження дійсно мають відомості про засудження ОСОБА_2 вироком Слов`янського міськрайонного суду від 14.11.2014 до покарання у виді позбавлення волі та призначення йому іспитового строку.

240.Разом із тим, по - перше, ця обставина стала відома обвинуваченому від ОСОБА_4 та не приховувалась останнім. По - друге, саме на цій обставині ОСОБА_4 наголошував, у розмові з ОСОБА_1 , пояснюючи необхідність ухвалення для його клієнта рішення про закриття кримінального провадження; по - третє, наявність у ОСОБА_2 невідбутого покарання у будь-якому разі не могла спричинити приховані мотиви для ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які і повідомили правоохоронні органи про висунуте обвинуваченим прохання надати неправомірну вигоду; по - четверте, з наданої стороною захисту ухвали від 12.07.2018 Апеляційного суду Донецької області вбачається, що 11.05.2018 ухвалою Слов`янського міськрайонного суду було задоволено заяву прокурора про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та скасовано ухвалу Слов`янського міськрайонного суду від 12.02.2018, якою засудженого ОСОБА_2 було звільнено від призначеного покарання за вироком Слов`янського міськрайонного суду від 14.11.2014, у зв`язку із закінченням іспитового строку. Ця обставина вказує на те, що після викриття обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, щодо ОСОБА_2 з боку прокуратури не було будь - якого сприятливого чи виняткового ставлення, а навпаки було ініційовано провадження з метою направлення ОСОБА_2 для відбування покарання у виді позбавлення волі.

241.Зазначене, на переконання Суду, спростовує версію сторони захисту, згідно з якою ОСОБА_2 співпрацював з правоохоронцями у викритті судді ОСОБА_1 для недопущення скасування іспитового строку.

242.У контексті перевірки доводів захисту щодо провокації злочину, Суд також звертає увагу на такі обставини: (1) відсутність контактів між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , (2) відсутність звернення ОСОБА_3 до правоохоронних органів після зустрічей з ОСОБА_1 (3) укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 договору про правову допомогу (4) подальше приховане фіксування 12.09.2017 ОСОБА_4 на диктофон розмови під час першої зустрічі з ОСОБА_1 , яке не може бути використано Судом як допустимий доказ, про що достовірно відомо правоохоронним органам.

243.На переконання Суду вказані обставини відображають послідовний та логічний перебіг подій, що в сукупності та взаємозв`язку значно знижує ймовірність провокації. Із цих обставин вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поводили себе максимально пасивно, не звертались з викривальними заявами до НАБУ щодо судді ОСОБА_1 , аж до моменту їх допиту у кримінальному провадженні як свідків, що ставить під сумнів версію сторони захисту про можливу їх співпрацю з правоохоронцями.

244.Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 вчинили провокаційні дії з мотивів помсти окремих працівників правоохоронних органів, яким не подобалась принципова позиція судді ОСОБА_1 , яку він проявив під час розгляду справ, що стосувались випадків контрабанди товарів, є нелогічними та суперечать доказам, які здобуті стороною обвинувачення у цьому кримінальному провадженні.

245.Суд зазначає, що у будь - якому випадку мотив помсти, на чому наголошував захист, повинен мати очевидний зовнішній прояв, виражений об`єктивними та конкретними діями, словами, поведінкою. Проте щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 такого не встановлено. Їх зв`язок з іншими працівниками правоохоронних органів, які гіпотетично мали відповідний мотив Судом також не встановлено. Доводи сторони захисту щодо такого зв`язку переважно побудовані виключно на її припущеннях, що не мають конкретних фактів, які б можна було перевірити.

246.Посилання сторони захисту на показання свідка ОСОБА_21 для обґрунтування своєї позиції щодо наявного мотиву помсти з боку окремих правоохоронців, Суд також сприймає критично. Останній під час допиту в суді повідомив, що працював на посаді секретаря Слов`янського міськрайонного суду. Звільнився з цієї посади у 2018 році за власним бажанням, тому що був затриманий правоохоронними органами (прокурором Пшеничним, а також працівниками Управління захисту економіки в Донецькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України (далі - УЗЕ в Донецькій області) ОСОБА_22 та ОСОБА_23 ) під час того як отримав 5 тисяч грн за допомогу своєму знайомому уникнути відповідальності за вчинене останнім адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП. Після затримання ОСОБА_23 запропонував йому надати неправдиві показання проти судді ОСОБА_1 , що нібито ті кошти були саме для ОСОБА_1 . За надання вказаних показань йому обіцяли, що його не буде притягнуто до кримінальної відповідальності. Він відмовився та зателефонував адвокату. Скаргу на ОСОБА_23 та ОСОБА_22 не подавав. У подальшому, розпочате щодо нього (свідка) кримінальне провадження закінчилося затвердженням угоди, за змістом якої для нього не було встановлено жодних обов`язків.

247.На переконання Суду відповідні показання свідка не містять даних щодо існування прихованих мотивів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та роботи їх як прихованих агентів правоохоронних органів. Натомість ці показання містять досить суперечливий виклад обставин, за якими працівники правоохоронного органу спочатку намагались схилити його до надання неправдивих викривальних показань щодо судді ОСОБА_1 , після чого, попри такі незаконні дії, він все ж уклав угоду про визнання винуватості зі стороною обвинувачення, яка не містила такої умови як надання викривальних показань. Також, свідок, маючи захисника не повідомляв правоохоронні органи про застосування щодо нього недозволених методів слідства, що полягали у схилянні до надання завідомо неправдивих показань.

248.З урахуванням зазначеного, Суд відхиляє відповідні показання свідка ОСОБА_21 через їх неналежність та суперечливість.

249.Так само, Суд відхиляє як неналежні докази вчинення провокації щодо судді ОСОБА_1 надані стороною захисту документи: копії справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_24 за ст. 130 КПК, копію обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_21 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК; копію реєстру матеріалів досудового розслідування; копію вироку від 02.10.2018 за обвинуваченням ОСОБА_21 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК.

250.На переконання Суду, ці документи не підтверджують вчинення провокативних дій правоохоронними органами щодо судді ОСОБА_1, а лише вказують на факт участі останнього, як судді, у розгляді справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_24 , та факт засудження ОСОБА_21 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК, яке полягало у одержанні ним, як секретарем судового засідання, неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зазначеній справі про адміністративне правопорушення.

251.Із відповідних документів вбачається, що обвинувачений ОСОБА_21 під час досудового розслідування кримінального провадження не висував версію, щодо провокації його на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК, а так само такі обставини не були встановлені судом у вироку. Окрім того, згідно з вироком одержання ОСОБА_21 неправомірної вигоди мало місце 13.08.2018, а захисник ОСОБА_4 вступив у справу про адміністративне правопорушення 27.08.2018. За таких обставин, твердження захисту, щодо того, що у даній справі правоохоронні органи мали намір повторно спровокувати суддю ОСОБА_1 з участю ОСОБА_4 видаються не переконливими.

252.Отже, за наслідками оцінки наявних у провадженні матеріалів, наданих сторонами кримінального провадження Суд не знаходить даних щодо будь - яких провокативних дій правоохоронних органів та прихованих мотивів у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо підбурення ОСОБА_1

в) Щодо того, чи обґрунтовано та під належним контролем стосовно обвинуваченого застосовано НС(Р)Д

253.Ураховуючи специфіку вчинення корупційних кримінальних правопорушень, їх високу латентність, особу обвинуваченого, який був суддею, отримати докази в цьому кримінальному провадженні інакше як за допомогою комплексу синхронізованих НС(Р)Д було неможливим або дуже складним.

254.Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такого виду НС(Р)Д, як контроль за вчиненням злочину (ч. 4 ст. 246 КПК). Аудіо- , відеоконтроль особи проводиться на підставі ухвали слідчого судді (ст. 260 КПК).

255.Проведення стосовно судді слідчих дій, що можуть проводитися лише з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням, серед іншого, заступника Генерального прокурора (ч. 9 ст. 49 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).

256.18.09.2017 заступник Генерального прокурора - керівник САП склав клопотання до слідчого судді про дозвіл на проведення стосовно ОСОБА_1 НС(Р)Д , яке було задоволено слідчим суддею 18.09.2017 (том 9 а. с. 63 - 70). Окрім того, 25.09.2017, прокурор у цьому кримінальному провадженні виніс постанову про проведення контролю за вчиненням злочину (т. 9 а. с. 16 - 18).

257.Отже, з огляду на суддівський імунітет обвинуваченого контроль на етапі ініціювання надання дозволу на проведення щодо нього НС(Р)Д (проведення яких здійснюється з дозволу слідчого судді) та санкціонування проведення дій, що імітують злочинну поведінку, здійснювався заступником Генерального прокурора - керівником САП і прокурором у кримінальному провадженні відповідно, а в частині надання дозволу на проведення аудіо- та відеоконтролю особи забезпечувався слідчим суддею. Водночас процедура надання дозволу на проведення НС(Р)Д була зрозумілою та передбачуваною, застосування таких заходів повністю ґрунтувалось на нормах КПК і переслідувало легітимну мету. Приймаючи постанову про контроль за вчинення злочину, прокурор пересвідчився у відсутності провокації злочину, зазначивши про це у постанові. За результатами проведення НС(Р)Д всі зустрічі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , які відбувались у межах кримінального провадження - 19, 26 та 27.09.2017, зафіксовані на аудіо- та відеозаписах, що дає можливість Суду безпосередньо сприймати обставини зустрічей (зміст розмов, висловлювання та фрази обвинуваченого, його вираз обличчя, рухи, жести тощо) та надати об`єктивну та незалежну оцінку діям учасників зустрічі. Також Суд звертає увагу, що рішення про застосування НС(Р)Д були прийняті лише на сьомий день з моменту початку досудового розслідування, що додатково свідчить про отримання інформацій від третьої особи, а не заздалегідь від свого агента.

258.Отже, НС(Р)Д стосовно обвинуваченого були застосовані обґрунтовано та під належним контролем.

г) Щодо того, яка була поведінка ОСОБА_4 під час зустрічей

259.З матеріалів провадження вбачається, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у період з 31.08.2017 по 11.09.2017 відбулось 3 зустрічі. Також, між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 мали місце 5 зустрічей (12, 18, 19, 26 та 27.09.2017), більшість з яких відбувались під контролем правоохоронних органів та зафіксовані за допомогою НС(Р)Д.

260.Зустрічі між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також перша зустріч між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не були зафіксовані за допомогою будь - яких технічних засобів та відбувались до початку досудового розслідування. Версії захисту і обвинувачення мають протиріччя щодо обставин цих зустрічей у частині суб`єкта ініціативи надання неправомірної вигоди. Відповідно до показань ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - під час розмов, які відбувались до початку досудового розслідування ОСОБА_1 пояснив, що для ухвалення бажаного для ОСОБА_2 рішення йому необхідно надати неправомірну вигоду в розмірі 6000 грн. За версією ж сторони захисту ОСОБА_1 не висловлював, ані ОСОБА_4 , ні ОСОБА_3 прохання надати неправомірну вигоду.

261.З цих підстав, детальний зміст вказаних розмов Суд не може встановити, проте може надати оцінку версіям сторін, виходячи з подальших дій учасників зустрічей. Так, Суд враховує, що після відповідних зустрічей, обвинувачений добровільно неодноразово спілкувався з ОСОБА_4 , жодних заходів щодо припинення розмови з ним ОСОБА_1 не вживав та будь - яких заперечень під час розмов не висловлював. Водночас, Суд враховує, що на обвинуваченого як на особу, уповноважену на виконання функцій держави, закон покладав обов`язок невідкладно вжити такі заходи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди: 1) відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції»).

262.Проте ні за результатами зустрічей із ОСОБА_3 та першої зустрічі з ОСОБА_4 , ні за результатами наступних зустрічей та навіть після одержання 27.09.2017 неправомірної вигоди, ОСОБА_1 не вжив заходи щодо запобігання одержанню неправомірної вигоди та повідомлення правоохоронних органів про пропозицію та надання йому неправомірної вигоди ОСОБА_4 , хоча вказані дії мали ознаки складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК, про що ОСОБА_1 , будучи суддею, який здійснює, зокрема, розгляд кримінальних проваджень був достеменно обізнаний.

263.Навпаки ОСОБА_1 добровільно неодноразово спілкувався з ОСОБА_4 , визначав можливі варіанти ухвалення бажаного для ОСОБА_2 рішення (шляхом закриття справи за плином строків притягнення до відповідальності чи за недоведеністю вини ОСОБА_2 ), давав вказівки як діяти ОСОБА_4 з метою конспірації (обміняти кошти), відкладав судові засідання на час, необхідний для реалізації запланованого розвитку подій у справі, тобто активно добровільно вживав заходи, спрямовані на одержання неправомірної вигоди.

264.Отже, Суд констатує відсутність будь - яких доказів відмови ОСОБА_1 від одержання неправомірної вигоди (ані первісної, ані наступної).

265.Разом із тим, після першої розмови з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 вчинив такі дії: (1) 12.09.2017 подав клопотання про відкликання справи для ознайомлення з її матеріалами; (2) 12.09.2017 повідомив про корупційні дії ОСОБА_1 працівників НАБУ, а також надав їм показання.

266.Під час подальших нетривалих зустрічей, які відбулись 18, 19, 26, 27.09.2017 та у більшості були зафіксовані на відеозаписах, одержаних за результатами НС(Р)Д ОСОБА_4 з ОСОБА_1 обговорювали шляхи закриття справи стосовно ОСОБА_2 , а щодо передачі коштів як неправомірної вигоди використовували короткі вислови ( ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_1 «ну все вже, все вже у мене», на що ОСОБА_1 висловив прохання: «поміняйте їх на інші потім»; ОСОБА_4 запитує: «Шістка все нормально. Ну коли?»; ОСОБА_1 запитує: «коли готові?», на що ОСОБА_4 відповідає: «зараз»; далі відбувалася передача коштів).

267.Водночас ОСОБА_1 цілком і повністю розумів значення озвученої ОСОБА_4 цифри («шістка») не висловлював уточнень щодо цього вислову. Вказане повністю підтверджує те, що ОСОБА_1 цілком розумів, що мова йде про злочинні дії та вказував ОСОБА_4 на заходи для конспірації, а саме щодо обміну одержаних від ОСОБА_2 коштів.

268.Під час зустрічі 27.09.2017 приблизно о 09 год 25 хв ОСОБА_4 на міжсходинковому майданчику між 3 та 4 поверхами у приміщенні суду надав ОСОБА_1 неправомірну вигоду, а останній одержав її особисто в руки. У подальшому, ці кошти були вилучені з особистого сейфа судді ОСОБА_1 , що знаходився у його службовому кабінеті.

269.Твердження ОСОБА_1 про те, що ці кошти до сейфу поклала стороння особа спростовуються як хронологією подальших подій, що полягали у швидкому початку проведення обшуку, одразу після передачі коштів, так і тією обставиною, що на момент проведення обшуку ключі від сейфу знаходились безпосередньо на робочому столі, за яким перебував ОСОБА_1 .

270.Обвинувачений не надав будь - якого розумного пояснення неодноразового обговорення наодинці з ОСОБА_4 справи, у якій останній є захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також надання йому доступу до власного кабінету, що є свідченням зацікавленості ОСОБА_1 у такому спілкуванні.

271.Із записів зустрічей за результатами проведення НС(Р)Д вбачається, що ОСОБА_4 не вчинив жодних дій щодо створення обставин та умов вчинення ОСОБА_1 злочину. Зустрічі, які відбувалися під контролем держави, стосувались обговорення суттєвих умов ухвалення бажаного для ОСОБА_2 рішення та часу передачі неправомірної вигоди ОСОБА_1 на виконання раніше досягнутих домовленостей за результатами зустрічі, яка відбулась до початку досудового розслідування, а саме: першої зустрічі, яка відбулась 12.09.2017. Водночас, визначальною у вчиненні злочину була поведінка ОСОБА_1 , який визначав, як саме буде ухвалюватись обумовлене рішення. ОСОБА_1 не залежав від ОСОБА_4 , не був пов`язаний з ним будь - якими стосунками чи зобов`язаннями, під час зустрічей з ОСОБА_4 перебував у комфортному стані, тиск, шантаж, погрози або насильство щодо нього не здійснювались. Всі розмови щодо передання неправомірної вигоди ОСОБА_1 вів з дотриманням конспіративності, уникаючи відкритого обговорення цієї теми та часом спілкуючись пошепки.

272.Сума переданих як неправомірна вигода коштів - 6000 грн, яка під час зафіксованих на НС(Р)Д розмов, спочатку була озвучена ОСОБА_4 («шістка»), потім передана під контролем держави, не викликала у ОСОБА_1 подиву чи нерозуміння, будь - яких запитань чи заперечень, що свідчить про те, що ця сума неправомірної вигоди була визначена раніше (під час попередньої зустрічі, яка відбулася до початку досудового розслідування).

273.Щодо доводів захисту про те, що всі зустрічі відбувались за ініціативою ОСОБА_4 , Суд зазначає таке.

274.У першу чергу слід відрізняти ініціативу щодо зустрічей та ініціативу щодо надання (одержання) неправомірної вигоди, адже ініціатива щодо зустрічі безумовно не обумовлює ініціативу (підбурення) до вчинення злочину. Окрім цього, зустрічі та подальше передання неправомірної вигоди, з огляду на обставини цього провадження, були можливі лише за взаємоузгодженої поведінки двох суб`єктів - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

275.Перша зустріч дійсно відбулась за ініціативою ОСОБА_4 та така ініціатива була обумовлена тим, що саме в провадженні ОСОБА_1 перебувала справа № 243/7774/17 за участі ОСОБА_2 . Але під час цієї зустрічі ініціатива в одержанні неправомірної вигоди була проявлена ОСОБА_1 оскільки: (1) в наступних зустрічах не обговорювався розмір неправомірної вигоди та ОСОБА_4 не наполягав на її наданні обвинуваченому; (2) наступні зустрічі відбувались напередодні судових засідань у справі та були обумовлені обставинами, щодо неможливості прибуття до Суду ОСОБА_2 чи потребою участі ОСОБА_4 у інших судових справах, як адвоката; (3) під час зустрічей ОСОБА_1 самостійно вирішував, яким чином має відбуватись судовий розгляд та ухвалення бажаного для ОСОБА_2 судового рішення та допускав висловлювання, які указують на намір розпорядитись сумою неправомірної вигоди, ще до її передачі ОСОБА_4 («поміняйте їх на інші потім»).

276.Отже, подальші зустрічі відбувались з огляду на виконання умов, озвучених ОСОБА_1 під час першої зустрічі, що не можна розцінювати як ініціативну поведінку ОСОБА_4 . Зазначене повністю узгоджується з хронологією та обставинами подальших зустрічей ОСОБА_4 і ОСОБА_1 та змістом розмов під час них.

277.Відповідні зустрічі не свідчать про надмірне втручання правоохоронних органів до такого ступеня, щоб це втручання стало вирішальним фактором у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого злочину та без такого втручання він би не вчинив злочинні дії. З наведених вище обставин вбачається, що на момент звернення до правоохоронних органів та початку проведення НС(Р)Д обвинуваченим вже була розпочата злочинна діяльність, спрямована на одержання неправомірної вигоди, та правоохоронці лише фіксували домовленості щодо її одержання. Під час досудового розслідування зазначене також було підтверджено показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які у своїх показаннях посилались на висловлення ОСОБА_1 прохання надати неправомірну вигоду, яке передувало зустрічам останнього з ОСОБА_4 .

278.Суд не знаходить жодних обґрунтованих підстав недовіряти показанням цих свідків.

279.Відповідно, немає будь - яких підстав для того, щоб припустити, що ОСОБА_4 , діючи під контролем правоохоронців, якось схиляв ОСОБА_1 до вчинення злочину.

ґ) Щодо того, який ступінь впливу на вчинення злочину правоохоронних органів.

280.З підстав, наведених вище, Суд не знаходить ознак незаконного втручання прокурора при проведенні НС(Р)Д стосовно ОСОБА_1 чи участі правоохоронних органів, які були б визначальними факторами у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення. Правоохоронні органи у пасивний спосіб лише здійснювали фіксування протиправної поведінки обвинуваченого. Визначальним фактором була саме поведінка ОСОБА_1 під час зустрічей із ОСОБА_4 . На той час, коли ОСОБА_1 було викрито в одержанні неправомірної вигоди (27.09.2017), правоохоронні органи мали у своєму розпорядженні достатньо доказів, які давали можливість обґрунтовано підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КПК. Із врахуванням викладеного, Суд констатує, що правоохоронні органи вели пасивне розслідування кримінального правопорушення та фактично приєднались до злочинної діяльності, а не ініціювали її.

281.Виходячи з наведеного, Суд дійшов висновку, що у цьому провадженні відсутня провокація злочину, що виключає визнання доказів недопустимими з цієї підстави.

д) Щодо оцінки доказів, якими сторона захисту доводила наявність провокації злочину

282.Навівши мотиви, які вказують на відсутність провокації злочину, Суд також мав навести мотиви щодо відхилення доказів, якими сторона захисту обґрунтовувала її існування.

283.Так, стороною захисту було надано дані мобільного оператора, які були одержані на підставі ухвал слідчого судді та у яких містяться відомості про випадки телефонних з`єднань між абонентами з телефонними номерами, що використовували ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , (т. 11, а. с. 37 - 44, 97 - 133, 149 - 192). Також стороною захисту було надано: (1) лист Слов`янського міськрайонного суду від 18.10.2019 з додатком до нього, що містять інформацію про телефонні номери, які використовують співробітники УЗЕ в Донецькій області ОСОБА_23 та ОСОБА_22 (т. 12, а.с. 198-199); (2) відомості з ЄРДР у кримінальному провадженні № 52017000000000614 (т. 16, а.с. 6-36).

284.На переконання сторони захисту, ці дані вказують на таке: (1) ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 координували свої дії під час вчинення провокації злочину; (2) ОСОБА_4 з 29.08.2017 до 20.09.2017 неодноразово контактував з оперативними співробітниками УЗЕ в Донецькій області та відвідував приміщення цього правоохоронного органу, зокрема ще до офіційного звернення до правоохоронних органів з відповідною заявою, що вказує на підготовку провокації вчинення злочину; (3) факт провокації злочину випливає із відомостей з ЄРДР у кримінальному провадженні № 52017000000000614, відповідно до яких кримінальне правопорушення у цьому провадженні було виявлено працівниками кримінальної поліції ДЗЕ; (4) ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надавали Суду неправдиві свідчення про кількість випадків спілкування між собою та з ОСОБА_4 , що вказує на недостовірність їх показань; (5) ОСОБА_3 надав неправдиві свідчення стосовно того, що домовлявся з ОСОБА_1 про зустріч телефоном, проте дані мобільного оператора вказують на те, що такого спілкування не було; (6) 27.09.2017, тобто в день допиту детективом НАБУ свідка ОСОБА_3 , останній біля 16 разів спілкувався з ОСОБА_4 , що свідчить про отримання ним інструкцій щодо показань, які він має надати на допиті.

