- Presiding judge (HACC) : Koliush O.L.
- Lawyer : Trehub Yu.Ye.
- Prosecutor : Kolotylo O.O.
Справа № 991/802/22
Провадження № 1-кс/991/812/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2022 року місто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Коліуш О.Л., за участю секретаря судових засідань Паштенко І.О., скаржника - адвоката Трегуб Ю.Є., захисника підозрюваної Остапенка Є.С., прокурора Колотило О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вищого антикорупційного суду в режимі відеоконференції скаргу адвоката Трегуб Юлії Євгенівни в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 на повідомлення про підозру,
ВСТАНОВИВ:
07.02.2022 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката Трегуб Ю.Є. в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 , відповідно до якої скаржник просить скасувати повідомлення про підозру від 09.06.2021 у кримінальному провадженні № 52021000000000080 від 09.02.2021.
В обґрунтування скарги ОСОБА_2 зазначає таке. 09.06.2021 ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 52021000000000080 було вручено повідомлення про підозру. Вказує, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 не відповідає вимогам ч. 3 ст. 17 КПК України, оскільки ґрунтується на доказах отриманих незаконним шляхом, а саме допит свідка ОСОБА_3 було проведено 16.02.2021, в той час як групу прокурорів у цьому провадженні визначено лише 18.02.2021, тому докази, отримані при допиті ОСОБА_3 є недопустимими. До того ж постанова від 18.02.2021 про визначення групи прокурорів не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, оскільки не містить у собі час її прийняття, а також час (строки) її виконання та особу, якій належить виконати постанову, отже, не може вважатися допустимим доказам повноважень відповідних прокурорів здійснювати процесуальне керівництво. Крім того, повідомлення про підозру не містить в собі часу, в який, начебто, було висловлено прохання неправомірної нагороди, що свідчить про необґрунтованість підозри та є підставою для скасування відповідного повідомлення. Не зазначення у повідомленні про підозру часу вчинення кримінального правопорушення, за умови, що обвинуваченню відома ця інформація, порушує право підозрюваного знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, та, відповідно, порушує його право на захист, оскільки неможливо сформувати позицію захисту, не знаючи, в чому тебе підозрюють.
Адвокат Трегуб Ю.Є. у судовому засіданні скаргу підтримала, просила її задовольнити в повному обсязі. Захисник підозрюваної адвокат Остапенко Є.С. скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Прокурор Колотило О.О. просив відмовити у задоволенні скарги.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Слідчим суддею встановлено, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52021000000000080 від 09.02.2021 за фактом прохання та отримання суддею Дніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 неправомірної вигоди в розмірі 2 500 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України становило 68 228,50 грн, за ухвалення нею як головуючим рішення у справі на користь відповідача.
09.06.2021 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Повідомлення про підозру складено та підписано Генеральним прокурором України Венедіктовою І.В., здійснено (вручено) ОСОБА_1 прокурором третього відділу САП Колотило О.О. у присутності адвоката 09.06.2021, отже повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 09.06.2021 відповідає вимогам ст. 277, 481 КПК України та вручено у спосіб, передбачений ч. 1 ст. 278 КПК України.
Згідно з положеннями ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України, при цьому сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що визначені КПК України.
Із поданої скарги вбачається, що однією з підстав для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_1 є те, що повідомлення про підозру не містить у собі час вчинення кримінального правопорушення, тобто час коли було висловлено прохання неправомірної вигоди.
Однак, як убачається з матеріалів скарги, сторона захисту в особі захисника Остапенка Є.С. вже зверталася в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 до слідчого судді з ідентичною скаргою на повідомлення про підозру. Ухвалою слідчого судді ВАКС від 05.01.2022 у справі № 991/1/22 у задоволенні скарги було відмовлено. При цьому, вказаним судовим рішенням надано правову оцінку зазначеним стороною захисту обставинам. Ця ухвала слідчого судді не набрала законної сили станом на цей час, оскільки, як видно з Єдиного державного реєстру судових рішень, була оскаржена стороною захисту до апеляційної палати ВАКС, а рішення за апеляційною скаргою ще не постановлено. Тобто в розумінні принципу res judicata вказане рішення слідчого судді ще не є остаточним і обов`язковим для виконання. Разом з тим, слід заначити таке.
Сторона захисту, не погоджуючись із рішенням слідчого судді, оскаржила його до АП ВАКС, а також повторно звернулася (хоча і в особі іншого захисника підозрюваної) до слідчого судді ВАКС зі скаргою на повідомлення про підозру, яку, в тому числі обґрунтовує тими самими доводами, які вже були предметом правової оцінки під час розгляду іншим слідчим суддею. Отже, сторона захисту повторно порушує питання про надання правової оцінки обставинам, які вже було оцінено іншим судовим рішенням, тобто намагається домогтися повторного розгляду цих обставин та винесення нового рішення за результатами їхньої оцінки. Слідчий суддя вважає, що такі дії сторони захисту не направлені на досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, та є зловживанням процесуальними правами, а, отже, скарга в цій частині не підлягає розгляду по суті.
Слідчий суддя зазначає, що заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права, хоча Кримінальним процесуальним кодексом України і не передбачено загального положення про заборону такого зловживання, як не передбачено і наслідків такого зловживання.
