- Presiding judge (HACC): Dubas V.M.
Справа № 991/1911/22
Провадження 1-кс/991/1926/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2022 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1
(далі по тексту -слідчий суддя чи суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,,
детектива ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (САП ОГП) ОСОБА_4 про арешт майна в кримінальному провадженні від 14.02.2022 №52022000000000043,
ВСТАНОВИВ:
1.Стислий опис судового провадження.
10.06.2022 до ВАКС надійшло клопотання від 08.06.2022 прокурора першого відділу управління процесуального керівництв, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (САП ОГП) ОСОБА_4 про арешт майна в кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі-ЄРДР) 14.02.2022 №52022000000000043, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Для розгляду клопотання відповідно до частини 3 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу визначено слідчого суддю ОСОБА_1, яким призначено судовий розгляд на 14.06.2022.
2. Короткий виклад клопотання та позицій учасників судового провадження.
2.1. В клопотанні прокурор просив накласти арешт (у виді позбавлення права на користування. розпорядження та відчуження) на майно вилучене 07.06.2022 під час огляду ділянки місцевості, що розташована повз проїжджої частини вулиці Дальницької поблизу будинку АДРЕСА_1, яке до цього на вимогу ОСОБА_5 було передано ОСОБА_6 йому, зазначивши, що «відповідно до постанови Одеської обласної територіальної виборчої комісії від 01.12.2020 №173 ОСОБА_5 зареєстровано депутатом Одеської обласної ради.
Рішенням Одеської обласної ради «Про персональний склад постійних комісій Одеської обласної ради VIII скликання» від 24.12.2020 №35-VIII з додатками затверджено персональний склад постійних комісій Одеської обласної ради VIII скликання. Відповідно до додатку 7 вказаного рішення ОСОБА_5 затверджено головою постійної комісії з питань охорони здоров`я та соціальної політики.
Таким чином, ОСОБА_5 будучи депутатом Одеської обласної ради та перебуваючи на посаді голови постійної комісії Одеської обласної ради з питань охорони здоров`я та соціальної політики обласної ради є службовою особою органу місцевого самоврядування.
На початку червня 2021 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 як голова постійної комісії Одеської обласної ради познайомився з виконувачем обов`язків головного лікаря комунального некомерційного підприємства «Дунайська обласна лікарня» Одеської обласної ради (далі КНП «ДОЛ» ООР», Лікарня), юридична адреса: АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 01982146, ОСОБА_6, який на той час брав участь у конкурсі на зайняття вакантної посади генерального директора Лікарні. Під час розмови між ними ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_6, що він підтримує призначення ОСОБА_6 на посаду генерального директора Лікарні, проте очікує що з кожної закупівлі Лікарні ОСОБА_6 буде передавати йому 15% від вартості закупленого обладнання як неправомірну вигоду за те, що він як голова постійної комісії не буде перешкоджати діяльності Лікарні.
На пропозицію ОСОБА_5 . ОСОБА_6 відповіді не дав.
Рішенням Одеської обласної ради від 18.06.2021 №222-VIII ОСОБА_6 призначено генеральним директором КНП «ДОЛ» ООР».
У подальшому, у період з липня до грудня 2021 року, ОСОБА_5 неодноразово у телефонних розмовах з використанням мобільного застосунку «Whats app» між абонентськими номерами НОМЕР_1, який належить йому, та НОМЕР_2, який використовує ОСОБА_6, вимагав надання інформації про надходження до Лікарні коштів з Національної служби здоров`я України та їх фактичне використання. Крім того, у вказаний період під час особистих зустрічей з ОСОБА_6, які відбувались у місті Ізмаїл Одеської області та місті Одеса, ОСОБА_5 цікавився, чому ОСОБА_6 не передає йому неправомірну вигоду в розмірі 15 %від вартості кожного з укладених Лікарнею договорів на постачання товарів. У відповідь ОСОБА_6 повідомив, що всі закупівлі Лікарні проводяться через систему «Прозоро» і він як генеральний директор Лікарні не здійснює торги та не має змоги брати участь у таких протиправних схемах.