285.Відхиляючи вказані докази сторони захисту як недостатні, Суд зазначає, що сам факт наявності телефонних з`єднань між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , без розкриття змісту цих розмов, не може достовірно вказувати на те, що їх спілкування здійснювалось саме для організації провокації злочину. Відповідні доводи сторони захисту побудовані виключно на припущеннях, а тому не можуть бути покладені Судом в основу рішення у справі.

286.Натомість з показань вказаних осіб допитаних як свідків вбачається, що таке спілкування носило не провокативний, а інший характер, зокрема, дружній та діловий.

287.Так, під час судового розгляду допитаний як свідок ОСОБА_3 повідомив, що станом на серпень 2017 року він із ОСОБА_2 перебував у дружніх відносинах. ОСОБА_2 був хрещеним батьком його онуки. Телефоном він зі ОСОБА_2 зв`язувалися з питань побутового характеру, але не часто, приблизно раз у тиждень або в два тижні.

288.Також, свідок ОСОБА_3 підтвердив те, що спілкувався телефоном з раніше знайомим йому адвокатом ОСОБА_4 , коли домовлявся з приводу справи ОСОБА_2 та можливо консультувався з інших питань, проте як часто мало місце таке спілкування не пам`ятає.

289.Свідок ОСОБА_2 також підтвердив факт спілкування зі своїм знайомим ОСОБА_3 , зазначаючи, що спілкувався з ним приблизно один раз у місяць, а також із адвокатом ОСОБА_27 , який здійснював його захист раніше та у справі, що перебувала на розгляді судді ОСОБА_1 .

290.З приводу розбіжностей у показаннях свідків, про які вказує сторона захисту, Суд зазначає, що допит свідка ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у суді здійснювався з приводу подій, які відбувались понад три роки тому, тому наявність певних розбіжностей, щодо кількості телефонних дзвінків, які здійснювали свідки пояснюється об`єктивними особливостями пам`яті людини та її сприйняття тих чи інших життєвих подій.

291.Те саме стосується і нечітких свідчень ОСОБА_3 щодо того, як було досягнуто домовленості з ОСОБА_1 про одну із зустрічей. У своїх показаннях, наданих Суду ОСОБА_3 не зміг відтворити ці обставини та повідомив, що призначення другої зустрічі відбулось, можливо, через те, що свідок зателефонував ОСОБА_1 , але точно він не пам`ятає.

292.Загалом, такі розбіжності не вказують на недостовірність показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо основних фактів та обставин, які мають значення для цього кримінального провадження та не вказують на наявність змови щодо провокації злочину.

293.Посилання сторони захисту на те, що в день допиту детективом НАБУ свідка ОСОБА_3 останній біля 16 разів спілкувався з ОСОБА_4 , з метою одержання інструкцій щодо показань ґрунтуються на припущеннях щодо змісту відповідних розмов. Окрім того, такі посилання є суперечливими, адже вони вступають у протиріччя з версією сторони захисту, згідно з якою, детективи НАБУ також здійснювали дії щодо провокації вчинення злочину ОСОБА_1 , зокрема шляхом отримання бажаних для цього показань свідків та фальсифікації доказів.

294.Так само, з даних мобільного оператора, наданих стороною захисту, не можна дійти достовірного висновку, що ОСОБА_4 неодноразово відвідував УЗЕ в Донецькій області та контактував телефоном з працівниками цього правоохоронного органу саме з метою організації провокації вчинення злочину стосовно судді ОСОБА_1 .

295.Суд зазначає, що відповідні дані надають лише приблизне місце розташування абонентів у межах дії базових станцій мобільного оператора, а тому, висновки щодо перебування ОСОБА_4 безпосередньо у приміщенні УЗЕ в Донецькій області ґрунтуються виключно на припущеннях сторони захисту.

296.Дані мобільного оператора щодо телефонних контактів ОСОБА_4 з працівниками УЗЕ в Донецькій області, самі собою також не можуть достовірно вказувати на організацію провокації злочину щодо ОСОБА_1 . Такі контакти могли відбуватись у зв`язку із професійною діяльністю ОСОБА_4 , як адвоката, у практиці якого була значна кількість кримінальних справ.

297.У цьому зв`язку, Суд також зазначає, що на відміну від ОСОБА_4 , свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не мали телефонних контактів з працівниками УЗЕ в Донецькій області, хоча сторона захисту під час судового розгляду справи також наполегливо доводила, що зазначені свідки діяли під впливом співробітників цього правоохоронного органу.

298.Отже, у зазначеній частині доводи захисту також ґрунтуються виключно на суперечливих припущеннях, які не підкріплені іншими достовірними доказами, а тому не можуть братись Судом до уваги.

299.Відхиляючи доводи щодо провокації злочину, Суд також зазначає, що з наданих стороною захисту даних мобільного оператора вбачається, що кількість телефонних контактів між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була незначною, лише 3 рази (29.08.2017, 08.09.2017 та 13.09.2017), що вказує на відсутність будь - яких ознак спільної координації дій, спрямованих на провокацію злочину. Також, з даних мобільного оператора вбачається, що спілкування ОСОБА_2 з ОСОБА_4 розпочалось 11.09.2021 та мало значну активізацію лише 12.09.2021 (у день першої зустрічі ОСОБА_4 з ОСОБА_1 стосовно справи ОСОБА_2 ), що узгоджується з обставинами, викладеними у висунутому обвинуваченні та спростовує доводи про спільні дії останніх щодо провокації злочину.

300.Окрім наведених доказів, сторона захисту, доводячи свою версію щодо залежності свідка ОСОБА_4 від правоохоронних органів та його участь у провокації злочину щодо судді ОСОБА_1 посилалась на два відеофайли, які були отримані із загальнодоступних даних у мережі Інтернет.

301.На переконання сторони захисту, файл з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» доводить, що ОСОБА_4 брав участь у військових діях на сході України на боці терористичних організацій, проте не був у подальшому притягнутий до кримінальної відповідальності. Зазначене, на переконання сторони захисту, пояснюється тим, що правоохоронні органи могли використовувати цю обставину для схиляння ОСОБА_4 до конфіденційного співробітництва під загрозою застосування до нього кримінальної відповідальності.

302.Другий відеофайл, з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4», на переконання захисту, доводить ту обставину, що ОСОБА_4 співпрацював зі співробітниками СБУ у низці кримінальних проваджень за обвинуваченням осіб в участі у терористичних організаціях на сході України, про що особисто повідомив. Зазначене, так само, вказує на те, що будучи залежним від правоохоронних органів ОСОБА_4 здійснив провокацію щодо судді ОСОБА_1 .

303.Оцінюючи вказані докази сторони захисту, Суд зазначає, про таке.

304.Файл з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » хоча і містить зображення особи, зовні схожу на свідка ОСОБА_4 , проте не надає достатніх даних для ідентифікації останнього. На відео не повідомляється імені цієї особи, чи будь-яких даних, які б могли вказувати на участь у ньому ОСОБА_4 . Також не зазначено часу, та місця виготовлення цього відео. За таких обставин, Суд не може визнати цей доказ як належний.

305.Ознайомившись зі змістом відеофайлу з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4», Судом було встановлено, що ОСОБА_4 дійсно повідомляв дані про його участь як захисника у низці кримінальних проваджень, розслідування яких було здійснено співробітниками СБУ. Проте, у його висловлюваннях відсутні відомості про те, що така участь була пов`язана з конфіденційним співробітництвом чи іншою залежністю від правоохоронних органів. За таких обставин, Суд доходить висновку, що відповідний відеофайл не є належним доказом, який вказує на те, що у кримінальному провадженні щодо судді ОСОБА_1 . ОСОБА_4 міг діяти під контролем правоохоронних органів з метою провокації злочину.

306.Окрім того, надані стороною відеофайли викликають у Суду обґрунтовані сумніви щодо достовірності відомостей, які вони містять. До такого висновку Суд доходить з огляду на те, що файл з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» є частиною телевізійної програми на інформаційному каналі Російської Федерації, а файл «ІНФОРМАЦІЯ_4» є частиною інформаційного контенту ОСОБА_28 . Згідно із загальновідомими даними обидва зазначені джерела інформації за відомостями Служби Безпеки України, імовірно, мають зв`язок з проведенням спеціальних операцій в інформаційному просторі України, з метою розповсюдження дезінформації. З огляду на це, Суд не може посилатись на дані, які не викликають щонайменшої довіри.

307.Далі, Суд зазначає, що сторона захисту посилалась на заяви ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, спрямовані керівникам правоохоронних органів від 12.04.2019 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 370 КК.

308.Суд відхиляє ці документи як докази, оскільки вони не містять достатніх фактичних даних щодо вчинення стосовно обвинуваченого провокації злочину, а лише відображають дані щодо ініціювання останнім кримінального провадження, з метою захисту своєї правової позиції.

309.Наступні документи, якими сторона захисту обґрунтовувала версію щодо вчинення провокації злочину щодо судді ОСОБА_1 є копії таких документів: вироку Слов`янського міськрайонного суду від 24.04.2017, ухвали Апеляційного суду Донецької області від 15.05.2018, листа Управління захисту економіки в Дніпропетровській області від 07.12.2016, протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 19.02.2014, опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду (т. 12 а.с. 223-226, 228-246, т. 13 а.с. 1-3). Доводи захисту щодо цих документів зводились до того, що суддею ОСОБА_1 було ухвалено виправдувальний вирок у кримінальному провадженні, досудове розслідування якого здійснювалось Управлінням захисту економіки в Дніпропетровській області. Внаслідок цього, правоохоронці УЗЕ в Донецькій області з метою помсти здійснили провокацію злочину щодо судді ОСОБА_1 .

310.Суд, відхиляє відповідні докази захисту як недостатні, оскільки вони у своїй сукупності не містять достатніх фактичних даних, які б доводили вчинення співробітниками УЗЕ в Донецькій області провокації злочину щодо судді ОСОБА_1 . Доводи захисту щодо цих документів ґрунтуються виключно на припущеннях, що не підкріплені іншими достовірними доказами, а тому не можуть бути взяті судом до уваги.

311.Також, Суд зазначає, що відповідна версія сторони захисту вступає в суперечність з іншою версією, яку захист висував під час судового розгляду кримінального провадження, відповідно до якої сторона захисту пов`язувала провокаційні дії співробітників УЗЕ в Донецькій області з тим, що суддею ОСОБА_1 ухвалювались рішення, які перешкоджали незаконній діяльності окремих співробітників вказаного правоохоронного органу, пов`язаних з переміщенням товарів через державний кордон України. Отже, суперечність різних версій, висунутих стороною захисту значно послаблюють аргументи, наведені на їх обґрунтування.

312.Під час судового розгляду, сторона захисту в обґрунтування версії щодо провокації злочину також посилалась на такі документи: доручення про проведення слідчих (розшукових) дій від 14.09.2017, 26.09.2017 (т. 2, а.с. 124, т. 3, а.с. 245, т. 8, а.с. 7, т. 12, а.с. 194, 195), лист УЗЕ в Донецькій області від 26.09.2017 (т. 8, а.с. - 8, т. 12, а.с. 196). Водночас захист звертав увагу Суду, що згідно з вказаними документами начальник відділу протидії хабарництву та організованим формам злочинності у сфері економіки УЗЕ в Донецькій області ОСОБА_29 особисто отримав копію доручення детектива НАБУ про проведення слідчих (розшукових) дій від 26.09.2017 та на його виконання особисто визначив перелік співробітників УЗЕ в Донецькій області, до якого включив також самого себе. На переконання сторони захисту, це свідчить про те, що ОСОБА_29 є особою, що особисто зацікавлена в організації провокації злочину щодо судді ОСОБА_1 .

313.Оцінивши відповідні докази, Суд дійшов висновку про їх неналежність, оскільки вони не містять відомостей щодо провокування ОСОБА_1 до вчинення злочину, а лише засвідчують хід виконання доручення детектива, яке було спрямоване оперативному підрозділу.

314.Також, оцінюючи посилання сторони захисту на відомості з ЄРДР у кримінальному провадженні № 52017000000000614, відповідно до яких кримінальне правопорушення у цьому провадженні було виявлено працівниками кримінальної поліції ДЗЕ, Суд зазначає, що по-перше, ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів, на чому наголосив Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 справа № 761/28347/15-к, а по-друге, досліджені Судом матеріали кримінального провадження вказують на те, що кримінальне провадження було розпочате детективами НАБУ 12.09.2017 на підставі заяви ОСОБА_4 та саме з цього часу правоохоронні органи долучилися до виявлення ознак злочину. Сторона обвинувачення не посилалась на будь-які матеріали, зібрані до початку кримінального провадження.

315.Разом із тим, Суд, не виключає того, що співробітники УЗЕ в Донецькій області були поінформовані, про висловлене ОСОБА_1 прохання надати неправомірну вигоду, а також те, що вони могли долучитись до спільного з детективами НАБУ розслідування цього факту, проте Судом не встановлено, будь-яких вагомих підстав вважати, що вони вчиняли дії з метою провокування ОСОБА_1 на вчинення таких дій, як безпосередньо, так і шляхом залучення осіб, які б діяли під їхнім контролем.

316.Отже, на переконання суду зазначені відомості з ЄРДР також не вказують на провокацію ОСОБА_1 до вчинення злочину з боку правоохоронних органів.

317.На обґрунтування стверджуваної провокації злочину сторона захисту посилалась також на показання допитаного як свідка ОСОБА_18 , який повідомив про своє спілкування із співробітниками УЗЕ в Донецькій області, які нібито вказували про те, що мали намір спровокувати ОСОБА_1 , а також про спілкування з ОСОБА_4 , який нібито повідомив, що змушений був підставити суддю ОСОБА_1 .

318.Такі показання свідка ОСОБА_18 . Суд сприймає критично, оскільки вони надані особою, яка здійснювала функції захисника ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні, а тому він є особою зацікавленою у випраданні ОСОБА_1 . Окрім того, відповідні показання, на переконання Суду, є неконкретними, оскільки не містили чітких відомостей про те, коли саме, та за яких обставин мало місце вищезазначене спілкування, які конкретно обставини спонукали співробітників УЗЕ в Донецькій області та ОСОБА_4 на вчинення провокації щодо ОСОБА_1 , у чому саме полягали їх провокативні дії, та зрештою, чому захисник ОСОБА_18 не повідомив невідкладно правоохоронні органи про такі відомі йому факти.

319.За таких обставин, Суд має обґрунтовані підстави для сумнівів у достовірності показань свідка ОСОБА_18 , а тому відхиляє їх як доказ.

320.Водночас, Суд зазначає, що висновки щодо провокації злочину мають ґрунтуватись на істотних змістовних ознаках, притаманних провокації правоохоронних органів. Для цього Суд має встановити, що існували конкретні обставини, які свідчать, що обвинуваченому допомогли вчинити злочин, який він би не вчинив, якби правоохоронні органи або особи, що діють за їх дорученням, цьому не сприяли або не впливали з тією ж метою на поведінку особи насильством, погрозами, шантажем, чи в інший спосіб. Проте, надані стороною захисту документи та показання свідка, зазначені вище, таких відомостей не містять.

321.Далі, Суд зазначає, що під час судового розгляду кримінального провадження в обґрунтування доводів про провокацію злочину сторона захисту посилалась на висновок експерта від 26.12.2018 № 165/1, складеного за наслідком проведення семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи мовлення (т. 16, а.с. 74-81).

322.Захист зазначав, що згідно з цим висновком експерт під час проведення експертизи дослідив зміст розмов, зафіксованих у протоколі НС(Р)Д від 28.09.2017 № 19/7232 та дійшов висновку, що у висловлюваннях ОСОБА_4 , викладених у тексті діалогу (зміст якого відображений у протоколі про результати проведення НС(Р)Д між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , містяться фрази, що мають ознаки вмовляння ( ОСОБА_1 ), канючення посприяти у вирішенні питання щодо уникнення третьою особою покарання за порушення та натяки при цьому на гроші.

323.Оцінка висновку експерта здійснювалась Судом з урахуванням даних, зазначених у дослідній частині висновку, а також показань експерта ОСОБА_30 , наданих у Суді.

324.Так, експерт, зокрема, зазначила, що під час проведення дослідження нею надавалася експертна оцінка не лише висловлюванням ОСОБА_4 , але й ОСОБА_1 , так як семантико-текстуальна експертиза своїм об`єктом передбачає дослідження і встановлення об`єктивного змісту, що в даному випадку можливо лише у своїй сукупності, оскільки фрази як однієї особи, так і іншої, становлять єдине семантичне ціле. За наслідками такого дослідження ініціативних висловлювань ОСОБА_4 , спрямованих на підкуп ОСОБА_1 за прийняття судового рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення не було встановлено. Примус, погрози, підкуп щодо ОСОБА_1 з приводу одержання коштів у висловлюваннях ОСОБА_4 також відсутні. Посилання у висновках щодо натяків на гроші стосувались лише таких висловлювань ОСОБА_4 : «Он же там на нулевке себе Ну все уже у меня, просто я в (? в офисе их) и в ИВС сейчас пойду».

325.Також експерт зазначила, що стосовно встановленого в експертному дослідженні висноку про те, що у діалогах між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 міститься сукупність висловлювань, які мають спонукальне значення, з боку ОСОБА_4 («А нельзя, чтоб прекратить его вообще?»; «Ну там реально шоб прекратить, шоб не…?»; «а там прекращение будет?») пояснила, що зазначені спонукальні значення цих висловлювань охоплюють значення вмовляння та канючення (настирливий жаль, часто до набридливості просити у когось що-небудь, випрошувати) щодо закриття взагалі справи, а не інших якихось спонукань. Зі сторони ОСОБА_31 під час розмов з ОСОБА_1 канючення має місце у питаннях щодо закриття справи взагалі, оскільки третій особі «права нужны позарез. И свобода позарез.». Також канючення стосується варіантів вирішення справи. Разом з тим, ОСОБА_4 не канючив у ОСОБА_1 , щоб той взяв у нього гроші за вирішення справи.

326.Зазначені показання експерта відповідають дослідницькій частині висновку експерта та дають Суду підстави дійти висновків, що висновок експерта не містить даних, які б указували на наявність у висловлюваннях ОСОБА_4 ознак провокації ОСОБА_1 на одержання коштів як неправомірної вигоди за ухвалення бажаного для ОСОБА_2 судового рішення. Відповідні висловлювання відображають лише те, що ОСОБА_4 , діючи як захисник, наполегливо переконував ОСОБА_1 у необхідності закриття справи про адміністративне правопорушення у такий спосіб, який буде найбільш сприятливим для його клієнта, якого він представляє. Натомість, розмови про гроші були обумовлені попередніми домовленостями співрозмовників, які не були предметом дослідження експерта. Досліджені ж експертом розмови не мали ознак вмовляння ОСОБА_4 . ОСОБА_1 щодо одержання коштів.

327.Отже, суд відхиляє висновок експерта від 16.12.2018 № 165/1 як неналежний доказ сторони захисту, оскільки він не містить відомостей про стверджувану захистом провокацію злочину.

328.Більш того, на переконання Суду, зміст цього висновку в сукупності із показаннями експерта, спростовує низку доводів сторони захисту, які ґрунтувались на запереченні того факту, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 велось будь-яке спілкування щодо передачі коштів за ухвалення бажаного для ОСОБА_2 судового рішення.

329.На це, зокрема, вказує і та обставина, що після заслуховування показань експерта сторона захисту навела низку аргументів, на спростування цього ж висновку, що був нею ж наданий Суду.

330.Такі аргументи в переважній більшості стосувались того, що експертом не було враховано деякі з висловлювань та обставини спілкування, які не були відображені у наданому на дослідження протоколі НС(Р)Д від 28.09.2017 № 19/7232, або були відображені некоректно.

331.З цього приводу Суд зазначає, що на відміну від експерта, Суд тлумачить висловлювання обвинуваченого ОСОБА_1 , зафіксовані у протоколі НС(Р)Д від 28.09.2017 № 19/7232 у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які містять відомості про обставини зустрічей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з ОСОБА_1 , що відбувались до початку досудового розслідування та висловлювання співрозмовників під час цих зустрічей. Окрім того, суд оцінював зміст розмов ОСОБА_1 із ОСОБА_4 , які були зафіксовані у відповідному протоколі НС(Р)Д у сукупності з відеозаписами, здобутими за наслідками проведення НС(Р)Д, на яких зафіксована поведінка співрозмовників, їх жести, обстановка, у якій відбувались розмови. Також, Суд враховував правовий статус співрозмовників (адвокат і суддя) та законодавчі положення, які регламентують їх поведінку, зокрема, судді у випадку пропонування йому неправомірної вигоди.

332.Отже, суд оцінював як попередню поведінку ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , їх наміри, так і їх подальшу поведінку. Надані стороною обвинувачення докази в сукупності однозначно вказують на те, що обвинувачений бажав одержати неправомірну вигоду, безвідносно до поведінки ОСОБА_4 І під час описаних у висновку експерта розмов знаходить своє відображення дана злочинна діяльність ОСОБА_1 . Так, у зафіксованих розмовах відсутні провокативні висловлювання ОСОБА_4 , які б указували на те, що він схиляв ОСОБА_1 до одержання коштів, як неправомірної вигоди, шляхом вмовляння чи у інший спосіб. Висловлювання ОСОБА_4 та його поведінка вказували лише на бажання досягти бажаного для його клієнта результату розгляду справи про адміністративне правопорушення. Натомість, ще до одержання коштів від ОСОБА_4 , висловлювання ОСОБА_1 щодо таких коштів мали форму вказівки, зокрема, коли ОСОБА_1 зазначив: «поменяйте их на другие потом». Зазначене, на переконання Суду, достеменно вказує на те, що ОСОБА_1 вважав зазначені кошти своїми, ще задовго до моменту їх одержання від ОСОБА_4 та своєю поведінкою демонстрував свій намір до одержання неправомірної вигоди. Такі обставини щодо поведінки судді ОСОБА_1 цілком узгоджуються із показаннями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які вказували на факт висловлювання суддею прохання щодо одержання неправомірної вигоди.

333.Підсумовуючи, Суд зазначає, що мовленнєва компетенція суду в повному обсязі дозволяє здійснювати тлумачення зафіксованих під час НС(Р)Д висловлювань обвинуваченого і без наявності спеціальних знань у галузі філології.

