Document No. 106238181

Справа № 991/1870/22

Провадження 1-кп/991/24/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

08 вересня 2022 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів Першої судової палати у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання ОСОБА_4

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів: ОСОБА_5, ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7,

його захисника адвоката ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_9

його захисників: адвоката ОСОБА_10, адвоката ОСОБА_11 (що є також представником особи, щодо якої вирішується питання про скасування арешту майна ОСОБА_12 ),

обвинуваченого ОСОБА_13,

його захисників: адвокатів ОСОБА_14, ОСОБА_15,

обвинуваченого ОСОБА_16,

його захисників: адвокатів ОСОБА_17, ОСОБА_18,

обвинувачених: ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21

їх захисників адвоката ОСОБА_22, адвоката ОСОБА_23 (що є також представниками осіб, щодо яких вирішується питання про скасування арешту майна ОСОБА_24 і ОСОБА_25 ),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань у м.Києві матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17квітня 2018 року за №52018000000000385, за обвинуваченням:

ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Запоріжжя, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинамич. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України;

ОСОБА_13, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт.Піщанка, Вінницької обл., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України;

ОСОБА_16, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 м.Житомир, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України;

ОСОБА_19, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Новоолександрівка, Братського району, Миколаївської області, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України;

ОСОБА_20, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м.Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_8, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України;

ОСОБА_21, який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в м.Києві, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України;

ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Запоріжжя, Запорізької обл., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_10, та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Історія провадження

07.06.2022 р. до Вищого антикорупційного суду (надалі ВАКС) від Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (надалі САП) надійшов обвинувальний акт в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 32, ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України (надалі КПК).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 серпня 2020 року, згідно з ч. 3 ст. 35 КПК, для розгляду зазначеного кримінального провадження було визначено колегію суддів ВАКС у складі: головуючої судді ОСОБА_26, суддів ОСОБА_27, ОСОБА_28 .

У зв`язку із довготривалою відпусткою судді ОСОБА_28 проведено повторний авторозподіл судової справи між суддями. Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 08.06.2022 р. визначено колегію суддів ВАКС у складі: головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 09.06.2022 р. у вказаному кримінальному провадженні на 20.06.2022р. було призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 31.08.2022 р. відмовлено у задоволенні заяв про відвід колегії суддів, заявлених захисниками ОСОБА_14, ОСОБА_8 .

Ухвалами суду від 01.09.2022 р. відмовлено у задоволенні заяви захисника ОСОБА_8 про відвід прокурора ОСОБА_5 та залишено без розгляду заяву захисника ОСОБА_10 про відвід колегії суддів у зв`язку з тим, що відвід є повторним і заява містить ознаки зловживанням права на відвід.

Ухвалою суду від 01.09.2022 р. відмовлено у задоволенні клопотань захисників ОСОБА_23, ОСОБА_15, ОСОБА_14 про закриття кримінального провадження та захисників ОСОБА_14 й ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору

ІІ. Зміст поданих клопотань та позиції учасників

На стадії підготовчого судового засідання до канцелярії суду надійшов ряд клопотань про скасування запобіжних заходів, скасування заходів забезпечення, арешту майна, про витребування документів, а також ряд скарг в порядку ст. 303 КПК та заперечень на ухвали слідчих суддів на стадії досудового розслідування.

2.1. Від захисника обвинуваченого ОСОБА_19, адвоката ОСОБА_22 надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення запобіжного заходу у вигляді застави (№4904/22-Вх. від 17.06.2022 р.) в якому захисник просить заставу скасувати, а кошти повернути заставодавцеві.

Клопотання у судовому засіданні було оголошено захисником ОСОБА_23 . Своє клопотання сторона захисту обґрунтовує наступними доводами.

2.1.1. Ухвалою слідчого судді ВАКС від 27.04.2021 щодо обвинуваченого ОСОБА_19 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів, тобто 181600,00 грн. Одночасно з застосуванням застави на ОСОБА_19 було покладено ряд обов`язків, визначених КПК.

29.04.2021 р ОСОБА_29, що є сином обвинуваченого ОСОБА_19, було внесено вказаний розмір застави на депозитний рахунок ВАКС.

У подальшому, ухвалами слідчих суддів ВАКС від 18.06.2021 р., 18.08.2021 р., 18.10.2021 р. строк дії покладених на ОСОБА_19 обов`язків продовжувався та діяв до 18.12.2021 р., після чого не продовжувався.

2.1.2. Протягом усього часу дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_19 обов`язків, обвинувачений їх сумлінно виконував, а після сплину строків їх дії, продовжує належну процесуальну поведінку, що вказує на відсутність будь-яких намірів переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

2.1.3. Оскільки органом досудового розслідування зібрано усі докази, допитані усі свідки, отже ризик знищення обвинуваченим доказів є відсутнім.

2.1.4. Оскільки сплинув строк дії обов`язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_19, то і строк застосування такого заходу забезпечення як застава, теж сплинув.

2.1.5. Захисник просить урахувати міцність соціальних зв`язків ОСОБА_19 в місці його постійного проживання, наявність у нього родини, постійного місця проживання та роботи, а також, майновий стан обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_19 клопотання своїх захисників підтримав та просив задовольнити.

2.2. Від захисника обвинуваченого ОСОБА_20, адвоката ОСОБА_22 надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення-запобіжного заходу у вигляді застави (№4905/22-Вх. від 17.06.2022 р.), в якому захисник просить заставу скасувати, а кошти повернути заставодавцеві.

Клопотання у судовому засіданні було оголошено захисником ОСОБА_23 . Своє клопотання сторона захисту обґрунтовує наступними доводами.

2.2.1. Ухвалою слідчого судді ВАКС від 27.04.2021 щодо обвинуваченого ОСОБА_20 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів, тобто 181600,00 грн. Одночасно із застосуванням застави на ОСОБА_20 було покладено ряд обов`язків, визначених КПК.

30.04.2021 р. ОСОБА_30, дружиною обвинуваченого ОСОБА_20 було внесено вказаний розмір застави на депозитний рахунок ВАКС.

У подальшому, ухвалами слідчих суддів ВАКС від 18.06.2021 р, 18.08.2021 р. строк дії покладених на ОСОБА_20 обов`язків продовжувався та діяв до 18.10.2021 р., після чого не продовжувався.

2.2.2. Із мотивів, аналогічних до викладених у п. 2.1.2.-2.1.5. цієї ухвали, захисник ОСОБА_22 просить запобіжний захід у вигляді застави скасувати, а грошові кошти унесені ОСОБА_30 повернути їх як заставодавцю.

Оголошуючи клопотання про скасування запобіжного заходу, захисник ОСОБА_23 додатково зазначила, що обвинувачений ОСОБА_20 є єдиним годувальником у сім`ї та має на утриманні неповнолітніх дітей.

Обвинувачений ОСОБА_20 клопотання своїх захисників підтримав та просив задовольнити.

2.3. Від захисника обвинуваченого ОСОБА_21, адвоката ОСОБА_22 надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення запобіжного заходу у вигляді застави (№4906/22-Вх. від 17.06.2022 р.), в якому захисник просить заставу скасувати, а кошти повернути заставодавцеві.

Клопотання у судовому засіданні було оголошено захисником ОСОБА_23 . Своє клопотання сторона захисту обґрунтовує наступними доводами.

2.3.1. Ухвалою слідчого судді ВАКС від 11.05.2021 щодо обвинуваченого ОСОБА_21 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів, тобто 181600,00 грн. Одночасно з застосуванням застави на ОСОБА_21 було покладено ряд обов`язків, визначених КПК.

15.05.2021 р. ОСОБА_21 було внесено вказаний розмір застави на депозитний рахунок ВАКС.

У подальшому, ухвалами слідчих суддів ВАКС від 18.06.2021 р., 18.08.2021 р., 13.10.2021 р. строк дії покладених на ОСОБА_21 обов`язків продовжувався та діяв до 13.12.2021 р., після чого не продовжувався.

2.3.2. Із мотивів, аналогічних до викладених у п. 2.1.2.-2.1.5. цієї ухвали, захисник ОСОБА_22 просить запобіжний захід у вигляді застави скасувати, а грошові кошти, внесені ОСОБА_21 повернути заставодавцю.

Оголошуючи клопотання про скасування запобіжного захду, захисник ОСОБА_23 додатково зазначила, що відповідно до змісту обвинувального акта, обвинуваченому ОСОБА_21 інкриміновано здійснення кримінального правопорушення на суму 727587,69 грн., що є значно меншим, аніж загальна суму збитків у цьому кримінальному провадженні, визначена в обвинувальному акті.

Обвинувачений ОСОБА_21 клопотання своїх захисників підтримав та просив задовольнити.

2.4. Від захисника обвинуваченого ОСОБА_13, адвоката ОСОБА_14 надійшло клопотання про скасування запобіжного заходу (№7328/22-Вх. від 29.08.2022 р.), в якому захисник просить скасувати запобіжний захід у вигляді застави, а заставу повернути заставодавцеві.

Клопотання у судовому засіданні було оголошено захисником ОСОБА_15 . Своє клопотання сторона захисту обґрунтовує наступними доводами.

2.4.1. Ухвалою слідчого судді ВАКС від 28.04.2021 щодо обвинуваченого ОСОБА_13 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 1 135 000,00 грн. Одночасно з застосуванням застави на ОСОБА_13 було покладено ряд обов`язків, визначених КПК.

На виконання ухвали слідчого судді ВАКС від 28.04.2021 р. ОСОБА_31, що є дружиною обвинуваченого ОСОБА_13, було внесено вказаний розмір застави на депозитний рахунок ВАКС.

У подальшому, ухвалою слідчого судді ВАКС від 16.12.2021 р. строк дії покладених на ОСОБА_13 обов`язків продовжився та діяв до 16.02.2022 р., після чого не продовжувався.

2.4.2. Після 16.02.2022 р. обвинувачений ОСОБА_13 не обтяжений покладеними обов`язками, але продовжує їх сумлінно виконувати, з`являється у кожне судове засідання, не перешкоджає проведенню судових засідань для чого обрано двох захисників, утримується від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками по справі.