14.12.2021 за результатами закупівель між КНП «ДОЛ» ООР» та товариством з обмеженою відповідальністю «МЕД ЕКСІМ» (далі ТОВ «МЕД ЕКСІМ»), юридична адреса: 01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 1, код ЄДРПОУ 38203897, укладено договір №282-Н про постачання для потреб Лікарні 2 апаратів штучної вентиляції легень «S1100A» (далі апарати ШВЛ) загальною вартістю 1 600 000 гривень.
25.12.2021 ОСОБА_5, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування та головою постійної комісії Одеської обласної ради з питань охорони здоров`я та соціальної політики, діючи у власних інтересах, маючи мету одержати неправомірну вигоду, усвідомлюючи неправомірність своїх дій, під час спілкування з використанням застосунку «Whats app» висловив ОСОБА_6 вимогу про передачу йому 15 % від суми вказаної закупівлі, що становить 240 тис. грн. У випадку непередачі вказаних коштів ОСОБА_5 почав погрожувати тим, що як голова комісії буде чинити перешкоди діяльності ОСОБА_6 як генерального директора Лікарні та зробить все для його звільнення.
На вказану вимогу ОСОБА_6 повідомив, що ОСОБА_7 не розрахувалася за обладнання, оскільки відсутні кошти та розрахунок з постачальниками можливий після перерахування коштів Національною службою здоров`я України, а тому виконати вимогу ОСОБА_5 про передачу неправомірної вигоди неможливо. У зв`язку із вказаним ОСОБА_5 зазначив, що як тільки Лікарня оплатить постачальнику обладнання ОСОБА_6 має передати йому 240 тис. гривень.
У подальшому, протягом січня 2022 року, під час розмов ОСОБА_5 продовжував вимагати неправомірну вигоду в розмірі 240 тис. грн від ОСОБА_6 за нестворення штучних перешкод у його діяльності як директора КНП «ДОЛ» ООР».
28.01.2022 Ізмаїльська міська рада на сесії прийняла рішення про безоплатне прийняття майна КНП «ДОЛ» ООР» до комунальної власності Ізмаїльської територіальної громади.
03.02.2022 під час розмови в кабінеті №631, що у приміщенні Одеської обласної ради за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, 4, ОСОБА_5, продовжуючи свої дії, спрямовані на вимагання неправомірної вигоди, використовуючи службове становище, повідомив ОСОБА_6, що йому як голові комісії на розгляд надійшло рішення Ізмаїльської міської ради і у випадку невиконання ОСОБА_6 вимоги щодо передачі 15 % від вказаної вище закупівлі, тобто 240 тис. грн як неправомірної вигоди, комісія, яку він очолює, дасть висновок про необхідність передачі Лікарні на баланс Ізмаїльської територіальної громади, у подальшому на підставі такого висновку Одеською обласною радою буде надано згоду на передачу Лікарні, що призведе до звільнення ОСОБА_6 з посади генерального директора. На вимогу ОСОБА_5 ОСОБА_6 повторно відповів, що не може виконати її, оскільки Національна служба здоров`я України не перерахувала кошти Лікарні, відповідно постачальнику грошові кошти не надано.
17.02.2022 ОСОБА_5, продовжуючи свої дії, спрямовані на вимагання неправомірної вигоди, приблизно о 17 год з використанням мобільного застосунку «Whats app» зателефонував до ОСОБА_6 та повідомив, що йому відомо про перерахування Національною службою здоров`я України коштів для КНП «ДОЛ» ООР», та поцікавився, коли ОСОБА_7 перерахує кошти постачальнику обладнання. ОСОБА_6 відповів, що це відбудеться 17.02.2022, на що ОСОБА_5 сказав, що йому необхідно найближчим часом приїхати до міста Одеси, щоб обговорити «організаційні питання», що він сприйняв як намір ОСОБА_5 обговорити умови передачі йому неправомірної вигоди.
ОСОБА_6, будучи поставленим в умови, за яких відмова від передачі ОСОБА_5 неправомірної вигоди могла б призвести до порушення його законних прав і обов`язків, був змушений погодитись на його вимогу.
На виконання вимоги ОСОБА_5 . 21.02.2022 ОСОБА_6 зустрівся з ним у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: місто Одеса, Адміральський проспект, 1.