334.Отже, з урахуванням наведеного, Суд доходить висновку, що доводи захисту про вчинення провокації злочину із залученням свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , працівників УЗЕ в Донецькій області, детективів НАБУ ґрунтуються на припущеннях, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду кримінального провадження, а також на доказах, які відхиляються Судом через їх неналежність та/або недостовірність чи недостатність.

Ґ. Щодо оцінки доводів захисту про недопустимість доказів, отриманих з порушеннями КПК

а) Щодо оцінки доводів захисту про недопустимість доказів, отриманих внаслідок проведення обшуків

335.Обґрунтовуючи незаконність доказів, одержаних внаслідок проведення обшуку у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 , сторона захисту посилалась на таке: (1) розгляд клопотання прокурора про обшук здійснювався слідчим суддею з порушенням територіальної підсудності; (2) ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку була винесена 21.09.2017 без фіксації технічними засобами, без секретаря судового засідання та без складання ним журналу судового засідання, що відповідно до статей 107, 108 КПК тягне за собою недійсність процесуальних дій, вчинених на підставі виконання цієї ухвали; (3) в порушення вимог КПК розгляд слідчим суддею клопотання про проведення обшуку відбувався без участі прокурора, як ініціатора клопотання, проте з участю детектива; (4) вказана ухвала слідчого судді була постановлена на підставі показань свідка ОСОБА_4 від 12.09.2017, які за даними сторони захисту останній не міг надати, оскільки перебував на значній відстані від місця допиту; (5) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук службового кабінету ОСОБА_1 не було допущено адвоката ОСОБА_18; (6) під час обшуку не було складено протокол затримання ОСОБА_1 чим істотно порушено його права; (7) протокол обшуку не містить відомостей про те, що ОСОБА_1 перед початком слідчої дії були роз`яснені його права та обов`язки; (8) до проведення обшуку було неправомірно залучено співробітників УЗЕ в Донецькій області та Управління спеціальних операцій НАБУ; (9) окрім слідчого, обшук проводився іншими особами, відомості про яких не було зазначено у протоколі; (10) у протоолі обшуку не зазначено послідовність всіх дій проведених під час обшуку; (11) під час обшуку було вилучено речі, щодо яких не надавався дозвіл на вилучення слідчим суддею; (12) обшук був незаконно продовжений після досягнення його мети; (13) детективом, який проводив обшук, не було роз`яснено права понятим, залученим до проведення слідчої дії; (14) примірник протоколу обшуку всупереч вимог КПК не було вручено уповноваженій особі Слов`янського міськрайонного суду та ОСОБА_1 , останній отримав лише його копію; (15) власника/користувача приміщення не було повідомлено про проведення обшуку.

336.Суд відхиляє вказані аргументи сторони захисту, з огляду на таке.

337.Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 здійснювалось детективами Третього відділу Четвертого підрозділу Головного підрозділу детективів НАБУ. Юридичною особою органу досудового розслідування є НАБУ, яке розташоване на території Солом`янського району м. Києва. З урахуванням зазначеного клопотання прокурора про обшуку у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 цілком правомірно було направлене на розгляд слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва.

338.Зазначені висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 22.04.2020 у справі № 487/7605/19, згідно з якими територіальна підсудність визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.

339.Далі Суд зазначає, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. Допустимість доказів визначається положеннями цього Кодексу, які були чинними на момент їх отримання (ст. 5 КПК).

340.На час постановлення слідчим суддею ухвали від 21.09.2017 про надання дозволу на проведення обшуку у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 діюче процесуальне законодавство не містило положень, які б передбачали необхідність постановлення слідчим суддею такої ухвали з проведенням повної технічної фіксації засідання.

341.Так, за змістом ч. 1 ст.107 КПК України (в редакції, яка діяла на час постановлення ухвали слідчим суддею) рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування, в тому числі під час розгляду питань слідчим суддею, приймалось особою, яка проводила відповідну процесуальну дію.

342.За таких обставин, відсутність фіксації за допомогою технічних засобів судового засідання від 21.09.2017, на якому слідчий суддя розглядав питання про надання дозволу на проведення обшуку у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 не є процесуальним порушенням.

343.Водночас, згідно з п. 2.7 Інструкції про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового процесу (судового засідання), затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 108 від 20.09.2012, журнал судового засідання - це документ, що ведеться в суді у порядку здійснення цивільного, кримінального та адміністративного судочинства, кримінального провадження одночасно з фіксуванням судового засідання технічними засобами.

344.З цього слідує, що оскільки фіксування судового засідання технічними засобами слідчим суддею не здійснювалося, то журнал судового засідання щодо розгляду клопотання про надання дозволу на проведення обшуку у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 не виготовлявся. Також, під час такого розгляду не брав участі секретар судового засідання, оскільки функції останнього під час судового засідання полягають виключно у забезпеченні контролю за повним фіксуванням судового засідання технічними засобами та веденні журналу судового засідання (п. 3, 4 ч. 1 ст. 73 КПК).

345.З урахуванням вищевказаного, Суд доходить висновку щодо відсутності підстав для визнання недопустимими доказів, які були одержані під час проведення обшуку у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 , внаслідок постановлення ухвали слідчим суддею про надання дозволу на проведення обшуку від 21.09.2017 без фіксації технічними засобами, без участі секретаря судового засідання під час розгляду клопотання прокурора про надання дозволу на проведення обшуку, без складання секретарем судового засідання журналу судового засідання.

346.Водночас, Суд зазначає, що посилання сторони захисту у своїх письмових поясненнях на судову практику Верховного Суду (справи 318/292/18, 711/2404/18) є нерелевантними, оскільки остання стосується випадків нездійснення судом повної технічної фіксації судового засідання, коли така фіксація є обов`язковою, згідно з положеннями КПК.

347.Відхиляючи доводи сторони захисту стосовно того, що в порушення вимог КПК розгляд слідчим суддею клопотання про проведення обшуку відбувався без участі прокурора, як ініціатора клопотання, Суд зазначає про таке.

348.Згідно з ч. 4 ст. 234 КПК клопотання про обшук розглядається у суді в день його надходження за участю слідчого або прокурора.

349.Зі змісту ухвали слідчого судді від 21.09.2017 вбачається, що розгляд клопотання про обшук у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 здійснювався за участю детектива Сорського О.І. , який входив до групи слідчих у цьому кримінальному провадженні.

350.Водночас, обов`язкова присутність під час такого розгляду прокурора, як ініціатора клопотання, не передбачена нормами КПК.

351.Далі Суд зазначає, що посилання слідчого судді на показання свідка ОСОБА_4 від 12.09.2017 не вказує на незаконність ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, оскільки вказані показання були одержані детективом у належному процесуальному порядку і вони не викликають у Суду сумніву в їх достовірності. Ці показання свідок ОСОБА_4 підтвердив і під час наступного допиту 30.10.2017, який було зафіксовано на відеозаписі відповідної слідчої дії. Додатково мотиви щодо показань свідка ОСОБА_4 будуть наведені Судом нижче, під час оцінки їх на предмет достовірності.

352.Щодо посилань захисту на незаконність проведеного обшуку з огляду на те, що до його проведення не було допущено адвоката ОСОБА_18, Суд вважає за необхідне зазначити таке.

353.На час проведення обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_1 норми КПК, які регулювали порядок проведення відповідної слідчої дії передбачали, що захисник може бути запрошений для участі в проведенні обшуку (ч. 1 ст. 236 КПК).

354.Порядок допуску захисника на обшук чи наслідків його недопущення КПК не містив.

355.Як вбачається з протоколу обшуку від 27.09.2017 (у службовому кабінеті судді ОСОБА_1) та відеозапису цієї слідчої дії, обвинувачений безперешкодно, за першою вимогою зміг зв`язатись із своїм захисником та повідомити про місце проведення обшуку. Після прибуття захисника та підтвердження ним своїх повноважень його було допущено до кабінету судді, де проходив обшук, ще до завершення цієї слідчої дії, на що вказує особистий підпис захисника у протоколі (т. 8, а. с. 14).

356.Отже, детективом, який проводив обшук, було дотримано положення ч. 1 ст. 236 КПК.

357.З відеозапису слідчої дії, а також з показань допитаних як свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_33 також вбачається, що упродовж певного часу (близько 30 хв) захисник дійсно не міг потрапити на слідчу дію.

358.Разом із тим, з цього відеозапису та показань зазначених свідків Судом було встановлено, що затримка у допуску захисника не була наслідком навмисних дій детектива, який проводив обшук, а скоріше виникла через вжиття слідчим органом заходів безпеки, які полягали у фізичному обмеженні доступу сторонніх осіб з 3 до 5 поверху приміщення суду. На відеозаписі зафіксовано, що одразу після того, як захисник телефоном повідомив, що перебуває на 3 поверсі суду, детектив невідкладно надав вказівку відповідальному за забезпечення безпеки підрозділу допустити захисника до участі у слідчій дії.

359.Сторона захисту не навела переконливих аргументів, щодо того, що відсутність захисника упродовж певного часу, істотно вплинула на можливість реалізації стороною захисту своїх прав, передбачених ст. 42 КПК, зокрема щодо можливості під час проведення процесуальної дії подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу. Натомість, як вбачається з відеозапису обшуку, захисник ще до його завершення мав достатньо часу аби реалізувати функцію захисту.

360.Окрім того, сторона захисту, обґрунтовуючи те, що під час обшуку мало місце істотне порушення права обвинуваченого на захист не навела переконливих доводів щодо того, що вилучені під час обшуку речові докази були отримані саме в результаті цього порушення.

361.Водночас, у постанові від 15.06.2021 у справі № 204/6541/16-к Верховний Суд зазначив, що навіть якщо докази отримані в той час, коли сталося порушення того чи іншого права, однак це порушення прямо не впливало на отримання доказу, а лише співпадало у часі, це не є достатньою підставою для висновку, що докази отримані «внаслідок» такого порушення. Сторона, яка стверджує про процесуальні порушення, має не лише довести наявність таких порушень, а й обґрунтувати, що ці порушення позначилися або могли позначитися на результаті судового розгляду, у тому числі на допустимості доказів, використаних у судовому розгляді.

362.Відхиляючи доводи захисту щодо того, що під час проведення обшуку ОСОБА_1 був фактично затриманий, а тому слідчий мав скласти протокол затримання, Суд зазначає таке.

363.Як вбачається з відеозапису слідчої дії обшуку, співробітники правоохоронних органів, які проводили обшук, дійсно вказали ОСОБА_1 сидіти за столом та покласти руки на стіл, заборонили спілкуватись по телефону, дозволивши водночас зателефонувати своєму захиснику. На переконання сторони захисту, такі дії вказували на фактичне затримання ОСОБА_1 .

364.Проте, Суд зазначає, що фактичне затримання слід відрізняти від виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи.

365.Так, згідно з ч. 1 ст. 209КПК особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

366.Разом із тим, як вбачається зі змісту ч. 3 ст. 236 КПК слідчий, прокурор має право заборонити будь - якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь - які дії, що заважають проведенню обшуку. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

367.З наведеного можна зробити висновок, що як затримання так і виконання ухвали про дозвіл на обшук може супроводжуватись забороною слідчого залишити особі певне приміщення (у цьому випадку місце обшуку - службовий кабінет судді).

368.Разом із тим, попри певну схожість, вказані процесуальні дії слідчого мають свої відмінності, які полягають у їх меті.

369.Затримання особи є тимчасовим запобіжним заходом, метою якого є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч. 2 ст. 176. ст. 177 КПК).

370.Натомість заборона слідчого залишити особі певне приміщення під час обшуку має за мету виконання ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук та безперешкодне проведення відповідної слідчої дії.

371.Оцінюючи обставини, які зафіксовані на відеозаписі слідчої дії - обшуку у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 , зокрема вказівки співробітників правоохоронних органів, які проводили обшук, Суд доходить висновку, що у цьому випадку ніщо не вказує на те, що такі вказівки мали за мету затримання особи. Натомість, вони логічно випливали з іншої мети, щодо виконання ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук.

372.Отже, Суд не вбачає підстав для висновків щодо незаконності обшуку з наведених підстав.

373.Відхиляючи доводи сторони захисту про те, що протокол обшуку не містить відомостей щодо роз`яснення ОСОБА_1 його прав та обов`язків, Суд виходить із того, що такі доводи не відповідають дійсності. Так, у змісті протоколу обшуку зазначено, що перед початком слідчої дії всім учасникам слідчої дії роз`яснено їхнє право бути присутніми при всіх діях, які проводяться в процесі обшуку, робити зауваження, що підлягають занесенню до протоколу та обов`язок не розголошувати відомості щодо проведення процесуальної дії. Також детектив безперешкодно забезпечив ОСОБА_1 можливість зателефонувати своєму захиснику та реалізувати своє право на захист.

374.Доводи захисту про те, що до проведення обшуку було неправомірно залучено співробітників УЗЕ в Донецькій області та Управління спеціальних операцій НАБУ, унаслідок чого, отримані під час обшуку докази слід визнати недопустимими, на переконання Суду також не ґрунтуються на нормах процесуального законодавства.

375.Так, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

376.Згідно з матеріалами кримінального провадження, керуючись вказаним положенням КПК, детектив НАБУ 06.09.2017 надав доручення про проведення слідчих (розшукових дій) на підставі ухвал слідчого судді від 21.09.2017 про проведення обшуку, яке скерував до УЗЕ в Донецькій області (т. 8, а. с. 7).

377.На виконання цього доручення керівником вказаного органу було виділено трьох оперативних співробітників, двоє з яких у подальшому брали участь у проведенні обшуку у службовому кабінеті судді ОСОБА_1, про що вказує протокол відповідної слідчої дії (т. 8, а. с. 8 - 13).

378.Разом із цим, детектив НАБУ особисто здійснював виконання ухвали суду про дозвіл на обшук безпосередньо беручи участь у проведенні відповідної слідчої дії.

379.За таких обставин, відсутні підстави для тверджень про наявні процесуальні порушення щодо участі оперативних працівників під час проведення обшуку. Водночас, Суд вважає не релевантними посилання сторони захисту на правову позицію висловлену Верховним Судом у постанові від 06.12.2021 у справі № 663/820/15-к, оскільки у відповідній справі досліджувався випадок, коли слідчий не здійснював виконання ухвали суду про дозвіл на обшук, а відповідна слідча дія була проведена оперативними працівниками.

380.Щодо залучення детективом на час проведення обшуку співробітників Управління спеціальних операцій НАБУ, Суд зазначає, що згідно з протоколом обшуку та відеозапису, що є додатком до нього, вказані співробітники не були учасниками відповідної слідчої дії, а їх функції полягали у забезпеченні безпеки учасників кримінального провадження та забезпеченні безпеки працівників НАБУ. За таких обставин, їх участь не впливає на допустимість доказів, отриманих під час обшуку.

381.Доводи сторони захисту про те, що обшук проводився іншими особами, відомості про яких не було зазначено у протоколі не знайшли свого підтвердження під час перегляду відеозапису цієї слідчої дії, а також під час допиту понятих.

382.На відеозаписі слідчої дії, дійсно зафіксовано, як не зазначена у протоколі обшуку особа здійснила фотографування ходу слідчої дії на власний телефон, проте зазначене не вказує на участь цієї особи у слідчій дії, а тим більше на здійснення нею обшуку.

383.Загалом, присутність під час обшуку інших осіб, окрім тих, які зазначені у протоколі відповідної слідчої дії не зумовлює само по собі недопустимість зібраних під час такого обшуку доказів, оскільки ця слідча дія проводилася під керівництвом того суб`єкта, якому на це було надано дозвіл. Відповідні висновки Суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.01.2022 справа № 942/1889/19.

384.З відеозапису проведення обшуку у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 вбачається, що саме детектив, який мав дозвіл на проведення обшуку приймав рішення про обшук тієї чи іншої частини кабінету, безпосередньо здійснював вилучення доказів, керував ходом цієї слідчої дії.

385.Окрім цього, згідно з протоколом обшуку участь у цій слідчій дії приймали двоє понятих, які будь-яких зауважень чи доповнень до цього протоколу не надали.

386.За таких обставин, відсутні підстави для висновків, щодо істотного порушення вимог КПК під час проведення обшуку та недопустимості доказів, вилучених під час обшуку.

387.Далі, Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що у протоколі обшуку не зазначено послідовність всіх дій, проведених під час обшуку, оскільки зі змісту цього протоколу вбачається, що детектив з достатньою ретельністю виклав відповідну інформацію. Окрім того, додатком до протоколу обшуку є носій інформації з відеозаписом слідчої дії, на якому зафіксований хід слідчої дії.

388.Розглядаючи доводи сторони захисту щодо вилучення під час обшуку речей, стосовно яких слідчим суддею не надавався дозвіл на вилучення, Суд зазначає про таке.

389.Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 235 КПК хвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

390.Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК при обшуку слідчий має право, зокрема, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

391.З наведених положень КПК слід дійти висновку, що до компетенції слідчого судді належить вирішення питання щодо надання дозволу на відшукання (виявлення) певних речей, документів, які мають значення для кримінального провадження.

392.Разом із тим, до компетенції слідчого, який здійснює виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи належить питання про вилучення речей, документів, які мають значення для кримінального провадження. Водночас, слідчий може вилучити речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку. У випадку вилучення таких речей чи документів, вони набувають правового статусу тимчасово вилученого майна.

393.Під час проведення обшуку у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 , слідчий прийняв рішення про вилучення, серед іншого, коштів у розмірі 4000 грн без ознак люмінесценції, піджак, належний ОСОБА_1 , копії документів щодо службової діяльності ОСОБА_1 , матеріали справи про адміністративне правопорушення № 243/7774/17.

394.Оскільки, згідно з ухвалою слідчого судді було відмовлено слідчому у відшуканні матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 243/7774/17, Суд дійшов висновку про недопустимість як доказу цих матеріалів, вилучених під час обшуку, про що зазначив вище.

395.Разом із тим, вилучення слідчим коштів у розмірі 4000 грн, піджаку, належного ОСОБА_1 , копій документів щодо службової діяльності ОСОБА_1 не суперечило рішенню слідчого судді, а також відповідало повноваженням слідчого, передбаченим у ч. 7 ст. 236 КПК.

396.Окрім того, оскільки ОСОБА_1 підозрювався у вчиненні службового злочину, предметом неправомірної вигоди були кошти, а на одязі ОСОБА_1 могли зберігатись сліди кримінального правопорушення, то вилучення зазначених речей слідчим не вказує на те, що обшук проводився в обсязі, який не був необхідний для досягнення мети обшуку.

397.Отже, Суд констатує відсутність процесуальних порушень у цьому випадку.

398.Доводи захисту стосовно того, що детективом, який проводив обшук, перед проведенням обшуку не було роз`яснено права понятим, залученим до проведення слідчої дії спростовуються показаннями допитаного як свідка ОСОБА_10 , який приймав участь у слідчій дії як понятий та заначив, що такі права йому були роз`яснені. Як ОСОБА_10 так і інший понятий - ОСОБА_9 досить чітко відтворили обставини, які вони сприймали під час обшуку та не повідомили Суд про ті чи інші перешкоди під час їх участі у слідчій дії. За таких обставин, зазначені доводи сторони захисту Суд відхиляє.

399.Доводи сторони захисту про те, що примірник протоколу обшуку всупереч вимог КПК не було вручено уповноваженій особі Слов`янського міськрайонного суду та ОСОБА_1 , а останній отримав лише його копію, на переконання Суду не вказують на наявність істотних порушень прав людини чи на обставини, які б ставили під сумнів достовірність доказів, одержаних під час обшуку, а тому такі доводи не є підставою для визнання доказів недопустимими.

400.Доводи сторони захисту про те, що детектив, який проводив обшук був зобов`язаний повідомити про його проведення власника/користувача приміщення не відповідають положенням ст. 236 КПК, (виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи), які не передбачають такого обов`язку.

401.Навівши відповідні мотиви, щодо відхилення доводів сторони захисту про стверджувані порушення норм КПК під час проведення обшуку у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 , Суд також робить висновок про необхідність відхилення доказів сторони захисту, якими вона обґрунтовувала вказані доводи, а саме: копії клопотання про проведення обшуку та матеріалів, якими воно обґрунтовується; копія протоколу автоматичного визначення слідчого судді; копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва;

402.Обґрунтовуючи незаконність іншого обшуку, який був проведений 27.09.2017 за місцем проживання судді ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 , сторона захисту посилалась на те, що прокурором до протоколу цієї слідчої дії не додано відеозапису обшуку, хоча в протоколі обшуку детективом зазначено про застосування технічних засобів фіксації.

403.Суд відхиляє зазначені доводи сторони захисту, оскільки хід вказаної слідчої дії зафіксований у відповідному протоколі від 27.09.2017 і відсутність додатку до нього, у вигляді відеозапису, не вказує на незаконність проведеного обшуку та не має своїм наслідком недопустимість як доказу протоколу слідчої дії.

404.Окрім того, на час проведення цього обшуку, процесуальний закон не вимагав, щоб виконання ухвали слідчого судді про проведення обшуку в обов`язковому порядку фіксувалося за допомогою звуко - та відеозаписувальних технічних засобів.

405.Також, Суд зазначає, що вилучені слідчим під час цього обшуку речі не є доказами на підтвердження чи спростування висунутого обвинувачення.

б) Щодо доводів про недопустимість доказів, зібраних на підставі постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину

406.Захисник обвинуваченого також посилався на те, що постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 25.09.2017 не відповідає вимогам КПК, оскільки у ній, всупереч ст. 271 КПК, не наведено обставини, які свідчать про відсутність під час НС(Р)Д провокування особи на вчинення злочину. Такі обставини, на переконання захисту, прокурор мав встановлювати з показань ОСОБА_4 , а також з даних одержаних за наслідками НС(Р)Д та зафіксованих розмов ОСОБА_1 з ОСОБА_4 .

407.Тому, на думку сторони захисту, усі докази, здобуті в результаті проведення вказаної слідчої дії є недопустимими.

408.Відхиляючи вказані аргументи, Суд зазначає про таке.

409.Прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину зобов`язаний викласти обставини, які свідчать про відсутність під час НС(Р)Д провокування особи на вчинення злочину (п. 1 ч. 7 ст. 271 КПК).

410.Конструкція цієї норми дозволяє дійти висновку, що прокурор, під час прийняття рішення про проведення контролю за вчиненням злочину, має проаналізувати та зазначити у відповідній постанові відомі йому обставини, які можуть вказувати на відсутність провокування особи на вчинення злочину з метою її подальшого викриття. Тобто, прокурор має переконатися чи немає фактів, які б вказували, що особі допомагають вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби провокатор цьому не сприяв, або які б свідчили, що з цією самою метою здійснюється вплив на поведінку особи насильством, погрозами чи шантажем.