2.4.3. Оскільки зараз на обвинуваченого ОСОБА_13 не покладено обов`язки, які передбачені ч. 5 ст. 194 КПК, а також, враховуючи те, що застава у дохід держави не зверталася, то підстави для подальшого утримання застави відсутні.

2.4.4. ОСОБА_13 протягом усього цього часу перебував і перебуває за місцем свого постійного проживання, будь-якого впливу на свідків чи інших осіб не має і не здійснює, кримінальному провадженню жодним чином не перешкоджає, що у сукупності, на думку захисника, є підставою для скасування запобіжного заходу у вигляді застави.

2.4.5. Тривале перебування застави на рахунку суду призводить до порушення права власності заставодавця ОСОБА_31 вільно користуватись та розпоряджатись своїми коштами.

Оголошуючи клопотання про скасування запобіжного захисту, захисник ОСОБА_15 додатково зазначив, що обвинувачений ОСОБА_13 та його дружина є пенсіонерами та не мають інших джерел прибутку, окрім пенсії та їх заощаджень.

Обвинувачений ОСОБА_13 зазначив, що йому інкриміновано підписання документів, що завдало збитків на суму 1950000 грн., решта коштів, у рамках кримінального провадження, перераховувались на підставі документів, підписаних іншим обвинуваченим. Також, звернув увагу на те, що суми застав інших обвинувачених є значно нижчими, аніж розмір застави, застосований до нього. Щодо джерел внесення застави, зазначив, що більша половина зазначених коштів є запозиченими. Ураховуючи викладені обставини, просив клопотання захисника ОСОБА_14 задовольнити.

2.5. Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотань захисників ОСОБА_22 та ОСОБА_14, про скасування запобіжних заходів у вигляді застави стосовно їх підзахисних. Прокурор посилався на те, що обвинуваченим інкриміновано обвинувачення у особливо тяжкому злочині.

В якості обґрунтування необхідності залишити указані запобіжні заходи у силі, прокурор зазначив, що до усіх обвинувачених було застосовано такий вид запобіжних заходів, як покладення на них значної кількості обов`язків, строк дії яких уже сплинув, отже унесені суми застави, на думку прокурора, є єдиним діючим, на цей момент, запобіжним заходом, що забезпечує і може забезпечити у майбутньому належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Щодо посилань обвинувачених та їх захисників на тяжкий матеріальний стан, прокурор зазначив, що жодних доказів щодо цієї обставини стороною захисту не надано.

2.6. Від представника власника майна, на яке накладено арешт у кримінальному провадженні, ОСОБА_24 адвоката ОСОБА_22 надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення арешту майна (№4907/22-Вх. від 17.06.2022 р.).

Клопотання у судовому засіданні було оголошено адвокатом ОСОБА_23 . Своє клопотання заявник обґрунтовує наступними доводами.

2.6.1. Відповідно до свідоцтва про шлюб від 18.10.2018 р. НОМЕР_1 між ОСОБА_21 та ОСОБА_32 (прізвище після шлюбу Яриновська) укладено шлюб.

2.6.2. Ухвалою слідчого судді ВАКС від 29.04.2021 р. накладено арешт на майно, що перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_24 та обвинуваченого ОСОБА_21, У подальшому, ухвалою Апеляційної палати ВАКС від 27.05.2021 р. апеляційну скаргу представника ОСОБА_24, адвоката ОСОБА_22 задоволено частково, ухвалу слідчого судді ВАКС від 29.04.2021 р. скасовано, постановлено нову ухвалу, якою накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_24 на праві спільної сумісної власності із ОСОБА_21, шляхом заборони розпорядження цим майном, а саме: 1/2 автомобіля LEXUS RX300, VIN: НОМЕР_2, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 та 1/2 автомобіля HONDA ACCORD, VIN: НОМЕР_4, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 .

2.6.3. Відповідно до техпаспортів № НОМЕР_6 та № НОМЕР_7 зазначені транспортні засоби зареєстровані за ОСОБА_24 .

2.6.4. На підставі шлюбного договору від 29.05.2021р., укладеного між ОСОБА_24 та ОСОБА_21 нерухоме та рухоме майно, яке підлягає реєстрації, особисті майнові права, що придбані після укладення шлюбу вважаються особистою приватною власністю того із них, на чиє ім`я вони придбані та/або зареєстровані і розпорядження таким майном та особистими правами здійснюється власником на власний розсуд і при розпорядженні та відчуженні згода другого з подружжя не потрібна.

2.6.5. Враховуючи реєстрацію транспортних засобів за ОСОБА_24 та положення шлюбного договору від 29.05.2021 р., зазначене у п. 2.6.2. майно є особистою приватною власністю ОСОБА_24, а отже не може бути предметом накладення арешту відповідно до ст. 170 КПК в цьому кримінальному провадженні.

Враховуючи викладені обставини, заявник просить скасувати арешт накладений : 1/2 автомобіля LEXUS RX300, VIN: НОМЕР_2, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 та 1/2 автомобіля HONDA ACCORD, VIN: НОМЕР_4, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 .

2.7. Від власника майна, на яке накладено арешт у кримінальному провадженні ОСОБА_25 надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення арешту майна (№4908/22-Вх від 17.06.2022 р.).

Клопотання у судовому засіданні було оголошено адвокатом ОСОБА_23 . Своє клопотання заявник обґрунтовує наступними доводами.

2.7.1. Відповідно до свідоцтва про шлюб від 03.09.1981 р. між ОСОБА_33 та ОСОБА_19, було укладено шлюб. В подальшому, 22.04.1985 р. цей шлюб було розірвано, а 04.12.1986 р. ОСОБА_34 та ОСОБА_19 знову уклали шлюб.

2.7.2. Ухвалою слідчого судді ВАКС від 29.04.2021 р. накладено арешт на майно, що перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_25 та обвинуваченого ОСОБА_19, У подальшому, ухвалою Апеляційної палати ВАКС від 01.06.2021 р. апеляційну скаргу представника ОСОБА_25, адвоката ОСОБА_22 задоволено частково, ухвалу слідчого судді ВАКС від 29.04.2021 р. скасовано, постановлено нову ухвалу, якою накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_25 на праві спільної сумісної власності із ОСОБА_19, шляхом заборони розпорядження цим майном, а саме: 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,1015 га, за адресою: АДРЕСА_12 ; 1/2 частину автомобіля MERCEDES-BENZ E350, VIN: НОМЕР_8, 2011 року випуску, 1/2 частини садового будинку за адресою: АДРЕСА_13 ; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0497 га, за адресою: АДРЕСА_13 ; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1505 га, за адресою: АДРЕСА_14 ; 1/2 частину автомобіля VOLKSWAGEN BEETLE, VIN: НОМЕР_9, 2013 року випуску.

У подальшому, ухвалою слідчого судді ВАКС від 06.07.2021 р. скасовано арешт на 1/2 земельної ділянки площею 0,1015 га, за адресою: АДРЕСА_12 .

2.7.4. Заявник посилається на те, що на підставі шлюбного договору від 27.05.2021 р., укладеного між ОСОБА_25 та ОСОБА_19,. нерухоме та рухоме майно, яке підлягає реєстрації, особисті майнові права, що придбані після укладення шлюбу вважаються особистою приватною власністю того із них, на чиє ім`я вони придбані та/або зареєстровані і розпорядження таким майном та особистими правами здійснюється власником на власний розсуд і при розпорядженні та відчуженні згода другого з подружжя не потрібна.

2.7.5. Враховуючи те, що майно, указане в п. 2.7.2 цієї ухвали, зареєстровано за ОСОБА_25 та положення шлюбного договору від 27.05.2021 р., захисник стверджує, що зазначене у п. 2.7.2. майно є особистою приватною власністю ОСОБА_25, а отже не може бути предметом накладення арешту відповідно до ст. 170 КПК в цьому кримінальному провадженні.

2.7.6. Щодо земельної ділянки площею 0,1505 га, за адресою: АДРЕСА_14 то оскільки вона була передана безоплатно в приватну власність ОСОБА_25 рішенням 17 сесії 4 скликання від 24.12.2005 р. Михайлівсько-Рубежівської сільської ради, то є особистою приватною власністю ОСОБА_25, а отже, не може бути предметом накладення арешту у цьому кримінальному провадженні.

2.7.7. Окрім того, в якості підстав для скасування арешту із земельної ділянки площею 0,0497 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_13 та садового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_13, захисник ОСОБА_22 називає, те, що вказані об`єкти нерухомості придбавались ОСОБА_25 за особисті кошти, які вона отримала від продажу квартири, за адресою: АДРЕСА_15, що належала їй на праві приватної власності.

Ураховуючи викладені обставини, заявник просить скасувати арешт накладений на майно, зазначене в п. 2.7.2. цієї ухвали.

2.8. Прокурор ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотань про скасування арешту накладеного на майно ОСОБА_24 та ОСОБА_25 . Зазначив, що на його думку, така підстава визнання права власності за дружинами обвинувачених як шлюбні договорів, які укладено після повідомлення ОСОБА_21 та ОСОБА_19 про підозру, свідчить про укладення цих правочинів виключно задля уникнення арешту майна і його подальшої конфіскації.

2.9. Від представника власника майна на яке накладено арешт у кримінальному провадженні ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_11 надійшло клопотання про скасування арешту майна (№6510/22-Вх від 27.07.2022 р.).

Своє клопотання захисник обґрунтовує такими доводами.

2.9.1. Ухвалою слідчого судді ВАКС від 27.04.2021 р. накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_11 у тому числі: 23000 дол. США та 3450 євро.

2.9.2. Зазначені кошти не належать обвинуваченому ОСОБА_9, а є приватною власністю його матері, ОСОБА_12, якій на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_11, де було проведено обшук. Вказані кошти, за твердженням адвоката ОСОБА_11, були отримані ОСОБА_12 від продажу своєї квартири за адресою: АДРЕСА_16 за договором від 09.11.2017 р.

Квартира, в якій було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_11 належить ОСОБА_12, і там вона постійно проживає та має місце офіційної реєстрації.