Під час розмови ОСОБА_5, усвідомлюючи неправомірність своїх дій та побоюючись викриття правоохоронними органами, на телефоні показав ОСОБА_6 список закупівель Лікарні за 2021 рік та сказав звернутися до ОСОБА_8, депутата Одеської обласної ради й заступника постійної комісії з питань охорони здоров`я та соціальної політики Одеської обласної ради, та обговорити з ним загальний розмір неправомірної вигоди, яку повинен сплатити ОСОБА_9 як генеральний директор КНП«ДОЛ» ООР» за нестворення штучних перешкод у його діяльності.
07.03.2022 приблизно о 10 год ОСОБА_5 зайшов у кабінет ОСОБА_6, розташований за адресою: АДРЕСА_3, та запитав його, коли він буде готовий передати обговорену раніше суму неправомірної вигоди. На запитання ОСОБА_5 ОСОБА_6 повідомив, що нібито гроші вже зібрані, проте на території України з 24.02.2022 оголошено воєнний стан і, на його думку, гроші можуть знадобитися для надання допомоги в умовах війни, а неправомірну вигоду він зможе передати після закінчення війни, на що ОСОБА_5 з небажанням погодився.
01.06.2022 приблизно о 14 год під час перебування ОСОБА_6 в Одеській обласній раді він зайшов до робочого кабінету ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_4 . У розмові ОСОБА_5 поцікавився, чи вийшли на зв`язок з ОСОБА_6 представники ТОВ «МЕД ЕКСІМ» та чи сплачено та поставлено до Лікарні раніше обговорене обладнання апарати ШВЛ. На запитання ОСОБА_5 . ОСОБА_6 відповів, що за обладнання кошти перераховані та воно поставлене до Лікарні, а представники компанії готові передати неправомірну вигоду. При цьому ОСОБА_5, побоюючись фіксації розмови представниками правоохоронних органів, зупинив продовження розмови з ОСОБА_6, жестами показуючи, що кабінет може прослуховуватися. Після цього ОСОБА_5 захотів продовжити розмову на вулиці, запропонувавши ОСОБА_6, який був на службовому автомобілі, підвезти його. На виконання прохання ОСОБА_5 ОСОБА_6 на службовому автомобілі «ГАЗ-3110» підвіз його до перехрестя вулиці Водопровідної та провулка Висоцького у місті Одесі, де вони вийшли з авто та продовжили розмову. Зокрема, ОСОБА_6 поцікавився, чи може він передати ОСОБА_5 суму меншу, ніж 240 тис. грн, на що ОСОБА_5, продовжуючи свої дії, спрямовані на одержання неправомірної вигоди, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, усвідомлюючи неправомірність своїх дій, діючи умисно, відповів, що необхідно сплатити 120 тис. гривень.
07.06.2022 приблизно о 12 год 40 хв ОСОБА_6, діючи на виконання вимоги ОСОБА_5, зустрівся з ним у АДРЕСА_1 . ОСОБА_5, побоюючись фіксації розмови представниками правоохоронних органів, на зустріч прийшов зі своїм рідним братом ОСОБА_10 та завуальовано сказав ОСОБА_6 передати неправомірну вигоду вказаній особі. ОСОБА_6 на виконання вимоги ОСОБА_5 дістав із сумки обумовлену суму неправомірної вигоди в розмірі 120 тис. грн та передав ОСОБА_10 .
07.06.2022 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України. 08.06.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вимаганні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення та невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 с. 368 КК України».
Також прокурор зазначив, що «07.06.2022 проведено огляд ділянки місцевості, що розташована повз проїжджої частини вулиці Дальницької поблизу будинку АДРЕСА_1, на якій до цього було затримано гр. ОСОБА_10, в ході якого під припаркованим автомобілем Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_3, виявлено та вилучено паперовий конверт білого кольору з написом «Укрпошта» всередині якого знаходились: 1. Грошові кошти - купюри номіналом по 500 (п`ятсот) гривень на загальну суму 20 000 грн. Із наступними серійними номерами : УИ8795042, ФГ8624005, СЗ7155664, ЗИ0856843, МВ7722419, ФБ0606801, ФД0841260, ЛД3951042, ФБ0808367, МА0545117, ВЕ6994451, ГН2253836, ФГ5011044, ВХ3388870, ВБ0475288, УД2384691, ЗБ6119169, СБ6500159, ЛВ1107765, ЛД6427926, ФД5787975, МА9257813, СГ4470052, ФГ8826791, ЗГ8156464, ВЗ1665661, ВЖ9066831, ВЖ0140565, ЗЗ1502198, ВХ5894675, ФГ1596710, ЗЗ8328382, ФБ3779007, ЛИ7251031, СГ6880230, ФЗ4314455, ФЖ8696630, БР6340808, ЗБ7645560, УД5065204; 2. Несправжні імітаційні засоби - 200 купюр номіналом по 500 грн з єдиним серійним номером ГК7784501 та позначкою «імітаційний засіб» на загальну суму 100 000 грн.».
