Document No. 106238182

Date of the hearing: 08/09/2022
Date of the decision: 08/09/2022
Case №: 991/878/22
Proceeding №: 52017000000000365
Instance: HACC
Judicial form: Criminal
Decision type: Decision on closing the criminal proceedings

Presiding judge (HACC) : Kruk Ye.V.

Справа № 991/878/22

Провадження 1-кп/991/5/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2022 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі Першої судової палати:

головуючого ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання ОСОБА_4,

за участі:

прокурора ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,

ОСОБА_14

захисників ОСОБА_15 ОСОБА_16, ОСОБА_17,

ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20,

ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання захисників ОСОБА_20, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_22, ОСОБА_21 про закриття кримінального провадження в порядку п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000365 від 02 червня 2017 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 209КК України;

ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 та ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України;

ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 209, ч.1 ст. 366, ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України;

ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України;

ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України;

ВСТАНОВИВ:

1. Історія провадження

02 червня 2017 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000365.

15 січня 2019 року повідомлено про підозру ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 у кримінальному провадженні № 52017000000000365.

11 березня 2019 року постановою заступника Генерального прокурора керівником САП ОСОБА_24 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, а саме до 15 квітня 2019 року.

12 квітня 2019 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000365 продовжено до чотирьох місяців, тобто до 15 травня 2019 року.

24 квітня 2019 року з матеріалів кримінального провадження № 52017000000000365 від 02 червня 2017 року виділені матеріали кримінального провадження, якому присвоєно номер № 52019000000000348.

03 травня 2019 року підозрюваним та окремим їх захисникам повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

31 жовтня 2019 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні № 52019000000000348.

19 грудня 2019 року постановою заступника Генерального прокурора керівника САП ОСОБА_24 строк досудового розслідування у виділеному кримінальному провадженні № 52019000000000348 був продовжений до чотирьох місяців.

02 січня 2019 року матеріали досудових розслідувань внесених до ЄРДР за № 52017000000000365, № 52018000000001206, № 52018000000001207, № 52018000000001208, № 52018000000001209 було об`єднано з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000365, та присвоєно номер № 52017000000000365.

20 лютого 2020 року постановою заступника Генерального прокурора керівника САП ОСОБА_24 строк досудового розслідування у виділеному кримінальному провадженні № 52019000000000348 був продовжений до шести місяців.

21 квітня 2020 року, № 52019000000000348 та № 52020000000000233 було об`єднано з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000365, та присвоєно номер № 52017000000000365.

05 липня 2021 року ухвалою Вищого антикорупційного суду стороні захисту та підозрюваним у кримінальному провадженні № 52017000000000365 встановлено строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до 31 січня 2022 року включно.

04 лютого 2022 року детективом НАБУ ОСОБА_25 складено, підписано та затверджено прокурором обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02 червня 2017 року.

07лютого 2022року прокурорсупровідним листомнаправив обвинувальнийакт від04лютого 2022року відноснообвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_14 до Вищого антикорупційного суду.

09 лютого 2022 року обвинувальний акт від 04 лютого 2022 року відносно обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_14 із реєстром матеріалів досудового розслідування надійшов до Вищого антикорупційного суду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, згідно з ч. 3 ст. 35 КПК України, матеріали передані колегії суддів в складі головуючого ОСОБА_26, суддів ОСОБА_27, ОСОБА_28 для розгляду питання про об`єднання (спільного розгляду).

14 лютого 2022 року ухвалою суду відмовлено в об`єднанні матеріалів кримінального провадження № 52017000000000365 від 02 червня 2017 року з матеріалами кримінального провадження № 52016000000000001 від 11 січня 2016 року.

17 лютого 2022 року ухвалою суду, обвинувальний акт із доданими матеріалами по кримінальному провадженню № 52017000000000365 від 02 червня 2017 року передано до канцелярії Вищого антикорупційного суду для проведення повторного авторозподілу в порядку, передбаченому статтею 35 КПК України, у зв`язку задоволенням судом заяви про самовідвід судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_29 від розгляду кримінального провадження № 52017000000000365 від 02 червня 2017 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, згідно з ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду кримінального провадження було визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

21 лютого 2022 року ухвалою суду у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

2. Змість поданих клопотань

Захисниками ОСОБА_20, ОСОБА_16, ОСОБА_18 та ОСОБА_17 кожним окремо подані клопотання про закриття кримінального провадження в порядку п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Захисник ОСОБА_22 подав письмове клопотання про закриття кримінального провадження в порядку п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Захисник ОСОБА_21 заявила усне клопотання про закриття кримінального провадження в порядку п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

В обґрунтування заявлених клопотань, сторона захисту зазначила, що станом на дату підписання та затвердження обвинувального акта 04 лютого 2022 року у цьому кримінальному провадженні закінчились строки досудового розслідування, які були встановлені ухвалою слідчого судді до 15 травня 2019 року.

Сторона захисту вважає, що сторона обвинувачення звернулася до суду з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 52017000000000365 після закінчення строку досудового розслідування та просить закрити відповідне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням, після повідомлення особі про підозру, строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України.

3. Позиція учасників судового провадження

Захисники ОСОБА_15, ОСОБА_19, ОСОБА_23 підтримали заявлені клопотання про закриття кримінального провадження в порядку п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України та просили їх задовольнити.

Обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_14 підтримали позицію своїх захисників та просили кримінальне провадження закрити на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Прокурор ОСОБА_5 проти закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України заперечував, зазначивши, що:

- у повідомленнях про підозру від 15 січня 2019 року немає порушення принципу презумпції невинуватості відносно ОСОБА_6 ;

- 24 квітня 2019 року матеріали кримінального провадження відносно невстановленої особи виділені в окреме провадження з присвоєнням номеру 52019000000000348, у якому в подальшому здійснювалося досудове розслідування, як у провадженні, у якому не обраховувалися строки досудового розслідування, бо не було осіб, яким було повідомлено про підозру;

- 31 жовтня 2019 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру;

- п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України до кримінального провадження № 52017000000000365 від 02 червня 2017 року не може бути застосований, оскільки, зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яких відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін;

- 12 квітня 2019 року ухвалою слідчого судді строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000365 продовжено до чотирьох місяців, тобто до 15 травня 2019 року і більше рішення про продовження строку досудового розслідування у цьому провадженні не приймалось. Строк досудового розслідування слідчим суддею продовжувався, оскільки до кримінального провадження № 52017000000000365 були приєднані нові кримінальні провадження, а саме:

- № 52018000000001206 від 17 грудня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, яке 02 січня 2019 року було об`єднано з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000365;

- № 52018000000001207 від 17 грудня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, яке 02 січня 2019 року було об`єднано з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000365;

№ 52018000000001208 від 17 грудня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, яке 02 січня 2019 року було об`єднано з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000365;

№ 52018000000001209 від 17 грудня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, яке 02 січня 2019 року було об`єднано з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000365;

- № 4202000000000233 від 02 квітня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209КК України, яке 21 квітня 2020 року було об`єднано з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000365.

Також сторона обвинувачення пояснила, що примітка, яка міститься у ст. 294-295 КПК України (яка ідентична примітці, яка міститься у п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України) не застосовується для закриття кримінального провадження, при цьому зазначену примітку сторона обвинувачення застосувала задля продовження строку досудового розслідування.

З урахуванням наведеного, прокурор просив у задоволенні клопотань сторони захисту про закриття кримінального провадження відмовити.

Представник цивільного позивача АТ «Українська залізниця» ОСОБА_32 у судове засідання не з`явився, через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання про розгляд справи у підготовчому судовому засіданні без участі представника підприємства.

4. Релевантне законодавство

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно достатті 2КПК Українизавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Положення ч. 1ст. 21 КПК Українигарантують кожному право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Розумність строків є однією із засад кримінального провадження, передбаченихст.7КПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст.3КПК Українидосудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Статтею 5КПК Українивстановлено,що процесуальнадія проводиться,а процесуальнерішення приймаєтьсязгідно зположеннями цього Кодексу,чинними намомент початкувиконання такоїдії абоприйняття такогорішення. Допустимість доказів визначається положеннями цього Кодексу, які були чинними на момент їх отримання.

Згідно з ч. 4ст.110КПК Україниобвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Частина 2ст.113КПК Українипередбачає, що будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 3ст.219КПК України, з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Частина 4ст.219КПК Українивстановлює, що строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4Глави 24 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч. 5ст.219КПК України, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченомустаттею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 5ст.294КПК Українистрок досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.

Згідно ч. 3 ст. 294 КПК України, якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений упункті 4частини третьої статті 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, встановленихпунктами 2і3частини четвертої статті 219 цього Кодексу:

1) до трьох місяців - керівником окружної прокуратури, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора;

2) до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора;

3) до дванадцяти місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками.

Відповідно до п. 10 ч. 1ст. 284 КПКУкраїни кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначенийст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

5. Практика Конституційного Суду України, ЄСПЛ, Верховного Суду і Апеляційної палати ВАКС

Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключноКонституцієюі законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 надав офіційне тлумачення, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У п. 5.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, зокрема, визначено, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Велика палата ЄСПЛ у п. 68 рішення у справі Карт проти Туреччини (Kart v. Turkey, заява №8917/05) зазначила, що право на розгляд справи протягом розумного строку базується на необхідності гарантувати, що обвинуваченим не доведеться залишатись занадто довго у стані невизначеності щодо результатів кримінальних звинувачень проти них. Так само ЄСПЛ у п. 18 рішення в справі Вемхофф проти Німеччини (Wemhoff v. Germany, заява №2122/64) вказував, що чітка мета відповідного положення п. 1 ст. 6 Конвенції полягає у забезпеченні того, щоби обвинувачені особи не перебували занадто довго під обвинуваченням та обвинувачення було визначене.

Верховний Суд у постанові від 15 вересня 2021 року по справі № 711/3111/19 зазначив, що направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а, отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

Далі у цій же постанові наголошується на тому, що п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК України, передбачається у будь-якому разі скасування судового рішення, якщо за наявності підстав для закриття судом провадження у кримінальній справі його не було закрито.

Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 16 лютого 2022 року у справі № 725/5513/19 зазначила: посилання прокурора про те, що судами не було надано належної оцінки тій обставині, що законодавчі зміни, якими доповнено ч. 1 ст. 284 КПК України п. «10» введені в дію з 15 березня 2018 року, а тому вказані положення закону не можуть застосовуватись до кримінального провадження №12018000000000076, відомості про яке були внесені до ЄРДР 14 лютого 2018 року, тобто до введення в дію цих змін, не є обґрунтованими, оскільки ч. 1 ст. 5 КПК України передбачає, що процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент прийняття такого рішення.

Ухвала Апеляційної палати ВАКС від 08 серпня 2022 року у справі № 303/1428/18 постановлена з прямим посиланням на ухвалу Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 725/5513/19. Апеляційна палата ВАКС скасувала вирок Вищого антикорупційного суду від 21 вересня 2021 року та закрила кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням, після повідомлення особі про підозру, строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України.