2.9.3. Захисник посилається на те, що обшук за вказаною адресою, проведено детективами НАБУ ОСОБА_35 та ОСОБА_36, котрі не були зазначені в ухвалі слідчого судді від 08.04.2021 р. про надання дозволу на проведення обшуку.

Ураховуючи викладені обставини, заявник просить скасувати арешт, накладений на 23000 дол. США та 3450 євро, як такі, що є приватною власністю ОСОБА_12 та не можуть бути предметом накладення арешту відповідно до вимог ст. 170 КПК.

2.9.4. Прокурор ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, обґрунтовуючи це можливою майбутньою необхідністю відшкодування шкоди, спричиненою кримінальним правопорушенням а також з метою можливого застосування такого виду покарання як конфіскація майна, яке передбачає санкція інкримінованої обвинуваченому ОСОБА_9 статті.

2.10. Від захисника обвинуваченого ОСОБА_13, адвоката ОСОБА_14 надійшло клопотання про витребування документів (№4642/22-Вх. від 20.06.2022 р.).

2.10.1. У підготовчому судовому засіданні, клопотання було оголошено захисником ОСОБА_15 .

У зазначеному клопотанні, адвокат ОСОБА_14 просить зобов`язати Офіс Генерального прокурора надати суду відомості із реєстру досудових розслідувань щодо руху кримінального провадження № 52018000000000385 від 17.04.2018 р., у межах всієї внесеної до реєстру інформації, за період з 17.04.2018 по 10.06.2022 р., відповідно до Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 №139 зі змінами.

Зазначене клопотання захисник обґрунтовує наступним.

Кримінальне провадження №52018000000000385 від 17.04.2018 р. складається із декількох кримінальних проваджень, що були об`єднані на стадії досудового розслідування.

Унаслідок ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, зокрема і з реєстром матеріалів досудового розслідування, захисник стверджує, що окремі процесуальні рішення у сукупності кримінальних проваджень в послідуючому об`єднаних в провадження за №52018000000000385, не прийняті, або прийняті не в межах або не у спосіб, передбачений КПК, тобто не у ті дати, які зазначені у цих рішеннях, що на думку сторони захисту, може свідчити про незаконність процесуальних рішень і як наслідок недопустимість отриманих доказів.

2.10.2. Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання про витребування документів, зазначивши, що інформація про унесення відомостей до ЄРДР у формі витягу міститься у складі матеріалів досудового розслідування та була надана стороні захисту в порядку ст. 290 КПК.

Окрім того, прокурор посилається на те, що відомості про витребування яких просить захисник ОСОБА_14, є відомостями із обмеженим доступом, а отже належним способом отримання їх, є саме звернення із клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів.

2.11. Захисником обвинуваченого ОСОБА_9, адвокатом ОСОБА_11 подано скаргу (№8029/22-Вх. Від 01.09.2022 р.) про визнання протиправними дій детективів НАБУ ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, які полягають у порушенні ними суттєвих умов ухвали слідчого судді ВАКС від 08.04.2021 р. при проведенні ними обшуку квартири АДРЕСА_11 .

Скарга обґрунтована наступними доводами.

Як убачається із протоколу обшуку за зазначеною адресою, обшук було проведено детективами НАБУ ОСОБА_35 та ОСОБА_36, які не зазначені в ухвалі слідчого судді ВАКС від 08.04.2021 р. якою детективам НАБУ надано дозвіл на проведення обшуку.

Ураховуючи зазначені обставини, захисник ОСОБА_11 просить визнати дії детективів НАБУ ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40 протиправними.

2.12. Захисником обвинуваченого ОСОБА_7, адвокатом ОСОБА_8 подано 11 скарг в порядку ст. 303 КПК щодо дій детектива НАБУ пов`язаних зі зверненням детектива із запитами про надання міжнародно-правової допомоги та 2 скарги щодо неправомірних дій прокурорів САП, а також скарга щодо визнання неправомірними дій детектива НАБУ при проведенні обшуку.

2.12.1. Щодо скарг про визнання протиправними дій детектива НАБУ ОСОБА_41 щодо звернення із запитами про надання міжнародно-правової допомоги, то вони включають наступні скарги: 1) про визнання протиправними дій детектива НАБУ ОСОБА_41 щодо направлення запиту №10-006/32374 від 21.08.2018 р. про міжнародно-правову допомогу у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018 р. (№8081/22-Вх. від 01.09.2022 р.); 2) про визнання протиправними дій детектива НАБУ ОСОБА_41 які полягають у направленні запиту №10-145/30850 від 23.10.2018 р. про міжнародно правову допомогу до компетентних органів Республіки Сербія у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018 р. (№8083/22-Вх. від 01.09.2022 р.); 3) про визнання протиправними дій детектива НАБУ ОСОБА_41 щодо направлення запиту №10-145/32122 від 29.08.2018 р. про міжнародно-правову допомогу до компетентних органів Республіки Болгарія у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018 р.(№8084/22-Вх. від 01.09.2022 р.); 4) про визнання протиправними дій детектива НАБУ ОСОБА_41 щодо направлення запиту №10-145/38238 від 10.10.2018 р. про міжнародно-правову допомогу до компетентних органів Латвійської Республіки у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018 р. (№8085/22-Вх. від 01.09.2022 р.); 5) про визнання протиправними дій детектива НАБУ ОСОБА_41 щодо направлення запиту №10-145/33123 від 29.08.2018 р. до Республіки Кіпр про міжнародно-правову допомогу в кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018 р. (№8086/22-Вх. від 01.09.2022 р.); 6) про визнання протиправними дій детектива НАБУ ОСОБА_41 щодо направлення запиту №10-006/39020 від 17.10.2018 р. про міжнародно-правову допомогу до компетентних органів Об`єднаних Арабських Еміратів у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018 р. (№8087/22-Вх. від 01.09.2022 р.); 7) про визнання протиправними дій детектива НАБУ ОСОБА_41 щодо направлення запиту №10-145/40788 від 31.10.2018 р. про міжнародно-правову допомогу до компетентних органів Чеської Республіки у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018 р. (№8093/22-Вх. від 01.09.2022 р.); 8) про визнання протиправними дій детектива НАБУ ОСОБА_41 щодо направлення запиту №10-145/40789 від 31.10.2018 р. про міжнародно-правову допомогу до компетентних органів Республіки Кіпр у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018 р. (№8094/22-Вх. від 01.09.2022 р.); 9) про визнання протиправними дій детектива НАБУ ОСОБА_41 щодо направлення запиту №10-145/24512 від 25.07.2019 р. про міжнародно-правову допомогу до компетентних органів Шотландії у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018 р. (№8095/22-Вх. від 01.09.2022 р.); 10) про визнання протиправними дій детектива НАБУ ОСОБА_41 щодо направлення запиту №10-006/24187 від 23.07.2019 р. про міжнародно-правову допомогу до компетентних органів Естонської Республіки у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018 р. (№8097/22-Вх. від 01.09.2022 р.); 11) про визнання протиправними дій детектива НАБУ ОСОБА_41 щодо направлення запиту №10-145/13314 від 18.04.2019 р. про міжнародно-правову допомогу до компетентних органів Республіки Болгарія у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018 р. (№8099/22-Вх. від 01.09.2022 р.);

2.12.2. Усі зазначені в п. 2.12.1. скарги стосуються направлення детективом НАБУ ОСОБА_42 запитів про надання міжнародно-правової допомоги та обґрунтовані тим, що на думку захисника ОСОБА_8, вказані дії в порушення міжнародних договорів, зокрема Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 р. та Конвенції ООН проти корупції від 31.10.2003 р. здійснені не уповноваженим органом, а саме, не Генеральною прокуратурою України.

2.12.3. Адвокатом ОСОБА_8 також подано скаргу про визнання протиправною бездіяльності прокурора САП ОСОБА_5 в кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018 р. щодо незакриття кримінального провадження в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України, та неповідомлення підозрюваних/обвинувачених про їх право на закриття кримінального провадження в даній частині (№8100/22-Вх. від 01.09.2022 р.).

Зазначена скарга обґрунтована тим, що прокурором ОСОБА_43 не повідомлено обвинувачених: ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_9 про сплив строків притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України, а кримінальне провадженні в цій частині не закрито.

2.12.4.Адвокатом ОСОБА_8 подано скаргу про визнання протиправною бездіяльності прокурора САП ОСОБА_44, що полягає у неналежних діях при розгляді кримінального провадження №52020000000000689 від 29.10.2020 р., а саме у діях, пов`язаних з перевіркою підслідності даного кримінального провадження та відсутністю відповідного процесуального рішення в цих матеріалах, що потягнуло за собою винесення постанови про об`єднання кримінальних проваджень №52018000000000385 від 17.04.2018 р. та №52020000000000689 від 29.10.2020 р., під загальним номером №52018000000000385 (№8101/22-Вх. від 01.09.2022 р.).

Зазначена скарга обґрунтована тим, що прокурором САП ОСОБА_45 прийнято постанову від 09.11.2020 р. якою об`єднано матеріали кримінального провадження №52020000000000689 від 29.10.2020 р. за обвинуваченням ч. 1 ст. 366 КК з кримінальним провадженням №52018000000000385 від 17.04.2018 р. Ці дії прокурора САП, над думку захисника ОСОБА_8, є протиправними, оскільки відповідно до ст. 216 КПК злочин перебачений ч. 1 ст. 366 КК не відноситься до підслідності НАБУ. Окремого рішення директора НАБУ, щодо визначення підслідності у провадженні за ч. 1 ст. 366 КК за детективами НАБУ у матеріалах кримінального провадження захисником не виявлено.

2.12.5. Адвокатом ОСОБА_8 подано скаргу про визнання протиправними дій детективів НАБУ ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, які полягають у порушенні ними суттєвих умов ухвали слідчого судді ВАКС від 15.04.2021 р. при проведенні обшуку квартири АДРЕСА_17 (№8501/22-Вх. від 08.09.2022 р.).