З огляду на наведене вище, прокурор вважав, що виявлені та вилучені грошові кошти та речі (імітаційні засоби, упакування) мають важливе доказове значення для кримінального провадження, оскільки є предметом кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, які встановлюються під час кримінального провадження, а тому постановою детектива НАБУ ОСОБА_11 вищевказані кошти та упакування, вилучені 07.06.2022 під час проведення огляду визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Тобто єдиною метою арешту майна в клопотанні прокурор визначив забезпечення збереження речових доказів, й при цьому просив розглядати таке клопотання в закритому судовому засіданні.
2.2. В судовому засіданні детектив НАБУ ОСОБА_3, який діяв відповідно до доручення прокурора від 14.06.2022. підтримав подане клопотання та просив його задовольнити повністю, разом з тим повідомивши, що не наполягає на закритому судовому засіданні.
Слідчий суддя на підставі частини 2 статті 172 КПК вирішив розглядати клопотання про арешт майна без повідомлення власника майна, визнавши таке необхідним з метою забезпечення арешту майна.
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Відповідно до статті 2 КПК, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно із частиною 1 статті 131 КПК, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК передбачений такий вид заходів забезпечення кримінального провадження як арешт майна. При цьому за частиною 3 статті 132 КПК, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до частини 1 статті 170 КПК, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з частиною 2 статті 170 КПК, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті (тобто арешту майна з метою збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Частиною 7 статті 170 КПК визначено, що арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Згідно зчастиною 10статті 170КПК,арешт можебути накладенийу встановленомуцим Кодексомпорядку нарухоме чинерухоме майно,гроші убудь-якійвалюті готівкоюабо убезготівковій формі,в томучислі коштита цінності,що знаходятьсяна банківськихрахунках чина зберіганніу банкахабо іншихфінансових установах,видаткові операції,цінні папери,майнові,корпоративні права,віртуальні активи,щодо якихухвалою чирішенням слідчогосудді,суду визначенонеобхідність арештумайна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна., заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до частини 1 статті 173 КПК, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 173 КПК, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Частинами 1,2статті 167КПК,визначено,що тимчасовимвилученням майнає фактичнепозбавлення підозрюваногоабо осіб,у володінніяких перебуваєзазначене участині другійцієї статтімайно,можливості володіти,користуватися тарозпоряджатися певниммайном довирішення питанняпро арештмайна абойого повернення,або йогоспеціальну конфіскаціюв порядку,встановленому законом. Тимчасововилученим можебути майноу виглядіречей,документів,грошей тощо,щодо якихє достатніпідстави вважати,що вони: 1)підшукані,виготовлені,пристосовані чивикористані якзасоби чизнаряддя вчиненнякримінального правопорушеннята (або)зберегли насобі йогосліди; 2)призначалися (використовувалися)для схилянняособи довчинення кримінальногоправопорушення,фінансування та/абоматеріального забезпеченнякримінального правопорушенняабо винагородиза йоговчинення; 3)є предметомкримінального правопорушення,у томучислі пов`язаногоз їхнезаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до частини 2 статті 168 КПК, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
3.2. Із клопотання та додатків до нього вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000043 здійснюється за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК, яка передбачає можливе покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Описані у клопотанні обставини в сукупності з доданими матеріалами кримінального провадження та факт вручення повідомлення про підозру від 08.06.2022, яке відповідає формальним вимогам статті 277 КПК та підписано уповноваженою особою в порядку, передбаченому статтею 481 КПК, дають підстави визнати набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного та наявність в його діяннях ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК, тобто є обґрунтованою підозра у одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення та невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.
