Document No. 104800219

Справа № 991/1906/22

Провадження 1-кс/991/1923/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1

(далі-слідчий суддя чи суд),

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2,,

детектива ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні від 14.02.2022 №52022000000000043,

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий опис судового провадження.

10.06.2022 до ВАКС надійшло клопотання від 09.06.2022 старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_3 (далі- детектив), погоджене прокурором першого відділу управління процесуального керівництв, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (САП ОГП) ОСОБА_4, про арешт майна в кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі-ЄРДР) 14.02.2022 №52022000000000043, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Для розгляду клопотання відповідно до частини 3 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу визначено слідчого суддю ОСОБА_1, яким призначено судовий розгляд на 14.06.2022.

2. Короткий виклад клопотання та позицій учасників судового провадження.

2.1. В клопотанні детектив просив накласти арешт (у виді позбавлення права на розпорядження та відчуження на майно ОСОБА_5, зазначивши, що «відповідно до постанови Одеської обласної територіальної виборчої комісії від 01.12.2020 №173 ОСОБА_5 зареєстровано депутатом Одеської обласної ради.

Рішенням Одеської обласної ради «Про персональний склад постійних комісій Одеської обласної ради VIII скликання» від 24.12.2020 №35-VIII з додатками затверджено персональний склад постійних комісій Одеської обласної ради VIII скликання. Відповідно до додатку 7 вказаного рішення ОСОБА_5 затверджено головою постійної комісії з питань охорони здоров`я та соціальної політики.

Таким чином, ОСОБА_5 будучи депутатом Одеської обласної ради та перебуваючи на посаді голови постійної комісії Одеської обласної ради з питань охорони здоров`я та соціальної політики обласної ради є службовою особою органу місцевого самоврядування.

На початку червня 2021 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 як голова постійної комісії Одеської обласної ради познайомився з виконувачем обов`язків головного лікаря комунального некомерційного підприємства «Дунайська обласна лікарня» Одеської обласної ради (далі КНП «ДОЛ» ООР», Лікарня), юридична адреса: АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 01982146, ОСОБА_6, який на той час брав участь у конкурсі на зайняття вакантної посади генерального директора Лікарні. Під час розмови між ними ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_6, що він підтримує призначення ОСОБА_6 на посаду генерального директора Лікарні, проте очікує що з кожної закупівлі Лікарні ОСОБА_6 буде передавати йому 15% від вартості закупленого обладнання як неправомірну вигоду за те, що він як голова постійної комісії не буде перешкоджати діяльності Лікарні.

На пропозицію ОСОБА_5 . ОСОБА_6 відповіді не дав.

Рішенням Одеської обласної ради від 18.06.2021 №222-VIII ОСОБА_6 призначено генеральним директором КНП «ДОЛ» ООР».

У подальшому, у період з липня до грудня 2021 року, ОСОБА_5 неодноразово у телефонних розмовах з використанням мобільного застосунку «Whats app» між абонентськими номерами НОМЕР_1, який належить йому, та НОМЕР_2, який використовує ОСОБА_6, вимагав надання інформації про надходження до Лікарні коштів з Національної служби здоров`я України та їх фактичне використання. Крім того, у вказаний період під час особистих зустрічей з ОСОБА_6, які відбувались у місті Ізмаїл Одеської області та місті Одеса, ОСОБА_5 цікавився, чому ОСОБА_6 не передає йому неправомірну вигоду в розмірі 15 %від вартості кожного з укладених Лікарнею договорів на постачання товарів. У відповідь ОСОБА_6 повідомив, що всі закупівлі Лікарні проводяться через систему «Прозоро» і він як генеральний директор Лікарні не здійснює торги та не має змоги брати участь у таких протиправних схемах.

14.12.2021 за результатами закупівель між КНП «ДОЛ» ООР» та товариством з обмеженою відповідальністю «МЕД ЕКСІМ» (далі ТОВ «МЕД ЕКСІМ»), юридична адреса: 01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 1, код ЄДРПОУ 38203897, укладено договір №282-Н про постачання для потреб Лікарні 2 апаратів штучної вентиляції легень «S1100A» (далі апарати ШВЛ) загальною вартістю 1 600 000 гривень.

