- Presiding judge (HACC AC): Bodnar S.B.
справа № 623/2988/18
провадження № 11-кп/991/34/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2022 року м. Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, розглянувши в порядку, передбаченому ст. 401 КПК України, клопотання ОСОБА_2 про скасування застосованого відносно нього вироком Вищого антикорупційного суду від 04лютого 2022року запобіжного заходу у вигляді застави, в межах кримінального провадженні №52017000000000614 від 12 вересня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Вироком Вищого антикорупційного суду від 04лютого 2022року обвинуваченого ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років шість місяців з позбавленням права обіймати посади у судах строком три роки, з конфіскацією всього належного йому майна.
Обрано щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 744 300 грн із покладенням на нього обов`язків:
1)прибувати до суду за кожним його викликом;
2)не відлучатися із м. Слов`янськ Донецької області без дозволу суду;
3)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
4)носити електронний засіб контролю.
Строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків визначено до 04 квітня 2022 року включно,але не пізніше дня набрання вироком законної сили.
Своє рішення в частині обрання запобіжного заходу суд першої інстанції мотивував наявністю ризику переховування обвинуваченого від суду та тим, що інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Згідно вказаного вироку, ризик переховування обвинуваченого від суду обумовлюється суворістю призначеного йому за цим вироком покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна, що може спонукати обвинуваченого переховуватись.
Не погоджуючисьз вказанимрішенням, обвинувачений ОСОБА_2 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вирок Вищого антикорупційного суду від 04 лютого 2022року та закрити кримінальне провадження відносно нього.
Крім того, обвинувачений просить суд задовольнити його клопотання про повторне дослідження доказів та надати їм оцінку відповідно до вимог ст. 94 КПК України, а також скасувати застосований відносно нього запобіжний захід в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду.
На переконання обвинуваченого, суд на стадії підготовки до апеляційного розгляду має скасувати застосований відносно нього запобіжний захід, оскільки у даному провадженні відсутні будь-які ризики, передбачені ст. 177 КПК України. У той же час обвинувачений стверджує, що під час досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження він жодного разу не допускав порушень, завжди з`являвся за викликом суду та не допускав зловживань процесуальними правами та має сталі соціальні зв`язки (одружений, має дитину та постійне місце проживання і роботи), що спростовує необхідність застосування відносно нього зазначеного запобіжного заходу. На його думку, застосування судом першої інстанції запобіжного заходу у вигляді застави за відсутності відповідного клопотання прокурора, а також не зазначення у вироку підстав для призначення максимального розміру застави є істотними порушеннями вимог КПК України у зв`язку з чим обраний запобіжний захід підлягає скасуванню.
Ухвалою судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15 березня 2022 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Вищого антикорупційного суду від 04 лютого 2022року відкрито апеляційне провадження.
Після чого, 22 березня 2022 року до суду надійшло заперечення прокурора на подану апеляційну скаргу, у якому останній, серед іншого, просить відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про скасування застосованого відносно нього запобіжного заходу.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.401 КПК України, суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції вирішує клопотання щодо обрання, зміну або скасуваннязапобіжного заходу.
Процесуальні діїщодо розглядувідповідного клопотанняна етапіпідготовки доапеляційного розглядуслід здійснюватиодноособово суддею-доповідачемсуду апеляційноїінстанції табез виклику учасників кримінального провадження.
Ухвалюючи обвинувальний вирок та призначаючи обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком п`ять років шість місяців з позбавленням права обіймати посади у судах строком три роки та з конфіскацією всього належного обвинуваченому майна, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки суворість призначеного покарання підвищує ризик можливого переховування останнього від суду, а відтак застосування такого запобіжного заходу є мінімально можливим для забезпеченням дієвості кримінального провадження.
Під час обрання запобіжного заходу судом першої інстанції було взято до уваги як обставини відповідного кримінального провадження, так і обставини, що стосуються безпосередньо ОСОБА_2 . Попередня належна процесуальна поведінка обвинуваченого, а також наявність сталих соціальних зв`язків не спростовують існування зазначеного ризику та неможуть уданому конкретномувипадку бутипідставою дляскасування застосованогозапобіжного заходу,оскількиухвалення відносно ОСОБА_2 обвинувального вироку дійсно значно підвищує ризик його подальшого можливого переховування від суду. Відтак, зазначені у апеляційній скарзі доводи щодо відсутності у даному провадженні ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України є безпідставними та спростовуються вищенаведеними обставинами.
Наявні у матеріалах кримінальної справи позитивні характеристики обвинуваченого також не спростовують вищенаведені висновки щодо необхідності і достатності застосування запобіжного заходу судом першої інстанції. Такі характеристики дійсно позитивно описують обвинуваченого, проте в світлі наведених вище обставин, не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлений ризик до маловірогідності чи до його виключення.
Безпідставними є й доводи обвинуваченого щодо неможливості застосування судом першої інстанції при ухваленні вироку запобіжного заходу у вигляді застави за відсутності відповідного клопотання прокурора.
Так, згідно п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких КПК України, серед іншого, відносить також і запобіжні заходи. Тобто, рішення про обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді застави суд першої інстанції прийняв на підставі ст. 374 КПК України.
Разом з тим, враховуючи майновий та соціальний стан ОСОБА_2, призначене судом першої інстанції за цим вироком покарання, що суттєво підвищує ризик переховування обвинуваченого від суду, застава у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 744 300 (сімсот сорок чотири тисячі триста) гривень, є обґрунтованою та здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування застосованого запобіжного заходу, судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про скасування застосованого відносно нього запобіжного заходу слід залишити без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.401 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання ОСОБА_2 про скасування застосованого відносно нього вироком Вищого антикорупційного суду від 04 лютого 2022року запобіжного заходу у вигляді застави, в межах кримінального провадженні №52017000000000614 від 12 вересня 2017 року залишити без задоволення.
Копію даної ухвали направити учасникам судового провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1