Зазначена скарга обґрунтована тим, що обшук за адресою: АДРЕСА_18 проведено детективом НАБУ ОСОБА_49, прізвище якого не зазначено в ухвалі слідчого судді ВАКС від 15.04.2021 р., якою детективам НАБУ надано дозвіл на проведення обшуку за вказаною адресою.

2.13. Захисником обвинуваченого ОСОБА_9, адвокатом ОСОБА_10 подано скаргу на бездіяльність прокурора ОСОБА_5 (№8504/22-Вх. від 08.09.2022 р.).

Зазначена скарга обґрунтована тим, що на думку захисника ОСОБА_10, прокурором ОСОБА_5 допущено протиправну бездіяльність, а саме він мав звернутись до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України щодо усіх обвинувачених в т.ч. щодо ОСОБА_9, оскільки на момент унесення інформації до ЄРДР уже сплинув строк притягнення до кримінальної відповідальності за вказаною статтею, який обраховується з 17.04.2016 р. (дата коли відповідно до обвинувального акта було вчинено останню дію, котра на думку сторони обвинувачення має ознаки злочину за ч. 1 ст. 366 КК України).

2.14. Захисником обвинуваченого ОСОБА_9, адвокатом ОСОБА_10 у порядку ст. 309 КПК подано заперечення на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 02.08.2018 р. (№8502/22-Вх. від 08.09.2022 р.) та на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 05.10.2018 р. (№8503/22-Вх. від 08.09.2022 р.)

Зазначені заперечення захисника обґрунтовані тим, що зазначені ухвали слідчих суддів Солом`янського районного суду м. Києва від 02.08.2018 р. та 05.10.2018 р., якими детективам НАБУ надано дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, що містяться у володінні Державної служби експортного контролю України та ДП ДГЗІФ «Укрінамш» не містять строку дії ухвали, що є порушенням п. 7 ч. 1 ст. 164 КПК, та свідчить про порушення принципу законності.

3. Мотиви суду

Заслухавши учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали обвинувального акта та додатки до нього, а також зміст заявлених захисниками клопотань, скарг та заперечень, суд дійшов таких висновків

3.1. Щодо клопотання адвоката ОСОБА_22 про скасування заходів забезпечення запобіжного заходу у вигляді застави щодо обвинуваченого ОСОБА_19 .

3.1.1. Згідно з ч. 1, 2 ст. 182 КПК застава є одним із видів запобіжних заходів, що полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення (ч. 1 ст. 177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Щодо питанняпро обґрунтованістьпідозри, колегія суддів, не надаючи оцінку по суті висунутого обвинувачення, зазначає, що направлення до суду обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні вже саме по собі є підтвердженням обґрунтованості підозри ОСОБА_19 на цій стадії судового провадження.

Що стосуєтьсядоводів захисника ОСОБА_22,що необхідністьу застосуваннізастави відпалау зв`язкуіз належноюпроцесуальною поведінкою обвинуваченого ОСОБА_19 під час досудового розслідування та після закінчення строків дії покладених на нього обов`язків, вказане свідчить про те, що визначений слідчим суддею розмір застави є таким, що достатньою мірою гарантує виконання обвинуваченим ОСОБА_19 покладених на нього обов`язків, забезпечує його належну процесуальну поведінку в цьому кримінальному провадженні, та не є підставою для скасування запобіжного заходу та повернення застави.

Щодо існування інших ризиків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ст. 177 КПК, то суд вважає, що всі вказані обставини були враховані слідчим суддею при винесенні ухвал від 18.06.2021 р., 18.08.2021 р., 18.10.2021 р., якими відносно ОСОБА_19 було продовжено строк дії обов`язків.

Щодо доводів захисника про те, що застава підлягає поверненню в зв`язку із закінченням строку дії ухвали про покладення на обвинуваченого ОСОБА_19 обов`язків.

Частина 7 ст. 42 КПК визначає загальні обов`язки, які покладаються на підозрюваного. Зазначені обов`язки підозрюваного (окрім обов`язків, визначених в п. 2 цієї частини) покладаються на нього згідно з процесуальним законом і діють з часу набуття статусу підозрюваного, незалежно від застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

У свою чергу ст. 194 КПК визначає перелік обов`язків, які можуть покладатися на підозрюваного рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Так, ч. 5 ст. 194 КПК визначає умовами покладення таких додаткових обов`язків, по-перше, - обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, і, по-друге, - доведеність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Ці обов`язки не є окремим запобіжним заходом, а застосовуються додатково до обраного підозрюваному запобіжного заходу при наявності визначених в ч. 5 ст. 194 КПК умов.

Частиною 7 ст. 194 КПК встановлено, що обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності, цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються. У зазначеній нормі йдеться про припинення дії ухвали про застосування запобіжного заходу виключно в частині покладення на підозрюваного, обвинуваченого відповідних обов`язків згідно із ст. 194 КПК.

Отже, вказана у ст. 182 КПК мета забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків не пов`язана лише з тими обов`язками, які визначені у ст. 194 КПК і застосовуються додатково до запобіжного заходу, а охоплює більш широке їх поняття, яке поглинається ч. 7 ст. 42 КПК. Тому ототожнення захисником цих обов`язків із запобіжним заходом і твердження про те, що з закінченням їх дії втрачає чинність обраний запобіжний захід, суд вважає помилковим. Так само не відповідає дійсності твердження захисту про те, що застава забезпечує тільки обов`язки, покладені судом, адже ч. 1 ст. 182 КПК використовує термінологію «з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків» і не уточнює, що вони повинні бути покладені саме судом.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК, встановлено підстави і умови повернення застави. Вона повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу, якщо не була звернена в дохід держави. Крім того, аналіз положень статей 182, 194, 196, 197, 199, 181, 203 КПК в їх системному взаємозв`язку, дає підстави для висновку, що лише запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою і домашнього арешту, а також перелічені у ч. 5 ст. 194 КПК обмеження, діють певний, визначений ухвалою суду (слідчого судді), строк, а інші запобіжні заходи, в тому числі і застава, визначеного строку дії не мають і діють до їх скасування, зміни, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження.

В інформаційному листі № 9-3167/0/4-16 від 30.12.2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ звертав увагу суддів, зокрема, на необмежений строк застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні, таких як застава, особиста порука (п. 2).

Окремо, суд звертає увагу на зміст ч. 8 ст. 182 КПК, відповідно до якої, застава звертається в дохід держави у випадках неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Таким чином, застава забезпечує добросовісну процесуальну поведінку та виконання обов`язків: 1) заставодавця; 2) підозрюваного, обвинуваченого в частині явки до суду (віднесено до обов`язків визначених ч. 7 ст. 42 КПК, тобто покладених на нього нормами КПК); 3) підозрюваного, обвинуваченого в частині виконання обов`язків, покладених на нього ухвалою суду при застосуванні запобіжного заходу (за їх наявності).

Ураховуючи викладене, доводи захисника, в частині того, що застава втратила свою правову сутність у зв`язку зі спливом строків, на які на обвинуваченого ОСОБА_19 було покладено обов`язки, визначені ст.194 КПК,судом відхиляються.

Щодо доводівпро майновийстан обвинуваченого ОСОБА_19, суд зазначає, що захисниками не надано суду жодних доказів щодо цього, це позбавляє суд можливості врахувати цей довід при вирішенні клопотання.

3.1.2. Аналізуючи зміст клопотання адвоката ОСОБА_22 та доданих до нього доказів, суд вказує на те, що воно не містить нових обставини, а також до нього не додано будь-яких додаткових доказів; у клопотанні відсутні обставини, які б свідчили про доцільність скасування запобіжного заходу у вигляді застави, а отже клопотання не підлягає задоволенню.

3.2. Щодо клопотання адвоката ОСОБА_22 про скасування заходів забезпечення-запобіжного заходу у вигляді застави щодо обвинуваченого ОСОБА_20 .

3.2.1. Щодо питанняпро обґрунтованістьпідозри, колегія суддів не надаючи оцінку по суті висунутого обвинувачення, зазначає, що направлення до суду обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні вже саме по собі є підтвердженням обґрунтованості підозри ОСОБА_20 на цій стадії судового провадження.

Що стосуєтьсядоводів захисника ОСОБА_22,що необхідністьу застосуваннізастави відпалау зв`язкуіз належноюпроцесуальною поведінкою обвинуваченого ОСОБА_20 під час досудового розслідування та після закінчення строків дії покладених на нього обов`язків, вказане свідчить про те, що визначений слідчим суддею розмір застави є таким, що достатньою мірою гарантує виконання обвинуваченим ОСОБА_20 покладених на нього обов`язків, забезпечує його належну процесуальну поведінку в цьому кримінальному провадженні, та не є підставою для скасування запобіжного заходу та повернення застави.

Щодо існування інших ризиків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ст. 177 КПК, то суд вважає, що всі вказані обставини були враховані слідчим суддею при винесенні ухвал від 18.06.2021 р., 18.08.2021 р., 18.10.2021 р., якими відносно ОСОБА_20 було продовжено строк дії обов`язків.

Щодо доводівзахисника проте,що заставапідлягає поверненнюв зв`язкуіз закінченням строкудії ухвалипро покладенняна обвинуваченого ОСОБА_20 обов`язків.

Частина 7 ст. 42 КПК визначає загальні обов`язки, які покладаються на підозрюваного. Зазначені обов`язки підозрюваного (окрім обов`язків, визначених в п. 2 цієї частини) покладаються на нього згідно з процесуальним законом і діють з часу набуття статусу підозрюваного, незалежно від застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

У свою чергу ст. 194 КПК визначає перелік обов`язків, які можуть покладатися на підозрюваного рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Так, ч. 5 ст. 194 КПК визначає умовами покладення таких додаткових обов`язків, по-перше, - обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, і, по-друге, - доведеність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Ці обов`язки не є окремим запобіжним заходом, а застосовуються додатково до обраного підозрюваному запобіжного заходу при наявності визначених в ч. 5 ст. 194 КПК умов.