25.12.2021 ОСОБА_5, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування та головою постійної комісії Одеської обласної ради з питань охорони здоров`я та соціальної політики, діючи у власних інтересах, маючи мету одержати неправомірну вигоду, усвідомлюючи неправомірність своїх дій, під час спілкування з використанням застосунку «Whats app» висловив ОСОБА_6 вимогу про передачу йому 15 % від суми вказаної закупівлі, що становить 240 тис. грн. У випадку непередачі вказаних коштів ОСОБА_5 почав погрожувати тим, що як голова комісії буде чинити перешкоди діяльності ОСОБА_6 як генерального директора Лікарні та зробить все для його звільнення.

На вказану вимогу ОСОБА_6 повідомив, що ОСОБА_7 не розрахувалася за обладнання, оскільки відсутні кошти та розрахунок з постачальниками можливий після перерахування коштів Національною службою здоров`я України, а тому виконати вимогу ОСОБА_5 про передачу неправомірної вигоди неможливо. У зв`язку із вказаним ОСОБА_5 зазначив, що як тільки Лікарня оплатить постачальнику обладнання ОСОБА_6 має передати йому 240 тис. гривень.

У подальшому, протягом січня 2022 року, під час розмов ОСОБА_5 продовжував вимагати неправомірну вигоду в розмірі 240 тис. грн від ОСОБА_6 за нестворення штучних перешкод у його діяльності як директора КНП «ДОЛ» ООР».

28.01.2022 Ізмаїльська міська рада на сесії прийняла рішення про безоплатне прийняття майна КНП «ДОЛ» ООР» до комунальної власності Ізмаїльської територіальної громади.

03.02.2022 під час розмови в кабінеті №631, що у приміщенні Одеської обласної ради за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, 4, ОСОБА_5, продовжуючи свої дії, спрямовані на вимагання неправомірної вигоди, використовуючи службове становище, повідомив ОСОБА_6, що йому як голові комісії на розгляд надійшло рішення Ізмаїльської міської ради і у випадку невиконання ОСОБА_6 вимоги щодо передачі 15 % від вказаної вище закупівлі, тобто 240 тис. грн як неправомірної вигоди, комісія, яку він очолює, дасть висновок про необхідність передачі Лікарні на баланс Ізмаїльської територіальної громади, у подальшому на підставі такого висновку Одеською обласною радою буде надано згоду на передачу Лікарні, що призведе до звільнення ОСОБА_6 з посади генерального директора. На вимогу ОСОБА_5 ОСОБА_6 повторно відповів, що не може виконати її, оскільки Національна служба здоров`я України не перерахувала кошти Лікарні, відповідно постачальнику грошові кошти не надано.

17.02.2022 ОСОБА_5, продовжуючи свої дії, спрямовані на вимагання неправомірної вигоди, приблизно о 17 год з використанням мобільного застосунку «Whats app» зателефонував до ОСОБА_6 та повідомив, що йому відомо про перерахування Національною службою здоров`я України коштів для КНП «ДОЛ» ООР», та поцікавився, коли ОСОБА_7 перерахує кошти постачальнику обладнання. ОСОБА_6 відповів, що це відбудеться 17.02.2022, на що ОСОБА_5 сказав, що йому необхідно найближчим часом приїхати до міста Одеси, щоб обговорити «організаційні питання», що він сприйняв як намір ОСОБА_5 обговорити умови передачі йому неправомірної вигоди.

ОСОБА_6, будучи поставленим в умови, за яких відмова від передачі ОСОБА_5 неправомірної вигоди могла б призвести до порушення його законних прав і обов`язків, був змушений погодитись на його вимогу.

На виконання вимоги ОСОБА_5 . 21.02.2022 ОСОБА_6 зустрівся з ним у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: місто Одеса, Адміральський проспект, 1.