Також у постанові від 26 травня 2021 року в справі № 199/4574/20 Верховний Суд зазначив: «строк досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні… відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 294 КПК мав право продовжити до п`яти місяців виключно слідчий суддя за клопотанням слідчого, погодженим з відповідним прокурором, оскільки відомості до ЄРДР було внесено також після введення в дію Закону № 2147- VIII, тобто 15 березня 2018 року».

У постанові від 23 квітня 2020 року в справі № 310/9496/19 Верховний Суд зазначив: «Як вбачається з матеріалів провадження, до клопотання слідчого, погодженого першим заступником прокурора Запорізької області, про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № … додано витяг з ЄРДР на 9 аркушах, зі змісту якого видно, що відомості щодо дев`яти кримінальних правопорушень, які розслідуються в рамках одного (об`єднаного) кримінального провадження № …, були внесені до ЄРДР в період з 05.04.2018 року до 05.12.2019 року, тобто після 15 березня 2018 року. Тому доводи скарги щодо виключних повноважень у цьому кримінальному провадженні на продовження строку досудового розслідування керівника регіональної прокуратури або його першого заступника чи заступника, а не слідчого судді, не ґрунтуються на вимогах закону».

6. Оцінка та мотиви суду

Розглядаючи заявлені клопотання суд повинен надавити відповідь, чи застосовується до спірних правовідносин п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, та чи були пропущені відповідні строки досудового розслідування.

6.1. Визначення редакції КПК України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин

6.1.1. Позиція Верховного Суду і Апеляційної палати ВАКС про те, що з огляду на ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент прийняття такого рішення, а тому дата реєстрації кримінального провадження у ЄРДР не має значення для порядку застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України

Позиція ВС й АП ВАКС надана в релевантно-тотожних справах, які розглядалися судами вищих інстанцій.

Судом встановлено, що у кримінальних провадженнях, що розглядались Верховним Судом (провадження № 725/5513/19), Апеляційною палатою ВАКС (провадження № 303/1425/18), та у цьому кримінальному провадженні № 991/878/22 тотожні обставини справи:

- реєстрація первісного провадження у Єдиному реєстру досудових розслідувань відбулася до 15 березня 2018 року;

- обвинувальні акти направлені до суду після 15 березня 2018 року;

- станом на день направлення обвинувальних актів до суду строки досудового розслідування завершилися.

З огляду на зазначені обставини у відповідних провадженнях Верховний Суд та Апеляційна палата ВАКС з посиланням на ст. 5 КПК України застосували п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки рішення про направлення обвинувального акта приймалося після завершення строків досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України.

Відповідно до висновків, викладених в ухвалі Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 725/5513/19, посилання прокурора на те, що судами не було надано належної оцінки тій обставині, що законодавчі зміни, якими доповнено ч. 1 ст. 284 КПК України п. «10», введені в дію з 15 березня 2018 року, а тому вказані положення закону не можуть застосовуватись до кримінального провадження № 12018000000000076, відомості про яке були внесені до ЄРДР 14 лютого 2018 року, тобто до введення в дію цих змін, не є обґрунтованими, оскільки ч. 1 ст. 5 КПК України передбачає, що процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент прийняття такого рішення.

Наведений підхід узгоджується зі сталою практикою Конституційного Суду України, який неодноразово наголошував на необхідності неухильного дотримання принципу правової визначеності як важливої складової конституційного принципу справедливості. Зокрема, наведена позиція знаходить своє відображення у рішеннях від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017, та інших.

З огляду на тотожність обставин наведених справ ВАКС, як суд першої інстанції, не може відступити від позиції Верховного суду як суду вищої інстанції.

Таким чином, для цілей та можливості застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 дата реєстрація та номер кримінального провадження не має жодного значення; найголовнішим є дата коли процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент прийняття такого рішення. Іншими словами, якщо на дату прийняття рішення вже є чинною редакція п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, то така редакція імперативно застосовується.

6.1.2. Позиція Верховного Суду про те, що належним суб`єктом продовження строків досудового розслідування після введення в дію положень Закону № 2147-VIII є слідчий суддя незалежно від того, що кримінальні провадження, внесені до ЄРДР після 15.03.2018, були об`єднані з кримінальним провадженням, розпочатим до цієї дати

У постанові від 23 квітня 2020 року (провадження № 51-728км20) зроблено висновок, що належним суб`єктом продовження строків досудового розслідування після введення в дію положень Закону № 2147-VIII є слідчий суддя, незалежно від того, що кримінальні провадження, внесені до ЄРДР після 15 березня 2018 року, були об`єднані з кримінальним провадженням, розпочатим до цієї дати.

У цій постанові ВС чітко зазначено: «Доводи касаційної скарги захисника щодо неправильного застосування слідчим суддею п. 2 ч. 2 ст. 294 КПК України (в редакції Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ) під час розгляду клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування, поданого в рамках кримінального провадження № 12014080130000328, відомості по якому внесені в ЄРДР 24 січня 2014 року, тобто до набрання чинності Закону України від 03 жовтня 2018 року № 2147-VІІІ, яким надано право слідчому судді на розгляд клопотань про продовження строку досудового розслідування до шести місяців, та які не мають зворотної дії в часі й застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін, тобто після 15 березня 2018 року, є безпідставними. Як вбачається з матеріалів провадження, до клопотання слідчого, погодженого першим заступником прокурора Запорізької області, про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014080130000328 додано витяг з ЄРДР на 9 аркушах, зі змісту якого видно, що відомості щодо дев`яти кримінальних правопорушень, які розслідуються в рамках одного (об`єднаного) кримінального провадження № 12014080130000328, були внесені до ЄРДР в період з 05.04.2018 року до 05.12.2019 року, тобто після 15 березня 2018 року. Тому доводи скарги щодо виключних повноважень у цьому кримінальному провадженні на продовження строку досудового розслідування керівника регіональної прокуратури або його першого заступника чи заступника, а не слідчого судді, не ґрунтуються на вимогах закону. Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи захисника не спростовують правильності застосування судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.»