Частиною 7 ст. 194 КПК встановлено, що обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності, цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються. У зазначеній нормі йдеться про припинення дії ухвали про застосування запобіжного заходу виключно в частині покладення на підозрюваного, обвинуваченого відповідних обов`язків згідно із ст. 194 КПК.

Отже, вказана у ст. 182 КПК мета забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків не пов`язана лише з тими обов`язками, які визначені у ст. 194 КПК і застосовуються додатково до запобіжного заходу, а охоплює більш широке їх поняття, яке поглинається ч. 7 ст. 42 КПК. Тому ототожнення захисником цих обов`язків із запобіжним заходом і твердження про те, що з закінченням їх дії втрачає чинність обраний запобіжний захід, суд вважає помилковим. Так само не відповідає дійсності твердження захисту про те, що застава забезпечує тільки обов`язки, покладені судом, адже ч. 1 ст. 182 КПК використовує термінологію «з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків» і не уточнює, що вони повинні бути покладені саме судом.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК, встановлено підстави і умови повернення застави. Вона повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу, якщо не була звернена в дохід держави. Крім того, аналіз положень статей 182, 194, 196, 197, 199, 181, 203 КПК в їх системному взаємозв`язку, дає підстави для висновку, що лише запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою і домашнього арешту, а також перелічені у ч. 5 ст. 194 КПК обмеження, діють певний, визначений ухвалою суду (слідчого судді), строк, а інші запобіжні заходи, в тому числі і застава, визначеного строку дії не мають і діють до їх скасування, зміни, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження.

В інформаційному листі № 9-3167/0/4-16 від 30.12.2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ звертав увагу суддів, зокрема, на необмежений строк застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні, таких як застава, особиста порука (п. 2).

Окремо, суд звертає увагу на зміст ч. 8 ст. 182 КПК, відповідно до якої, застава звертається в дохід держави у випадках неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Таким чином, застава забезпечує добросовісну процесуальну поведінку та виконання обов`язків: 1) заставодавця; 2) підозрюваного, обвинуваченого в частині явки до суду (віднесено до обов`язків визначених ч. 7 ст. 42 КПК, тобто покладених на нього нормами КПК); 3) підозрюваного, обвинуваченого в частині виконання обов`язків, покладених на нього ухвалою суду при застосуванні запобіжного заходу (за їх наявності).

Ураховуючи викладене, доводи захисника, в частині того, що застава втратила свою правову сутність у зв`язку зі спливом строків, на які на обвинуваченого ОСОБА_20 було покладено обов`язки, визначені ст.194 КПК,судом відхиляються.

Щодо доводівпро майновийстан обвинуваченого ОСОБА_20 та наявністьу ньогоутриманців, суд зазначає, що захисниками не надано суду жодних доказів щодо цього, це позбавляє суд можливості врахувати цей довід при вирішенні клопотання.

3.2.2. Ураховуючи, наведене, суд вважає, що підстави для задоволення клопотання захисника відсутні.

3.3. Щодо клопотання адвоката ОСОБА_22 про скасування заходів забезпечення-запобіжного заходу у вигляді застави щодо обвинуваченого ОСОБА_21 .

3.3.1. Щодо питанняпро обґрунтованістьпідозри, колегія суддів не надаючи оцінку по суті висунутого обвинувачення, зазначає, що направлення до суду обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні вже саме по собі є підтвердженням обґрунтованості підозри ОСОБА_21 на цій стадії судового провадження.

Що стосуєтьсядоводів захисника ОСОБА_22,що необхідністьу застосуваннізастави відпалау зв`язкуіз належноюпроцесуальною поведінкою обвинуваченого ОСОБА_21 під час досудового розслідування та після закінчення строків дії покладених на нього обов`язків, вказане свідчить про те, що визначений слідчим суддею розмір застави є таким, що достатньою мірою гарантує виконання обвинуваченим ОСОБА_21 покладених на нього обов`язків, забезпечує його належну процесуальну поведінку в цьому кримінальному провадженні, та не є підставою для скасування запобіжного заходу та повернення застави.

Щодо існування інших ризиків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ст. 177 КПК, то суд вважає, що всі вказані обставини були враховані слідчим суддею при винесенні ухвал від 18.06.2021 р., 18.08.2021 р., 13.10.2021 р., якими відносно ОСОБА_21 було продовжено строк дії обов`язків.

Щодо доводівзахисника проте,що заставапідлягає поверненнюв зв`язкуіз закінченням строкудії ухвалипро покладенняна обвинуваченого ОСОБА_21 обов`язків. Частина 7 ст. 42 КПК визначає загальні обов`язки, які покладаються на підозрюваного. Зазначені обов`язки підозрюваного (окрім обов`язків, визначених в п. 2 цієї частини) покладаються на нього згідно з процесуальним законом і діють з часу набуття статусу підозрюваного, незалежно від застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

У свою чергу ст. 194 КПК визначає перелік обов`язків, які можуть покладатися на підозрюваного рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Так, ч. 5 ст. 194 КПК визначає умовами покладення таких додаткових обов`язків, по-перше, - обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, і, по-друге, - доведеність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Ці обов`язки не є окремим запобіжним заходом, а застосовуються додатково до обраного підозрюваному запобіжного заходу при наявності визначених в ч. 5 ст. 194 КПК умов.

Частиною 7 ст. 194 КПК встановлено, що обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності, цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються. У зазначеній нормі йдеться про припинення дії ухвали про застосування запобіжного заходу виключно в частині покладення на підозрюваного, обвинуваченого відповідних обов`язків згідно із ст. 194 КПК.

Отже, вказана у ст. 182 КПК мета забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків не пов`язана лише з тими обов`язками, які визначені у ст. 194 КПК і застосовуються додатково до запобіжного заходу, а охоплює більш широке їх поняття, яке поглинається ч. 7 ст. 42 КПК. Тому ототожнення захисником цих обов`язків із запобіжним заходом і твердження про те, що з закінченням їх дії втрачає чинність обраний запобіжний захід, суд вважає помилковим. Так само не відповідає дійсності твердження захисту про те, що застава забезпечує тільки обов`язки, покладені судом, адже ч. 1 ст. 182 КПК використовує термінологію «з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків» і не уточнює, що вони повинні бути покладені саме судом.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК, встановлено підстави і умови повернення застави. Вона повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу, якщо не була звернена в дохід держави. Крім того, аналіз положень статей 182, 194, 196, 197, 199, 181, 203 КПК в їх системному взаємозв`язку, дає підстави для висновку, що лише запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою і домашнього арешту, а також перелічені у ч. 5 ст. 194 КПК обмеження, діють певний, визначений ухвалою суду (слідчого судді), строк, а інші запобіжні заходи, в тому числі і застава, визначеного строку дії не мають і діють до їх скасування, зміни, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження.

В інформаційному листі № 9-3167/0/4-16 від 30.12.2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ звертав увагу суддів, зокрема, на необмежений строк застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні, таких як застава, особиста порука (п. 2).

Окремо, суд звертає увагу на зміст ч. 8 ст. 182 КПК, відповідно до якої, застава звертається в дохід держави у випадках неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Таким чином, застава забезпечує добросовісну процесуальну поведінку та виконання обов`язків: 1) заставодавця; 2) підозрюваного, обвинуваченого в частині явки до суду (віднесено до обов`язків визначених ч. 7 ст. 42 КПК, тобто покладених на нього нормами КПК); 3) підозрюваного, обвинуваченого в частині виконання обов`язків, покладених на нього ухвалою суду при застосуванні запобіжного заходу (за їх наявності).

Ураховуючи викладене, доводи захисника, в частині того, що застава втратила свою правову сутність у зв`язку зі спливом строків, на які на обвинуваченого ОСОБА_21 було покладено обов`язки, визначені ст.194 КПК,судом відхиляються.

3.3.2. Ураховуючи викладене, суд вважає, що підстави для задоволення клопотання захисника відсутні.

3.4. Щодо клопотання адвоката ОСОБА_14 про скасування запобіжного заходу у вигляді застави щодо обвинуваченого ОСОБА_13 .

3.4.1. Щодо питанняпро обґрунтованістьпідозри, колегія суддів не надаючи оцінку по суті висунутого обвинувачення, зазначає, що направлення до суду обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні вже саме по собі є підтвердженням обґрунтованості підозри ОСОБА_13 на цій стадії судового провадження.

Що стосуєтьсядоводів захисника ОСОБА_14 що необхідністьу застосуваннізастави відпалау зв`язкуіз належноюпроцесуальною поведінкою обвинуваченого ОСОБА_13 під час досудового розслідування та після закінчення строків дії покладених на нього обов`язків, вказане свідчить про те, що визначений слідчим суддею розмір застави є таким, що достатньою мірою гарантує виконання обвинуваченим ОСОБА_13 покладених на нього обов`язків, забезпечує його належну процесуальну поведінку в цьому кримінальному провадженні, та не є підставою для скасування запобіжного заходу та повернення застави.

Щодо існування інших ризиків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ст. 177 КПК, то суд вважає, що всі вказані обставини були враховані слідчим суддею при винесенні ухвал від 28.04.2021 р., 16.12.2021 р., якими відносно ОСОБА_13 було застосовано заходи.

Щодо доводівзахисника проте,що заставапідлягає поверненнюв зв`язкуіз закінченням строкудії ухвалипро покладенняна обвинуваченого ОСОБА_13 обов`язків.

Частина 7 ст. 42 КПК визначає загальні обов`язки, які покладаються на підозрюваного. Зазначені обов`язки підозрюваного (окрім обов`язків, визначених в п. 2 цієї частини) покладаються на нього згідно з процесуальним законом і діють з часу набуття статусу підозрюваного, незалежно від застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

У свою чергу ст. 194 КПК визначає перелік обов`язків, які можуть покладатися на підозрюваного рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Так, ч. 5 ст. 194 КПК визначає умовами покладення таких додаткових обов`язків, по-перше, - обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, і, по-друге, - доведеність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Ці обов`язки не є окремим запобіжним заходом, а застосовуються додатково до обраного підозрюваному запобіжного заходу при наявності визначених в ч. 5 ст. 194 КПК умов.