411.Якщо прокурор не дотримався цієї нормативної вимоги, сторона захисту у змагальному процесі може обґрунтувати, які саме обставини свідчили про провокування особи на вчинення злочину під час НС(Р)Д контролю за вчиненням злочину та були проігноровані прокурором.

412.Зі змісту відповідної постанови прокурора від 25.09.2017 вбачається, що останній виклав у ній обставини, відомі йому на час прийняття рішення про проведення НС(Р)Д, а саме про те, що суддя ОСОБА_1 12.09.2021 близько 8 год 45 хв у приміщенні Слов`янського міськрайонного суду висловив прохання ОСОБА_4 , який є представником ОСОБА_2 надати неправомірну вигоду за не притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

413.Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, зазначені обставини стали відомі прокурору зі змісту заяви та показань ОСОБА_4 .

414.Такі обставини не давали об`єктивних підстав вважати, що має місце провокування ОСОБА_1 на вчинення злочину, що і було зазначено прокурором у постанові про проведення контролю за вчиненням злочину.

415.З огляду на це, Суд доходить висновку, що прокурором дотримано вимоги п. 1 ч. 7 ст. 271 КПК та що підстави для визнання недопустимими доказами фактичних даних, одержаних у результаті проведення відповідної НС(Р)Д відсутні.

416.Водночас Суд зазначає, що прокурор не мав можливості посилатись у постанові про проведення контролю за вчиненням злочину на дані, зафіксовані у протоколі про результати проведення НС(Р)Д - у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи, оскільки такий протокол був складений детективом НАБУ лише 28.09.2017.

417.За таких обставин, доводи захисту щодо того, що прокурор мав надати оцінку цим даним видаються непереконливими.

418.Також, сторона захисту, оспорюючи законність постанови прокурора Скибенка О.І. про проведення контролю за вчиненням злочину від 25.09.2017 та допустимість зібраних стороною обвинувачення доказів зазначала, що останній не мав повноважень на її винесення, оскільки незаконно був включений до групи прокурорів, згідно з постановою заступника Генерального прокурора - керівника САП від 25.09.2017.

419.Незаконність останньої полягала у тому, що заступник Генерального прокурора - керівника САП збільшивши групу прокурорів у цьому кримінальному провадженні та включивши до її складу прокурора Скибенка О.І. не навів обґрунтованих мотивів збільшення складу групи прокурорів.

420.Відповідні доводи захисту відхиляються Судом, як такі, що не ґрунтуються на положеннях КПК.

421.Так, згідно з ч. 1 ст. 37 КПК керівник органу прокуратури наділений повноваженнями визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні.

422.Разом із тим, будь - яких вимог щодо мотивів визначення кількості прокурорів, які входять до такої групи чи їх персонального складу КПК не містить. Це можна пояснити тим, що рішення про визначення конкретного прокурора у кримінальному провадженні приймається виходячи здебільшого з організаційних міркувань.

423.За таких обставин, Суд не аналізуватиме мотиви, наведені у постанові заступника Генерального прокурора - керівника САП про зміну групи прокурорів від 25.09.2017, на предмет їх достатності, оскільки вони не впливають на законність прийнятого прокурором рішення та оцінку доказів у справі.

424.До аналогічних висновків Суд доходить також оцінюючи подібні доводи сторони захисту про незаконність постанов:

-заступника Генерального прокурора - керівника САП про зміну групи прокурорів від 25.09.2017 (скарга захисника від 28.12.2019, т. 4, а. с. 127 - 130);

-керівника Головного підрозділу детективів НАБУ про визначення старшого слідчої групи та слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування від 12.10.2017 (скарга захисника від 28.12.2019) (т. 4, а. с. 120 - 122);

-керівника Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ про визначення слідчої групи та старшого слідчої групи від 13.09.2017 (скарга захисника від 28.12.2019) ( т. 4, а. с. 146 - 147).

в) Щодо доводів про недопустимість як доказу протоколу про проведення НС(Р)Д - контроль за вчиненням злочину

425.Сторона захисту посилалась на те, що протокол про проведення НС(Р)Д - контроль за вчиненням злочину від 28.09.2017 був складений неуповноваженою на те особою - детективом НАБУ Андрєєвим А.О., який станом на 28.09.2017 не входив до складу групи детективів у цьому кримінальному провадженні.

426.Суд відхиляє вказані доводи, оскільки вони спростовуються змістом постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 25.09.2017, згідно з якою (п. 3 постанови) прокурор доручив проведення цієї НС(Р)Д детективам НАБУ.

427.Надаючи таке доручення прокурор діяв у межах повноважень, визначених у п. 5 ст. 36 КПК, а детектив НАБУ Андрєєв А.О., який наділений повноваженнями як слідчого, так і оперативного працівника, згідно з ч. 3 ст. 41 КПК був зобов`язаний виконати доручення прокурора, незалежно від того, чи включений він (детектив) до складу слідчої групи.

428.Також, сторона захисту посилалась на те, що протокол про проведення НС(Р)Д - контроль за вчиненням злочину від 28.09.2017 був складений на виконання постанови прокурора Довганя А.І від 25.09.2017, якої в дійсності не існує.

429.З приводу цих доводів, Суд зазначає, що у відповідному протоколі щодо проведення НС(Р)Д дійсно помилково вказано посаду та ім`я прокурора, який складав постанову про контроль за вчиненням злочину, проте на переконання Суду, така неточність є наслідком недогляду детектива НАБУ, що не впливає на достовірність та допустимість як доказу фактичних даних, зазначених у протоколі.

430.Далі, сторона захисту посилалась на те, що контроль за вчиненням злочину у цьому кримінальному провадженні закінчився відкритим фіксуванням, а тому відповідно до вимог ч. 4 ст. 271 КПК протокол про проведення НС(Р)Д - контроль за вчиненням злочину від 28.09.2017 мав складатись у присутності ОСОБА_1 . Оскільки така вимога КПК не була дотримана, то відповідний протокол слід визнати недопустимим доказом.

431.Відхиляючи вказані доводи сторони захисту, Суд зазначає, що зі змісту протоколу про проведення НС(Р)Д - контроль за вчиненням злочину від 28.09.2017 вбачається, що детектив відобразив у ньому лише обставини спілкування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зафіксовані у прихований спосіб. Подальші ж дії щодо відкритої фіксації обставин злочину відбувались вже шляхом проведення обшуку службового кабінету судді ОСОБА_1, про що було складено окремий протокол у присутності останнього.

432.Така послідовність процесуальних дій та їх фіксації, не суперечила вимогам ч. 4 ст. 271 КПК та не має своїм наслідком визнання недопустимими фактичних даних, одержаних під час проведення НС(Р)Д - контроль за вчиненням злочину.

г) Щодо доводів про недопустимість доказів, зібраних внаслідок використання ідентифікованих (помічених) коштів, без рішення органу досудового розслідування або прокурора

433.Сторона захисту, також посилалась на те, що під час проведення НС(Р)Д - контроль за вчиненням злочину детективом було використано ідентифіковані (помічені) кошти, без рішення органу досудового розслідування або прокурора, чим порушено вимоги ст. 273 КПК.

434.Відхиляючи вказані аргументи захисту, Суд виходить із такого.

435.У ст. 110 КПК передбачено, що процесуальними рішеннями є всі рішення прокурора. Рішення прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

436.Відповідно до ч. 1 ст. 273 КПК за рішенням прокурора під час проведення НС(Р)Д можуть бути використані заздалегідь ідентифіковані (помічені) засоби. Водночас, така норма не передбачає для прокурора специфічної форми рішення (зокрема, письмової) про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів. Зазначений законодавчий підхід є виправданим, оскільки негласне фіксування обставин злочину здійснюється, як правило, в непередбачуваній обстановці, яка нерідко вимагає швидкого прийняття невідкладних процесуальних рішень, обумовлених поведінкою фігурантів кримінального провадження (зміна форми неправомірної вигоди, строків її передання, чи розміру і т.п.) і тактикою проведення слідчої дії (використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів або несправжнх (імітаційних) засобів, тощо). У таких умовах, вимога щодо прийняття прокурором виключно письмових рішень значно б ускладнила, чи навіть унеможливила проведення НС(Р)Д.

437.Отже, на підтвердження прийняття прокурором відповідного рішення щодо використання ідентифікованих (помічених) коштів можуть указувати не лише постанова прокурора, як окремий письмовий процесуальний документ, а і інші фактичні дані у кримінальному провадженні.

438.Так, як вже зазначалось Судом, у цій справі прокурором САП було винесено постанову про проведення контролю за вчиненням злочину від 25.09.2017, згідно з якою прийнято рішення про проведення відповідної НС(Р)Д у формі спеціального слідчого експерименту.

439.Обрана прокурором форма НС(Р)Д - спеціальний слідчий експеримент полягає у створенні слідчим відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішень щодо вчинення злочину. Характерною ознакою спеціального слідчого експерименту є штучне створення умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою здійснення доступними для об`єктивного сприйняття зовнішніх проявів злочинних діянь чи намірів осіб, що їх підготовлюють або вчиняють (пункти 1.12.4., 1.12.5. Інструкції про організацію проведення НС(Р)Д та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої спільним наказом від 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5). З метою штучного створення умов під час слідчого експерименту, можуть бути використані заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби (ч. 1 ст. 273 КПК).

440.На виконання цієї постанови прокурора, детективом НАБУ, з метою проведення спеціального слідчого експерименту та штучного створення умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, було вручено заздалегідь ідентифіковані кошти (12 банкнот номіналом по 500 гривень кожна) заявнику ОСОБА_4 , які останній мав передати на прохання ОСОБА_1 . Відповідні обставини відображені у протоколі огляду, ідентифікації та вручення коштів від 26.09.2017.

441.У подальшому, на підставі ухвали слідчого судді, детективом було проведено обшук у службовому кабінеті ОСОБА_1 та вилучено відповідні кошти, які попередньо були вручені ОСОБА_4 .

442.Після цього, детектив звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим з прокурором САП, про арешт майна, зокрема, 12 банкнот номіналом по 500 гривень кожна, вилучених у службовому кабінеті судді ОСОБА_1

443.З урахуванням вищенаведених обставин, Суд доходить висновку, що використання зазначених коштів ґрунтувалось на відповідному рішенні прокурора та було здійснено виключно з метою створення у ОСОБА_1 уяви про вчинення реального злочину. Тому окремого письмового рішення прокурора у формі постанови про надання дозволу на використання таких коштів не потребувалось. Даних, які б указували, що за наведених обставин, детектив діяв самовільно, тобто без рішення прокурора, матеріали справи не містять.

ґ) Щодо доводів про недопустимість доказів, зібраних за результатами проведення НС(Р)Д, що проводилась на підставі ухвали слідчого судді

444.Сторона захисту оспорювала законність ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 18.09.2017 про надання дозволу на проведення НС(Р)Д, посилаючись на те, що ця ухвала була постановлена: 1) без фіксації технічними засобами, без секретаря судового засідання, що відповідно до статей 107 КПК тягне за собою недійсність процесуальних дій, вчинених на підставі виконання цієї ухвали; 2) на підставі недопустимих доказів, а саме: заяви про вчинення злочину та показань ОСОБА_4 , доповідної записки детектива.

445.В обґрунтування доводів щодо недопустимості вказаних доказів зазначалось про таке: (1) допит свідка ОСОБА_4 було проведено неуповноваженою на те особою; (2) постанова від 12.09.2017 про визначення слідчої групи та старшого слідчої групи прийнята не уповноваженим КПК суб`єктом - заступником керівника Третього відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ, внаслідок чого здобуті докази, зокрема показання свідка ОСОБА_4 є недопустимими доказами; (3) доповідна записка детектива не є джерелом доказів.

446.Відхиляючи вказані доводи сторони захисту, Суд зазначає про таке.

447.Доводи захисту щодо постановлення слідчим суддею ухвали без фіксації технічними засобами, без секретаря судового засідання є аналогічними до тих, які Суд аналізував вище, а тому наведені Судом мотиви їх відхилення є аналогічними.

448.Посилання захисту на те, що допит свідка ОСОБА_4 було проведено неуповноваженою на те особою не знаходять свого підтвердження, оскільки з витягу з ЄРДР (т. 7, а. с. 208), постанови про визначення слідчої групи від 12.09.2017 (т. 7, а. с. 215) та протоколу допиту свідка ОСОБА_4 (т. 9, а. с. 131) вбачається, що допит останнього був проведений після початку кримінального провадження 12.09.2017 детективом Сорським О.І. , який входив до групи слідчих.

449.Відповідна група слідчих у цьому провадженні була визначена за постановою старшого детектива - заступника керівника Третього відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ від 12.09.2017. Останній за посадою мав повноваження керівника органу досудового розслідування, з огляду на таке.

450.Станом на час прийняття вказаної постанови про визначення групи слідчих п. 8 ст. 3 КПК визначав, що керівником органу досудового розслідування є, зокрема, начальник або заступник начальника підрозділу детективів НАБУ. Водночас законодавець не встановлював переліку структурних підрозділів детективів, керівники яких за посадою вважались керівниками органу досудового розслідування. Отже, КПК не обмежував перелік керівників підрозділів детективів виключно посадами керівника чи заступника керівника Головного підрозділу детективів.

451.Як вбачається із наданої прокурором копії наказу директора НАБУ від 01.03.2017 № 51-0 відділи підрозділів детективів є структурними підрозділами у складі Головного підрозділу детективів НАБУ.

452.За таких обставин, постанова про групу слідчих у цьому провадженні від 12.09.2017 була винесена уповноваженою на те особою. Відповідні висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній в ухвалі Апеляційної Палати Суду від 19.02.2021 у справі № 487/5684/19, залишеній, у цій частині, без змін постановою Верховного Суду від 22.10.2021.

453.Окрім того, Суд також бере до уваги, що відомості про детективів, які здійснюють досудове розслідування, були внесені до ЄРДР, зазначеними детективами проводились процесуальні та слідчі дії, складались відповідні процесуальні документи, що свідчить про те, що розслідування проводилось уповноваженими особами та за відповідним рішенням керівника. З цих підстав, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо здійснення допиту свідка ОСОБА_4 неуповноваженим на те детективом, а, відповідно, й щодо недопустимості доказів, отриманих детективами під час розслідування цього кримінального провадження.

454.Щодо посилань сторони захисту на те, що ухвала слідчого судді Апеляційного суду м. Києва про надання дозволу на проведення НС(Р)Д була постановлена на підставі недопустимого доказу, яким є доповідна записка детектива, Суд зазначає, що зі змісту відповідної ухвали (т. 9, а. с. 67 - 70) вбачається відсутність будь - яких посилань на доповідну записку детектива. Натомість, відповідне рішення слідчого судді переважно ґрунтувалось на заяві ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення та його показаннях як свідка.

455.За таких обставин, відповідні доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів Суд вважає безпідставними.

456.Далі, сторона захисту посилалась на недопустимість доказів зібраних за результатами проведення НС(Р)Д, посилаючись на те, що доручення працівникам НАБУ на проведення НС(Р)Д було надано прокурором Довганем А.І., який не мав на це повноважень, оскільки дозвіл слідчого судді на проведення НС(Р)Д було надано заступнику Генерального прокурора - керівнику САП ГПУ Холодницькому Н.І.

457.Відхиляючи указані доводи, Суд виходить із того, що згідно з положеннями ст. 246-248 КПК рішення про проведення НС(Р)Д у випадках, передбачених цим Кодексом приймає, слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення НС(Р)Д повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості про: (1) прокурора, слідчого, який звернувся з клопотанням; (2) кримінальне правопорушення, у зв`язку із досудовим розслідуванням якого постановляється ухвала; (3) особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію; (4) вид негласної слідчої (розшукової) дії та відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо; (5) строк дії ухвали.

458.З матеріалів справи вбачається, що з клопотанням про надання дозволу на проведення НС(Р)Д у даній справі звернувся заступник Генерального прокурора - керівник САП ГПУ Холодницький Н.І.

459.Слідчим суддею вказане клопотання було задоволено та у відповідній ухвалі зазначено про надання дозволу на проведення НС(Р)Д згаданому прокурору.

460.Разом із тим, норми ст. 248 КПК не зобов`язують слідчого суддю в ухвалі зазначати прокурора чи слідчого, якому надано дозвіл на проведення НС(Р)Д, натомість зазначена ухвала має містити відомості про прокурора, слідчого, який звернувся із клопотанням про надання дозволу на проведення НС(Р)Д. Тобто, процесуальний закон зобов`язує слідчого суддю встановити, що клопотання надійшло від уповноваженого суб`єкта - прокурора або слідчого, яким КПК надає відповідні повноваження.

461.З сукупності норм ст. 36, 37, 40, 246-248 КПК не встановлено, що до компетенції слідчого судді належить визначення як конкретного слідчого або прокурора, які мають здійснювати НС(Р)Д, так й інших осіб, що будуть брати участь у проведенні НС(Р)Д (понятих, працівників оперативного підрозділу та ін.). Питання про дотримання вимог КПК прокурором або слідчим щодо належного використання повноважень здійснювати НС(Р)Д, залучення понятих, працівників оперативного підрозділу, інших учасників провадження вирішуються на етапі судового провадження (п. 24 ст. 3 КПК), а не провадження у слідчого судді, і за умови надання суду протоколу щодо проведення НС(Р)Д як доказу винуватості у вчиненні злочину.

462.Отже, визначення в ухвалі слідчого судді конкретного слідчого або прокурора, якім надається дозвіл на проведення НС(Р)Д, перебуває поза межами повноважень слідчого судді з контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та обмежується в цій частині перевіркою того, чи є належним суб`єктом учасник кримінального провадження, який звернувся з клопотанням про проведення НС(Р)Д.

463.Відповідно до ч. 6 ст. 246 КПК проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування кримінального правопорушення, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи.

464.З урахуванням зазначеного, Суд доходить висновку, що зміст положень ст. 36, 246 КПК дає підстави стверджувати, що ухвала про дозвіл на проведення НС(Р)Д може бути виконана слідчим чи уповноваженим оперативним підрозділом за дорученням прокурора, призначеним здійснювати процесуальне керівництво в порядку ст. 37 КПК. Тому, прокурор Довгань А.І., як прокурор, включений до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні, мав достатні повноваження для надання доручення співробітникам НАБУ на проведення НС(Р)Д, що були санкціоновані слідчим суддею.

465.Такі висновки Суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 263/10353/16-к, що стосувалась подібних правовідносин.

466.Далі захист посилався на те, що детективом НАБУ в один і той самий проміжок часу, а саме 28.09.2017 з 9:00 до 9:25 було складено два протоколи щодо проведення НС(Р)Д - аудіо-, відеоконтроль за особою та контроль за вчиненням злочину. Зазначене, на переконання захисту є свідченням фальсифікації матеріалів НС(Р)Д.

467.Суд відхиляє вказані доводи з огляду на те, що зазначений стороною захисту проміжок часу є часом проведення НС(Р)Д, а не часом складання протоколу. З урахуванням зазначеного, відповідне співпадіння не вказує на наявність будь-яких суперечностей.

468.Також Суд відхиляє доводи захисту про недопустимість фактичних даних, зафіксованих у протоколах НС(Р)Д, оскільки останні були складені з порушенням 24 - х годинного строку, визначеного у ч. 3 ст. 252 КПК.

469.Відхиляючи вказані доводи, Суд зазначає, що допущене органом досудового розслідування порушення чітко визначеного кримінальним процесуальним законом строку, передбаченого ч. 3 ст. 252 КПК, порушує форму кримінального процесу, невід`ємною складовою якої є встановлені законом строки складання протоколу про проведення НС(Р)Д та передачі його прокурору. Проте таке порушення не має істотного впливу на права підозрюваного чи обвинуваченого, зокрема й на захист і, з огляду на це, не містить ознак істотного порушення кримінального процесуального закону внаслідок цього. Допущене порушення може впливати на оперативність досудового розслідування і своєчасність прийняття рішень прокурором задля його забезпечення, але не має своїм наслідком визнання протоколу НС(Р)Д недопустимим доказом. Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 588/1199/16-к та від 28.01.2020, справа №738/329/17.

470.Далі, сторона захисту посилалась на те, що у протоколах НС(Р)Д, всупереч ч. 1 ст. 104, ч. 1 ст. 252 КПК не було зазначено всі обставини проведення НС(Р)Д, а саме: (1) дату та час, коли особа, яка залучена до конфіденційного співробітництва ( ОСОБА_4 ), прибула в приміщення відповідного оперативного підрозділу для участі в НС(Р)Д; (2) хто конкретно з оперативних працівників чи залучених спеціалістів встановлював на дану особу спеціальне аудіо- відеоспостережне обладнання; (3) яке конкретно обладнання для аудіо- відеоспостереження було встановлено на дану особу (не зазначили назву та технічні характеристики даного обладнання); (4) час, коли ця особа вийшла з приміщення оперативного підрозділу та маршрут її пересування для зустрічі з особою, відносно якої проводиться НС(Р)Д - контроль за вчиненням злочину; (5) маршрут повернення даної особи після проведення НС(Р)Д контроль за вчиненням злочину до оперативного підрозділу; (6) співробітника оперативного підрозділу, який безпосередньо знімав обладнання для відеоспостереження з особи, залученої до конфіденційного співробітництва; (7) присутніх під час цих дій осіб.

471.Відхиляючи вказані доводи сторони захисту, Суд зазначає, що ним не встановлено порушень щодо фіксації ходу і результатів НС(Р)Д.

472.Зі змісту положень ч. 1 ст. 252 КПК вбачається, що за результатами проведення НС(Р)Д складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.

473.Водночас, вказана норма, не містить вимог до зазначення у змісті такого протоколу даних щодо: назви, технічних характеристик чи реквізитів технічних засобів, за допомогою яких проводилися НС(Р)Д; осіб, які встановлювали чи знімали такі технічні засоби або були присутніми під час цих дій; маршрутів пересування конфідента під час прибуття чи залишення правоохоронного органу, який здійснює НС(Р)Д.

474.Також, не містить таких вимог і ч. 3 ст. 104 КПК, яка встановлює вимоги до змісту протоколу. У цій нормі зазначається про необхідність зазначення лише відомостей, отриманих в результаті процесуальної дії, які є важливими для цього кримінального провадження. Водночас, сторона захисту не навела переконливих аргументів на користь того, що маршрути пересування конфідента під час прибуття чи залишення правоохоронного органу, який здійснює НС(Р)Д є важливими для цього кримінального провадження і мали бути зафіксовані у протоколах щодо проведення НС(Р)Д.