Як було зазначено в розділі 1 та 2 цієї ухвали перше кримінальне провадження № 52017000000000365 «об`єднує» наступні провадження:

-№ 52018000000001206 від 17 грудня 2018 року;

-№ 52018000000001207 від 17 грудня 2018 року;

-№ 52018000000001208 від 17 грудня 2018 року;

-№ 52018000000001209 від 17 грудня 2018 року;

-№ 52019000000000348 від 02 червня 2017 року;

-№ 4202000000000233 від 02 квітня 2020 року.

Отже позиція ВС в справі № 51-728км20 є релевантно-тотожною до справи, яка розглядається в даному випадку, оскільки:

-в обох справах відбулося об`єднання кримінальних проваджень;

-в обох справах в об`єднаному кримінальному провадженні є кримінальне провадження, внесене до ЄРДР до 15 березня 2018 року, та кримінальне провадження, внесене до ЄРДР після 15 березня 2018 року.

Отже, якщо в об`єднаному кримінальному провадженні об`єднанні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР до 15 березня 2018 року, та кримінальне провадження, внесене до ЄРДР після 15 березня 2018 року, то після 15 березня 2018 року стаття 294 КПК повинна застосовуватися в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

6.1.3. Про застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у часі та за об`єктом регулювання у цьому провадженні, та позиція Верховного суду про те, що якщо до ЄРДР вносилися зміни після 15 березня 2018 року, то підлягає застосуванню п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року

Законодавець встановив наступний порядок застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України:

1) зміни не мають зворотньої дії в часі (дія норми у часі); та

2) застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін (дія норми за об`єктом регулювання).

Тобто, для вирішення питання про застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України по відношенню до конкретного кримінального провадження має бути окремо перевірена дія норми у часі та за об`єктом регулювання. На необхідність перевірки саме викладених обидвох умов беззаперечно вказує використаний законодавцем сполучник «та» (окремо щодо набрання чинності, та окремо щодо визначення кола об`єктів для застосування положень Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).

Стосовно перевірки дії у часі жодних проблем не виникає (норма є чіткою та зрозумілою) досудове розслідування, не завершене станом на 16 березня 2018 року, продовжує здійснюватися за правилами та відповідно до процесуальних норм, що набрали чинності з вказаної дати (вимога ст. 5 КПК України), тобто на нього розповсюджуються всі норми КПК, чинні на цю дату (зокрема норми п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України).

Наступній крок це оцінка обставин кожного окремого кримінального провадження з огляду на об`єкт регулювання, визначений відповідними положеннями Законом № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Тут, перш за все слід наголосити, що законодавець вказує на необхідність оцінку часу внесення відомостей про певний злочин (на відміну від можливої дати реєстрації провадження у ЄРДР), тобто, мова йде саме про «відомості», а не про «справу». Такий висновок суду ґрунтується на дослівному тексті відповідної примітки; зокрема, в законі використовується слово «внесені» в відповідному відмінку, яка відноситься саме до слова «відомості», а не «справа». Отже, на думку законодавця, дата первинної реєстрації кримінального провадження (в законі використовується слово «справа») і дата внесення відомостей (в законі використовується слово «відомості») про таке провадження для цілей застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України можуть не співпадати.

По друге, суд звертає увагу, що законодавець застосовує доконану форму дієслова «внесені» для характеристики об`єкта регулювання (доконаний вид дієслова означає дію із вказівкою на її обмеженість у часі, на її завершеність у минулому або в майбутньому, на її результативність, тобто дію, яка досягла внутрішньої межі, за якою вона, вичерпавши себе, припиняється). Отже, доконана форма вказує на вимогу чіткої завершеності дії в часі.

Якщо ж відповідна дія повністю не була завершена до визначеного моменту 16 березня 2018 року (тобто, «внесення» відомостей до ЄРДР відбулося пізніше вказаної дати), то наведеної законодавцем обмежуючої умови вочевидь не дотримано.

При цьому для цілей застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України порівнюватися мають відомості об`єктивної сторони складу злочину, які було внесено до ЄРДР до 16 березня 2018 року з відомостями об`єктивної сторони складу злочину, які викладено у обвинувальному акті, та які є предметом судового розгляду.

Зміна протягом досудового розслідування відомостей, раніше внесених до ЄРДР у цьому випадку беззаперечно свідчитиме про недоконаний характер такої процесуальної дії як «внесення відомостей» (її незавершеність у часі).

Єдиним належним доказом факту «внесення відомостей» про кримінальне правопорушення є витяг з ЄРДР згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ (п. 2 Розділу 4 Положення про ЄРДР, затвердженого наказом № 298 30 червня 2020 року, аналогічний в цій частині змісту Положення про порядок ведення ЄРДР затвердженого наказом № 139 від 06 квітня 2016 року, чинного на момент внесення відомостей у цьому провадженні).

Вимоги до обсягу інформації про кримінальне правопорушення, що підлягає внесенню до ЄРДР, зазначено у п. 3 Розділу 4 Положення про ЄРДР, зміст якого свідчить про необхідність внесення до ЄРДР достатніх даних, які описують об`єктивну сторону злочину.

Для незастосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України по відношенню до конкретного провадження необхідною умовою є те, щоб передбачені законом дані про кримінальне правопорушення в достатньому обсязі було внесено в ЄРДР до 16 березня 2018 року, і ці відомості не було у подальшому змінено.

Інакше кажучи, для визначення питання щодо застосування судом п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України принципово оцінити, чи не вносилися до ЄРДР заміни у викладі об`єктивної сторони цього злочину після 16 березня 2018 року.