Статтею 307 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень слідчого судді за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування, але жодне з них, на думку слідчого судді, не стосується неможливості розгляду скарги по суті. Водночас, в разі порушення умов, за яких може бути відкрито провадження за скаргою, така скарга відповідно до ст. 304 КПК України може бути повернута особі, яка її подала, або слідчим суддею може бути відмолено у відкритті провадження за нею. Звідси висновується, що в разі з`ясування під час розгляду скарги обставин, які свідчать про порушенням вказаних вимог, провадження за такою скаргою повинно бути закрито. Разом з тим, скарга містить і інші доводи щодо підстав для скасування підозри, що унеможливлює закриття провадження по ній, оскільки це буде суперечити загальним засадам кримінального провадження.
З огляду на викладене, з урахуванням принципу верховенства права, слідчий суддя вважає за необхідне залишити без розгляду вказані доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри та не надавати їм повторну правову оцінку.
Іншою підставою необґрунтованості підозри, на яку посилається скаржник, є невідповідність підозри вимогам ч. 3 ст. 17 КПК України, у зв`язку з тим, що вона ґрунтується на доказах, отриманих незаконним шляхом, а саме на фактичних даних, що містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_3 , допит якого було проведено 16.02.2021, тобто до визначення у цьому кримінальному провадженні групи прокурорів. Також скаржник посилається на невідповідність постанови про визначення групи прокурорів від 18.02.2021 вимогам ст. 110 КПК України. Щодо вказаних доводів слідчий суддя зазначає таке.
Відповідно до ст. 3 КПК України на стадії досудового розслідування до повноважень слідчого судді віднесено здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні у порядку, передбаченому цим Кодексом. Згідно з ч. 3 ст. 17 КПК підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Надаючи оцінку доводам сторони захисту про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 ґрунтується на доказах, отриманих незаконним шляхом, слідчий суддя виходить з того, що на стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею недопустимими можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті під час подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто, висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Слідчий суддя на цій стадії може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами.
Сторона захисту посилається на недопустимість фактичних даних, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_3 від 16.02.2021, оскільки група прокурорів у цьому кримінальному провадженні була визначена лише 18.02.2021, а також посилається на недопустимість всіх інших доказів як «плодів отруйного дерева», отриманих на підставі вказаного джерела доказів, і, як наслідок, на необґрунтованість підозри, яка на них ґрунтується.
Щодо недопустимості протоколу допиту свідка слідчий суддя зазначає таке.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є, в тому числі показання.
Відповідно до ст. 95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Отже, доказом у кримінальному провадженні є саме фактичні дані, які містяться у показаннях (в даному випадку свідка), допустимість яких, разом з іншими якостями доказу, може бути перевірена судом під час судового розгляду з дотриманням принципу безпосередності дослідження доказів, закріпленого ст. 23, 95 КПК України.
Стороною захисту не наведено достатніх доводів про очевидну і категоричну недопустимість фактичних даних, які містяться в показаннях свідка, викладених в протоколі допиту свідка від 16.02.2021. Скаржником не зазначено, яким чином така якість цих фактичних даних як допустимість може залежати від дати складання процесуального документа, в якому вони відображені.
Слідчий суддя вважає, що допустимість вказаних фактичних даних, які містяться у показаннях свідка ОСОБА_3 , зафіксованих у протоколі допиту від 16.02.2021, може бути перевірена під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду, а, можливість усунення сумнівів щодо їхньої допустимості на цей час безповоротно не втрачена.
До того ж, як убачається з матеріалів, доданих до скарги, підставами для повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення була наявність достатніх для цього доказів (в тому числі і низка подальших показань свідка ОСОБА_3 ), однак скаржником не наведено логічних та послідовних доводів щодо можливості впливу показань свідка ОСОБА_3 , зафіксованих у протоколі допиту від 16.02.2021, на допустимість інших доказів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру.
Слідчий суддя зауважує, що доктрина «плодів отруйного дерева» передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруйного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом. Разом з тим таких підстав стороною захисту не наведено.
Повертаючись до принципу диспозитивності у кримінальному провадженні, слідчий суддя ще раз зазначає, що він вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами. З огляду на це, слідчий суддя вважає, що доводи сторони захисту не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість доказів, а остаточна оцінка зібраним у кримінальному провадженні доказам і, за наявності правових підстав, визнання їх недопустимими може бути здійснена під час розгляду кримінального провадження по суті.
Слідчий суддя відхиляє доводи скаржника щодо невідповідності постанови про визначення групи прокурорів вимогам ст. 110 КПК України, оскільки її зміст та форма відповідають вимогам вказаної норми, а особами, яким належить виконати постанову, є саме група визначених прокурорів.
З огляду на викладене, скарга адвоката Трегуб Ю.Є. в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 на повідомлення про підозру є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 276-278, 303, 305-307,309, 369-372 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні скарги адвоката Трегуб Юлії Євгенівни в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 на повідомлення про підозру, відмовити.
На ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складений 16.02.2022.
Слідчий суддя О.Л. Коліуш