Під час розмови ОСОБА_5, усвідомлюючи неправомірність своїх дій та побоюючись викриття правоохоронними органами, на телефоні показав ОСОБА_6 список закупівель Лікарні за 2021 рік та сказав звернутися до ОСОБА_8, депутата Одеської обласної ради й заступника постійної комісії з питань охорони здоров`я та соціальної політики Одеської обласної ради, та обговорити з ним загальний розмір неправомірної вигоди, яку повинен сплатити ОСОБА_9 як генеральний директор КНП«ДОЛ» ООР» за нестворення штучних перешкод у його діяльності.

07.03.2022 приблизно о 10 год ОСОБА_5 зайшов у кабінет ОСОБА_6, розташований за адресою: АДРЕСА_2, та запитав його, коли він буде готовий передати обговорену раніше суму неправомірної вигоди. На запитання ОСОБА_5 ОСОБА_6 повідомив, що нібито гроші вже зібрані, проте на території України з 24.02.2022 оголошено воєнний стан і, на його думку, гроші можуть знадобитися для надання допомоги в умовах війни, а неправомірну вигоду він зможе передати після закінчення війни, на що ОСОБА_5 з небажанням погодився.

01.06.2022 приблизно о 14 год під час перебування ОСОБА_6 в Одеській обласній раді він зайшов до робочого кабінету ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 . У розмові ОСОБА_5 поцікавився, чи вийшли на зв`язок з ОСОБА_6 представники ТОВ «МЕД ЕКСІМ» та чи сплачено та поставлено до Лікарні раніше обговорене обладнання апарати ШВЛ. На запитання ОСОБА_5 . ОСОБА_6 відповів, що за обладнання кошти перераховані та воно поставлене до Лікарні, а представники компанії готові передати неправомірну вигоду. При цьому ОСОБА_5, побоюючись фіксації розмови представниками правоохоронних органів, зупинив продовження розмови з ОСОБА_6, жестами показуючи, що кабінет може прослуховуватися. Після цього ОСОБА_5 захотів продовжити розмову на вулиці, запропонувавши ОСОБА_6, який був на службовому автомобілі, підвезти його. На виконання прохання ОСОБА_5 ОСОБА_6 на службовому автомобілі «ГАЗ-3110» підвіз його до перехрестя вулиці Водопровідної та провулка Висоцького у місті Одесі, де вони вийшли з авто та продовжили розмову. Зокрема, ОСОБА_6 поцікавився, чи може він передати ОСОБА_5 суму меншу, ніж 240 тис. грн, на що ОСОБА_5, продовжуючи свої дії, спрямовані на одержання неправомірної вигоди, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, усвідомлюючи неправомірність своїх дій, діючи умисно, відповів, що необхідно сплатити 120 тис. гривень.

07.06.2022 приблизно о 12 год 40 хв ОСОБА_6, діючи на виконання вимоги ОСОБА_5, зустрівся з ним у АДРЕСА_4 . ОСОБА_5, побоюючись фіксації розмови представниками правоохоронних органів, на зустріч прийшов зі своїм рідним братом ОСОБА_10 та завуальовано сказав ОСОБА_6 передати неправомірну вигоду вказаній особі. ОСОБА_6 на виконання вимоги ОСОБА_5 дістав із сумки обумовлену суму неправомірної вигоди в розмірі 120 тис. грн та передав ОСОБА_10 .

07.06.2022 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України. 08.06.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вимаганні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення та невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 с. 368 КК України».

З огляду на наведене вище, детектив зазначив, що «оскільки ОСОБА_5 підозрюється увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого частиною3статті 368КК України,за скоєнняякого передбаченовідповідальність увиді позбавленняволі настрок додесяти років,з конфіскацієюмайна.Таким чином,у випадкувизнання йоговинним увчиненні вказаногозлочину,до ньогобуде застосованопокарання увигляді конфіскаціїмайна.Під часдосудового розслідуваннявстановлено,що у ОСОБА_5 у власностіперебувають:земельна ділянкакадастровий номер:5120483400:01:002:0013,площею 9,6777га.,набута напідставі свідоцтвапро правона спадщинута автомобільTOYOTACAMRY,д.н.з. НОМЕР_3 .Окрім того,відповідно доактового записупро шлюбвід 13.02.2010№48 ОСОБА_5 одружений на ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2,на данийчас шлюбне розірваноі уїї власностіперебуває автомобіль Mercedes-Benz CL550, д.н.з. НОМЕР_4 ».