Разом із цим належить зазначити, що при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри з метою застосування заходу забезпечення кримінального провадження (одним із яких є арешт майна) оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не з точки зору їх достатності і допустимості для доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом під час розгляду кримінального провадження за сутністю шляхом ухвалення вироку, а лише для визначення певної вірогідності причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, щоби виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Статтею 98 КПК визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Постановою детектива НАБУ ОСОБА_11 кошти та упакування, вилучені 07.06.2022 під час проведення огляду, визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні №52022000000000043 із зазначенням того, що такі можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження із належним обґрунтуванням належності вилучених речей до речових доказів відповідно до статті 98 КПК. Тобто у даному випадку наявна правова підстава для арешту майна.
Відповідно до частини 4 статті 173 КПК, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Обмеження права власності на речові докази не буде свавільним та відповідатиме засаді законності із дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності особи лише у разі, якщо досягнення мети збереження речового доказу неможливо у інший спосіб, окрім як застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Щодо питання доцільності, розумності та пропорційності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідків арешту майна для його власника та володільця, належить зазначити, що такі критерії є суб`єктивними оціночними поняттями.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000, заява № 33202/96). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, заява № 8793/79).
3.3. Враховуючи наведене вище, слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора та з метою забезпечення збереження речових доказів накласти арешт на зазначене у клопотанні майно, оскільки таке обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності із дотриманням справедливого балансу між суспільним інтересом та захистом права власності особи, також враховуючи, що досягнення мети даного кримінального провадження неможливо у інший спосіб, окрім як застосуванням такого заходу забезпечення.
При цьому в даному випадку належить обмежити права власності в частині користування, розпорядження майном та його відчуження з метою запобігання його зміни чи знищенню, оскільки право користування визначає можливість добування корисних властивостей речей для задоволення потреб власника чи інших осіб, розпорядження майном - це можливість його власника визначати долю такого майна, що зокрема полягає в можливості зміни фізичної сутності майна аж до його повного знищення або шляхом відмови від права на майно, а право відчуження полягає у можливості переходу прав власності від однієї особи до іншої.
Керуючись статтями 132, 170-173, 309, 376, 532 КПК слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
1. Задовольнити клопотання прокурора САП ОГП про арешт майна в кримінальному провадженні від 14.02.2022 №52022000000000043.
2. Накласти арешт на майно, вилучене 07.06.2022 під час огляду ділянки місцевості, що розташована повз проїжджої частини вулиці Дальницької поблизу будинку АДРЕСА_1, яке до цього на вимогу ОСОБА_5 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 ) було передано йому ОСОБА_6 шляхом заборони користування та розпорядження ним, його відчуження, а саме на:
- паперовий конверт білого кольору з написом «Укрпошта»;
- грошові кошти - купюри номіналом по 500 (п`ятсот) гривень на загальну суму 20 000 (двадцять тисяч) гривень із наступними серійними номерами: УИ8795042, ФГ8624005, СЗ7155664, ЗИ0856843, МВ7722419, ФБ0606801, ФД0841260, ЛД3951042, ФБ0808367, МА0545117, ВЕ6994451, ГН2253836, ФГ5011044, ВХ3388870, ВБ0475288, УД2384691, ЗБ6119169, СБ6500159, ЛВ1107765, ЛД6427926, ФД5787975, МА9257813, СГ4470052, ФГ8826791, ЗГ8156464, ВЗ1665661, ВЖ9066831, ВЖ0140565, ЗЗ1502198, ВХ5894675, ФГ1596710, ЗЗ8328382, ФБ3779007, ЛИ7251031, СГ6880230, ФЗ4314455, ФЖ8696630, БР6340808, ЗБ7645560, УД5065204;
- імітаційні засоби - 200 (двісті) купюр номіналом по 500 (п`ятсот) гривень з єдиним серійним номером ГК7784501 та позначкою «імітаційний засіб» на загальну суму 100 000 (сто тисяч) грн.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення або отримання її копії (якщо ухвала постановлена без виклику осіб) шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження такої ухвали в апеляційному порядку зупиняє набрання нею законної сили, проте не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали оголошено 17.06.2022.
Слідчий суддя ОСОБА_1