Внесення змін у зміст інкримінованого діяння, його наслідки, причинний зв`язок, спосіб, знаряддя й засоби, місце, час, обстановку вчинення злочину, а також додавання нових епізодів того самого злочину або інформації про інший (новий злочин) у кримінальному провадженні свідчить про триваючий (незавершений) характер дій органів досудового розслідування по внесенню таких відомостей до ЄРДР.

Тобто, для незастосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України до конкретного провадження за об`єктом регулювання необхідно, щоб відомості про злочин, внесені до ЄРДР до 16 березня 2018 року, та відомості про злочин, що є предметом судового розгляду, були тотожними, з огляду на об`єктивну сторону цього діяння.

Простими словами: для мети незастосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України (за об`єктом регулювання) суд має переконатися, що предметом судового розгляду є саме той злочин, відомості щодо якого було внесено до Реєстру до 16 березня 2018 року.

З огляду на конкретні обставини, наведене означає, що п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України підлягає застосуванню до справ, досудове розслідування у яких: 1) не завершене станом на 16 березня 2018 року, за умови, якщо 2) після вказаної дати органи досудового розслідування вносили до ЄРДР відомості, визначені п. 3 Глави 4 Положення про ЄРДР, що призвели до зміни об`єктивної сторони складу такого злочину.

Таким чином, встановлений законодавцем порядок набрання чинності та застосування положень Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року не тільки впроваджує порядок застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, але одночасно за своїм змістом виступає запобіжником від зловживань органами досудового розслідування в питанні маніпулювання строками досудового розслідування у кримінальних провадженнях, зареєстрованих до 16 березня 2018 року.

Така позиція повністю підтримана Верховним судом.

Зокрема, постановою колегії суддів Третьої судової палати ККС від 26.05.2021 (провадження № 51-768км21) із посиланням на зазначену вище в п. 6.1.2 цієї ухвали постанову ВС (постанова від 23 квітня 2020; провадження № 51-728км20) залишено без задоволення касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду про залишення без змін ухвали місцевого суду про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК тобто у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 КПК.

Тотожність справ полягає в наступних однакових обставинах кримінального провадження

-в провадженні № 51-768км21 суд встановив наступне: «Як убачається з матеріалів справи, відомості до ЄРДР за №42018040000000209 про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, було внесено 28 лютого 2018 року. Після чого у цьому ж провадженні внесено відомості 29 січня 2019 року про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК, та 30 травня 2019 року про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК, тобто після 15 березня 2018 року. 12 квітня 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 296 КК, а 26 червня 2019 року ОСОБА_2 -у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК»

-в цьому ж провадженні: порівняння змісту витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 52017000000000365 станом на 02 червня 2017 року та станом на 21 квітня 2020 року щодо обсягу та змісту інкримінованих діянь, їх наслідків, причинного зв`язку, способів, знарядь і засобів, місць, часу, обстановки вчинення злочинів, а також переліку інкримінованих епізодів, вказує на їх суттєву відмінність. Отже, внесення відомостей до ЄРДР, які відповідно до змісту обвинувального акта є безпосереднім предметом цього судового розгляду в кримінальному провадженні № 52017000000000365, на думку суду, було остаточно завершено тільки 21 квітня 2020 року.

Наведене свідчить, що в обох цих справах внесення відомостей відбувалося як до, так й після набрання чинності змін до КПК України, унесених Законом № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, отже обставини справи є тотожними, а разом з цим застосування норм також має бути тотожним.

Отже, якщо в провадженні вносилися зміни до ЄРДР як до так й після 15 березня, то до таких проваджень після 15 березня 2018 року стаття 284 КПК повинна застосовуватися в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

6.1.4. Оцінка процесуальних рішень прокурора станом на квітень 2019 року, які в повному обсязі відповідала позиції постанов Верховного суду

Відповідаючи в судовому засіданні на запитання судді, прокурор в цьому кримінальному провадженні повідомив, що п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України до кримінального провадження № 52017000000000365 від 02 червня 2017 року не може бути застосований, оскільки, зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Така позиція прокурора не відповідає раніше заявленій їм позиції в цьому ж кримінальному провадженні в квітні 2019 року, коли він особисто приймав участь під час продовження строків досудового розслідування в цьому ж кримінальному провадженні.

Так в матеріалах провадження наявне клопотання детектива НАБУ ОСОБА_33 погоджене з заступником Генерального прокурора керівником САП ГПУ ОСОБА_24 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02 червня 2017 року до шести місяців, тобто до 15 липня 2019 року (т. 7, а.п. 6-18).

Таке клопотання адресоване саме слідчому судді та обґрунтовано статтями 294 та 295 КПК України в редакції саме Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

12 квітня 2019 року клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02 червня 2017 року було розглянуто слідчим суддею та задоволено частково, зокрема, продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000365 до чотирьох місяців, тобто до 15 травня 2019 року. Ухвала слідчого судді також обґрунтована посиланням на статтями 294 та 295 КПК України в редакції саме Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Під час розгляду клопотання про закриття провадження в цьому кримінальному провадженні приймав участь той же прокурор, який підтримав відповідне клопотання про продовження строків досудового розслідування, обґрунтоване іншою редакції статті 294 КПК.

Отже, сторона обвинувачення при продовженні строків досудового розслідування в квітні 2019 року застосовувала КПК в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Для суду є очевидним, що один й той же Закон № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року не може одночасно по різному застосовуватися до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України (яка регулює питання закриття) та до ст. 294-295 КПК України (яка регулює питання продовження строку досудового розслідування).