Тобто єдиною метою арешту в клопотанні детектив визначив забезпечення збереження майна для реалізації конфіскації майна у разі визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК, та при цьому просив розглядати таке клопотання в закритому судовому засіданні.

2.2. В судовому засіданні детектив ОСОБА_3 підтримав подане клопотання та просив його задовольнити повністю, разом з тим повідомивши, що не наполягає на закритому судовому засіданні.

В судове засідання попри належним чином здійснені повідомлення не прибули підозрюваний та його захисники, надіславши заяву про відкладення судового засідання у зв`язку з участю в іншій справі, проте відповідно до частини 1 статті 172 КПК, неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджало розгляду клопотання.

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Відповідно до статті 2 КПК, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно із частиною 1 статті 131 КПК, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК передбачений такий вид заходів забезпечення кримінального провадження як арешт майна. При цьому за частиною 3 статті 132 КПК, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з частиною 2 статті 170 КПК, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 5 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, (тобто арешту майна з метою забезпечення конфіскації майна), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Частиною 7 статті 170 КПК визначено, що арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Згідно зчастиною 10статті 170КПК,арешт можебути накладенийу встановленомуцим Кодексомпорядку нарухоме чинерухоме майно,гроші убудь-якійвалюті готівкоюабо убезготівковій формі,в томучислі коштита цінності,що знаходятьсяна банківськихрахунках чина зберіганніу банкахабо іншихфінансових установах,видаткові операції,цінні папери,майнові,корпоративні права,віртуальні активи,щодо якихухвалою чирішенням слідчогосудді,суду визначенонеобхідність арештумайна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до частин 11 статті 170 КПК, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна., заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до частини 1 статті 173 КПК, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 173 КПК, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

3.2. Із клопотання та додатків до нього вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000043 здійснюється за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК, яка передбачає можливе покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Описані у клопотанні обставини в сукупності з доданими матеріалами кримінального провадження та факт вручення повідомлення про підозру від 08.06.2022, яке відповідає формальним вимогам статті 277 КПК та підписано уповноваженою особою в порядку, передбаченому статтею 481 КПК, дають підстави визнати набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного та наявність в його діяннях ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК, тобто є обґрунтованою підозра у одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення та невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди. Тобто у даному випадку наявна правова підстава для арешту майна.

Разом із цим належить зазначити, що при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри з метою застосування заходу забезпечення кримінального провадження (одним із яких є арешт майна) оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не з точки зору їх достатності і допустимості для доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом під час розгляду кримінального провадження за сутністю шляхом ухвалення вироку, а лише для визначення вірогідності причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, щоби виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Право власності ОСОБА_5 на автомобіль TOYOTA CAMRY (державний номерний знак НОМЕР_3, VIN НОМЕР_5 ) та на земельну ділянку (кадастровий номер 5120483400:01:002:0013, площею 9,6777 га) підтверджено реєстраційною карткою транспортного засобу (ТЗ) та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Право власності ОСОБА_11 (дружини підозрюваного ОСОБА_11 ) на автомобіль MERCEDES BENZ CL 550 (державний номерний знак НОМЕР_4, VIN НОМЕР_6 ) підтверджено реєстраційною карткою ТЗ.

Тобто зазначене вище є майном, яке гіпотетично може бути конфісковано у разі ухвалення обвинувального вироку та призначення відповідного покарання.