475.Далі, Суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 104 КПК у протоколі мають вказуватись характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії лише у випадку, якщо здійснюється фіксування самої процесуальної дії, що не є тотожним проведенню із застосуванням відповідних технічних засобів відбору та фіксації змісту аудіо чи відео інформації, що відбувається під час проведення різних видів НС(Р)Д.

476.Окрім того, згідно ч. 1 ст. 246, 254 КПК відомості про факт та методи проведення НС(Р)Д не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

477.Перелік відомостей, що є державною таємницею, визначений Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом голови СБУ від 12.08.2005 № 440, відповідно до змісту пунктів 4.5.1, 4.5.6 якого до державної таємниці належать відомості про номенклатуру, фактичну наявність спеціальних технічних засобів чи спеціальної техніки - устаткування, апаратури, приладів, пристроїв, програмного забезпечення, препаратів та інших виробів, призначених (спеціально розроблених, виготовлених, запрограмованих або пристосованих) для негласного отримання інформації, що розкривають найменування, принцип дії чи експлуатаційні характеристики технічних засобів розвідки, спеціальних технічних засобів чи спеціальної техніки, призначених для здійснення та забезпечення оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності, володіння якими дає змогу зацікавленій стороні впливати на її результати, що створює загрозу національним інтересам і безпеці.

478.Тобто, право обмеження на розкриття у кримінальному провадженні відомостей, визначених ст. 246 КПК, обумовлено віднесенням їх до державної таємниці та потребою зберігати таємні методи розслідування злочинів.

479.Враховуючи, що відомості про спеціальні технічні засоби, призначені для негласного отримання інформації є державною таємницею й стосуються не тільки цього кримінального провадження, їх розголошення без належних і обґрунтованих підстав загрожує національним інтересам та безпеці, поняття і ознаки яких визначені в Законі України від 21.06.2018 № 2469-VIII «Про національну безпеку України».

480.Відповідний висновок Суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 585/1899/17.

481.За таких обставин, посилання захисту на необхідність зазначення у протоколах НС(Р)Д відомостей щодо обладнання для аудіо- відеоспостереження та осіб які залучались для його встановлення чи зняття, або були присутніми під час цих дій, є необґрунтованими та підлягають відхиленню.

482.Також, Суд вважає необґрунтованими посилання сторони захисту на неналежне упакування додатків до протоколу щодо проведення НС(Р)Д, як на підставу для визнання недопустимими доказами фактичних даних, які містяться на аудіо-, відеозаписах, здобутих за допомогою застосування технічних засобів під час проведення НС(Р)Д.

483.Суд зазначає, що пакування відповідних додатків до протоколу щодо проведення НС(Р)Д у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи від 28.09.2017 (т.9, а. с. 78-80) забезпечило надійне їх збереження. Окрім того, зазначені у протоколах НС(Р)Д технічні дані носіїв інформації та їх номери дають Суду достатні відомості для ідентифікації відповідних додатків. Також, зміст розмов, що зафіксований на аудіо-, відеозаписах у цих носіях інформації відповідає змісту розмов, зафіксованим у протоколі щодо проведення НС(Р)Д. Відсутність підписів детектива НАБУ на пакуванні цих додатків у жодному разі не впливає на достовірність відомостей, що містяться на них, оскільки такі додатки виготовлялись самими детективами НАБУ, які забезпечували технічне супроводження НС(Р)Д.

484.За таких обставин, Суд не має підстав для сумнівів у приналежності відповідних додатків до протоколу НС(Р)Д та не вбачає підстав для визнання їх недопустимими доказами.

485.Далі сторона захисту посилалась на те, що аудіо-, відеозаписи, здобуті за допомогою застосування технічних засобів під час проведення НС(Р)Д є сфальсифікованими, оскільки згідно із властивостями файлів були змінені 23.10.2017.

486.Відхиляючи вказані доводи сторони захисту, Суд зазначає, що вони повністю спростовуються даними висновку експерта від 11.05.2018, згідно з якими експерт не виявив ознак монтажу на відеозаписах, які надані прокурором в обґрунтування висунутого обвинувачення (т. 8, а. с. 203-215).

487.Також, обґрунтовуючи недопустимість доказів, одержаних за результатами проведення НС(Р)Д сторона захисту посилалась на те, що їй не було надано постанови прокурора, яка б підтверджувала повноваження осіб, що здійснювали розсекречення матеріальних носіїв інформації, використаних під час проведення НС(Р)Д.

488.Відхиляючи відповідні доводи сторони захисту, Суд зазначає, що порядок розсекречення матеріальних носіїв інформації, використаних під час проведення НС(Р)Д не є частиною порядку збирання доказів, визначеного КПК, а лише регулює відносини в сфері охорони інформації, яка має обмежений доступ. Тому дотримання такого порядку не впливає на допустимість доказів у справі.

489.Доводи сторони захисту щодо недопустимості як доказів фактичних даних, одержаних за результатами проведення НС(Р)Д також обґрунтовувались тим, що всупереч положенням ч. 6 ст. 246, ч. 1 ст. 275 КПК матеріали досудового розслідування не містять жодного процесуального рішення про залучення ОСОБА_4 до конфіденційного співробітництва, його письмової згоди на залучення до конфіденційного співробітництва, підтвердження роз`яснення йому прав під час конфіденційного співробітництва.

490.Відхиляючи вказані доводи сторони захисту, Суд зазначає, що відповідно до ст. 110 КПК процесуальними рішеннями є всі рішення органу досудового розслідування та прокурора. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

491.Відповідно до ч. 6 ст. 246, ч. 1 ст. 275 КПК за рішенням прокурора та слідчого під час проведення НС(Р)Д можуть бути залучені особи, зокрема, які діють в режимі конфіденційного співробітництва. Водночас, указані норми не передбачають для слідчого чи прокурора специфічної форми рішення (зокрема, у формі постанови) про залучення особи до проведення НС(Р)Д та використання конфіденційного співробітництва.

492.За таких обставин, відсутність у матеріалах кримінального провадження окремого письмового процесуального рішення слідчого чи прокурора про залучення ОСОБА_4 до конфіденційного співробітництва не є підставою для визнання доказів, здобутих за наслідками проведення НС(Р)Д недопустимими. Адже про прийняття такого рішення особою, яка проводить НС(Р)Д, можуть вказувати інші дані з матеріалів кримінального провадження.

493.Так, з матеріалів даного кримінального провадження, а саме: письмових показань ОСОБА_4 та відеозаписів, здобутих за наслідками проведення НС(Р)Д, вбачається, що останній дійсно співпрацював з правоохоронними органами як конфідент. Водночас, ніщо не вказує на те, що така співпраця не ґрунтувалась на його добровільній згоді.

494.Суд зауважує, що КПК не вимагає під час залучення до НС(Р)Д конфідента його письмової згоди на це чи підтвердження роз`яснення йому прав під час конфіденційного співробітництва.

495.За таких обставин, відповідні доводи захисту щодо недопустимості доказів у зв`язку із відсутністю вищезазначених документів у письмовій формі є необґрунтованими.

496.Окремо Суд вважає за необхідне зазначити, що прийняття рішення про залучення особи до конфіденційного співробітництва має за мету забезпечення її захистом держави, а тому наявність чи відсутність такого рішення у жодному разі не може вказувати на порушення прав обвинуваченого у кримінальному провадженні та впливати на допустимість доказів.

д) Щодо доводів про недопустимість доказів, зібраних під час тимчасового доступу до документів

497.Сторона захисту посилалась на те, що ухвала слідчого судді від 06.11.2017, згідно з якою було надано дозвіл на тимчасовий доступ до документів - матеріалів кримінальних проваджень (справ), які знаходяться у володінні Слов`янського міськрайонного суду, була постановлена з порушення норм КПК, одноособово, без участі секретаря с/з, без участі та виклику особи, у володінні якої знаходилися речі та документи, а саме представника Слов`янського міськрайонного суду, а тому одержанні на її підставі документи є недопустимими доказами.

498.Відхиляючи вказані доводи, Суд зазначає, що сторона захисту не навела та Судом не було встановлено, що відсутність секретаря судового засідання могла перешкодити слідчому судді ухвалити законне рішення та вплинути на достовірність доказів, одержаних за наслідками виконання такої ухвали.

499.За таких обставин, беручи до уваги критерії для оцінки доказів на їх допустимість, які наведені Судом у п. 136-150 вироку, Суд не вбачає підстав для визнання одержаних на підставі ухвали слідчого судді документів недопустимими доказами.

500.Що ж до розгляду слідчим суддею клопотання детектива без участі та виклику особи, у володінні якої знаходилися речі та документи, а саме представника Слов`янського міськрайонного суду, то така можливість передбачена у ст. 163 КПК і не є процесуальним порушенням.

501.Обвинувачений, ОСОБА_1 також посилався на те, що вилучені за вказаною ухвалою слідчого судді від 06.11.2017 зразки його голосу на носіях інформації (записах судових засідань) є копіями і не могли бути предметом дослідження експерта, під час проведення судової криміналістичної експертизи аудіо - , відеоматеріалу.

502.Суд не вважає такі доводи обґрунтованими та відхиляє їх, оскільки предметом дослідження експерта під час проведення відповідного дослідження були не носії інформації, а файли із звукозаписами судових засідань, які є електронними документами та можуть одночасно зберігатися на різних носіях.

503.Суд зазначає, що електронний документ, яким у цьому випадку є аудіозапис, має значні відмінності від паперових документів. Зокрема, електронний документ не має жорсткої прив`язки до певного матеріального носія, тому один і той же документ (файл) може існувати в ідентичному вигляді на різних носіях.

504.Даних, які б вказували на те, що відповідні файли під час перенесення на інший носій інформації зазнали змін Судом встановлено не було.

е) Щодо доводів про недопустимість доказів, зібраних за відсутності прокурора у кримінальному провадженні

505.Сторона захисту посилалась на незаконність проведення слідчих та процесуальних дій за відсутності прокурора, та, як наслідок, на недопустимість доказів сторони обвинувачення, оскільки у період з 12.09.2017 по 17.09.2017 у кримінальному провадженні щодо судді ОСОБА_1 не було призначено прокурора, згідно з вимогами ст. 36 КПК.

506.Відхиляючи зазначені доводи, Суд виходить із того, що у вказаний період не збирались докази, якими сторона обвинувачення доводить висунуте обвинувачення, а також не проводились процесуальні дії, які б вимагали процесуальної участі прокурора.

є) Щодо доводів про недопустимість доказів, зібраних неповноважними слідчими

507.У своїх скаргах сторона захисту також неодноразово посилалась на те, що внаслідок винесення керівниками органу досудового розслідування декількох постанов про визначення слідчої групи та старшого слідчої групи у кримінальному провадженні, фактично одночасно діяли чотири окремих групи детективів, що є порушенням засади законності та як наслідок призводить до недопустимості зібраних у справі доказів (скарга захисника від 28.12.2019, т. 4, а. с. 114 - 116, 120 - 122).

508.Відхиляючи зазначені доводи сторони захисту як необґрунтовані, Суд зазначає, що перелік повноважень керівника органу досудового розслідування визначений у ст. 39 КПК.

509.Так, згідно з п. 1 ч. 2 цієї статті керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.

510.Разом із тим, повноваження щодо винесення постанови про зміну групи слідчих у ст. 39 КПК не передбачені.

511.З урахуванням зазначеного, належною процесуальною формою рішення керівника органу досудового розслідування, згідно з яким склад слідчої групи може зазнавати змін, є постанова про визначення слідчої групи та старшого слідчої групи.

512.Після визначення керівником органу досудового розслідування таким рішенням зміненого складу слідчої групи із внесенням відповідних відомостей до ЄРДР, попередній склад групи прокурорів втрачає повноваження щодо розслідування кримінального провадження. Водночас будь - яких вимог щодо необхідності скасування попередніх постанов, якими визначалася група слідчих, кримінальне процесуальне законодавство не передбачає.

ж) Щодо доводів про недопустимість доказів внаслідок вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру не належним суб`єктом

513.Оспорюючи допустимість доказів та законність процесуальних рішень прокурора та слідчого судді у цьому кримінальному провадженні, сторона захисту також посилалась на те, що ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, оскільки всупереч наявній гарантії незалежності суддів, повідомлення про підозру та у подальшому про її зміну було вручено не належним суб`єктом, а саме детективом Марчуком Р.В. і прокурором Симківим Р.Я., за дорученням заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (заперечення на ухвалу слідчого судді від 31.08.2018, т. 4, а. с. 39 - 46; скарга захисника від 28.12.2019, т. 4, а. с. 138 - 140; скарга захисника від 28.12.2019, т. 4, а. с. 154 - 159).

514.Відповідні доводи сторона захисту обґрунтовувала посиланням на положення п. 3 ч. 1 ст. 481 КПК (в редакції, яка діяла на час вчинення процесуальної дії) та ч. 4 ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими письмове повідомлення судді здійснюється Генеральним прокурором або його заступником.

515.Суд відхиляє вказані доводи захисту, з огляду на зазначені норми закону, а також висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 536/2475/14 - к, щодо їх застосування, які вказують на таке.

516.Гарантія незалежності суддів забезпечується тим, що виключно Генеральний прокурор або його заступник перевіряють підстави для повідомлення про підозру судді, складають та підписують її текст, а також можуть повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру.

517.Письмове повідомлення про підозру судді, яке передбачає погодження та подальше підписання такого процесуального документа, може здійснюватися лише Генеральним прокурором або його заступником. Це повноваження Генерального прокурора або його заступника є винятковим і не може бути передоручене іншим особам.

518.Генеральний прокурор або його заступник реалізують повноваження щодо письмового повідомлення про підозру судді незалежно від того, чи здійснюють вони процесуальне керівництво у конкретному кримінальному провадженні.

519.Генеральний прокурор або його заступник можуть доручити вручення прийнятого (складеного) та підписаного ними повідомлення про підозру судді суб`єкту, уповноваженому здійснювати процесуальні дії у конкретному кримінальному провадженні.

520.Вручення повідомлення про підозру судді уповноваженим суб`єктом за умови, що таке рішення було прийняте (складене) та підписане саме Генеральним прокурором або його заступником, не порушує гарантії суддівської незалежності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 536/2475/14 - к (провадження № 13 - 34кс19).

521.Як вбачається з матеріалів цього кримінального провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_1 було прийняте (складене) та підписане заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, який у подальшому, доручив його вручення детективу, уповноваженому здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні.

522.Також, повідомлення про зміну підозри ОСОБА_1 було прийняте (складене) та підписане заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, який доручив його вручення прокурору, уповноваженому здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні.

523.За таких обставин, стверджуванні стороною захисту порушення закону відсутні.

з) Щодо доводів про недопустимість позасудових показань свідка ОСОБА_4 , внаслідок їх одержання до початку внесення відомостей до ЄРДР

524.Сторона захисту посилалась на недопустимість показань ОСОБА_4 , зафіксованих у протоколі допиту свідка від 12.09.2017, посилаючись на те, що вони були відібрані детективом НАБУ у період з 19:52 до 21:49, тобто ще до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР о 20:05.

525.Суд відхиляє указані доводи сторони захисту, оскільки згідно з витягом із ЄРДР від 12.09.2017 моментом внесення відомостей до ЄРДР у кримінальному провадженні № 52017000000000614 є 19:47 (т. 7, а.с. 28).

526.Згідно з відомостями з ЄРДР щодо кримінального провадження № 52017000000000614, одержаними стороною захисту під час тимчасового доступу до документів, так само вбачається, що датою та часом створення кримінального провадження є 19:47 12.09.2017. Окремо у цьому реєстрі також зазначено, що досудове розслідування кримінального провадження розпочалось 12.09.2017 о 20:05.

527.Водночас, згідно з ч. 2 ст. 214 КПК досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей щодо кримінального правопорушення до ЄРДР.

528.З урахуванням зазначеного, Суд доходить висновку, що моментом внесення відомостей до ЄРДР у кримінальному провадженні № 52017000000000614 та початком досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні слід вважати 19:47 12.09.2017.

529.Зазначений висновок також опосередковано підтверджується протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 12.09.2017, у змісті якого зазначено посилання на кримінальне провадження № 52017000000000614.

530.За таких обставин, у Суду відсутні підстави вважати, що допит свідка ОСОБА_4 12.09.2017 здійснювався до внесення відомостей до ЄРДР.

Д. Щодо оцінки доводів захисту про недостовірність доказів

а) Щодо доводів про недостовірність як доказу позасудових показань свідка ОСОБА_4 .

531.Вище Судом вже була надана оцінка доводам сторони захисту щодо недопустимості як доказу позасудових показань свідка ОСОБА_4 з тих підстав, що вони не були предметом безпосереднього дослідження Суду.

532.Водночас, сторона захисту оспорювала достовірність позасудових показань свідка ОСОБА_4 , посилаючись на таке: (1) протоколи допиту свідка ОСОБА_4 від 12.09.2017, 19.09.2017, 27.09.2017 є підробленими, оскільки ОСОБА_4 не перебував у місці проведення допиту у період часу, який зазначений у відповідних протоколах, що підтверджується даними мобільного оператора про з`єднання абонентського номера телефону, яким користувався ОСОБА_4 ; (2) зафіксовані у протоколах допиту свідка ОСОБА_4 показання є неправдивими, містять відомості про обставини, які насправді не існували та спростовуються іншими доказами сторони обвинувачення; (3) під час допиту свідка ОСОБА_4 детектив ставив йому навідні запитання, що є недопустимим під час проведення прямого допиту в суді; (4) показання свідка ОСОБА_4 не заслуговують на довіру, оскільки останній допускав вчинки, несумісні зі статусом адвоката, діяв всупереч вимогам діючого законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність і КПК.

533.На підтвердження цих доводів сторона захисту надала Суду, як докази, низку документів, а саме:

- лист НАБУ від 27.07.2018, згідно з яким захисника Кучера О.В. було повідомлено про відсутність інформації про перебування ОСОБА_4 12.09.2017 у приміщеннях НАБУ (т. 12, а.с. 63);

- дані мобільного оператора з інформацією про з`єднання абонентів (т. 12, а.с. 65-70, 72-73, 81-90);

- роздруковані відомості з мережі Інтернет щодо місця розташування вулиць у м. Слов`янськ та відстані між ними (т. 12, а.с. 71,74, 79, 80);

- лист Слов`янського міськрайонного суду від 18.10.2019 з відомостями про імена та контактні телефони, які містяться в матеріалах клопотання слідчого Слов`янського ВП ГУНП (т. 12, а.с. 198);

- лист Слов`янської міської ради від 26.12.2017 із зазначенням відомостей щодо назви вулиці (т. 12, а.с. 76);

- копію рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 24.04.2019, згідно з яким адвоката ОСОБА_4 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення (т. 12, а.с.93-99).

534.Дослідивши зазначені документи, Суд дійшов висновку, що вони не є достатніми доказами, які б вказували на недостовірність позасудових показань свідка ОСОБА_4 . Також Суд дійшов висновку про необхідність відхилення вищенаведених доводів захисту, з огляду на таке.

535.Надані стороною захисту дані мобільного оператора щодо телефонних з`єднань абонентів не спростовують того, що ОСОБА_4 12.09.2017, 19.09.2017, 27.09.2017 надавав показання детективу, які були зафіксовані у відповідних протоколах та відеозаписі слідчої дії.

536.Так, зі змісту протоколу допиту свідка від 12.09.2017 вбачається, що допит ОСОБА_4 відбувався у АДРЕСА_3 у період з 19 год 52 хв до 21 год 49 хв (т. 9, а. с. 131). Разом із тим, згідно з даними мобільного оператора, у цей же проміжок часу, абонентський номер, яким за версією сторони захисту користувався ОСОБА_4 , фіксувався базовими станціями, що розташовані за адресами: АДРЕСА_4 , та АДРЕСА_5 , які перебувають у безпосередній близькості з місцем допиту.

537.Допит ОСОБА_4 , зафіксований у протоколі від 19.09.2017 відбувався у АДРЕСА_6 , у період з 16 год 40 хв до 17 год 49 хв (т. 9, а. с. 137).

538.Згідно з даними мобільного оператора, у цей же проміжок часу, абонентський номер, яким за версією сторони захисту користувався ОСОБА_4 , фіксувався базовою станцією, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 , яка також перебувала у безпосередній близькості з місцем допиту свідка.

539.Допит ОСОБА_4 , зафіксований у протоколі від 27.09.2017 відбувався у АДРЕСА_3 , у період з 15 год 30 хв до 17 год 30 хв (т. 9, а. с. 142).

540.Згідно з даними мобільного оператора, у цей же проміжок часу, абонентський номер, яким за версією сторони захисту користувався ОСОБА_4 , фіксувався базовими станціями, що розташовані за адресами: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_8 , які перебувають у безпосередній близькості з місцем допиту та АДРЕСА_9 , яка розташована на незначній відстані від місця допиту.

541.Одразу після завершення допиту 27.09.2017, а саме: о 17:41, абонентський номер, яким за версією сторони захисту користувався ОСОБА_4 , продовжував фіксуватися базовими станціями, що розташовані за адресами:

АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, 542 .Отже, відповідні дані мобільного оператора не створюють суперечностей, які б об`єктивно могли вказувати на недостовірність чи недопустимість позасудових показань свідка ОСОБА_4 .

543.Як вже зазначалось, під час судового розгляду сторона захисту звертала увагу Суду на протиріччя між оголошеними показаннями ОСОБА_4 та даними, зафіксованими на відеозаписах, одержаних за наслідками НС(Р)Д. Зокрема, захист зазначав, що у своїх показаннях ОСОБА_4 стверджує, що 19.09.2017 до суду підійшов ОСОБА_1 та запропонував йому підійти в коридор першого поверху суду. У той же час, з відеозапису НС(Р)Д за 19.09.2017 вбачається, що ОСОБА_1 не мав жодного наміру зупинятися біля ОСОБА_4 , а за ним пішов саме ОСОБА_4 , звертаючись до ОСОБА_1 та, розповідаючи про свого клієнта. Також, захист зазначав, що у своїх показаннях ОСОБА_4 стверджує, що 26.09.2017 він стояв на ґанку, привітався з ОСОБА_1 , який покликав його за собою. Хоча на відео НС(Р)Д чітко видно що вони привіталися і ОСОБА_4 побіг за ОСОБА_1 , розпочав розмову та тричі задавав провокаційні питання. Окрім того, стосовно подій, які відбувалися 27.09.2017, ОСОБА_4 зазначає про те, що коли ОСОБА_1 спускався сходами, глянув на нього запитально, що повністю суперечить даним, зафіксованим на відео НС(Р)Д. Показання свідка про те, що ОСОБА_1 покликав ОСОБА_4 за собою, коли той випадково сидів біля 2 зали, теж суперечать відеозаписам НС(Р)Д, на якому чітко видно, що ОСОБА_1 виходить із залу, не глянувши у бік ОСОБА_4 , а останній побіг за ОСОБА_1 . Також сторона захисту звертала увагу на показання свідка, згідно з якими нібито ОСОБА_1 впустив ОСОБА_4 на 3 поверх. Хоча на відеозаписі НС(Р)Д чітко видно, що ОСОБА_1 пішов, не чекав, не притримував двері, не кликав ОСОБА_4 за собою.