Розглядаючи клопотання, суд не надає оцінку мотивам прокурора щодо вибіркового застосування Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року. Разом з тим, суд не може допустити у власній практиці правозастосування вибіркового використання різних редакцій процесуального закону під час оцінки одного й того ж самого питання в межах одного провадження.

Наведений підхід до застосування судом цієї послідовно впроваджувалася у цьому провадженні, починаючи з ухвали Солом`янського районного суду від 12 квітня 2019 року.

При цьому, якщо суд пристав би на позицію прокурора, що до спірних правовідносин вибірково не застосовується Закон № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, то, з огляду на не продовження уповноваженим суб`єктом строків досудового розслідування після 15 квітня 2019 року, всі процесуальні дії прокурора, вчинені після 15 квітня 2019 року, відбулися б з порушенням вимог законодавства, що врешті мало б своїм наслідком як (а) направлення обвинувального акта до суду поза межами строків досудового розслідування, (б) судовий розгляд мав би здійснюватися щодо осіб, які не набули статусу обвинувачених, (в) допустимість всіх процесуальних дій та доказів, зібраних після 15 квітня 2019 року. З огляду на встановлені порушення законодавства та їх наслідки, подальший багаторічний судовий розгляд цього провадження з огляду на кількість учасників провадження та обсяг матеріалів досудового розслідування не відповідатиме проголошеним завданням КПК України щодо дотримання належної процедури та розумності строків.

6.1.5. Висновки щодо редакції, яка підлягає застосуванню

З огляду на висновки зроблені в п. 6.1.1-6.1.3 цієї ухвали, зокрема:

-для цілей та можливості застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 дата реєстрація та номер кримінального провадження немає жодного значення; значення має тільки одне дата коли процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент прийняття такого рішення. Іншими словами, якщо на дата прийняття рішення була чинна редакція п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, то вона імперативно застосовується;

-якщо в об`єднаному кримінальному провадженні об`єднанні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР до 15 березня 2018 року, та кримінальне провадження, внесене до ЄРДР після 15 березня 2018 року, то після 15 березня 2018 року стаття 294 КПК повинна застосовуватися в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року;

-якщо в провадженні вносилися зміни до ЄРДР як до так й після 15 березня, то після 15 березня 2018 року стаття 284 КПК повинна застосовуватися в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року;

-сторона обвинувачення при продовженні строків досудового розслідування в квітні 2019 року застосовувала КПК в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року,

суд приходить до висновку, що до даних правовідносин застосовуються положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).

6.2. Завершення строку досудового розслідування станом на день направлення обвинувального акта до суду

6.2.1. Загальна хронологія

02 червня 2017 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000365.

24 квітня 2019 року з матеріалів кримінального провадження № 52017000000000365 від 02 червня 2017 року виділені матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_6, якому присвоєно номер кримінального провадження № 52019000000000348.

31 жовтня 2019 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні № 52019000000000348.

19 грудня 2019 року постановою заступника Генерального прокурора керівником САП ОСОБА_24 строк досудового розслідування у виділеному кримінальному провадженні № 52019000000000348 був продовжений до чотирьох місяців.

21 квітня 2020 року постановою виконувача обов`язків заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 матеріали досудових розслідувань внесених до ЄРДР за № 52017000000000365, № 52019000000000348 та № 52020000000000233 від 02 квітня 2020 року об`єднані в одне провадження, якому присвоєно номер № 52017000000000365.

6.2.2. Обрахування строків в кримінальному провадженні № 52017000000000365 до 03 травня 2019 року

Як було зазначено в п. 6.2.1. ухвали суду 15 січня 2019 року повідомлено про підозру ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 у кримінальному провадженні № 52017000000000365.

В цей день почалося обрахування строків досудового розслідування

11 березня 2019 року постановою заступника Генерального прокурора керівника САП ОСОБА_24 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, а саме до 15 квітня 2019 року.

Отже станом на 03 травня 2019 року фактично використаний строк досудового розслідування після повідомлення особі про підозру в кримінальному провадженні № 52017000000000365 склав 3 місяці 18 днів.

6.2.3. Щодо обрахування строків досудового розслідування у виділеному кримінальному провадженні № 52019000000000348 після 24 квітня 2019 року

24 квітня 2019 року з кримінального провадження № 52017000000000365 виділено матеріали досудового розслідування за ч. 5 ст. 191 КК України в окреме кримінальне провадження № 52019000000000348 стосовно особи, який не повідомлено про підозру, що є порушенням ст. 217 КПК України.

31 жовтня 2019 року особі, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, повідомлено про підозру.

19 грудня 2019 року постановою заступника Генерального прокурора керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_24 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000348 продовжено до чотирьох місяців до 29 лютого 2020 року.

20 лютого 2020 року постановою заступника Генерального прокурора керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_24 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000348 продовжено до чотирьох місяців до 29 квітня 2020 року.

21 квітня 2020 року кримінальні провадження № 52017000000000365 та № 52019000000000348 об`єднанні в одне провадження за № 52017000000000365 та повідомлено про завершення досудового розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні.

Отже станом на 21 квітня 2020 року, на дату прийняття прокурором рішення про об`єднання матеріалів кримінального провадження № 52017000000000365 та № 52019000000000348, строк досудового розслідування у зазначеному провадженні після повідомлення особі про підозру становив 5 місяців 22 дні (період з 31 жовтня 2019 року по 21 квітня 2020 року).

6.2.4. Щодо обрахування строків досудового розслідування у виділеному кримінальному провадженні № 52017000000000365 після 21 квітня 2020 року

Відповідно до ч. 7 ст. 219 КПК України у випадках об`єднання кримінальних проваджень прокурор зобов`язаний визначити строк досудового розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні, обрахований відповідно до частини четвертої цієї статті загальний строк досудового розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні визначається прокурором, зазначеним участині четвертійстатті 295 цього Кодексу, про що ним виноситься відповідна постанова. У разі необхідності одночасно з обрахуванням загального строку в об`єднаному кримінальному провадженні може бути вирішено питання його продовження.