Частиною 7 ст. 194 КПК встановлено, що обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності, цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються. У зазначеній нормі йдеться про припинення дії ухвали про застосування запобіжного заходу виключно в частині покладення на підозрюваного, обвинуваченого відповідних обов`язків згідно із ст. 194 КПК.

Отже, вказана у ст. 182 КПК мета забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків не пов`язана лише з тими обов`язками, які визначені у ст. 194 КПК і застосовуються додатково до запобіжного заходу, а охоплює більш широке їх поняття, яке поглинається ч. 7 ст. 42 КПК. Тому ототожнення захисником цих обов`язків із запобіжним заходом і твердження про те, що з закінченням їх дії втрачає чинність обраний запобіжний захід, суд вважає помилковим. Так само не відповідає дійсності твердження захисту про те, що застава забезпечує тільки обов`язки, покладені судом, адже ч. 1 ст. 182 КПК використовує термінологію «з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків» і не уточнює, що вони повинні бути покладені саме судом.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК, встановлено підстави і умови повернення застави. Вона повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу, якщо не була звернена в дохід держави. Крім того, аналіз положень статей 182, 194, 196, 197, 199, 181, 203 КПК в їх системному взаємозв`язку, дає підстави для висновку, що лише запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою і домашнього арешту, а також перелічені у ч. 5 ст. 194 КПК обмеження, діють певний, визначений ухвалою суду (слідчого судді), строк, а інші запобіжні заходи, в тому числі і застава, визначеного строку дії не мають і діють до їх скасування, зміни, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження.

В інформаційному листі № 9-3167/0/4-16 від 30.12.2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ звертав увагу суддів, зокрема, на необмежений строк застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні, таких як застава, особиста порука (п. 2).

Окремо, суд звертає увагу на зміст ч. 8 ст. 182 КПК, відповідно до якої, застава звертається в дохід держави у випадках неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Таким чином, застава забезпечує добросовісну процесуальну поведінку та виконання обов`язків: 1) заставодавця; 2) підозрюваного, обвинуваченого в частині явки до суду (віднесено до обов`язків визначених ч. 7 ст. 42 КПК, тобто покладених на нього нормами КПК); 3) підозрюваного, обвинуваченого в частині виконання обов`язків, покладених на нього ухвалою суду при застосуванні запобіжного заходу (за їх наявності).

Ураховуючи викладене, доводи захисника, в частині того, що застава втратила свою правову сутність у зв`язку зі спливом строків, на які на обвинуваченого ОСОБА_13 було покладено обов`язки, визначені ст.194 КПК,судом відхиляються.

Що стосуєтьсядоводів захисника ОСОБА_14 про порушеннямайнових правзаставодавця, ОСОБА_13 на мирне володіння, розпорядження та користування своїми коштами, то суд підкреслює, що кошти на виконання ухвали слідчого судді ВАКС від 28.04.2021 р. були внесені самою ОСОБА_31, а отже розпорядження ними відбулось за її волею і не може розглядатись судом як порушення її прав.

Що стосується, доводів обвинуваченого ОСОБА_13 про те, що застава у відношенні нього є найбільшою серед усіх обвинувачених, то суд погоджується із висновками, зробленими в ухвалі слідчого судді ВАКС від 16.12.2021 р. якою строк дії покладених на ОСОБА_13 обов`язків продовжився до 16.02.2022 р., де судом ураховано матеріальний стан ОСОБА_13 та його керівну посаду.

Щодо доводівзахисника ОСОБА_15 та самогообвинуваченого простан здоров`я,скрутний матеріальнийстан останньогота те,що значначастина коштівє запозиченою і потребує повернення, суд підкреслює, що ані захисником, ані обвинуваченим не додано жодних доказів на підтвердження указаних обставин.

Ураховуючи викладені обставини, суд уважає, що в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_14 про скасування запобіжного заходу у вигляді застави слід відмовити.

3.5. Щодо клопотання представника власника майна, на яке накладено арешт у кримінальному провадженні ОСОБА_24 адвоката ОСОБА_22 .

3.5.1. Частиною 2 ст. 170 КПК визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КК, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про скасування арешту майна суд повинен перевірити наступні обставини: по-перше, чи звернувся із клопотанням про скасування арешту майна належний суб`єкт; по-друге, чи наявні підстави, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість скасування арешту майна - відсутність подальшої потреби в арешті або накладення арешту необґрунтовано.

3.5.2. Зі змісту доданих до клопотання про скасування арешту доказів убачається наступні обставини.

- Відповідно до свідоцтва про шлюб від 18.10.2018 р. НОМЕР_1 між ОСОБА_21 та ОСОБА_32 (прізвище після шлюбу ОСОБА_50 ) укладено шлюб.

- Відповідно до техпаспортів № НОМЕР_6 та № НОМЕР_7 зазначені транспортні засоби зареєстровані за ОСОБА_24 у період її перебування у шлюбі з ОСОБА_21

- 21.04.2021 р. ОСОБА_21 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, я. 1 ст. 366 КК у кримінальному провадженні № 52018000000000385.

- Ухвалою слідчого судді ВАКС від 29.04.2021 р. у цьому кримінальному провадженні накладено арешт на майно, що перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_24 та обвинуваченого ОСОБА_21 . В подальшому, ухвалою Апеляційної палати ВАКС від 27.05.2021 р. апеляційну скаргу представника ОСОБА_24, адвоката ОСОБА_22 задоволено частково, ухвалу слідчого судді ВАКС від 29.04.2021 р. скасовано, постановлено нову ухвалу, якою накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_24 на праві спільної сумісної власності із ОСОБА_21, шляхом заборони розпорядження цим майном, а саме: 1/2 автомобіля LEXUS RX300, VIN: НОМЕР_2, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 та 1/2 автомобіляь HONDA ACCORD, VIN: НОМЕР_4, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 .

- 29.05.2021 р. між ОСОБА_21 та ОСОБА_24 укладено шлюбний договір, відповідно до положень якого нерухоме та рухоме майно, яке підлягає реєстрації, особисті майнові права, що придбані після укладення шлюбу вважаються особистою приватною власністю того із них, на чиє ім`я вони придбані та/або зареєстровані і розпорядження таким майном та особистими правами здійснюється власником на власний розсуд і при розпорядженні та відчуженні згода другого з подружжя не потрібна.

3.5.3. Застосовуючи висновки зроблені судом у п. 3.5.1. цієї ухвали до обставин, установлених в п. 3.5.2., суд приходить до наступних висновків:

- арешт на майно належне ОСОБА_21 у кримінальному провадження було накладено на підставі ухвали Апеляційної палати ВАКС від 27.05.2021 р., що була винесена за клопотанням детектива НАБУ ОСОБА_41 який входив до групи детективі у цьому провадженні.

- ураховуючи зміст п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК як підставу для накладення арешту, а також те, що ОСОБА_21 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, санкція за яке передбачає конфіскацію майна, суд приходить до висновку що подальша потреба в арешті майна не відпала. Разом з тим, судом ураховано, що арешт накладено у рамках права розпорядження майном, що не виключає можливості власників ним користуватись, тобто, становить пропорційну і найменшу ступінь утручання у право власності.

- ураховуючи висновки, до яких дійшла Апеляційна палата ВАКС у своїй ухвалі від 27.05.2021 р., та, докази, надані заявником до клопотання, суд приходить до висновку, що відсутнє підтвердження необґрунтованості накладення арешта на майно, зазначене у п. 3.5.2. цієї ухвали.

3.5.4. Посилання захисників ОСОБА_22 та ОСОБА_23 на укладення шлюбного договору та визначення у ньому умов про те, що нерухоме і рухоме майно, яке підлягає реєстрації, особисті майнові права, що придбані після укладення шлюбу, вважаються особистою приватною власністю того із них на чиє ім`я вони придбані та/або зареєстровані і розпорядження таким майном і особистими майновими правами здійснюється власником на власний розсуд, судом відкидаються.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалено судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правом стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтерес кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (Постанова Об`єднаної палати у складі КЦС/ВС №337/474/14-ц від 11.11.2019 р.).

Оскільки, шлюбний договір укладено після повідомлення ОСОБА_21 про підозру у вчиненні злочину та накладення арешту на майно, суд вважає, що він не може тягнути зміну власника майна.

Окрім того, суд зауважує, що до клопотання додано копію шлюбного договору, що виконана з дефектами (змазане зображення) (т.3,а.с.27-28), які унеможливлюють повноцінне дослідження змісту договору. На пропозицію головуючого надати належну копію, адвокатом ОСОБА_23 повідомлено, що іншої копії у її розпорядження немає.

Ураховуючи викладені доводи, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення клопотання про скасування арешту майна адвоката ОСОБА_22 в інтересах ОСОБА_24 .

3.6. Щодо клопотання представника власника майна на яке накладено арешт у кримінальному провадженні ОСОБА_24 .

3.6.1. Зі змісту доданих до клопотання документів убачається, наступні обставини:

- Відповідно до свідоцтва про шлюб від 03.09.1981 р. між ОСОБА_33 та ОСОБА_19, було укладено шлюб. В подальшому, 22.04.1985 р. цей шлюб було розірвано, а 04.12.1986 р. ОСОБА_34 та ОСОБА_19 знову уклали шлюб.

- 21.04.2021 р. ОСОБА_19 оголошено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК у кримінальному провадження № 52018000000000385.

- Ухвалою слідчого судді ВАКС від 29.04.2021 р. накладено арешт на майно, що перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_25 та обвинуваченого ОСОБА_19, У подальшому, ухвалою Апеляційної палати ВАКС від 01.06.2021 р. ухвалу слідчого судді ВАКС від 29.04.2021 р. скасовано, постановлено нову ухвалу, якою накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_25 на праві спільної сумісної власності із ОСОБА_19, шляхом заборони розпорядження цим майном, а саме: 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,1015 га, за адресою: АДРЕСА_12 ; 1/2 частину автомобіля MERCEDES-BENZ E350, VIN: НОМЕР_8, 2011 року випуску, 1/2 частини садового будинку за адресою: АДРЕСА_13 ; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0497 га, за адресою: АДРЕСА_13 ; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1505 га, за адресою: АДРЕСА_14 ; 1/2 частину автомобіля VOLKSWAGEN BEETLE, VIN: НОМЕР_9, 2013 року випуску.