544.Ще одна частина аргументів захисту стосувалась того, що свідок ОСОБА_4 у своїх показаннях навмисно перекручував зміст розмов, які зафіксовані під час НС(Р)Д та, розповідаючи про обставини передачі неправомірної вигоди, підлаштовував свої показання під отримані у подальшому докази.

545.Оцінюючи вказані аргументи захисту, Суд зазначає, що вони стосуються питань суб`єктивного сприйняття свідком ОСОБА_4 поведінки та жестів обвинуваченого ОСОБА_1 і відображення цього сприйняття у показаннях свідка.

546.Проте, на переконання Суду, таке власне сприйняття свідком ОСОБА_4 певних обставин, які з ним відбувались, в цілому не впливає на достовірність наданих ним показань та інших наданих стороною обвинувачення доказів.

547.Суд безпосередньо міг сприймати зміст розмов, які відбувались між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а також їх поведінку під час зустрічей, які зафіксовані у протоколі НС(Р)Д від 28.09.2017 та додатках до нього.

548.Так, за наслідками такого дослідження, Суд проаналізувавши, спілкування ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , яке відбувалось 19, 26, 27.09.2017, дійшов до висновку, що вислови ОСОБА_1 , які у своїх показаннях ОСОБА_4 сприймав як повторне висловлення прохання надати неправомірну вигоду, не можна розглядати як таке прохання, про що Суд зазначив вище.

549.Разом із тим, Суд дійшов висновку, що показання свідка ОСОБА_4 щодо інших основних фактів та обставин, узгоджуються з обставинами, які зафіксовані у протоколі НС(Р)Д. Зокрема, вони відображають факт зустрічей ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , під час яких відбувалось обговорення шляхів ухвалення бажаного для ОСОБА_2 рішення у справі про адміністративне правопорушення та обставини передачі ОСОБА_4 неправомірної вигоди ОСОБА_1 за ухвалення останнім такого рішення. Також такі показання узгоджуються з фактичними даними, які зафіксовані у протоколі обшуку від 27.09.2017 та стосуються вилучення зі службового сейфа судді ОСОБА_1 суми неправомірної вигоди.

550.Отже, Суд сприймає показання свідка ОСОБА_4 у вказаній частині як достовірні.

551.Далі, Суд зазначає, що доводи сторони захисту про те, що під час допиту свідка ОСОБА_4 детектив ставив йому навідні запитання, не впливають на оцінку достовірності Судом показань цього свідка, оскільки визначена у кримінальному процесуальному законодавстві процедура допиту свідків на стадії досудового розслідування не містить заборони щодо можливості ставити свідку навідні запитання.

552.Даючи оцінку доводам сторони захисту про те, що показання свідка ОСОБА_4 не заслуговують на довіру, оскільки останній допускав вчинки, несумісні зі статусом адвоката та діяв всупереч вимогам діючого законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність і КПК, Суд зазначає про таке.

553.Відповідні доводи сторони захисту зводились до того, що кваліфікаційно-дисциплінарним органом адвокатури було встановлено, факт вчинення ОСОБА_4 дисциплінарного проступку, який полягав у тому, що останній, здійснив конфіденційне співробітництво з правоохоронними органами у кримінальному провадженні щодо судді ОСОБА_1 , всупереч положень ст. 23 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. 275 КПК, які забороняють залучення адвоката до конфіденційного співробітництва під час проведення слідчих дій, якщо таке співробітництво буде пов`язане або може призвести до розкриття адвокатської таємниці. Як наслідок таких порушень, сторона захисту наполягала на визнанні недопустимими доказами фактичних даних, одержаних під час такого співробітництва.

554.Окрім того, сторона захисту посилалась на те, що ОСОБА_4 всупереч рішенню кваліфікаційно-дисциплінарного органу адвокатури, згідно з яким до останнього було застосовано дисциплінарне стягнення у виді зупинення права на здійснення адвокатської діяльності строком на один рік, продовжив брати участь у кримінальних провадженнях як захисник, що також вказує на здійснення ним адвокатської діяльності з порушенням вимог ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Також ОСОБА_4 використовував недозволені методи здійснення адвокатської діяльності, не брав участі у підвищенні кваліфікації як адвокат.

555.Зазначене, на переконання сторони захисту, підтверджує негативну репутацію ОСОБА_4 як свідка і, як наслідок, доводить недостовірність його показань у цьому кримінальному провадженні.

556.Посилаючись на відповідні обставини, сторона захисту надала Суду низку документів, а саме:

-копію рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 06.04.2020, згідно з яким порушено дисциплінарну справу стосовно адвоката ОСОБА_4 (т. 12, а.с. 147-152);

-копію протоколу засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 11.10.2018, відповідно до якого адвоката ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього стягнення у вигляді попередження (т. 12, а.с. 154-155);

-копію рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 24.04.2019, згідно з яким адвоката ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на один рік (т. 12, а.с. 93-99);

-лист Ради адвокатів Донецької області від 28.02.2020 з відомостями щодо підвищення кваліфікації адвокатом ОСОБА_4 (т. 12, а.с. 161);

-копію рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25.07.2020 та узагальнення дисциплінарної практики кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури щодо етичних аспектів відносин адвоката з правоохоронними органами (т. 12, а.с. 173-176);

-копію рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 26.05.2016, 30.05.2017, 30.09.2021 (т. 12, а.с. 162-172);

-копію рішення Ради адвокатів України від 15.07.2019 (т. 12, а.с. 177-178);

-копію рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури Одеської області від 25.05.2021 (т. 12, а.с. 182-186);

-копію вироків Слов`янського міськрайонного суду від 22.11.2019, 10.12.2019 (т. 12, а.с.122, 127-129);

-копії ухвал Донецького апеляційного суду від 17.03.2020, 30.04.2020 (т. 12, а.с.123, 130-131);

-лист Слов`янського міськрайонного суду від 16.01.2020 з відомостями про кримінальні провадження, у яких приймав участь як захисник адвокат ОСОБА_4 (т. 12, а.с.115-117);

-лист Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Донецькій та Запорізькій області від 15.01.2020 (т. 12, а.с. 111);

-копію інформації з Єдиного реєстру адвокатів України стосовно адвоката ОСОБА_4 (т. 12, а.с. 108);

-копії рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 та постанови Другого апеляційного суду від 07.07.2021 з Єдиного реєстру судових рішень (т. 12, а.с. 187-193).

557.Суд, заслухавши аргументи сторін кримінального провадження, дійшов висновку, що зазначені доводи сторони захисту і надані нею докази не вказують на недостовірність чи недопустимість як доказу показань свідка ОСОБА_4 та підлягають відхиленню, з огляду на таке.

558.Серед головних завдань діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури є вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів (ст. 50 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

559.Завдання кримінального судочинства є відмінним від тих завдань, які вирішують кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури. Здійснюючи кримінальне судочинство, суди не вирішують питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів, а розглядають пред`явлене особі обвинувачення і за допомогою доказів встановлюють, чи винна конкретна особа у його вчиненні. Усі докази винуватості або невинуватості особи підлягають дослідженню в змагальному кримінальному процесі.

560.Чинний КПК не містить положень, на підставі яких рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури могли би бути визнані преюдиціальними в кримінальному процесі, тобто такими, які звільняють суд від необхідності встановлення обставин, які підлягають доказуванню, шляхом дослідження та оцінки всієї сукупності доказів у кримінальному провадженні.

561.Суд, надаючи оцінку рішенням кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, на які посилається сторона захисту, звертає увагу, що у відповідних дисциплінарних справах і в кримінальному провадженні беруть участь різні учасники, мають місце різні предмети розгляду, засоби доказування і обсяг доказів.

562.Тому, формальні висновки кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури щодо невідповідності вимогам КПК дій адвоката ОСОБА_4 чи правоохоронного органу під час збирання останнім доказів у кримінальному провадженні не виключають того, що відповідні докази можуть бути визнані Судом як допустимі.

563.Суд зазначає, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК (ст. 86 КПК).

564.Право слідчого на використання конфіденційного співробітництва передбачене ч. 1 ст. 275 КПК України. Разом із тим, таке право містить обмеження, яке полягає у забороні залучати до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих дій, зокрема, адвокатів, якщо таке співробітництво буде пов`язане з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру (ч. 2 ст. 275 КПК).

565.Аналіз вказаної норми дає підстави для висновків, що таке обмеження покликане встановити імунітет клієнта адвоката, шляхом забезпечення схоронності відповідної конфіденційної інформації, яка стала відома адвокату у зв`язку з наданням ним правової допомоги своєму клієнту. Так само гарантія збереження адвокатської таємниці та порядок звільнення від обов`язку зберігати таку таємницю закріплений у ст. 65 КПК.

566.Із матеріалів цього кримінального провадження вбачається, що адвокат ОСОБА_4 не надавав адвокатських послуг ОСОБА_1 , а представляв інтереси ОСОБА_2 .

567.За таких обставин, на ОСОБА_1 не розповсюджувались відповідні гарантії щодо захисту адвокатської таємниці, а тому він не зазнав порушень будь-яких прав, у зв`язку із участю ОСОБА_4 у проведенні НС(Р)Д, які б могли спричинити недопустимість доказів, здобутих за наслідками проведення НС(Р)Д у цьому кримінальному провадженні.

568.Разом із тим, Суд звернув увагу на те, що перш ніж погодитись на конфіденційне співробітництво під час проведення НС(Р)Д, ОСОБА_4 одержав від свого клієнта ОСОБА_2 письмову згоду на розкриття конфіденційної інформації професійного характеру. Допитаний Судом як свідок ОСОБА_2 підтвердив цю обставину.

569.Отже, конфіденційне співробітництво ОСОБА_4 під час проведення негласних слідчих дій ґрунтувалось на факті звільнення від обов`язку зберігати адвокатську таємницю, а тому таке співробітництво не спричинило та не могло спричинити негативних наслідків для ОСОБА_2 , шляхом порушення схоронності конфіденційної інформації професійного характеру.

570.Навпаки, таке співробітництво мало під собою легітимну мету, яка полягала у захисті адвокатом ОСОБА_4 прав клієнта від протиправних посягань обвинуваченого.

571.У Суду не викликає сумніву та обставина, що за відсутності відповідного конфіденційного співробітництва, викриття такого латентного злочину, який пов`язаний з одержанням службовою особою неправомірної вигоди, було б значно ускладненим або взагалі неможливим, а його вчинення не мало б наслідком передбачене законом реагування у вигляді початку кримінального провадження та притягнення винної особи до відповідальності.

572.На переконання Суду, КПК не містить жодної норми, яка б обмежувала конфіденційне співробітництво адвоката, за умови дотримання ним гарантій його клієнта щодо схоронності конфіденційної інформації професійного характеру.

573.Інше розуміння положень ч. 1 ст. 275 КПК вказувало б на те, що держава на законодавчому рівні відмовилась від розкриття злочинів, які вчиняються за обставин, аналогічних тим, які встановлені Судом у цій справі.

574.За таких обставин, Суд доходить висновку, що докази сторони обвинувачення, які були отримані внаслідок використання детективами конфіденційного співробітництва із залученням адвоката ОСОБА_4 та, зокрема, включають показання останнього, були отримані у порядку, встановленому КПК, а тому є допустимими.

575.Також, з огляду на зазначене, Суд відхиляє як неналежні зазначені цьому вироку докази, якими сторона захисту доводила недопустимість показань свідка ОСОБА_4 .

576.Далі, відхиляючи доводи та докази сторони захисту щодо недостовірності показань свідка ОСОБА_4 , внаслідок негативної репутації останнього, Суд зазначає про таке.

577.Згідно з ч. 2 ст. 96 КПК для доведення недостовірності показань свідка сторона має право надати показання, документи, які підтверджують його репутацію, зокрема, щодо його засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка.

578.Надані стороною захисту документи на підтвердження негативної репутації свідка ОСОБА_4 не містять відомостей про його засудження за обставин, наведених вище, які б могли ставити під сумнів достовірність його показань, наданих у цьому кримінальному провадженні.

579.Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_4 : (1) допускав використання тактики затягування розгляду судової справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 , (2) всупереч рішенню кваліфікаційно-дисциплінарного органу адвокатури про зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю, продовжив брати участь у кримінальних провадженнях як захисник, а також (3) не брав участі у заходах щодо підвищенні кваліфікації, дійсно можуть вказувати на допущення ним випадків здійснення адвокатської діяльності з порушенням вимог ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що впливають на його професійну репутацію та подальшу адвокатську кар`єру.

580.Разом із тим, наведені у вищезазначених документах сторони захисту фактичні дані щодо професійної репутації ОСОБА_4 як адвоката, на переконання Суду, не є достатніми доказами, які б поставили під сумнів достовірність його позасудових показань.

581.Суд зазначає, що попередня протиправна поведінка може бути взята до уваги у висновку про недостовірність показань свідка тільки за наявності доказів неправдивості показань свідка у цьому кримінальному провадженні.

582.Проте таких доказів неправдивості показань свідка ОСОБА_4 матеріали кримінального провадження не містять. Навпаки, Судом встановлено, що показання ОСОБА_4 , щодо обставин висловлення суддею ОСОБА_1 прохання надати неправомірну вигоду та щодо її подальшого одержання підтверджуються іншими дослідженими доказами, які не викликають у Суду сумніву щодо їх достовірності, а саме: показаннями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , даними, зафіксованими у протоколі обшуку, який було проведено у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 , даними з протоколу НС(Р)Д та додатків до нього. Окрім того, випадки використання адвокатом тактики затягування розгляду судової справи, а також неучасті адвоката у заходах щодо підвищення кваліфікації є досить поширеними, що скоріше може свідчити не про негативну репутацію адвоката, а про системні недоліки нормативного регулювання судових процедур чи недоліки організаційного характеру у процедурах підвищення кваліфікації адвокатів.

б) Щодо доводів про недостовірність як доказу показань свідка ОСОБА_2 .

583.Сторона захисту ставила під сумнів достовірність показань вказаного свідка, посилаючись на те, що він є залежним від правоохоронних органів і діяв з метою провокування ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення (клопотання сторони захисту т. 11 а. с. 45-50).

584.На підтвердження цих доводів сторона захисту надала Суду, як докази, низку документів, а саме:

-листи Управління патрульної поліції в м. Краматорську та Слов`янську від 31.10.2017, 10.11.2017 (т. 11, а. с. 52);

-скаргу адвоката Кучер О.В. щодо неналежного виконання службових обов`язків начальником Управління патрульної поліції в м. Краматорську та Слов`янську від 22.11.2017 (т. 11, а. с. 55 - 56);

-лист Департаменту патрульної поліції від 27.12.2017 (т. 11, а. с. 57);

-копію ухвали Слов`янського міськрайонного суду від 11.05.2018 (т. 11, а. с. 136 - 137);

-копію ухвали Апеляційного суду Донецької області від 12.07.2018 (т. 11, а. с. 138);

-фотознімки детектива НАБУ (т. 11, а. с. 139);

-копію пояснень ОСОБА_2 від 27.09.2018 у адміністративній справі (т. 12, а. с. 16);

-копію листа Слов`янського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби від 07.02.2018 (т. 12, а. с. 12);

-копію заочного рішення Слов`янського міськрайонного суду від 02.03.2017 у цивільній справі (т. 12, а. с. 9-10);

-копії постанов Слов`янського міськрайонного суду від 17.08.2011, 03.04.2013, 13.01.2014, 27.12.2016, 05.12.2017, 30.11.2017 у справах про адміністративне правопорушення (т. 11, а. с. 64 - 70; т. 12, а. с. 6-8);

-копію протоколу допиту свідка ОСОБА_2 (т. 11, а. с. 140 - 144).

585.Дослідивши вказані документи, Суд дійшов висновку, щодо необхідності їх відхилення як доказів, оскільки вони не є достатніми для доведення обставин, на які посилається сторона захисту, зокрема щодо участі ОСОБА_2 у провокації злочину та щодо надання ним Суду недостовірних показань.

586.Суд зазначає, що у цьому вироку вже надавав оцінку доводам захисту щодо стверджуваної провокації злочину, яка нібито відбувалась з участю ОСОБА_2 , та навів відповідні висновки. У цих висновках, Суд не встановив наявність провокативних дій з боку ОСОБА_2 та обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності його показань як свідка.

587.Перелічені вище документи, надані стороною захисту, також не дають підстави для протилежних висновків, з огляду на таке.

588.Так, зазначені у цих документах відомості, щодо неодноразового притягнення ОСОБА_2 до адміністративної та кримінальної відповідальності, щодо участі його як сторони у цивільній справі чи у виконавчому провадженні не можуть розглядатись як достатній доказ вчинення ОСОБА_2 провокативних дій щодо судді ОСОБА_1 .

589.Навпаки, з цих відомостей Судом встановлено, що ОСОБА_2 мав численні випадки притягнення до адміністративної відповідальності, що мали місце як до подій, наведених у висунутому обвинуваченні так і після цих подій. Зазначене, на переконання Суду, спростовує доводи сторони захисту стосовно того, що складання щодо ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення могло відбутись з метою підготовки правоохоронними органами провокації вчинення злочину щодо судді ОСОБА_1 .

590.Фактичні дані, що містяться у наданих стороною захисту копіях ухвал Слов`янського міськрайонного суду від 11.05.2018 та Апеляційного суду Донецької області від 12.07.2018 вже були оцінені Судом вище та додаткової оцінки не потребують.

591.Надані стороною захисту пояснення ОСОБА_2 від 27.09.2018 у адміністративній справі та копія протоколу допиту свідка ОСОБА_2 фактично містять позасудові показання свідка, на які Суд не може посилатись у вироку, адже сприймав показання цього свідка безпосередньо під час судового розгляду і саме на такі судові показання Суд має посилатися у вироку. Разом із тим, Суд зазначає, що відповідні позасудові показання щодо головних фактів та обставин, які стосуються висунутого обвинувачення, відповідають показанням, наданим ОСОБА_2 під час допиту у Суді. За таких обставин, Суд не має підстав для сумнівів у достовірності судових показань цього свідка.

592.Загалом, аналіз значної кількості аргументів, які сторона захисту навела у своєму клопотанні на підтвердження доводів щодо недостовірності показань свідка ОСОБА_2 , дає підстави для висновків, що такі аргументи переважно ґрунтуються на власній інтерпретації подій та обставин, про які повідомив свідок, які до того ж, не мають суттєвого значення для оцінки показань останнього.

593.Зокрема, сторона захисту посилалася на виявлені, на її погляд, розбіжності у показаннях свідка ОСОБА_2 , що стосувались: (1) обставин його виклику до суду у справі про адміністративне правопорушення, (2) щодо кількості телефонних з`єднань між ОСОБА_2 та його знайомим ОСОБА_3 , (3) обізнаності ОСОБА_2 з результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, (4) щодо опису зовнішності особи, яка здійснювала допит ОСОБА_2 , та ін.

594.На переконання Суду, такі розбіжності, цілком пояснюються тим, що свідок надавав свої показання Суду щодо подій, які мали місце понад три роки тому. Окрім того, такі розбіжності у жодному разі не вказували на недостовірність показань свідка в цілому, оскільки не стосувались суттєвих обставин для цього кримінального провадження.

в) Щодо доводів про недостовірність як доказу показань свідка ОСОБА_3 .

595.Сторона захисту ставила під сумнів достовірність показань свідка ОСОБА_3 , посилаючись на виявлені у них суперечності. Зазначала, що свідок повідомляв недостовірні відомості щодо таких обставин: (1) кількості телефонних дзвінків, які відбувались між ним та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 ; (2) мотивів його зустрічі з ОСОБА_1 та обставин їхньої розмови; (3) характеру спілкування з ОСОБА_4 ; (4) даних про особу, яка здійснювала його допит як свідка; (5) причин участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції з м. Краматорськ (клопотання сторони захисту т. 11 а. с. 145-148).

596.На підтвердження цих доводів, сторона захисту надала Суду, як докази, копію протоколу допиту ОСОБА_3 як свідка та дані мобільного оператора про з`єднання телефонних номерів, якими користувались ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 .

597.Оцінку доводам сторони захисту щодо кількості телефонних дзвінків, які відбувались між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 . Суд вже надав вище, аналізуючи доводи захисту щодо стверджуваної провокації злочину.

598.Показання свідка ОСОБА_3 щодо мотивів зустрічі з ОСОБА_1 та обставин їхньої розмови не викликають у Суду сумнівів у їх достовірності, оскільки вони не суперечать будь-яким доказам у справі натомість, узгоджуються з обставинами, які повідомив у своїх показаннях свідок ОСОБА_2 . Останній, зокрема зазначив, що ОСОБА_3 звернувся до раніше знайомого йому судді ОСОБА_1 після його ( ОСОБА_2 ) прохання дізнатися, яких саме подій стосується зазначена у повістці про виклик до суду справа, оскільки не пригадував обставин вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Також свідок підтвердив, що після розмови з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 повідомив йому, що суддя назвав суму 6 000 грн за позитивне для нього вирішення справи. Указані кошти він повинен був передати через ОСОБА_3 для судді ОСОБА_1 . Проте, оскільки таких коштів у нього (свідка) не було, то він повідомив про це ОСОБА_3 , а останній ще раз зустрівся з суддею ОСОБА_1 , щоб повідомити його про відсутність коштів. На це ОСОБА_1 зазначив ОСОБА_3 , щоб вони зайнялися пошуком адвоката.

599.Також, Суд враховує ту обставину, що ОСОБА_2 звернувся до адвоката ОСОБА_4 за правовою допомогою у справі про адміністративне правопорушення, що підтверджується матеріалами провадження.

600.За таких обстави, Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо недостовірності показань свідка ОСОБА_3 щодо мотивів його зустрічі з ОСОБА_1 та обставин їхньої розмови.