Відомості про винесення такої постанови прокурором матеріали справи не містять.

Згідно ч. 6 ст. 219 КПК України, загальний строк досудового розслідування при об`єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченомустаттею 217цього Кодексу, визначається:

1) у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, шляхом поглинання меншого строку більшим;

2) у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої частиною другою цієї статті.

Відповідаючи на питання, чи розслідувались провадження № 52017000000000365 та № 52019000000000348 в один чи різний проміжок часу, слід виходити з наступного.

Відповідно дост.113КПК Українипроцесуальні строки-це встановленізаконом абовідповідно донього прокурором,слідчим суддеюабо судомпроміжки часу,у межахяких учасникикримінального провадженнязобов`язані (маютьправо)приймати процесуальнірішення чивчиняти процесуальнідії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

З наданих на дослідження документів вбачається, що відомості про кримінальні провадження № 52017000000000365 та № 52019000000000348 внесені в ЄДР у різні часові проміжки, розслідування здійснювалося у різні часові проміжки (у кримінальному провадженні № 52019000000000348 не здійснювалося розслідування в період з 02 червня 2017 року по 24 квітня 2019 року, тоді як у кримінальному провадженні № 52017000000000365 розслідування навпаки здійснювалося; в кримінальному провадженні № 52017000000000365 розслідування не здійснювалося в період з 03 травня 2019 року по 20 квітня 2020 року, тоді як у кримінальному провадженні № 52019000000000348 розслідування в цей проміжок часу здійснювалося), а отже розслідування кримінального провадження № 52017000000000365 та кримінального провадження № 52019000000000348 здійснювалось в різні проміжки часу.

Враховуючи, що кримінальні провадженні № 52017000000000365 від 02 червня 2017 року та № 52019000000000348 від 24 квітня 2019 року є такими, в яких строк досудового розслідування обраховується з моменту повідомлення особі про підозру, для відповіді на поставлене питання порівнюються проміжки часу з моменту повідомлення про підозру в кожному із вказаних проваджень і до моменту закінчення або завершення досудового розслідування в них, для обрахунку загального строку досудового розслідування при об`єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому п. 2 ч. 6 ст. 219 КПК України, додаванню підлягають фактичні використані строки досудового розслідування з моменту повідомлення про підозру.

Крім того строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000348 почав відраховуватись з 31 жовтня 2019 року, на дату прийняття прокурором рішення про об`єднання матеріалів кримінального провадження № 52017000000000365 та № 52019000000000348, строк досудового розслідування у зазначеному провадженні становив 5 місяців 22 дні (період з 31 жовтня 2019 року по 21 квітня 2020 року).

При цьому, фактично використаний строк досудового розслідування в кримінальному провадженні № 52017000000000365 склав 3 місяці 18 днів.

Таким чином, на дату об`єднання у кримінальних проваджень № 52017000000000365 та № 52019000000000348 строк досудового розслідування складав 9 місяців 10 днів (3 місяці 18 днів + 5 місяців 22 днів).

З матеріалів справи вбачається, що у кримінальних провадженнях № 52017000000000365 та № 52019000000000348 строки продовжувались до чотирьох та шести місяців, що не охоплює фактично використаний строк, який після об`єднання склав 9 місяців 10 днів, при тому, що максимальний строк, на який продовжено строк досудового розслідування становив 6 місяців.

Відповідно строк досудового розслідування на дату об`єднання двох кримінальних проваджень сплинув 21 квітня 2020 року.

09 лютого 2022 року обвинувальний акт від 04 лютого 2022 року надійшов до Вищого антикорупційного суду.

З огляду на вищезазначене, загальний строк досудового розслідування на день направлення обвинувального акта в об`єднаному кримінальному провадженні становив 9 місяців 17 днів (9 місяців 10 днів станом на день об`єднання справ, а саме 21 квітня 2020 плюс 7 днів з 01 по 07 лютого 2022 року).

Таким чином, в об`єднаному кримінальному провадженні № 52017000000000365, обвинувальний акт від 04 лютого 2022 року затверджено та направлено до суду поза межами строку досудового розслідування.

Оскільки відповідно до ч. 5 ст. 294 КПК України строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає, а ч. 9 ст. 295 КПК України передбачено, що після завершення строків досудового розслідування прокурор зобов`язаний протягом п`яти днів здійснити одну з дій, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України, за будь-яких підходів до обрахування строків досудового розслідування та тлумачення норм кримінального процесуального законодавства, сторона обвинувачення втратила процесуальну можливість скласти обвинувальний акт та направити його до суду на розгляд.

Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а отже унеможливлює розгляд у суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Оскільки встановлено наявність підстави для закриття кримінального провадження, передбаченої п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, що перешкоджає призначенню справи до судового розгляду, суд згідно п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України приймає рішення про закриття кримінального провадження.

6.3. Несвоєчасне повідомлення захисників підозрюваного ОСОБА_11 про завершення досудового розслідування

03 травня 2019 року підозрюваним ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та їх захисникам повідомлено та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

При цьому доказ отримання повідомлення про завершення досудового розслідування підозрюваним ОСОБА_11 та його захисниками датовано 28 травня 2019 року, що підтверджується листами № 0431-188/16193 та № 0431-188/16209 від 16 травня 2019 року, які містяться у матеріалах справи (т. 6, а.п. 93-94).