- У подальшому, ухвалою слідчого судді ВАКС від 06.07.2021 р. скасовано арешт на 1/2 земельної ділянки площею 0,1015 га, за адресою: АДРЕСА_12

- 27.05.2021 р. між ОСОБА_25 та ОСОБА_19 укладено шлюбний договір, відповідно до положень якого нерухоме та рухоме майно, яке підлягає реєстрації, особисті майнові права, що придбані після укладення шлюбу, вважаються особистою приватною власністю того із них, на чиє ім`я вони придбані та/або зареєстровані і розпорядження таким майном та особистими правами здійснюється власником на власний розсуд і при розпорядженні та відчуженні згода другого з подружжя не потрібна.

3.6.2. Аналізуючи доводи наведені у клопотанні суд приходить до висновку, що воно підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Режим спільної сумісної власності подружжя визначений ст. 61 Сімейного кодексу України; натомість умови набуття приватної власності подружжя визначено ст. 57 Сімейного кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 12 серпня 2020 року у справі № 626/4/17 виклав наступну правову позицію: тільки в період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08 лютого 2011 року та після 12 червня 2012 року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що земельна ділянка площею 0,1505 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_14, кадастровий номер 3222485201:01:003:0033, яка була набута ОСОБА_25 24.12.2005 р. в порядку реалізації її права на безоплатну приватизацію, є особистою приватною власністю ОСОБА_25, а тому на неї не може бути накладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання в цьому кримінальному провадженні.

Що стосується доводів про те, що земельна ділянка і садовий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_13 є особистою приватною власністю ОСОБА_25 оскільки придбані нею за особисті кошті, суд їх відкидає у зв`язку із недоведеністю.

Що стосується посилань на шлюбний договір між ОСОБА_25 та ОСОБА_19 від 27.05.2021 р. як підставу для скасування арешту майна, суд вважає за необхідне їх відкинути із мотивів, викладених у п. 3.5.3., 3.5.4. цієї ухвали.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що клопотання ОСОБА_25 про скасування заходів забезпечення арешту майна, оголошене адвокатом ОСОБА_23, слід задовольнити частково, скасувати арешт, накладений ухвалою Апеляційної палати ВАКС від 01 червня 2021 року в справі № 991/2975/21 на 1/2 земельної ділянки площею 0,1505 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_14, кадастровий номер 3222485201:01:003:0033, в задоволенні решти вимог відмовити.

3.7. Щодо клопотання представника власника майна, на яке накладено арешт у кримінальному провадженні ОСОБА_12, адвоката ОСОБА_11 про скасування арешту майна.

3.7.1. Зі змісту доданих до клопотання документів убачається, наступні обставини:

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 27.04.2021 р. накладено арешт на майно, вилучене 21.04.2021 р. під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_11 у тому числі: 23000 дол. США та 3450 євро.

3.7.2. За твердженнями сторони захисту, зазначені кошти не належать обвинуваченому ОСОБА_9, а є приватною власністю його матері, ОСОБА_12, якій на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_11 де було проведено обшук. Вказані кошти, за твердженням адвоката ОСОБА_8, були отримані ОСОБА_12 від продажу своєї квартири за адресою: АДРЕСА_16 за договором від 09.11.2017 р.

Проаналізувавши доводи клопотання, суд приходить до наступних висновків.

- Представником ОСОБА_12 не доведено, що обвинувачений ОСОБА_9 на час проведення обшуку не проживав за адресою: АДРЕСА_11, та, що ця квартира належить виключно його матері. Суд критично оцінює доводи адвоката ОСОБА_11, про проживання ОСОБА_9 за іншою адресою, оскільки під час обшуку було вилучено документи та речі належні ОСОБА_9 (належність яких не оспорюється стороною захисту), ОСОБА_9 є власником 1/4 зазначеної квартири, що підтверджується копією технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_19 (т. 4, а.с. 47-49), а також, в обвинувальному акті зазначено, що місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_9 є саме кв. АДРЕСА_11, що сторонами у судовому засіданні не оспорювалось.

Отже, представником ОСОБА_12 не доведено ту обставину, що вилучені кошти належать саме ОСОБА_12 .

3.7.3. Застосовуючи до клопотання принципи та висновки суду, викладені у п. 3.5.1. цієї ухвали, суд приходить до наступних висновків:

- арешт було накладено на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 27.04.2021 р., що була винесена за клопотанням детектива НАБУ ОСОБА_41, який входив до групи детективі у цьому провадженні.

- ураховуючи зміст п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК як підставу для накладення арешту, а також те, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, санкція за яке передбачає конфіскацію майна, суд приходить до висновку що подальша потреба в арешті не відпала.

- ураховуючи висновки до яких дійшов слідчий суддя ВАКС у своїй ухвалі від 27.04.2021 р., та докази надані заявником на підтвердження свого клопотання, суд приходить до висновку, що відсутнє підтвердження необґрунтованості накладення арешта на майно, зазначене в п. 3.7.1. цієї ухвали.

3.8. Щодо клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_13, адвоката ОСОБА_14 про витребування документів.

Вирішуючи клопотання захисника, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК, з метою підготовки до судового розгляду, суд, зокрема, розглядає клопотання учасників судового провадження про витребування певних речей чи документів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 КПК підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

На час розгляду клопотання чинним є Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затверджене наказом Генерального прокурора № 298 від 30 червня 2020 року (далі - Положення № 298).

Відповідно до вимог підпункту 4 пункту 1 розділу І Положення № 298, Держателем Реєстру є Офіс Генерального прокурора.

Відповідно до вимог розділу ІІІ (доступ до відомостей, внесених до Реєстру) Положення № 298, право доступу до відомостей внесених до Реєстру, мають, зокрема, держатель - у повному обсязі з урахуванням повноважень, якими наділені прокурори та керівники підрозділів Офісу Генерального прокурора, прокурори та керівники регіональних (обласних), місцевих (окружних), спеціалізованих прокуратур - у межах кримінальних правопорушень, щодо яких слідчими піднаглядних їм органів проводиться досудове розслідування.

Як вбачається зі змісту клопотання та доводів сторони захисту, висловлених у судовому засіданні, потреба у витребуванні інформації з ЄРДР обумовлена необхідністю встановлення певних обставин у кримінальному провадженні та зводиться до необхідності перевірки фактів дотримання вимог кримінального процесуального законодавства при реалізації органом досудового розслідування своїх повноважень, оцінки доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності.

Для забезпечення визначених ст. 2 КПК завдань кримінального провадження і дотримання принципу змагальності кримінального провадження, перевірки версії сторони захисту щодо недопустимості доказів сторони обвинувачення, та з метою забезпечення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, суд приходить до висновку, що клопотання захисника ОСОБА_14 слід задовольнити та зобов`язати Офіс Генерального прокурора надати суду відомості із реєстру досудових розслідувань щодо руху кримінального провадження № 52018000000000385 від 17.04.2018, у межах всієї внесеної до реєстру інформації, за період з 17.04.2018 по 10.06.2022 р., відповідно до Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення.

Доводи прокурора про відсутність правових підстав витребування запитуваної стороною захисту інфомрації, суд відкидає з огляду на положення п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК відповідно до якої питання витребування речей і документів на стадії підготовчого судового засідання є одним із способів реалізації своїх прав сторонами кримінального провадження премо передбаченим КПК.

3.9. Щодо скарг в порядку ст. 303 КПК захисника ОСОБА_11 (зазначеної в п.2.11. цієї ухвали), захисника ОСОБА_8 (зазначених в п. 2.12. цієї ухвали), захисника ОСОБА_10 (зазначеної в п. 2.13. цієї ухвали), заперечень захисника ОСОБА_10 (зазначених в п. 2.14. цієї ухвали).

Згідно з ч. 1 ст. 89 КПК питання допустимості доказів суд вирішує під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду, суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Оскільки на стадії підготовчого судового засідання докази по справі судом не досліджуються, з урахуванням висловлених позицій сторін, суд підкреслює, що вирішення питань, які порушуються у зазначених вище скаргах, виходять за межі підготовчого судового засідання, основною метою якого є з`ясування можливості призначити судовий розгляд.

Суд також підкреслює, що положення ч. 2 ст. 303 КПК не містять імперативної вимоги щодо обов`язкового розгляду по суті будь-яких скарг у підготовчому судовому засіданні, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбачених статтями 314-318 КПК (зокрема, на це указує використане законодавцем формулювання «можуть бути предметом розгляду», а не «розглядаються» чи «підлягають розгляду» тощо, а також пряме відсилання до правил статей 314-316 КПК).

Системний аналіз зазначених положень КПК дає підстави вважати, що підготовче судове засідання в судовому провадженні є обов`язковою, самостійною стадією кримінального процесу, основною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду на підставі наданого обвинувального акта. При цьому судом у підготовчому судовому засіданні не надається оцінка обставинам кримінального провадження та законності проведених в ході досудового розслідування процесуальних дій та прийнятих рішень.

Таким чином, на такій стадії як підготовче судове провадження, оцінка судом законності проведених у ході досудового розслідування процесуальних дій та прийнятих рішень слідчого (детектива) чи прокурора виключно на підставі доказів, наданих стороною захисту, порушить засаду змагальності, згідно з якою сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів та інших доказів.

Сторони не заперечували проти долучення скарг та заперечень до матеріалів кримінального провадження для врахування викладених у них доводів і вимог під час оцінки відповідних доказів на стадії судового розгляду.

Щодо скарг адвоката ОСОБА_8, зазначених у п. 2.12.3, 2.12.4. цієї ухвали, та скарги адвоката ОСОБА_10, зазначеної у п. 2.13. цієї ухвали, суд додатково зазначає, що після роз`яснення судом усім обвинуваченим й їх захисникам права на закриття кримінального провадження в частині обвинувачень за ч. 1 ст. 366 КК у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, усі без виключення обвинувачення та їх захисники відмовились від свого права на закриття у зв`язку із цією підставою, наполягаючи на своїй невинуватості та праві її доводити.