601.Далі, Суд зазначає, що зафіксовані мобільним оператором випадки спілкування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 29.08.2017 та 27.09.2017 у жодному разі не спростовують показань останнього, щодо обставин, які мають значення для даного провадження, а саме щодо висловлення ОСОБА_1 прохання надати неправомірну вигоду за рішення на користь ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення. ОСОБА_3 не заперечував фактів такого спілкування, проте не зміг чітко пригадати кількості розмов та їх змісту. Водночас з даних мобільного оператора вбачається, що такі розмови були тривалістю не більше 1-2 хвилин, що вочевидь не узгоджується з доводами захисту про одержання ОСОБА_3 інструкцій від ОСОБА_4 перед допитом у детектива НАБУ.

602.Посилання захисту на те, що ОСОБА_3 було зазначено недостовірні відомості про особу, яка здійснювала його допит як свідка під час досудового розслідування та про причини участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції з м. Краматорськ, є такими, що не можуть слугувати підставою для визнання недостовірними показань свідка, адже такі доводи сторони захисту переважно ґрунтуються на припущеннях.

603.З урахуванням вищенаведеного, Суд відхиляє зазначені доводи сторони захисту та надані на їх підтвердження докази.

г) Щодо доводів про недостовірність як доказу показань свідків (понятих) ОСОБА_10 , ОСОБА_9 .

604.Сторона захисту ставила під сумнів достовірність показань вказаних свідків, посилаючись на те, що вони є залежними від правоохоронних органів і під час допиту повідомляли Суду неправдиві відомості, що стосувались таких обставин: (1) знайомства понятих один з одним; (2) участі їх у якості понятих у інших кримінальних провадженнях; (3) їх залучення до участі у провадженні щодо судді ОСОБА_1 ; (4) порядку проведення слідчих (процесуальних) дій за їх участі у цьому кримінальному провадженні (клопотання від 30.08.2021 - т. 12, а.с. 20-24).

605.На підтвердження цих доводів сторона захисту надала Суду, як докази, низку документів, а саме:

-скріншот екрану із зображенням учасників проведеного обшуку у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 (т. 12, а.с. 25-26, т. 13, а.с. 143-153);

-листи Слов`янського міськрайонного суду від 11.09.2020, 01.09.2021, згідно з якими ОСОБА_9 брав участь як понятий у березні 2016 року у восьми слідчих діях у кримінальному провадженні №420150500000584 (т. 12, а.с. 29, 49);

-копія протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.03.2016 (т. 12, а.с. 50);

-копії матеріалів кримінального провадження №42017000000004810 (витяг з ЄРДР, доручення про проведення слідчих дій та матеріали по його виконанню, протоколи допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 від 25.01.2018) (т. 12, а.с. 30-44);

-висновки експертів ДНДЕКЦ МВС України № 19/11-1/110-СЕ/17 від 10.11.2017 та УНДІСТСЕ СБУ № 295/5 від 16.01.2018 (т. 14, а.с. 1-23, т. 14, а.с. 137-161).

606.Дослідивши відповідні докази та заслухавши аргументи сторони захисту, Суд дійшов висновку, що останні підлягають врахуванню лише частково, з огляду на таке.

607.Суд зазначає, що процесуальна функція понятих полягає у засвідченні своїми підписами відповідності записів у протоколах слідчих дій виконаним діям.

608.Оцінюючи показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 як достовірні, Суд ураховував у взаємозв`язку як фактичні дані, які містяться у цих показаннях так і дані, зафіксовані у протоколах слідчих дій - протоколі огляду, ідентифікації та вручення коштів від 26.09.2017, протоколі обшуку від 27.09.2017 (у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 ) і додатках до них, що містять відеозапис цих слідчих дій.

609.Відповідні фактичні дані у переважній більшості збігались щодо основних обставин, які підлягали встановленню Судом у цій справі, відповідали одні одним.

610.Так, свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_9 підтвердили, що спочатку працівниками правоохоронних органів за їх участі було проведено огляд, ідентифікація та вручення коштів заявнику, а у подальшому був проведений обшук у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 , під час якого у сейфі, що перебував у цьому кабінеті, були знайдені та вилучені кошти з ознаками люмінесценції, які після цього були оглянуті працівниками правоохоронного органу за допомогою спеціального приладу та поміщені в пакет і опечатані.

611.Об`єктивних підстав вважати ці показання недостовірними Суд не має, оскільки вони підтверджуються даними, які Суд безпосередньо сприймав під час перегляду відеозаписів, на яких було зафіксовано хід відповідних слідчих дій (обшуку; огляду, ідентифікації та вручення коштів).

612.Наявність певних розбіжностей та неточностей у показаннях свідків, на яких наголошує сторона захисту, на переконання Суду пояснюється значним часом, який минув від часу проведення слідчих дій до моменту допиту свідків Судом (понад 3 роки).

613.Так, свідки дійсно допустили розбіжності чи не змогли чітко пригадати такі обставини: (1) щодо того, хто конкретно звернувся і запросив їх на проведення слідчих дій; (2) щодо дати проведення слідчих дій (зокрема, чи вони відбувались в один день чи в різні); (3) щодо участі під час обшуку працівників правоохоронного органу, відповідальних за забезпечення безпеки; (4) щодо того, у який спосіб під час обшуку у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 відкривався сейф, у якому були знайдені кошти; (4) щодо точного часу прибуття захисника під час проведення обшуку; (5) щодо кількості подальших допитів їх як свідків та осіб, які ці допити проводили.

614.Однак такі розбіжності, чи неточності не є суттєвими, не мають своїм наслідком визнання недостовірними в цілому всіх показань свідків, оскільки усуваються Судом шляхом дослідження інших доказів сторони обвинувачення, про які Суд зазначив вище.

615.Разом із цим, Суд вважає слушними доводи сторони захисту щодо того, що частина показань свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 вступають у суперечність з доказами сторони захисту. Так, у Суді свідки повідомили, що під час проведення обшуку за допомогою спеціального приладу освітлювалися кишені та рукав піджака судді ОСОБА_1 і долоні рук, на яких було помітне специфічне світіння (фарба світло-зеленого забарвлення). Водночас, згідно з висновками експертів ДНДЕКЦ МВС України № 19/11-1/110-СЕ/17 від 10.11.2017 та УНДІСТСЕ СБУ № 295/5 від 16.01.2018 (т. 14, а.с. 1-23, 137-161), наданих стороною захисту, на вилученому під час обшуку у ОСОБА_1 одязі та змивах з його долонь не було виявлено відповідної спеціальної хімічної речовини, яка має властивості світіння.

616.На переконання Суду, такі суперечності породжують обґрунтовані сумніви у достовірності фактичних даних, які повідомили свідки у відповідній частині своїх показань. Водночас, оскільки ці сумніви не можуть бути усунуті шляхом оцінки інших доказів у справі, вони тлумачяться Судом на користь обвинуваченого. Як наслідок, Суд доходить висновку про необхідність відхилення фактичних даних, які містяться у цій частині показань свідків, як доказів, що викликають сумніви у їх достовірності.

617.Разом із тим, оцінивши у сукупності дані, які містить відеозапис проведення обшуку у кабінеті судді ОСОБА_1 , з показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 щодо поміченого ними специфічного світіння спеціальної хімічної речовини, Суд доходить висновку, що виявлені суперечності, про які зазначено Судом вище, не є наслідком надання свідками неправдивих показань. Такий висновок Суду ґрунтується на тому, що в умовах, які існували під час обшуку, у зв`язку із великою кількістю природнього освітлення у кабінеті, понятим було досить важко зробити однозначний висновок про наявність специфічного світіння, а тому, надаючи показання щодо виявлення такого світіння поняті могли добросовісно помилятися.

618.За таких обставин, Суд зазначає, що часткове відхилення показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не має своїм наслідком визнання недостовірними їхніх показань у іншій частині, що не породжує у Суду обґрунтованих сумнівів у їх достовірності.

619.Далі, Суд зазначає, що доводи захисту про залежність свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 від правоохоронних органів, не знайшли свого підтвердження.

620.Так, відомості сторони захисту про те, що вказані свідки раніше вже брали участь як поняті у інших кримінальних провадженнях, самі собою не можуть достеменно вказувати на таку залежність. Такі висновки Суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20.01.2022 справа № 404/431/18.

621.Під час допиту в Суді, свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не приховували такі відомості та зазначили, що їх залучення у кримінальне провадження стосовно судді ОСОБА_1 могло статися саме тому, що вони раніше вже мали досвід такої участі. Водночас, свідки заперечували будь-яку залежність від правоохоронних органів, зазначаючи, що знайомих чи родичів у правоохоронних органах у них немає.

622.Доказів, які б достовірно спростовували вказані показання свідків, матеріали справи не містять.

623.Так само не можуть вказувати на залежність свідків від правоохоронних органів надані стороною захисту протоколи їх допиту на стадії досудового розслідування (т. 12, а.с. 35-44). Сторона захисту, стверджуючи про таку залежність, звертала увагу Суду, що показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які були зафіксовані у цих протоколах, є ідентичними. Проте, дослідивши зміст відповідних протоколів допиту, Суд дійшов висновку, що тотожність показань свідків у цих протоколах обумовлена тим, що їх допит здійснювався щодо одних і ти же обставин, одним і тим слідчим, в один і той самий день. Окрім того, зі змісту протоколів допиту вбачається, що показання свідків викладалися (були надруковані) слідчим, виходячи з даних, які повідомили свідки, а останні, лише засвідчили правильність відображення таких показань своїм підписом. Саме це, на переконання Суду, пояснює таку схожість формулювань, які містяться у змісті протоколів допиту свідків.

624.Сторона захисту не навела переконливих аргументів щодо того, що позасудові показання ОСОБА_10 та ОСОБА_9 мають суттєві розбіжності з їх показаннями, наданими Суду і, що такі розбіжності можуть обґрунтовано свідчити про недостовірність судових показань цих свідків.

625.За таких обставин, Суд відхиляє доводи сторони захисту про залежність свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 від правоохоронних органів як такі, що не знайшли свого підтвердження в Суді. Також Суд відхиляє як докази вищенаведені документи, надані стороною захисту (скріншот екрану з відображенням відеозапису; листи Слов`янського міськрайонного суду від 11.09.2020, 01.09.2021; копію протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.03.2016; копії матеріалів кримінального провадження № 42017000000004810), оскільки вони не є достатніми доказами у справі, які б свідчили про недостовірність показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , чи іншим чином спростували висунуте обвинувачення.

Е. Щодо доводів сторони захисту про незаконний початок досудового розслідування

626.Сторона захисту посилалася на те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 було розпочате на підставі сфальсифікованих документів. Відповідні доводи обґрунтовувала таким: 1) матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст. 130 КУпАП були сфальсифіковані, на що вказують відомості, отримані захисником від Управління патрульної поліції у сукупності з показаннями свідка ОСОБА_2 ; 2) ОСОБА_4 не звертався до Харківського територіального управління НАБУ із заявою про вчинення злочину 12.09.2017, адже у цей день не перебував у м. Харків; 3) витяг з ЄРДР не містить чітких відомостей, про джерело надходження заяви про вчинення злочину; 4) адвокат ОСОБА_4 вчиняв ініціативні дії щодо фіксації розмови з ОСОБА_1 до початку кримінального провадження.

627.Відхиляючи зазначені доводи захисту, Суд зазначає, про таке.

628.У цьому вироку, Суд вже навів детальні висновки, щодо підстав початку кримінального провадження стосовно судді ОСОБА_1 . Згідно з матеріалами кримінального провадження, такою підставою була заява ОСОБА_4 від 12.09.2017, з якою він звернувся до Харківського ТУ НАБУ. На підставі цієї заяви органом досудового розслідування було внесено відповідні відомості до ЄРДР та розпочато розслідування у відповідності до положень ч. 1 ст. 214 КПК.

629.За таких обставин, висновки сторони захисту про незаконність початку досудового розслідування є безпідставними.

630.Далі, Суд зазначає, що під час судового розгляду стороною захисту було надано копію справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст. 130 КУпАП, яка перебувала у провадженні судді ОСОБА_1 З матеріалів цієї справи вбачається наявність відповідного протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст. 130 КУпАП, складеного уповноваженим працівником поліції, а також додані до нього матеріали.

631.Відповідні документи були скеровані органом поліції до Слов`янського міськрайонного суду та стали підставою для початку судового провадження. У подальшому, згідно з постановою цього суду від 05.12.2017, ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі досліджених судом доказів, зокрема, на підставі письмових пояснень ОСОБА_2 в протоколі про адміністративне правопорушення, в яких останнім зазначено, що з вчиненим правопорушенням він згоден та зобов`язується більше не порушувати Правила дорожнього руху України. Відповідна постанова суду набрала законної сили.

632.Отже, зазначене судове рішення, спростовує посилання сторони захисту на фальсифікацію матеріалів судової справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст. 130 КУпАП.

633.За таких обставин, Суд відхиляє як недостатні докази сторони захисту, якими вона обґрунтовувала свою позицію щодо фальсифікації цих матеріалів справи - листи Управління поліції від 10.11.17, 31.10.2017, 27.12.2017 (т. 11 а.с. 52, 54, 57).

634.Доводи захисту про те, що ОСОБА_4 не звертався до Харківського ТУ НАБУ із заявою про вчинення злочину 12.09.2017, ґрунтуються виключно на факті перебування заявника у цей день у м. Слов`янськ. Проте, Суд зазначає, що зазначена заява не містить відомостей про те, що вона складалась у м. Харкові, а тому вона могла складатись й у м. Слов`янськ та бути направленою до Харківського ТУ НАБУ у будь-який спосіб, зокрема, засобами електронного обміну інформації. До такого висновку Суд доходить, з огляду на те, що перший допит ОСОБА_4 відбувався того ж дня, 12.09.2017 та був проведений детективом НАБУ у м. Слов`янськ (т. 9, а.с. 131).

635.З цього приводу також Суд зазначає, що КПК не містить жодних вимог до місця складання заяви про вчинення кримінального правопорушення та порядку її подання до правоохоронних органів, а тому, зазначені вище обставини не впливають на правомірність початку досудового розслідування.

636.Щодо доводів захисту про те, що адвокат ОСОБА_4 вчиняв дії щодо фіксації розмови з ОСОБА_1 до початку кримінального провадження, то ця обставина підтверджувалась як самим ОСОБА_4 (у протоколі допиту) так і стороною обвинувачення. Такі дії ОСОБА_4 обґрунтовував тим, що отримав інформацію від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про факт вимагання ОСОБА_1 коштів за ухвалення судового рішення, а тому, мав намір під час спілкування з ОСОБА_1 перевірити, чи правильно вони зрозуміли висловлювання останнього та зафіксувати такі висловлювання.

637.Оцінюючи ці обставини, Суд зазначає, що факт здійснення ОСОБА_4 відповідного запису не впливає на законність початку досудового розслідування, адже підставою для початку досудового розслідування слугувала заява ОСОБА_4 . Також, відповідний запис не використовувався стороною обвинувачення як доказ вчинення кримінального правопорушення.

638.За таких обставин, Суд не знаходить підстав для висновків, щодо незаконності початку досудового розслідування з наведеної підстави.

Є. Щодо оцінки альтернативної версії сторони захисту

639.Окрім доводів щодо провокації злочину, оцінку яким Судом було надано вище, у своїх виступах сторона захисту зазначала, що ОСОБА_1 не одержував неправомірну вигоду у вигляді коштів, а вилучені під час обшуку у його службовому кабінеті купюри мали можливість залишити співробітники правоохоронних органів, які згідно з ухвалою слідчого судді отримали дозвіл на негласне проникнення до цього кабінету, або інші особи, з числа працівників суду, які мали дублікати ключів від кабінету судді ОСОБА_1 .

640.В обґрунтування цього, сторона захисту посилалась на те, що згідно з матеріалами справи купюри, які передавалися слідчим ОСОБА_4 згідно з протоколом огляду, ідентифікації та вручення коштів від 26.09.2017 та у подальшому нібито передані останнім ОСОБА_1 , були попередньо оброблені спеціальною хімічною речовиною.

641.Така речовина була виявлена на коштах навіть через 2 місяці з указаної дати, однак на змивах рук ОСОБА_1 і на його речах жодного сліду такої речовини виявлено не було, про що вказують висновки експертів ДНДЕКЦ МВС України № 19/11-1/110-СЕ/17 від 10.11.2017 та УНДІСТСЕ СБУ № 295/5 від 16.01.2018.

642.Відхиляючи вказану версію сторони захисту, Суд виходить із того, що вона суперечить дослідженим Судом доказам та не може вважатись достовірною.

643.З матеріалів справи Судом встановлено, що дійсно, перед врученням ОСОБА_4 коштів, детектив попередньо обробив їх спеціальною хімічною речовиною, що підтверджується протоколом огляду, ідентифікації та вручення коштів від 26.09.2017 та відеозаписом відповідної слідчої дії.

644.Під час проведення обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_1 та освідування обвинуваченого поняті не надали чіткої відповіді щодо того, чи спостерігали вони слід такої речовини на руках обвинуваченого.

645.Згідно з висновками експертів ДНДЕКЦ МВС України № 19/11-1/110-СЕ/17 від 10.11.2017 та УНДІСТСЕ СБУ № 295/5 від 16.01.2018 така речовина була виявлена лише на коштах, проте не була виявлена на змивах рук ОСОБА_1 і на його одязі.

646.Оцінюючи вказані обставини, Суд бере до уваги, що нанесення відповідної хімічної речовини на кошти здійснювалось не безпосередньо перед врученням їх ОСОБА_1 , а за добу до цієї події.

647.Упродовж цього часу кошти перебували у кишені піджаку ОСОБА_4 та взаємодіяли із його поверхнею.

648.За таких обставин, адгезійні властивості зазначеної спеціальної хімічної речовини могли втратити свою ефективність, а її елементи, з об`єктивних причин, могли не бути виявлені на змивах рук ОСОБА_1 і на його одязі. Окрім того, відповідна хімічна речовина могла бути витерта з рук обвинуваченого.

649.Зазначений висновок Суду підтверджується показаннями експерта УНДІСТСЕ СБУ ОСОБА_35 , допитаного під час судового розгляду, який зазначив, що спеціальна хімічна речовина, яка досліджувалась ним під час проведення експертизи у даному кримінальному провадженні, переноситься з обробленого об`єкту, на інший об`єкт шляхом механічного контакту. Для виявлення такої речовини вона має бути перенесена в достатній кількості. Якщо речовини на об`єкті буде мало, то буде мало речовини на руках і якщо руку обтерти, то цієї речовини стане ще менше. За певний час йде копіювання речовини на різні предмети і в певний момент на руках буде недостатньо речовини або дуже мало, для того щоб можна було перекопіювати її на тампони.

650.Для того, щоб усунути зазначені суперечності, які виникли між даними, вказаними у протоколах слідчих дій та даними, зазначеними у висновках експертів, Суд мав оцінити сукупність інших обставин справи, встановлених під час судового розгляду.

651.У цьому зв`язку, Суд звернув увагу, що згідно з матеріалами справи, ідентифікація коштів, які вручались ОСОБА_4 , відбувалась не лише шляхом нанесення спеціальної хімічної речовини, а і шляхом зазначення у змісті протоколу огляду, ідентифікації та вручення коштів від 26.09.2017 серійних номерів купюр. Водночас, під час обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_1 , були вилучені кошти з аналогічними серійними номерами. Їх вилучення відбулось упродовж короткого часу після їх передачі від ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , що зафіксовано на відеозаписах, одержаних за результатами проведення НС(Р)Д аудіо-, відеоконтролю особи, а також відеозаписі слідчої дії - обшуку. Окрім того, вилучення коштів відбулось із зачиненого сейфу, ключ від якого перебував на робочому столі, за яким перебував обвинувачений ОСОБА_1 на час початку обшуку.

652.На переконання Суду, вказані обставини справи у своїй сукупності, виключають будь - яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом цього судового розгляду, крім того, що ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_4 кошти як неправомірну вигоду, тим самим учинивши інкримінований злочин.

653.Відповідний висновок Суду відповідає судовій практиці Верховного Суду. Останній у постанові від 01.06.2020 (справа № 676/848/17) визнав безпідставними доводи захисника про недоведеність отримання обвинуваченим неправомірної вигоди через відсутність слідів спеціального порошку на його руках, оскільки такі обставини підтверджувалися сукупністю зібраних у справі доказів, які узгоджуються між собою.

654.Як вже зазначив Суд вище, під час судового розгляду справи сторона захисту стверджувала про те, що вилучені у службовому сейфі судді ОСОБА_1 купюри мали можливість залишити співробітники правоохоронних органів, які згідно з ухвалою слідчого судді отримали дозвіл на негласне проникнення до службового кабінету. На підтвердження цих доводів сторона захисту посилалась на відеозаписи з камер спостереження, які були розміщенні у приміщенні суду, та на яких нібито зафіксовано, як детективи НАБУ, з метою проведення обшуку у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 , безперешкодно, за допомогою власних ключів, потрапили на міжсходинковий майданчик суду, доступ до якого було обмежено електронним замком.

655.Суд зазначає, що відповідні доводи сторони захисту ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені будь-яким фактичними даними та суперечать іншим доказам, якими доводиться висунуте обвинувачення, зокрема, даним, зафіксованим у протоколі НС(Р)Д аудіо- відеоконтролю особи та показаннях свідка ОСОБА_4 . Що ж до наданих відеозаписів з камер спостереження, то вони містять лише відомості про пересування людей по сходах, розташованих у приміщенні суду, а тому не є належним доказом у справі.

656.Окрім того, на спростування цих доводів указують обставини проведення слідчих дій у кабінеті судді ОСОБА_1 Так, детективами НАБУ під час проведення обшуку у службовому кабінеті судді було проведено освідування ОСОБА_1 , внаслідок якого в останнього було відібрано змиви з рук. Така слідча дія мала логічну мету - виявлення слідів, які могли утворитися під час одержання ОСОБА_1 раніше помічених спеціальною хімічною речовиною коштів від ОСОБА_4 . Також, з аналогічною метою детективами було вилучено піджак ОСОБА_1 , у якому імовірно могли перебувати вказані кошти. Окрім того, у подальшому, детектив НАБУ скерував вказані змиви з рук та вилучений піджак на експертне дослідження для встановлення того, чи містяться на них рештки спеціальної хімічної речовини, якою помічалися кошти. Згідно з висновками експертів, на вилучених коштах було виявлено нашарування відповідної речовини, якою вони були помічені детективом під час передачі їх ОСОБА_4 .

657.Такі дії органу досудового розслідування та їх послідовність, указують на те, що вони були спрямовані на виявлення слідів кримінального правопорушення, а не на їх штучне створення.