Відповідно достатті 355Цивільного кодексуУкраїни (ЦКУ),майно,що єу власностідвох абобільше осіб(співвласників),належить їмна правіспільної власності(спільнемайно). Майноможе належатиособам направі спільноїчасткової абона правіспільної сумісноївласності. Правоспільної власностівиникає зпідстав,не забороненихзаконом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно із статтею 358 ЦКУ, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Частиною 1, 2 статті 3 Сімейного кодексу України (далі-СКУ) визначено, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`юскладають особи,які спільнопроживають,пов`язаніспільним побутом,мають взаємніправа таобов`язки.Подружжя вважаєтьсясім`єюі тоді,коли дружината чоловіку зв`язкуз навчанням,роботою,лікуванням,необхідністю доглядуза батьками,дітьми таз іншихповажних причинне проживаютьспільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Стаття 60 СКУ визначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 61СКУ передбачає,що об`єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя можебути будь-якемайно,за виняткомвиключеного зцивільного обороту.Об`єктомправа спільноїсумісної власностіє заробітнаплата,пенсія,стипендія,інші доходи,одержані одниміз подружжя.Якщо одниміз подружжяукладено договірв інтересахсім`ї,то гроші,інше майно,в томучислі гонорар,виграш,які булиодержані зацим договором,є об`єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 статті 67 СК визначено, що дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.

Частиною 1 статті 70 СКУ встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, набуте ОСОБА_5 та ОСОБА_11 у період їх перебування у шлюбі з 13.02.2010 по теперішній час є їх спільною сумісною власністю, яка не поділена на частки, а тому належить накласти арешт на автомобіль MERCEDES BENZ CL 550, державний номерний знак НОМЕР_4, VIN НОМЕР_6, який належить на праві власності ОСОБА_11 як на цілісний об`єкт спільної сумісної власності подружжя, оскільки слідчий суддя не наділений правом визначати конкретну частку власності кожного із подружжя, враховуючи також правову позицію, наведену в постановах Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі №6-843цс17 та постановах Великої Палати Верховного суду від 21.11.2018 в справі №372/504/17, від 29.06.2021 в справі №916/2813/18, від 22.09.2020 в справі №214/6174/15-ц, за якої наведені вище норми СКУ свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до частини 4 статті 173 КПК, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Щодо питання доцільності, розумності та пропорційності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідків арешту майна для його власника та володільця, належить зазначити, що такі критерії є суб`єктивними оціночними поняттями.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000, заява № 33202/96). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, заява № 8793/79).

3.3. Враховуючи наведене вище, слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання та з метою забезпечення конфіскації майна накласти арешт на зазначене у клопотання майно, оскільки втручання у право власності ОСОБА_5 та ОСОБА_11 пов`язано із здійсненням кримінального провадження щодо тяжкого кримінального правопорушення, тому таке обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності із дотриманням справедливого балансу між суспільним інтересом та захистом права власності особи, при цьому враховуючи, що досягнення мети даного кримінального провадження неможливо у інший спосіб, окрім як застосуванням такого заходу забезпечення як арешт майна.

При цьому належить обмежити права власності лише в частині розпорядження майном та його відчуження з метою запобігання його зміни чи знищенню, оскільки право розпорядження майном - це можливість його власника визначати долю такого майна, що зокрема полягає в можливості зміни фізичної сутності майна аж до його повного знищення або шляхом відмови від права на майно, а право відчуження полягає у можливості переходу прав власності від однієї особи до іншої.

Керуючись статтями 132, 170-173, 309, 376, 532 КПК слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити клопотання детектива НАБУ про арешт майна в кримінальному провадженні від 14.02.2022 №52022000000000043.

2. Накласти арешт на майно шляхом заборони розпорядження ним та його відчуження, а саме на:

- земельну ділянку кадастровий номер 5120483400:01:002:0013, площею 9,6777 га, яка належить на праві власності ОСОБА_5 ;

- автомобіль TOYOTA CAMRY, державний номерний знак НОМЕР_3, VIN НОМЕР_5, який належить на праві власності ОСОБА_5 .

3. Накласти арешт на майно як об`єкт спільної сумісної власності подружжя шляхом заборони розпорядження ним та його відчуження, а саме на автомобіль MERCEDES BENZ CL 550, державний номерний знак НОМЕР_4, VIN НОМЕР_6, який належить на праві власності ОСОБА_11 .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення або отримання її копії (якщо ухвала постановлена без виклику осіб) шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження такої ухвали в апеляційному порядку зупиняє набрання нею законної сили, проте не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали оголошено 17.06.2022.

Слідчий суддя ОСОБА_1