Таким чином, зазначені в п. 2.11.-2.14. скарги та заперечення слід долучити до матеріалів кримінального провадження, надати оцінку вимогам та доводам цих скарг та заперечень при постановленні вироку у нарадчій кімнаті.

3.10. Вирішуючи питання можливості призначення судового розгляду суд, дослідивши обвинувальний акт із додатками, вислухавши думки учасників кримінального провадження, з огляду на відсутність підстав для прийняття інших, передбачених пунктами 1-4 ч.3ст.314КПК рішень, приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, виходячи із наступного.

Кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК, підстави для прийняття рішення, передбаченого пунктами1-4 ч.3 ст.314КПК відсутні.

Під час проведення підготовчого судового засідання також установлено, що угода про визнання винуватості, у порядку статей 468, 469, 470, 472-475 КПК, до суду не надходила.

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 4-8, 10 ч.1, ч.2 ст.284 КПК, або повернення обвинувального акта прокурору судом не встановлено.

Ураховуючи повідомлену під час підготовчого судового засідання прокурором ОСОБА_5 інформацію про те, що переважну більшість матеріалів досудового розслідування становить інформація, що не містить обмеження доступу, і лише незначна частина матеріалів є інформацією із обмеженим доступом, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 27 КПК розгляд кримінального провадження слід здійснювати в частково закритому режимі (в частині дослідження документів з грифом «для службового користування»), а в решті частини у відкритому судовому засіданні.

Зважаючи на тяжкість інкримінованих обвинуваченим статей, суд не вбачає підстав для складання досудової доповіді та подання відповідного доручення органу пробації.

Таким чином, беручи до уваги, що у підготовчому судовому засіданні жодних обставин, які б перешкоджали призначенню судового розгляду, не встановлено, суд під час підготовки до судового розгляду, з`ясувавши необхідність проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні, з`ясувавши питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, вчинивши всі необхідні для підготовки судового розгляду дії, завершує підготовку до судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.316 КПК, суд після завершення підготовки до судового розгляду постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

4. Строки призначення справи

Відповідно до ч.1 ст.21 КПК кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Згідно до ч.1 ст.28 КПК під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Частиною 2 ст.316 КПК передбачений граничний строк для призначення судового розгляду, зокрема, судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 314, 315 КПК, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_19, адвоката ОСОБА_22 про скасування заходів забезпечення запобіжного заходу у вигляді застави, відмовити.

2. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_20, адвоката ОСОБА_22 про скасування заходів забезпечення запобіжного заходу у вигляді застави, відмовити.

3. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_21, адвоката ОСОБА_22 про скасування заходів забезпечення запобіжного заходу у вигляді застави, відмовити.

4. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_13, адвоката ОСОБА_14 про скасування запобіжного заходу у вигляді застави, відмовити.

5. У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_22 представника ОСОБА_24 про скасування заходів забезпечення арешту майна, відмовити.

6. Клопотання власника майна, на яке накладено арешт, ОСОБА_25 про скасування заходів забезпечення арешту майна, оголошене представником ОСОБА_23, задовольнити частково. Скасувати арешт накладений ухвалою Апеляційної палати ВАКС від 01 червня 2021 року в справі № 991/2975/21 на 1/2 земельної ділянки площею 0,1505 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_14, кадастровий номер 3222485201:01:003:0033 в задоволенні решти вимог відмовити.

7. У задоволенні клопотання представника власника майна, ОСОБА_12, адвоката ОСОБА_11 про скасування арешту майна, відмовити.

8. Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_13, адвоката ОСОБА_14 про витребування документів задовольнити. Зобов`язати Офіс Генерального прокурора надати суду відомості із реєстру досудових розслідувань щодо руху кримінального провадження №52018000000000385 від 17.04.2018, у межах всієї внесеної до реєстру інформації, за період з 17.04.2018 по 10.06.2022 р., відповідно до Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 №139 зі змінами.

9. Долучити до матеріалів кримінального провадження скарги, подані у порядку ст. 303 КПК, надати оцінку вимогам та доводам цих скарг при постановленні вироку у нарадчій кімнаті:

9.1. Скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9, адвоката ОСОБА_11 про визнання протиправними дій детективів НАБУ ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, які полягають у порушенні ними суттєвих умов ухвали ВАКС від 08.04.2021 р. при проведенні ними обшуку квартири АДРЕСА_11 .

9.2. Скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_8 :

- про визнання протиправними дій детектива НАБУ ОСОБА_41 щодо направлення запиту №10-006/32374 від 21.08.2018 р. про міжнародно-правову допомогу у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018 р. (№8081/22-Вх. від 01.09.2022 р.);

- про визнання протиправними дій детектива НАБУ ОСОБА_41 які полягають у направленні запиту №10-145/30850 від 23.10.2018 р. про міжнародно правову допомогу до компетентних органів Республіки Сербія у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018 р. (№8083/22-Вх. від 01.09.2022 р.);

- про визнання протиправними дій детектива НАБУ ОСОБА_41 щодо направлення запиту №10-145/32122 від 29.08.2018 р. про міжнародно-правову допомогу до компетентних органів Республіки Болгарія у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018р.(№8084/22-Вх. від 01.09.2022 р.);

- про визнання протиправними дій детектива НАБУ ОСОБА_41 щодо направлення запиту №10-145/38238 від 10.10.2018 р. про міжнародно-правову допомогу до компетентних органів Латвійської Республіки у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018р. (№8085/22-Вх. від 01.09.2022 р.);

- про визнання протиправними дій детектива НАБУ ОСОБА_41 щодо направлення запиту №10-145/33123 від 29.08.2018 р. до Республіки Кіпр про міжнародно-правову допомогу в кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018 р. (№8086/22-Вх. від 01.09.2022 р.);

- про визнання протиправними дій детектива НАБУ ОСОБА_41 щодо направлення запиту №10-006/39020 від 17.10.2018 р. про міжнародно-правову допомогу до компетентних органів Об`єднаних Арабських Еміратів у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018р. (№8087/22-Вх. від 01.09.2022 р.);

- про визнання протиправними дій детектива НАБУ ОСОБА_41 щодо направлення запиту №10-145/40788 від 31.10.2018 р. про міжнародно-правову допомогу до компетентних органів Чеської Республіки у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018 р. (№8093/22-Вх. від 01.09.2022 р.);

- про визнання протиправними дій детектива НАБУ ОСОБА_41 щодо направлення запиту №10-145/40789 від 31.10.2018 р. про міжнародно-правову допомогу до компетентних органів Республіки Кіпр у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018р. (№8094/22-Вх. від 01.09.2022 р.);

- про визнання протиправними дій детектива НАБУ ОСОБА_41 щодо направлення запиту №10-145/24512 від 25.07.2019 р. про міжнародно-правову допомогу до компетентних органів Шотландії у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018р. (№8095/22-Вх. від 01.09.2022 р.);

- про визнання протиправними дій детектива НАБУ ОСОБА_41 щодо направлення запиту №10-006/24187 від 23.07.2019 р. про міжнародно-правову допомогу до компетентних органів Естонської Республіки у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018р. (№8097/22-Вх. від 01.09.2022 р.);

- про визнання протиправними дій детектива НАБУ ОСОБА_41 щодо направлення запиту №10-145/13314 від 18.04.2019 р. про міжнародно-правову допомогу до компетентних органів Республіки Болгарія у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018р. (№8099/22-Вх. від 01.09.2022 р.);

- про визнання протиправною бездіяльності прокурора САП ОСОБА_5 в кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018 р. щодо незакриття кримінального провадження в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України, та неповідомлення підозрюваних/обвинувачених про їх право на закриття кримінального провадження в даній частині (№8100/22-Вх. від 01.09.2022 р.);

- про визнання протиправною бездіяльності прокурора САП ОСОБА_44, що полягає у неналежних діях при розгляді кримінального провадження №52020000000000689 від 29.10.2020р., а саме у діях, повязаних з перевіркою підслідності даного кримінального провадження та відсутності відповідного процесуального рішення в цих матеріалах, що потягнуло за собою винесення постанови про об`єднання кримінальних проваджень №52018000000000385 від 17.04.2018 р. та №52020000000000689 від 29.10.2020 р., під загальним номером №52018000000000385 (№8101/22-Вх. від 01.09.2022 р.);

- про визнання протиправними дій детективів НАБУ ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48 які полягають у порушення ними суттєвих умов ухвали ВАКС від 15.04.2021 р. при проведенні обшуку квартири АДРЕСА_17 (№8501/22-Вх. від 08.09.2022 р.).

9.3. Скаргу на бездіяльність прокурора захисника обвинуваченого ОСОБА_9, адвоката ОСОБА_10 (№8504/22-Вх. від 08.09.2022 р. ).

10. Заперечення захисника обвинуваченого ОСОБА_9, адвоката ОСОБА_10 в порядку ст. 309 КПК України на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 02.08.2018 р. (№8502/22-Вх. від 08.09.2022 р.) та на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 05.10.2018 р. (№8503/22-Вх. від 08.09.2022 р.) долучити до матеріалів кримінального провадження, надати оцінку вимогам та доводам зазначених заперечень при постановленні вироку у нарадчій кімнаті.

11. Закінчити підготовче судове засідання.

12. Призначити на 09 вересня 2022 р. на 09 годину 00 хвилин у приміщенні Вищого антикорупційного суду (м. Київ, проспект Перемоги, буд. 41) судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 квітня 2018 року за № 52018000000000385, за обвинуваченням:

ОСОБА_7, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України; ОСОБА_13, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України; ОСОБА_16, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України; ОСОБА_19, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України; ОСОБА_20, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України; ОСОБА_21, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України; ОСОБА_9, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

13. Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати в частково закритому (в частині дослідження документів з грифом «для службового користування»), а в решті частини у відкритому судовому засіданні колегією суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 .

14. Викликати у судовий розгляд прокурора, обвинувачених, захисників, представників потерпілих.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3