658.Отже, зазначена хронологія подій очевидно спростовує доводи сторони захисту, згідно з якими, детективи НАБУ, ще до початку освідування, були обізнані про те, що помічені спеціальною хімічною речовиною кошти не передавались ОСОБА_1 , а були таємно залишені ними у службовому сейфі в кабінеті судді з метою створення штучних умов для викриття ОСОБА_1 у вчиненні злочину.

659.Так само, Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що кошти до службового сейфа могли покласти інші особи, з числа працівників суду, які мали дублікати ключів від службового кабінету судді ОСОБА_1 . На переконання Суду, такі доводи також ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені будь-якими фактичними даними та суперечать іншим доказам, якими доводиться висунуте обвинувачення. Матеріали справи не містять жодних відомостей, що відповідні працівники суду мали доступ до службового сейфу, яким користувався суддя ОСОБА_1 та до коштів, які були вилучені з цього сейфа.

660.З цих мотивів, Суд відхиляє як недостатній доказ, наданий стороною захисту лист Слов`янського міськрайонного суду від 24.02.2021 (т. 13 а.с. 166).

661.Підсумовуючи наведене, слід зазначити, що у достовірності факту винуватості ОСОБА_1 . Суд не має розумних сумнівів. Це не означає, що в достовірності цього факту взагалі немає сумнівів, а означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих стороною обвинувачення доказів є надмірно малоймовірними.

662.Такі висновки Суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 11.10.2021 справа №444/183/14.

Ж. Щодо доводів захисту про фактичне затримання ОСОБА_1 .

663.Сторона захисту посилалась на те, що ОСОБА_1 з 09:30 27.09.2017 по 14:30 28.09.2017 фактично був затриманий детективами НАБУ, однак усупереч вимогам ч. 5 ст. 208 КПК, протокол про його затримання не було складено і процесуальних прав не роз`яснено, що вказує на грубі порушення норм КПК під час здійснення досудового розслідування. Підтвердженням фактичного затримання є те, що співробітники правоохоронних органів заборонили ОСОБА_1 пересуватися під час обшуку, а по його завершенню перевезли на автомобілі НАБУ у супроводі озброєного детектива та поселили до номеру в готелі, який був оплачений детективом НАБУ.

664.Натомість прокурор наголошував на тому, що фактичного затримання ОСОБА_1 не було. Всі переміщення ОСОБА_1 відбувались за його добровільної згоди. Останній є суддею зі значним досвідом роботи, у тому числі у кримінальних справах, під час обшуку він був забезпечений захисником, якого обрав самостійно. Цьому захиснику було відомо про переміщення ОСОБА_1 , проте жодних усних чи письмових заперечень ні ОСОБА_1 , ні його захисник не висловлювали щодо таких дій співробітників правоохоронних органів. Зазначене, на думку прокурора, вказує на те, що переміщення ОСОБА_1 та його поселення до готелю відбувалось за безумовної добровільної згоди ОСОБА_1 та його захисника. Сторона захисту лише з часом ініціювала перевірку цих обставин, шляхом звернення до правоохоронних органів.

665.Суд частково розглянув відповідні доводи сторони захисту у цьому вироку, які стосувались дій детективів НАБУ під час проведення 27.09.2017 обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_1 та не визнав їх обґрунтованими.

666.Далі, Суд зазначає, що стверджуванні стороною захисту обставини перебування ОСОБА_1 під контролем детективів НАБУ з часу закінчення проведення вказаного обшуку і до 14:30 28.09.2017 не мають впливу на оцінку Судом доказів, якими сторона обвинувачення доводить висунуте обвинувачення, оскільки у цей проміжок часу такі докази не збирались.

667.Водночас, даючи оцінку доводам сторони захисту про те, що ОСОБА_1 у зазначений період фактично був затриманий детективами НАБУ без складання відповідного протоколу про його затримання, Суд дійшов висновку, що з огляду на обставини цієї справи, такі доводи не можна визнати обґрунтованими, з огляду на таке.

668.Особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою (ст. 209КПК).

669.Відповідно до практики ЄСПЛ момент затримання є важливим аспектом правового регулювання порядку затримання та дотримання «права на свободу», проголошеного у ст. 5 ЄКПЛ. Указана стаття стосується фізичної свободи людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена волі. Для того, щоб визначити, чи було особу «позбавлено волі» у значенні статті 5, відправною точкою повинна бути її конкретна ситуація, і необхідно враховувати ряд критеріїв таких, як тип, тривалість, наслідки і спосіб реалізації відповідного заходу («Де Томмазо проти Італії»; «Гуццарді проти Італії»; «Медвєдєв та інші проти Франції»; «Крянге проти Румунії»).

670.Поняття позбавлення волі, за змістом ч. 1 ст. 5 ЄКПЛ містить як об`єктивний елемент поміщення людини у певний обмежений простір на значний період часу, так і додатковий суб`єктивний елемент, який полягає в тому, що людина не давала законної згоди на таке поміщення («Шторк проти Німеччини»; «Станев проти Болгарії). До відповідних об`єктивних факторів, які мають братись до уваги, належать: можливість покинути зону обмеження, рівень нагляду та контролю за переміщенням особи, ступінь ізоляції і наявність соціальних контактів («Гуццарді проти Італії»; «Х.М. проти Швейцарії»; «Х.Л. проти Сполученого Королівства»; «Шторк проти Німеччини».

671.На переконання суду, обставини цього кримінального провадження не вказували на те, що після закінчення проведення обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_1 і до 14:30 28.09.2017 останній силою або через підкорення наказу змушений був залишатися поряд із працівниками НАБУ у визначеному ними приміщенні, оскільки достатніх доказів цього стороною захисту надано не було.

672.Так, Суд зазначає, що під час проведення обшуку у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 , та у подальшому, до нього не були застосовані наручники, ув`язнення в камері чи інші фізичні стримуючі заходи, що є важливим фактором при встановленні факту затримання та позбавлення волі.

673.Окрім того, ОСОБА_1 не ізолювався, не мав обмежень у контактах із захисником чи у інших соціальних контактах. Доказів протилежного Суду надано не було.

674.Загалом, відсутні будь-які відомості щодо того, що ОСОБА_1 не мав можливості покинути місце його перебування з часу проведення обшуку у його кабінеті і до 14:30 28.09.2017.

675.Також, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обшук у службовому кабінеті ОСОБА_1 було проведено за участі його адвоката ОСОБА_18, тому одразу по завершенню цієї слідчої дії, та у подальшому, під час проведення першого допиту, ОСОБА_1 користувався правовою допомогою фахового захисника, який спеціалізується на наданні правової допомоги у кримінальних справах. Водночас ОСОБА_1 , будучи професійним суддею, який здійснював розгляд кримінальних справ, був достеменно обізнаний з наданими йому процесуальними правами та процесуальним порядком затримання особи, встановленим КПК.

676.За цих обставин, у згаданий період, ні ОСОБА_1 , ні обраний ним захисник не висловлювали будь-яких заперечень щодо дій співробітників правоохоронних органів щодо неправомірного затримання, хоча не були обмежені у цій можливості.

677.Окрім того, згідно з ч. 2, 3 ст. 206 КПК, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

678.Отже, наведені процесуальні норми передбачають чіткий та ефективний механізм протидії випадкам протиправного позбавлення свободи будь-якої особи.

679.Проте, у даному провадженні, відсутні відомості щодо того, що захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_18 у період з 27 по 28.09.2017 скористався цим правовим механізмом та повідомив слідчого суддю про неправомірні дії правоохоронців щодо протиправного затримання його клієнта. Так само, ані захисник, ані обвинувачений не повідомили про такі дії слідчого суддю, який здійснював розгляд клопотання про обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу.

680.Натомість, як повідомив під час допиту в Суді захисник ОСОБА_18 , зранку 28.09.2017, він прибув до НАБУ та під час зустрічі з ОСОБА_1 , останній висловлював позицію, згідно з якою, бажав щоб захисник підписав протокол з наданими ним показаннями детективу. ОСОБА_18 на це погодився та не читаючи підписав протокол допиту, який містив викривальні показання ОСОБА_1 . Водночас, захисник повідомив, що ОСОБА_1 перебував у пригніченому стані проте будь-яких видимих тілесних ушкоджень не мав.

681.Отже, на переконання Суду, після проведення обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_1 , пересування останнього в супроводі працівників правоохоронних органів мало виключно добровільний характер і було пов`язане з його позицією, погодженою із своїм захисником, щодо необхідності співпраці зі слідством.

682.За таких обставин, на переконання Суду, відсутні підстави для висновків, щодо фактичного затримання ОСОБА_1 .

683.Сторона захисту, в обґрунтування своєї позиції щодо неправомірного затримання ОСОБА_1 посилалась на матеріали кримінального провадження № 4201700000004810, яке розпочате 24.11.2017, а саме: копію ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01.02.2018 (т. 13, а.с. 230-233); копію протоколу обшуку від 08.02.2018 (т. 13, а.с. 234-237); копію протоколу огляду від 14.02.2018 (т. 13, а.с. 238-239); копії дозволів на задіяння підрозділу швидкого реагування НАБУ для проведення обшуку та затримання підозрюваного (т. 13, а.с. 240-241); копію службової записки від 15.01.2018 (т. 13, а.с. 227); копію протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.01.2018 (т. 13, а.с. 220-223); копію інформаційної довідки з державного реєстру прав на нерухоме майно від 28.09.2017 (т. 13, а.с. 217-219); копії довідок щодо результатів психофізіологічного опитування з використанням поліграфа від 26.01.2018 та 29.01.2018 (т. 13, а.с. 208-216); копії витягів з ЄРДР у кримінальних провадженнях № 6201905000000503; 42017050000001015; 42017000000004810; 52017000000000875; 52017000000000875; 52017000000000874 (т. 13, а.с. 199-207); копії заяв адвоката про вчинення кримінальних правопорушень від 31.10.2017 та 03.11.2017 (т. 13, а.с. 190-195); копію заяви ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 15.12.2017 (т. 13, а.с. 196-198); копія подання Вищої ради правосуддя від 19.12.2017 (т. 13, а.с. 187-189); копію деталізованого рахунку з даними мобільного оператора (т. 13 а.с. 174-175); витяги інформації з сайту судово-юридичної газети (т. 15, а.с. 96-97, 99); витяг інформації із сайту НАБУ (т. 15, а.с. 98).

684.Дослідивши вказані документи, Суд дійшов висновку, щодо необхідності їх відхилення як доказів, оскільки вони не містять достатніх фактичних даних, які б достовірно підтверджували фактичне затримання ОСОБА_1 співробітниками правоохоронних органів.

685.Так, указані документи не містять відомостей про те, що після проведення обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_1 до останнього з боку співробітників правоохоронних органів було застосовано силу або висловлено наказ, внаслідок чого він був змушений залишатися поряд із вказаними співробітниками, або вжито інших заходів, які б виключали можливість ОСОБА_1 покинути зону обмеження або здійснювати соціальні контакти, зокрема, зі своїм захисником.

686.Окрім того, надані стороною захисту копії довідок щодо результатів психофізіологічного опитування з використанням поліграфа від 26.01.2018 та 29.01.2018 також не відповідають критерію допустимості, оскільки чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено перевірку показань із застосуванням спеціального технічного засобу - поліграфу та використання отриманих даних як доказу (постанова Верховного Суду від 23.09.2021 справа № 234/4850/17).

VII. Мотиви призначення покарання

687.При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

688.Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, Суд виходить із того, що ОСОБА_1 вчинив з прямим умислом тяжкий закінчений злочин, який є корупційним та вчиненим з корисливою метою.

689.Суспільна небезпека вчиненого обвинуваченим корупційного злочину на переконання Суду є досить значною, оскільки потенційно може проявлятися у падінні авторитету органів державної влади, підриві демократичних інститутів і цінностей, справедливості.

690.Загалом корупція серед суддів є однією з головних загроз суспільству та функціонуванню демократичної держави. Вона підриває суддівську доброчесність, яка є основоположним принципом верховенства права.

691.Окрім того, значна суспільна небезпека вчиненого злочину полягає у тому, що прохання надати та одержання неправомірної вигоди відбулось за вчинення обвинуваченим дій з використання своєї влади та службового становища, які мали призвести до ухилення особи від адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані сп`яніння. У цьому зв`язку, Суд звертає увагу на загальновідомі факти, що у багатьох випадках смертельні дорожньо-транспортні пригоди траплялись після того, як водії уникали відповідальності за керування автомобілем у стані сп`яніння та повторно вчиняли аналогічні порушення.

692.Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 є особою середнього віку, має задовільний стан здоров`я, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т. 7, а. с. 235, 236), вчинив злочин, перебуваючи на посаді судді, заступника голови суду, на час ухвалення вироку працює суддею Слов`янського міськрайонного суду, одружений (т. 7, а. с. 239), має на утриманні дитину (т. 7, а. с. 240), за місцем проживання та роботи характеризується позитивно (т. 8, а. с. 252), до кримінальної відповідальності притягається вперше.

693.Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_1 . Судом не встановлено.

694.Ухвалюючи вирок Суд також приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально - психологічну характеристику обвинуваченого, згідно з якою, зокрема, ризик повторного вчинення правопорушення обвинуваченим розцінюється як середній (т. 7, а. с. 169 - 171).

695.Оцінивши вищенаведене, Суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання за ч. 3 ст. 368 КК у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у судах, з конфіскацією всього майна.

696.На переконання Суду, призначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

697.Також, відповідне покарання сприятиме становленню справедливості, рівності перед законом, забезпеченню добропорядності та відповідальності осіб, які займають посади у судах.

VIII. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався Суд

А. Щодо процесуальних витрат

698.Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку Суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

699.На підставі наведених положень, Суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави 25221 грн 05 коп., що є сумою наявних витрат на залучення експертів для проведення судової портретної експертизи за висновком експерта від 12.01.2018, судової криміналістичної експертизи аудіо-, відеоматеріалу за висновком експерта від 11.05.2018, судової технічної експертизи документів за висновком експерта від 07.10.2017.

Б. Щодо речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження

700.Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили (ч. 9 ст. 100 КПК).

701.Суд, одночасно із ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення Судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації (ч. 4 ст. 174 КПК).

702.З матеріалів кримінального провадження вбачається, що згідно з постановою детектива від 28.09.2017 було визнано речовими доказами майно, яке було вилучено під час проведення обшуку службового кабінету ОСОБА_1 у будівлі Слов`янського міськрайонного суду за адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 2.

703.У подальшому, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29.09.2017 (т. 8, а. с. 79 - 81), на таке майно було накладено арешт.

704.З урахуванням зазначеного, долю відповідних речових доказів Суд вирішує так:

-12 банкнот номіналом по 500 грн, на підставі п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК, після набрання вироком законної сили слід повернути НАБУ, як юридичній особі, якій такі кошти належать. Також, з огляду на рішення Суду щодо повернення коштів, слід скасувати арешт, накладений на це майно;

-піджак сірого кольору та кошти у сумі 4000 грн, належні ОСОБА_1 конфіскувати на виконання покарання, визначеного судом. З огляду на необхідність забезпечення виконання покарання у виді конфіскації майна арешт на зазначене майно належить залишити ;

-змиви з правої та лівої кистей рук ОСОБА_1 , зразок чистого марлевого бинта, зразок чистого аркуша паперу, який використовувався під час огляду, ідентифікації та врученні коштів, контрольний зразок спеціальної хімічної речовини, який використовувався під час огляду, ідентифікації та вручення коштів, згідно з п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК, після набрання цим вироком законної сили слід знищити, як майно, яке немає ніякої цінності та не може бути використане. З урахуванням зазначеного, слід скасувати арешт накладений на це майно.

705.Окрім того, під час кримінального провадження, згідно з ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29.09.2017 було накладено арешт на кошти в сумі 641 долар США, 15 400 грн, вилучені за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а також на 1/3 частину цієї квартири, яка належить ОСОБА_1 .

706.Обвинувачений ОСОБА_1 , під час судового провадження стверджував, що вказані кошти є особистою власністю його дружини ОСОБА_36 , проте не підтвердив ці обставини будь - якими доказами.

707.З матеріалів кримінального провадження вбачається, що кошти, які підлягають конфіскації згідно з цим вироком у обвинуваченого ОСОБА_1 могли набуватись ним чи його дружиною під час шлюбу, а тому на таке майно може поширюватись право спільної сумісної власності подружжя.

708.Разом із тим, Суд звертає увагу на те, що в межах кримінального провадження є неприпустимим вирішення спору про право власності на майно шляхом поділу його з виділенням часток. Відповідно до ч. 12 ст. 100 КПК спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства. Підставою для виділення частки майна в праві спільної сумісної власності має бути вимога співвласника такого майна або державного чи приватного виконавця.

709.Зазначені висновки Суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 09.04.2020 справа № 676/2199/19.

710.З огляду на зазначене, Суд, ухвалюючи вирок, на виконання покарання, визначеного Судом, вважає за необхідне конфіскувати вказані кошти та частку у нерухомому майні, що належить ОСОБА_1 . З огляду на необхідність забезпечення виконання покарання у виді конфіскації майна арешт на зазначене майно належить залишити в силі.

В. Щодо запобіжного заходу

711.Згідно із п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК, у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких КПК відносить також запобіжні заходи.

712.Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема , переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК).

713.Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).

714.Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

715.Ухвалюючи вирок колегія суддів доходить до висновку про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме ризику переховування обвинуваченого від суду.

716.Вказаний ризик Суд оцінює з огляду на обставини кримінального провадження та обставини, що стосуються безпосередньо обвинуваченого ОСОБА_1 .

717.Ризик переховування обумовлюється суворістю покарання, призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 за цим вироком у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

718.Зазначена обставина сама собою може спонукати обвинуваченого переховуватись від суду.

719.Дослідивши інші обставини з метою оцінки вказаного ризику, Суд бере до уваги наступне.

720.ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , у м. Шахтарськ Донецької області, фактично проживає у м. Слов`янськ, одружений.

721.З 17.09.2002 ОСОБА_1 обіймає посаду судді, а з 17.04.2014 також посаду заступника голови суду, за місцем роботи характеризується позитивно.

722.Зазначені характеристики не містять негативних даних щодо ОСОБА_1 , разом із тим вони не є настільки вагомими, щоб знизити встановлений Судом ризик до маловірогідності чи до його виключення на цьому етапі судового провадження.

723.За таких обставин, Суд доходить висновку про необхідність обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 з метою запобігання ризику переховування останнього від суду.

724.Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

725.На переконання Суду, не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

726.З матеріалів кримінально провадження вбачається, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 28.09.2017 стосовно ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком до 26.11.2017. Зазначений запобіжний захід продовжувався ухвалами слідчого судді від 23.11.2017 та 17.01.2018. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 16.03.2018 відмовлено в задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно ОСОБА_1 , і після цього більше запобіжний захід не обирався. Під час судового розгляду ОСОБА_1 порушень процесуальних обов`язків не допускав.

727.За таких обставин, враховуючи існування ризику переховування обвинуваченого від суду, особу обвинуваченого, його поведінку під час судового розгляду, Суд вважає, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, щодо ОСОБА_1 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 744 300 грн. Такий розмір застави є помірним для обвинуваченого, з огляду на те, що останній обіймає посаду судді та отримує суддівську винагороду у визначену законодавством розмірі.

728.Також, з урахуванням існуючого ризику, на обвинуваченого необхідно покласти обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК, а саме: прибувати до Суду за кожним його викликом; 2) не відлучатися із м. Слов`янськ Донецької області без дозволу Суду; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 4) носити електронний засіб контролю.

Строк дії вказаних обов`язків, покладених на обвинуваченого визначити до 04.04.2022 включно, але не пізніше дня набрання вироком законної сили.

Г. Щодо повідомлення про ухвалення вироку

729.Відповідно до вимог ст. 483 КПК Суд вважає за необхідне повідомити про ухвалення вироку стосовно судді Слов`янського міськрайонного суду ОСОБА_1 Президента України та Вищу раду правосуддя.

На підставі викладеного, керуючись статтями 368, 370, 374 КПК, Суд

УХВАЛИВ:

1.ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років шість місяців з позбавленням права обіймати посади у судах строком три роки, з конфіскацією всього майна.

2.Строк відбуття покарання відраховувати з дня затримання ОСОБА_1 на виконання цього вироку.

3.Речові докази:

-піджак сірого кольору та кошти в сумі 4000 грн, належні ОСОБА_1 - конфіскувати;

-12 банкнот номіналом по 500 грн кожна повернути Національному антикорупційному бюро України;

-змиви з правої та лівої кистей рук ОСОБА_1 , зразок чистого марлевого бинта, зразок чистого аркуша паперу, який використовувався під час огляду, ідентифікації та врученні коштів, контрольний зразок спеціальної хімічної речовини, який використовувався під час огляду, ідентифікації та вручення коштів - знищити;

4.Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29.09.2017 на піджак сірого кольору та кошти в сумі 4000 грн, належні ОСОБА_1 , залишити в силі.

5.Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29.09.2017 на таке майно:

-12 банкнот номіналом по 500 грн кожна;

-змиви з правої та лівої кистей рук ОСОБА_1 , зразок чистого марлевого бинта, зразок чистого аркуша паперу, який використовувався під час огляду, ідентифікації та вручення коштів, контрольний зразок спеціальної хімічної речовини, який використовувався під час огляду, ідентифікації та вручення коштів.

6.На виконання покарання, визначеного Судом, конфіскувати:

- вилучені за адресою: АДРЕСА_1 , кошти у сумі 641 долар США та 15 400 грн;

- 1/3 частину квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та на праві власності належить ОСОБА_1 .

7.Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29.09.2017 на таке майно залишити в силі для забезпечення виконання покарання у виді конфіскації майна.

8.Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні в сумі 25221 грн 05 коп.

9.Обрати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 744 300 грн із покладенням на нього обов`язків:

1)прибувати до суду за кожним його викликом;

2)не відлучатися із м. Слов`янськ Донецької області без дозволу суду;

3)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

4)носити електронний засіб контролю.

10.Строк дії вказаних обов`язків, покладених на обвинуваченого визначити до 04.04.2022 включно, але не пізніше дня набрання вироком законної сили.

11.Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_1 .

12.Обвинувачений не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти у розмірі 744 300 грн на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

13.Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, застава може бути звернута в дохід держави.

14.Повідомити про ухвалення вироку стосовно судді Слов`янського міськрайонного суду ОСОБА_1 Президента України та Вищу раду правосуддя.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 30 днів з дня проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку Суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Судді:

В.В. Маслов І.Л. Строгий Л.М. Федорак