Суд уважає, що строк який не враховується в строк досудового розслідування, встановлюється спільно для сторони захисту, а не для окремих осіб, а отже, строк ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування у цьому провадженні розпочався саме з 03 травня 2019 року (з дати отримання стороною захисту первісного повідомлення про завершення досудового розслідування).

7. Висновки

Вищий антикорупційний суд, як суд першої інстанції, з огляду на чітку та недвозначну позицію судів вищих інстанцій, позбавлений можливості відступити від аналогічного застосування цієї норми в абсолютно релевантно-тотожних справах, та мусить закрити провадження у справі, якщо буде встановлено, що станом на день направлення обвинувальних актів до суду строки досудового розслідування завершилися.

Твердження сторони обвинувачення про неможливість закрити кримінальне провадження, розпочате до 15 березня 2018 року, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, не є обґрунтованими, оскільки ч. 1 ст. 5 КПК України передбачає, що процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент прийняття такого рішення, без огляду на примітки про порядок застосування, й така позиція суду повністю відповідає висновкам Верховного Суду та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, та від яких не може відступити Вищий антикорупційний суд, як суд першої інстанції.

Суд проаналізував практику ВС та АП ВАКС у релевантно-тотожних справах в п. 6.1.1- 6.1.3 цієї ухвали та прийшов до наступних висновків:

-для цілей та можливості застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 дата реєстрація та номер кримінального провадження не має жодного значення; значення має тільки одне дата коли процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент прийняття такого рішення. Іншими словами, якщо на дату прийняття рішення є чинна редакція п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, то вона імперативно застосовується;

На підставі даних аргументів суд прийшов до безумовного висновку, що до даних правовідносин застосовуються положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).

До такого ж висновку прийшла й сторона обвинувачення, яка під час продовження строків досудового розслідування в квітні 2019 року застосовувала КПК в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року. При цьому суд не надає оцінку причин, чому сторона обвинувачення змінила свою позицію під час розгляду клопотань про закриття кримінальних проваджень.

Інше тлумачення порядку застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України могло б привести до висновку, що ця норма не підлягає застосуванню до справ, по яким реєстрація кримінального правопорушення в ЄРДР відбулася до введення в дію цих змін. Але подібний висновок є вочевидь хибним, оскільки такий висновок обумовлював би можливість різних підходів до закриття кримінального провадження (а, отже, різних підходів до звільнення від кримінальної відповідальності осіб за одні й ті самі злочини) не в залежності від часу вчинення злочину, а в залежності тільки від дати реєстрації правоохоронними органами кримінального провадження, що було б недопустимим в правовій державі, де людина визнається найвищою соціальною цінністю.

Вимоги процесуального закону визначають, що при зміні правил кримінального процесу забороняється встановлювати нові обов`язки, скасовувати чи звужувати процесуального права, належні учасникам провадження, чи обмежувати їх використання.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, і що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Сутність змісту положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України полягає у забезпечені кожній людині (після набрання чинності цією нормою) права на звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у випадку порушення щодо неї встановлених КПК України строків досудового розслідування в кримінальних провадженнях після повідомлення особи про підозру.

Ретроспективне позбавлення людини цього права, з огляду лише на момент реєстрації правоохоронними органами кримінального провадження в ЄРДР, є порушенням сутності такого права.

Суд підкреслює, що строк досудового розслідування не є простою формальністю. На думку суду, положення ст. 219 КПК України відносяться до фундаментальних положень кримінального процесуального права, відступлення від яких недопустиме.

Передбачення процесуальним законом обов`язку прокурора якнайшвидше, але не пізніше визначеного законом процесуального строку після пред`явлення підозри особі звернутись до суду з обвинувальним актом або закрити кримінальне провадження є гарантією фундаментального права людини на розгляд її справи упродовж розумного строку, закріпленого в п. 1 ст. 6 Конвенції, передбачено ст. 7, ч. 1 ст. 21 КПК та підтверджується усталеною практикою ЄСПЛ.

Особа не може необмежений час перебувати в стані підозрюваного якщо публічне обвинувачення з будь-яких причин не має можливості визначити обвинувачення, склавши обвинувальний акт, та спрямувати справу до суду протягом визначеного законом строку особа має бути звільнена від підозри. Таким чином, такий процесуальний строк досудового розслідування є одним із найважливіших проявів правового принципу верховенства права, який вимагає належної правової визначеності у належного врегулюванню такого особливо вразливого статусу людини як підозрюваний.

На важливості та фундаментальності недопустимості порушення строків досудового розслідування свідчить категоричність законодавця, який в ч. 5 ст. 294 КПК визначив, що строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.

Як було проаналізовано в розділі 6.2.4 цієї ухвали було встановлено, максимальний строк, на який продовжено строк досудового розслідування становив 6 місяців, загальний строк досудового розслідування на день направлення обвинувального акта в об`єднаному кримінальному провадженні становив 9 місяців 17 днів (9 місяців 10 днів станом на день об`єднання справ плюс 7 днів з 01 по 07 лютого 2022 року).

Таким чином, в об`єднаному кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02 червня 2017 року після повідомлення особи про підозру сплив строк досудового розслідування, а обвинувачені не підозрюються у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Оскільки судом установлено наявність підстави, передбаченої п. 10 ч. 1ст.284КПК України, то кримінальне провадження № 52017000000000365 від 02 червня 2017 року підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 284, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисників ОСОБА_20, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_22, ОСОБА_21 про закриття кримінального провадження в порядку п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України задовольнити.

Кримінальне провадження № 52017000000000365 від 02 червня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України; ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 209КК України; ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 та ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України; ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 209, ч.1 ст. 366, ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України; ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України; ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України; ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України; ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України; ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України закрити на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням, після повідомлення особі про підозру, строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_2